Особливості навчання письма іноземною мовою у закладах середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Особливості навчання письма іноземною мовою у закладах середньої освіти

Хоменко Тетяна Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри германських мов та методик їхнього навчання, кафедра германських мов та методик їхнього навчання

Анотація

Проблема навчання грамотної писемної мови знаходиться в центрі уваги багатьох спеціалістів - педагогів, психологів, фізіологів, методистів, вчителів-практиків. Справжній професіонал у будь-якій діяльнісній сфері має коректно писати, чітко формулювати свої думки, правильно оформлювати письмове висловлювання. Без сформованих навичок письма неможлива подальша освіта та самоосвіта, які вимагаються сучасними умовами життя. Одне з важливих дидактичних завдань школи полягає в тому, щоб навчити учнів правильно писати, як рідною, так і іноземною мовами.

Сучасні дослідники приділили увагу розвивальній функції письма, формуванню навичок письма при підготовці до екзаменів з іноземних мов, навчанню академічного писемного мовлення. Мета даної статті - розгляд особливостей навчання письма іноземною мовою у закладах середньої освіти.

Письмо, як вважають спеціалісти з психології та фізіології, належить до найскладніших видів мовленнєвої діяльності, в якій беруть участь усі аналізатори. На початковому етапі вивчення іноземної мови учні повинні вміти писати літери та поєднувати їх в слова, робити короткі письмові повідомлення. На середньому етапі у школярів формується вміння із написання плану, тез до прочитаного тексту та написання більш інформативних повідомлень. У кінці старшого етапу учні вміють виконувати завдання з реферування, резюмування, анотування і писати твори та есе.

Процес письма полягає у перекодуванні зовнішнього або внутрішнього мовлення у графічні знаки. Терміном «письмо» позначають використання графічних знаків для передачі інформації та письмове створення висловлювань. Тому навчаючи письма, вчитель формує у учнів навички графіки, каліграфії, орфографії і одночасно - уміння оформлювати власні думки у письмовій формі.

Щоб правильно перевести звуки у літери, дитина повинна мати сформований фонематичний слух та володіти знаннями про звуко-буквені відповідності, притаманні даній іноземній мові. На початковому етапі оволодіння писемною іноземною мовою відбувається формування навичок з техніки письма, на середньому - орфографічних навичок, на старшому безпосереднього писемного мовлення. На перших двох етапах велику питому вагу обсягу програмного матеріалу з письма складають імітаційні та репродуктивні вправи і диктанти. На старшому етапі увага приділяється творчій реалізації особистості учня. Написання реферату, анотації, тез потребує знання структури цих видів текстів, а твору та есе - ретельної підготовки. Вчитель знімає труднощі, забезпечивши учнів зразками текстів різних видів та проаналізувавши необхідні для їх створення мовні засоби та побудову.

Ключові слова: навчання письма, писемне мовлення, каліграфічні та орфографічні навички, письмове повідомлення, графічний знак.

Abstract

Khomenko Tetyana Anatoliyivna Candidate of Pedagogic Sciences, Associate Professor of the Department of Germanic Languages and Teaching Methodology, Department of Germanic Languages and Teaching Methodology, Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University

PECULIARITIES OF TEACHING WRITNG OF FOREIGN LANGUAGES IN SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS

The problem of teaching correct writing is in the centre of studying of many professionals: pedagogues, psychologists, physiologists, methodists, practical teachers. True professional in any working field has to write correctly, to form his own opinion clearly, to organize his written statements correctly. The further education and self-education are impossible without formed writing skills, which are required by the current life conditions. One of important tasks of school is to teach students to write in native and foreign languages correctly.

Modern researchers put attenion to developing function of writing, to formation of writing sklls during the preparation for the foreign language exams, to the teaching of academical writing. The aim of this article is to describe the peculiarities of foreign language teaching of writing in the secondary educational institutions.

Writing, due to professionals in psychology and physiology, is one of the difficult kind of language activities, in which all analyzers take part. At the beginning of foreign language studying the students must be able to write letters and connect them into words, to do short written messages. At the intermediate level students form the skills to write plans, summary to the text and creating of more informative messages. At the end of advanced level students can do summaries, resumes and write topics and essays.

The process of writing consists of decoding of external or internal speach into graphic form. The term «writing» is used for usage of graphc signs to transform information and the creation of written statements. That's why during of teaching of writing, a teacher forms the graphic, calligraphic, spelling skills and at the same time - the skills to form own ideas in written form.

