Формування толерантності у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування толерантності у молодших школярів

Олійник Наталія Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Білик Тетяна Сергіївна асистент кафедри початкової освіти, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Басюк Анастасія Миколаївна СВО «бакалавр», Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

Головних завдань сучасної освіти - це виховання нового покоління в дусі миролюбства, єдності та духовної солідарності між людьми різних переконань, повага до основних життєвих цінностей інших народів, толерантності та взаєморозуміння. Серед дітей, останнім часом, все більше поширюється агресивність, озлобленість, недоброзичливість, а також інші негативні прояви. Саме тому школа як інститут соціалізації особистості, виступає гарантом моральності, національної згоди, стійкості соціуму належить істотна роль у формуванні толерантності. Звідси випливає, що важливим завданням початкової школи є формування нового покоління, яке вмітиме будувати відносини з людьми. У процесі взаємодії з оточуючими людьми, на основі співробітництва та взаєморозуміння, готовності інших людей прийняти, їх традиції звички та погляди такими, якими вони є. Сутністю толерантності виступає - вимога поважати права інших бути такими, якими вони є, не допускати заподіяння їм шкоди. У процесі становлення особистості, важливе місце займає робота, зі становлення у молодшого школяра навичок спілкування з однолітками, організовувати свою роботу в малих групах, оволодіння прийоми та навички співпраці. Основними напрями діяльності з формування толерантності виділено: аналітико-діагностична діяльність, пізнавальна діяльність (бесіди, виховні заходи, конкурси, екскурсії гурткова робота); ціннісно-орієнтовна діяльність (тренінги, диспути); робота з батьками (конференції, виховні заходи, симпозіуми). Головними формами проведення занять, щодо формування толерантності, для дітей молодшого шкільного віку можуть бути: пізнавальні та етичні бесіди, оповідання, конкурси малюнків, віршів, спортивні ігри, концерти, свята з залученням батьків. Великий потенціал формування толерантності у молодших школярів є вчитель, самі він є тим унікальним «інструментом» впливу на особистість дитини, її розвитку та зростання.

Ключові слова: молодші школярі, толерантність, суперечки, формування, методи та форми роботи, діти.

Abstract

THE FORMATION OF TOLERANCE FOR YOUNGER SCHOOLCHILDREN

Oliinyk Nataliia Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Primary Education Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University

Bilyk Tetiana Serhiivna Assistant of the Department of Primary Education, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University

Basiuk Anastasiia Mykolaivna Educational qualification level «bachelor», Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University

The main tasks of modern education are the education of the new generation in the spirit of peace, unity and spiritual solidarity between people of different beliefs, respect for the basic values of other peoples, tolerance and mutual understanding. Recently, aggression, resentment, hostility, and other negative manifestations have become more widespread among children. That is why the school as an institution of socialization of the individual, acts as a guarantor of morality, national consent, stability of society has a significant role in the formation of tolerance. It follows that an important task of primary school is to form a new generation that will be able to build relationships with people. In the process of interaction with others, based on cooperation and mutual understanding, willingness to accept other people, their traditions, habits and views as they are. The essence of tolerance is the requirement to respect the rights of others to be what they are, not to harm them. In the process of formation of personality, an important place is occupied by work on the development of the junior student's skills of communication with peers, to organize their work in small groups, mastering the techniques and skills of cooperation. The main activities for the formation of tolerance are: analytical and diagnostic activities, cognitive activities (conversations, educational activities, competitions, excursions, group work); value-oriented activities (trainings, debates); work with parents (conferences, educational events, symposiums). The main forms of classes on the formation of tolerance for primary school children can be: cognitive and ethical conversations, stories, drawing competitions, poems, sports games, concerts, holidays with parents. The great potential for the formation of tolerance in younger students is the teacher, he himself is a unique "tool" to influence the child's personality, its development and growth.

Keywords: junior schoolchildren, tolerance, disputes, formation, methods and forms of work, children.

Постановка проблеми

Останнім часом світ переживає кризу моральних цінностей: знецінення важливості духовності призвело до розвитку негативних явищ що відбиваються майже у всіх сферах соціальних відносин. На сьогодні серед дітей молодшого віку все частіше спостерігається агресія, злоба, недоброзичливість, грубість, жорстокість. Причин для цього досить багато, на сам перед взаємна нетерпимість та культурний егоїзм який проявляється через засоби масової інформації, соціальне оточення дітей, смію, саме тому розвиток толерантності є об'єктивною потребою сучасного суспільства.

