Вплив індивідуальних особливостей особистості майбутнього фахівця на формування професійної компетентності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив індивідуальних особливостей особистості майбутнього фахівця на формування професійної компетентності

Іващенко Андрій Володимирович кандидат педагогічних наук, доцент кафедри документознавства та методики навчання, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Іващенко Альона Ігорівна кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Хараджи Марина Вікторівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті проведений аналіз індивідуальних особливостей особистості майбутнього фахівця та досліджено їх вплив, на ефективність формування професійної компетентності. Нами було встановлено, що на будь-яку діяльність індивіда прямо або опосередковано впливає множина факторів, які утворюють складну динамічну структуру, компоненти якої взаємопов'язані і взаємодіють один з одним. Деякі фактори є суттєвими, інші мають незначний вплив. І сила впливу таких факторів залежить від того, які саме риси властиві особистості, які вона має здібності і характер, якими морально-етичними нормами керується в житті. Розглядаючи сукупність факторів, які впливають на формування професійної компетентності майбутніх фахівців та розвиток їх особистісних рис, ми проаналізували і виявили найсуттєвіші серед них, визначили, як можна реагувати на ті чи інші прояви, і коригувати їх.

Важливим аспектом діяльності особистості є мотиваційна сфера - система ціннісних орієнтацій, сукупність потреб і цілей, які визначають шляхи розвитку і самовираження її потенційних здібностей. Питання мотивації є ключовим фактором успішної діяльності. Вона формується під впливом певної групи окремих мотивів, потреб, стимулів, ситуаційних чинників, які необхідно аналізувати при проведенні навчальної діяльності.

Також ми визначили, що самооцінка - особистісне судження, міркування про свою цінність, яке відображається в установках, властивих індивіду. Успішність діяльності людини залежить від її уявлень про свої здібності не менше, ніж від самих здібностей. Регулятивні функції самооцінки значно підвищуються в особистісно значущій для суб'єкта діяльності. Адекватна самооцінка означає гнучкість у перебудові своєї поведінки у відповідь на успішні (неуспішні) результати своєї діяльності і виявляється у рівні домагань особистості. Самооцінка пов'язана з самоефективністю. Чим більший рівень самоефективності, тим більше здобувач прикладає зусиль для досягнення поставленої мети і вияву наполегливості у разі невдачі. Висока самооцінка поєднується із такими якостями, як самостійність і щирість.

Ключові слова: індивідуальні ообливості особистості, майбутній фахівець, професійна компетентність, самооцінка, мотивація, самоефективність. мотиваційний компетентність особистість

Ivashchenko Andrey Volodymyrovych Сandidate of Pedagogic Sciences Associate Professor of Department of Documentation and Methods of Beginning, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Ivashchenko Alyona Ihorivna Сandidate of Psychological Sciences Senior Lecturer of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Kharadzhy Marina Viktorivna Сandidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

THE INFLUENCE OF INDIVIDUAL PERSONALITY FEATURES OF THE FUTURE SPECIALIST ON THE FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE

The article analyzes individual personality features of a future specialist and researches their impact on the effectiveness of professional competence. We have found that any activity of an individual is directly or indirectly influenced by many factors that form a complex dynamic structure, the components of which are interconnected and interact with each other. Some factors are significant, others have little effect. Influence strength of such factors depends on individual traits, ability, character, moral and ethical norms. Considering a set of factors which influence on formation of professional competence of future professionals and the development of their personality traits, we analyzed and identified the most important among them, identified how to respond to manifestations and correct them.

Motivational sphere is an important individual aspect. It is a system of value orientations, a set of needs and goals that determine the ways of development and self-expression of its potential abilities. A motivation issue is a key factor in success. It is formed under the influence of a certain group of individual motives, needs, incentives, situational factors that need to be analyzed during educational activities.

