Здоров’язбережувальні чинники функціонування культуротворчого середовища закладу вищої освіти

Вступ

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві нині визначається проблема втрати гармонії буття, яка проявляється в порушенні якості життя, втраті сенсу існування, екологічному конфлікті з існуючим світом, руйнації цілісності людського образу. Невпевненість у житті за відсутності практичних знань про способи виходу з конфліктних ситуацій викликають в особистості страх і агресію. Результатом цих деструктивних процесів стають психічні, фізичні і соціальні відчуження від життя.

В умовах модернізації сучасної вищої школи є ідея про те, що роки навчання, проведені в закладах вищої освіти, не тільки не мають ускладнювати вже набуті відхилення у здоров'ї студента, але й мають покращити резервні та адаптаційні можливості його організму.

У Законі України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-УІІ, Національній доктрині розвитку освіти в Україні та інших нормативних документах наголошено на важливості здоров'язбережувальних умов для виховання та навчання студентської молоді [1]. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти України, у ХХІ столітті виховання людини має відбуватись у дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності [2]. Це актуалізує науково обґрунтований пошук шляхів створення нових культурних і освітніх практик, спрямованих на оздоровлення людини для гармонійного буття, а також збереження її природного і культурного середовища.

Педагогічні проблеми збереження здоров'я особистості в освітньому середовищі досліджували вчені Т. Андрущенко, Т. Бойченко, М. Гриньова, Т. Мієр, Л. Рибалко, В. Шахненко та ін. Поняття і сутність «здоров'я» розкривали дослідники М. Амосов, Г. Апанасенко, І. Брехман, О. Вакуленко, Д. Венедиктов, В. Войтенко, Д. Ізуткін, Б. Ільїн, О. Кудрявцева, Ю. Лісіцин, В. Петленко та ін. Культурологічним аспектам формування здорового способу життя людини присвячені праці Л. Божовича, І. Зязюна, В. Радули, О. Савченко та ін. Ідеї особистісно орієнтованого підходу в здоров'язберігаючій освіті висвітлено у працях Д. Бєлухіна, Б. Гершунського, А. Орлова та ін.

Аналізуючи різні дослідження, можна зазначити, що проблема впливу здоров'язбрежувальних чинників функціонування культуротворчого середовища закладу вищої освіти висвітлена неповною мірою.

Мета статті - проаналізувати чинники збереження здоров'я людини, що впливають на механізми функціонування культуротворчого середовища закладу вищої освіти, визначити сутність особистісно орієнтовного підходу до оволодіння стійкою мотивацією і престижності здоров'язбе- рігаючої поведінки.

Виклад основного матеріалу дослідження

О. Макареня [6] в науковій праці «Культуротворче середовище: статус, структура, функціонування» визначив основоположні принципи конструювання культуротворчого середовища в освітньому просторі. Т. Кузьміна [7] формулює розуміння якісних характеристик культуротворчого середовища вищого закладу освіти.

Основні завдання функціонування культуротворчого середовища закладу вищої освіти (далі - КТС ЗВО) в дослідженні базуються на створенні моделі класичної освіти, його внутрішнього духу, який культивує знання, культуру, свободу слова і думки, виховує високоосвічену, культуротворчу особистість, відродженні кращих традицій у навчальній та виховній роботі закладу вищої освіти і на їх основі створенні такого середовища, яке б спонукало до виховання почуття гордості за право навчатися в такому закладі, підвищенні відповідальності за свої дії і досягнення в різних сферах діяльності, забезпеченні високої мотиваційної готовності до діяльності викладачів та студентів, тобто створенні такого середовища, яке б забезпечило формування способу життя, достойного людини і корекції особистої життєдіяльності на основі глибоких історичних культурних традицій. Тому створення у КТС ЗВО комфортних умов праці і навчання з метою збереження та зміцнення здоров'я її учасників, екологічне забезпечення діяльності, санітарно-гігієнічні умови навчання і відпочинку, їх дотримання можуть виступати альтернативою агресивності соціального середовища, психоемоційного і культурного вакууму, наслідком яких є зростання соціогенних захворювань.

