Оптимізація фізичного розвитку школярів через взаємодію фізичного і естетичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оптимізація фізичного розвитку школярів через взаємодію фізичного і естетичного виховання

Віра Момот

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Шевченко О. В.

Анотація

У статті обґрунтований вплив фізичного і естетичного виховання на формування у школярів потреби в особистому фізичному удосконаленні, що виявляється через красу тіла і рухів. Визначено, що в закладах загальної середньої освіти розвитку почуття ритму у взаємодії фізичного і естетичного виховання не приділяється достатньої уваги і не ведеться систематична робота в цьому напрямку. Через ритм розглянуто естетичні особливості і можливості гармонійного розвитку особистості школяра, так як саме ритм є основою життя і формою суспільної свідомості.

Ключові слова: фізичне і естетичне виховання, учень, ритм, фізичний розвиток, особистість.

Постановка проблеми

Одним із основних завдань фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти є формування у школярів потреби в особистому фізичному удосконаленні [1]. Дослідження в галузі фізичної культури і спорту уможливлюють вирішення даної проблеми за умови запровадження ритмічних занять фізичними вправами в життя і побут учнів.

Гармонізація фізичного і духовного пов'язана з включенням в соціокультурні процеси фізичної культури як життєвої цінності, напрямком національної свідомості [7]. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року звертає увагу на створення сучасного освітнього середовища, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів [4].

Відчуття ритму є вродженою особливістю людини, яка присутня з перших днів її життя, розвиваючись різноманітними темпами в залежності від особистостей вікового розвитку організму. Природному процесу ритмічного розвитку підкорене все живе, і існує природна потреба відчувати ритм і цілеспрямовано працювати над його розвитком в шкільні роки, коли відбувається процес посиленого росту. Однак в закладах загальної середньої освіти розвитку почуття ритму у взаємодії фізичного і естетичного виховання не приділяється достатньої уваги і не ведеться систематична робота в цьому напрямку. При цьому у школярів існує потреба у музично-ритмічній діяльності як фактору їх особистого розвитку.

Аналіз досліджень і публікацій

У вітчизняній науці проблема розвитку особистості стоїть поряд з проблемою виховання і навчання [2]. Саме виховання і навчання сприяють розвитку, цілісності і гармонійної досконалості особистості. В цій системі фізичне виховання цілеспрямоване на процес фізичного розвитку особистості, в якому за допомогою фізичних вправ оптимізуються біологічні процеси в організмі. А естетичне - на розвиток духовності, емоційно-естетичного ставлення до дійсності, мистецтва, розвиток творчості і краси.

Педагогічний сенс використання взаємодії фізичного і естетичного виховання міститься насамперед в тих нових духовно-фізичних якостях особистості школяра, які проявляються як результат впливу взаємозв'язку фізичного і естетичного виховання і виявляються в їх загальному розвитку.

Взаємозв'язок фізичного і естетичного виховання виявляється через красу тіла і красу рухів. Ми із цього взаємозв'язку виділимо домінантний компонент - ритм, на якому можна практикувати розвиток особистості школяра і фізичної, і естетичної. Через ритм ми розглядаємо естетичні особливості і можливості гармонійного розвитку особистості школяра, так як саме ритм є основою життя і формою суспільної свідомості. За допомогою ритму відбувається відображення школярами духовного стану в рухових діях, «живій» тілесності, виразності почуттів і емоцій через музично-ритмічні вправи, яскраво проявляються індивідуальна духовність суб'єкта в процесі взаємодії фізичного і естетичного виховання.

Питання музично-ритмічного виховання розроблялися Р.А. Варшавською, А.М. Невинською, Т.Т. Ротерс. В даний час це С.Д. Руднєва, Ю.В. Сосіна, Т.С. Лисицька та інші. Позитивний вплив музичного ритму на загальнофункціональну діяльність організму доведений І.М. Сєченовим, А.І. Валютіним, К.С. Точиловим та іншими. Пильна увага вчених різних галузей знань до піднятої нами проблеми, говорить про її важливість і актуальність. Разом з тим, розвиток особистості школяра через ритм як домінантний компонент взаємодії фізичного і естетичного виховання не є предметом дослідження вчених. Ми вводимо поняття «ритмічний розвиток» як сукупний продукт взаємодії фізичного і естетичного виховання, а також компонент всезагального розвитку особистості школяра. Питання побудови технології ритмічного розвитку особистості, взаємодії фізичного і естетичного виховання в науці на рівні методології, теорії і практики не достатньо розроблені. естетичний виховання освіта

Фізичне виховання розглядається як процес цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток людини, який з одного боку є внутрішньою сукупністю властивостей, а з іншого - зовнішнім процесом зміни удосконалення. На думку Т.Ю. Круцевич, якісно фізичний розвиток характеризується суттєвими змінами функціональних можливостей організму у певні періоди вікового розвитку, які виражаються у зміні окремих фізичних якостей і загальному рівні фізичної працездатності [5]. Специфіка фізичного виховання полягає у тому, що соціально обумовлена педагогічна взаємодія за допомогою спеціальних фізичних вправ спрямована головним чином на оптимізацію біологічних процесів, які відбуваються в організмі людини.