Проблема толерантності вже давно стала предметом обговорення у сучасній науці, засобах масової інформації, політиці. Слід зауважити, що уряди всіх країн, на законодавчому рівні захищають права людини, однак саме освіта відіграє провідну роль у протидії нетерпимості на рівні індивідуальної свідомості. Саме тому, формування толерантної поведінки дітей є важливим напрямом виховної роботи закладів загальної середньої освіти. Толерантність трактується як однозначне благо і невіддільна (частина/ознака) соціально значуще якість сформованої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

толерантність молодший школяр

Толерантність набула широкого розвитку в Європі та в Україні загалом. Проблемами формування толерантності займалась низка сучасних вітчизняних та закордонних науковців. Так, теоретичні засади виховання гуманістичних цінностей та формування професійної свідомості педагога, а також демократичні підходи до організації освітнього процесу знайшли зображення у наукових працях С. Гончаренко, І. Зязюн, Н. Ничкало, Л. Хомич та інші Шляхи реалізації толерантності у виховані розглядали Ш. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова, В. Сухомлинський та інших; технологічним питанням виховання толерантності присвячені праці Т. Білоус, С. Герасимової, О. Волошиної, О. Кащенко, Л. Матієнко, О. Скрябіної та інших. Особливого значення проблема толерантності набула з впровадження інклюзивного навчання в ЗЗСО, про що свідчить низка наукових доробків Л. Вавіна, І. Кузавої, М. Руденко, Х. Сайко, К. Островської, О. Таранченко, Ж. Шинкарьової та інших.

Всупереч значна кількість наукових праць у дослідженні проблеми толерантності, все ж таки особливості формування толерантності у дітей молодшого шкільного віку є недостатньо висвітленими та вимагають більш детального дослідження.

Мета статті. Головною метою є визначення особливостей формування толерантності дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу

У науковій педагогічній літературі термін «толерантність» зустрічався досить рідко, тому спочатку ми звернемося до етимології цього слова.

Поняття толерантність походить від латинського дієслова tolero, який означає переносити, витримувати, терпить. У різних європейських мовах він має різний лінгвістичний відтінок.

Наприклад:

Tolerance (англійська): готовність бути терпимим, поблажливим.

Tolerale: (анг. терпіти) допускати, дозволяти, (здійснення практики, дії, поведінки), надавати можливість (особистості, релігійній секті, суспільним думкам) існувати, не втручаючись у їхні справи та не утискаючи їх, визнавати відмінності в релігійних поглядах і навіть не допускати дискримінації.

Kuan rong (китайська): дозволяти, приймати, бути стосовно інших великодушних.

Tasamul (арабська): прощення, поблажливість, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших.

На сьогодні є багато визначень змісту терміну «толерантність», так, наприклад, Г. Косарєва «толерантність» визначає як «властивість особистості, що актуалізується в ситуаціях розбіжності поглядів, думок, оцінок» [3, с. 372]. С. Денисюк розглядає толерантність як сформовану моральну якість, властивість особистості, умову успішної соціалізації, яка проявляється у повазі права інших на відмінність [2, с. 21].

У «Психологічному словнику» толерантність визначається як «установка ліберального прийняття моделей поведінки, переконання та цінностей інших»; як «здатність переносити стрес без серйозної шкоди»; як «переносимість ліків» [4].

Толерантність у «Декларації принципів толерантності» (1995 р.) означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності.

У сучасних наукових дослідженнях толерантність у різних трактуваннях визначається: як визнання іншими права на повагу до себе як особистості та самоідентичності; готовність сприйняття іншої точки зору та поглядів, право бути несхожим на інших; терпимість у відношенні до поглядів, звичаїв, думок інших (людей, груп, організацій, держав).

У нашому дослідженні під «толерантністю» ми трактуємо властивість особистості, що актуалізується в ситуаціях розбіжності поглядів, думок, оцінок.

На основі аналізу наукових джерел (С. Денисюк, С. Матієнко, Ж. Шинкарьова та інші.) з різних галузей різних галузях наук дозволив виділити кілька підходів до дослідження поняття толерантності: лінгвістичний, історичний, філософський, політичний, соціологічний, психологічний, педагогічний.

