Практико-орієнтований підхід у професійній підготовці майбутніх викладачів закладів вищої освіти України

У контексті реформування системи освіти України потребує оновлення і професійна підготовка майбутніх викладачів у закладах вищої освіти. Адже сучасне суспільство потребує компетентних фахівців не тільки з високим рівнем знань, а й із практичними вміннями, здатністю реалізувати теорію у практичній діяльності, виконувати свою професійну діяльність у нових соціально-економічних умовах. Тому велике значення в підготовці майбутніх викладачів має вивчення методичних дисциплін, які сприятимуть формуванню у студентів низки методичних компетенцій, зокрема організаційних, проєктувальних, комунікативних, діагностичних, дослідницьких і технологічних.

Однак традиційна методична підготовка передбачає насамперед засвоєння системи методичних знань, а згодом - вироблення методичних умінь. Навчання студентів у сучасних українських ЗВО надто теоретизоване, повною мірою не використовуються можливості практичної підготовки студентів, мало уваги приділяють професійно орієнтованим завданням і, як наслідок, матеріал, який опановують студенти, відірваний від життя, від практико-орієнтованого спрямування, а на практичних заняттях рідко обговорюються проблеми й аналізуються ситуації з реального освітнього процесу. Водночас кінцевим продуктом професійної підготовки в закладах вищої освіти є формування достатнього рівня професійно-педагогічної культури майбутнього викладача, що дасть йому змогу успішно здійснювати самостійну практичну діяльність у ЗВО різних рівнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості впровадження практико-орієнтованого підходу в підготовці фахівців різних галузей і напрямів вивчали Р Аджимулаєва, О. Горєлов, С. Грищенок, Н. Кисель, М. Корешкова, О. Котикова, І. Міщерякова, Н. Матюшенко, І. Мінервин, С. Абрамова, Є. Бояров, О. Ломов, О. Стахієва, І. Пальшкова, А. Пригодій, О. Сазанова; практико-орієнтоване навчання в закордонних країнах досліджували С. Бобраков, Ю. Новікова, Л. Павлова й інші; практико-орієнтовані технології розглядали Н. Байдикова, Л. Вітвицька, О. Ігна, І. Ісаєв, Т. Парфьонова, Т. Попова, А. Рижков, А. Смирнова, Є. Шиянов та інші.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що категорію «практико-орієнтований підхід» у професійній підготовці розглядають як засіб орієнтації навчального процесу на кінцевий результат - конкретизовані дії, засвоєні студентами у вигляді досвіду під час роботи з навчальною інформацією, що дозволяє у процесі професійної підготовки моделювати предметний зміст фахової діяльності та забезпечувати умови трансформації навчальної діяльності студента у професійну діяльність фахівця. Основним засобом реалізації практико-орієнтованого підходу є відповідні завдання, а неодмінною умовою їх застосування - розроблення коректних умов для розв'язання цих завдань. Тому впровадження практико-орієнтованого підходу передбачає створення науково-педагогічними працівниками середовища, у якому студенти могли б проявити і реалізувати власний інтерес до пізнання, зробити його усвідомленою потребою в саморозвитку та професійній адаптації. Реалізувати практико-орієнтований підхід можна через створення студентами практико-орієнтованих проєктів, які є результатом індивідуальної або колективної діяльності, що є проявом розумного балансу між академічною і прагматичною складовими частинами професійної підготовки.

Мета статті - обґрунтування особливостей застосування практико-орієнтованого підходу в підготовці майбутніх науково-практичних працівників.

Виклад основного матеріалу

Загалом науковці практико-орієнтований підхід характеризують як вид навчання, метою якого є формування у студентів професійних компетентностей, набуття практичного досвіду професійної діяльності. Так, І. Калугіна зазначає, що сутність практико-орієнтованого навчання полягає в побудові навчального процесу на основі єдності емоційно-образного та логічного компонентів змісту; набуття нових знань і формування практичного досвіду їх використання під час вирішення життєво важливих завдань і проблем; емоційного й пізнавального насичення творчого пошуку учнів [1]; І. Пальшкова розглядає як «сукупність теоретико-методологічних положень», що дає змогу розуміти «практичну діяльність учителя як суб'єкт-об'єктну взаємодію, наслідком якої є зміни не тільки в об'єктному довкіллі, а й у самому суб'єкті», а соціальна дійсність постає як сукупність людських практик (уміння, навички, способи дії, звичаї) [3]; Є. Пост визначає практико- орієнтований підхід як орієнтацію змісту і методів педагогічного процесу на формування в майбутніх фахівців практичних навичок роботи [4].

