Обґрунтування та змістовна характеристика педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Ужгородський інститут культури і мистецтв»

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ЗМІСТОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Шетеля Наталія Ігорівна, кандидат

психологічних наук, доцент,

Заслужений працівник культури

України, директор інституту



Анотація

Завдання формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв детермінує активну дослідницьку увага до педагогічних умов вирішення такого завдання. Актуальність запропонованої теми визначена і тим фактом, що сучасна вища школа покликана сформувати ментальність майбутнього фахівця, здатну до ефективної реакції на виклики сьогодення. Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що поняття «педагогічні умови» має значну практику осмислення й застосування у педагогічному дискурсі, але досі має значну кількість трактувань. педагогічний аксіологічний компетентність фахівець

Мета статті є обґрунтування та змістовна характеристика педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв. Досягнення означеної дослідницької мети передбачає: 1) концептуалізація поняття «педагогічні умови» як теоретичної основини практичного розв'язання відповідного дослідницького завдання; 2) визначення й обґрунтування педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища.

Авторське розуміння поняття «педагогічні умови» ґрунтується на наявній теорії і практиці його застосування та полягає у розумінні педумов як важливий феномен педагогічної практики, динамічного характеру, що має соціально- історичну ґенезу, являє собою функціональну систему зовнішніх та внутрішніх чинників, що задають змістовні й процесуальні параметри освітнього процесу з метою досягнення певних результатами навчання, зокрема формування компетентностей (наприклад, аксіологічної).

Водночас, взявши за основу власне визначення поняття «педагогічні умови» запропонована його реалізація у процесі формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв як інтегрального утворення з професійно значущих цінностей, що визначають характер його ціннісно-смислової сфери, а також аксіологічних знань, що постають основою його професійної діяльності.

Ключові слова: педагогіка, педагогічна практика, педагогічні умови, аксіологічні компетентності, цінності.



Abstract

Shetelya Nataliia Ihorivna, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Honored Worker of Culture of Ukraine, Director of the Uzhhorod Institute of Culture and Arts

SUBSTANTIATION AND SUBSTANTIVE CHARACTERISTICS OF PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR FORMATION OF AXIOLOGICAL COMPETENCE OF THE FUTURE SPECIALIST IN THE FIELD OF CULTURE AND ARTS

The task of forming the axiological competence of the future specialists in the field of culture and arts determines the pre-ethnic attention to the pedagogical conditions of such a task. The urgency of the proposed topic is due to the fact that the modern university is designed to form a mentality of the future specialist, capable of effective response to the challenges of today. An analysis of present research and publications proves that the concept of “pedagogical conditions” is a mass practice of understanding and applying in pedagogical discourse, but still has a significant number of interpretations.

The purpose of the article is the substantiation and substantive characteristics of the pedagogical conditions for the formation of axiological competence of the future specialists in the field of culture and arts. Achieving this research goal involves: 1) conceptualization of the concept of “pedagogical conditions” as a theoretical basis and solution of the relevant research task, 2) practical definition and justification of pedagogical conditions for the formation of axiological competence of the future specialists in the field of culture and arts in axiodevelopmental environment.

The author's understanding of the concept of “pedagogical conditions” is based on the existing theory and practice of its application and consists in understanding pedagogical terms as an important phenomenon of pedagogical practice, dynamic nature, which has socio-historical genesis, is a functional system of external and internal factors, which set the substantive and procedural parameters of the educational process in order to achieve certain learning outcomes, in particular the formation of competencies (e.g. axiological).

At the same time, based on the definition of “pedagogical conditions”, its implementation in proposed in the process of forming the axiological competence of the future specialists in the field of culture and arts as an integral formation of professionally significant values that determine the nature of its value-semantic sphere and axiological knowledge, become the basis of his professional activity.

Keywords: pedagogy, pedagogical practice, pedagogical conditions, axiological competencies, values.



Постановка проблеми

Увага до педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв зумовлена і тим фактом, що обґрунтування та змістова характеристика таких педумов є важливою складовою процесу проектування аксіорозвивального середовища, що розглядається нами як важливий елемент професійної підготовки фахівця відповідного профілю. При цьому, педагогічні умови за визначенням спрямовані на забезпечення ціннісно-орієнтованого характеру професійної підготовки фахівців у галузі культури та мистецтв й досягнення такого концептуального результату як формування у майбутніх представників культурно-мистецької галузі аксіологічної культури високого рівня.