To transform sounds into letters correctly, a child must have formed phonemic hearing and possess knowledge about sound-letter compliance, characteristic of some foreign language. At the beginning level of studing written language, the skills of writing technique are important, at the intermediate - spelling skills, at the advanced level - written language. At first two levels great importance of the volume of written material play imitation and reproductive exercises and dictations. At the advanced level the attention is paid to creative realization of a personality. Writing of reports, summaries, these needs knowledge of structure of these kinds of texts, and writing of topics and essays needs careful preparation. A teacher deletes difficulties, provides students with text models of different kinds and analyzes necessary for their creation language means and structures.

Keywords: teaching writing, written language, calligraphic and spelling skills, written message, graphic sign.

Вступ

Постановка проблеми. Навчання коректного письма є однією з міждисциплінарних проблем, якою займаються педагоги, вчителі у школах, психологи, фізіологи, методисти та інші професіонали. Проблема навчання письма завжди актуальна, тому що від будь-якого спеціаліста вимагається грамотно та чітко виражати свої думки на письмі при складанні та оформленні документів, як в особистій, так і в службовій сфері. Для більшості учнів в навчанні письма іноземною мовою криється низка труднощів. Для того, щоб виявити ці труднощі та розробити шляхи їх подолання, вчителю необхідно мати уявлення про особливості оволодіння учнями письмом на різних етапах навчання, рівень розвитку, вікові особливості, стан здоров'я учнів та взаємовплив цих факторів при навчанні письма іноземною мовою.

Оскільки зараз дидактична наука володіє великим арсеналом різноманітних традиційних і новітніх методів навчання, то важливий правильний їх вибір у процесі навчання іноземних мов, що має відповідати рівню розвитку учнів, які оволодівають письмом іноземною мовою. Зазвичай, сучасні вчителі добре ознайомлені з інноваційними технологіями навчання та застосовують їх у своїй професійній діяльності. Писемні навички, закладені у школі, стають у пригоді, коли доросла людина має займатися самоосвітою або підвищувати свій професійний рівень у освітніх закладах. Розвиток суспільства, науки та техніки вимагає підвищення кваліфікації спеціалістів протягом життя, часто за кордоном. Отже, у школі учні повинні навчитися правильно та розбірливо писати, як рідною, так і іноземною мовами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблем навчання письма іноземною мовою зверталися такі науковці, як І. Л. Бім, М. Л. Вайсбурд, І. В. Дубко, М. В. Ляховицький, Л. Г. Кузьмін, Ю. І. Пассов, В. М. Плахотник А. Н. Соколов та інші.

Ця тема висвітлюється також у публікаціях сучасних дослідників. Так, Кіщенко Ю. В. наголошує на таких функціях письма, як розвивальна функція, здатність підсилювати інші види мовленнєвих умінь, створювати особливості індивідуального стилю навчання [1]. Модестова Т. В. та Крсек О. Є. розглянули розвиток навичок письма у підготовці до іспитів з англійської мови [2]. Іващук А. С. звертається до історичних реалій навчання письма французькою мовою засобами прямого методу навчання [3]. Низка публікацій присвячена навчанню академічного писемного мовлення. Серед них увагу привертає стаття Т. Бабенко, де обґрунтовується необхідність удосконалень навичок письма у студентів та розглядається теоретична модель формування у них навичок та вмінь з написання іномовних текстів [4].

Мета статті - дослідження особливостей навчання письма іноземною мовою у закладах середньої освіти.

Виклад основного матеріалу

Фізіологи та психологи визначають письмо як найскладніший вид мовленнєвої діяльності. До неї залучаються всі мовленнєві аналізатори [5, с. 28], зокрема, мовно-руховий, зоровий, моторний, мовно-слуховий. Графічні та орфографічні навички складають матеріальну основу письма. На початковому етапі учні повинні оволодіти іншомовною графікою та орфографією, вміти застосовувати письмо як засіб фіксації навчального матеріалу іноземною мовою та робити невеликі письмові повідомлення (написати листівку зарубіжному другу, скласти нотатки, заповнити формуляри). На цьому етапі у учнів виникає комунікативна мотивація, коли вони мають велике бажання оволодіти читанням, слуханням, говорінням, письмом іноземною мовою. Це сприятливий період для засвоєння учнями великих обсягів навчального матеріалу.