We also determined that self-esteem is a personal judgment, a reflection on one's value, which is reflected in the attitudes of the individual. Person's activity success depends not only on having abilities but also understanding them. Regulatory functions of self-esteem are significantly enhanced in personally significant activity for the subject. Adequate self-esteem means flexibility in restructuring behavior in response to successful (unsuccessful) results of activities. It appears in the level of individual aspirations. Self-esteem connects to self-efficacy. The greater the level of self-efficacy, the more person makes an effort to achieve the goal and show perseverance in case of failure. High self-esteem is combined with such qualities as independence and sincerity.

Keywords: individual personality features, future specialist, professional competence, self-esteem, motivation, self-efficacy.

Постановка проблеми. У теперішній час інформатизації та глобалізаційних процесів, активізувались процеси формування нових, жорсткіших вимог до професійної компетентності фахівців, переосмислення процесу їх професійної підготовки у сучасних соціокультурних умовах. Основна частина компонентів професійної компетентності майбутнього фахівця формуються і розвиваються в процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти.

Концепція вищої освіти нашого століття націлена на вдосконалення фахової підготовки у поєднанні з саморозвитком та самоудосконаленням кожного здобувача. Лише розглядаючи кожного здобувача як індивідуальність, якій властиві унікальні особистісні якості та риси, ми можемо правильно організувати освітню діяльність, підібрати адекватні педагогічні прийоми і методи для розвитку його як особистості та підвищення результатів навчання і, відповідно, для ефективнішого формування професійної компетентності. Конкурентоздатність майбутніх фахівців залежить не лише від якості оволодіння ними сучасними знаннями, уміння мислити, міри їх інформаційної культури, а й від рівня сформованості їх самооцінки, суб'єктивного локусу контролю, мотивації. Нехтування в навчальній діяльності індивідуальними особливостями кожного здобувача, його прагненнями, життєвими цінностями, індивідуальними навчальними досягненнями веде до виникнення таких явищ як низька мотивація, підкорення негативним нормативним впливам, формальне ставлення до навчання, складнощі у здійсненні ефективної самостійної діяльності.

На життєдіяльність кожної людини впливає низка чинників та факторів. І сила впливу таких факторів залежить від того, які саме риси властиві індивіду, які він має здібності і характер, якими морально-етичними нормами керується в житті.

Розглядаючи сукупність факторів, які мають вплив на формування та розвиток професійної компетентності майбутніх фахівців та їх особистісних якостей, можна виокремити наступні категорії: моральні та етичні норми суспільства, які вже існують, пріоритет вищої освіти; генетика, спадковість й соціальне походження; екологія та стан оточуючого середовища, його вплив на суспільство та особистість; стан фізичного і психічного здоров'я людини; групова міжособистісна взаємодія, тип сприйняття групи особистістю; професійна компетентність викладачів; психологічні особливості особистості: самостійність, відповідальність, самооцінка, творчість, мотивація, самоконтроль; особистісний підхід в освітній діяльності; якісне впровадження у освітній процес активних методів навчання.

Означені фактори складають досить динамічну структуру особистості, її компоненти взаємопов'язані і знаходяться в активній взаємодії один з одним. Не можна розглядати, наприклад, самостійність без аналізу стану соціальних стосунків у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, проблемам особистісно- орієнтованого навчання присвячені роботи І. Беха, В. Давидова, М. Євтуха, О. Леонтьєва, П. Лузана, С. Максименка, В. Рибалки, І. Якиманської та ін. Використання у навчальній діяльності індивідуального підходу, індивідуалізації навчання розглядають А. Адлер, М. Акимова, М. Козлов, К. Купе, В. Мерлін, А. Мілер, Г. Олпорт, В. Сериков та ін.

Навіть зважаючи на багатоаспектність наукових досліджень, присвячених формуванню та розвитку особистості компетентності майбутніх фахівців, дуже багато питань цієї складної теми залишаються не з'ясованими. Наразі має місце суперечність між процесами глобалізації та інформатизації суспільства і рівнем підготовки сучасного фахівця; між уподобаннями і здібностями здобувача та існуючою парадигмою освіти, яка базується на давно розроблених принципах побудови навчальних планів і жорстких програмах вивчення дисциплін, які повинен засвоїти здобувач. Питання аналізу чинників, які впливають на ефективність формування професійної компетентності, висвітлене недостатньо. Не була предметом окремого наукового дослідження і проблема застосування форм та методів індивідуального підходу у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, відсутній відповідний науково-методичний інструментарій.

