Особливості проведення самостійних занять фізичною культурою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості проведення самостійних занять фізичною культурою

Тамерлан Мірашов (студент I курсу першого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Мельнік А.О.

Анотація

У статті обґрунтовано важливість проведення самостійних занять як виду навчальної праці, що сприяє здійсненню пізнавальної діяльності, формуванню в учнів самостійності, навчальної праці. На основі аналізу праць визначено мету, завдання та принципи самостійних занять.

Ключові слова: самостійні заняття, фізична культура, студент.

Постановка проблеми

Нині фізична культура представлена як навчальна дисципліна та найважливіший компонент цілісного розвитку особистості. Будучи складовою загальної культури суспільства, фізична культура є обов'язковим розділом у загально-гуманітарному та соціально- економічному циклі основної професійної освітньої програми середньої професійної освіти. Важливою умовою реалізації нових освітніх стандартів є організація самостійної роботи (самостійних занять) учнів.

Аналіз досліджень і публікацій

В енциклопедії освіти самостійність визначається як «існує окремо від інших, сам собою, незалежний»; «незалежний від інших, головний»; «рішучий, здатний на незалежні дії, що має ініціативу»; «вільний від сторонніх впливів, допомоги, здобутий власними зусиллями, оригінальний» [4]. «Самостійність характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів - знань, умінь та навичок; по-друге, ставленням до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв'язками, що складаються в процесі діяльності з іншими людьми». Самостійність - «така дія людини, яку вона здійснює без безпосередньої допомоги та вказівок іншої людини, керуючись лише власним уявленням про правильне виконання». «Самостійність - це властивість особистості, в якому проявляється здатність та любов до самостійної діяльності». Самостійність означає здатність «систематизувати, планувати свою діяльність без сторонньої допомоги керівника та практичної допомоги з боку керівника», «здатність протистояти, не піддаватися зовнішнім впливам, переробляти їх у своїй свідомості». «Це найважливіша системотворча властивість особистості, що розвивається, яка проявляється в рівні оволодіння дійсністю і забезпечує можливість людині самому, незалежно, ініціативно розпоряджатися своїм життєвим досвідом» [4, с. 224]. пізнавальна самостійність є невід'ємним компонентом навчальної діяльності: засобом оволодіння прийомами навчальної діяльності, умовою та результатом творчого процесу, забезпечує успішне вирішення завдань.

Багато дослідників розглядають пізнавальну самостійність як «свідому мотивованість дій та їх обґрунтованість». Саме в пізнавальній самостійності виступає мотиваційна та операційна сторона навчання (хотіти, прагнути, вміти, бути здатним здійснити), відбувається взаємне збагачення мотивів вчення - потреб, інтересів, прагнень та способів відшукання істини [5, с. 124].

Мета статті. Метою самостійних занять фізичною культурою студентів є формування фізичної культури особистості та здатності спрямованого використання засобів фізичної культури, спорту та туризму для збереження та зміцнення здоров'я, психофізичної підготовки та самопідготовки до навчальної діяльності та майбутньої професійної діяльності [5]. Для досягнення поставленої мети самостійні заняття фізичною культурою передбачають вирішення наступних завдань:

сприяти освоєнню знань про роль фізичної культури у загальнокультурному, професійному та соціальному розвитку людини, основи здорового способу життя;

формувати усвідомлену потребу у фізичній культурі, здоровому та моральному способі життя; навчальний пізнавальний самостійність

формувати вміння використовувати фізкультурно-оздоровчу діяльність для зміцнення здоров'я, досягнення життєвих та професійних цілей;

розвивати вміння самостійно освоювати прикладні рухові вміння та навички, необхідні у житті та конкретній трудовій діяльності та при проходженні військової служби;

всебічно розвивати фізичні якості та забезпечувати на цій основі міцне здоров'я та високу працездатність студентів;

удосконалювати рухові вміння та навички в обраному виді спорту [1].

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження. При організації самостійних занять необхідно дотримуватись наступних принципів:

Принцип оздоровчої спрямованості вирішує завдання зміцнення здоров'я. Підбір фізичних вправ спрямований не тільки на профілактику порушення постави, стану здоров'я, а й на всебічне оздоровлення організму, підвищення його працездатності, вдосконалення психофізичних якостей, підтримання емоційно- позитивного стану, життєрадісності та любові до життя. Фізичні вправи у поєднанні з певними процедурами підвищують функціональні можливості організму, сприяють значному покращенню оздоровчої діяльності мозку, функцій шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи тощо. Наразі розроблено та практично апробовано цілу низку авторських комплексів та програм фізичних вправ оздоровчої спрямованості, які призначені для оздоровлення організму. Такі комплекси фізичних вправ можуть бути рекомендовані учням для самостійних занять фізичною культурою. Основні їх переваги - доступність, простота реалізації та ефективність.

Це можуть бути:

-контрольовані бігові навантаження (система Купера);

режим 1000 рухів (система Амосова);

10 000 кроків щодня;

біг заради життя (система Лідьярда);

каланетика: програма з 30 вправ для жінок з акцентом на розтягнення м'язів та зв'язок (система Пікней Каллане) [5, с.187].

Принцип систематичності. Дотримання його передбачає регулярні заняття фізичними вправами. Ефект від заняття фізкультурою настає лише при регулярному та тривалому їх застосуванні.

Принцип гуманізації. Незалежно від передбачених завдань, в основі будь-якого самостійного заняття фізичними вправами лежить фізичний, психічний та соціальний добробут кожного з учнів. Вся робота з організації самостійних занять будується на основі комфортності - студенту потрібні приємні емоції від спілкування з однолітками, фізичні вправи повинні доставляти тільки приємні відчуття, він повинен усвідомлювати, що робить щось дуже важливе для свого здоров'я, відчувати результат. Неприпустимий авторитарний стиль відносин з учнями. Вчитель не повинен бути байдужим до того, що деякі учні не люблять зарядку. Для кожного потрібен свій «чарівний ключик» - той засіб, який змусить учня навчитися, залучить малорухливого до цікавої рухової діяльності.

Принцип індивідуалізації. Доведено, що кожна людина має неповторне своєрідне поєднання індивідуальних особливостей. Індивідуалізація освітнього процесу одне із найважливіших дидактичних принципів сучасності. Принцип індивідуалізації характеризується необхідністю обліку особливостей кожного, хто навчається, у тому числі вікових, статевих відмінностей, різного рівня підготовленості, індивідуально-типологічних властивостей особистості. У сфері фізичного виховання дотримання цього принципу особливо важливе, адже виконання різних вправ безпосередньо впливає на системи та функції організму та перевищення посильної міри фізичного, психічного та емоційного навантажень на заняттях фізичною культурою може несприятливо впливати на стан здоров'я учня.

Принцип раціональності фізичних навантажень. Дотримання цього принципу передбачає поступове збільшення фізичних навантажень та їхнє оптимальне поєднання з відпочинком. Частота заняття фізкультурою також суворо індивідуальна. Необхідно розраховувати навантаження та частоту занять залежно від тренованості людини. Занадто великі навантаження щодня можуть лише погіршити стан, призвести до сильної втоми і навіть фізичних травм. А невеликі навантаження не дадуть очікуваного ефекту. Слід будувати заняття фізкультурою за таким правилом: від простого до складного, від легкого до важкого. Виконання оптимальних фізичних навантажень є найважливішим моментом за самостійного заняття фізичною культурою. Відповідно до принципу Арндта - Шульца малі навантаження не надають помітного впливу організм, середні найбільш сприятливі, а сильні можуть завдати шкоди. Для орієнтування можна використовувати класифікацію Г. С. Туманян, засновану на реакції серцево-судинної системи на навантаження. Якщо після виконання фізичних вправ частота пульсу трохи більше 120 ударів на хвилину, то навантаження вважається малою, 120-160 - середньої, понад 160 - великий. Максимальною є фізичне навантаження, після якої частота пульсу дорівнює числу, що визначається відніманням з числа 220 свого віку в роках.

Принцип всебічного фізичного розвитку. У самостійних заняттях фізичною культурою слід цілеспрямовано розвивати основні фізичні якості - витривалість, силу, гнучкість, спритність та ін. Для цього необхідно використовувати різні циклічні вправи, гімнастику, ігри, вправи з навантаженнями.