У закордонній психології відділяють декілька підходів до дослідження проблеми толерантності. Згідно з психодинамічного підходу, толерантність являє собою стратегію суб'єкта, спрямовану на саморегуляцію й задоволення потреб, що розвивається під впливом захисних механізмів, які виникають. З погляду біхевіорального підходу толерантність розглядається як особлива поведінка суб'єкта, що змінюється відповідно до стимулів, які виникають ззовні [6, с. 89]. Толерантність в екзистенційно-гуманістичному підході безпосередньо пов'язана з ціннісно-змістовною сферою особистості [5. с. 128].

Формування толерантності у молодших школярів - цілеспрямований, довготривалий, організований процес. Формувати толерантність не можна епізодично, виховним заходом чи бесідою. Формувати толерантну особистість можливо тільки тоді, коли ця робота буде проводитися постійно та цілеспрямовано. Толерантність включає: уважність та чуйність до інших, поблажливість або прощення, терпіння, довіра, вміння контролювати свої емоції, доброзичливість, вміння не критикувати та засуджувати інших, емпатію, вміння слухати та бути уважним до інших.

На основі аналізу наукових досліджень, можна виділити такі напрями формування толерантності в дітей молодшого шкільного віку:

1) знайомство дітей молодшого шкільного віку з принципами поваги до людської гідності всіх без винятку людей;

2) розуміння дітьми молодшого шкільного віку те, що кожна людина - індивідуальна та унікальна особистість (необхідність виховання в дітей поваги до інших, відмінних від них за фізичними, психічними ознаками);

3) розуміння дітьми молодшого шкільного віку принципу взаємодоповнюваності як основної риси відмінностей (кожний повинен зрозуміти, що їх відмінність від інших це їх унікальність, тобто подарунок долі);

4) розуміння учнями молодшого шкільного віку принципу взаємоповаги та взаємодопомоги (дітей важливо привчати до вміння працювати в колективі, спільного розв'язання проблем та поділу праці при виконанні спільних завдань) [7, с.43].

Дитина, йдучи в школу, входить у світ суспільно-особистісних відносин, та її позитивна соціалізація є необхідною підставою для розвитку у майбутньому демократичного, правового суспільства. Б. Вульфов визначив педагогічні засоби виховання толерантності в дітей молодшого шкільного віку. До них відносяться:

- організація життєдіяльності дітей так, щоб одні могли виявити, а інші - побачити хороше в комусь або в чомусь;

- навчити дитину існувати у суспільстві, поза межами школи та родини, вміння спілкуватися з родиною, друзями, товариша, знайомими.

Йдеться про методи формування свідомості особистості та практико- орієнтованої спрямованості діяльності дитини [11].

У своїх дослідженнях О. Безкоровайна пропонує класифікувати форми та методи роботи, щодо формування толерантної поведінки. Методи виховання толерантної свідомості молодших школярів, науковець радить умовно розділити на три групи:

1) методи виховання толерантної поведінки на рівні свідомості (пояснення, розповідь на етичну тему, навіювання, етична бесіда, диспут, приклад);

2) методи організації діяльності та виховання досвіду толерантної поведінки (вправа, доручення);

3) методи стимулювання толерантної поведінки (заохочення, покарання) [1, с. 128].

Форми виховання толерантної поведінки О. Беркоровайна звела до урочної (уроки, тренінги) та позаурочної (гуртки, секції, клуби) роботи.

Толерантність проявляється у різних формах. Наприклад, Х. Сайко та К. Островська виділяють три форми виявлення толерантності: а) психічних процесів (сприйняття, мислення, емоцій, волі), б) психічних станів (стійкість, врівноваженість), в) психологічних властивостей (терпіння, доброта, вихованість) [7, с. 45].

На основі аналізу наукових доробків вчених можна виділити критерії формування толерантності як якості особистості молодшого школяра.

1) Толерантна свідомість: знання про наявність іншого, раніше невідомого, незвичного; знання про існування інших релігій, етносів, націй, їх відмінності.

2) Толерантні почуття, якості та властивості особистості: вміння слухати та сприймати погляди та думки інших людей, поблажливість, терпіння, чуйність, альтруїзм, терпимість до відмінностей, доброзичливість, гуманізм, здатність до співпереживання, миролюбство, почуття власної гідності, почуття солідарності та єдності, делікатність, доброта, турботливість, люб'язність, помірність, почуття товариства.

3) Толерантна поведінка як поведінка на ненасильницькій основі: позитивна лексика, рівноправне спілкування, вміння довіряти, вміння володіти собою, вміння не засуджувати інших, вміння слухати.