Наголосимо, що у нашому розумінні заклад вищої освіти виступає особливим простором, що містить значні потенційні можливості формування професійної ментальності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв, адже тут здійснюється не тільки навчання, професійна підготовка студента, але і його розвиток, становлення як суб'єкта власної життєдіяльності, орієнтування на професійні і загальнолюдські цінності. Разом з тим це не означає, що випускник вишу гарантовано буде мати розвинену, остаточно сформовану професійну ментальність й ціннісно-смислову сферу. Треба визнати, що у стінах академічних закладів передусім закладається основа для майбутнього самозростання, самовдосконалення й саморозвитку. Вища школа у нині мінливому й динамічному світі покликана сформувати ментальність майбутнього фахівця, здатну переналаштовуватися задля ефективної реакції на виклики сьогодення - життєві й професійні. В цьому контексті актуалізується методологічна увага щодо педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Поняття «педагогічні умови» має значну практику осмислення й застосування у педагогічному дискурсі. Дане поняття нині має своє відображення у довідниковій літературі. Зокрема, поняття «педагогічні умови» потрактовують як обставини, від яких залежить та відбувається цілісний продуктивний педагогічний процес професійної підготовки фахівців, що опосередковується активністю особистості, групою людей [1, с. 243]. Водночас, попри тривалу історію залучення в академічний дискурс, поняття «педагогічні умови» і досі не набуло однозначності і має значну кількість трактувань. Зокрема, у спеціальній літературі можна виявити такі його дефініції:

• як системи певних форм, методів, матеріальних умов (суб'єктивної чи об'єктивної природи) необхідних для досягнення конкретної освітньої мети [2, с. 118];

• як комплекс спеціально спроектованих генеральних чинників впливу на зовнішні та внутрішні обставини навчально -виховного процесу й особистісні параметри всіх його учасників [3, с. 51];

• як сукупність об'єктивних можливостей змісту, форм, методів і спеціально створених обставин, що є достатніми, а іноді й необхідними для формування професійної компетентності у процесі фахової підготовки [4, с. 65];

• як засоби ефективного управління освітнього процесу через цілеспрямоване застосування різноманітних педагогічних форм, методів і прийомів [5, с. 408].

Такий розмай трактувань феномену педагогічних умов призводить до того, що практично в кожному дослідженні, що присвячене проєктуванню педагогічних умов як вирішенню певного освітнього завдання, автори мусять окремо звернути увагу на той зміст, що вони вкладають у відповідне поняття.

Мета статті - обґрунтування та змістовна характеристика педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв. Досягнення означеної дослідницької мети передбачає: 1) концептуалізація поняття «педагогічні умови» як теоретичної основини практичного розв'язання відповідного дослідницького завдання; 2) визначення й обґрунтування педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища.

Виклад основного матеріалу

Формуючи авторське розуміння поняття «педагогічні умови» як теоретичної основини практичного розв'язання відповідного дослідницького завдання вважаємо за потрібне взяти до уваги обґрунтований висновок українського науковця Юрія Пелеха, що професійно - значущі якості, які разом з компетенціями визначають рівень готовності спеціаліста до майбутньої діяльності формуються саме за реалізації методично обґрунтованих педагогічних умов. При цьому, дослідник надає у межах таких умов особливої ролі творенню креативної атмосфери, що сприяє формуванню ціннісно-смислових новоутворень у динаміці розвитку ціннісно-смислової сфери особистості [6, с. 36].

Крім цього важливими для розуміння феномену педагогічних умов є переліки його типових ознак, що сформульовано на підставі спеціального дослідження українських науковців Андрія Литвина й Ольги Мацейко, а саме: 1) педагогічні умови є елементом методології педагогіки; 2) педагогічні умови вказують на зв'язок освітньої системи з навколишнім світом, а сам це зв'язок має фундаментальний характер; 3) педагогічні умови є каталізатором освітніх процесів; 4) педумови зажди орієнтовані на вирішення освітніх завдань; 5) педагогічні умови формуються під конкретні освітні цілі; 6) поєднують суб'єктивне й об'єктивне, внутрішнє і зовнішнє, сутність та явище; 7) забезпечують оптимальне й стабільне функціонування освітньої системи [3, с. 51].

Конструктивний підхід демонструє до визначення педагогічних умов пропонує у своїх дослідження українська педагогиня Олена Ярошинська. Зокрема, дослідниця наголошує, що педагогічні умови «в проектованому освітньому середовищі формуються відповідно до соціально-економічних, культурних і освітніх потреб з урахуванням державно -громадського характеру управління та започатковують основу для автономного функціонування й розвитку системи освіти загалом та середовища в конкретному вищому педагогічному навчальному закладі» [7, с. 264]. При цьому, педумови охоплюють взаємопов'язані і взаємозумовлені об'єктивні можливості, які забезпечують цілеспрямовану і систематичну координацію дій усіх його суб'єктів освітнього процесу з метою функціонування системи професійної підготовки як цілісної реальності, що забезпечує якісну фахову підготовку.

Українська дослідниця Ольга Марченко потрактовує педагогічні умови як чітко структуровану систему, при організації якої враховано особливості професійної підготовки майбутніх фахівців. Крім того, дослідниця звертає увагу на таке педагогічне явище як організаційно-педагогічні умови, що є різновидом педагогічних умов і «включають компоненти, які пов'язані з особливостями організації освітнього процесу, детермінують його результати й об'єктивно забезпечують можливість їх досягнення» [8, с. 239]. Важливим моментом у міркуваннях Марченко є акцент на суб'єктивній і об'єктивній складовій організаційно-педагогічних умов. Суб'єктивність походить від поведінкових особливостей викладачів і здобувачів освіти, а об'єктивні організаційно-педагогічні умови стосуються матеріально-технічного, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу. Очевидно, що вказані аспекти педагогічних (організаційно-педагогічних) умов доречно врахувати у процесі проєктування педумов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури в умовах аксіорозвивального середовища.

Підсумовуючи етап концептуалізації поняття «педагогічні умови» вважаємо обґрунтованим у цілях нашого дослідження детермінувати педагогічні умови як важливий феномен педагогічної практики, динамічного характеру, що має соціально-історичну ґенезу, являє собою функціональну систему зовнішніх та внутрішніх чинників, що задають змістовні й процесуальні параметри освітнього процесу з метою досягнення певних результатами навчання, зокрема формування компетентностей (наприклад, аксіологічної).

Огляд практики конструювання педагогічних умов формування професійних компетентностей [9, с. 151; 10, с. 88; 11, с. 88; 12, с. 99], маємо підстави відзначити, що на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії і практики для цього процесу характерні такі підходи: 1) врахування вимоги орієнтації в освітньому процесі на особистість студента і його духовний потенціал; 2) врахування необхідності орієнтації на зміст й особливості майбутньої професійної діяльності; 3) звернення до ідеї інформаційно- креативного простору (середовища); 4) чітке розуміння освітніх завдань навчального процесу як орієнтиру для визначення змісту педагогічних умов; 5) спрямованість педагогічних умов на досягнення поставленої мети - формування певних компетентностей або якостей майбутнього фахівця. Вважаємо обґрунтованим і необхідним використання цих підходів у процесі визначення й обґрунтування педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища.

Зрештою, проведене теоретичне дослідження феномену педагогічних умов і його понятійного оформлення, а також результати вивчення досвіду конструювання педагогічних умов надають нам можливість практичного проєктування (формулювання) педагогічних умов формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця для галузі 02 «Культура і мистецтво». При цьому, з метою надання цьому процесу максимальної об'єктивності, а також з метою виявлення позиції практиків освітнього процесу національних культурно-мистецьких закладів, нами було проведено експертне опитування 22-х викладачів шести закладів вищої освіти в експериментальному дослідженні: Комунальний заклад вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, Рівненський державний гуманітарний університет, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Київський національний університет культури і мистецтв.

За результатами опитування та теоретичних досліджень сформовано перелік педагогічних умов, що можуть забезпечити підвищення ефективності формування екологічних цінностей майбутніх учителів природничих наук:

- сприяння саморозвитку гуманістично-ціннісного орієнтування студентів до професійної діяльності;

- забезпечення програмно-методичної основи формування гуманістичних цінностей;

- формування інтелектуально-когнітивної основи ціннісної мотивації у професійній діяльності;

- мотивація здобувачів освіти до формування моральних цінностей засобами інформаційно-комунікаційних технологій;

- актуалізація ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно - смислової сфери й аксіологічної культури;

- змістове наповнення фахових навчальних дисциплін ціннісно - професійним контентом;

- активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях;

- внутрішнє прийняття і здатність трансляції та реалізація професійних цінностей в освітньо-професійній діяльності;

- заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів;

- реалізація інноваційних освітніх технологій морального виховання у професійно-освітній галузі.

На другому етапі опитування експертам було запропоновано вказати через ранжування варіантів відповідей педагогічні умови, що мають найбільший навчально-методичний потенціал формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища.

Узагальнений матеріал теоретичного етапу дослідження спільно з результатами опитування викладачів закладів вищої освіти залучених до експериментального дослідженні дають підстави виокремити найбільш перспективні педагогічні умови щодо формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища:

1. Формування інтелектуально-когнітивної основи ціннісної мотивації у професійній діяльності.

2. Актуалізація ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно - смислової сфери й аксіологічної культури.

3. Активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях.

4. Заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів.

Практична реалізація означених педагогічних умов створює методологічну основу для формування у майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв аксіологічної компетентності як інтегрального утворення з особистих, професійних і соціально-культурних цінностей, що задають характер його ціннісно-смислової сфери, а також аксіологічних знань, що постають основою його професійної діяльності й життєвих стратегій. При цьому, наголошуємо, що до результатів професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі 02 «Культура і мистецтво» необхідно віднести залучення й засвоєння обґрунтованої нами у попередніх дослідженнях системи цінностей:

1) особистісних цінностей як сукупності цінностей (моральних (порядність) і діяльнісних (самовдосконалення й саморозвиток)); 2) професійних цінностей (професійна компетентність й професійна самореалізація); 3) соціокультурних цінностей (повага людської гідності, свобода й демократія) [13].

Необхідно відзначити, що виокремленні нами вище педагогічні умови щодо формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища мають спеціальний характер. Водночас, змістовний аналіз наявних стандартів вищої освіти для галузі 02 «Культура і мистецтво» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти з спеціальностей 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», 024 «Хореографія», 025 «Музичне мистецтво», 026 «Сценічне мистецтво» [14], надає можливість виокремити низку загальних педагогічних умов, які орієнтовані на формування аксіологічної компетентності:

- вивчення здобувачами культурно-мистецької освіти дисциплін, що їм притаманне аксіологічне спрямування як-от «Філософія», «Історія української державності і культури», «Історія мистецтва (хореографічного, образотворчого, театрального, музичного тощо)», які традиційно входять до освітніх програм освіти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти галузі 02 «Культура і мистецтво»;

- забезпечення в освітньому процесі інформаційно-розвивальної складової, сучасних освітніх технології викладання, що зумовлено необхідністю промоцією інноваційного розвитку й враховує сучасні особливості особистісного розвитку молоді;

- естетичне й емоційне забарвлення навчального оснащення та обладнання, художнє оформлення наочних засобів навчання, що має принципове значення для формування професійних компетентностей майбутніх фахівців у галузі 02 «Культура і мистецтво»;

- постійну увагу до соціально-комунікаційних аспектів освітнього процесу, зважаючи на їхній принциповий характер для формування позитивного контексту навчально-пізнавальної діяльності і мотивів щодо пізнання й освіти;

- наявність аксіологічної культури високого рівня у професорсько - викладацького колективу, що бере участь у професійній підготовці майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв.

Реалізацію означених загальних педагогічних умов можна вважати мінімально допустимим рівнем забезпечення в освітньому процесі аксіологічної складової. Втім формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв передбачає проєктування аксіорозвивального середовища у процесі професійної освіти й забезпечення позначених нами вище педагогічних умов, що мають спеціальний (цілеспрямований) характер.

Логічним етапом нашого дослідження є змістовна характеристика обраних педагогічних умов з одночасним проектуванням навчально- методичних заходів забезпечення вказаних педумов формування аксіологічної компетентності фахівця у галузі 02 «Культура і мистецтво».

1. Формування інтелектуально-когнітивної основи ціннісної мотивації у професійній діяльності.

Ціннісна мотивація у професійній діяльності виражає особливий стан особистості, суть якого полягає у готовності діяти відповідно до професійних вимог й орієнтуючись на певні цінності (зокрема, професійно значущі). З цього походить необхідність формування інтелектуально-когнітивної основи такої готовності й відповідної активності. Відповідна педагогічна умова акцентує увагу на предметну сторону такої інтелектуально-когнітивної основи (ідеали, цілі, цінності, аксіологічні знання, знання про зміст бажаних і необхідних професійних компетентностей). Зауважимо, що нині вже класичною є позиція, що саме когнітивний розвиток є запорукою усвідомлення особистістю власних потреб як цілей або цінностей, а відповідний інтелектуальний базис уможливлює спілкування з приводу цінностей [15, с. 551].

Отож для реалізація такої педагогічної умови як формування інтелектуально-когнітивної основи ціннісної мотивації у професійній діяльності вважаємо обґрунтованим здійснення таких навчально-методичних заходів:

1) розширення аксіологічної складової стандартів вищої освіти для галузі 02 «Культура і мистецтво» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, з її відповідним відображенням у змісті освітніх програм, навчальних планів, робочих програм і силабусів дисциплін, а також у навчально -методичних матеріалах;

2) впровадження у систему професійної підготовки дисциплін, що матимуть значне аксіологічне навантаження - у сенсі аксіознань і сенсі залучення до професійно значущих цінностей, а саме: «Теорія цінностей (аксіологія)», «Ціннісні аспекти культурно-мистецької діяльності»;

3) посилення аксіологічної складової нормативних дисциплін, які традиційно входять до освітніх програм першого (бакалаврського) рівня вищої освіти галузі 02 «Культура і мистецтво»: «Філософія», «Історія української державності і культури», «Історія мистецтва (хореографічного, образотворчого, театрального, музичного тощо)»;

4) з метою формування свідомого ставлення до аксіологічних знань, професійно значущих цінностей й сприйняття їх як передумови майбутнього професійного успіху використання як класичних форм здійснення освітнього процесу (лекції, проблемні семінари, тематичні дискусії), так і інноваційних форм (дослідницьке (евристичне) навчання, технологія розвитку критичного мислення).

Сукупно вказані заходи закладають основу для засвоєння професійно значущих цінностей на формальному, емоційному й світоглядному рівнях, що забезпечує ефективне формування ціннісно-смислової сфери й аксіологічної культури особистості, сприяє її залученню до аксіологічного знання й світу цінностей.

2. Актуалізація ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно- смислової сфери й аксіологічної культури.

Досвідом багатьох досліджень [зокрема 16; 10;8] доведено, що активність студентів щодо здобуття певних компетентностей (або професійно важливих особистісних якостей) залежить від особистої мотивації відповідної освітньої і пізнавальної активності. Зважаючи на вказане, в умовах аксіорозвивального середовища орієнтованого на формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця у галузі 02 «Культура і мистецтво» принциповою педагогічною умовою є актуалізація відповідної ціннісної мотивації.

Забезпечення актуалізації ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно-смислової сфери й аксіологічної культури передбачає наповнення аксіорозвивального середовища «висловлюваннями, міркуваннями, ідеями, сумнівами, переконаннями, емоціями, переживаннями, що в цілому створює сприятливі умови для навчання і творчого пошуку [10, с. 242]. Крім того для нас є принциповою обґрунтована наукова позиція про визнання важливості для привласнення цінностей практичного залучення суб'єкта до соціальних відносин, завдяки яким суспільні цінності трансформуються в особистісні. «Цим стверджується важливість емпіричного досвіду, діяльнісного, емоційного проживання людиною ситуацій, ставлень, моральних почуттів для формування індивідуальної системи цінностей» [17, с. 231].

Підсумовуючи вказане, відзначимо, що для практичної реалізація такої педагогічної умови як актуалізація ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно-смислової сфери й аксіологічної культури обґрунтованим є здійснення таких навчально-методичних заходів:

1) впровадження у систему професійної підготовки у межах аксіорозвивального середовища фахівців у галузі 02 «Культура і мистецтво» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти принципів, правил і настанов, що наповнюють організаційно-педагогічну взаємодію суб'єктів освітнього процесу особливим ціннісним змістом (з відповідним відображенням у робочих програмах і силабусах дисциплін навчального плану);

2) реалізація професорсько-викладацьким складом аксіологічного підходу як у процесі викладання соціально-гуманітарних дисциплін, так і під час професійної підготовки: а) практичні засоби: технологія створення діалогового простору, інтерактивне навчання; б) формами навчання: лекції, практичні і семінарські заняття;

3) насичення аксіорозвивального середовища професійної підготовки майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв різноманітними видами освітньої й пізнавальної діяльності, що сприятимуть розвитку ціннісно - смислової сфери здобувача освіти й формуванню аксіологічної культури високого рівня: а) практичні засоби: дослідницьке (евристичне) навчання, технологія проєктного навчання («Метод проєктів»); б) формами навчання: лабораторні заняття (творчі майстерні), а також індивідуальна, парна, мікрогрупова, групова робота.

3. Активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях.

Розуміючи формування аксіологічної компетентності як головного освітнього завдання професійної підготовки майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища, розглядаємо принциповою педагогічною умовою досягнення відповідного результату шляхом активізації життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях. Крім того, забезпечення означеної педумови враховує необхідність орієнтації на зміст й особливості майбутньої професійної діяльності. В основі цієї позиції емпірично перевірене наукове положення про те, що професійна самоактуалізація полягає у внутрішньому (індивідуальному) визначенні власної професійної ролі, пошуку власних професійних перспектив, їхній реалізації й встановленні нових професійних цілей [18].

Відзначимо також, що практична реалізація вказаної педагогічної умови відкриває шлях до вирішення певних проблем, актуальних для сфери професійної підготовки фахівців у галузі 02 «Культура і мистецтво». Зокрема йдеться про професійну підготовку конкурентоспроможної особистості майбутнього професіонала, орієнтованого на постійне самовдосконалення, творчий пошук, самореалізацію і саморозвиток. Водночас, активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях ґрунтується на ціннісно-антропологічному підході, а сама освітня діяльність орієнтована потреби конкретної особистості, на відміну від пануючої педагогічної традиції, що орієнтована на абстрактну людину.