Отже, основа практико-орієнтованого підходу в освіті - це розумне поєднання фундаментальної освіти та професійної підготовки. На нашу думку, одним із важливих підходів до практико-орієнтованого навчання є створення в закладі вищої освіти практико-орієнтованого середовища, максимально наближеного до майбутніх посадових обов'язків, професійних вимог та обставин. Саме тому, згідно з умовами проєкту «Еразмус+» ITE- VET 2016-2018 Improving teacher education for applied learning in the field of vocational education, у навчальний план магістратури за спеціальністю «Освітні, педагогічні науки» (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника) було введено низку дисциплін та розширено кількість годин на практику. Вивчення даних дисциплін мало на меті формування в магістрів низки компетентностей, загальних (здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу; здатність вчитися і бути сучасно навченим, до критичного осмислення проблем у навчанні та/або професійній діяльності та на межі предметних галузей, діяти соціально відповідально і свідомо, генерувати нові ідеї (Soft skill), до управління комплексними діями або проєктами, відповідальність за ухвалення рішень у непередбачуваних умовах тощо), спеціальних / фахових компетентностей (здатність виявляти потенційні зв'язки освітньої теорії, освітньої політики та практики, розуміння цілей і особливостей освітніх систем, обізнаність із різними контекстами, у яких може відбуватися навчання, здатність керувати освітніми практико-орієнтова- ними проєктами, здійснювати ефективну організацію освітнього процесу у ЗВО на основі знань теорії та практики організації освітніх систем, основних вимог до професійної діяльності педагога, викладача тощо).

Для прикладу більш детально зупинимося на розгляді дисципліни «Інноваційні технології в роботі куратора академічної групи», яка входить до циклу дисциплін вільного вибору студента навчального плану. Її мета - ознайомити магістрантів із специфікою роботи куратора академ-групи, інноваційними технологіями виховання у вищій школі, з методикою вивчення мікроклімату у студентському колективі; сформувати практичні вміння щодо реалізації у вищій школі різних видів форм і методів проведення виховної роботи та навчальних занять. Дана навчальна дисципліна покликана сприяти опануванню магістрантами інноваційних технологій у системі виховної роботи зі студентами, розвитку професійного мислення, готувати до усвідомленого опанування професійних умінь та навичок, необхідними для ефективної роботи куратора у вищих освітніх закладах. Предмет розрахований на вже сформовані знання студентів із навчальних дисциплін: загальні основи педагогіки, теорії виховання, психології, методик викладання окремих навчальних дисциплін, філософії та методики виховної роботи. Вони є теоретичною базою для подальшого опанування методів пізнання, логіки дослідно-педагогічного процесу, досвіду практичної-педагогічної діяльності.

Програма навчальної дисципліни передбачає вивчення низки тем, основна мета яких полягає в підготовці магістрів, майбутніх викладачів ЗВО, до роботи академнаставника, їхньої готовності та вміння використовувати інноваційні технології в освітньому процесі («Професійна діяльність педагога в організації навчально-виховного процесу», «Специфіка виховної роботи в академгрупі», «Академнаставник, студентської групи», «Інноваційні педагогічні технології у ЗВО», «Методико-психологічне забезпечення роботи кураторів»). У процесі підготовки до практичних/семінарських занять та під час самостійної роботи магістрам пропонуються творчі завдання, спрямовані на розвиток у них нестандартного мислення, ініціативності, креативності.

Крім того, завдання передбачають і розвиток дослідницьких якостей молодих науковців, які, у свою чергу, зв'язують різні види практик (науково- дослідна, виробнича (асистентська) тощо) та написання магістерської роботи. Наприклад: розробіть методику вивчення мікроклімату в колективі; розробіть план виховної роботи куратора на семестр; розробіть модель виховного заходу зі студентами; створіть концептуальну модель індивідуальності педагога; розробіть структуру педагогічної технології; розробіть понятійний апарат технології «Створення ситуації успіху»; змоделюйте бесіду зі студентами першого року навчання, які проживають у гуртожитку; розробіть глосарій колективних творчих справ («Портфель куратора»); розробіть критерії оцінки творчих можливостей студентів і оцінки рівня їхньої сформованості тощо. викладач науковець workshop дослідницький

Теми в навчальному процесі можуть змінюватись завдяки аналізу найбільш типових професійних проблем із подальшим виявленням цікавих для студентів тем за результатами опитування. Такий підхід до вибору тематики суттєво підвищує цінність, наприклад, workshop як методу практико-орієнтованого навчання, оскільки ґрунтується на виявленні реальних проблем у сфері професійної підготовки за конкретним фахом [2]. У таких навчальних заняттях брали участь і студенти - учасники проєкту «Еразмус+» ITE- VET 2016-2018 Improving teacher education for applied learning in the field of vocational education (м. Валенсія, Констанц).

Водночас можна говорити про виникнення проблеми непідготовленості майбутніх магістрів до роботи зі студентами під час освітнього процесу у зв'язку з тим, що у процесі підготовки бакалаврів не на всіх спеціальностях студенти вивчають дисципліни психолого-педагогічного циклу («Педагогіка», «Педагогічна майстерність», «Педагогічна конфліктологія», «Моделювання освітньої та професійної підготовки фахівця»), не всі проходять педагогічну практику.

Висновки

Отже, застосування практико-орієнтованого підходу у процесі професійної підготовки надає їй найголовнішої цінності - студенти отримують досвід майбутньої фахової діяльності, що створює відповідний рівень їхніх компетентностей, змінює акцент у навчальній діяльності студентів, скеровує їхні дії на інтелектуальний та фаховий розвиток завдяки зменшенню частки репродуктивної діяльності.