Актуальність і соціальна значущість окресленої проблеми зумовили вибір теми статті - "Вплив індивідуальних особливостей особистості майбутнього фахівця на формування професійної компетентності".

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз індивідуальних особливостей майбутніх фахівців та дослідити їх вплив на формування професійної компетентності.

Виклад основного матеріалу. В першу чергу варто розглянути, що ж саме означають терміни "компетентність" та "компетенція", які є сьогодні найуживанішими при дослідженні питання підготовки майбутнього фахівця.

С. Шишов розглядав компетентність як загальну здібність, що заснована на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню. Компетенція, за С. Шишовим, - це можливість встановити зв'язок між знаннями та ситуацією, або вміння знайти, висвітлити процедуру (знання і дію), що підходить до проблеми. При цьому автор додає, що "...поки мова йде про знання, навчальні плани і програми, винагороджується логіка викладача. Як тільки мова заходить про компетенції, ми потрапляємо на сторону здобувача, який повинен оволодіти ними або їх розвивати". У словнику С. Ожегова дається таке визначення: "Компетентний - той, що знає, поінформований, авторитетний в певній області" [10].

У цьому, на наш погляд, полягає одна з головних суперечностей сучасної освіти - надто велика відстань між уподобаннями і бажаннями здобувача та існуючою парадигмою освіти, яка все ще базується на давно розроблених принципах побудови навчальних планів і жорстких програмах вивчення дисциплін, які повинен засвоїти здобувач. При цьому не враховуються індивідуальні особливості кожного здобувача, його прагнення, здібності, життєві цінності. Необхідно порушити таке питання: чому існуючі плани, методики, програми побудовані на контролі (вивчити, здати, засвоїти тощо) і не спрямовані на використання творчого потенціалу та здібностей здобувача?

І. Зимня визначала компетентність як професійну діяльність особистості, обумовлену як інтелектуально, так і особистісно, яка базується на знаннях [8]. За переконаннями А. Хуторського, компетентність - це сукупність знань, смислових орієнтацій, навичок, умінь та досвіду професійної діяльності щодо низки певних об'єктів реальної дійсності, які є необхідними для здійснення соціально та особистісно значущої та продуктивної діяльності. Він підкреслював, що прояв компетентності відбувається лише в певному виді діяльності.

Натомість В. Горб визначав професійну компетентність як особистісну можливість фахівця, яка дає йому можливість діяти конструктивно в межах конкретної професійної компетенції. До таких особистісних можливостей вчений відносив загальні і спеціальні здібності людини до реалізації якоїсь професійної діяльності; знання, вміння, навички, та накопичений життєвий і професійний досвід, готовність до самореалізації у професійній діяльності.

Аналіз визначень професійної компетентності різними авторами дозволяє зробити висновок, що всі вони вміщують особистісну складову, а сама компетентність уявляє собою сукупність взаємопов'язаних компонентів, які нині називають "компетенції" [9].

За переконаннями М. Вачевського є такі блоки професійних компетенцій, які повинна мати особистість для ефективної професійної діяльності:

1. Соціальні компетенції. Вони пов'язані з соціальним оточенням та соціальною діяльністю особистості й життям суспільства. До цього блоку можна віднести здатність людини до співпраці; розвинена рефлексія; вміння швидко орієнтуватись та вирішувати різні життєві проблеми; активна участь у суспільному житті; добре розвинені комунікативні навички та мобільність (у різних соціальних умовах); сформоване вміння визначати свою роль у суспільстві.

