Критерії та показники визначення ефективності соціально-педагогічної роботи із сім’ями молодших школярів інклюзивних класів

Вступ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку проблема включення дітей з особливими освітніми потребами є одним із ключових пріоритетів розвитку гуманістично спрямованої освіти. Держава створює умови для навчання дітей в інклюзивних класах. Оновлений у 2017 р. Закон про освіту створив юридичне підґрунтя та врегулював ряд питань щодо організації інклюзивних класів [1]. Інклюзивна освіта має багато переваг, причому як для дітей з особливими потребами, так і для дітей з нормотиповим розвитком. Проте у суспільстві існує ряд упереджень та стереотипів щодо дітей з інвалідністю, які перешкоджають їх повноцінному включенню в соціальний простір закладу освіти, зокрема інклюзивного класу. Інклюзивний клас в сучасному розумінні - це клас з інклюзивним навчанням, освітній процес в якому здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу, за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, рекомендованими МОН для загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальними підручниками. Відповідно до особливостей інтелектуального розвитку учня може розроблятися індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма [2].

Оскільки повноцінна інклюзія передбачає приймання дитини з особливими потребами всіма учасниками освітнього процесу, необхідно забезпечити виконання цієї умови через розвиток толерантності та позитивного ставлення до неї у шкільному оточенні, що можливо реалізувати через соціально-педагогічну роботу з сім'ями інклюзивних класів.

Соціально-педагогічна робота з сім'ями інклюзивного класу передбачає повний комплекс класичних заходів, що включає: консультування, підтримку, посередництво у розв'язанні сімейних конфліктів, сімейну терапію, соціальну та психологічну профілактику, надання соціальної допомоги сім'ї. До класичних також додаються специфічні напрями: розвиток толерантного ставлення до осіб з особливими потребами та формування позитивного відношення до інклюзивної освіти у сімей нормотипових дітей, а також формування, супровід, підтримка та розвиток реабілітаційної культури батьків дітей з інвалідністю в означеному класі.

Для визначення системи цілеспрямованих втручань та побудови ефективної соціально-педагогічної роботи з сім'ями інклюзивних класів необхідним є виявлення ставлення батьків нормо- типових дітей до інклюзивної освіти. Це зумовлює потребу встановлення критеріїв і показників, за якими можна діагностувати це явище.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціально-педагогічні закономірності формування особистості дитини з особливими потребами та соціально-педагогічні підходи до роботи з нею розглянуто в працях І. Звєрєвої, А. Капської, В. Ляшенка, В. Тесленка, С. Харченка. Підґрунтям для нашого дослідження є також праці Г. Вороніна, Р. Овчарова, П. Шептенко, присвячені визначенню ефективності соціально-педагогічної діяльності.

Питань ставлення учасників освітнього процесу до інклюзії торкалася низка вітчизняних та закордонних вчених: ставлення до інклюзивної освіти у школярів вивчали Н. Заверико, А. Колупаєва, Ю. Найда, Т. Соловйова; ставлення до інклюзивної освіти у педагогічного складу школи вивчали Н. Заверико, Г. Зубарєва, О. Кузьміна, І. Лазорчик, С. Миронова, І. Россіхіна, Є. Самарцева, Т. Соловйова, І. Хафізулліна, М. Шеремет, Ю. Шуміловська; ставлення до інклюзивної освіти у батьків досліджували Л. Жарікова, Н. Ашиток, Х. Сайко, К. Островська та інші. Педагогічну культуру батьків досліджували В. Бенін, Г. Нуріддінова, А. Овчарова, Н. Салімов, А. Тесленко, Є. Холостова, М. Чайковский.

На наш погляд, поняття «педагогічна культура», «реабілітаційна культура», «інклюзивна культура» та «толерантність до осіб з особливими потребами» знаходяться у тісному взаємозв'язку. Та всі вони є суттєвими компонентами побудови інклюзивної освіти під час роботи з сім'ями дітей інклюзивних класів.

У роботі з сім'ями дітей інклюзивних класів пріоритетним напрямом ми вважаємо розвиток толерантності у батьків. Поняття «толерантність» у науці має чимало трактувань, пов'язаних із семантичними та культурно-історичними розбіжностями [3; 4; 5], а це зумовлює різні підходи до визначення критеріїв і показників її сформованості.

Спираючись на визначення толерантності, яке було запропоновано в «Декларації принципів толерантності» [6, с. 1] Н. Старовойт [7, с. 31], та міркування щодо толерантності в психолого-педагогічній літературі (А. Асмолов, С. Братченко, Г. Бардіер, О. Докукіна, Т. Дуткевич та інші), ми сформулювали таке визначення толерантного ставлення. Толерантне ставлення - це ставлення (кого до кого) як до рівного, розуміння того, що ця особа потребує підтримки ззовні, спілкування на основі лояльності, співчуття, симпатії та турботи, без зверхності та приниження гідності особи.

