Організаційно-педагогічні умови формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників: результати впровадження

Размещено на http://allbest.ru

8

Карпатський інститут підприємництва ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Організаційно-педагогічні умови формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників: результати впровадження

Келемен А.В., директор

Анотація

Організаційно-педагогічні умови розглядаємо як сукупність конкретних практико-орієнтованих заходів, що сприяють досягненню майбутніми соціальними працівниками належного рівня сформованості усіх компонентів педагогічної культури й забезпечують удосконалення їхньої професійної підготовки.

Виокремлено спектр із чотирьох умов: вдосконалення суб'єктності як засобу саморозвитку майбутнього соціального працівника; активне використання інтерактивних методів навчання в освітньому процесі (когнітивно-аксіологічний компонент); спонукання до самопізнання та самовдосконалення шляхом використання творчих завдань та педагогічних ситуацій; розвиток особистісних якостей та педагогічної рефлексії, шляхом впровадження тренінгових технологій.

Третя організаційно-педагогічна умова передбачала цілеспрямований вплив на формування показників конативно-діяльнісного компонента педагогічної культури. На практиці ми таким чином підбирали завдання і ситуації, щоб вони вимагали вияву такту, ерудиції, толерантності, навичок імпровізації у спілкуванні.

Четверта організаційно-педагогічна умова спрямована на формування показників рефлексивно-особистісного компонента педагогічної культури, шляхом впровадження тренінгових технологій.

Ключові слова: майбутні соціальні працівники, професійна підготовка, організаційно-педагогічні умови, результати формування педагогічної культури.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Педагогічна культура виступає одним із центральних структурних елементів професійної культури майбутніх соціальних працівників.

У зазначеному контексті наведемо думку М. Сіпоріна (M. Siporin), який ще на початку 80-х років довів, що «кожній професії притаманна сукупність переконань, а також колективна совість, які є її основою» [10, с. 74].

У ході дослідження нами було висунуто робочу гіпотезу про те, що формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників має відбуватися на основі акмеологічного підходу.

Вважаємо, що акмеологічний підхід має посісти провідне місце під час організації освітнього процесу у ЗВО та професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті формування педагогічної культури. Передбачаємо, що він сприятиме позитивно спрямованим змінам їх як індивідів, особистостей і як об'єктів діяльності.

Повністю підтримуємо позицію С. Калаур та Н. Олексюк [2] у тому, що акмеологічний підхід доцільно розглядати як основну парадигмальну характеристику особистості як суб'єкта діяльності.

Його доцільність ґрунтується на тому, що «всі свої можливості як психічні так і особистісні (розум, волю, мотивацію, здібності) людина використовує як ресурси та засоби оптимального вирішення життєвих і професійних завдань, оптимального здійснення пізнання, діяльності та спілкування» [2, с. 85].

Як було з'ясовано у процесі експерименту, традиційним способом сформувати належний рівень педагогічної культури в майбутніх соціальних працівників доволі важко, тому було прийнято рішення про впровадження в освітній процес додаткових чинників - організаційно-педагогічних умов, які виокремлено з урахуванням вимог акмеологічного підходу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведене узагальнення публікацій науковців доводить, що формування педагогічної культури головним чином розглядалося на прикладі учительських кадрів. Так, цій проблематиці присвятили свої публікації В. Буряк, В. Гриньова, І. Ісаєв,

І.Микитюк, П. Щербань та ін. У розумінні «педагогічної культури» науковці дійшли згоди стосовно того, що вона проєктує загальну культуру та охоплює синтез високого професіоналізму й внутрішніх якостей фахівця.

Зокрема, Г. Васянович зазначає, що головним у науковій дефініції педагогічна культура виступає «міра самовдосконалення, розвиток кращих людських рис і якостей, створення тих матеріальних і духовних цінностей, які допомагають бути кращими» [1, с. 312].

У наукових колах доведено, що педагогічна культура вирішує проблему культурної самосвідомості та цінностей майбутніх фахівців. Саме тому і для соціальних працівників вона також має стати чинником, який підвищує їх професіоналізм. У цьому контексті доцільно розглянути практичні механізми її формування.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Як показав проведений нами констатувальний етап експериментального дослідження у ЗВО, які готують майбутніх соціальних працівників, нині недостатня увага приділяється практичним аспектам формування педагогічної культури.