Принцип впевненості у необхідності занять (принцип свідомості та активності). Важко переоцінити психологічний настрій на заняття фізичною культурою. Впевненість у необхідності та користі заняття фізичною культурою є потужною підмогою організму. Ефект від заняття фізкультурою незрівнянно збільшується у тих випадках, коли фізичні вправи поєднуються із самонавіюванням. Свідомість стимулює біоритми мозку, а мозок наказує всьому тілу.

Принцип лікарського контролю та самоконтролю. Консультація з лікарем допоможе будь-якій людині з'ясувати, які види фізкультури найкраще використовувати у самостійних заняттях, з яких фізичних навантажень розпочинати тренування.

Виділяють такі форми самостійних занять фізичною культурою:

ранкова гігієнічна гімнастика,

вправи протягом робочого дня,

тренувальні заняття,

походи вихідного дня,

прогулянки перед сном,

участь у спортивно-масових заходах,

оздоровча ходьба та біг,

оздоровча аеробіка та її різновиди: (фанк-аеробіку, степ, джаз, водний або гідроаеробіку, велоеаробіку, аеробіку з навантаженням), шейпінг, стретчинг та ін [5, с.188].

Використання тієї чи іншої методики до самостійних занять фізичними вправами залежить від можливостей та інтересу учнів.

При виборі форм самостійних занять у більшості учнів відсутня чітка і обґрунтована мотивація; в основному це вибір за компанію з друзями, зручніший розклад або симпатичний викладач, рідше є інтерес до певного виду спорту або розуміння необхідності виконання фізичних вправ. Основні завдання:

зміцнення здоров'я, виправлення недоліків фізичного розвитку;

підвищення функціональних можливостей організму;

підготовка до майбутньої професійної діяльності,

оволодіння життєво-необхідними вміннями та навичками;

активний відпочинок;

досягнення найвищих спортивних результатів.

Самостійна робота учнів спрямована на більш глибоке засвоєння теоретичного та практичного курсу, що вивчається, формування навичок застосування найпростіших методик самооцінки працездатності, функціонального стану, фізичного здоров'я, фізичного розвитку та вміння використовувати в повсякденному житті ефективні фізкультурно-оздоровчі методики [2, 3].

При організації самостійної роботи учнів необхідно використовувати завдання теоретичного та практичного змісту:

складання та виконання комплексів вправ ранкової гімнастики;

комплексів фізичних вправ з профілактики та корекції порушень опорно-рухового апарату;

комплексів виробничої гімнастики з урахуванням напряму майбутньої професійної діяльності;

виконання комплексів спеціальних бігових, стрибкових та силових вправ, стрибки на скакалці,

силові вправи для м'язів плечового поясу, м'язів живота та спини, м'язів ніг, заняття на тренажерах;

самостійні тренувальні заняття легкою атлетикою, лижною підготовкою, спортивними іграми, гімнастикою, плаванням;

виконання дихальної гімнастики;

освоєння прийомів масажу та самомасажу;

ведення особистого щоденника самоконтролю;

робота зі спеціальною літературою для підготовки повідомлень та доповідей [5, с.189].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Для підвищення ефективності самостійних занять фізичними вправами вчителі розробляють методичні рекомендації для учнів, які включають теоретичне обґрунтування значимості фізичної культури, вимоги до організації різних форм самостійних занять, комплекси вправ для проведення занять, відео та аудіоматеріали із записами практичних занять, шейпінгом, калланетикою, пілатесом, аеробікою та багато іншого.

Таким чином, залучення школярів до фізичної культури - важливий складник у формуванні здорового способу життя. Поряд із широким розвитком та подальшим удосконаленням організованих форм занять фізичною культурою, вирішальне значення мають самостійні заняття фізичними вправами: здоров'я та навчання студентів взаємопов'язані та взаємообумовлені. Чим міцніше здоров'я учня, тим продуктивніше навчання, інакше кінцева мета навчання втрачає справжній зміст та цінність.

Список використаних джерел

1. Андрощук Н.В. Радість руху. Тернопіль.: СМП “Астон”, 1999. 114 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи : Підручник за модульно-рейтинговою системою магістратури. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.

3. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність. Київ : ПП Богданова А. М., 2008. 376 с.

4. Енциклопедія освіти. К: Юрінком Інтер, 2008. С. 300.

5. Кочанівська О.В. Формування пізнавальної самостійності у школярів. Калинінград, 2000. 195 с.

Размещено на Allbest.ru