На середньому етапі навчання завершується формування основної бази умінь та навичок із застосування іноземної мови в різних комунікативних ситуаціях. Навчаючись письма іноземною мовою, учні повинні вже уміти скласти план, написати тези до прочитаного та робити письмові повідомлення. Середній етап навчання іноземної мови, зазвичай, збігається із вступом школярів до підліткового віку. Прагнення учнів до самостійності та ініціативної діяльності вчитель може використовувати для вдосконалення навичок письма, збільшуючи обсяг домашньої самостійної роботи. Зазвичай, учні вважають усні завдання «несерйозними» та легкими для виконання, перевага надається письмовим вправам, які вчитель може проконтролювати та оцінити, отже, унаочнити результати оволодіння іноземною мовою.

На старшому етапі роль самостійної роботи у навчальному процесі постійно зростає. Вчитель має готувати школярів до подальшого оволодіння іноземною мовою. А для цього учні повинні вміти користуватися словниками та довідковою літературою, статтями та іншими текстами іноземною мовою. У кінці старшого етапу навчання учні складають план та тези до прослуханого повідомлення, вміють писати анотацію, резюме, реферат та більш складні письмові повідомлення. грамотний писемний іноземний

Визначаючи письмо як продуктивний вид комунікативної діяльності, в результаті якого виникає письмове висловлювання, необхідно пам'ятати, що терміном «письмо» позначається власне процес створення писемного висловлювання; також це система графічних знаків, що використовуються для писемної фіксації або передачі інформації [6, с. 5]. Застосування письма тісно пов'язане з вміннями слухання, говоріння, читання, які удосконалюються через оволодіння учнями навичок письма. Навчання письма охоплює формування навичок графіки, каліграфії, орфографії та умінь письмово висловлювати свої думки і відтворювати на письмі необхідну інформацію. Уміння викладу думок, тобто писемне мовлення, може спочатку відбуватися за запропонованим вчителем планом або стосовно життєвої ситуації.

Процеси письма та писемного мовлення тісно пов'язані, оскільки не можна зафіксувати слова письмово, не володіючи навичками письма. Процес письма вважається складною довільною дією з перекодування зовнішнього або внутрішнього мовлення у графічні знаки [7]. Учень повинен утримувати в пам'яті протягом реалізації задуму на письмі, те, що та про що він буде писати. Він осмислює окремі етапи написання, спираючись на логіку подій та міркувань. Людина промовляє слова у внутрішній мові, шукає наступні слова та види зв'язку між ними, планує розкриття задуму того, що вона пише, взагалі.

О. Р. Лурія визначає функціональну систему письма. Слухомовленнєва пам'ять надає змогу обробити та диференціювати слухомовленнєву інформацію, зробити звуковий аналіз почутого. На основі кінестетичної інформації звуки розрізнюються, потім актуалізується зоровий образ літер, у літері правильно розташовуються елементи, програмуються графічні рухи. На останньому етапі планується та реалізується задум та контролюється написане [8].

Зорові та рухомоторні образи, які діють разом із мовленнєво-руховими та слуховими образами, наявні у нервових зв'язках кори головного мозку і утворюють образи мовних знаків та, у підсумку, графічні образи слів. Зорово-графічні та рухомоторні образи діють майже одночасно, примушуючи руку контролювати руховий механізм письма.

Кодування звуків за допомогою літер вважається основною навичкою при формуванні навичок письма іноземною мовою, оскільки це важливо для розвитку вміння правильно писати та читати. Для коректного переведення звуків у літери у дитини повинен бути сформованим фонематичний слух та наявні знання відповідності фонеми та літери, характерні для мови, що вивчається.

Коректне зображення графем, перекодування звуків у букви, поєднання звуко-буквеного наповнення слова з його значенням, володіння орфографічними та пунктуаційними навичками, володіння структурами мови, письмове оформлення своїх думок є складовими вмінь писемного мовлення.

Для початкового етапу оволодіння писемним мовленням є обов'язковим формування навичок з техніки письма. Формування орфографічних навичок є необхідним на середньому етапі навчання. На старшому розвиваються та удосконалюються навички безпосередньо писемного мовлення, тобто власного продукування нескладних текстів іноземною мовою.

Основним каналом передачі та сприймання інформації у писемному мовленні є графічно-зоровий, на відміну від інших видів мовленнєвої діяльності, тому воно вважається вторинною формою спілкування. Оповідачу треба уявити того, кому він адресує свої записані повідомлення, та його реакцію. При писемному мовленні відсутній безпосередній контакт з адресатом та обмін думками у формі діалогу. Оформлення писемного тексту у формі монологу не передбачає спільних розмовних ситуацій з іншою людиною та негайної її реакції на викладені думки. Комунікативні цілі написання визначаються самим оповідачем від початку і до кінця процесу письма, вони не реалізуються як відповіді на мовленнєві стимули співрозмовника. У писемному мовленні замість зорових знаків підсилення та підтвердження висловлювань використовуються графічні - застосування різних шрифтів, підкреслення, розбивки слів на літери.