2. Функціональні компетенції. Пов'язані з сферою знань та здатністю оперувати фактичним матеріалом і науковими знаннями. Сюди належать технічна і наукова компетенція; лінгвістична компетенція; вміння використовувати джерела інформації для власного розвитку

Та оперувати знаннями в житті та навчанні;

3. Мотиваційні компетенції. Вони пов'язані з внутрішньою мотивацією, індивідуальним вибором, інтересами, особистості. У цей блок ми віднесли здатність особистості до навчання; винахідливість; цілеспрямованість та прагнення досягти успіху в житті й бажання змінювати на краще себе та своє оточення; здатність робити власний, зважений вибір тощо.

Розглядаючи питання формування професійної компетентності майбутніх фахівців, необхідно визначити, що рівень такої компетентності визначається здатністю особистості реалізувати себе як успішного та ефективного фахівця. Компетентність - не тільки певний обсяг знань, вмінь і навичок, які потрібні висококваліфікованому спеціалісту. Поняття компетентності є ширшим, ніж знання чи вміння: компетентність включає в себе знання, вміння, навчальний та життєвий досвід, цінності, інтереси, які самостійно реалізуються людиною і використовуються нею в певній конкретній ситуації.

Аналіз публікацій з даної тематики свідчить, що успішне виконання майбутніми фахівцями своїх функціональних обов'язків передбачає наявність у них сукупності певних компетенцій, які дозволять їм успішно розв'язувати професійні задачі.

Узагальнюючи вищенаведене, ми пропонуємо таке визначення: "Професійна компетентність майбутнього фахівця - це інтегрована властивість, що складається з низки взаємопов'язаних компетенцій, які включають здатність актуалізувати наявні власні можливості для ефективного виконання професійних обов'язків, високий рівень інформаційної компетенції, наявність розвинутих аналітичних здібностей, вміння керувати комунікативними стосунками з оточуючими".

Тобто вимоги до професійних і особистісних якостей майбутнього фахівця, що розглядаються у нерозривному взаємозв'язку, значно підвищуються. Ці якості можна презентувати таким чином:

1. Наявність певного обсягу професійних знань, вмінь та навичок.

2. Адекватне психологічне сприйняття власного Я, яке відображається у:

а) вмінні контролювати власні емоції і мобілізації власних можливостей;

б) докладанні зусиль для здійснення своїх планів і отриманні задоволення від цього; в) реальному оцінюванню власних можливостей і компетенцій;

г) наявності адекватної самооцінки, яка дає впевненість у подоланні труднощів, що трапляються в житті; ґ) покладенні відповідальності за успішність свого життя на самого себе, що сприяє створенню власних цілей і баченню можливостей для їх здійснення; д) наявності гнучкого мислення, що виявляється у можливості встановити зв'язок між знаннями та ситуацією, приймати самостійні рішення і докладати вольових зусиль для досягнення поставлених цілей; е) сформованій психологічній готовності до виконання певної професійної діяльності.

3. Здатність до успішного спілкування, яке проявляється у: а) володінні комунікативними прийомами і методами; знанні основ ділової і професійної етики; б) володінні на професійному рівні іноземною мовою для ефективної взаємодії; в) вмінні відстоювати власні переконання та протистояти негативним нормативним впливам; г) формуванні сукупності соціальних зв'язків, за необхідності коригуванні її; ґ) здатності відчувати себе частиною певної групи і сприймати існуючі соціально-значущі норми; д) здатності поважати і враховувати інтереси інших людей та їх індивідуальні особливості.

4. Сучасне сприйняття навколишнього світу як відкритої інформаційної системи, що відображене в: а) розумінні значення неперервної самоосвіти протягом усього життя; б) позитивному ставленню до нових ідей і можливостей; в) оптимістичному сприйнятті об'єктивної реальності і здатності до планування свого майбутнього, ставленні реальних цілей; г) розумінні важливості збереження як власного здоров'я, так і екології навколишнього світу; ґ) наявності позитивної установки як щодо себе, так і щодо інших людей;

д) толерантності до існування протилежних думок і уявлень [10].

Таким чином, визначені компетенції, які формують професійну компетентність майбутнього фахівця, - це ті цілі, яких необхідно досягти в процесі навчання в закладі вищої освіти.