Зокрема, майбутні фахівці соціальної сфери практично не вивчають педагогічних дисциплін, тому не мають належного рівня сформованості мотиваційно-ціннісного, когнітивно-аксіологічного, конативно-діяльнісного, рефлексивно-особистісного компонентів педагогічної культури.

З метою якісного вдосконалення процесу формування педагогічної культури було прийнято рішення про доцільність введення в освітній процес додаткових чинників - організаційно-педагогічних умов.

Мета статті - обґрунтувати потребу впровадження організаційно-педагогічних умов, що позитивно впливають на формування в майбутніх соціальних працівників педагогічної культури, та визначити практичні механізми їх впровадження та окреслити отримані результати.

Виклад основного матеріалу

Організаційно-педагогічні умови розглядаємо як сукупність конкретних практичних заходів, що реалізовуються в освітньому процесі ЗВО та сприяють досягненню майбутніми соціальними працівниками належного рівня сформованості усіх компонентів педагогічної культури й забезпечують удосконалення їхньої професійної підготовки.

У процесі дослідження було з'ясовано, що на формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників об'єктивно впливають загальноосвітні тенденції в освіті, соціально-філософські проблеми культури, якість організації освітнього процесу у ЗВО, культура самого освітнього закладу, де навчаються майбутні фахівці.

До основних суб'єктивних факторів, без врахування яких неможливо здійснювати формування педагогічної культури, було зараховано мотивацію особистості, її габітус як сукупність схильностей до соціальної практики, сформовану у вигляді когнітивних і мотиваційних структур у перші роки соціальної взаємодії. Ці міркування нами були враховані під час процедури обрання організаційно-педагогічних умов формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників.

Обираючи спектр організаційно-педагогічних умов, було враховано те, що формування педагогічної культури означає розвиток у студентів самосвідомості, самостійності, незалежності суджень у поєднанні з повагою до поглядів інших людей, почуття самоповаги, здатність орієнтуватися у світі духовних цінностей, уміння приймати рішення і нести відповідальність за свої дії та вчинки. Таким чином, на основі акмеологічного підходу було обрано конкретний спектр організаційно-педагогічних умов, які в комплексі мали вагомий та статистично достовірний вплив на процес формування усіх (мотиваційно-ціннісного, когнітивно-аксіологічного, конативно-діяльнісного, рефлексивно-особистісного) компонентів педагогічної культури майбутніх соціальних працівників.

Вибираючи першу організаційно-педагогічну умову - вдосконалення суб'єктності як засобу саморозвитку майбутнього соціального працівника, - ми виходили з тих позицій, що суб'єктність студентів доцільно розглядати як якісний стан особистості, який знаходить своє відображення у високому ступені активності внаслідок внутрішньої мотивації до дій. З'ясовано, що внутрішня мотивація студентів до формування педагогічної культури залежить від їхньої суб'єктності, яка водночас є умовою і засобом саморозвитку майбутнього фахівця соціальної сфери.

Науковці розуміють «суб'єктність» як характеристику чи еквівалент суб'єкта. Так, С. Кашлєв зазначає, що за своєю семантикою суб'єктність має дві складові частини: «суб-» позначає те, що лежить «під», «перед», або «до» і «-єктність», що означає активність, дію [5, с. 40]. Суб'єктність ми пов'язували з наявністю у студентів мотивів вдосконалювати власний рівень педагогічної культури на основі набутих знань, сформованих умінь на засадах, які декларує акмеологічний підхід.

Тобто суб'єктність розглядаємо як першопричину активності, а тому формування мотиваційної сфери майбутніх соціальних працівників в експериментальних групах розпочинали зі створення умов для усвідомлення потреби, особистісної цінності та професійної необхідності високого рівня педагогічної культури й акцентували на їх спрямованості в бажанні досягти бажаного результату.