Особистісно орієнтований підхід забезпечує «навчання і виховання з урахуванням індивідуальних, вікових і психофізіологічних особливостей учнів» [8, с. 18]. Спираючись на ідеї структурного аналізу здоров'я людини, в дослідженні ми використовуємо особистісно орієнтований підхід, який дав змогу розглянути сутнісні аспекти здоров'я людини, а саме: соціокультурний, психофізіологічний, морально-духовний.

Учасники КТС ЗВО і саме середовище можуть піддаватися як внутрішнім, так і зовнішнім загрозам.

До основних внутрішніх загроз на рівні функціонування КТС ЗВО можна зарахувати порушення порядку і спокою в освітньому закладі, труднощі в спілкуванні її учасників і їх негативне ставлення, до зовнішніх - криміналізація суспільних відносин та надзвичайні ситуації в технічній, соціальній та екологічній сферах. До основних внутрішніх загроз на особистісному рівні можна зарахувати внутрішній дисбаланс і психологічне напруження особистості, порушення і нестабільність її психічного здоров'я та розвитку, до зовнішніх - нестійкість до психологічних впливів із боку інших людей і умов освітнього середовища, незадоволеність його психологічними характеристиками.

Особистісно орієнтований підхід до здорового способу життя у КТС ЗВО дає змогу формувати індивідуальне здоров'я, створювати умови його збереження і зміцнення, а також формувати людину з творчим мисленням, здатну самостійно зберігати та зміцнювати своє здоров'я.

Найбільш вагомими чинниками, що зумовлюють здоровий спосіб життя студентів і викладачів у КТС ЗВОЮ, визначено такі:

Чинник міждисциплінарної інтеграції знань зумовлює зміцнення психічного фізичного та соціального здоров'я за допомогою інтегративних навчальних курсів із культури здоров'я для студентів і викладачів. Міждисциплінарна інтеграція знань - це об'єднання і забезпечення умінь і навичок завдяки посиленню теоретичних і практичних міждисциплінарних зв'язків. Формуванню міждисциплінарної інтеграції знань про здоровий спосіб життя у КТС ЗВО сприяє вивчення навчальних дисциплін за принципом послідовності, коли одна дисципліна є продовженням іншої. Це стосується вивчення функціонального стану життєдіяльності студентів: адаптація та пристосування до середовища, харчування, життєздатність, побут, дозвілля.

Для успішного функціонування КТС ЗВО чинник міждисциплінарної інтеграції знань зумовлює різноманіття з циклу екологічних, соціокультур- них, соціополітичних, філософських, біологічних, психофізіологічних, економічних, професійних та морально-духовних питань.

Чинник творчої комунікації. Мистецтво і творчість включені в культуру самосвідомості людини і в самоосвіту не тільки з точки зору художніх цінностей, а й з точки зору збереження здоров'я людини. Гуманістично-змістовні пласти мистецтва великою мірою визначено саме підвищеною увагою до людських емоцій, глибинною проникністю до світу внутрішніх її переживань. Розглядаючи психофізіологічні та соціальні особливості особистості, яка має специфічний зміст і форму, що проявляються в мистецтві, чинник творчої комунікації визначає екофільність, схильність до підкресленого емоційно-естетичного сприйняття природи, своєрідного злиття з нею в естетичних вимірах життя. Відновлення здоров'я та відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил включає в себе поняття «рекреація» (лат. «creation» - створення, вироблення, «ге» - дія нова). Відновлення та зміцнення здоров'я в КТС ЗВО уможливлюється шляхом дозвілля, активного відпочинку на природі, забезпеченням профілактичних заходів за допомогою туристичних екскурсій та занять фізичними вправами.

Чинник психологічної безпеки. Важливою умовою зниження числа стресових ситуацій у педагогічній практиці є забезпечення психологічної безпеки при взаємодії учасників КТС ЗВО. Культуротворча особистість може створити таке творче середовище, в якому буде присутній позитивний психологічний клімат. Стан психологічного клімату в колективі визначають такі фактори: зміст та результат навчальної діяльності, умови навчання, побут, особистісні стосунки. Сукупність заходів щодо створення психологічного клімату в КТС ЗВО та збереження психічного здоров'я забезпечує психогігієна. Досягнення психологічного комфорту, екологічне забезпечення діяльності, санітарно-гігієнічні умови навчання і відпочинку, їх дотримання, сучасний рівень матеріально-технічної бази - основні завдання здоров'язбережувальної культури у КТС ЗВО. Психолого-педагогічна спрямованість здорового способу життя в навчальному процесі полягає у формуванні креативності учасників освітнього процесу, що уможливлює само- реалізацію у професійній діяльності.

Чинник ціннісно-орієнтаційного спрямування. Аспект збереження здоров'я людини в дослідженні розглядається як здатність особистості до формування життєстверджувальної орієнтації, визнання життя як найвищої цінності. Аналіз культурно-історичних механізмів формування структури особистості, інтеріоризації спочатку зовнішніх щодо суб'єкта нормативно-ціннісних регуляторів розкриває генезис і місце цінностей у просторі культури особистості. Чинник ціннісно-орієнтаційного спрямування зумовлює такі ціннісні категорії, як сенс, благо, потреба, мотивація, значення, ставлення та ін.

Пріоритетними завданнями функціонування КТС ЗВО вважаємо такі: аналіз історичного досвіду розвитку педагогічної теорії та освітньої практики з позиції цінностей; визначення ціннісних підстав освіти, що відображають його аксіологічну спрямованість; розробка ціннісних підходів до визначення стратегії розвитку змісту вітчизняної освіти. Життєстверджувальна ціннісна орієнтація - суть загальнолюдського початку культури, основна, загальна для всіх людей системоутворююча цінність. Цінність того чи іншого об'єкта визначається в процесі його оцінки особистістю. Принципово важливо зрозуміти різницю між цими двома поняттями: цінність об'єктивна і відображає соціальну, історичну, культурну практики, оцінка - суб'єктивне ставлення до цінності, тому може бути істинною (якщо вона відповідає цінності) і не тільки позитивною, але й негативною. Саме завдяки їй відбувається вибір предметів, потрібних і корисних людині і суспільству.

Чинник естетико-творчої самореалізації. Естетика як теоретико-практичний досвід володіє здоров'язбережувальним ресурсом. Здатність до емпатійного та естетичного сприйняття людиною навколишньої дійсності є її онтологічною сутністю. Досвід естетичного пізнання визначається як основа сутнісних сил людини. Самореалізація - це творчий процес, що відображає екзистенціальну сутність людини, складниками якої виступають самовідчуття, самосвідомість, самовизначення. Естетико-творча самореалізація виступає як фактор поєднання навчальної діяльності студентів у цілісний об'єкт опосередкованого педагогічного впливу і разом із тим як та перемінна, що дозволяє простежити за підвищенням рівня здорового способу життя. Розширення ролі естетико-творчої самореалізації у КТС ЗВО відбувається на основі національно-стильових засад пізнання вітчизняної культури, активізації їх особистісного естетичного ставлення до надбань національної художньої культури та творчого їх опанування.

Здатність людини до емоційно-оцінювального сприйняття прекрасного в природі, мистецтві, дійсності дає змогу формувати позитивне мислення і насолоду від отриманих результатів діяльності, що сприяє розвитку здоров'язбережувальної культури особистості.

здоров'язберігаючий культуротворчий вища освіта

Висновки

Стрижнева ідея функціонування культуротворчого середовища закладу вищої освіти спрямована на відродження духовного потенціалу нації. Здоров'язбережувальна діяльність у КТС ЗВО забезпечується створенням міждисциплінарної інтеграції знань про здоровий спосіб життя, формуванням ціннісної орієнтації щодо збереження і зміцнення здоров'я, зумов- ленням естетико-творчого сприйняття та реалізації у професійній діяльності, функціонуванням психологічної безпеки, що постає критерієм визначення якості освіти, забезпеченням системи рекреативних заходів для повноцінної життєдіяльності особистості.

Проведене дослідження дає змогу окреслити напрями подальшого розгляду проблеми модернізації дозвіллєвої діяльності у КТС ЗВО учасників освітнього простору, що стимулює до активного та здоров'язбережувального життя.

Література