Для практичної реалізація такої педагогічної умови як активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знаннях обґрунтованим є здійснення таких навчально-методичних заходів:

1) стимулювання у межах аксіорозвивального середовища до науково - дослідної діяльності шляхом включення до тематики професійних дисциплін проблемних питань ціннісного характеру як приводів для діалогічного спілкування і дискусій;

2) творча практика, яка триває впродовж усього періоду навчання та безпосередньо пов'язана з закріпленням змісту аксіоорієнтованих дисциплін, а також змісту професійних дисциплін, що сукупно сприяє формуванню особистого досвіду вирішення життєвих колізій й професійних завдань на ціннісній основі;

3) забезпеченні єдності аудиторної та позааудиторної роботи задля організації у межах аксіорозвивального середовища множинності приводів для комунікації щодо розв'язку практичних завдань, пов'язаних із майбутньою професійною діяльністю (хореографічного, образотворчого, театрального, музичного спрямування), а також пов'язаної з цим ціннісної рефлексії щодо свої діяльності і діяльності своїх партнерів.

4. Заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів.

Необхідність реалізації означеної педагогічної умови продиктована фактом фундаментального завдання, що є притаманним для вищої школи: формування основи для майбутнього самозростання, самовдосконалення й саморозвитку. У контексті нашого дослідження акцентуємо увагу на засвоєнні аксіологічних знань і формуванні цінностей й ціннісних орієнтацій як основи життєвої стратегії і професійної діяльності. З цього постає необхідність щодо формування у здобувача культурно-мистецької освіти здатності здійснювати сукупність дій, скеровану на перетворення й опанування знаннєвими потоками аксіологічного характеру, а також здатності сприймати життєві цінності й ціннісно-смислові конструкти в якості джерела самоосвіти, саморозвитку й самовдосконалення. Вважаємо, що практичне вирішення означеного завдання передбачає наповнення аксіорозвивального середовища різноманітними видами творчої діяльності, що забезпечуватимуть активну участь майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в освітньому процесі, сприятимуть особистісному (зокрема ціннісному) саморозвитку. Отож ефективну реалізацію педагогічної умови заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів пов'язуємо із творчою діяльністю, що для фахівців у галузі 02 «Культура і мистецтво» має фундаментальне значення.

Отож, зауважимо, що для практичної реалізація такої педагогічної умови заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів обґрунтованим є здійснення таких навчально-методичних заходів:

1) розширення у межах аксіорозвивального середовища ціннісного контексту навчання шляхом залучення до участі у різноманітних заходах, що відображають авторську (зокрема ціннісну) позицію і є приводом для діалогічного спілкування й поліфонії думок, а також стимулом для самовираження;

2) створення системи смисложиттєвих ситуацій (проблемні дискусії, рольові ігри, участь у мистецьких заходах, зустрічі із професіоналами), що доводитимуть значення й потенціал аксіологічних знань і сформованості ціннісних орієнтацій на шляху до професійного успіху;

3) реалізація у межах аксіорозвивального середовища різноманітних видів творчої діяльності, що сприятимуть особистісному (ціннісному) саморозвитку: а) практичні засоби: технологія проєктного навчання («Метод проєктів»), технологія «Створення ситуації успіху», використання комп'ютерно - інформаційних технологій; б) формами навчання: лабораторні заняття (творчі майстерні), а також індивідуальна, парна, мікрогрупова, групова робота.



Висновки

Проведене нами дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1) опрацьований нами матеріал щодо трактування й практичного застосування поняття «педагогічні умови» уможливлює у цілях нашого дослідження детермінувати педагогічні умови як важливий феномен педагогічної практики, динамічного характеру, що має соціально -історичну ґенезу, являє собою функціональну систему зовнішніх та внутрішніх чинників, що задають змістовні й процесуальні параметри освітнього процесу з метою досягнення певних результатами навчання, зокрема формування компетентностей (наприклад, аксіологічної);

2) на підставі узагальнення матеріалів теоретичного характеру у поєднанні з результатами емпіричного дослідження обґрунтовано виокремити найбільш перспективні педагогічні умови щодо формування аксіологічної компетентності майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв в умовах аксіорозвивального середовища: 1) формування інтелектуально-когнітивної основи ціннісної мотивації у професійній діяльності; 2) актуалізація ціннісної мотивації формування розвиненої ціннісно-смислової сфери й аксіологічної культури; 3) активізація життєвої та професійної практики на ціннісних засадах й аксіологічних знання; 4) заохочення особистісного (ціннісного) саморозвитку через особисту участь у творенні ціннісно-смислових конструктів.

Практична реалізація означених педагогічних умов створює методологічну основу для формування у майбутнього фахівця в галузі культури і мистецтв аксіологічної компетентності як інтегрального утворення з професійно значущих цінностей, що визначають характер його ціннісно-смислової сфери, а також аксіологічних знань, що постають основою його професійної діяльності.



Література

1. Словник-довідник з професійної педагогіки / [ред.-упоряд. А. В. Семенова]. Одеса: Пальміра, 2006. 272 с.

2. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: навч. посібник / ред. І. А. Зязюн, О. М. Пехота. Київ: А.С.К., 2003. 240 с.

3. Литвин А., Мацейко О. Методологічні засади поняття «педагогічні умови». Педагогіка і психологія професійної освіти. 2013. № 4. С. 43-63.

4. Гирка І. Організаційно-педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики в процесі фахової підготовки. Обрії. 2015. № 1. С. 64-67.

5. Закусилова Т. О. Педагогічні умови формування основ професіоналізму майбутніх медичних сестер у процесі фахової підготовки. Молодий вчений. 2016. № 7 (34). С. 407-410.

6. Пелех Ю. В. Ціннісно-смисловий концепт професійної підготовки майбутнього педагога: монографія / за редакцією М. Б. Євтуха. Рівне: Тетіс, 2009. 400 с.

7. Ярошинська О. О. Теоретичні і методичні засади проектування освітнього середовища професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи: дис....доктора пед. наук ; 13.00.04. Житомир, 2015. 544 с.

8. Марченко О. Г. Теоретичні і методичні засади формування освітнього середовища у вищих військових навчальних закладах авіаційного профілю: дис.... док. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2020. 553 с.

9. Блашкова О. М. Формування гуманістичних цінностей студентів природничих спеціальностей у навчально-виховному процесі педагогічних університетів: дис.... к-та. пед. наук: 13.00.07. Київ, 2019. 227 с.

10. Лупак Н. М. Теорія і практика формування комунікативної компетентності майбутніх учителів мистецьких спеціальностей на засадах інтермедіальної технології: дис.... док. пед. наук: 13.00.04. Тернопіль, 2021. 610 с.

11. Рогоза В. В. Практикум з питань формування екологічних цінностей у майбутніх учителів природничих наук у процесі професійної підготовки: навчально-методичний посібник. Рівне: Волинські обереги, 2020. 200 с.

12. Стадніченко Н. В. Організаційно-педагогічні умови підготовки майбутнього актора до професійного спілкування: дис.... к. пед. наук: 13.00.04. Запоріжжя, 2017. 397 с.

13. Шетеля Н. І. Аксіологічна компетентність фахівця галузі культури і мистецтв: зміст і специфіка. Збірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конференції «Психологія та педагогіка у системі сучасного гуманітарного знання ХХІ століття (Харків 10-11 грудня 2021 р.). 2021. С. 15-19.

14. Затверджені стандарти вищої освіти. Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstva-osviti-i-nauki- ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti (доступ 15.09.2021).

15. Schwartz, S.H., & Bilsry, W. Toward a universal psychological structure of human values. Journal of Personality and Social Psychology. 1987. Vol. 53. Pp. 550-562.

16. Дем'янюк В. В. Формування у майбутніх спеціалістів з бухгалтерського обліку ціннісних професійних орієнтацій у фаховій підготовці: дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.04. Рівне, 2019. 288 с.

17. Заредінова Е. Р. Соціокультурні цінності як регулятори життєдіяльності суспільства та особистості. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. 2015. Вип. 19(1). С. 226-235.

18. Гомонюк В. О. Самоактуалізація та самореалізація особистості: сучасні наукові уявлення. Psychologia i socjologia. Politologija. 2013. Volume 22. S. 21-26.



References

1. Semenova, A. V. (2006). Slovnyk-dovidnyk z profesiinoi pedahohiky [Dictionary of professional pedagogy]. Odesa: Palmira,. 272 s [in Ukrainian].

2. Ziaziun, I. A., Pekhota, O. M. (2003). Pidhotovka maibutnoho vchytelia do vprovadzhennia pedahohichnykh tekhnolohii [Preparing future teachers for the introduction of pedagogical technologies]. Kyiv: A.S.K., 240 s [in Ukrainian].

3. Lytvyn, A., Matseiko, O. (2013). Metodolohichni zasady poniattia «pedahohichni umovy» [Methodological principles of the concept of "pedagogical conditions"]. Pedahohika i psykholohiia profesiinoi osvity - Pedagogy andpsychology of vocational education, 4, 43-63 [in Ukrainian].

