Концептуалізація процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуалізація процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв

Лосієвська О.Г.

Анотація

У статті проведено концептуалізацію процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв. Запропоновано концептуальне соціально-психологічне обгрунтування процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Показано, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Чим більше безліч одиничних або елементарних комунікативних компетенцій, тим більшою є потужність безлічі потенційних композиційних компетенцій, з яких формуються компетентнісні новоутворення - функціональні системи, що забезпечують професійну успішність фахівця- гуманітарія, тим більшим стає потенціал комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю.

Ключові слова: майбутні фахівці гуманітарного профілю, компетенції професіоналізму, комунікативні компетенції, комунікативні компетенції професіоналізму, соціально-психологічні технології розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму.

Abstract

Losiyevska O.G.

CONCEPTUALIZATION OF THE PROCESS OF DEVELOPMENT OF COMMUNICATIVE COMPETENCES OF PROFESSIONALISM OF FUTURE HUMANITIES

The article conceptualizes the process of development of communicative competencies of professionalism of future humanities specialists. The conceptual social and psychological substantiation of the process of development of communicative competencies of professionalism of the future specialist in the humanitarian profile is offered. It is shown that communicative competence is not a spectral set of certain competencies, but is a complex hierarchical system of interdependent, time-varying competencies, different levels of which characterize the development of the professional trajectory of the future humanities specialist. At the same time, the communicative competencies of professionalism, as systemic formations and as functional systems, are subordinated in their systemogenesis and in their functioning and development to systemic genetic laws and the competence paradigm ofprofessional activity of the humanitarian profile. The greater the number of single or elementary communicative competencies, the greater the power of many potential compositional competencies from which competency innovations are formed - functional systems that ensure the professional success of a humanist, the greater the potential of communicative competencies offuture humanities professionals.

Key words: future specialist in humanities, professionalism competencies, communicative competences, communicative competencies of professionalism, socio- psychological technologies for the development of communicative competencies of professionalism.

Постановка проблеми

Сучасні наукові дослідження, виконані за «компетентнісною» проблематикою, показали, що продуктивним є розгляд так званих компетенцій професіоналізму, які характеризують найбільш затребуваний потенціал у фахівців відповідного напряму діяльності. Утворюючись на основі необхідного масиву знань, умінь і навичок, потенціал даного роду формує своєрідне «ядро» ефективності фахівців, що дозволяє їм на високоякісному рівні реалізувати свої професійні функції. При тому, що види компетенцій професіоналізму можуть повторюватися, у фахівців різних видів діяльності вони набувають свою змістовну і структурну специфіку, обумовлену конкретним предметним наповненням професії, зокрема гуманітарного профілю [1-3].

Встановлено, що для фахівців гуманітарного профілю ключовими компетенциями професіоналізму слід розглядати комунікативні (І. Жигаренко, Т. Комар, А. Кононенко, Л. Пілецька, С. Цимбал та ін.). Об'єднуючи в собі знання, вміння і навички у сфері спілкування, вони лежать в основі готовності і здатності фахівців-гуманітаріїв ефективно вибудовувати взаємодію з різними суб'єктами спілкування: з колегами, з клієнтом, з групою клієнтів та ін.

Важливим у зв'язку з цим є глобальне реформування освіти, що змушує переосмислювати підходи, які традиційно використовуються у практиці підготовки майбутніх фахівців гуманітарного профілю. Це обумовлено необхідністю їх більш цілеспрямованого особистісно-професійного розвитку, пов'язаного з адаптацією до нових умов конкурентного професійного середовища. У зв'язку з цим, очевидною є необхідність зосередження уваги на виробленні у майбутніх фахівців-гуманітаріїв компетенцій, затребуваних у професійній діяльності гуманітарного профілю, які відповідають вимогам часу, а необхідність вирішення професійних завдань виводить у число першорядних саме комунікативні компетенції професіоналізму цих фахівців. При цьому зв'язок комунікативних компетенцій з професійною успішністю робить значущим розвиток у майбутніх фахівців гуманітарного профілю її ядра, здатного виступити основою для подальшого самопроектування професійного та особистісного зростання.

