Шляхи підвищення рівня знань молодого покоління українців про народні традиції фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ УКРАЇНЦІВ ПРО НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Богданюк А.М., канд. пед. наук, доцент кафедри педагогіки та методики

початкової освіти Киселиця О.М., канд. пед. наук, доцент кафедри фізичної культури та основ здоров'я Гуліна Л.В., асистент кафедри фізичної реабілітації, ерготерапії та домедичної допомоги

Анотація

традиція фізичний культура педагогічний

У статті досліджено шляхи підвищення рівня знань молодого покоління українців про народні традиції фізичного виховання. Ефективність експериментальної методики використання традицій народної фізичної культури в сучасних умовах перевірялась шляхом порівняння знань у галузі традицій українського народного тіловиховання до і після педагогічного експерименту з учнями старшої школи та студентами (майбутніми вчителями фізичної культури).

Народна фізична культура, як і вся культура суспільства, є продуктом творчої діяльності нації. Залежно від особливостей суспільного розвитку кожного народу вона змінюється на кожному історичному етапі. Фізична ж культура успадковує характерні національні цінності завдяки збереженню народних традицій і звичаїв, а також збагачується адаптованими запозиченнями. Паралельно з головним своїм завданням - вдосконаленням тіла людини народна фізична культура суттєво впливає на духовний світ - світ емоцій, естетичних смаків, етичних аспектів особистості.

Підвищення ефективності фізичного виховання молодого покоління тісно переплітається з проблемами впровадження в практику традицій народної фізичної культури, які мають виховну, розвивальну, культурну цінність. Українська народна система фізичного виховання синтезувала всі надбання впродовж історичного шляху розвитку цілісної української культури загалом. Для системи народного фізичного виховання як специфічно організованої змагальної діяльності та цілеспрямованої підготовки до неї загальнокультурні національні традиції виступали основою. Доступність, емоційна насиченість та ефективність народного тіловиховання дає можливість для широкого використання цієї спадщини у сучасних формах фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи школярів. До найперспективніших напрямів упровадження елементів народного фізичного виховання в практику сучасної школи належать: уроки фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи, позакласна і позашкільна робота, молодіжне спортивне дозвілля.

Ключові слова: фізичне виховання, народні традиції, українська народна педагогіка, молода особистість, молодші школярі, студенти.

Annotation

WAYS TO INCREASE THE KNOWLEDGE OF THE YOUNG GENERATION OF UKRAINIANS ABOUT THE FOLK TRADITIONS OF PHYSICAL EDUCATION

The article investigates the level of knowledge of the young generation of Ukrainians about the national traditions of physical education. One of the most ancient and most important components of purposeful influence on personality is physical education. The acute mind of the people quickly realized that physical education strengthens health, promotes longevity, prolongation of work capacity, development of positive moral and volitional qualities of a person. The effectiveness of the experimental method of using the traditions of folk physical culture in modern conditions was verified through a pedagogical experiment with schoolchildren and students (future teachers of physical culture).

People's physical culture, like all culture, is the product of creative activities of the nation. Depending on the peculiarities of social development of each people, it changes in each historical period. Physical culture inherits the characteristic national values through the preservation of folk traditions and customs, as well as enriched with adapted borrowing. In parallel with its main objective - the improvement of the human body, people's physical culture significantly affects the spiritual world - the world of emotions, aesthetic tastes, ethical aspects of personality.

Improving the efficiency of physical education of the younger generation is closely intertwined with the problems of implementation in practice of the traditions of national physical culture, which has educational, developmental, cultural value. The Ukrainian national system of physical education synthesized all the property for the historical path of holistic development of the Ukrainian culture in General. For a system of public physical education, as a specifically organized competitive activities and targeted coaching, cultural national traditions were based. Availability, emotional intensity and the effectiveness of traditional body training gives an opportunity for wide use of this heritage in contemporary forms physical-improving and sports-mass work of students. To promising directions of implementation of elements of national physical education in the practice of the modern school are: physical education lessons, physical fitness activities, extracurricular and extra-curricular activities, youth sports and other leisure activities.

Key words: physical education, folk traditions, Ukrainian folk pedagogy, young person, younger schoolchildren, students.