Якщо автор письмового повідомлення хоче, щоб його правильно зрозумів читач, то він має дотримуватися мовних графічних, орфографічних, пунктуаційних норм, відповідного стилістичного оформлення, логічності у викладі писемного матеріалу. Зазвичай, тексти оформлюються на письмі з великою кількістю складних завершених, а не еліптичних речень. Автор не змушений безпосередньо реагувати на ситуацію, а може неодноразово повертатися до написаного, коригувати та вдосконалювати його. При навчанні писемного мовлення вчитель має тримати в полі зору той факт, що для учнів процес писемного мовлення неможливий без внутрішнього мовлення. Отже, письмо іноземною мовою не може реалізуватися без певного рівня володіння учнями усним іноземним мовленням. Лише тоді, коли учень може сформулювати іноземною мовою свої думки в усному варіанті, він отримує мовний базис для письмових висловлювань.

Перевагою писемного мовлення при формулюванні висловлювань є достатня кількість часу на роздуми та планування цієї діяльності. Той, хто пише, обирає мовні засоби та форми для чіткого вираження думки. Як допомога йому можуть слугувати попередні записи, довідкова література, словники. Повертаючись до написаного, можна уточнювати, контролювати зміст та форму написаного, коригувати орфографічні та пунктуаційні помилки, вдосконалювати текст відповідно до поставленої мети висловлювання. Неодноразове вправляння у написанні текстів іноземною мовою закріплює дії на рівні навички, а на просунутому етапі навчання - на рівні вміння.

Письмове вираження думок обов'язково передбачає усвідомлення мовного матеріалу іноземної мови. Свідоме застосування мовних структур призводить до міцного засвоєння лексичних одиниць та граматичних конструкцій іноземної мови. Це сприяє вдосконаленню інших навичок та вмінь читання, аудіювання, говоріння.

Читання і письмо доповнюють одне одного, коли учень читає навчальний матеріал та безпосередньо конспектує або реферує його зміст, занотовує як тези, складає план прочитаного, пише анотацію. У процесі читання для засвоєння іноземної мови важливі як зміст написаного, так і мовні структури, що вживаються у письмовому тексті. Аналіз мовних структур дозволяє учням використовувати їх при створенні власних текстів, формувати та вдосконалювати графічні, орфографічні, пунктуаційні навички, а також лексичні та граматичні. Школярі виконують письмові вправи більш успішно тоді, коли вони багато читають іноземною мовою. Письмові вправи є допоміжним засобом для формування та удосконалення навичок читання на початковому етапі вивчення іноземної мови. Пишучи, учні встановлюють фонемно-графемні відповідності, що у подальшому полегшує процес читання. На просунутих етапах навчання вчитель може використовувати демонстрацію зразків та моделей, за якими треба писати той чи інший вид тексту. Читання та обговорення необхідних мовних засобів та кліше, притаманних, наприклад, епістолярному жанру, полегшує створення текстів подібного типу самими учнями.

Зміст прочитаного може бути використаний для створення власних учнівських письмових повідомлень, а також для тренування усного мовлення.

У мовознавстві дві форми мовлення - писемне та усне - означені як форми комунікації із спільними базовими моделями в своїй основі, подібним змістовим планом та відмінним виражальним планом [6, с. 7]. Елементи початкового етапу письмового та усного повідомлення мають спільний характер. Це стосується вибору лексичних одиниць, моторного програмування синтагм, підготовки висловлювання у внутрішньому мовленні, отже, планування граматико-смислових елементів висловлювання. Усне мовлення утворює базис для писемного мовлення. Слухо-мовленнєво-рухові образи породжують зорові та руко-моторні образи, які і є основою письма. У випадках, коли структури іноземної мови знаходяться у пасивному мовному багажі учня, застосування їх у писемному мовленні сприяє активізації такого мовного матеріалу.

