Інноваційні підходи у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Кафедра теорії і методики дошкільної та початкової освіти

Запорізький національний університет

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Кафедра дошкільної педагогіки, психології та фахових методик

Інноваційні підходи у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти

Фасолько Т.С., к.п.н., доцент

Чорна Г.В., викладач

Фроленкова Н.О. ст. викладач

м. Кременець, м. Запоріжжя, м. Хмельницький



Анотація

В статті розглянуто застосування інноваційних методів та технологій у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Сучасний етап розвитку системи освіти характеризується переосмисленням базових цінностей в змісті, формах та технологіях професійної підготовки.

Доведено, що в контексті глобалізаційних тенденцій інноваційного розвитку системи дошкільної освіти, стрімкого розширення інформаційного простору, особливої актуальності набувають проблеми нового змісту професійної підготовки фахівців дошкільної освіти. Саме майбутні вихователі закладів дошкільної освіти, навчаючись в інноваційному середовищі, в процесі використання інноваційних підходів в навчанні, впроваджуватимуть нові технології та стратегії у своїй професійній діяльності.

Визначено, що компетентність є однією з ключових складових професіоналізму вихователя закладу дошкільної освіти. Зміни, що відбуваються в сфері освіти, акцентують увагу, на формуванні педагогічної компетентність вихователів, оскільки це є істотною умовою ефективної побудови в закладі дошкільної освіти виховного та освітнього процесу. Розглянуто модель підготовки вихователів закладів дошкільної освіти, яка передбачає формування в майбутнього фахівця декількох видів професійної компетенції, зокрема, концептуальної, технологічної, інтегративної, адаптивної та міжособистісної.

Доведено, що інноваційні підходи в навчанні майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти спрямовані на активізацію їх мислення та характеризуються високим ступенем інтерактивності, мотивації та емоційного сприйняття навчального процесу.

Визначено, що інноваційні технології та методи в освіті дають можливість регулювати навчання підвищуючи ефективність навчально-виховного процесу, що сприяє формуванню власної індивідуальності та саморозвитку майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти.

Ключові слова: інновації, дошкільний заклад освіти, компетентність, методи навчання, професійна підготовка.



Abstract

Innovative approaches in professional training of future teachers of preschool education institutions

Fasolko T.S., C. of Ped. Sc., Associate Professor, Head of the department of Theory and Methods of Preschool and Primary Education, Taras Shevchenko Regional Humanitarian-Pedagogical Academy of Kremenets, Kremenets

Chorna H.V., Lecturer, Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia

Frolenkova N.O., Senior Lecturer of the Department of preschool pedagogy, psychology and professional methods, Khmelnytskyi Humanitarian- Pedagogical Academy, Khmelnytskyi

The article considers the application of innovative methods and technologies in the training of future educators of preschool institutions. The current stage of development of the education system is characterized by a rethinking of basic values in the content, forms and technologies of training. It is proved that in the context of globalization trends of innovative development of the preschool education system, rapid expansion of the information space, the problems of the new content of professional training of preschool education specialists become especially relevant. It is the future educators of preschool education institutions, studying in an innovative environment, in the process of using innovative approaches in education, will implement new technologies and strategies in their professional activities. It is determined that competence is one of the key components of the professionalism of a preschool teacher. The changes taking place in the field of education emphasize the formation of pedagogical competence of educators, as this is an essential condition for the effective construction of the educational process in preschool education. The model of training of educators of preschool educational institutions is considered, which provides for the formation of several types of professional competence in the future specialist, in particular, conceptual, technological, integrative, adaptive and interpersonal. It is proved that innovative approaches in the training of future educators of preschool education institutions are aimed at activating their thinking and are characterized by a high degree of interactivity, motivation and emotional perception of the educational process. It is determined that innovative technologies and methods in education make it possible to regulate learning by increasing the efficiency of the educational process, which contributes to the formation of their own individuality and self-development of the future educator of preschool education.

Keywords: innovations, preschool educational institution, competence, teaching methods, professional training.