Метою статті є обґрунтування необхідності поєднання фізичного і естетичного виховання в освітньому процесі школярів з фізичної культури.

Ритмічна функція музики дозволяє школярам підсвідомо в ритмі сприймаємої музики йти, бігти, стрибати і виконувати інші рухи. При цьому гармонійне поєднання ритму особистих рухів і ритму музики викликає у відчуття естетичної насолоди і підвищує задоволеність своїми діями [3].

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив нам запропонувати експериментальні уроки з фізичної культури з використанням музики, оскільки саме музикальний супровід вправ є одним із засобів взаємозв'язку фізичного виховання з естетичним.

Гармонія музики і пластики тіла, що виникає, народжувала у школярів чіткість, виразність і граціозність рухів, що мало більш виховне і естетичне значення, підвищувало активність школярів в підготовчій частині і сприяло ефективності всього навчального заняття.

Усвідомлення часових пульсацій через темп і ритм рухів приводить школярів не тільки до зміни структури цих рухів, але й посилює внутрішню цілеспрямованість школярів, яка проявляється у чуттєвих нюансах руху. Знайомлячи школярів з правильними, точними, чіткими і гарними рухами, ми розвивали їх художнє сприйняття, привчали уважно слухати музику і рухатись виразно у відповідності з її темпом.

Основна частина мала на меті сформувати і вдосконалити технічні навички в музично-ритмічних вправах, розвинути спеціальні і загальні фізичні якості організму, виховувати творчу активність, витримку, наполегливість, позитивно вплинути на функціональний стан організму.

Група вправ з партнером розвивала поряд з відчуттям часу і відчуття простору. Діючи в різних вправах у взаємозв'язку з партнером, коригуючи свої відчуття з відчуттям партнера і у відповідності з музикою, ми намагались виховати у дітей вміння розраховувати довжину свого кроку, швидкість руху, радіус повороту, щоб за певний час, який диктується музикою, правильно виконати завдання. Слід відмітити, що школярі молодшого віку виконують ці вправи з цікавістю, емоційно, підраховуючи собі, допомагаючи своєму товаришу, якщо він запізнюється за часом. Емоційний підйом, відчуття радості, яке відчували школярі при виконання вправ такого характеру, мають велике естетичне значення.

Заключна частина спрямовувалась на вдосконалення музично-рухової підготовки, сприяння відновлювальним процесам в організмі, підготовці до подальшої діяльності. У зв'язку з цим слід поступово переходити від спеціально-ритмічних вправ до музично-ритмічних, але невеликих за об'ємом та інтенсивністю, а саме до музичних ігор та імпровізацій. Рухи повинні відповідати спокійному і врівноваженому ритму музики, допомогти сконцентрувати увагу учнів з метою приведення організму у відносно спокійний стан. Ігрова діяльність є важливим педагогічним інструментом виховання і корекції порушених функцій дітей [6]. Характерною особливістю рухливих ігор є те, що в ній інтегруються велика кількість різноманітних рухів (біг, стрибки, кидки, передачі та ловля м'яча, тощо). Сутність розгорнутої форми ігрової діяльності:

гра виникає в нормі та патології тоді, коли з'являються нереалізовані тенденції й разом з тим зберігається характерне для раннього дитинства бажання до негайної реалізації потреб. Суть гри полягає в тому, що вона є досягненням бажань непоодиноких, а узагальнених афектів. Особливо це стосується дітей з затримкою психічного розвитку;

центральним та характерним для ігрової діяльності є створення уявної ситуації, яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого і реалізації її в ігрових ситуаціях;

кожна гра з уявною ситуацією є разом з тим грою з правилами, і кожна гра з правилами є грою з уявною ситуацією;

гру слід розглядати як безперервне створення таких ситуацій, що потребують від дитини дій на опосередкований імпульс, шляхом подолання найбільшого опору, оскільки специфічне задоволення гри пов'язане з переборенням безпосередніх спонукань і з підкоренням правилам.

Нами досліджувалась гра, як провідний вид діяльності в молодшому шкільному віці, який виконує важливу розвивальну та корегувальну функцію, за грою стоять зміни потреб і свідомості загального характеру

Саме така взаємодія педагогічних чинників і зворотній контроль їх впливу дала можливість організувати поступовий системний перехід до більш високого рівня експериментальної роботи - диференціація з активізацією медико-педагогічного контролю.

Диференціація здійснювалась за рахунок добору індивідуально-диференційованих фізичних навантажень у двох основних напрямах:

відповідно до конституціональних соматотипів;

за показниками спеціального медико-педагогічного контролю, запровадженого з метою оптимізації фізичного розвитку школярів ритмічними вправами. Методика проведення занять наповнювалася конкретними вправами, які регулювалися в школі, а потім записувалися чи друкувалися у вигляді спеціальних карток та видавалися учням додому. Основними завданнями експериментальних уроків були: підвищення рівня знань учнів з питань ведення здорового способу життя і оволодіння його цінностями; розвиток основних фізичних якостей; формування культури рухів; виховання інтересу до оздоровчих занять; впровадження в уроки компонентів здорового способу життя; контроль за фізичним розвитком.

Підвищення рівня рухових здібностей у школярів відбувалося нерівномірно. Темпи приросту силових показників були в 2,7 рази більші у школярів експериментальної групи, ніж у контрольної. Тут просліджується пряма залежність рухової культури і режиму між застосуванням спеціальних синхронізованих комплексів при виконанні ритмічних фізичних вправ та формуванням силових здібностей. Якщо у контрольній групі силовий розвиток відбувався природним для дітей шляхом, то у експериментальній насиченість фізичною діяльністю прискорювала їх розвиток.

Середній приріст витривалості склав 35% (Р< 0,001), в той же час як у контрольній групі вона збільшилась всього лиш на 26,5%. Розвиток швидкісних якостей в здійснювався нерівномірно. Очевидно, відбувся своєрідний вплив змісту диференційованої програми, і все таки в цілому збільшення швидкісних властивостей склало 10,2% (Р<0,001). Приріст швидкісно-силових здібностей (стрибучість) в експериментальній групі достовірно збільшився на 22,6%. В метанні спостерігалась аналогічна картина: на кінець експерименту покращився на 10,0% ( Р < 0,005).

Розроблені нами синхронізовані комплекси, спеціальні рухливі ігри та диференційовано-оздоровчі вправи здійснювали позитивний вплив на розвиток рухових здібностей учнів. Позитивно вплинула дослідницька робота на рівень успішності учнів. В першу чергу це пояснюється формуванням звички до ритмічних занять фізичною культурою, а, отже, й росту фізичних показників. З іншого боку у дітей експериментальної групи різко змінилося ставлення до фізичних занять, самих уроків, навіть до вчителя фізичної культури.

Висновки

Використання розроблених умов ритмової діяльності в процесі фізичного розвитку школярів дозволило не тільки забезпечити активну фізкультурну діяльність учнів, диференціацію завдань у відповідності з типологічними та індивідуальними особливостями учнів, але й створити засоби психолого- педагогічного стимулювання. Дослідження ролі ритмових занять в розвитку фізичної активності дітей, їх емоційно-вольової та інтелектуальної сфери на основі експериментально встановлених принципових положень дає підстави рекомендувати запровадження розробленої нами методичної системи в освітній процес закладів загальної середньої освіти. В цілому активне використання ритмічних занять фізичними вправами в освітньому та процесі школи, запровадження їх в усі ланки життя і діяльності дитини дає підстави оптимізувати можливості педагогічного впливу на всебічний розвиток особистості.

Список використаних джерел

1. Андрощук Н.В., Андрощук М.М. Основи здоров'я і фізична культура (теоретичні відомості). Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. 160 с.

2. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории психологии. В разделе - Методика рефлексологического и психологического исследования. М.: Педагогика, 1982. 488 с.

3. Коджаспиров Ю.Г. Функциональная музыка в подготовке спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1987. 64 с.

4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року»

5. Теорія і методика фізичного виховання: підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту: у 2 т. / [Т.Ю. Круцевич, Н.Є. Пангелова, О.Д. Кривчикова та ін.; за ред.. Т.Ю. Круцевич]. [2-ге вид., переробл. та доп.]. К.: Національний університет фізичного виховання і спорту України, вид-во «Олімп. л-ра», 2017. Т.1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. 384 с.

6. Шевченко О.В. Рухливі ігри і забави. Навч.-метод. посібник. Видання 3-е перероблене і доповнене. Харків: ФОП Озеров Г.В., 2017. 140 с.

Размещено на Allbest.ru