Інформаційно-розвивальне середовище як науково педагогічна категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-розвивальне середовище як науково педагогічна категорія

Гангур Я. І. здобувач вищої освіти ОС Магістр, спеціальність «Освітні, педагогічні науки», Мукачівський державний університет

Марко М.М. кандидат педагогічних наук, Мукачівський державний університет

У статті порушується проблема розвивального освітнього середовища початкової школи. Метою статті є аналіз розвивального освітнього середовища як фактору становлення успішної особистості. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнено суть ключових дефініцій дослідження, виокремлено складники сучасного розвивального освітнього середовища. розвивальний освіта початкова школа

Ключові слова: освітній простір, освітній простір у школі, освітнє середовище, розвивальне освітнє середовище.

The article raises the issue of the developmental educational environment of primary school. The aim of the article is to analyze the developmental educational environment as a factor in the formation of a successful personality. Based on the analysis of psychological and pedagogical literature, the essence of the key definitions of the research is specified, the components of the modern developmental educational environment are singled out.

Key words: educational space, educational space at school, educational environment, developmental educational environment.

Освіта є віддзеркаленням існуючого стану розвитку країни. Зміни в суспільному, економічному, політичному житті України обумовили необхідність удосконалення системи освіти загалом та реформування механізму управління загальноосвітнім навчальним закладом зокрема. Модернізація роботи управлінського апарату школи є природною, адекватно зумовленою реакцією на запити суспільства, яке вже не задовольняється традиційною та малоефективною у змінюваних умовах системою управління загальноосвітнім навчальним закладом. У зв'язку з цим пріоритетним напрямом розв'язання цієї проблеми має стати розробка і впровадження організаційно-педагогічних засад інноваційного управління загальноосвітнім навчальним закладом, тобто мети, функцій, принципів, методів, умов, параметрів, чинників та критеріїв ефективного інноваційного управління школою, що є нагальною необхідністю для оптимізації її функціонування та розвитку в сучасних умовах.

Формування інформаційно-освітнього середовища закладу загальної середньої освіти в умовах інноваційних змін та управління ним знаходяться в фокусі уваги багатьох дослідників (Т. В. Вострікова, Н. Б. Завялова, Л. П. Дьяконова, С. Л. Писарева, А. П. Тряпіцина та ін.). Сучасний етап наукового знання характеризується створенням загальнотеоретичного фундаменту управління інформаційно-розвивальним середовищем інноваційного закладу загальної середньої освіти, який представлений в роботах С. Л. Атаносяна, Т. В. Вострікової, С. А. Назарова, Г. Р. Туйсіної.

Мета статті. Головною метою роботи є аналіз ключових дифиніцій наукової проблеми «інформаційно -розвивальне середовище закладу загальної середньої освіти».

Кінець XX століття і початок XXI століття ознаменувалися розумінням вітчизняними (Г. Р. Громов, А. І. Башмаков, В. В. Гура, О. Е. Іванова і ін.) і зарубіжними (Д. Белл, М. Кастельс, Д. Тапскотт, Ф. Уебстер і ін.) дослідниками того, що під впливом нових, інформаційних технологій відбулися глобальні зміни в цивілізованому світі, суспільстві, культурі, самійлюдині.

Категорія «середовище» має глибинну історію вживання в соціально- гуманітарних галузях знання і антропологічних науках: філософії, культурології, соціології, педагогіки, психології.

Відповідно до Великого енциклопедичного словника, під середовищем розуміються в широкому сенсі умови, які оточують людину і діяльність». У педагогічній науці тривалий час, аж до початку 20 століття, акцентувалася увага дослідників на домінуючій ролі навколишнього світу у розвитку людини та «навколишнє середовище» розглядалися з позицій її прямого впливу на людину, що безпосередньо залежить від зовнішнього (природного, соціального, політичного, інформаційного і т.д.) середовища.

На початку 80-х років розробляється важлива для педагогіки концепція «освітнього середовища», в якому середовище розглядається як система умов для розвитку особистості. Поняття «природне середовище» і «навколишнє середовище» в цей період використовувалися як синоніми. Стосовно до розуміння шкільного середовища як простору розвитку особистості акцент робився на факторах зовнішнього середовища. Основним завданням закладу загальної середньої освіти як освітньої системи в цей період був пошук механізмів взаємодії з середовищем (В. Д. Семенов).

В кінці 90-х - початку 2000-х років минулого століття з'являється новий погляд вчених на педагогічну категорію - освітнє середовище. Середовище розглядається як фактор впливу на учнів (С. Д. Дерябо, В. А. Левін). У науковий обіг в цей період вводяться також поняття «інформаційне середовище», «інформаційний простір». Це означає, що середовище розглядається як складно влаштована освітня система, в якій виділяються певні компоненти і їм відводиться певне місце.