Особливості соціально-педагогічної роботи з сім'єю детально досліджували І. Трубавіна, М. Лукашевич, Т. Семигіна, А. Капська. Зокрема, їх підходи розкривають сутнісні та змістові характеристики соціально-педагогічної роботи з сім'ями інклюзивних класів, проте не визначають критерії та показники для оцінки вихідних станів та якості впливів соціально-педагогічної роботи з сім'ями інклюзивних класів.

Попри достатню дослідженість проблем інклюзивної освіти в науковій літературі, водночас розробки потребують питання ефективності роботи соціального педагога з сім'ями школярів в інклюзивному просторі.

Мета статті - обґрунтувати критерії та показники якості соціально-педагогічної роботи з сім'ями інклюзивних класів на основі двох ключових блоків: «робота з батьками нормотипових дітей» та «робота з батьками дітей з особливими потребами»; «робота з колективом дітей» та «робота з мультидисциплінарною командою».

Виклад основного матеріалу

соціальний педагогічний сім'я інклюзивний

На основі аналізу наукової літератури [8; 9; 10] ми визначаємо соціально-педагогічну роботу з сім'ями дітей інклюзивних класів як вид діяльності соціального педагога, спрямований на формування сприятливих умов соціалізації учнів інклюзивного класу шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг.

У соціально-педагогічній роботі з сім'ями дітей інклюзивних класів нами визначено три основні завдання: 1) формування та розвиток толерантності в учасників педагогічного процесу; 2) сприяння позитивній груповій динаміці в колективі дітей; 3) забезпечення ефективної роботи мультидисциплінарної команди з питань інклюзії.

Соціально-педагогічна робота з сім'ями дітей інклюзивних класів має три ключові напрями: соціально-педагогічна робота з батьками та значущими дорослими нормотипових дітей; соціально-педагогічна робота з дитячим колективом та соціально-педагогічна робота з розвитку реабілітаційної культури батьків дітей з особливими потребами.

Щоб оцінити ефективність роботи, ще до її початку визначають критерії, показники та рівні, за якими в подальшому будуть зроблені висновки. Академічний тлумачний словник української мови визначає прикметник «ефективний» як той, що дає ефект або який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, а ефект як підсумок, результат діяльності. Для розробки критеріїв ефективності соціально-педагогічної роботи з сім'ями інклюзивних класів ми спирались на таке поняття критерію: «Критерій (з грецької кріт^рют - засіб для судження) - мірило, ознака, на основі якої виконується оцінка досліджуваного явища. Критерій виступає засобом, інструментом оцінки, а не самою оцінкою» [12].

У більшості педагогічних наукових робіт основна увага приділяється якісним характеристикам досліджуваних явищ, що своєю чергою зберігає описовість педагогічних досліджень і утруднює їх статистичну обробку та уніфікацію, тому ми намагалися підбирати такі критерії, яким просто задати кількісне вираження навіть якщо описані якісні характеристики.

Оскільки соціально-педагогічна робота з сім'єю розглядається нами в рамках системного підходу як структурно-складне явище, ми визначили базові компоненти цієї діяльності.

Для здійснення та оцінки ефективності соціально-педагогічної роботи ми об'єднали учасників педагогічного процесу в такі групи:

- батьки дітей з особливими потребами;

- батьки нормотипових дітей;

- колектив дітей.

Далі ми розкриємо критерії ефективності соціально-педагогічної роботи для цих груп: когнітивний, емоційний, поведінковий, які проявляються на трьох рівнях - високому, середньому та низькому.

Критерії та показники ефективності соціально-педагогічної роботи з батьками та значущими дорослими нормотипових дітей представлені у таблиції.

Когнітивний критерій - це знання батьків та значущих дорослих дітей інклюзивних класів щодо концепції інклюзивної освіти, її переваг для дітей з особливими потребами та нормотипових дітей, специфіки організації освітнього процесу в інклюзивному середовищі. Рівні розглядаються нами як шкала вимірювання, ступінь якості або здатності суб'єкта, що визначається набором об'єктивних чинників - критеріїв та показників, які дають змогу комплексно оцінити означене педагогічне явище та мати відповідне теоретичне і практичне обґрунтування якості соціально-педагогічної роботи через сформованість показників.

Сформованість знання батьків може відповідати одному з трьох рівнів: високому, середньому чи низькому. Для високого рівня характерно чітке розуміння варіацій особливих потреб, наявне розуміння сутності інклюзивної освіти її основних постулатів; для середнього - наявність знань про інклюзивну освіту, її сутність та принципи, особливості дітей з інвалідністю, проте вони поверхневі; для низького - відсутні або спотворені знання про інклюзивну освіту та дітей з особливими потребами.

Таблиця 1

Критерії та показники ефективності соціально-педагогічної роботи з батьками нормотипових дітей