У практичній площині було враховано, що рівень суб'єктності майбутніх соціальних працівників передбачає наявність ядра ціннісних орієнтацій та ієрархії мотивів діяльності. У контексті вдосконалення суб'єктності активно застосовували під час семінарських занять діалоги, диспути та дидактичні ігри. Суб'єктний досвід ставав головним мотивом для суб'єктної активності майбутнього фахівця соціальної сфери в змодельованих ситуаціях професійно-педагогічної міжособистісної взаємодії.

Друга організаційно-педагогічна умова - активне використання інтерактивних методів навчання в освітньому процесі - спрямована на формування показників когнітивно-аксіологічного компоненту педагогічної культури. Зазначимо, що серед значної кількості технологій саме інтерактивні технології повністю відповідають вимогам акмеологічного підходу, забезпечують культуровідповідність і розвиваючий характер освітнього процесу, дають змогу налагодити активну взаємодію викладача і студентів, що дозволяє досягти суттєвих змін у мотивації останніх до системної навчально-пізнавальної діяльності.

У розумінні О. Пометун [8, с. 11] інтерактивне навчання набуває особливої значущості в процесі формування педагогічної культури, адже в умовах інтерактивної взаємодії студенти можуть змінювати свою модель поведінки і свідомо засвоювати її на основі аналізу власних реакцій та дій.

Доведено, що інтерактивне навчання є найбільш ефективним, бо ставить студентів в активну позицію «шукача істини». Як доводять С. Калаур [3] та І. Мельничук [6], інтерактивне навчання є найбільш ефективним, позаяк воно є особистісно орієнтованим та має діалогічне підґрунтя.

Як показали результати організованого нами формувального етапу експериментального дослідження, в умовах інтерактивного навчання забезпечується налагодження паритетної взаємодії викладача і студентів під час формування педагогічної культури. Організовані інтерактивні ігри сприяли розвитку системи розумових дій, позитивно вплинули на розвиток естетично-моральних якостей й системи дійово-практичної сфери і самокеруючих механізмів.

Під час участі в навчальних заняттях, які організовані на основі інтерактивних методів, ми розвивали у студентів такі уміння, як: ведення діалогу, емпатійно спілкуватися і слухати, впевнено висловлювати свої погляди; об'єктивно розв'язувати проблемні питання й розуміти позицію своїх співрозмовників чи опонентів; використовувати ефективні моделі та стратегії конструктивного розв'язання конфліктів. Констатуємо, що навчально-пізнавальна діяльність студентів, організована в режимі інтерактиву, найбільш повно забезпечувала комфортні умови для саморозвитку і самовдосконалення й позитивно вплинула на формування педагогічної культури.

Третя організаційно-педагогічна умова - спонукання до самопізнання та самовдосконалення шляхом використання творчих завдань та педагогічних ситуацій - спрямована на формування показників конативно-діяльнісного компоненту педагогічної культури. В основу її обрання покладено міркування І. Пальшкової [7] про цінність розв'язування педагогічних ситуацій для підвищення якості та результативності спілкування, а також С. Чорної про використання «вправ, ситуацій, створення ситуацій, використання завдань, вправ для формування умінь педагогічної техніки» [9, с. 169].

Наголосимо на тому, що під час розв'язування педагогічних задач та ситуацій ми отримуємо реальну можливість виявити установки, очікування та емоційні реакції студентів на конкретну ситуацію, яка пропонується до розгляду та має спрямування на вдосконалення педагогічної культури. Під час розв'язання творчих завдань та педагогічних ситуацій було практично реалізовано включення студентів як суб'єктів культури в процес інноваційної педагогічної взаємодії. Як показали отримані результати, створення на заняттях культурно-інформаційного і предметно-розвиваючого інтерактивного освітнього середовища, шляхом активного використання творчих завдань та педагогічних ситуацій дало змогу майбутнім соціальним працівникам ефективно засвоїти ціннісне ставлення до своїх професійних обов'язків. соціальний педагогічний тренінговий студент

Четверта організаційно-педагогічна умова - розвиток особистісних якостей та педагогічної рефлексії, шляхом впровадження тренінгових технологій - спрямована, головним чином на формування показників рефлексивно-особистісного компонента. За основу було взято пораду Н. Волкової, що тренінг варто розглядати як «активну навчальну діяльність студентів, під час здійснення якої майбутні фахівці виконують тренінгові вправи, адаптовані до майбутньої професійної діяльності під керівництвом викладача-тренера на основі спеціально підготовлених інструктивно-методичних матеріалів, що відповідають сучасним вимовам до професійної діяльності» [2, с. 125].