Останнім часом науково-педагогічна спільнота розпочала грунтовно досліджувати і впроваджувати методи, що зорієнтовані на розвиток професійних компетенцій особистості. Наприклад: впровадження активних методів навчання, тренінгів тощо, які реалізуються як в освітній, так і в професійній діяльності. Але так відбувається лише деяке коригування вже набутих якостей особистості. Ось чому ефективність формування професійної компетентності майбутніх фахівців у процесі навчання в університеті залежить від аналізу різних властивостей, рис, якостей кожного здобувача і врахування їх викладачем при проєктуванні навчальної діяльності .

Здійснюючи грунтовне дослідження впливу індивідуальних особливостей особистості на розвиток та компетентності майбутніх фахівців, варто визначити, які з цих особливостей є найбільш значущими серед окреслених, як можна реагувати на різні прояви, та відкориговувати їх.

Вплив мотивації на формування професійної компетентності майбутніх фахівців.

Однією з найбільш актуальних проблем сьогодення є проблема мотивації. Вона вивчалась різними філософами, педагогами, психологами. Її значущість пов'язана з аналізом джерел активності особистості. Багатоаспектність проблематики, стосовно мотивації, породжує і багатогранність наукових підходів до з'ясування її структури, природи, використання методів її дослідження. Цьому питанню присвятили роботи А. Маслоу, С. Рубінштейн, А. Леонтьєв, Н. Енкельман, В. Безпалько, С. Занюк, О. Пєхота, В. Зінченко, А. Колот, П. Лузан та ін.

Таким чином, за результатами аналізу теоретичних джерел, було з'ясовано, що мотиваційна сфера є однією з найважливіших в діяльності людини. ЇЇ трактували як систему ціннісних орієнтацій, сукупність цілей та потреб, що вказують шляхи розвитку і реалізації особистістю своїх вміть та здібностей. Проблема розвитку мотивації співробітників є ключовою в будь- якій організації. Рівень умотивованості працівників вважається одним з найбільш важливих чинників її успішності. Мотивація формується під впливом певної групи окремих мотивів, стимулів та потреб.

Всі наукові розвідки з вивчення питання мотивації можемо умовно розділити на два напрями. Перший трактує мотивацію як сукупність мотивів або факторів. Саме з урахуванням мотивації відбувається формування наміру та прийняття рішень. Другий напрям визначає мотивацію як динамічне утворення, як механізм, процес. Одним із представників плеяди науковція, що працювали в цьому напрямі був Г. Олпорт. Вчений вважав, що мотивація є процесом, який відбувається в теперішньому часі і скерований у майбутнє. Він зазначав, що цей процес складається з уподобань, відношень та форм пристосування, які розгортаються в душі людини і пов'язують її із зовнішнім світом [3].

Натомість В. Безпалько визначав як генетичне прагнення людини до самореалізації в певних видах професійної чи непрофесійної діяльності відповідно до її природніх задатків та здібностей. Це активне і стійке намагання реалізується у певних досягненнях лише тоді, коли виникають необхідні умови для цього. В іншому випадку самореалізація здебільшого пригнічується немотивованими видами примусової навчальної діяльності [6]. Тобто в навчальній діяльності необхідно враховувати ступінь умотивованості здобувачів і застосовувати такі педагогічні форми і методи, які сприятимуть підвищенню мотивації.

На думку Дж. Ньюстріма, мотивацію формують певні види мотиваційних спонукань, а саме:

- мотивація приналежності до групи - встановлення соціальних зв'язків з іншими людьми;

- мотивація до досягнення поставлених цілей, вирішення певних завдань.

- мотивація компетентності - прагнення бути кращим, орієнтація на якість та високі результати. Сюди належать і постійне підвищення професійної майстерності, вміння застосовувати свої навички для розв'язання складних завдань, і здатність до креативного вирішення та подолання перешкод на шляху до поставлених цілей, і вміння відрефлексовувати отриманий досвід і підвищувати свій професійний рівень. В основі лежить бажання відчути внутрішнє задоволення, яке виникає після успішного виконання складного завдання і високої оцінки досягнутих результатів.