Зв'язок слухання і письма наявний, коли учень слухає розповідь, повідомлення або лекцію вчителя і робить записи у вигляді конспектів, планів та тез прослуханого. При навчанні аудіювання іноземною мовою учні повинні розвивати фонічні навички та усвідомлювати, що слова складаються із звуків. Запис та читання нових слів розвивають навички поєднувати звуки, продукуючи слова у процесі читання. Навички вдосконалюється, коли для письма, слухання та читання пропонуються ті ж самі лексичні одиниці. Школярі повинні навчитися автоматично будувати фонетично-звукові відповідності. При переписуванні вправи учні промовляють її зміст, слухаючи себе, а потім вже пишуть. Звуковий та написаний образи слів повинні відповідати один одному. Подібні процеси відбуваються, коли учні пишуть диктанти. У цьому випадку учень слухає вже не сам себе, а іншу людину, намагаючись асоціювати звукові єдності із сполученнями літер.

Письмо є основним допоміжним засобом при формуванні граматичних та лексичних навичок, оскільки записаний самим учнем матеріал краще запам'ятовується. Лексичні та граматичні структури можна повторювати, заучувати, здійснювати самоконтроль. Із психологічних досліджень відомо, що дев'яносто процентів людей вважаються так званими «візуалами», у яких зоровий канал є пріоритетним у сприйнятті та засвоєнні інформації. Лексичний та граматичний матеріал закріплюється через виконання письмових вправ, створення різноманітних асоціацій до зафіксованих на письмі слів та структур іноземної мови. На основі зібраного та записаного лексичного та граматичного матеріалу створюються усні повідомлення та тексти. Письмо є також необхідною складовою самостійної роботи з іноземної мови. Письмо як допоміжний засіб під час самостійної роботи над іноземною мовою застосовується при складанні анотацій та планів до прочитаних текстів [9, с. 230].

За допомогою письма відбувається контроль набутих учнями граматичних та лексичних навичок, умінь з аудіювання, говоріння та читання. Перевірочні роботи організовуються вчителями по мірі потреби у контролі сформованості у учнів мовних навичок та комунікативних вмінь. Частіше всього у таких випадках застосовуються словникові диктанти, тестові завдання, завдання на підстановку. Поточні письмові перевірки тривають, зазвичай, у межах десяти хвилин. До підсумкової контрольної роботи вчитель готує учнів дуже ретельно, оскільки вона триває цілий урок і може містити завдання не тільки репродуктивного, але й творчого спрямування. Учитель має підбирати контрольні завдання відповідно до вікового ступеня та рівня розвитку мовних навичок та мовленнєвих умінь.

Ставлення до розвитку писемних комунікативних навичок іноземною мовою пережило переосмислення в останню чверть минулого століття з визнанням переваг Інтернету у порівнянні з іншими видами інформативних джерел. Телефон перестав бути головним засобом зв'язку для усної комунікації між людьми. Поступово пріоритети у засобах для спілкування перейшли до електронної пошти та різних месенджерів, пов'язаних з роботою Інтернету. Написання повідомлень до зарубіжних партнерів та друзів актуалізувало потребу в оволодінні уміннями писемного мовлення іноземною мовою.

Зараз по закінченні шкільного курсу іноземної мови учень повинен вміти не тільки заповняти анкети, опитувальні листи та формуляри, але й написати іноземною мовою привітання та лист зарубіжному другу. Програмні вимоги охоплюють також написання нотаток та плану до тексту, що прослуханий або прочитаний учнем, анотації до прочитаного тексту, написання повідомлення, реферату, есе, твору. Таким чином, методика навчання іноземних мов визнає, що сьогодні письмо є засобом пізнання, засвоєння та удосконалення знань, навчання мовних навичок та комунікативних умінь, засобом спілкування, способом творчого вираження особистості учня. Уміння писати формується впродовж усього курсу вивчення іноземної мови в школі, починаючи від технічних графічних, каліграфічних, орфографічних навичок до письмових вмінь, здатності письмово виражати свої думки іноземною мовою. Цей процес дуже трудомісткий і вимагає від учителя постійної уваги.

Методисти розрізняють графічні та каліграфічні навички. Каліграфічна навичка означає написання чітким, чистим, не важким для сприйняття почерком, тобто при навчанні каліграфії формується зовнішня ідеальна форма письма. Каліграфічний почерк має на увазі написання без порушень ширини, висоти, кута нахилу букв, їх елементів та з'єднань. Отже, джерела каліграфічних помилок криються у неправильній координації рухів руки та її частин, що призводить до неправильного відтворення пропорцій буквених елементів за висотою, шириною, кутом нахилу. Учні повинні мати уявлення про зоровий образ літери та зорові елементи письма. Останні асоціюються з формою кола, овалу, прямою лінією, петлею. Формування зорового образу букви - це формування правильного уявлення про накреслення графеми. Цей образ пов'язаний з візуально-руховим образом букви. Він формується як зоровий образ, знання про послідовність рухів-написань буквених елементів та контрольні функції зорових аналізаторів [10] автоматичний закінчений рух руки при накресленні букви. Йото основою є