Більшість вітчизняних дослідників (А. В. Прохоров, К. Е. Разлогов, В. Д. Рузін та ін.), досліджуючи інформаційно-освітнє середовище, використовували технологічний підхід, маючи на увазі під інформаційним середовищем лише те, в якому використовуються інформаційні технології. Вчені дійшли висновку, що інформаційні технології змінюють характер культурно-інформаційного середовища людини, що призводить до необхідності розвитку в учнів «медіаграмотності» - умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, для того щоб досягати успіху в інформаційному суспільстві.

Згідно Концепції Національної програми інформатизації інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог.

Серед них: індивідуалізація навчання, організація систематичного контролю знань, можливість враховувати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Результатами інформатизації освіти мають бути: розвиток інформаційної культури людини (комп'ютерної освіченості); розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів; скорочення терміну навчання і тренування на всіх рівнях підготовки кадрів та підвищення якості такого навчання і тренування; інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності; удосконалення управління освітою; кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації України шляхом спеціалізації та інтенсифікації підготовки відповідних фахівців. У цей період поняття інформаційного освітнього середовища, незважаючи на наявність значної кількості визначень в педагогічній науці, описується досить однозначно і несуперечливо, і сьогодні в наукових дослідженнях ми ще зустрічаємо вплив даного підходу. Технологічний підхід переважає там, де школа віддає перевагу вирішенню завдань, спрямованих на створення матеріально-технічних умов, оскільки педагогічні завдання не можуть бути вирішені без забезпечення відповідними ресурсами.

У зв'язку з цим категорія освітнього середовища наповнилася новим змістом. Дослідники розглядали освітнє середовище: як сукупність

педагогічних систем, спрямованих на розвиток особистості (В. В. Серіков); як «конкретне» місце «вільного розвитку особистості» (І. Д. Фрумін, А. В. Хуторський та ін.); як «область реалізації індивідуальних освітніх траєкторій (Н. Б. Крилова); як цілісне середовище культурної життєдіяльності дітей, а освіту - як системоутворюючий культуротворчий фактор (Е. В. Бондаревская).

З початком XXI століття змінюються погляди на роль освітнього середовища, його сутність. Д. А. Іванов зазначає, що навколишнє середовище стає для освітньої людини в тому випадку, коли вона сприяє його утворенню, дозволяє учням з різними здібностями отримувати задоволення від навчання та досягати максимальних результатів [1]. Тому одне і те ж середовище для одних може бути освітнім, для інших - просто шкільним або сімейним середовищем, що не включає в себе момент освіти. Процес утворення здійснюється лише в тому середовищі, в якому реально в діях та поведінці оточуючих присутні три основних моменти: 1) представлено ту чи іншу культурну традицію; 2) середовище сприяє розвитку у даної людини певних здібностей і присвоєння їм конкретних цінностей; 3) середовище дає можливість людині вибирати та здійснювати різні види діяльності і напрацьовувати певні компетентності.

У даний час відбувається також смислове (семантичне) розширення категорії «середовище»: (екологічне середовище, соціокультурне, педагогічне, медіаосвітнє), що наповнюється світоглядним змістом (середовище духовного розвитку). Це підтверджується тим, що в останні роки все більш широке поширення набувають громадські рухи, які розглядають проблеми розвитку особистості, створення соціокультурного середовища як частини загальної проблеми - відродження духовності людини.

Категорія «освітнього середовища» пов'язана з інноваційними процесами в освіті та суспільстві. Разом з тим саме визначення освітнього середовища закладу загальної середньої освіти в контексті інноваційних змін в єдиному оформленому вигляді не існує ні на рівні змістовних ознак цього явища, ні на рівні головного загального сенсу його; відсутній розроблений понятійний апарат, пов'язаний з вивченням освітнього середовища. В даний час освітнє середовище розглядається вченими як система умов, створюваної в цілях досягнення конкретного рівня навчальної компетенції. Вона включає в себе передумови для особистісного розвитку учнів, обумовлена соціальним та просторово-предметним оточенням, використовуваними в освітньому процесі засобами, а також прийомами та технологіями навчання. Іншими словами, це сукупність психологічних, соціальних та просторово -предметних факторів, де важливу роль відіграють міжособистісні відносини та матеріальне забезпечення (у тому числі відносини «комп'ютер - учень»; «учитель - учень»; «учитель - комп'ютер»).

Таким чином, в даний час в педагогічній науці вже накопичено досвід теоретичного осмислення категорії «освітнє середовище». Сучасний етап розвитку освіти характеризують новими можливостями, які відкриваються перед усіма суб'єктами освітнього процесу в інформаційному суспільстві в умовах глобалізації та міжкультурної інтеграції. В даний час основна проблема дослідження інформаційно-освітнього середовища пов'язана з пошуком умов максимальної індивідуалізації особистості в контексті її соціокультурної інтеграції. У зв'язку з цим в педагогічній науці йде осмислення ключових понять, що відбивають та задають сьогоднішню специфіку розвитку інноваційного закладу загальної середньої освіти. Це «інформаційний простір», «інформаційний освітній простір», «освітнє середовище», «медіаосвітнє середовище», «інформаційне освітнє середовище», «інформаційно-розвивальне середовище». Дані ключові поняття присутні не лише в науці, а й в лексиці кожного сучасного вчителя.