Висока практична затребуваність розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю у поєднанні з недостатньою теоретичною вивченістю та емпіричних студій зумовили постановку проблеми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У загальнотеоретичному аспекті зарубіжними та вітчизняними вченими вивчалися зміст і структура комунікаційного процесу (Дж. Андерсон, Р. Вердербер, К. Ларсон, Г. Почепцов, К. Шенон та ін.), його мовні (І. Бодуен де Куртене, О. Потебня, П. Фортунатов та ін.) та соціокультурні аспекти (М. Бахтін, Л. Виготський, С. Максименко, Е. Сепір та ін.). Психічні механізми ефективності спілкування, кодування та декодування текстів вивчалися у фокусі психолінгвістики, психосемантики та нейролінгвістики (О. Бондаренко, Л. Засєкіна, О. Леонтьєв, О. Лурія, Ч. Осгуд, Т. Себеока, Н. Чепелєва, Л. Щерба та ін.). Проблеми комунікативної взаємодії суб'єктів діяльності досліджувалися у контексті трансформації психічного образу (Б. Ананьєв, В. Зінченко, С. Рубінштейн та ін.), цілеутворення у спільній діяльності (О. Асмолов, Г. Бєлоусова, Ю. Лотман та ін.), психологічних особливостей підприємницької діяльності (Р. Багоцці, О. Данчева, Ю. Швалб та ін.), проблемного міжособистісного спілкування (Р. Вердербер, Є. Ільїн, З. Карпенко, Б. Ломов, О. Цуканова та ін.) та ефективної міжособистісної взаємодії (В. Казміренко, М. Корнєв, М. Розенберг, В. Третьяченко, Дж. Уоллен та ін.).

Отримані дослідницькі результати дозволили сформувати наукові уявлення про сутність комунікативних компетенцій, їх функціональні особливості тощо. При цьому, у дослідженнях, присвячених питанням професійного становлення (О. Андрусевич, І. Берегова, Г. Геворкян,

Гудименко, Т. Євтушенко, О. Кисельова та ін.), комунікативним компетенциям професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю не приділялося достатньо уваги, що ускладнювало вироблення дієвих підходів до їх розвитку під час навчання у закладах вищої освіти.

Мета статті - провести концептуалізацію процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв.

Викладення основного матеріалу і результатів дослідження

Показано, що процес комунікації представлений різними комунікативними категоріями: комунікативна особистість; комунікативна свідомість; комунікативна діяльність; комунікативна поведінка; комунікативні здібності; комунікативні конфлікти тощо. При цьому дослідники виокремлюють типи комунікацій, які, по суті, репрезентують аспекти комунікативного процесу: моделі трансмісії, моделі ритуалу, моделі привернення уваги, моделі рецепції та ін. (D. McQuail та ін.). Зокрема, розкрито циклічні моделі комунікативного процесу (М. Бергельсон, Зимня). Показано, що відмінною рисою моделей цього типу є орієнтація не на рівні мови та притаманні їм одиниці, а на цикли процесу розгортання думки, реалізації програм мовлення, задіяння принципу поєднання рівнів, коли виділяються домовленнєві етапи з притаманними їм специфічними когнітивними процесами: членування початкового задуму, категоризація, пропозиціювання, побудова поверхневої структури повідомлення.

Зазначено, що заслуговує на увагу модель комунікації Л. Засєкіної, яка складається з чотирьох етапів: на першому - мотиваційному етапі - з'являється бажання вступати у комунікацію; на другому - семантичному - виникає дифузний, цілісний образ майбутнього повідомлення, на третьому етапі дифузний образ набуває дискретні ознаки і кодується у мовні знаки, в результаті чого утворюється повідомлення; на четвертому етапі - інтеграції - відбувається наповнення повідомлення і його відправка. При сприйнятті мови етапи розміщуються у зворотному порядку. Існування мотиваційного етапу обумовлене тим, що будь-яке спілкування має певну мету, яка полягає у здійсненні комунікативного впливу на адресата. Внаслідок цього мотивація останнього може змінюватися. Констатовано, що комунікативні компетенції слід розглядати як сукупність знань і умінь учасників міжкультурної комунікації, інтеракції в цілому, у спілкуванні в різноманітних умовах (ситуаціях) із різними комунікантами; як набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами, постулатами і конвенціями спілкування (Ф. Бацевич). Зважаючи на те, що стратегії, правила, постулати, конвенції встановлюють певні закономірності у комунікації, можна стверджувати, що знання цих закономірностей є важливим чинником розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю.

Встановлено, що ядром комунікативних компетенцій є механізм мовної комунікації, в основі якого лежать соціальні взаємодії, що регулюють соціальні відносини. Даний механізм описується на двох рівнях: комунікативному, на якому співрозмовники представлені за їх активністю у діалозі, і соціально- психологічному, на якому співрозмовники розглядаються в якості носіїв певних соціальних ролей (Л. Федорова).

З'ясовано, що професійні компетенції підпорядковуються у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам (системного спадкування; інваріантності та циклічності розвитку; дуальності управління та організації систем; спіральності розвитку; системного часу і гетерохронії; парним законам дивергенції та конвергенції та ін.) (О. Субетто).

Показано, що у структурі діалогової взаємодії переважають емоційний і когнітивний компоненти, які можуть бути охарактеризовані через високий рівень емпатії, відчуття партнера, уміння прийняти його таким, яким він є, відсутність стереотипності у сприйнятті інших, гнучкість мислення, принципи. психологічний комунікативний компетенція професіоналізм

Саме принципи діалогічного спілкування є актуальними для розуміння сутності ненасильницьких форм комунікації майбутнього фахівця-гуманітарія, які розкриваються через позитивний зміст категорій співпраці, толерантності, справедливості, свободи, рівності, гідності і передбачають формування особистісної відповідальності (асертивності) та активний опір проявам насильства. Виходячи з цих позицій, пріоритетним завданням розвитку комунікативних компетенцій майбутніх фахівців гуманітарного профілю у процесі їх професіоналізації є зміщення акцентів з монологічного мовлення й пасивного слухання на конструктивний діалог, з урахуванням аксіологічного, діяльнісного та особистісного аспектів культури комунікації.

З'ясована значущість особистісного смислу та смислових комунікацій у розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця- гуманітарія. Показано, що у сучасних дослідженнях з теорії комунікацій смисл мовного вислову розглядається як обумовлений місцем даного висловлювання в структурі діяльності комунікатора, а також його мотивами і цілями, у тому числі такими, що не належать безпосередньо до комунікативної ситуації (Л. Засєкіна). У діяльності суб'єкта розкриваються і фіксуються як мінливі, так і незмінні, сутнісні характеристики об'єкта. Незмінні характеристики утворюють значення об'єкта, яке виступає у вигляді загального смислу (А. Панфілова). Трактування значення, як фрагменту смислу, інваріантного до психологічних смислоутворюючих контекстів, переважає зіставлення значення і смислу, як бінарної опозиції (С. Морозов). Різні психологічні контексти специфікують значення, завдяки чому до останнього додаються нові складові й розширене значення набуває статус смислу (С. Морозов). Отже, на відміну від значення, яке відображає закріплену у культурі інтерпретацію знаку, смисл відображає індивідуальні або групові аспекти інтерпретації, які втілюють контекст актуальної діяльності, зокрема професійної. Іншими словами, смисл нерозривно пов'язаний з актуальною діяльністю суб'єкта, а також з об'єктом, цілями і мотивами цієї діяльності.

Зазначається, що специфіка складного об'єкту не може бути зрозумілою, якщо виходити тільки з властивостей та особливостей елементів системи, позаяк вона залежить від цілісної природи та зв'язків і відносин, що виявляються в ієрархічних принципах побудови, поліструктурній та багаторівневій організації системи (В. Казміренко, В. Третьяченко). З постулатів системності, ситемно- організаційного, компетентнісного, суб'єктно-діяльнісного, процесуально- динамічного підходів та компетентнісної парадигми професійної діяльності запропоновано концептуальне соціально-психологічне обґрунтування дослідження процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю в умовах сучасної вищої освіти. Показано, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Чим більше безліч одиничних або елементарних комунікативних компетенцій, тим більшою є потужність безлічі потенційних композиційних компетенцій, з яких формуються компетентнісні новоутворення - функціональні системи, що забезпечують професійну успішність фахівця-гуманітарія, тим більшим стає потенціал комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю.