- мотивація влади - прагнення впливати на хід подій, на ситуацію та інших людей, вміння змінювати поведінку оточуючих заради успіху всієї групи [4].

Таким чином, високий рівень мотивації та суб'єктивного локусу контролю здобувачів зумовлює розвиток у них інших якостей, які необхідні для ефективної професійної діяльності. Враховуючи наведені тези, ми вважаємо мотиваційну сферу кожного здобувача та його рівень суб'єктивного локусу контролю суттєвими факторами, які впливають на ефективність формування його професійної компетентності.

Значення рівня самооцінки. Самооцінка є центральним компонентом особистості, суттєво впливає на ставлення індивіда до себе та інших і виступає одним із важливих регуляторів її поведінки.

Цілеспрямоване формування самооцінки є одним із завдань в організації навчального процесу. Лише маючи достатній рівень самооцінки, здобувач може досягти успіху. Самооцінка - особистісне судження, міркування про свою цінність, яке відображається в установках, властивих індивіду. Успішність діяльності людини залежить від її уявлень про свої здібності не менше, ніж від самих здібностей.

Значну увагу проблемі самооцінки приділено у роботах таких вчених як О. Алексюк, Н. Басова, В. Квінн, І. Кон, К. Купер, Е. Еріксон, Р. Немов, К. Роджерс, С. Самигін та ін [2].

У процесі проведення теоретичного дослідження нам важливо було визначити здобувачів із низьким рівнем самооцінки і намагатися коригувати їх поведінку такими засобами: а) давати ті завдання, з якими можна успішно справитися (з'являється впевненість у власних можливостях і здатність вирішувати складніші питання); б) акцентувати увагу всієї групи (і особливо таких здобувачів) на успішних рішеннях аналогічних задач іншими здобувачами; в) використовувати широкий діапазон комунікаційних засобів для переконання; г) по можливості зменшувати силу стресів (доброзичливе ставлення, проведення критики лише індивідуально тощо).

Самооцінка тісно пов'язана з самоефективністю. Досліджуючи це питання, Е. Аронсон визнає, що люди з високою самоефективностю ставлять вищі цілі, докладають більше зусиль і проявляють велику наполегливість незважаючи на невдачі - таким чином збільшується ймовірність того, що вони будуть успішними [1].

Досліджуючи суть самоефективності, А. Бандура стверджував, що вона є вмінням індивіда усвідомлювати власні здібності для побудови своєї поведінки, яка відповідає певній задачі або ситуації. Ті люди, які усвідомлюють свою самоефективність, докладають більше зусиль для виконання складних дій, очікують успіху і, як правило, досягають гарних результатів, що, в свою чергу, підвищує самооцінку і самоповагу. Низький рівень самоефективності, який пов'язаний з очікуванням провалу, мисленнєвою побудовою невдалого сценарію вирішення питання, ослаблює мотивацію і дійсно призводить до невдачі. Набуття самоефективності відбувається із залученням одного або комбінації таких засобів: а) здатність вибудувати поведінку (чималу роль тут відіграє минулий досвід); б) побічний досвід (спостереження за іншими, які успішно виконують поставлене завдання); в) вербальне переконання (запевнення інших у здатності індивіда до успіху, що придатне лише для посильних задач, інакше можливе подальше зниження рівня самоефективності); г) зниження емоційного напруження перед стресовою ситуацією.

Виявлені А. Бандурою фактори набуття (підвищення) самоефективності ми враховували під час проведення дослідження і активно застосовували в навчальній діяльності. Ознаками низького рівня самоефективності можуть бути: наявність неуспішного минулого досвіду (можна визначити шляхом тестування, анкетування, інтерв'ю); занадто велике емоційне напруження при, наприклад, опитуванні (виявляється через метод спостереження). Ми вважаємо, що важливо визначити здобувачів із низьким рівнем самоефективності і намагатися коригувати їх поведінку: а) давати ті завдання, з якими можна успішно впоратися (поступово самоефективність збільшиться і з'явиться можливість вирішувати складніші питання); б) акцентувати увагу всієї групи (і особливо, таких здобувачів) на успішних рішеннях інших здобувачів;

в) використовувати широкий діапазон комунікаційних засобів для переконання;

г) по можливості зменшувати силу стресових станів (доброзичливе ставлення, проведення критики лише індивідуально тощо).