Постановка проблеми

Відродженням національної фізичної культури впродовж останніх років спричинився певний поштовх до її популяризації, особливо в середовищі молодого покоління. Узагальнення історико-педагогічного досвіду українців у сфері фізичного виховання набуває непересічного значення, що сприятиме не лише відродженню національних традицій, а й поширенню елементів здорового способу життя, фізичної культури серед різних верств українського народу і в середовищі молоді зокрема. З розвитком у культурно-науковій та економічно-господарській сферах прийшло усвідомлення потреби і значення розбудови фізкультурно-спортивного руху.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Культура кожного народу є своєрідним організмом, який має унікальну духовну основу, характеризується неповторністю й безперервним процесом розвитку. Як стверджує чимало дослідників української етнокультури (В. Балушок, Г. Ващенко, В. Кузь, С. Литвин-Кіндратюк, Б. Кіндратюк, В. Мосіяшенко, Є. Приступа, В. Пилат, О. Слімаковський, М. Лук'янченко, М. Стельмахович, В. Струманський, В. Сухомлинський, А. Цьось та ін.), важливим компонентом цілісної народної культури від найдавніших часів і до сьогодення є система народного фізичного виховання, яка охоплює всю сукупність досягнень у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів, форм і природних умов з метою цілеспрямованого фізичного вдосконалення людини [1-10].

Дослідники Є. Приступа, В. Слимаковський, М. Лук'янченко [7] доводять, що дитина має перебувати під постійним виховним впливом матеріальної і духовної культури свого народу. Це потрібно насамперед для найповнішого розкриття її природних здібностей, розвитку талантів, виявлення етнопедагогічних особливостей. Тому система освіти і процес фізичного виховання, зокрема, мусять бути саме національними.

Етнонаціональні традиції фізичного виховання дітей змалку і дотримання здорового способу життя дорослими виражені насамперед у скарбниці народної педагогіки. Її витоки сягають періоду до Київської Русі, Київської Русі, і, за твердженням В. Мосіяшенко, «в українській народній педагогіці починаючи з XV ст. ідеал довершеної людини репрезентується образом українського козака, потім - січового стрільця, потім - самовідданого борця за самостійну Українську державу» [5, с. 30].

Дослідники В. Слімаковський, В. Струманський наголошують на змісті народно-педагогічних надбань виховних засобів, які стимулювали позитивне ставлення дітей до фізичного виховання. Задля цього народ творив поезію пестування (пестушки, потішки, ігри рухливі, ігри малорухливі, ігри-хороводи), що були найпростішими формами активної фізичної діяльності дітей [7; 9]. Початковий період фізичного виховання передбачав ігри, танці та хороводи («А ми просо сіяли», «Льон», «Мак» та ін.). Їх магічний характер спонукав дітей до імітації виробничих процесів шляхом багатократного вправляння в основних рухах. Нині ж дослідники аналогічно наділяють гру винятковим виховним потенціалом, адже вона входить у життя дитини з раннього віку. Завдяки грі діти перевтілюються в її персонажів і стають носіями притаманних їм рис характеру. Психолого-педагогічна роль гри зумовлена позитивними емоціями, які стимулюють зміцнення дитячого організму. В. Сухомлинський з цього приводу писав, що ігрові змагання вчать дітей організованості, дисципліни, винахідництва, досягнення поставлених цілей; діти загартовуються, підвищують життєдіяльність, тренуються стрибати, бігати, метати в ціль. У грі закладені невичерпні потенційні можливості для всебічного виховання [10]. Тож українська народна мудрість породила чимало різноманітних спортивних ігор, що містять народно-педагогічний досвід фізичного виховання українців та спрямовані на фізичний розвиток дітей («Піжмурки», «Довга лоза», «Квач», «Котик та мишка», «Тягти бука» та ін.).

Сучасний дослідник етнопедагогіки В. Струманський цілком слушно зазначає з цього приводу, що «задля глибшого з'ясування механіки виховного впливу народних традицій, звичаїв та обрядів на зміст рухливих вправ доцільно вдатися до зіставлення основних комплексів дійств обрядового і фізкультурного циклів» [9]. Цілком імовірно, що традиції народної педагогіки найбільшого розквіту зазнали на Запорозькій Січі. Народні традиції, обряди і звичаї змалку підкоряли своєму впливу дії та поведінку дітей, ініціювали активні вправи. Згодом у господарській та побутовій діяльності їх виконання було свідченням фізичної досконалості і сили. За результатами досліджень Є. Приступи, домінуючою організаційною формою фізичного виховання у стародавніх слов'ян були ігрища. Вони складалися з танців, пісень, різноманітних ігор та фізичних вправ змагально-виховного характеру. На ігрищах показували вміння стріляти з лука, кидати камені в ціль і на дальність, верхову їзду тощо [6].

Таблиця 1

Рівень знань про традиції українського народного фізичного виховання у студентів (у балах, за 5-бальною шкалою)