Основне завдання, яке ми вирішували під час організації та проведення тренінгових занять, полягало в роботі над налагодженням ефективної комунікації й співробітництва на рівні «викладач-студент», або «студент-студент», тому тренінг вважаємо квінтесенцією освітнього процесу. Практичні вправи, які ми підбирали, були спрямовані на формування в студентів уміння вести діалог, вдосконалення публічної комунікації, розвиток здібності до налагодження міжособистісних відносин. Зокрема, тренінг, ми спрямовували на здобуття знань, умінь і навичок, корекцію та формування установок, що необхідні для успішного спілкування в різних сферах професійної діяльності. Завдяки тренінгу студенти краще усвідомлювали свої помилки, в них розвивалася здатність адекватно оцінювати себе, відбувалися зняття бар'єрів спілкування і руйнація стереотипів, які перешкоджають продуктивному спілкуванню.

Висновки

Зазначимо, що всі організаційно-педагогічні умови реалізовувалися на основі акме-технологій (інтерактивні технології (дидактичні ігри, ігромоделювання, навчальні ігри), тренінгових технологій, технології розвивального навчання, технології особистісно орієнтованого навчання). На основі комплексного впровадження студенти одержували не тільки ґрунтовні знання про особливості педагогічної культури соціального працівника та потенціал виваженого педагогічного спілкування, але й розвивали комунікативні навички і вміння, культуру спілкування.

Таким чином, можемо констатувати, що професійна підготовка майбутніх соціальних працівників у ЗВО на основі повномасштабного та сис- темного впровадження організаційно-педагогічних умов розглядається нами як певний «світоглядний фільтр», що орієнтований на оцінку і трансляцію культурних цінностей соціуму, а також безперервне збагачення й розвиток цінностей, що допомагають покращити духовну взаємодію студентів під час навчання у ЗВО та позитивно впливають на формування педагогічної культури.

У наступних наших дослідженнях передбачаємо оприлюднити кількісні результати від впровадження організаційно-педагогічних умов у професійну підготовку майбутніх соціальних працівників та підтвердити їхню достовірність і валідність методами математичної статистики.

Бібліографічний список

1. Васянович Г.П. Педагогічна етика : навчально-методичний посібник. Львів : «Норма», 2005. 344 с.

2. Волкова Н.П. Інтерактивні технології у вищій школі : навчально-методичний посібник. Дніпро: Університет імені Альфреда Нобеля, 2018. 360 с.

3. Калаур С.М. Вдосконалення інтерактивного освітнього середовища засобами інформаційних технологій під час формування у майбутніх фахівців соціальної сфери готовності до розв'язання конфліктів у професійній діяльності. Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. праць. Сер.: Педагогічні науки. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2016. № 1. С. 111-121.

4. Калаур С.М., Олексюк Н.С. Доцільність використання акмеологічного підходу для самореалізації майбутнього фахівця. Наукові записки. Серія «Психо- лого-педагогічні науки» Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. 2012. № 4. С. 83-86.

5. Кашлев С.С. Технология интерактивного обучения. Минск : Белорусский верасень, 2005. 196 с.

6. Мельничук І.М. Теорія і практика професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій : монографія. Тернопіль : Економічна думка, 2010. 328 с.

7. Пальшкова І.О. Професійна компетентність як важлива складова професійно-педагогічної культури майбутніх учителів початкових класів. Педагогічні науки. 2007. Вип. 45. С. 329-332.

8. Пометун О.І. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять. Шлях освіти. 2004. № 3. С. 10-15.

9. Чорна С.С. Формування педагогічної культури викладача вищої школи в умовах магістратури. Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України. 2007. Ч. 2. С. 167-170.

10. Siporin M. Introduction to Social Work Practice. N.Y : Macmillan Publishing, 1975. 230 p.

Размещено на Allbest.ru