Навчаючи графіці, вчитель приділяє увагу автоматизації способу розрізнення та кодування фонем у графеми, їх написання та усвідомлення слів як буквених комплексів [10]. При оволодінні учнями графікою іноземної мови, вчитель вимагає, щоб учень оволодів технікою письма, тобто сукупністю прийомів написання літер для передачі фонем, відтворення на письмі слів за допомогою букв і написання пунктуаційних знаків: крапки, коми, двокрапки, дужок, лапок, питальних та окличних знаків. У процесі такого навчання вчитель не вимагає від учня писати з комунікативною метою. Навчання каліграфії передбачає, що вчитель вимагає зразкового, тобто гарного, чіткого, виразного письмового відтворення літер учнями, відповідно до зразків накреслення букв та їх елементів у прописах. У прописах також подані зразки елементів поєднання букв між собою, які учні повинні копіювати та дотримуватися правильних накреслень. Навчаючись каліграфії, школярі не повинні ані прибирати елементи графем, ані додавати за своїм бажанням. Ретельне дотримування зразка є базисом вироблення гарного читабельного почерку при письмі іноземною мовою.

Цікаво, що навчання каліграфії входило до гімназійних програм 19 ст. В різних типах гімназій вивчалися стародавні (давньогрецька, латинська) та новітні іноземні мови (французька, німецька, англійська). Курсі початкової гімназії охоплював і навчальний предмет «Каліграфія», або «Чистописання»,

«Краснопис». По його закінченню учні повинні були вміти писати чітким, розбірливим почерком, подібним до рукописного шрифту стародавніх книг, офіційних документів. Механічне багаторазове повторення написання букв, слів та речень було основним методом навчання письма. К. Д. Ушинський запропонував нову методику навчання письма. Його аналітико-синтетичний метод формує у школярів зорово-рухові образи писаних літер і графічні навички письма в цілому, оскільки учні навчаються письму разом із читанням. Цей метод навчання письма впроваджений і в сучасні школи [11, с. 15].

На початковому етапі навчання увага приділяється графічному накресленню та каліграфічному оформленню графем. У методиці триває дискусія про те, чи потрібно спочатку вчити писати друкованими літерами, чи одразу починати з писаних букв. Звичайно, однозначної відповіді немає. На той час, коли починається навчання іноземної мови, школярі, в основному, вже оволодівають письмом рідною мовою як друкованими, так і писаними літерами. Доцільним є навчання графіці іноземною мовою друкованим та письмовим способом паралельно. Вчитель може продемонструвати друковану букву та писемне її зображення, що відповідає зразку у прописах. Привертається увага до окремих елементів написання літери та до поєднувальних елементів. Зараз існує багато різноманітним методичних матеріалів, метою яких є навчання графіці та каліграфії іноземної мови, серед яких основними є «прописи». Окрім «прописів» вчитель може зосередити увагу учня на виконанні різноманітних графічних та каліграфічних вправ:

- напишіть букви за зразком учителя;

- напишіть букви у повітрі, копіюючи рухи вчителя;

- напишіть букви олівцем на долоні;

- напишіть букви мокрим пензлем на дошці;

- напишіть букви на піску/будь-якому сипучому матеріалі.

Особливо учням подобаються вправи творчого характеру:

- знайдіть обриси літери у предметах навколо вас;

- перетворіть літеру на знайомий вам предмет;

- знайдіть літеру, заховану у малюнку;

- домалюйте літеру до образу тварини або рослини;

- покажіть літеру за допомогою рук.

Навчання орфографії передбачає виконання багатьох вправ на списування:

- спишіть слова, назвіть/виокреміть орфограми;

- спишіть слова, позначити літеру;

- спишіть слова і впишіть необхідні літери;

- спишіть речення, змінюючи форми слів, де необхідно;

- випишіть слова з вивченими орфограмами з тексту;

- випишіть слова із зазначеними літерами/складами;

- випишіть слова на вивчене правило.

Найдійовішим засобом засвоєння та контролю орфографічних навичок є диктант. Він може бути словниковим та текстовим. За метою виконання диктанти поділяються на навчальні, тренувальні та контрольні; за формою проведення вони можуть бути зорові, слухові, зорово-слухові; за характером виконання - попереджувальні, пояснювальні, коментовані, творчі [12].