4. Hyrka, I. (2015). Orhanizatsiino-pedahohichni umovy formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv informatyky v protsesi fakhovoi pidhotovky [Organizational and pedagogical conditions for the formation of professional competence of future teachers of computer science in the process of professional training]. Obrii - Horizons, 1, 64-67 [in Ukrainian].

5. Zakusylova T. O. (2016). Pedahohichni umovy formuvannia osnov profesionalizmu maibutnikh medychnykh sester u protsesi fakhovoi pidhotovky [Pedagogical conditions for the formation of the foundations of professionalism of future nurses in the process of professional training]. Molodyi vchenyi - Young scientist, 7 (34), 407-410 [in Ukrainian].

6. Pelekh Yu. V. (2009). Tsinnisno-smyslovyi kontsept profesiinoi pidhotovky maibutnoho pedahoha [Value-semantic concept of professional training offuture teachers]. Rivne: Tetis [in Ukrainian].

7. Yaroshynska, O. O. (2015). Teoretychni i metodychni zasady proektuvannia osvitnoho seredovyshcha profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly [Theoretical and methodical bases of designing the educational environment of professional training of future primary school teachers]. Doctor's thesis. Zhytomyr [in Ukrainian].

8. Marchenko, O. H. (2020). Teoretychni i metodychni zasady formuvannia osvitnoho seredovyshcha u vyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladakh aviatsiinoho profiliu [Theoretical and methodical bases of formation of educational environment in higher military educational establishments of aviation profile]. Doctor's thesis Kharkiv [in Ukrainian].

9. Blashkova O. M. (2019). Formuvannia humanistychnykh tsinnostei studentiv pryrodnychykh spetsialnostei u navchalno-vykhovnomu protsesi pedahohichnykh universytetiv [Formation of humanistic values of students of natural specialties in the educational process of pedagogical universities]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

10. Lupak, N. M. (2021). Teoriia i praktyka formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv mystetskykh spetsialnostei na zasadakh intermedialnoi tekhnolohii [Theory and practice of formation of communicative competence of future teachers of art specialties on the basis of intermedia technology]. Doctor's thesis. Ternopil [in Ukrainian].

11. Rohoza, V. V. (2020). Praktykum z pytan formuvannia ekolohichnykh tsinnostei u maibutnikh uchyteliv pryrodnychykh nauk u protsesi profesiinoi pidhotovky [Workshop on the formation of environmental values in future teachers of natural sciences in the process of training]. Rivne: Volynski oberehy [in Ukrainian].

12. Stadnichenko, N. V. (2017). Orhanizatsiino-pedahohichni umovy pidhotovky maibutnoho aktora do profesiinoho spilkuvannia [Organizational and pedagogical conditions of preparation of the future actor for professional communication]. Candidate's thesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

13. Shetelia N. I. (2021). Aksiolohichna kompetentnist fakhivtsia haluzi kultury i mystetstv: zmist i spetsyfika [Axiological competence of a specialist in the field of culture and arts: content and specifics]. Zbirnyk tez naukovykh robit uchasnykiv mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Psykholohiia ta pedahohika u systemi suchasnoho humanitarnoho znannia KhKhI stolittia (Kharkiv 10-11 hrudnia 2021 r.). S. 15-19 [in Ukrainian].

14. Zatverdzheni standarty vyshchoi osvity. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy [Approved standards of higher education. Ministry of Education and Science of Ukraine]. mon.gov.ua Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstva- osviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti) [in Ukrainian].

15. Schwartz, S.H., & Bilsry, W. (1987). Toward a universal psychological structure of human values. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 53. Pp. 550-562 [in Ukrainian].

16. Demianiuk, V. V. (2019). Formuvannia u maibutnikh spetsialistiv z bukhhalterskoho obliku tsinnisnykh profesiinykh oriientatsii u fakhovii pidhotovtsi [Formation of future professionals in accounting value professional orientations in professional training]. Candidate's thesis. Rivne [in Ukrainian].

17. Zaredinova, E. R. (2015). Sotsiokulturni tsinnosti yak rehuliatory zhyttiediialnosti suspilstva ta osobystosti [Socio-cultural values as regulators of society and the individual]. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi - Theoretical and methodological problems of raising children and student, 19(1), 226-235 [in Ukrainian].

18. Homoniuk, V. O. (2013). Samoaktualizatsiia ta samorealizatsiia osobystosti: suchasni naukovi uiavlennia [Self-actualization and self-realization of personality: modern scientific ideas]. Psychologia i socjologia. Politologija - Psychology and sociology. Political Science, 22, 21-26 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...