Це концепція формування толерантності в дітей молодшого шкільного віку, що має на меті - розвиток толерантної особистості, і систему взаємозалежних завдань; підходів до формування даної якості в учня початкової школи; комплекс принципів; напрями діяльності; систему педагогічних засобів; критерії та показники сформованості толерантності, а також діагностику сформованості толерантності.

У початковій школі у дітей формується новий рівень самосвідомості, що найбільш точно виражається словосполученням «внутрішня позиція». Ця позиція являє собою усвідомлене ставлення дитини до себе, до інших, до подій та справ - таке ставлення, яке дитина може продемонструвати діями та висловити словами. Факт становлення такої позиції внутрішньо проявляється в тому, що у свідомості дитини виділяється система моральних норм, які дитина має наслідувати, незалежно від обставин, що складаються.

У молодшому шкільному віці відбувається збагачення емоційної сфери дитини та її розвиток, що проявляється у вмінні усвідомлювати, сприймати, аналізувати речі та події. У цьому віці значні зміни відбуваються у вольовій сфері особистості дитини, адже у цьому віці велику роль відіграють почуття дитини, які стають мотивами поведінки. Саме в початковій школі дитина включається до нової особливої системи соціальних взаємовідносин, відмінної від її минулого досвіду. Особливо це актуальне, якщо дитина має проблеми зі здоров'ям чи потребує інклюзивної освіти. В цьому випадку не тільки такій дитині потрібно буде пристосуватися до нового способу життя, спілкування, а й одноліткам пристосовуватись до неї. Для продуктивного навчання у школі необхідно звести ці суперечності у процесі взаємодії до певної загальної основи. Ненасильницьке, поважне ставлення, гармонізація відносин у класі, виховання толерантності сприяють розвитку співробітництва.

Коли ми говоримо про толерантність як про готовність до руху назустріч, до розвитку, то переходимо від феномену толерантності до толерантності як певної якості.. Якщо ми говоримо про феномен толерантності, потрібно враховувати саму ситуацію та всі сторони, що беруть участь у взаємодії.

На підставі цього можна виділити такі критерії толерантності:

1. рівноправність;

2. взаємоповага, доброзичливість;

3. терпиме ставлення до різних груп;

4. збереження та розвиток культури;

5. можливість наслідування власної культури;

6. свобода віросповідання;

7. співробітництво та солідарність у розв'язання спільних проблем;

8. доброзичлива лексика у спілкуванні з іншими.

На основі спостережень за поведінкою молодших школярів, спілкування з ними, ставленням їх до однокласників у процесі експериментального дослідження дозволило зробити висновок про те, що у молодших школярів стереотип поведінки у конфліктних ситуаціях найчастіше зводиться до з'ясування відносин шляхом моральних чи фізичних образ. Найчастіше основними формами прояву незадоволення є образи, глузування, висловлювання зневаги, які можуть надалі породжувати форми інтолерантності. Це дозволяє зробити висновок про те, що у молодших школярів ще не сформовано навичку поведінки при розв'язання спірних питань.

На підставі цього ми виділяємо ряд ключових напрямів роботи з формування толерантності:

1. аналітико-діагностична діяльність, мета якої - з'ясування рівня толерантності за допомогою таких методів як анкетування, тестування, спостереження, аналіз результатів;

2. пізнавальна діяльність, метою якої є розкриття поняття толерантність, проведення бесід, класних та виховних годин, конкурсів, екскурсій та ігор, які сприятимуть ознайомленню молодших школярів з основними нормами, правилами поведінки, стилями спілкування.

3. ціннісно-орієнтовна діяльність з формування толерантного ставлення до оточення, людей, ознайомлення зі способами вирішення конфліктів, які включають проведення тренінгів, диспутів, спрямованих на формування позитивного взаємозв'язку з людьми, обговорення різних варіантів розв'язання проблемного питання, розвиток навичок культури поведінки.

4. робота з батьками, з метою їхнього залучення до загально класних справ щодо виховання толерантності у дітей, що включає проведення класної години, батьківських зборів, конференцій, симпозіуми.