Постановка проблеми

Модернізація системи освіти в Україні відповідно до політичних, соціально-економічних та культурних трансформацій, світових тенденцій глобалізації та інтеграції, зміни парадигми світогляду потребує висококваліфікованого, конкурентоспроможного педагога. Процеси модернізації та реформування системи вищої педагогічної освіти об'єктивно спрямовані на подальший прогресивний розвиток, забезпечення необхідності держави та суспільства в кваліфікованих фахівцях. Якість освіти стала в даний час важливою категорією державної політики. В сучасній педагогічній науці та практиці приділяється особлива увага проблемі підготовки майбутніх педагогів до їх професійної діяльності.

У зв'язку з цим зростають вимоги до професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, які мають забезпечувати гармонійний розвиток дітей, створюючи міцне підґрунтя для їх подальшого навчання та виховання. Адже рівень творчого розвитку майбутнього покоління в значному ступені визначається педагогічним професіоналізмом, творчою компетентністю, професійним мисленням вихователя, його готовністю до педагогічної творчості. Саме тому в сучасній системі вищої освіти важливим є питання професійної підготовки студентів - майбутніх вихователів дітей дошкільного віку - до педагогічної творчості [1].

Беззаперечно, важливим періодом в підготовці майбутніх вихователів до педагогічної роботи є період навчання в закладі вищої освіти, де закладаються теоретичні та методичні основи готовності майбутнього фахівця до діяльності в дошкільному закладі освіти. Період навчання студентів у вищому закладі освіти пов'язаний із становленням особистості майбутнього фахівця. Ключове завдання викладачів педагогічних закладів вищої освіти полягає у формуванні в студентів готовності до творчості, розвитку творчого відношення до професійної діяльності, вихованні в молоді творчих здібностей.

Підготовка майбутніх вихователів завжди була актуальною. Однак, на сучасному етапі розвитку суспільства до підготовки вихователя пред'являють підвищені вимоги, зростає потреба у високій професійній компетентності працівників. З одного боку це пов'язано з появою конкурентоспроможних нових типів та видів дошкільних закладів освіти, а з іншого - необхідністю перегляду дошкільної освіти з позицій державного стандарту дошкільної освіти.

Зміст професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного закладу освіти передбачає надання якісної педагогічної допомоги батькам, повноцінний розвиток дітей дошкільного віку, гнучкий облік потреб кожної сім'ї.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемним питанням професійної, практичної підготовки майбутніх фахівців закладів дошкільної освіти та формування їх професійної компетентності присвячено праці вітчизняних вчених, зокрема, Л. Артемової, Г. Бєлєнької, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Гнізділової, К. Крутій, О. Кучерявої, І. Луценко, Н. Лисенко, Т. Поніманської та інших. Проте, не зважаючи на значну кількість наукових праць, на сучасному етапі питання професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти за допомогою використання інноваційних методів та інструментів потребує подальшого дослідження й систематизації.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні інноваційних підходів у підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.



Виклад основного матеріалу

Кардинальні зміни в усіх галузях соціального життя, прогрес в науці та культурі, нові потреби в сфері педагогічної діяльності призвели до необхідності модернізації системи освіти. Як соціальний інститут, що виробляє інтелектуальний потенціал, освіта повинна володіти здатністю до випереджувального розвитку, відповідаючи інтересам еволюціонуючого суспільства, конкретній особистості та потенційному роботодавцю.

Одним із можливих шляхів подальшого розвитку даної галузі є інновації, тобто процеси створення, сприйняття, оцінки, засвоєння та застосування педагогічних ноу-хау. Це стосується змісту освіти, методів та форм навчання й виховання, організації та управління роботою освітніх установ. Основною метою професійної освіти в даній ситуації є підготовка кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця. Тому, основою освіти повинні стати не стільки навчальні дисципліни, скільки засоби мислення та діяльності [2].

Дошкільна освіта є однією з головних освітніх ресурсів за своєю змістовною потенційною ємністю, яка не поступається жодній з наступних ступенів освіти. Сучасні система дошкільної освіти розвивається як відкрита, варіативна система, орієнтована на надання якісних освітніх послуг сім'ям, які мають дітей дошкільного віку. У зв'язку з цим все більш гострою стає потреба у вихователях-професіоналах, здатних із врахуванням зміни соціально-економічних умов, загальної ситуації в системі освіти самостійно приймати відповідальні рішення та прогнозувати їх можливі наслідки. Це педагог, який відрізняється мобільністю, динамізмом, конструктивністю, розвинутим почуттям відповідальності за долю дітей.