Встановлено, що комунікативна компетентність, як детермінанта професійного становлення майбутнього фахівця гуманітарного профілю, має складну структуру, в складі якої виділяються змістовно-смислова, гностично- пізнавальна і операціонально-діяльнісна групи компетенцій, що різняться за змістом функціонального навантаження.

Змістовно-смислова компетенція являє собою поєднання інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, що спонукають майбутнього фахівця гуманітарного профілю до здійснення комунікативної взаємодії в рамках професійної діяльності; це розуміння змісту і значення побудови грамотної комунікації; відповідальність за адекватність і ефективність форм, напрямків та методів спілкування.

Гностично-пізнавальна компетенція являє собою систему знань, що характеризують: зміст і специфіку професійного спілкування фахівця-гуманітарія; сутність, структуру, функції, види, закономірності розвитку спілкування взагалі і професійного зокрема; стилі спілкування і особливості власного комунікативного стилю; методи і прийоми розвитку комунікативних умінь і їх самоаналіз з точки зору ефективності/неефективності; перцептивні вміння та інтелект.

Операціонально-діяльнісна компетенція являє собою комплекс умінь і навичок, які забезпечують здатність майбутнього фахівця гуманітарного профілю реалізувати необхідну систему професійних дій; актуалізується в реальній комунікативній діяльності, виражається через алгоритм поведінки суб'єктів комунікативної взаємодії, побудованій на системі знань і правилах комунікації і орієнтованій на ефективне здійснення практичних дій для досягнення цілей комунікації у професійній діяльності.

Висновки

Запропоновано концептуальне соціально-психологічне обгрунтування процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Показано, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Чим більше безліч одиничних або елементарних комунікативних компетенцій, тим більшою є потужність безлічі потенційних композиційних компетенцій, з яких формуються компетентнісні новоутворення - функціональні системи, що забезпечують професійну успішність фахівця-гуманітарія, тим більшим стає потенціал комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю.

Література

1. Losiyevska O.G. Psychologicd features of the communication of the future specialists in the humanities. Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. К. : Вид-во «ЛАДО», 2014. Т. І. Вип. 41. С. 159 - 163.

2. Mordus K.V., Poluektova К.О., Losiyevska O.G. Psychological typology of conflict relationships іп the organization: the gender aspects. Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018. № 3 (47). Т. 2. С. 82 - 87.

3. Okulich-Kazarin V., Losiyevska O., Zhurba М., Bokhonkova Yu. Three Scientific Facts about Ukrainian and Polish Law-Students: Verification of Statistical Hypotheses about their Preferences of Learning at Lectures. European of Contemporary Education, 2019. № 8(3). Published in the Slovak Republic. P. 562 - 573.

References

1. Losiyevska O.G. Rsychological features of the communication of the future specialists in the humanities. Aktual'm problemi psihologu : zb. nauk. prac' Institutu psihologu іт. G.S. Kostjuka NAPN Ukrarni / za red. S.D. Maksimenka, L.M. Karamushki. K. : Vid-vo «LADO», 2014. T. I. Vip. 41. S. 159 - 163.

2. Mordus K.V., Poluektova K.O., Losiyevska O.G. Psychological typology of conflict relationships іп the organization: the gender aspects. Teoretichm і prikladm problemi psihologu: zb. nauk. prac' Shіdnoukraї'ns'kogo narionaTnogo umversitetu m. V. Dalja. Sr^rodonec'k: Vid-vo SNU m. V. Dalja, 2018. № 3 (47). T. 2. S. 82 - 87.

3. Okulich-Kazarin V., Losiyevska O., Zhurba M., Bokhonkova Yu. Three Scientific Facts about Ukrainian and Polish Law-Students: Verification of Statistical Hypotheses about their Preferences of Learning at Lectures . European of Contemporary Education, 2019. № 8(3). Published in the Slovak Republic. P. 562 - 573.

Размещено на Allbest.ru