Професійна термінологія в лінгвістичній підготовці студентів-юристів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

ПРОФЕСІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ

Нипадимка А.С.

Анотація

професійний мова латинський навчання

У статті розглядаються питання навчання студентів юридичних факультетів немовних вишів латинської мови для спеціальних цілей. Проаналізовано лексико-морфологічні групи, що створюють юридичні терміни, які перейшли з латинської мови до української і стали значною частиною професійної мови в галузі юриспруденції, а також способи словотворення. Стаття ілюстрована низкою латинських термінів, що надають істотну допомогу студентам в освоєнні дисциплін професійного циклу, полегшують вивчення іноземної мови професії, сприяють підвищенню професійної мотивації студентів і ранньої професіоналізації.

Ключові слова: латинська мова, юриспруденція, латинська мова для юристів, значення латинської мов, професійно-орієнтований підхід.

Аннотация

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ В ЛИНГВИСТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКЕ СТУДЕНТОВ-ЮРИСТОВ

В статье рассматриваются вопросы обучения студентов юридических факультетов неязыковых вузов латинскому языку для специальных целей. Проанализированы лексико-морфологические группы, создающие юридические термины и перешедшие из латинского языка в украинский, которые стали значительной частью профессионального языка в области юриспруденции, а также способы словообразования. Статья иллюстрирована рядом латинских терминов, которые оказывают студентам существенную помощь в освоении дисциплин профессионального цикла, облегчают изучение иностранного языка профессии, способствуют повышению профессиональной мотивации студентов и их ранней профессионализации.

Ключевые слова: латинский язык, юриспруденция, латинский язык для юристов, значение латинского языка, профессионально-ориентированный подход.

Annotation

PROFESSIONAL TERMINOLOGY IN THE LINGUISTIC TRAINING OF LAW STUDENTS

The article deals with the issues of studying Latin by law students in non-linguistic universities for special purposes. Lexical-morphological groups that create legal terms and were transferredfrom the Latin language to Ukrainian, which have become a significant part of the professional language in the field of jurisprudence are listed and reviewed. The article is illustrated by a number of Latin terms that provide substantial assistance to students of mastering of special knowledge from the cycle ofprofessional disciplines, facilitate the learning of a professional foreign language, and contribute to enhancing the professional motivation of students and their `early 'professionalization.

Key words: Latin, jurisprudence, Latin for lawyers, the value of the Latin language, professional-oriented approach.

Постановка проблеми

В умовах інтенсивної міжкультурної комунікації порівняльні дослідження філологічних одиниць різних мов - у нашому випадку латинської та української - набувають усе більшої актуальності, адже наявність у мові фразеологізмів є свідченням утілення й відображення в мовній формі багатовікової творчості народу, його світогляду, історії та культури. Отже, надзвичайно важливим є професійно-орієнтований підхід до іноземномовного навчання студентів, тому що він здійснює випереджувальне навчання - ранню професіоналізацію, адже вивчення латинської мови на першому курсі вишівської програми передує вивченню спеціальних дисциплін і предметний зміст такого навчання збагачує майбутнього спеціаліста новими знаннями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливість вивчення латинської мови та її використання в процесі професійно-орієнтованого іншомовного спілкування досліджують учені в різних країнах світу. Зокрема, у США її вивчали Роберт Нательсон, Стівен Л. Емануель, Кліфорд А. Хал, Стівен Р. Перкінс, Тресі Бар; у Россії - Н. В. Сідакова, А. А. Качалкін, Н. В. Маршалюк, І. Л. Ульянова. В Україні значення латинської мови в процесі міжкультурного спілкування досліджувала І. І. Ворона; загальнокультурне значення латинської мови й важливість упровадження її вивчення в умовах модернізації системи загальної середньої освіти України вивчала О. В. Сутула; важливість латинської мови як невід'ємного складника системи підготовки юристів - С. М. Рибачок; особливості викладання латинської мови для студентів агробіологічних спеціальностей - С. П. Шевченко. Усі дослідники вказують на важливість вивчення латинської мови сучасними студентами різних фахових напрямів і зазначають її вплив на англійську мову. З огляду на попередні дослідження, визнано, що знання і кваліфікація стають пріоритетними цінностями в добу глобалізації. Тому своє дослідження ми ілюструємо низкою латинських термінів, які надають істотну допомогу студентам в освоєнні дисциплін професійного циклу, полегшують вивчення іноземної мови професії, сприяють підвищенню професійної мотивації студентів і ранньої професіоналізації.

Постановка завдання

Головне завдання статті - показати високий ступінь спорідненості фонетичних, морфологічних і лексичних явищ в українській і латинській мовах, що не тільки сприяє вивченню латинської мови, а й полегшує процес її вивчення студентами-юристами.

Виклад основного матеріалу

За лінгвістичною кваліфікацією латинська мова належить до романської групи індоєвропейської сім'ї, до якої поряд з іншими мовними групами входять і слов'янські мови, у тому числі й українська. Під час вивчення латини як спорідненої мови, що мала спільну прамову зі слов'янськими мовами, чимало явищ фонетики, морфології, синтаксису й лексики в українській мові стають більш зрозумілими. Особливо помітний зв'язок між мовами в лексиці та фразеології. Якщо дослідити історичний шлях розвитку літературної латинської мови, то стає цілком зрозумілим, чому саме за латиною, яку називають «мертвою мовою», зберігається статус міжнародної мови в юриспруденції, медицині, філології та інших науках, причому словотворчі елементи латинської та давньогрецької мов і донині широко використовуються під час утворення нової наукової термінології. Слова «термін» і «термінологія» стають ключовими для розуміння цього явища.

Термін (лат. Terminus - межа, кінцева межа, границя) - слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якоїнебудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [3, с. 88].

Термінологія - сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва або всіх термінів певної мови [3, с. 88].

Як правило, вихідні слова в юридичній науковій термінології, запозичені з латинської мови, належать до іменників. Але вони також мають своїм джерелом інші частини мови, що в процесі словотворення за допомогою афіксації стали слугувати основою для інших значущих частин мови, утворюючи лексико-морфологічні групи слів.

Насамперед треба звернути увагу на латинські іменники в називному відмінку однини, що перейшли в українську мову без зміни форми й утрати родових закінчень та утворили стійкі юридичні терміни.

Це латинські іменники, що означають персону чи предмет жіночого, а інколи й чоловічого роду (в назвах професій) на -а та зберегли ті самі ознаки й те саме закінчення на -а.

Карта - charta, ae f /carta/ - аркуш папірусу, лист, книга, документ, карта, юр. - хартія, угода.

Камера - camera, ae f - склепіння, палата, кімната, юр. - кабінет слідчого, слідча камера.

Нота - nota, ae f - знак, літера, марка, юр. - дипломатичне звертання.

Сентенція - sentetia, ae f - судження, думка, юр. - судове рішення, вирок.

Персона - persona, ae m, f - людська істота, личина, маска, юр. - особа, суб'єкт права.

Курія - curia, ae f - кожна з 30 общин Римського куріату, приміщення, сенат, засідання сенату, юр. - право,законність.

Юстиція - iustitia, ae f - справедливість, благочестя, юр. - право, сукупність законів.

Ліцензія - licentia, ae f - дозвіл, пільга, можливість, свобода дій, юр. - ті самі значення.

Табель, тебеліон - tabella, ae f - таблиця, виборчий бюлетень, юр. - договір, контракт, протокол суду.

Другу групу становлять іменники чоловічого роду на -us, -er і середнього роду на -um із діючою незміненою основою в називному відмінку, що втратили нульове закінчення й одержали в українській мові категорію чоловічого роду.

Аргумент - argumentum, i n - доказ, довід, висновок, фактична підстава.

Апарат - apparatus, i m - готування обладнання, юр. - особовий склад.

Кодиціл - codicillus, i m - табличка, записка, юр. - додаток до заповіту.

Компроміс - compromissum, i n -третейське рішення, суд, договір суперечних сторін.

Магістрат -magistratus, i m - посадова особа, урядовець, юр. - уряд, влада.

Нунцій, інтернунцій - nuntius, I m - посланець, юр. - посередник.

Факт - factum, i n - дія, вчинок, юр. - дійсна, невигідна подія; реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує.

Третю групу становлять латинські іменники чоловічого та середнього роду на -us, -um у називному відмінку однини різних відмін (2 та 4), що не втратили вихідного закінчення, а в українській мові одержали значення чоловічого роду:

Версус - versus, us m - рядок, вірш, юр. - конфронтація сторін (версо).

Казус - casus, us m - падіння, крах, юр. - випадкова подія.

Колегіум - collegium, i n - товариство, братерство, збори, юр. - особовий склад суду.

Консиліум - consillium, i n - зв'язок, сходка, гурт, собор, юр. - рада.

Модус - modus, us m - спосіб, ритм, порядок, форма, юр. - спосіб дій, правило.

Соціум - socius, i m - товариш, союзник, співучасник, юр. - сфера проживання.

Форум - forum, i n - ростральна трибуна в Римі, майдан, юр. - збори, місце суду, місце юрисдикції.

Четверта група іменників - іменники чоловічого роду 3 відміни на -er, -or, що означають діючу особу. В українську мову вони перейшли з латинським закінченням у називному відмінку й також означають діючу особу чоловічого роду (за обставинами - жіночого) чи предмет:

Аудитор - auditor, oris m - слухач, юр. - слідчий.

Оратор - orator, oris m - промовець, юр. - делегат, посол, промовець.

Карцер - career, eris m - темниця, в'язниця, тюрма, юр. - ізольована камера.

Цензор - censor, oris m - суворий критик, юр. - наставник, суддя.

Окрему велику групу юридичних термінів становлять іменники жіночого роду 3 відміни на -io, що перейшли в українську мову як іменники жіночого роду, але змінили закінчення на -ія. Ці іменники походять від дієслів (форма супіна) та вказують на процес дії:

Апеляція - appellatio, onis f - назва, юр. - оскарження, звернення до суду.

Компенсація - compensation, onis f - відшкодування, сплата повної вартості, юр. - взаємне погашення.

Реляція - relation, onis f - віднесення, перенесення, юр. - вид процесу, звинувачення проти позивача (зустрічне звинувачення).

Ремісія - remissio, onis f - повернення, послаблення, юр. - відмова від свого права, анулювання (умови).

Стипуляція - stipulation, onis f - умова, згода, юр. - усний договір, концесуальний контракт, найважливіший вид угоди.

Трансгресія - transgression, onis f - перехід, зміна порядку, юр. - порушення закону.

Узурпація - usurpatio, onis f - захоплення, заволодіння, юр. - неправомірне застосування, протиправне присвоєння.

Проаналізувавши зазначені групи іменників, бачимо: 1) іменники жіночого та чоловічого роду 1 відміни на -а, що переходять до української мови зі збереженням вихідної форми (нота, персона); 2) іменники чоловічого та середнього роду 2 відміни на -us, -er, -um, що не втратили вихідного закінчення, набули в українській мові значення чоловічого роду (форум, консенсус); 3) іменники чоловічого роду 3 відміни на -or, -er із незміненою основою мають в українській мові категорію чоловічого роду (корпус, карцер); 4) іменники жіночого роду 3 відміни на -or, -er, які змінили в українській мові закінчення на -ія, зберегли в українській мові категорію жіночого роду.

Значна кількість іменників з'явилася в українській мові від латинських прикметників. Розглянемо два різновиди субстантивації латинських прикметників. До першої групи зараховуємо прикметники 1-2 відмін на -us, -a, -um, що, втративши прикметникові закінчення, перейшли в українську мову іменниками чоловічого чи жіночого роду.

Абсурд - absurdus, a, um - абсурдний, безглуздий, юр. - абсурд, безглуздя.

Вакуум - vacuum, i n - пустий, незайнятий, одинокий, юр. - правовий вакуум, відсутність правових норм.

Дефект - defectus, a, um - слабкий, безсилий, юр. - безнадійний борг.

Дублікат - duplicates, a, um - подвійний, дублікатний, юр. - другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як й оригінал.

Експерт - expertus, a, um - знаючий, дослідний, юр. - фахівець, який здійснює експертизу.

Об'єкт - obiectus, a, um - протилежний, юр. - тема розглядання.

Інвалід - invalidus, a, um - нездоровий, немічний, юр. - недійсний, інвалід.

Прерогатива - prerogatives, a, um - домінуючий, переважний, юр. - «голосую першим», прерогативна центурія, переважне право.

Другу групу становлять субстантивовані латинські прикметники 3 відміни із суфіксами -al, -ar зі зникненням родових закінчень.

Електорат - electoralis, e - виборний, юр. - сукупність виборців.

Сингуляр - singularis, e - окремий, одинокий, особистий, приватний, винятковий, юр. - виняткове право, спеціальна правова норма для особливого винятку.

Кримінал - criminalis, e - злочинний, карний, юр. - злочинець, кримінальний злочин.

Ліберал - libiralis, e - вільний, ввічливий, юр. - прихильник лібералізму, член ліберальної партії, прихильник громадсько-політичної течії, істотною ознакою якої є обстоювання мирного реформістського шляху здійснення соціальних перетворень.

Номінал - nominalis, e - номінальний, що стосується імені, номінації, день найменування дитини, юр. - вартість, указувана на грошових знаках, акціях та облігаціях, номінальна вартість.

Потенціал - potentialis, e - можливий, сильний, здатний, юр. - можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використаними.

Проаналізовані латинські прикметники вживаються в науковій термінології не тільки як іменники, а і як прикметники (ліберальний, публічний, електоральний, номінальний) із типовими українськими суфіксами та закінченнями.

Субстантивуються не тільки іменні частини мови. Розглянемо такі випадки: латинські дієслова особової форми - невідмінювані іменники середнього роду від дієслів credere (вірити) та vetare (забороняти). Вето - veto, vetui, vetitum, vetare 1 - заперечувати, забороняти, накладати вето (з магістратської формули - заперечую застосовувати силу), сучасне значення - право вето країн, які входять до Ради Безпеки ООН.

Кредо - credo, credidi, creditum, credere 3 - вірити, додавати кредит, позичати, вважати, юр. - переконання, основні принципи.

Ці іменники походять від форми першої персони однини теперішнього часу.

Постскриптум - scribe, scripsi, scriptum - після написаного, приписка.

Постфактум - facio, feci, factum, facere 3 - після зробленого.

Ці іменники походять від латинських субстантивованих дієприкметників минулого часу пасивного стану в знахідному відмінку середнього роду з прийменником post - «після».

Латинські прислівники також субстантивуються. Алібі - непричетність до злочину, знаходження під час злочину в іншому місті. Де-юре - юридично, на підставі законного права. Де-факто - фактично, на підставі факту. Іменник «алібі» перейшов в українську мову без змін, а прислівники «де-факто» й «де-юре» походять від орудного відмінка однини іменників середнього роду - ius, iuris n, factum, i n (Dativus - iuro, facto).

Проаналізувавши вищеозначені юридичні терміни, бачимо надзвичайно високий ступінь спорідненості фонетичних, морфологічних і лексичних явищ в українській і латинській мовах. Тож постійний аналіз лексико-граматичних структур та акцентування уваги щодо спорідненості мов значно полегшать свідоме оволодіння професійною термінологією та засвоєння складного матеріалу з латинської граматики, збагатять лексичний словник майбутнього фахівця. Варто пам'ятати, що «різні монолінгвістичні, двомовні та тлумачні словники юридичної лексики по-різному трактують ті чи інші поняття й лише контекст і креативний підхід до перекладу тексту призводять до адекватності» [1].

Останніми роками існує тенденція до окремих мов у закладах освіти, що навчають кваліфікованих юристів. Тому, щоб підготуватися до змін щодо вимог володіння декількома мовами, які висуваються сучасними компаніями, освіті необхідно буде тримати темп і йти в ногу з часом. Можливість вивчати мови з усього світу ставатиме все більш важливою для майбутніх юристів, які вивчають галузь юриспруденції, а також матимуть доступ до постійного професійного розвитку, пов'язаного з мовними елементами. Мовні навички скоро стануть такими ж цінними й необхідними, як і юридичні навички. Вивчення латинської мови студентами-юристами - це чудова підготовка до навчання та вільного володіння однією або кількома романськими мовами. Отже, вивчення латинської мови є початком вивчення шести мов одночасно.

Висновки і пропозиції

Для тих, кому не пощастило вивчати латинь, поки були молоді, виправити недолік нелегко. Придбання латинської компетенції вимагає тисяч годин кропіткої роботи, яка стає важчою з роками. Для тих, хто хоче бути точним аналітиком конституційності, немає ніяких рішень, крім як працювати над завданнями стільки, скільки буде потрібно. Очевидно одне: вищі навчальні заклади, включаючи юридичні факультети, повинні наполягати на хоча б скромній латинській компетенції серед викладачів, які викладають конституційні предмети. Спроби зробити роботу без належних інструментів можуть бути неефективними й можуть провокувати або увічнювати помилки щодо того, що насправді означає Конституція [4].

Отже, практична мета оволодіння професійною термінологією - це свідоме вміння володіти науковою мовою, впевнено використовувати найбільш уживані й відносно прості мовні засоби в усіх видах мовної діяльності - мовленні, сприйняття на слух, читанні та письмі.

Список літератури

1. Антонюк Н. М. Міжнародні технології навчання правничої термінології у змісті іноземномовного перекладу. Вісник Академії адвокатури України. 2009. № 1 (14). С. 222-227.

2. Никифоров Б. С. Латинская юридическая фразеология. Москва, 1979. 264 с.

3. Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка, 1979. Том 10. С. 88.

4. Robert G. Natelson. Why Constitutional Lawyers Need to Know Latin. The Federalist Society Revie. 2018. Vol. 19. P. 74-78/ URL: https://fedsoc-cms-public.s3.amazonaws.com/update/pdf/t7gcyMEPAec4bpK7UUunxV ptVfyDd7aeQFfqM9KP.pdf.

Размещено на Allbest.ru