В сучасних умовах система підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти розглядається вченими як багатофакторна структура, головне завдання якої полягає в набутті кожним студентом особистісного сенсу діяльності, формуванні професійної майстерності, постійному зростанні інтересу до роботи з дітьми та їх батьками, а також в розвитку успішності в своїй діяльності [3].

Однією з провідних сучасних тенденцій вдосконалення підготовки фахівців для дошкільних закладів освіти є інтеграція наукових знань з практикою. Суттєве місце в цьому процесі займає проблема підготовки студентів до практичної роботи, орієнтованої на набуття необхідних вмінь та навичок, формування стійкої мотивації до роботи з дітьми дошкільного віку.

Майбутнім вихователям закладів дошкільної освіти для оволодіння професією необхідно отримати професійно-педагогічну освіту, яка вплине на формування особистості, здатної до ефективної самореалізації в сфері професійної освіти, здійснення всіх компонентів інтегративного освітнього процесу, виконання повного спектру професійно-освітніх функцій.

До основних обов'язків вихователя дошкільного закладу освіти можна віднести:

- здійснення цілісного педагогічного процесу відповідно до освітніх програм дошкільних закладів освіти;

- створення предметно-розвиваючого педагогічного середовища як умови успішного розвитку дітей;

- керівництво різними видами дитячої діяльності (ігровою, навчально- пізнавальною, художньою, фізкультурно-оздоровчою);

- створення умов для повноцінної соціалізації дітей, ознайомлення їх з соціальним світом.

Під час підготовки майбутнього вихователя дошкільного закладу освіти процес навчання та організаційна методика заняття повинні бути побудовані так, щоб залучати студентів до самостійної творчої діяльності щодо засвоєння нових знань та їх успішному застосуванню на практиці.

Основними структурними компонентами професійної готовності майбутніх вихователів визначають: мотиваційну, когнітивно-оціночну та організаційно- особистісну компоненти [4].

До мотиваційного компоненту готовності включають: прагнення до педагогічної праці, прийняття професії як цінності, почуття відповідальності, потребу в спілкуванні з дітьми та батьками.

Когнітивно-оціночний компонент готовності передбачає оволодіння прийомами та способами педагогічної діяльності, що ґрунтуються на глибокому та міцному засвоєнні теоретичних знань, на розумінні специфіки роботи з дітьми дошкільного віку.

Організаційно-особистісний компонент в структурі готовності студентів до педагогічної діяльності включає в себе професійно важливі якості особистості майбутнього фахівця, рівень яких розглядається як результат цілеспрямованого довготривалого процесу навчання, виховання та саморозвитку особистості майбутнього фахівця закладу дошкільної освіти [5].

Основними напрямами включення студентів в практичну діяльність є:

- проектування діяльності (на першому етапі разом з викладачем, в наступному самостійно);

- діагностика ситуації виховання та розвитку дітей (при

конструюванні занять з дітьми в дошкільному закладі освіти використовувати діагностичні методики, які допомагають студентам отримати інформацію про успіхи або проблеми в соціалізації кожної конкретної дитини);

- ознайомлення з дидактичним забезпеченням дошкільного закладу освіти (використання наявного в педагога та в методичному кабінеті для підготовки занять та виховної діяльності);

- формування рефлексивних вмінь та навичок (аналіз власної діяльності з метою визначення успіхів та помилок, обумовлених недоліками професійних вмінь або особистісними якостями) [6].

В умовах зростаючої глобалізації соціально-економічного та культурно- політичного життя світової спільноти змінюється й наукова парадигма вітчизняної освіти. Все більш актуальною стає компетентнісна орієнтація освітнього процесу, що націлена на формування практичних навичок, вмінь та знань.

Професійна компетентність майбутнього вихователя як складне функціональне утворення стає центральним об'єктом державної політики, що виражається в соціальному замовленні щодо підготовки фахівця високого рівня, здатного активно сприяти реалізації освітніх проектів національного масштабу [5]. інноваційний професійний вихователь дошкільний освіта

Компетентнісного фахівця відрізняє здатність серед значної кількості рішень обрати найбільш оптимальне та аргументоване. Інакше кажучи компетентність передбачає систематичне оновлення знань, володіння інформацією для успішного вирішення професійних завдань. Відповідно, компетентність - це здатність до актуального виконання діяльності.

Модель підготовки вихователів закладів дошкільної освіти передбачає формування в майбутнього фахівця наступних видів професійної компетенції (рис. 1).

Рис. 1. Види професійної компетенції Джерело: [7].

Дана модель заснована на єдності теоретичного та практичного компонентів, що забезпечують успішність досягнення освітніх завдань та орієнтації на інтегративний підхід у вирішенні теоретичних та практичних завдань в реальних умовах професійної діяльності.

Одним з основоположних чинників розвитку системи освіти є зміна ролі вихователя в сучасному суспільстві. Важливим завданням та результатом реформування вітчизняної системи професійної підготовки працівників освіти повинні стати поява педагогу нового типу, здатного до використання інноваційних форм та методів навчання [8].

Потреба у впровадженні інноваційних підходів в систему професійної освіти майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти викликана наступними чинниками:

- стандартизацією всіх ступенів освіти;

- модернізацією системи вищої професійної освіти.

- Процес модернізації вищої професійної освіти характеризується такими тенденціями як:

- оновлення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців;

- розробка питань національно-регіонального компоненту;

- впровадження нових педагогічних технологій [9].

Інноваційній технології в навчанні - це методи, спрямовані на активізацію мислення студентів, які характеризуються високим ступнем інтерактивності, мотивації та емоційного сприйняття навчального процесу, та дозволяють:

- активізувати та розвивати пізнавальну та творчу діяльність студентів;

- підвищувати результативність навчального процесу;

- формувати та оцінювати професійні компетенції, особливо в частині організації та виконання колективної роботи [10].

Інноваційні технології у вищому закладі освіти, тобто технології, які ґрунтуються на нововведеннях, не зважаючи на їх правову невизначеність у змістовному плані - це, насамперед, умова підвищення не стільки кількості освіти, скільки її якості, а відповідно, можливість підвищити конкурентоспроможність конкретного закладу вищої освіти на ринку освітніх послуг.

Весь спектр наявних в педагогічній практиці досліджень інновацій в освіті дозволяє класифікувати їх на три основні групи (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація інновацій в педагогічній науці. Джерело: [8]

Значення інноваційних форм організації навчання полягає в переході від професійної підготовки, орієнтованої на знання, вміння та навички на компетентнісний підхід. Даний процес має місце, якщо відбувається включення до плану проведення заняття виявлення особистісної та соціально значимої теми, що сприяє створенню реальної зацікавленості студентів в навчальному матеріалі, який несе практичну значимість. В свою чергу це відбувається завдяки заміщенню завдань, що не передбачають індивідуального рішення, на евристичні, проблемні завдання. Такі завдання не мають правильних відповідей. Будь-яка відповідь завжди унікальна та відображає ступінь творчого самовираження студента. Таким чином, співпраця студента та викладача, що передбачається в інноваційних формах організації навчання, призводить до того, що засвоєння знань стає вже внутрішньою метою студентів, що в свою чергу підвищує емоційний рівень, інтенсифікуючи засвоєння матеріалу [8].

Ефективними формами навчальної роботи щодо впровадження в освітній процес інноваційних технологій і методик навчання та формування на їх основі ключових професійних компетенцій є використання різних активних форм та методів навчання. Перехід від пояснювально-ілюстративного навчання до інноваційно-діючого характеризується використанням в освітньому процесі сучасних інформаційних та різних інтерактивних технологій, електронних навчальних комплексів, відео- та аудіозасобів, що забезпечують індивідуалізацію навчання, а також сприяють розвитку та особистісній орієнтації студентів [2].

В даний час, з найбільш актуальних інноваційних методів навчання можна виділити наступні:

- проблемні та ігрові технології;

- технології колективної та групової діяльності;

- імітаційні методи активного навчання;

- методи аналізу конкретних ситуацій;

- метод проектів;

- навчання в співпраці;

- креативне навчання;

- інтерактивне навчання та інтегровані заняття;

- адаптивне навчання;

- інноваційна освітня проектна діяльність;

- лекція прес-конференція;

- лекція-бесід, лекція-візуалізація, лекція-диспут та інші.

Обов'язковим методом навчання виступають інформаційно-комунікативні засоби навчання, педагогічні ситуації підбираються в кожному конкретному випадку індивідуально. Особливо важливим є використання інформаційно- комунікативних технологій в процесі підготовки майбутніх педагогів, до якого на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства пред'являються високі вимоги в галузі сформованості технологічних компетенцій.

Одним з найбільш ефективним засобів формування професійної компетентності в соціально-педагогічній діяльності є аналіз педагогічних ситуацій (case study), що володіє значним мотиваційним потенціалом. Імітуючи соціально-педагогічний процес, вони ставлять студента в ситуацію, максимально наближену до умов його майбутньої професійної діяльності в умовах відкритого виховного простору, створюють ефект реальності.

Основними методичними принципами інтерактивного навчання є:

- ретельний підбір робочих термінів, навчальної, професійної лексики, умовних понять;

- багатосторонній аналіз конкретних практичних прикладів професійної діяльності, в якій студент виконує різні рольові функції;

- підтримка всіма студентами безперервного візуального контакту;

- активне використання технічних засобів, в тому числі роздаткового та дидактичного матеріалу;

- постійна підтримка викладачем внутрішньо групової взаємодії.

Дані методи та різні засоби їх застосуванні дозволяють кожному викладачу знайти найбільш сприятливі для свого предмету засоби активізації навчання студентів. Ігрові методи активного навчання в найбільш легкій та невимушеній формі дозволяють майбутнім вихователям швидко та ефективно включитися в процес освіти, імітувати ситуації, які можуть виникнути в ході їх майбутньої професійної діяльності та розробити діючі засоби вирішення поставлених в завданнях гри проблем.

Інноваційні ігри призначені для розвитку та формування інноваційного мислення та поведінки, здатності генерувати та розробляти проекти для експериментального проведення нововведень.

Пошуково-апробаційні ігри призначені для розвитку інтелектуального та творчого потенціалу, спрямованого на пошук, розробку та випробування нових ідей, напрямів та видів діяльності [3].

Застосування активних методів навчання на практиці, зокрема, різних видів навчальної ігри дозволяє розширити набір професійних компетенцій не тільки у майбутніх вихователів закладів дошкільного освіти, але й у викладачів, урізноманітнити навчальний процес, підвищити активність викладачів та студентів на заняттях, збільшити рівень самостійної роботи студентів та розробити нові навчальні методики викладання [1].

Майбутні вихователі дошкільних закладів освіти під час навчання у вищому навчальному закладі, за рахунок самоорганізації діяльності, використання засобів інформаційно-комп'ютерних технологій, підвищують свій творчий потенціал, розвивають вміння швидко орієнтуватись в стрімкому зростаючому потоці інформації, осмислюванні її, та застосовують рішення конкретних пізнавальних або практичних проблем, завдань, які виникають в професійній діяльності. «Новий» педагог повинен володіти певною системою знань та вмінь в сфері інформаційно-комунікаційних технологій, мати високу кваліфікацію, проявляти творчу активність при створенні навчальних матеріалів.



Висновки

На даний час велике значення має те, що науково -технічний прогрес пред'являє не тільки нові вимоги до самої людини, але й до системи вищої професійної освіти. Протиріччя між зростаючим обсягом інформації та кризою дидактичних методів підготовки фахівців потребує переходу до принципово нових технологій та методів професійної освіти. Все більш зрозумілою стає необхідність зміни пріоритетів професійної підготовки фахівців у напрямку розвитку евристичного та творчого мислення, становлення індивіду як суб'єкту саморозвитку, оволодіння ним інструментами управління власною освітньою діяльністю.

Актуальним є впровадження в навчальний процес інноваційних підходів та засобів навчання за рахунок максимальної консолідації ресурсів закладу вищої освіти, розвитку науково-методичної та матеріально-технічної бази, забезпечення нормативно-правового, інформаційно-статистичного та дидактичного супроводу. Інноваційні підходи навчання знаходять свій вираз та втілення в задіяних у навчальному процесі нових методик викладання, в застосуванні інформаційних ресурсів, які підвищують ефективність навчання, демонстраційного обладнання, спеціально розроблених засобів та систем навчання.

Використання новітніх інноваційних підходів допомагає вирішити педагогічні та методологічні проблеми, які важко або неможливо вирішити традиційними методами. Інноваційні та традиційні методи навчання повинні гармонійно доповнювати один одного як частина єдиного освітнього середовища підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.



Література

1. Радченко М. Шляхи формування інноваційної компетентності студентів. Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Педагогіка, Психологія. 2017. №11. С. 112-116.