До визначення освітнього середовища можна підійти і з більш «інформаційної» точки зору. Якщо взяти за основу поняття освітньої послуги та освітньої інформації, то освітнє середовище можна визначити як середовище, в якому здійснюються освітні послуги. Освітні послуги можливі лише за наявності найрізноманітніших джерел таких послуг та споживачів. Таким чином, можна говорити про потік освітньої інформації та освітніх послуг в товаристві, яке є відповідним «каналом» передачі цих послуг та інформації. Вся сукупність відповідних «джерел, стоків і каналу передачі» дає уявлення про освітнє середовище та визначає його. Для визначення «інформаційно- розвивального середовища» інноваційного закладу загальної середньої освіти та умов, які дозволяють інформаційне середовище уявити як розвиваючу, тобто створює умови для розвитку здібностей, умінь «міняти самого себе і своє буття» (А. А. Андреев, В. І. Солдаткін), проаналізуємо основні підходи до даного поняття.

Науковець М. Н. Ахметова прийшла до висновку, що інформаційний простір набагато ширше, ніж інформаційне середовище. Інформаційний простір включає різні різнорідні інформаційні середовища (Інтернет, середовище віртуального спілкування, інформаційне середовище освітніх установ та ін.), в яких може одночасно перебувати та вільно переміщатися індивід [1, с. 32].

Гура В. В. зазначає, що інформаційне середовище, поряд з природним, соціальним, культурним та ін., відіграє значну роль в житті сучасної людини, дозволяючи йому здійснювати «цілий конгломерат людських діяльностей «основу яких складають пізнавальна, ігрова та комунікативна діяльність [3, с. 54-63].

Волкова В. Н. вважає, що інформаційна система повинна здійснювати такі ключові функції: зберігання, передачі та обробки інформації. Розвиток інформаційної системи, за даними В. Н. Волковой, проявляється в накопиченні інформації [2, с. 72]. Вчений виділяє суттєві властивості інформаційної системи, такі як системність, надмірність, доступність та збереження, між якими існує пряма залежність.

Особливий інтерес для нашого дослідження представляли роботи вчених, в яких інформаційне освітнє середовище розглядається багатоаспектно: з позицій систематизації та класифікації інформаційних ресурсів (А. І. Башмаков), в контексті концепції реалізації особистісно-орієнтованого навчання з використанням інформаційних технологій (С. В. Пашокова, Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркіна, М. В. Моісеева, А. Е. Гтетров).

На даний період існує досить велика кількість визначень «інформаційно- освітнього середовища». Найбільш цінні та узагальнені поняття представляють інформаційно-освітнє середовище як:

1) «організовану систему, «пов'язану з людиною як суб'єктом освіти» (О. А. Ільченко);

2) «створену суб'єктами процесу навчання інтеграцію: інформації на традиційних та електронних носіях; ІКТ-технологій взаємодії, що включають в себе віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних; дидактико-методичні комплекси» (В. І. Солдаткін);

3) відкриту педагогічну систему, що представляє «сукупність

взаємодіючих систем (підсистем): інформаційних освітніх ресурсів,

комп'ютерних засобів навчання, сучасних засобів комунікації та педагогічних технологій» (В. П. Дронов);

4) «систему засобів спілкування з людським знанням, службовці не лише для зберігання, структурування та подання інформації, а й для її передачі, переробки і збагачення (М. І. Башмаков, С. Н. Поздняков, И. О. Резніков);

5) цілісну соціально-психологічну реальність, що забезпечує сукупність необхідних психолого-педагогічних умов та «надає необхідне забезпечення пізнавальної діяльності та доступу до інформаційних ресурсів (В. А. Красільнікова).

Наведені визначення наочно демонструють значні розбіжності думок про сутність такого складного поняття, як інформаційно-освітнє середовище. Аналіз безлічі трактувань цього поняття дозволяє нам зробити висновок, що інформаційно-освітнє середовище - складно влаштована система, що складається з ряду підсистем (інформаційної, технічної та навчально- методичної), цілеспрямовано забезпечують освітній процес та орієнтують його суб'єктів на отримання нових освітніх результатів.

Об'єктивні потреби практики вимагають подальших глибоких досліджень з проблеми методів управління інформаційно-розвивальним середовищем, які могли б бути використані в практиці роботи вищої школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонченко М. О. Критерії сформованості інформаційно-цифрової компетентності педагогів / М. О. Антонченко // Інформаціно-цифрова компетентність педагога: теорія і практика: збірник наукових праць / за заг. ред. Л. Г. Петрової. - Суми : ВВП «Мрія», 2019. - Вип. 2. - С. 4-10.

2. Волкова В. Н. Искусство формализации: от математики - к теории систем, и от теории систем - к математике / В. Н. Волкова. - 2-е изд. - СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. - 199 с.

3. Гура В. В. Теоретические основы педагогического проектирования личностно-ориентированных электронных образовательных ресурсов и сред / В. В. Гура. - Ростов-н/Д.: Изд-во ЮФУ, 2007. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru