Психологія інноваційних технологій навчання

Інновації та традиції - складники сучасної школи. Отже, зміни - основа прогресу, а інновації - ключ до змін.

Відтепер освіта здебільшого орієнтується на створення таких технологій і способів упливу на особистість, які утворюють баланс між соціальними й індивідуальними потребами та запускають механізм саморозвитку (самовдосконалення, самоосвіти), готуючи особистість до реалізації власної індивідуальності та змін у суспільстві. Основою розвитку життєвих компетентностей мають стати такі технології навчання, які забезпечували б пізнавальну активність і самостійність учнів, сприяли б формуванню навичок застосовувати опановані знання на практиці.

Викладач має оволодіти рефлексивним управлінням не лише на рівні технології, а й глибокого усвідомлення: не передавати знання, а підвести учнів до самостійного прийняття рішення, розв'язання задач.

Пізнання має здійснюватись через форму діалогу, інтеракції учасників навчально-виховного процесу, внутрішнього діалогу з самим собою тощо. У цьому варіанті істина не може бути єдиною - вона у кожного своя.

Це цілком виправдано і своєчасно.

Всі уроки, які не вписуються в рамки класичного уроку, - нестандартні. Поняття «нестандартний урок» введено в методику в кінці ХХ століття.

У навчальному посібнику І. П. Подласого «Педагогіка» перераховано 36 типів нетрадиційних уроків, в тому числі уроки - ділові ігри, уроки - рольові ігри і т.д. Уроки такої форми складно класифікувати.

Інші дослідники подають розподіл уроків на типи за іншим принципом:

- уроки в формі змагань та ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВН, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина;

- уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментар, мозкова атака, інтерв'ю, репортаж, рецензія;

- уроки, засновані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, откровення;

- уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, регламентована дискусія, панорама, телепередача, телеміст, рапорт, діалог, «жива газета», усний журнал;

- уроки-фантазії: урок-казка, урок творчості, урок-твір, урок-сюрприз, урок ХХІ століття, урок-свято, урок-бенефіс, урок-реклама;

- уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, вчена рада, редакційна рада.

Розробку інноваційних елементів навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, в творчості вчителів-новаторів Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна та інших. Однак, в ті часи творчість окремих педагогів була скоріше винятком, ніж правилом.

Унікальні педагогічні технології та цікаві практичні поради щодо організації та проведення уроку ми спостерігаємо в роботі В. І. Садкіной в її книзі «Маленькі секрети учительського успіху. Навчаємо з радістю» та в роботі групи авторів: К. А. Дмитренко, М. В. Коновалової, О. П. Сєміволос і С. В. Бєкєтової «Звичайні форми роботи - новий підхід: розвиваємо ключові компетентності».

Інтерактивні технології активно розвивались та вдосконалювались. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром США, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу. Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних психологів, за їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації, слухаючи - 26%, розглядаючи - 30%, слухаючи і розглядаючи - 50%, обговорюючи - 70%, особистий досвід - 80%, спільна діяльність з обговоренням - 90%, навчання інших - 95%. Для того, щоб зрозуміти цей механізм, пригадаємо як працює наш мозок. Наш мозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не засвоює ці зв'язки і не забезпечує повноцінне засвоєння.

Сутність інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії учасників навчально -виховного процесу. Це співнавчання (колективне, коопероване, навчання у співпраці), у якому вчитель та учні є суб'єктами навчання, тільки педагог виступає в ролі організатора процеса навчання, лідера групи учнів; навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Учень і вчитель на таких заняттях є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника освітнього процесу над іншим, так однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивна модель навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету: створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Слово «Інтерактив» прийшло до нас з англійської, де Inter - взаємний і Act - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.

- Методи технології кооперативного навчання: робота в парах, «Два, чотири - всі разом», «Карусель», «Акваріум», робота в малих групах, ротаційні трійки.

- Методи технології ситуативного моделювання: громадські слухання, рольва гра, методи коективно-групового навчання, обговорення проблеми в загальному колі, «Мозковий штурм».

- Постановка й розв'язання окремих питань: аналіз ситуації, «Мікрофон», «Дерево рішень», «навчаючи учусь», незавершені речення.

- Методи опрацювання дискусійних питань: «Дерево рішень», «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Неперервна шкала думок», дискусія.

- інтегрований урок; бінарний; урок міжпредметних зв'язків;

- урок-поетичний турнір, урок-КВК, урок-огляд знань, урок-аукціон, урок- дуель, урок-екскурсія;

- урок-диспут, урок-прес-конференція;

- урок-композиція, урок з елементами дослідницької роботи, урок - розслідування;

- урок-презентація, урок-літературна вітальня тощо.

- відмова від шаблону в організації уроку, від рутини і формалізму в проведенні;

- максимальне залучення учнів класу в активну діяльність на уроці;

- цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку;

- підтримка альтернативності, множинності думки;

- -розвиток функції спілкування на уроці як умова забезпечення взаєморозуміння, спонукання до дії, відчуття емоційного задоволення;

- «прихована» диференціація учнів за навчальними можливостями, інтересами, схильностями і уподобаннями.

Так, уроки з елементами проектної діяльності, групової роботи вимагають суворого дотримання тимчасового режиму. Учитель і учні повинні уявляти кінцевий результат проекту і його практичну значимість, вміти грамотно презентувати свою роботу. На відпрацювання цих навичок може піти не один місяць. Тому з елементами проектної діяльності доцільно почати знайомити учнів з 5 класу.

- планування;

- аналізу;

- синтезу;

- активної діяльності.

Метод проектів розроблений у першій половині ХХ століття на основі педагогіки Джона Дьюї - видатного американського соціолога, філософа, педагога-реформатора (1859 - 1952). Він вважав, що основним принципом навчання є «навчання за допомогою діяння», освоєння знань через практичне застосування.

- прикладні;

- дослідницькі;

- інформаційні;

- рольові-ігрові.

- Назва проекту.

- Мета і завдання проекту.

- План презентації або публічного захисту.

- Зміст викладення проекту.

- Результати, висновки проекту.

- Використані ресурси.

- у команді немає лідерів, усі члени команди рівні;

- команди не змагаються;

- усі члени команди мають отримувати задоволення від спілкування один з одним і від того, що вони разом виконують проектне завдання;

- усі мають проявляти активність і робити внесок в загальну справу;

- відповідальність за результат несуть усі члени команди, які виконують проектні завдання.

Метод «Перевернуте навчання». Сенс технології «Перевернуте навчання» полягає в тому, що пояснення вчителя школярі слухають удома, а домашні завдання виконують у класі.

Ідея перевернутого навчання виникла в США в першій половині 2000 -х років. Піонерами, які втілили в практику перевернуті уроки, стали вчителі хімії Джонатан Бергман і Аарон Семс. В своїй книзі «Перевернуті заняття, або Як достукатися до кожного учня на уроці» вони розповідають про особливості цієї технології та її можливості. Вчителі почали записувати відеороліки своїх уроків і перетворювати їх на домашні завдання. Учні, зайшовши до класу, не прагнуть дізнатися нову інформацію, вони показують, як застосовувати те, про що вони дізналися вдома за допомогою відео.

Перевернуті заняття передбачають вищій ступінь відповідальності учнів: у них залишається не так багато можливостей ухилятися. Тепер вже не вийде списати домашнє завдання і здати його. Якщо учень щось не зробив, це вже не провина вчителя або школи. Учні змушені брати на себе таку відповідальнсть, і видно, як вони дорослішають.

- зацікавлені учні працюють один з одним;

- збільшується час на індивідуальне навчання;

- спілкування учня і вчителя виходить на новий якісний і кількісний рівень;

- учні, що добре вчаться, можуть поглиблювати свої знання, а слабші отримують набагато більше можливостей надолужити згаяне;

- батьки набагато глибше залучені до освітнього процесу.

Філософська основа: гуманістична...

Вид соціально-педагогічної діяльності: соціалізація.

- Моральне і емоційне виховання особистості, в процесі якого здійснюється необхідне навчання.

- Викладання літератури як мистецтва.

- Принцип гуманізації: моральний потенціал книг породжує особливу систему гуманістичних знань - переконань.

- Художність: «про мистецтво - мовою мистецтва».

- У процесі навчальної діяльності у школярів можуть бути виховані моральні основи і найважливіші якості особистості, такі, як патріотизм, потреба в безперервному самоосвіті і саморозвитку, емоційна чутливість, естетичні смаки, повагу і готовність до праці.

- Йти до учнів не тільки з темою уроку, а з пекучим проблемою.

- Знання через спілкування і спілкування через знання - це двоєдиний процес морального розвитку.

- Педагогіка експресії: «слово + почуття».

- Формула особистісного підходу: любити + розуміти + приймати + співчувати + допомагати.

- Метод духовного контакту.

- Демократизм: спілкування з учнем як з особистістю, духовно рівної вчителю.

- Учитель - предметник, художник, лікар, творець найтоншої душевної культури дитини.

- питання було для сучасних учнів пекучим, злободенним, особистісно значущим;

- був по можливості звернений не взагалі до учнів, а саме до школярів даного класу або навіть до конкретного учня (учениці);

- відповідь на нього, дозвіл проблеми, що міститься в питанні, вимагали ретельного вивчення твори, підручника і додаткової літератури, ознайомлення з історією досліджуваного твори і з біографією автора

- людиноформуючий процес; урок - спілкування, а не просто робота; це мистецтво, а не тільки навчальне заняття, життя, а не годинник в розкладі;

- своєрідний одноактний спектакль з декількома явищами, співтворчість двох моралістів - письменника і вчителя;

- відкриття, а не аргументи і факти;

- спільна діяльність вчителя і учня на творчій основі, духовній рівності і міжособистісному спілкуванні.

«Метод проектів». Розвиває ключові компетентності: комунікативні (навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями);

особистісного самовдосконалення (навички культури мислення). соціально-трудові (уміння співпрацювати з партнерами в групі, виконувати різні форми і функції в колективі);

проектно-технологічні (уміння застосовувати знання, навички й особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності).

навчально-пізнавальні (уміння застосовувати різні методи пізнання); Урок з російської мови, 6 клас Тема «Лексикологія. Фразеологія. Повторення.»

Інструкція до створення індивідуального короткочасного проекту:

1. Підібрати не менше 10 фразеологізмів

2. Дати їм тлумачення, використовуючи «Словник фразеологізмів»

3. Оформити книжку, проілюструвати її

4. Підготувати презентацію книги: уявити її, розповісти про її переваги. Можна в віршованому вигляді, у вигляді телевізійної реклами тощо.

ціннісно-смислові (уміння визначати життєві цінності й мету, ухвалювати правильні рішення);

загальнокультурні (уміння застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності);

навчально-пізнавальні (уміння відрізняти факти від домислів, використовувати різні методи пізнання, володіння вимірювальними навичками);

інформаційні (уміння самостійно шукати, добирати, аналізувати й відтворювати інформацію);

комунікативні (навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями);

соціально-трудові (уміння співпрацювати з партнерами в групі, виконувати різні форми і функції в колективі);

особистісного самовдосконалення (навички культури мислення).