Навчання писемного мовлення передбачає формування у учнів елементарної комунікативної компетенції, тобто вміння писемного спілкування в типових ситуаціях. Вправи, що готують до писемного мовлення, можуть мати мовний та умовно-комунікативний характер і виконуються у письмовій формі:

- утворіть і запишіть множину іменників;

- письмово провідміняйте дієслова у простому минулому часі;

- письмово згрупуйте іменники за родами;

- напишіть план до тексту;

- перекажіть текст за планом у письмовій формі;

- придумайте та запишіть кінцівку оповіді;

- письмово складіть лист до дійової особи тексту.

Підготовчі письмові вправи готують учнів до виконання комунікативних вправ, отже, до написання творів різних видів. Якщо підготовчі вправи передбачають залучення мовних опор, то комунікативні письмові завдання учні пишуть самостійно. Написання реферату, анотації, есе, листа, твору неможливе без знання їх жанрових і композиційних/структурних особливостей, чому вчитель і має приділяти увагу при підготовці певного виду писемного тексту. Лист має властиву йому структуру, реферат та анотація - це тексти, в яких передається зміст вихідного тексту з різним ступенем ущільнення. Есе та твір мають свої композиційні особливості. Для успішного оволодіння учнями цим видом мовленнєвої діяльності вчитель має продемонструвати зразки та проаналізувати з учнями структуру та типові особливості текстів різних видів. грамотний писемний іноземний

Висновки

У методиці термін «письмо» вживається у двох значеннях. По-перше, це передача буквених знаків-графем на письмі, в основі якої знаходиться перекодування фонем у графеми. По-друге, письмо - вид мовленнєвої діяльності, писемне мовлення. Згідно з такими підходами навчання письму відбувається як навчання графіці, каліграфії, орфографії та як навчання писемній творчій діяльності. На першому етапі формуються технічні навички з правильного застосування та оформлення графем і орфограм, на другому етапі - виробляються уміння коректного вираження своїх думок у письмовій формі.

І для першого, і для другого етапу навчання письма вчитель повинен мати достатню кількість зразкового матеріалу. На першому етапі використовуються зразки імітаційного характеру, на другому - аналітичного. Вчитель має донести до учнів, що письмове виконання творчих завдань неможливе без підготовки, коли учні збирають фактичний та мовний матеріал; письмової реалізації задуму, коли учні формулюють свої думки, та контролю написаного, коли учні виправляють можливі помилки.

Написання реферату, рецензії, анотації, резюме вчитель може організувати за допомогою мовних кліше, характерних для структурних частин цих видів згорнутого тексту: дані про автора, назва, жанр, джерело інформації; основна думка тексту (кліше: «Йдеться про...»); конкретизація теми (кліше: «Автор розповідає про.»); перелік другорядних тем (кліше: «Автор обговорює.»); виокремлення головної думки (кліше: «У центрі дискусії.»); висновки (кліше: «Можна зробити такі висновки.). Отже, письмо та писемне мовлення повинні бути в центрі уваги вчителя весь період навчання іноземної мови, від початкового до завершального етапу.

Література

1. Кіщенко Ю. В. Сучасні методи навчання письма іноземною мовою. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка: філологічні науки. 2018. № 2 (316). С. 222-229.

2. Модестова Т. В., Крсек О. Є. Розвиток навичок письма у підготовці до іспитів з англійської мови. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2021. Т. 32 (71). № 1. Ч. 2. С. 155-159. DOI https://doi.org/10.32838/2710- 4656/2021.1-2/27

3. Іващук А. С. Особливості реалізації прямого методу навчання французької мови у Галичині (1890-1939 рр.). Педагогічна освіта: теорія і практика. 2020. № 29. С. 16-26. DOI https://doi.org/10.32626.2309-9763.2020-29-16-26

4. Бабенко Т. Теоретична модель навчання академічного іншомовного письма. Молодь і ринок. 2016. № 3 (134). С. 112-116.

5. Боднар Н. М. Формування навички скоропису молодших школярів: дис. канд. пед. наук: 13.00.02. Ізмаїл, 2009. 198 с.

6. Мильруд Р. П. Методика обучения иноязычной письменной речи. Иностранные языки в школе. 1997. № 2. С. 5-11.

7. Чекаль Г. С., Палій О. А., Потапенко С. І., Андрійко І. Ф. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх закладах. Ніжин: Вид-во Ніжинського держ. ун-ту, 2010. 322 с.

8. Лурия А. Р. Язык и сознание. Москва: Из-во Московского ун-та, 1979. 320 с.

9. Чабан О. М. Реалізація практичних методів навчання письма при викладанні української (російської) мови як іноземної. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2015. Вип. 59. С. 229-231.

10. Агаркова Н. Г. Основы формирования графического навыка у младших школьников. Начальная школа. 2009. № 4. С. 15-17.

11. Краснова Н. Особливості навчання каліграфії в гімназіях ХІХ - на початку ХХ ст.: URL: Митець-Культура-ВиміриЧасу-2018-12-21^Г

12. Горбачук В. Т. Види диктантів і методика їх проведення. Київ: РШ, 1989. 96 с.

References

1. Kishchenko Yu. V. (2018). Suchasni metody navchannya pysma inozemnoyu movoyu [Modern Methods of Teaching Writing in a Foreign Language]. Visnyk LNU imeni Tarasa Shevchenka: filologochni nauky - Bulletin of Taras Shevchenko LNU: philological sciences, 2 (316), 222-229 [in Ukrainian].

2. Modestova T. V., Krsek O. Ye. (2021). Rozvytok navychok pysma u pidgotovtsi do ispytiv z angliyskoy movy [Development of Writing Skills in Preparation for English Language Exams]. Vcheni zapusky TNU imeni V. I. Vernadskogo. Seriya: Filologiya. Zhurnalistika - Scientific Notes of V. I. Vernadskogo TNU. Series: Philology, Journalism, Vol. 32 (71), 1, Part 2, 155-159 [in Ukrainian].

3. Ivashchuk A. (2020). Osoblyvosti reslizatsiyi pryamogo metodu navchannya frantsuzkoyi movy u Galytshyni (1890-1939) [Peculiarities of the Implementation of the Direct Method of Teaching French in Galicia (1890-1939)]. Pedagogichna osvita: teoriya i praktyka - Pedagogical Education: Theory and Practice, 29, 16-26 [in Ukrainian].

4. Babenko T. (2016). Teoretychna model navchannya akademichnogo inshomovnogo pysma [The Teoretical Model of Teaching of Foreign Language Academic Writing]. Molod i rynok - Youth and Market, 3 (134), 112-116 [in Ukrainian].

5. Bodnar N. M. (2009). Formuvannya navychki skoropysu moldshih shkolyariv [Junior Schoolchildren's Cursive Writing Skills Development]. Doctor's thesis. Ismail [in Ukrainian].

6. Milrud M. P. (1997). Metodika obucheniya inoyazychnoi pismennoy rechi [The Methods of Teaching Written Foreign Languages]. Inostrannyye yazyki v shkole - Foreign languages at school, 2, 5-11 [in Russian].

7. Chekal G. S., Paliy O. A., Potapenko S. I., Andriyko I. F. (2010). Metodyka navchannya inozemnyh mov u zagalnoosvitnih zakladah [Methods of foreign language teaching at secondary schools]. Nizhin: Nizhinskyi derzhavnyi universytet [in Ukrainian].

8. Luriya A. R. (1979). oYzanzaynkiyei s [Language and consciousness]. Moscow: Moskovskiy gosudarstvennyy universitet [in Russian].

9. Chaban O. M. (2015). Realizatsiya praktychnyh metodiv navchannya pysma pru vykladani ukrainskoyi (hjsiyskoyi movy yak inizemnoyi [Realization of Practical Methods of Studies of Letter is at Teaching (Russian) of Ukrainian as Foreign]. Naukovi zapysky Natsionalnogo universytetu «Ostrozka akadeniya». Seriya «Filologichna» - Scientific Notes of National University «Ostrog Akademy». Series: Philology, 59, 229-231 [in Ukrainian].

10. Agarkova N. G. (2009). Osnovy formirovaniya graficheskih navykov u mladsi shkolnikov [The basics of graphic skills formation in junior schoolchildren]. Nachalnaya shkola - Primery School, 4, 15-17 [in Russian].

11. Krasnova N. (2018). Osoblyvosti navchannya kaligrafii u gimnaziyah u XIX na pochatku XX st. [Peculiarities of Teaching Calligraphy in Colleagues XIX - in the beginning of the XX century]. URL: Mytez-Kultura-VumiryChasu-2018-12-21.pdf [in Ukrainian].

12. Gorbatchuk V. T. (l^<^d^9). Vydy dyktantiv i metodyka ih provedennya [Kinds of dictations and methods of their conducting]. Kyyv: RSH [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru