Інформаційна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва: до постановки проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

Ольга РЕХІНА (студентка 11 курсу другого (магістерського)

рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Растригіна А. М.

Анотація

На основі аналізу наукових джерел з проблеми дослідження у статі представлено різні погляди дослідників щодо потрактування поняття «інформаційна культура» та представлено авторське визначення дефініції «інформаційна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва».

Ключові слова: інформаційна культура, майбутній вчитель музичного мистецтва, загальна культура, інформаційно-комунікаційні технології.

Постановка проблеми

Інтеграція України у світовий інформаційний простір почалася ще наприкінці ХХ століття з прийняттям Законів України «Про національну програму інформатизації» та «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», згідно яких однією з основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед у результаті створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості. Сучасні інформаційні технології відкривають новий шлях для підвищення ефективності освітнього процесу, підтвердженням чому є події останніх років: запровадження дистанційного навчання у зв'язку з карантинними мірами від вірусу SARS-19 та наразі - військового стану на теренах України. Уможливлення продовження освітнього процесу в таких несприятливих для цього умовах, безперечно, є здобутком саме правильно обраного державою напрямку розвитку освіти в галузі розвитку та запровадження дистанційних освітніх технологій. Разом з тим зазначимо, що розвинений інформаційний простір таїть у собі й певну загрозу у вигляді кіберзлочинів (кібербулінгу, розповсюдженню шкідливого програмного забезпечення, злочини щодо авторських та суміжних прав тощо), знання та протистояння яким потребує наявності високого рівня інформаційної культури у майбутніх вчителів, зокрема, музичного мистецтва.

Аналіз досліджень та публікацій

Сутність феномену «інформаційна культура» стала предметом дослідження науковців різних галузей: філософів (О.Прудникова, О. Скубашевська), культурологів (Е. Семенюк, А. Степаненко), бібліотекарів (Н. Гендіна, В. Мінкіна), педагогів (А. Клименко, В. Степанов, Я. Галета, С. Паршуков), юристів (П. Біленчук, С. Сливка), фахівців економічних наук (А. Гадзало).

Культура та інформація, на думку зарубіжних та вітчизняних учених - Д. Белла, Ю. Лотмана, А. Ракитова та інших - є єдиним цілим. Зокрема, на думку Ю. Лотмана, культура є сукупністю усієї неуспадкованої (негенетичної) інформації, засобів її організації та зберігання. Інформація, за О. Арнольдовим, - це загальнолюдська культурна, універсальна цінність, затребувана суспільством, оскільки є як основою людського знання, так і соціальним інститутом, тому що організує систему духовних цінностей. А. Ракитов відзначає, що питання інформатизації культури має фундаментальний характер. Тут зав'язуються в один вузол культурні процеси створення інформаційно-індустріального суспільства і принципово нової технологічної бази його духовної та соціальної модернізації. Таким чином, інформаційна культура, як органічний синтез інформації та культури, може бути представлена як результат взаємоперетину двох сфер, в результаті чого утворюється простір, що позначається як інформаційна культура. Поняття інформаційної культури сформувалося в межах інформаційного суспільства, для становлення якого необхідна єдність інформації та культури, коли інформація стала його головним стратегічним ресурсом. Виробництво, зберігання та розповсюдження інформації - основний вид економічної діяльності такого суспільства. За К. Коліним, роль інформації в процесі вивчення як природних явищ, так і соціальних процесів є визначальною і раніше явно недооцінювалася.

Вперше інформація як об'єкт самостійного дослідження була розглянута в роботах К. Шеннона з теорії інформації [11.] та Н. Вінера з кібернетики [1], які належать до 40-х років XX століття. Тож, від того часу можна говорити про зародження аналізу інформаційних процесів у культурі та, зокрема, самого поняття «інформаційна культура».

Метою даної статті є визначення змісту дефініції «інформаційна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва».

Основний виклад матеріалу

В 90-і роки XX століття у зв'язку з глобалізацією інформаційних процесів на пострадянському просторі та у світі інформаційна культура все частіше поставала предметом наукового дослідження, що характеризувалося збільшенням підходів до вивчення цього феномену.

Інтерес до цієї проблематики позначився у різних галузях науки. За В. Мінкіною, бібліотечні працівники в поняття інформаційної культури особистості звично вкладають читацькі вміння та навички. Фахівці з інформатики пов'язують її з комп'ютерною грамотністю та вмінням працювати в електронних мережах. Соціологи переконані, що проявом інформаційної культури є орієнтація людини у швидкозмінних соціальних умовах, а також здатність адаптуватися до них, критично і самостійно оцінюючи інформацію, що надходить. Культурологи та філософи підходять до проблеми найбільш широко: вони розглядають інформаційну культуру як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві та складову процесу формування культури людськості [7, с. 21].

Розглядаючи проблему взаємозв'язків понять «освіта» та «інформація», А. Прохоров та В. Рудін формулюють надзвичайно важливу інфоекологічну мету освіти - навчити людину вибудовувати обмін інформацією з оточуючим інформаційним середовищем таким чином, щоб користувач віддавав середовищу більше інформації, ніж у нього брав, та повертав її в іншому, вищому, структурно більш складному стані [9, с. 21]. На думку Н. Лавриненко, оскільки безперервна освіта набуває риси процесу, який обслуговує освітні потреби особистості слухача, який приходить з власними конкретними питаннями та проблемами, тож вона набуває персоніфікованого, особистісно-орієнтованого характеру, а освітній процес визначається освітніми потребами самого студента, а не загальними для всіх студентів заздалегідь визначеними цілями та задачами навчального процесу. Таким чином, змінюється позиція студента: з об'єкта навчально-виховного впливу він перетворюється на суб'єкт власної пізнавальної та майбутньої професійної і соціокультурної діяльності, який не тільки «споживає» інтелектуальну та духовну культуру, але й збагачує її саме фактом свого творчого розвитку у різноманітних формах сумісної діяльності з викладачем [6].

На думку Н. Гендіної, інформаційна культура особистості є найважливішим фактором успішної професійної та непрофесійної діяльності, а також соціальної захищеності особистості в інформаційному суспільстві. Інформаційна культура є часткою загальної культури людини, яка складається з інформаційного світогляду, інформаційної грамотності та обізнаності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій [2, с. 58-59]. За С. Каракозовим, інформаційна культура особистості є складовою базисної культури особистості як системної характеристики людини, яка дозволяє йому ефективно брати участь у всіх видах робіт з інформацією. А. Коломієць визначає інформаційну культуру як культуру поводження зі знаннями, даними та інформацією, які зосереджені на різних носіях. При цьому складовими інформаційної культури є комп'ютерна грамотність, навички роботи в Інтернеті та теоретичні знання [5, с. 14].

Цінним для нашого дослідження є визначення інформаційної культури, надане Н. Розенбергом та підтримане Г. Коджаспировою, які розглядають означене поняття як складову духовної культури, компонентами якої є: загальнонавчальна культура, комунікативні компетентності в галузі інформатики і власне «комп'ютерна культура». При цьому автори тлумачать загальнонавчальні навички як комплекс інтегрованих знань і умінь, необхідних для успішного засвоєння інших предметних та надпредметних знань; комунікативну культуру як культуру діалогу, уміння презентувати інформацію в необхідній формі, уміння відстоювати власну позицію, уміння знаходити спільні рішення з іншими людьми та уміння спільної взаємодії для опанування спільної мети; комп'ютерна культура презентована як сукупність знань та вмінь із збирання, збереження, перетворення, використання та передавання інформації засобами комп'ютерної техніки. Зауважимо, що всі згадувані компоненти інформаційної культури тісно переплетені між собою. Узагальнення існуючих визначень терміну «інформаційна культура» надало підстави визначити наступні формулювання означеної дефініції:

- Єдність досягнень певного угрупувань людського суспільства (народу, нації, держави, суспільства тощо);

- Певний рівень розвитку інформаційних відносин на визначений термін часу у колі осіб, що визначений у порівнянні з попередніми даними інформаційної культури;

- Сукупність духовних, матеріальних та практичних напрацювань суспільства, які є відображенням його рівню розвитку у галузі інформаційних відносин та запроваджуються в результатах інформаційної діяльності. У вужчому розумінні, інформаційна культура - це галузь духовного життя суспільства, до якої належать система освіти, виховання, мистецької та наукової творчості у контексті інформаційних стосунків, а також заклади та установи, що забезпечують їх функціонування;

- Рівень опанування знаннями у сфері суспільних інформаційних стосунків та діяльності;

- Єдність умов, що забезпечують високу продуктивність та безпеку інформаційних правових відносин;

- Складник загальної культури, який відповідає за унормування суспільних інформаційних відносин;

- Ступінь розвитку певної галузі розумової діяльності [10, с. 22].

Таким чином, зміст дефініції «інформаційна культура» визначається по-різному й співвідноситься з такими категоріями, як загальнолюдська культура», «інформаційна діяльність» та «освітня діяльність»

В пошуках визначення інформаційної культури педагога ми звернулися до тлумачення А. Коломійця, який характеризує її як інтегроване особистісне утворення, що стосується не лише вміння працювати з комп'ютером, а й вміння добирати та аналізувати інформаційні ресурси та вміння спілкуватися посередництвом засобів сучасної комунікації [5, с. 22].

К. Беляков наголошує, що успішність педагогічної діяльності наразі залежить від рівня оволодіння педагогом навичками роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями та опанування інформаційно- аналітичними уміннями [4, с. 13].

Враховуючи, що напрям нашого наукового пошуку пов'язаний саме з формулюванням поняття «інформаційна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва», ми звернулися до наукових праць С. Зеленюка, за яким розвиток інформаційної культури майбутніх викладачів музичного мистецтва буде мати подвійне значення: сприяти становленню фахових компетенцій майбутнього педагога, здатного знаходити та запроваджувати нові професійні знання, а також реалізувати власні творчі ресурси, наповнюючи означену інформаційну культуру індивідуальним стилем роботи. Досліджуване С. Зеленюком поняття, на його думку, обумовлене специфікою фахової діяльності майбутнього вчителя-музиканта, що являє собою процес, у якому відбувається взаємодія музично-педагогічної та інформаційної діяльності. При цьому умовою та джерелом інформаційної культури педагога-музиканта є саме художня інформація, яка уможливлює здійснення його професійної діяльності. Музична інформація, яку використовує в своїй роботі вчитель музичного мистецтва, пов'язана зі сприйняттям та аналізом музичних творів, розумінням їх змістового наповнення. Тому успішність опанування музичною інформацією залежить від набутого студентами вміння коректно зчитувати музичну думку в загальному художньому інформативному потоці та розуміти як авторський текст, так і контекст музичного твору. С. Зеленюк зауважує, що музичний твір як носій інформації об'єднує навколо себе важливі складові комунікації - автора, виконавця, слухача й постає в центрі інформаційної комунікації. Специфічними рисами музичної інформації дослідник визначає художність, комунікативність, інтерпретаційність, емоційність, а головним носієм - емоцію, яка міститься в художньому образі твору. Музична інформація в освітньому процесі є і засобом музичного розвитку, і джерелом музично-педагогічної діяльності [3, с. 71]. На нашу думку, визначення С. Зеленюка характеризує більше художній бік інформаційної культури, що дозволяє виявити рівень обізнаності та вихованості людини, але не охоплює повністю зміст означеного поняття.

Також для нашого дослідження цінним було визначення Ян Цзюнь, який розуміє інформаційну культуру майбутніх учителів музичного мистецтва як специфічний соціальний механізм трансляції важливої інформації, тобто як спосіб художньої діяльності, спрямований на накопичення, збереження і передачу знань, ідей та матеріально-духовних цінностей, який є потужним фактором передачі соціального досвіду, що регулює поведінку і спілкування людей. При цьому дослідник розглядає інформаційну культуру майбутнього вчителя музичного мистецтва як важливий складник його професійно-педагогічної культури, яка сприяє передачі сукупного соціального досвіду через соціально значущу інформацію, що певним чином регулює поведінку, спілкування та фахову діяльність. Особливість художньої інформації полягає у присутності емоційного впливу у вигляді системи індивідуалізованих художніх образів, які усвідомлюються через оригінальність, текст, знак, код тощо [12, с. 6].

Враховуючи специфіку професійної діяльності, характеристиками інформаційної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва, на думку Л. Переславцевої, є: здатність здійснювати пошук, аналіз та оцінку інформації, необхідної для розв'язання музично-педагогічних завдань та особистісного розвитку; здатність використовувати інформаційно-комунікаційні технології для вдосконалення музично-педагогічної діяльності; система цінностей, яка допомагає орієнтуватися в просторі музично-педагогічної діяльності [8, с. 36].

Висновки

інформаційний культура педагог музичний

Таким чином, узагальнюючи існуючі визначення терміну «інформаційна культура вчителя музичного мистецтва», ми характеризуємо його як професійну особистісну якість фахівця, що передбачає обізнаність в музичному мистецтві та методиці його викладання та сформовану потребу вдосконалення професійної діяльності за допомогою традиційних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Список використаних джерел

1. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. Москва, 1983. - 2-е издание, 344 с.

2. Гендина Н.И., Колкова Н.И., Стародубова Г.А. Формирование информационной культуры личности: теоретическое обоснование и моделирование содержания учебной дисциплины. Москва. 2006. 512 с.

3. Зеленюк С. Інформаційна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва: художній аспект. Нові технології навчання. 2021. № 95. С. 66-73.

4. Інформаційна культура в Україні: правовий вимір. Монографія / К. І. Бєляков, С. Г. Онопрієнко, І. М. Шопіна. - Київ, 2018. 168 с.

5. Коломієць А.М., Лапшина І.М., Білоус В.С. Основи інформаційної культури майбутнього вчителя. Навчально-методичний посібник. Вінниця. 2006. 88 с.

6. Лавриненко Н. А. Педагогический потенциал курса «Информационная культура специалиста» и условия повышения его эффективности: автореф. дис. канд. пед.наук. Краснодар, 2011. 20 с.

7. Минкина В.А. Формирование информационной культуры личности: роль библиографа. Мир библиографии. 1998. № 4. С. 21.

8. Переславцева Л. І. Формирование информационной культуры будущего педагога-музыканта в образовательной среде вуза: дис.... канд. пед. наук: 13.00.08. Курск, 2018. 251 с.

9. Прохоров А. В., Розлогов К.Э., Рузин В.Д. Культура будущего тысячелетия. Вопр. философии. 1989. №6. С 17-30.

10. Формування інформаційної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів: Наук.-метод. рек. / АПН України. ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського; Упоряд. А.І. Рубан; Наук.консультант Я.О. Чепуренко; Наук. ред.: П.І. Рогова, В.І. Лутовинова; Рецензент Є.А.Медведєва; Літ. ред. Л.І. Стельмах; Відп. за вип. І.І. Хемчян.- К., 2005. - 117 с.

11. Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике. Москва, 1963. 829 с.

12. Ян Цзюнь Формування інформаційної культури майбутнього вчителя музики у процесі фахової підготовки: автореф. дис. канд. пед. наук, Київ, 2019. 22 с.

Размещено на Allbest.ru