Параметричним метод нормування та підготовка архітекторів у сучасних умовах

Одним з напрямків реформування будівельної галузі є перегляд нормативного забезпечення, запровадження параметричного метода визначення нормативних вимог. Реалізація цих заходів дозволить суттєво змінити підходи до формування вимог до об'єктів проектування та будівництва. Мова йде про повну зміну ідеології формування нормативного забезпечення, що полягає в переведенні акцентів щодо прийняття рішень при проектуванні, будівництві та експлуатації споруд на фахівця проектувальника, інженера-будівельника.

В чому ж сутність параметричного метода нормування та яке відношення він має до удосконалення підготовки фахівців?

Згідно з [17], параметричний метод нормування - метод формулювання нормативної вимоги, який передбачає задання параметрів, що визначають безпеку, функціональність і якість об'єкта регулювання. В якості параметрів використовуються цілі, функціональні вимоги та критерії, яким повинен відповідати об'єкт регулювання. На відміну від приписувального метода нормування, параметричний метод описує очікуваний результат без зазначення засобів досягнення цього результату [17].

Тобто значна кількість нормативних вимог, які сьогодні є чинними, при запровадженні параметричного метода нормування повинні бути замінені на цілі, функціональні вимоги, критерії, які мають бути досягнуті та реалізовані під час проектування та будівництва об'єкта.

Відомо, що проектувальник (і архітектор в тому числі) не має права створити об'єкт без дотримання чинних нормативних вимог. Але дуже часто можна спостерігати, як обов'язок дотримуватися цих вимог переростає в диктат, який не дає можливості реалізувати архітектору творчий задум, використати нові технології та матеріали і конструктивні рішення. Необхідність в такому нормативному забезпеченні (яке диктує кожен крок проектувальнику) була, коли не вистачало кваліфікованих фахівців у будівельній галузі [13]. Однак на сьогодні кількість кваліфікованих фахівців, яких випускають заклади вищої освіти для будівельного комплексу країни, доволі значна і потреби в такому жорсткому регламентуванні діяльності проектувальника немає.

Такою нормативна база була не лише в СРСР, а потім в Україні. Всі технічно розвинуті країни пройшли цей шлях від жорсткої регламентації до параметричних нормативних вимог. Про це свідчить досвід цих країн, описаний в[17].

Технічно розвинуті країни обрали шлях переходу на параметричний метод визначення нормативних вимог.

Сьогоднішня українська нормативна база є неповороткою -- не здатна оперативно реагувати на зміни потреб споживача до середовища та його елементів, а також на появу новітніх технологій та матеріалів і конструкцій.

З огляду на це архітектори вже давно з негативом сприймають багато нормативних вимог, які є певною мірою вже застарілими. Нормативна база повинна бути помічником проектувальнику, а не стримувачем його роботи, реалізації його ідей і задумів.

Слід зазначити, що більшість існуючих на сьогодні вимог (особливо це стосується об'ємно-планувальних рішень споруд і територій) повинні бути переглянуті та ймовірно (відповідно до нового підходу, в основі якого є параметричний метод) мають бути скасовані.

Однак це скасування не означає, що проектувати об'єкти можна у будь-який спосіб. Це означає, що відповідальність за правильно запроектований об'єкт, як і раніше, залишається за проектувальником. Але проектувальник повинен, виходячи з професійних знань і досвіду проектної роботи, сам визначати правильність об'ємно-просторових рішень об'єкта проектування. Тому без відповідних ґрунтовних знань проектувальнику не впоратись з поставленим завданням з розроблення проекту.

І тут закономірно виникає питання: яким чином слід здійснювати підготовку фахівців, щоб вони були максимально підготовлені до реальної практичної роботи.

На жаль, сьогодні часто можна зустріти у закладах вищої освіти ситуації, при яких під час навчання студентів проектуванню об'єктів різного функціонального призначення в першочерговому порядку вивчається нормативна документація щодо вимог до проектування конкретного об'єкта (рис. 1).

Рис. 1. Етапи виконання навчального курсового проекту з архітектурного проектування

Мова йде виключно про кількісні та якісні вимоги, і, як правило, не акцентується увага на тому, на підставі чого ці нормативні вимоги були встановлені. А це надзвичайно важливий момент - розуміння походження нормативних вимог.

Наприклад, будь-які нормативні вимоги щодо пожежної безпеки або надійності конструкцій мають чітке обґрунтування, чого, на жаль не можна сказати про багато об'ємно-планувальних вимог до споруд і територій.

Як бачимо, вивчення нормативної документації відбувається на етапі видачі завдання на проектування. Це питання є важливим, але не може бути першочерговим. Крім того, чинні нормативні вимоги щодо об'ємно-просторового вирішення об'єкта не повинні сприйматися як догма. Навпаки, необхідне їх критичне осмислення - проектувальник (в тому числі майбутній проектувальник) повинен чітко розуміти підґрунтя цих нормативних вимог.

Слід наголосити, що мова йде саме про вимоги до функціонально-планувальних і об'ємно-просторових рішень, які ґрунтуються саме на реалізації функцій об'єкта проектування.

Що стосується функціонально-планувальних і об'ємно-просторових вимог, які ґрунтуються на вимогах конструктивної надійності та пожежної безпеки, то тут слід чітко розуміти, що основою таких вимог є конкретні розрахунки щодо міцності конструктивних рішень і забезпечення безпеки людей під час виникнення пожежі або іншої надзвичайної ситуації.

Необхідно у студентів формувати творчий підхід під час вирішення проектної задачі на основі отриманих знань про різні функціональні типи об'єктів проектування. У майбутніх архітекторів повинна вибудовуватися послідовність розроблення проектного задуму, виходячи з потреб майбутнього споживача об'єкта та основних функціональних характеристик. Саме на основі цих даних повинна вибудовуватися функціонально-планувальна структура об'єкта проектування, яка потім має бути втілена у проектному рішенні.

Отже, проектувальнику передусім необхідно чітко розуміти цілі, функціональні вимоги та критерії, яким повинен відповідати (в даному випадку) об'єкт проектування.

Тому на етапі видачі завдання на проектування під час навчального архітектурного проектування студент має чітко усвідомлювати основні цілі, загальні функціональні вимоги та критерії, яким повинен відповідати об'єкт проектування.

На допомогу у вирішенні цієї задачі повинні бути надані проектні рішення подібних за функцією об'єктів, які були вже реалізовані. Це можуть бути проектні рішення як цілого об'єкту, так і окремих його елементів.

Крім того, майбутньому архітектору необхідно також володіти основними знаннями щодо антропометричних параметрів людини, оскільки саме на них базуються більшість кількісних показників при розробленні функціонально-планувальних рішень об'єктів проектування.

Таким чином, етапи виконання навчального курсового проекту з архітектурного проектування матимуть такий вигляд (рис. 2).

Рис. 2. Етапи виконання навчального курсового проекту з архітектурного проектування на основі нового підходу

Для прикладу візьмемо багатоквартирний житловий будинок середньої поверховості. Основні цілі цього об'єкта проектування: створення умов для забезпечення проживання людини, що включає в себе забезпечення відпочинку фізичного та психологічного; відновлення сил; харчування; забезпечення реалізації побутових процесів життєдіяльності; забезпечення водою, енергією, теплом; створення комфортних умов для проживання.

Для реалізації цих цілей мають бути сформульовані функціональні вимоги до об'єкта проектування. Зокрема, такими функціональними вимогами можуть бути: забезпечення звукоізоляції приміщень квартири; комфортний для людини рівень температурно-вологісного режиму, освітлення (природного та штучного); забезпечення розміщення місця для пасивного відпочинку; забезпечення розміщення зони приготування їжі, зберігання продуктів і побутового обладнання, необхідного для приготування їжі, прибирання в квартирі; забезпечення реалізації процедур індивідуальної гігієни тощо.

В якості критеріїв можуть бути застосовані кількісні та якісні характеристики функціональних вимог, які повинні бути реалізовані в проекті багатоквартирного житлового будинку середньої поверховості.

Така ієрархічна інформація для підготовки до розроблення проекту дуже схожа з ієрархічною інформацією, необхідною для розроблення нормативних вимог до об'єкта проектування та будівництва. В цьому нічого дивного та суперечливого немає, оскільки при підготовці до розроблення проекту та при формулюванні нормативних вимог вихідна інформація є однаковою, оскільки головна мета одна - створення об'єкта будівництва.

Саме такою вихідною інформацією повинен володіти майбутній архітектор для правильного розуміння сутності об'єкта проектування та реалізації задуму в проектному рішенні.

ВИСНОВКИ Отже, підсумовуючи висловлене, слід зазначити, що надзвичайно важливим при підготовці архітекторів для сучасної будівельної галузі є формування базових знань про об'єкт проектування, які повинні ґрунтуватися на актуальних потребах майбутнього споживача цього об'єкта та його основних характеристичних функціях залежно від функціонального призначення. Реалізація такого підходу дозволить максимально наблизити майбутнього фахівця до реального проектування на основі нормативного забезпечення, сформованого на основі параметричного метода проектування, що сприятиме появі нових проектних об'ємно-просторових рішень споруд і територій.

ЛІТЕРАТУРА