Виходячи з вище перерахованих напрямів роботи, можна визначити основні види пізнавально діяльнісної роботи, щодо формування толерантності в учнів початкових класів. Заняття з формування толерантності у молодших школярів потрібно будувати в такий спосіб, що кожен учасник «проживав» різні ситуації, тому що молодші школярі мають високий поріг сприйняття, і підвищену чутливість. Важливо, щоб дитина вміла адекватно визначити свої лідерські якості, вміла підтримувати інших тощо. Таким чином, кожен дізнається про себе як партнера у спілкуванні, відкриє в собі найрізноманітніші сторони: ті, які допомагали встановити контакт, і ті, що заважають налагодити відносини з товаришами. Важливо, щоб заняття будувалися в ігровій формі.

Ми рекомендуємо для формування толерантності молодших школярів можна використовувати гурткову роботу. Доречно програму формування толерантності розбити на блоки, оскільки блокова структура занять дозволить виробити в кожного учасника знання знаходити і місце у груповому рішенні, і за необхідності брати на себе головну роль, адекватно оцінювати ситуацію, надавати допомогу та підтримку іншим членам групи. Організовувати заняття необхідно так щоб діти, на практиці вчилися висловлювати повагу до інших, вчилися слухати інших, сприймати думки та бажання інших людей. Дітей потрібно підвести до того, що проявляти толерантність -- це означає сприймати іншого, спільно будувати плани.

Кожна заняття гуртка триває 45 хв і складається з трьох взаємопов'язаних елементів.

1. Гра-активатор. Дає можливість у легкій ігровій формі мобілізувати дітей до спільної діяльності й дозволяє заохотити учнів.

2. Бесіда. Допомагає виявити вихідний рівень знань, ставлення до теми заняття.

3. Гра-закріплення. Дозволяє закріпити знання, отримані на занятті.

У початковій школі важливо враховувати вікові, індивідуальні та психологічні особливості молодшого школяра. У цьому віці відбувається розвиток пізнавальних інтересів та самої особистості дитини, зберігається

тісний зв'язок дитини з родиною. Тому основою організації групової роботи має стати ціннісно-орієнтовний підхід та робота з батьками. На тренінгових заняттях дитина вчиться аналізувати власну поведінку, толерантно сприймати думку інших людей, вчитися працювати у команді, бути лідером. У цьому віці домінує емоційно-чуттєве ставлення до світу та до оточуючих. Через слово, образ (інсценування, казки), малюнок, гру (відгадування ребусів, загадок) у дитячій свідомості формуються та закріплюється важливі ціннісні орієнтири. З огляду на ці обставини, вчителю початкових класів важливо у процесі підготовки та проведення заходів створити комфортні умови для емоційного переживання школяра.

Підсумовуючи, зазначимо, що головними формами проведення занять, щодо формування толерантності, для дітей молодшого шкільного віку можуть бути: пізнавальні та етичні бесіди, оповідання, конкурси малюнків, віршів, спортивні ігри, концерти, свята з залученням батьків. Така робота на нашу думку дозволить: знизити кількість конфліктів між учнями початкових класів; сприятиме встановленню теплих дружніх відносин у класі; цінувати у собі та інших індивідуальність і несхожість; розвинути лідерські якості; покращити родинні стосунки. Зрештою, при закінченні дитини початкової школи ми отримаємо особистість, здатну до мирного вирішення конфліктів, яка визнає права всіх людей, незалежно від тих чи інших відмінностей.

Висновок

Таким чином, толерантність потрібно формувати з перших днів перебування дитини у школі. Формування цієї якості відбувається щодня - це й усвідомлення дитиною неповторності своєї особистості, а також особи кожного однокласника, та формування почуття згуртованості класного колективу. І розвиток бажання дитини становиться краще. Самовдосконалюватися. І формування вміння конструктивно поводитися під час конфлікту, завершувати його справедливо та без насильства. Не забуватимемо про те, що зразком толерантної поведінки завжди має залишатися вчитель.

Література:

1. Безкоровайна О. Як зробити школу толерантною: Можливості і засоби. Видавництво дім «Шкільний Світ». Київ. Вид. Л. Галіцина, 2006: 128 с.

2. Денисюк С. Толерантність у просторі політичної комунікації: від теоретичних основ до практичного втілення. Політичний менеджмент, 2021. №6. С. 20-28.

3. Косарєва Г. М. Педагогічна толерантність як характеристика професійної діяльності вихователя. Національна освіта в стратегіях соціокультурного вибору: теорія, методологія, практика, 2016. № 7. С. 372-379.

4. Матієнко О. С. Толерантність: введення в проблему. Вінниця: ВДАУ., 2006. 40 с.

5. Микичур, Т. Проблема гуманно-ціннісного виховання дітей у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Педагогічні читання, 2012. №1. С. 128-129.

6. Олійник Н., Пархонюк О. Психологічні особливості соціалізації особистості, яка виховувалась в неповній сім'ї, опікунами, інтернаті. Психолого-педагогічні аспекти формування особистості. 2016.Вип. 1. С. 88-90.

7. Сайко Х. Я., Островська К. О. Толерантність до дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивній школі. Молодий вчений, 2020. №1 (77). С. 43-46.

8. Шинкарьова Ж. Толерантність як домінанта соціального партнерства суб'єктів діяльності в умовах інклюзивної освіти. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського. Педагогічні науки, 2019. № 2 (65). С. 362-367.

9. Grunberg, L.(2011).From Gender Studies to Gender IN Studies and beyond:case studies on gender-inclusive curriculum in higher education.European Center for Higher Education, Bucharest, 7-13

10.Stavytskyi, G. (2019).Psychological and social factors of the development of ethnic self-consciousness of personality in youthful age.Problem space of modern society: philosophical- communicative and pedagogical interpretations: collective monograph. Part n.Warsaw

References:

1. Bezkorovaina O. (2006). Yak zrobyty shkolu tolerantnoiu: Mozhlyvosti i zasoby. [How to make a school tolerant: Opportunities and means.] Kyiv: Halitsyna [in Ukranian].

2. Denysiuk S. (2021). Tolerantnist u prostori politychnoi komunikatsii: vid teoretychnykh osnov do praktychnoho vtilennia. [Tolerance in the space of political communication: from theoretical foundations to practical implementation]. Politychnyi menedzhment - Political management, ,6, 20-28. [in Ukranian].

3. Kosarieva, H. M. (2016). Pedahohichna tolerantnist yak kharakterystyka profesiinoi diialnosti vykhovatelia [Pedagogical tolerance as a characteristic of the professional activity of an educator]. Natsionalna osvita v stratehiiakh sotsiokulturnoho vyboru: teoriia, metodolohiia, praktyka. - National education in strategies of socio-cultural choice: theory, methodology, practice,7, 372-379 [in Ukranian].

4. Matiienko O. S. (2006). Tolerantnist: vvedennia v problemu. [Tolerance: an introduction to the problem], Vinnytsia: VDAU. [in Ukranian].

5. Mykychur, T. (2012). Problema humanno-tsinnisnoho vykhovannia ditei u pedahohichnii spadshchyni V. O. Sukhomlynskoho. [The problem of humane and value education of children in the pedagogical heritage of VO Sukhomlinsky.]. Pedahohichni chytannia. - Pedagogical readings,1, 128-129 [in Ukranian].

6. Oliinyk N., Parkhoniuk O. (2016). Psykholohichni osoblyvosti sotsializatsii osobystosti, yaka vykhovuvalas v nepovnii simi, opikunamy, internati [Psychological features of socialization of the individual who was brought up in a single-parent family, guardians, boarding school]. Psykholoho-pedahohichni aspekty formuvannia osobystosti - Psychological and pedagogical aspects of personality formation, 1, 88-90 [in Ukranian].

7. Saiko Kh. Ya., Ostrovska K. O. (2020). Tolerantnist do ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy v inkliuzyvnii shkoli. [Tolerance for children with special educational needs in an inclusive school]. Molodyi vchenyi - Youngscientist,1 (77), 43-46 [in Ukranian].

8. Shynkarova Zh. (2019). Tolerantnist yak dominanta sotsialnoho partnerstva subiektiv diialnosti v umovakh inkliuzyvnoi osvity. [Tolerance as a dominant social partnership of actors in an inclusive education]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Sukhomlynskoho. Pedahohichni nauky - Scientific Bulletin of Mykolayiv National University named after Vasyl Sukhomlynsky. Pedagogical sciences, 2 (65), 362-367. [in Ukranian].

9. Grunberg, L.(2011).From Gender Studies to Gender IN Studies and beyond:case studies on gender-inclusive curriculum in higher education.European Center for Higher Education,Bucharest, 7-13.

10.Stavytskyi, G. (2019).Psychological and social factors of the development of ethnic self-consciousness of personality in youthful age.Problem space of modern society: philosophical- communicative and pedagogical interpretations: collective monograph. Part n.Warsaw.

Размещено на Allbest.ru