2. Ничкало Н.Г. Відкрита освіта: інноваційні технології та менеджмент: монографія. Київ: ДВНЗ «Ун-т менеджменту освіти» НАПН України, 2018. 440 с.

3. Комар О.А. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивних технологій: теоретико-методичні основи: монографія. Умань: РВУ «Софія», 2008. 332 с.

4. Бартків О. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2010. №1. С. 52-58.

5. Машкіна Л.Теоретичні засади інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів. Педагогічний альманах. 2018. Вип. 38. С. 114-119.

6. Дубасенюк О.А. Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності: монографія. Житомир: Житомирський державний педагогічний університет, 2003. 193 с.

7. Бєлєнька Г. Сучасні підходи до питань формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Наукові записки Рівненського ДГУ. 2012. Вип. 5 (48). С. 99-102.

8. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підручник. Київ: Академвидав, 2015. 302 с.

9. Ткаченко В. Інноваційна діяльність у закладах освіти. Інвестиції: практика та досвід. 2018. №10. С. 44-46.

10. Гераськіна В. Проблема підготовки майбутніх вихователів до професійного самовдосконалення в освітньому середовищі педагогічного коледжу. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». 2017. №15. С. 23-29.

References

1. Radchenko, M. (2017). Shlyahi formuvannya mnovacynoyi kompetentnosti studentiv [Ways of forming innovative competence of students]. Vtinik Nadonalnogo avmcynogo urnversitetu. Seriya: Pedagogda, Psihologіya, 11, 112-116 [in Ukrainian].

2. Nychkalo, N. (2018). Vidkryta osvita: innovatsiini tekhnolohii ta menedzhment [Open Education: Innovative Technologies and Management]. Kyiv: DVNZ «Un-t menedzhmentu osvity» NAPN Ukrainy [in Ukrainian].

3. Komar, O.A. (2008). Pidhotovka maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly do zastosuvannia interaktyvnykh tekhnolohii: teoretyko-metodychni osnovy: monohrafiia [Preparatin of future primary school teachers for the use of interactive technologies: theoretical and methodological foundations: a monograph]. Uman: RVU «Sofiia» [in Ukrainian].

4. BatiMv, O. (2010). Gotovrnst pedagoga do mnovacyno'i profesyno'i d^alnosti [Readiness of the teacher to innovative professional activity]. Problemi pMgotovki suchasnogo vchitelya, 1, 52-58 [In Ukrainian].

5. Mashkma, L. (2018). Teoretichrn zasadi mnovacyno-profesynoyi pіdgotovki majbutnіh pedagogіv [Theoretical principles of innovative and professional training of future teachers]. Pedagogіhnij almanah, 38, 114-119 [in Ukrainian].

6. Dubaseniuk, O. (2009). Profesiina pedahohichna osvita: innovatsiini tekhnolohii ta metodyky [Professional Pedagogical Education: Innovative Technologies and Techniques]. Zhytomyr: ZhDU im. I. Franka [in Ukrainian].

7. Belenka, G. (2012). Suchasrn pMhodi do pitan formuvannya profesijnoi' kompetentnosti majbutrnh vihovatetiv dtiej doshktinogo vdu. Onovlennya zmtitu, form ta metodU navchannya і vihovannya v zakladah osvtii [Modern approaches to the formation of professional competence of future educators of preschool children. Update the content, forms and methods of teaching and education in educational institutions]. Naukovі zapiski RUnenskogo derzhavnogo gumantiarnogo unrversitetu, 5 (48), 99-102 [In Ukrainian].

8. Dychkivska, I. (2015). Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii [Innovative Pedagogical Technologies]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

9. Tkachenko, V. (2018). Innovacyna dіldst u zakladah osvtii [Innovative activities in educational institutions]. Investiсyi: praktika ta dosvM, 10, 44-46 [in Ukrainian].

10. Geraskrna, V. (2017). Problema pidgotovki majbutdh vihovatetiv do profesynogo samovdoskonalennya v osvtinomu seredovishch pedagogdhnogo koledzhu [The problem of preparing future educatoes for professional self-improvement in the educational environment of the pedagogical college]. Vtinik Cherkaskogo urnversitetu. Seriya «Pedagogdhd nauki», 15, 23-29 [In Ukrainian].

Размещено на allbest.ru

...