Суттєву роль у формуванні професійної компетентності майбутніх фахівців відіграє і така якість особистості, як рефлексивність. Вона пов'язана з почуттям впевненості в собі, в можливості отримання потрібного результату. Високий рівень рефлексивності призводить до збільшення зусиль для досягнення кращого результату і навпаки, низький рівень зумовлює переоцінювання власних недоліків і зменшує можливість отримання успіху. Здобувачи схильні уникати тих завдань, які, як вони вважають, не можуть бути розв'язані.

На формування рівня власної рефлексивності впливають такі фактори, як власний досвід; досвід інших (спостереження за діями інших); соціальне переконання (підтримка здобувача, запевнення у наявності достатніх можливостей, важливою в якому є роль) [5].

Аналіз теоретичних джерел дозволяє стверджувати, що самооцінка пов'язана з таким фактором як групові установки. Е. Аронсон у своїх дослідженнях дійшов до висновку, що люди з низькою самооцінкою більш схильні до конформізму, тому що вони були знехтуваними або покараними групою [1]. Тобто, існує зв'язок між самоповагою і нормативною конформністю. А висока самооцінка поєднується із такими якостями як самостійність та щирість.

Здобувачі з низькою самооцінкою погано сприймають критику і у всіх невдачах звинувачують себе. Через невпевненість у собі вони легко піддаються тиску та маніпуляціям. Вони схильні сприймати лестощі і часто критикують інших, щоб збільшити власний авторитет. Здобувачи з низькою самооцінкою віддають перевагу нескладним задачам, тому що тоді вони більш впевнені в успіху.

Таким чином, можна констатувати, що самооцінка безпосередньо впливає як на формування особистості здобувача, так і на успішність його навчання, тому при побудові стратегії проведення навчальної діяльності ми враховували рівень самооцінки кожного здобувача. У навчальних групах не може бути здобувачів з однаковим рівнем самооцінки, тому і педагогічні методи та прийоми, які використовуються у навчальній діяльності, повинні відрізнятися.

Висновки

Встановлено, що ефективність формування професійної компетентності майбутнього фахівця залежить від рівня сформованості таких особистісних якостей, як мотивація досягнення успіху, самооцінка, суб'єктивний локус контролю. Визначено, що найважливішим аспектом діяльності особистості є мотиваційна сфера, її значимість пов'язана із аналізом джерел активності здобувачів, шляхів їх самовдосконалення та саморозвитку. Мотивація безпосередньо пов'язана із суб'єктивним локусом контролю. Здобувачи, які внутрішньо мотивовані, потребують меншого контролю. За зовнішньої мотивації контроль виступає як рушійна сила на шляху подолання труднощів, як метод підвищення самооцінки, збільшення самостійності. Високий рівень самооцінки означає гнучкість у перебудові своєї поведінки у відповідь на успішні (неуспішні) результати своєї діяльності і пов'язана з самоефективністю. Чим більший її рівень, тим більше здобувач докладає зусиль для досягнення поставленої цілі і прояву наполегливості.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми реалізації форм і методів у формуванні професійної компетентності майбутніх фахівців. Потребують подальшого дослідження такі питання, як аналіз і ранжування чинників впливу на ефективність формування професійної компетентності майбутнього фахівця; науково-методичне забезпечення навчального процесу з орієнтацією на індивідуалізацію навчання.

Література

1. Бех І.Д. Виховання особистості. Книга перша. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: "Либідь", 2003. 278 с.

2. Бех І.Д. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання // Педагогіка і психологія. 2004. № 2 С. 5-15.

3. Бех І.Д. Принципи сучасної освіти // Педагогіка і психологія. 2005. № 4 С. 5-27.

4. Вернидуб Роман Забезпечення якості професійної підготовки майбутнього вчителя: політика селекції. DOI: https://doi.org/10.31392/iscs.2019.15.005. Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 15 (2019) 5-17

5. Заболотська О. Формування та розвиток здобувача як індивідуальності // Вища освіта України. 2015. № 2. С.88-93.

6. Іщук О .В. (2013) Чинники становлення професійної ідентичності студентів вищого навчального закладу. Проблеми сучасної психології. №2. 120-127.

7. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В.А. Козаков, М.В. Артюшина, О.М. Котикова та ін.; За заг. ред. В.А. Козакова. К.: КНЕУ, 2017. 829 с.

8. Цимбалюк І.М. Підвищення професійної кваліфікації: психологія педагогічної праці: Науково-метод. посіб. для підготов. і підвищ. кваліфікації пед. кадрів. К.: Професіонал, 2004. 147 с.

9. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: социально-филосовское исследование. Запорожье: Просвіта, 2000. 250 с.

10. Психологія особистісно-орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Наук.-метод. посібник / Г.О. Балл, М.В. Бастун, А.В. Вихрущ, В.І. Гордієнко та ін.; За ред. В.В. Рибалки. К., Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. 308 с.

11. References:

12. Bekh, I.D. (2003). Vykhovannia osobystosti. Knyha persha. Osobystisno-oriientovanyi pidkhid: teoretyko-tekhnolohichni zasady[Education of personality. Book one. Personality-oriented approach: theoretical and technological principles]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

13. Bekh, I.D. (2004). Pedahohika uspikhu: vykhovni vtraty ta yikh podolannia [Pedagogy of success: educational losses and their overcoming]. Pedahohika i psykholohiia - Pedagogy and psychology, 2, 5-15 [in Ukrainian].

14. Bekh, I.D. (2005). Pryntsypy suchasnoi osvity [Principles of modern education]. Pedahohika i psykholohiia - Pedagogy and psychology, 4, 5-27 [in Ukrainian].

15. Vernydub, R. (2019). Zabezpechennia yakosti profesiinoi pidhotovky maibutnoho vchytelia: polityka selektsii[Ensuring the quality of professional training of future teachers: selection policy]. DOI: https://doi.org/10.31392/iscs.2019.15.005. Interdisciplinary Studies of Complex Systems,15, 5-17 [in Ukrainian].

16. Zabolotska, O. (2015). Formuvannia ta rozvytok zdobuvacha yak indyvidualnosti [Formation and development of the applicant as an individual]. Vyshcha osvita Ukrainy - Higher education in Ukraine, 2, 88-93 [in Ukrainian].

17. Ishchuk, O .V. (2013). Chynnyky stanovlennia profesiinoi identychnosti studentiv vyshchoho navchalnoho zakladu [Factors of formation of professional identity of students of higher educational institution]. Problemy suchasnoi psykholohii - Problems of modern psychology, 2, 120-127[in Ukrainian].

18. Kozakov, V.A., Artiushyna, M.V., Kotykova, O.M. (2017). Psykholohiia diialnosti ta navchalnyi menedzhment: Navch.-metod. posib. dlia samost. vyvch. Dystsypliny [Psychology of activity and educational management]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

19. Tsymbaliuk, I.M. (2004). Pidvyshchennia profesiinoi kvalifikatsii: psykholohiia pedahohichnoi pratsi: Naukovo-metod. posib. dlia pidhotov. i pidvyshch. kvalifikatsii ped. kadriv. Kyiv: Profesionsl [in Ukrainian].

20. Podmszyn, S.Y. (2000). Lychnostno-oryentyrovannoe obrazovanye: sotsyalno-fylosovskoe yssledovanye [Personality-oriented education: a socio-philosophical study]. Zaporozhe: Prosvits [in Ukrainian].

21. Ball, H.O., Bastun, M.V., Vykhrushch, A.V., Hordiienko, V.I. (2002). Psykholohiia osobystisno-oriientovanoi profesiinoi pidhotovky uchnivskoi molodi: Nauk.-metod. posibnyk [Psychology of personality-oriented professional training of student youth]. Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru