Особливості організації та проведення фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн – членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Особливості організації та проведення фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн - членів НАТО

2022



Зміст

Вступ

1. Організація фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн НАТО

2. Особливості фізичної підготовки військовослужбовців у навчальних закладах НАТО

Висновки

Список використаних джерел та літератури



Вступ

фізичний навчальний військовослужбовець

Однією з найважливіших проблем реформування у системі навчання військових фахівців є розробка і втілення в повсякденну діяльність нових технологій у сфері фізичної підготовки. Вирішення цієї проблеми потребує ґрунтовного аналізу різних аспектів фізичної підготовки військовослужбовців провідних країн світу. Такий аналіз дозволить об'єктивно оцінити переваги і недоліки підготовки українських військовослужбовців у порівнянні із зарубіжними.

На сучасному етапі становлення вітчизняних Збройних Сил, пріоритетним завданням є членство в НАТО. Згідно з керівними документами НАТО, кожен член альянсу може мати свою систему фізичної підготовки, яка відповідає умовам та особливостям країни, але рівень підготовки військовослужбовців повинен відповідати загальному стандарту.

Визначення основних тенденцій вдосконалення системи військо-фізичної підготовки в арміях провідних країн світу дозволить визначити шляхи оптимізації психофізичної підготовки вітчизняних військових фахівців, що і обумовлює актуальність даного дослідження.

Дослідження виконується згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011- 2015 рр. Міністерства освіти і науки, молоді і спорту» за темою Удосконалення програмно-нормативних основ фізичного виховання в навчальних закладах» (номер державної реєстрації 0111U001733).

Мета дослідження - аналіз сучасного стану організації фізичної підготовки військовослужбовців провідних країн світу.

Методи дослідження - аналіз, узагальнення та систематизація даних літературних джерел, нормативних документів з проблематики військово-фізичної підготовки політичним союзом (НАТО).



1. Організація фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн НАТО

Країни НАТО об'єднали свої зусилля для колективної оборони, збереження миру і безпеки. Основною метою Альянсу є забезпечення свободи й безпеки всіх його членів політичними та військовими засобами відповідно до принципів ООН.

Ключовими країнами Альянсу є Сполучені Штати Америки, Німеччина, та Великобританія. Крім країн які входять до НАТО, існують «супердержави», які не входять до жодного військового блоку, але відіграють значну роль на світовому військовому та економічному просторі. Такою країною є Франція. Тому своє дослідження акцентуємо на аналізі організації фізичної підготовки саме в цих країнах.

Військові дії, які велись Сполученими Штатами Америки в Кореї (1950-1953) і В'єтнамі (1964-1973 рр.) показали, що військовослужбовці американської армії мають низький рівень фізичної підготовленості і тому часто не в змозі виконувати поставлені перед ними завдання у повному обсязі. Фізична непідготовленість військових американської армії породжувало в них невпевненість у власних силах, що, в свою чергу дуже негативно впливало на морально-психологічний стан військовослужбовців і підрозділів. Командуванням було недооцінено значення фізичної підготовки у мирний час, тому було прийнято рішення покращувати рівень безпосередньо в ході бойових дій.

Для досягнення належного рівня фізичної готовності контингенту командуванням американської армії були розроблені пріоритетні напрями організації процесу психофізичної підготовки [1, 11]:

розвиток загальної витривалості як основи високої фізичної працездатності та протистояння втомі, що постійно зростає;

розвиток м'язової сили та витривалості, необхідних для підтримання правильної пози і виконання необхідних обов'язків упродовж тривалого періоду часу;

формування військово-прикладних рухових навичок: різноманітних способів пересування, долання природних і штучних перешкод, перенесення вантажів, метання гранат, прийомів рукопашного бою;

розвиток необхідних психічних якостей, навичок самоконтролю в умовах фізичного і психічного стресу;

забезпечення раціонального масо-зростового співвідношення і оптимального складу тіла.

У відповідністю з діючою концепцією розвитку збройних сил США повна фізична готовність включає в себе фізичну придатність військовослужбовців до опанування і ефективного виконання відповідної військово-професійної діяльності, оволодіння наступними військово-прикладними руховими навичками [10]:

різноманітні способи пересування - подолання перешкод;

виживання у воді;

прийоми рукопашного бою;

оперативна фізична готовність до ведення бойових дій у конкретних кліматичних умовах.

Крім цього, повна фізична готовність передбачає наявність у військовослужбовців таких морально-вольових якостей, як сміливість, рішучість, упевненість у собі, агресивність та здатність діяти у складі групи і бути її лідером [2].

Згідно з настановою по фізичній підготовці армії США під повною готовністю військовослужбовця до бою слід розуміти технічну, психічну й фізичну готовність. «Якщо одного з цих видів бракує, - підкреслюється в цьому документі, - страждає бойова ефективність. Без технічної готовності військовослужбовець не володіє потрібним рівнем військових знань і умінь, без психічної йому бракує впевненості, без фізичної - бракує основних фізичних якостей, щоб виконувати встановлені завдання під час бойових дій» [4, с. 57]. Тренувальний процес військовослужбовців заснований на розумному застосуванні загальновідомих принципів: безперервності (поступове, оптимальне підвищення навантажень), прогресування тренувальних впливів (регулярне підвищення фізичного навантаження), збалансованості (гармонійне поєднання видів рухової діяльності), різноманітності, регулярності [3].

У 1974 році в збройних силах Великобританії була розроблена принципово нова система фізичної підготовки військ, в якій є багато спільного з американською, оскільки вона має схожу концепцію - «фізичну готовність» військовослужбовців до бойової діяльності [7].

Мета фізичної підготовки збройних сил Великобританії - забезпечення фізичної здатності військовослужбовців виконувати бойові завдання.

Основними завданнями фізичної підготовки військовослужбовців є:

підвищення ефективності професійної діяльності;

скорочення термінів приведення військ у повну бойову готовність;

підвищення рівня фізичного розвитку і зміцнення їх здоров'я;

зняття нервового напруження і забезпечення активного відпочинку.

Реформування системи фізичної підготовки виправдало себе і дозволило значно підвищити боєздатність військ. Після закінчення війни на Фолклендських островах уряд Великобританії визнав, що перемога була досягнута, головним чином, завдяки значній фізичній і психічній перевазі англійських солдат над противником. При цьому було підкреслено, що висока фізична підготовленість була необхідна особовому складу всіх родів військ [7].

Винятковою особливістю системи фізичної підготовки армії Великобританії є наявність спеціалістів «корпусу фізичної підготовки», які підпорядковуються безпосередньо головному інспектору фізичної підготовки. Для здійснення свої функціональних обов'язків вони відряджаються до відповідних військових частин. До складу цих частин спеціалісти «корпусу фізичної підготовки» не входять та їх командирам не підпорядковуються. Це дозволяє спеціалістам бути незалежними від місцевого командування. На спеціалістів покладаються обов'язки: здійснення контролю за виконанням програм фізичної підготовки у відповідності з вимогами керівних документів; періодичне проведення перевірок рівня фізичної готовності особового складу; розробка для командирів та інструкторів з фізичної підготовки рекомендацій щодо удосконалення фізичної підготовки і спортивної роботи.

Інакше кажучи, спеціалісти «корпусу фізичної підготовки» збройних сил Великобританії виконують роль контролерів і радників з усіх питань організації та методики проведення роботи з фізичної підготовки і спорту. Така система керівництва і організації фізичної підготовки, на думку англійського командування, створює найбільш ефективні передумови для діяльності спеціалістів фізичної підготовки, спрямованої на забезпечення належного рівня фізичної готовності особового складу всіх родів військ [1, 10].

У 1974 році аналіз бойових дій армій США в Кореї та В'єтнамі, Франції - в Індокитаї й Алжирі примусили командування Німеччини змінити погляди щодо фізичної підготовки особового складу як засобу підвищення боєздатності військ і вжити заходи для її вдосконалення. Внаслідок цього з'явилася розробка нової концепції фізичної підготовки у збройних силах ФРН, яка базувалась, головним чином, на засобах і методах спортивного тренування. Вона отримала назву «концепція фізичної придатності».

У відповідності з новою концепцією метою фізичної (спортивної) підготовки у бундесвері є «виховний вплив на цілісну особистість людини шляхом навчання рухам, зміцнення здоров'я і раціонального використання вільного часу». Основними завданнями спортивної підготовки вважався розвиток фізичних навичок і підвищення спортивних результатів [14].

Спорт став розглядатися, з одного боку, як «чудовий засіб військової підготовки і виховання солдатського духу», а з іншого - як частина загального виховання і освіти, яка не має нічого спільного з військово-прикладною спрямованістю. Таке протиріччя цільової установки накладало відбиток на організацію і зміст сучасної фізичної підготовки (спорту) збройних сил Німеччини [1].

У Збройних силах Німеччини фізична підготовка проводиться у двох формах «службового» і «позаслужбового» спорту. До «службового спорту» входять наступні види програм: загальна; особлива; перевірка то оцінка; масові змагання; підготовка спортсменів високої кваліфікації.

Аналіз системи фізичної підготовки військовослужбовців Німеччини свідчить, що найбільш характерними її особливостями є [15]:

чіткий організаційний поділ загально розвивальної та оздоровчої фізичної культури, спорту і військово-прикладної фізичної підготовки, яка вважається самостійним предметом бойової підготовки;

компенсація відсутності штатних фахівців фізичної підготовки масовим навчанням нештатних;

пристосування засобів спортивної спрямованості у поєднанні з уніфікованими програмними вимогами до специфіки комплектування та наявності двох основних категорій особового складу (призовників і професіоналів - контрактників).

В цілому реформування системи фізичної підготовки німецького війська спрямоване на зближення з французькою моделлю фізичної підготовки (в площині спортивної доктрини) та з англо-американською, яка адаптована до вимог професійних збройних сил.

У збройних силах США існує децентралізований підхід до управління фізичною підготовкою. Він припускає передачу всіх повноважень з організації цього процесу під юрисдикцію видів збройних сил, що розробляють власні нормативні акти, які суттєво відрізняються між собою [15,16,17]. Фізична підготовка у ВВНЗ США проводиться з офіцерами по стійного складу та офіцерами-слухачами офіційно в трьох формах: групові заняття, індивідуальні заняття і спортивна робота. Планові заняття з фізичної підготовки у ВВНЗ з офіцерами-слухачами проводяться щодня по 1 годині, а з офіцерами постійного складу не менш 3 годин на тиждень, по 15-45 хв щодня. За ініціативою відповідних начальників у ВВНЗ практикується проведення позапланових занять фізичною підготовкою в ранковий час (“біг до сніданку”) і фізичне тренування в процесі занять з бойової підготовки. У вишах (на факультетах), які готують спеціалістів для сухопутних військ США, основою ранкових занять з фізичними вправами є біг на 2-3 милі (від 3 до 5 км), а для корпусу морської піхоти - 5 миль (біля 8 км) [15,16,17]. Спортивна робота у вишах збройних сил США організаційно відокремлена від фізичної підготовки. Для її організації в у ВВНЗ призначаються відповідно офіцери та створюються консультативні ради зі спорту.

Основною організаційною формою спортивної роботи у вишах армії США є навчально-тренувальні заняття та змагання з масових і прикладних видів спорту. При цьому офіцерам надається право обрати вид спорту за своїми уподобаннями. Це дозволяє залучити до занять спортом усіх офіцерів. Велику популярність серед них мають ігрові види спорту: міні-бейсбол, міні-футбол, міні-баскетбол, американський футбол, які проводяться за спрощеними правилами. Спортивні та рухові ігри, на думку військового командування вишів, виховують змагальний дух, розвивають навички командного впливу та інстинкту агресивності. У ВВНЗ фізичною підготовкою керують відповідні начальники, їм допомагають позаштатні спеціалісти: спортивні керівники, їх помічники, тренери та інструктори [15, 16, 17].

Високий рівень фізичного розвитку як офіцерів постійного складу, так і офіцерів-слухачів вишів Німеччини командуванням бундесверу розглядається як необхідна умова успішного проведення ними військово-професійної діяльності. Водночас під час перевірки фізичної підготовки офіцерів постійного складу перевага надається вправам суто військово-прикладного характеру: марш-кидок, стрільба зі штатної зброї. В основу перевірки фізичної підготовленості офіцерів-слухачів покладено тест фізичної придатності [5].

У збройних силах бундесверу поняття “спорт” є рівнозначним поняттю “фізична підготовка”, оскільки він розглядається як засіб забезпечення високої фізичної підготовленості військовослужбовців до військової діяльності. Він поділяється на масовий спорт і спорт вищих досягнень. Масовим спортом повинні займатися всі офіцери вишів віком до 49 років. Заняття спортом проводяться в рамках загальної (основної і додаткової) програми “службового спорту”. Основна програма призначена для розвитку основних фізичних якостей і фізичного вдосконалення офіцерів. Вона має чітко виражений загально-розвиваючий характер. Її змістом є загально-розвиваюча гімнастика, гімнастика на снарядах, легка атлетика, плавання, деякі рухливі та спортивні ігри.

У додаткову програму входять заняття футболом, гандболом, боксом, дзюдо, лижним спортом. Найпопулярнішим видом спорту є дзюдо, яке сприяє формуванню в офіцерів військово-прикладних навичок. Для виконання основної і додаткової програми відведено 2-3 заняття по 90 хв щотижня. Час, що виділяється для цього, забороняється використовувати для проведення інших заходів.

Вибір видів спорту для занять здійснюється офіцерами виключно добровільно з переліку тих видів спорту, що розвиваються в збройних силах. Кожен офіцер має обрати два види (індивідуальний і командний). При своєму виборі офіцер обов'язково повинен ураховувати користь занять обраним видом спорту для служби.

Спортивні спеціалісти бундесверу вважають, що педагогічне орієнтування спортивної концепції є одним з найсильніших моментів системи спортивної підготовки. Воно визначає спрямованість масового спорту на залучення військовослужбовців до регулярних занять спортом. Зміст спортивної роботи у бундесвері формується, виходячи з положення про те, що спорт повинен служити засобом релаксації, саме тому спортивна практика включає в себе в основному спортивні та рухливі ігри, плавання, а також види спорту, які обирають за бажанням ті, хто займається. При цьому дуже велику увагу німецькі спеціалісти приділяють регулярності та інтенсивності навчально-тренувальних занять з видів спорту [15,16,17].

Розглянемо фізичну підготовку офіцерів у ВВНЗ збройних сил Великобританії. Керівництво й організація фізичної підготовки Великобританії здійснюється головним інспектором. Централізація керівництва і організації є основною рисою, яка відрізняє систему фізичної підготовки британської армії.

Заняття проводяться відповідно до програм. Існує п'ять видів програм з фізичної підготовки: для військовослужбовців віком до 40 років; для військовослужбовців старших 40 років; для військовослужбовців адміністративної та штабної ланки; для спеціалістів, які несуть бойові чергування; для військовослужбовців-жінок [2; 6].

Офіцери постійного складу вишів належать до групи військовослужбовців адміністративної та штабної ланки. Керівними документами передбачено проведення занять з ними три рази на тиждень. Але тривалість цих занять різна і залежить від віку офіцерів. Для офіцерів постійного складу молодших 40 років тривалість занять складає 45-60 хв, старших 40 років - 20 хв. Програма фізичної підготовки офіцерів постійного складу вишів Великобританії містить такі розділи: загально-розвивальну гімнастику, легку атлетику, плавання, футбол, баскетбол, бокс, дзюдо. Відповідальність за фізичну готовність офіцерів постійного складу ВВНЗ несуть відповідні начальники. Практичне проведення занять покладається на позаштатних інструкторів та їх помічників, які працюють під контролем спеціалістів з “корпусу фізичної підготовки” [15].

Планові заняття з фізичної підготовки у ВВНЗ з офіцерами-слухачами проводяться щодня по 1 годині за такими розділами: загально-розвивальна гімнастика, легка атлетика, плавання, футбол, баскетбол, бокс, дзюдо. На початку кожного періоду навчання з офіцерами-слухачами проводиться тест “вихідні фізичні можливості”. Для здачі цього тесту офіцери-слухачі вишів збройних сил Великобританії поділяються на п'ять вікових груп. Нормативи з цього тесту встановлені лише для перших трьох вікових груп. Результати, отримані під час його здачі, служать для визначення початкового рівня фізичних навантажень як орієнтир для розробки програми з подальшого підвищення в ході занять з фізичної підготовки. Військовослужбовці віком 40 років і старші від перевірки за цим тестом звільняються, але, як і решта офіцерів, наприкінці кожного періоду підготовки перевіряються за тестом “базова фізична придатність”.

Для визначення фізичної готовності, придатності або функціональної спроможності збройні сили розглянутих вище країн мають систему контролю. У військовій системі перевірка та оцінка знань, умінь, навичок розглядається як складова системи навчання і виховання військовослужбовців. Серед видів контролю одне з провідних місць займає оцінка рівня індивідуальної фізичної підготовленості військовослужбовців, що найбільш повно відображає результат функціонування усієї системи фізичного виховання військовослужбовців.

2. Особливості фізичної підготовки військовослужбовців у навчальних закладах НАТО

У 1966 році Франція виходить з військової організації НАТО та приймає військову доктрину «оборона по всім азимутам», що сприяло підвищенню вимог до фізичної підготовки.

Особливе значення у збройних силах Франції надається морально-психологічній підготовці. Військові фахівці вважають що психологічне загартування особового складу є фактором, який компенсує короткий термін служби та недостатність спеціальної підготовки [1].

Основним засобом психологічного загартування військових є фізичні вправи, які виконуються в умовах стресу, підвищеної небезпеки та ризику [10].

Метою фізичної підготовки військовослужбовців французького війська є сприяння ефективному оволодінню особовим складом військово-професійної діяльності й психофізичній підготовці його до участі у бойових діях. Виходячи із мети основними завданнями фізичної підготовки військових Франції є: розвиток основних фізичних та психологічних якостей; зміцнення здоров'я та підвищення працездатності; формування особистих навичок ведення бою, та дії у складі підрозділів; зміцнення дисципліни та згуртованості підрозділів.

Крім цього фізична підготовка виконує багато загальнонаціональних функцій, а саме [3]:

зміцнення єдності збройних сил і нації;

підвищення престижу військової служби серед молоді;

зміцнення зв'язків із союзниками;

надання допомоги та підвищення впливу на армії країн що розвиваються.

Основним принципом фізичної підготовки є особиста мотивація кожного військовослужбовця на підвищення та підтримання належного рівня особистої фізичної готовності. На відміну від системи фізичної підготовки армій Сполучених Штатів Америки та Великобританії, де мотивація виражена безпосередньо матеріальною зацікавленістю, у французькому війську спостерігається високий рівень зацікавленості у добровільному спортивному вдосконаленні.

Автори для стислої ілюстрації аналітичного матеріалу, що був використаний для формулювання висновків дослідження, обмежуються СВО США, Великої Британії, Польщі, приділяючи основну увагу підготовці офіцерів ТР у ВВНЗ ЗС визначених країн, лише окреслюючи інші форми підготовки офіцерського складу.

І. Найбільш універсальною є СВО США, яка забезпечує офіцерськими кадрами другі за чисельністю і найбільш потужні ЗС у світі, а також готує значну кількість офіцерських кадрів для інших країн НАТО та дружніх країн за програмою навчання іноземного військового персоналу IMET (International Military Education & Training).

Система підготовки офіцерів ТР для ЗС США включає три основні складові.

1. Підготовка офіцерів у ВВНЗ ЗС: для отримання первинного офіцерського звання: в академіях видів ЗС з подальшою спеціалізацією у школах родів військ (сил) і служб (що забезпечує 25 % усіх потреб ЗС у офіцерах ТР); в офіцерських кандидатських школах (для військовослужбовців, що не мають офіцерських звань, але мають чи отримують вищу освіту) (13 %); для подальшого навчання (перепідготовки): у спеціалізованих офіцерських школах та спеціалізованих міжвузівських коледжах; у навчальних центрах видів ЗС; в інституті заочного навчання офіцерів Міністерства оборони США.

2. Підготовка офіцерів резерву на курсах позавійськової підготовки офіцерів резерву - ROTC (Reserve Officers Training Corps) (480 годин на протязі 4-х років) при більш як 620 цивільних університетах і коледжах (із підпорядкуванням курсів на базі цих ВНЗ видам ЗС: 300 - Армії, 200 - ВПС, 65 - ВМС, 60 - Корпусу морської піхоти) з присвоєнням первинного офіцерського звання другий лейтенант резерву (з наступним проходженням служби у військах - 2 роки та в резерві - 4 роки) чи другий лейтенант (з наступним проходженням служби у військах - 3 роки та в резерві - 3 роки) (48 % потреб ЗС).

3. Прямий прийом на військову службу (на офіцерські посади) цивільних фахівців (лікарів, юристів, наукових співробітників, капеланів тощо з подальшою підготовкою в навчальних центрах (12 % потреб ЗС). Також має місце відбір офіцерів з національної гвардії та резерву (2 % потреб ЗС).

Основну роль у підготовці офіцерів ТР відіграють чотири академії видів ЗС: Армії США (US Military Academy); Військово-повітряних сил (US Air Force Academy); Військово-морських сил (US Naval Academy), яка готує також офіцерів Корпусу морської піхоти; Берегової охорони (US Coast Guard Academy). До цих академій за умовами навчання та повсякденної діяльності можна віднести також Американську торгову морську академію (академію федеральної служби - US Merchant Marine Academy), що випускає офіцерів, які забезпечують морські перевезення військовим транспортом.

Хоча перші чотири ВВНЗ готують лише 25 відсотків офіцерів ТР (з диференціацією по видам ЗС), але саме їх випускники мають беззаперечний пріоритет у службовій кар'єрі, стають елітою як ЗС США та інших країн, так і видатними державними діячами. В той же час підготовка кадетів (її академічна програма без військової спеціалізації) саме в цих ВВНЗ має найбільше спільних рис з підготовкою курсантів у ВВНЗ ЗС України і тому являє найбільший інтерес.

Проведений аналіз підготовки офіцерських кадрів у видових академіях ЗС США дозволив виділити її основні особливості.

1. У видових академіях проводиться лише базова підготовка офіцерів ТР виключно до освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) бакалавра за чисельними бакалаврськими програмами загальнодержавного (федерального) переліку цивільних спеціальностей з присвоєнням первинного офіцерського звання "другий лейтенант" (в ВМС - ен-сайн, категорія 0-1) наказами міністрів видів ЗС США. Термін навчання - 4 роки (47 місяців).

2. Професійний відбір вступників, з урахуванням високої престижності ВВНЗ, є багатоступеневим, розпочинається за рік до вступу, передбачає участь в системі відбору державних діячів різних гілок влади, забезпечує конкурс вступників до 10-14 чол. на місце. Результати тестів і вступних екзаменів у ВВНЗ дають лише додаткову інформацію про кандидата. Найважливішим показником є успішність у середній школі (на підготовчих курсах - для військовослужбовців). Довідки про вивчені предмети та отримані оцінки, а також характеристики висилаються в академію безпосередньо школою. Така практика знижує суб'єктивність при зарахуванні кандидата.

3. Обсяг набору кадетів до конкретного ВВНЗ перевищує плановий випуск офіцерів в середньому на 20 відсотків, що визначає значний відсів кадетів впродовж навчання (переважно на молодших курсах) і відповідну жорстку конкуренцію. На протязі тривалого часу в основних видових академіях підтримується відносно постійна чисельність кадетів (4000 - 4400 чол.), зміни у поточних потребах видів ЗС США в офіцерах ТР регулюються за рахунок можливостей інших форм підготовки офіцерів тактичного рівня, які були розглянуті вище. Так, чисельність кадетів US Military Academy напочаток 2017 / 2018 навчального року складала 4120 осіб (3423 юнака / 83%, 697 дівчат / 17%).

4. Навчальний план кадета - це сукупність основних програм, які інтегровано реалізуються на протязі 4 років навчання через обов'язкові та вибіркові курси, поза навчальні та інші заходи: академічної (загальноосвітньої, The Academic Program); військової (The Military Program) та деяких інших (залежно від виду збройних сил, наприклад в академії ВПС - початкової льотної підготовки); фізичного розвитку (The Physical Program); програми розвитку характеру. Обсяг військових дисциплін не перевищує 15 % навчального часу (переважно практичне і самостійне навчання), програма військової підготовки (крім курсу військового лідерства) реалізується поза межами семестрів (академічної програми), переважно влітку в навчальних центрах.

5. В академічному штаті (науково-педагогічний склад кафедр) близько 75 % складають офіцери, до 80 % яких після 3-4 років служби у ВВНЗ проходять ротацію у війська. Старший науково-педагогічний склад кафедр є поєднанням військових і цивільних осіб, які досягли академічного звання професора (професора академії) або асоційованого професора (доцента) в своїх відповідних дисциплінах, пропонують академічний досвід і забезпечують безперервність і наступність навчальних програм (традицій науково-педагогічної школи) через їх довгострокові призначення.

6. Аналіз проходження служби керівного складу усіх без винятку видових академій свідчить про його ретельний відбір з найбільш досвідчених офіцерів певного виду збройних сил з багатим досвідом участі у військових кампаніях по усьому світі.

7. Навчально-матеріальна база видових академій є унікальною навіть у порівнянні з кращими університетами країни, займає значні площі (академія Армії США Вест-Пойнт - 6507 га; академія ВПС в Колорадо-Спрингс - більше 7 тис. га і т.д.). Спортивна база академій включає об'єкти олімпійського класу. Потужні медичні центри академій забезпечують найвищий рівень медичного обслуговування постійного і змінного складу та надають послуги населенню регіонів. Обсяги фінансування окремого ВВНЗ складають сотні млн. доларів на рік, наприклад для US Air Force Academy - 250 млн. доларів у 2017 р. (не враховуючи фінансування 10 окремої авіаційної бази). Окремі об'єкти є визначними пам'ятками історії і культури США, об'єктами національного і міжнародного туризму [18].

8. Навчальний процес в академіях органічно пов'язаний з участю кадетів у науковій роботі, що забезпечується функціонуванням у видових академіях десятків потужних наукових центрів відомчого та федерального рівнів (наприклад в US Military Academy 20 навчально-дослідницьких центрів та 10 центрів підвищення кваліфікації і реалізації програм).

9. Організація навчально-виховного процесу у ВВНЗ передбачає напружений режим навчання та повсякденної діяльності. Важливу роль в його підтримці відіграють командири батальйонів та рот кадетів - батальйонні та ротні тактичні офіцери спільно з сержантами (більшість з них мають бойовий досвід), які є прямими і безпосередніми командирами змінного складу, відповідають за створення та підтримку командного клімату, що сприяє індивідуальному та колективному розвитку досконалості у всіх програмних областях, контролюють індивідуальний розвиток кожного кадета в академічних, військових, фізичних та морально-етичних вимірах. Майбутні офіцери в повсякденній діяльності керуються "Кодексами честі", які були розроблені при створенні ВВНЗ і жорстко регламентують їх поведінку з можливістю оцінки і покарання за участі комітету честі навчальної бригади кадетів (навчального крила тощо). 10. Випускники видових академій отримують вищу цивільну освіту за ОКР бакалавра та певну кваліфікацію: інженер у галузі комп'ютерних технологій, інженер-механік тощо. Акредитацію бакалаврських програм в кожному ВВНЗ забезпечують 5 - 6 організацій: від регіональних (за групами штатів) до федеральної комісії з акредитації інженерних спеціальностей (ABET), Хімічного товариства США (ACS) тощо [18].

11. Контракт випускників академій передбачає 5 років служби в збройних силах та 3 роки в резерві. Перед призначенням на посаду вони обов'язково проходять курс спеціалізації в школах родів військ (сил) і служб відповідного виду збройних сил залежно від обраного військового фаху.

Наприклад для Армії США - це Центр родів військ Армії США (USACAC) у складі 17 воєнних шкіл і центрів, серед яких: центр і школа військ протиповітряної оборони, центр і школа бронетанкових військ, центр і школа армійської авіації, школа хімічної служби, центр і школа польової артилерії, піхотний центр і школа, центр і школа військової розвідки, центр і школа військ зв'язку тощо.

Після засвоєння відповідного курсу спеціалізації (16-19 тижнів, з окремих спеціальностей до 6-8 місяців, льотний склад - до року) вчорашні кадети - другі лейтенанти отримують базову підготовку офіцера ТР (Basic Officer Leadership Course, BOLC) за визначеним для них профілем у відповідній ланці "взвод Ї рота Ї батальйон": "офіцер піхоти" (Infantry Officer); "офіцер бронетанкових військ" (Armor Officer); "офіцер зенітної артилерії" (Air Defense Artillery Officer).

12. Подальша професійна підготовка офіцерів жорстко пов'язана з порядком проходження військової служби, наявністю певного військового звання, посади, з якістю атестації та з урахуванням перспективності офіцера. Протягом перших 10 років служби у молодших офіцерів у званні до капітана включно є можливість пройти курси підвищення кваліфікації (12-38 тижнів) в школах родів військ та спеціалізованих офіцерських школах.

13. Командування ЗС США також заохочує офіцерів удосконалювати рівень цивільної освіти. Так, офіцери, які мають вислугу понад двох років, можуть заочно навчатися в цивільних вузах з метою отримання (підвищення) наукового ступеня, а офіцери з вислугою більше 10 років Ї на стаціонарі.__ Аналіз біографій офіцерів видових академій свідчить про те, що більшість з них отримала 1-2 наукових ступеня магістра саме в цивільних університетах впродовж служби.

14. Система підготовки офіцерів ТР для ЗС США має і свої недоліки, серед яких власним командуванням і науковцями визначаються: недостатня мотивація до продовження служби понад перший контракт, особливо з активізацією військових операцій ЗС США в Афганістані, Іраку, країнах Африки. Так, з 2004 року виник і став збільшуватися дефіцит бойових льотчиків. Генерал Девід Гольдфейн, керівник кадрової служби ВПС США, визнав, що "швидкість звільнення пілотів бойової авіації його просто бентежить і, безумовно, загрожує національній безпеці Сполучених Штатів. Станом на початок 2018 р. з 3495 штатних посад льотчиків вакантними залишались 723 посади. Офіцери, відслуживши 5-10 років, відмовляються продовжувати контракт і йдуть в цивільні авіакомпанії".

В Армії США вакантними були 30 % офіцерських посад ТР, укомплектованість офіцерів резерву (категорії лейтенант - капітан) склала 5,5 тис. чол. при потребі у 18,5 тис. чол. [18,19]; надмірна елітарність виховання випускників видових академій, особливо US Military Academy, мотивація на досягнення переваги в кожному завданні на протязі навчання, що обумовлює певні проблеми організації роботи в команді у віддаленій перспективі [19]; неповна вирішеність проблеми забезпечення військової дисципліни у ВВНЗ. Так в US Military Academy (за умови "відсіву" 15-20 % кадетів за час навчання) правопорушення є навіть у сфері статевих відносин, причому їх кількість в 2016/2017 навчальному році склала 50 у порівнянні з 2015/2016 - 26. Про це 07.02.18 повідомила агенція Associated Press з посиланням на ще не опубліковану щорічну доповідь про стан військової дисципліни у трьох видових академіях США.

ІІ. Система підготовки офіцерів ТР для ЗС Великої Британії. Структура СВО Великої Британії значною мірою визначається історичними традиціями кожного з видів ЗС.

Підготовка офіцерів в теперішній час поділяється на кадрових офіцерів та офіцерів короткотермінової служби. Основним джерелом комплектування ЗС кадровим офіцерським складом є видові ВВНЗ. Частину кадрових офіцерів набирають із числа випускників цивільних ВНЗ, які закінчили курси у відповідних військових училищах або школах родів військ та служб. Офіцери короткотермінової служби укладають контракти на термін до трьох років з можливістю подовжити його до восьми років.

Основним середнім ВВНЗ сухопутних військ є Сандхерстське військове училище (випускає 1200 офіцерів кадрової та короткотермінової служби - 70 % потреб ЗС), яке здійснює початкову військово-професійну підготовку офіцерів і не дає вищої освіти. В училищі навчаються:__ юнаки та дівчата із середньою освітою віком від 17,5 до 20 років, які уклали контракти за два роки до закінчення середнього навчального закладу і займались в системі позавійськової підготовки молоді; військовослужбовці віком до 25 років; випускники цивільних ВНЗ віком до 25 років, які пройшли двомісячну підготовку у військовому училищі в період навчання в університеті (за два роки до його закінчення), отримали тимчасове військове звання "лейтенант" та повернулись до військового училища офіцерами-слухачами для проходження військово-професійної підготовки [7]. Навчання у військовому училищі розділено на два етапи: базовий терміном до 44 тижнів; додаткові курси різної тривалості залежно від обраної спеціальності.

Навчальна програма містить переважно загальновійськову та гуманітарну складові. Випускники у первинному офіцерському званні другий лейтенант розподіляються на курси спеціалізації в навчальні центри (школи) родів військ та служб тривалістю від кількох тижнів до кількох місяців. Деякі офіцери технічних спеціальностей, які не мають вищої освіти, направляються до цивільних ВНЗ або до Шрівенгемського військово-наукового коледжу.

Навчальні заклади ВПС комплектуються в основному кандидатами, які пройшли первинну льотну підготовку в авіаційному кадетському корпусі - добровільну організацію, призначену для навчання кадетів віком від 13 до 20 років теоретичним основам авіації, а також початковій льотній підготовці. Відібраних кандидатів направляють до навчального центру загальновійськової та спеціальної підготовки авіаційного коледжу в м. Крануелл, який є основним навчальним закладом, що забезпечує ВПС льотним та інженерним складом. Ті кандидати, яких відібрали для здобуття вищої освіти, зараховуються до відповідних цивільних ВНЗ за замовленням міністерства оборони.

Підготовка кадрових офіцерів ТР ВМС з усіх спеціальностей починається в Королівському військово-морському коледжі (м. Дартмут). Чисельність змінного складу - 450 курсантів.

Перший рік навчання - загальна морська підготовка.

Другий - стажування на бойових кораблях на офіцерських посадах зі складанням екзамену і присвоєнням тимчасового звання "молодший лейтенант".

Третій (для молодших лейтенантів стройової та адміністративної служб) - загальноосвітня підготовка у Королівському військово-морському коледжі.

Четвертий заключний рік - підготовка в навчальних центрах ВМС з присвоєнням постійного військового звання молодший лейтенант". Третій і четвертий рік (для молодших лейтенантів технічних служб) - загальноосвітня і технічна підготовка у Військово- морському інженерному коледжі (м. Плімут) за ОКР бакалавра з присвоєнням військового звання "лейтенант".

ІІІ. Система підготовки офіцерів ТР для ЗС Польщі, яка об'єктивно має найбільше спільних рис з СВО України, включає три основні складові.

1. Підготовка військових фахівців у ВВНЗ:__ за військовими напрямами (спеціальностями) за ОКР бакалавра (переважно командного складу ТР); за військовими напрямами (спеціальностями) за ОКР магістра (переважно для підготовки офіцерів з технічних напрямів); за цивільними напрямами (військовими спеціальностями) за ОКР магістра (переважно для підготовки офіцерів з окремих технічних напрямів).

2. Послідовна підготовка військових фахівців спочатку у цивільному ВНЗ за ОКР бакалавра з подальшою підготовкою у ВВНЗ за військовими спеціальностями ОКР магістра для підготовки офіцерів, на посади, які вимагають наявність відповідного ОКР (аналог схеми підготовки офіцерів "4 роки студент, 1 рік курсант" в Україні). В основному, застосовується для підготовки офіцерів логістики, озброєння і військової техніки тощо).

3. Підготовка майбутніх військових фахівців у цивільних ВНЗ: за цивільними напрямами (спеціальностями) за ОКР бакалавра з проходженням навчальних курсів у офіцерських школах (центрах); за цивільними напрямами (спеціальностями) за ОКР магістра (переважно для підготовки офіцерів з технічних напрямів) з подальшим проходженням офіцерських курсів у ВВНЗ (стосується вузької групи спеціальностей - право, військові лікарі, фармакологія, теологія тощо).

З чотирьох ВВНЗ ЗС Польщі, які готують офіцерів ТР, найбільший інтерес викликає досвід Військової технічної академії імені Ярослава Домбровського (BTA) - потужного міжвидового ВВНЗ, на який припадає практично половина державного замовлення ЗС (решта - на три видових ВВНЗ), яке не є дуже значним (понад 280 з 520 у 2015 р., 280 з 534 у 2016 р.) У СВО ЗС Польщі для забезпечення потужного науково-педагогічного потенціалу академії (90 професорів, 90 докторів і 420 кандидатів наук) та необхідної сучасної навчально-матеріальної бази не стали створювати військовий навчальний підрозділ у складі потужного цивільного університету, а навпаки, створили потужну військову академію (військово- цивільний технічний університет) для підготовки як військових (20 %), так і цивільних (80 %) фахівців. В академії на семи факультетах та в інституті оптоелектроніки курсанти навчаються за 11, а студенти за 22 напрямами, що забезпечує цивільними кадрами не тільки інженерний корпус країни, але й державну службу, переважно у таких напрямах, як національна безпека, інженерія безпеки, криптологія і кібербезпека, авіація і космонавтика тощо, чому сприяє науково-педагогічна система і загальний порядок саме ВВНЗ [19].



Висновки

Отже, фізична підготовка в провідних країнах світу розглядається як компонент бойової підготовки військ та головний фактор реалізації їх технічної та психологічної готовності. Тенденція підвищення військово-прикладної спрямованості фізичної підготовки посилюється з кожним роком. В різних країнах існують свої стандарти, які залежать від конкретних умов цих країн, але рівень підготовки військовослужбовців повинен відповідати загальному стандарту НАТО для виконання спільних завдань.

Вирішальним аспектом пошуку альтернативних шляхів удосконалення процесу фізичної підготовки особового складу Збройних Сил України є спрямованість на формування та закріплення усвідомленої, заснованої на глибоких знаннях та переконаннях мотивації до фізичного загартування, стійкої звички самостійно турбуватися про власне здоров'я.

Проведений аналіз свідчить про достатньо високий рівень підготовки офіцерських кадрів ТР у ВВНЗ ЗС США і, до певної міри, у ВВНЗ окремих країн НАТО. На його основі необхідно зазначити, що попри стандартизацію різних сфер воєнної діяльності країн НАТО, провідні країни альянсу зберегли основні унікальні національні особливості власних систем військової освіти. Це, в першу чергу, стосується США, ФРН, Великої Британії, Франції, Польщі тощо. Підготовка офіцерів має цілісний, безперервний і прагматичний характер. В її основі лежить принцип "вчити тому, що офіцеру потрібно на наступній посаді".

Основними площинами, в яких забезпечується досягнення сумісності випускників збройних сил країн НАТО є: реалізація програм міжнародного співробітництва у галузі військової освіти, обмін науково-педагогічними працівниками, а також курсантами (кадетами, слухачами) під час їх навчання між ВВНЗ країн НАТО; використання в навчальному процесі нормативних документів альянсу (штабних процедур), спільних зразків озброєння і військової техніки тощо; навчання офіцерів у коаліційних ВВНЗ та навчальних центрах

Командування з трансформації об'єднаних збройних сил НАТО; реалізація системи заходів бойової підготовки ЗС країн НАТО. В контексті запозичення досвіду зарубіжних СВО необхідно визначити, що позитивні фактори організації освітнього процесу найбільш повно спрацьовують тільки в комплексі різних факторів, серед яких: система підготовки офіцерських кадрів ТР в кожній з визначених країн є цілісною в комплексі усіх її складових; належна ефективність підготовки фахівців забезпечується значними обсягами фінансування та матеріально-технічного забезпечення; основні показники СВО, досвід якої доцільно брати до уваги, повинні відповідати завданням, чисельності, технологічному рівню Збройних Сил України, які на даний час є одними з найбільших в Європі; при проведенні заходів реформування є необхідним збереження спадкоємності, історичних традицій національної СВО і взагалі вищої освіти кожної з країн, врахування ментальності населення тощо.

Важливе значення має геополітичне положення країни, її участь в певному воєнно-політичному альянсі. Так, з урахуванням геополітичного положення США (територія яких знаходиться у віддаленому воєнно-географічному районі відносно традиційних театрів воєнних дій), ступенева підготовка офіцерських кадрів ТР виключно на визначені первинні посади є достатньою для кадрового забезпечення для умов як мирного, так, напевно, і воєнного часу. Для багатьох країн в умовах мобілізаційного розгортання / воєнного часу ступенева система підготовки офіцерських кадрів, яка не передбачає підготовку до певного спектру первинних і наступних посад тактичного рівня, в умовах їх прискореної "ротації" може ускладнити кадрове забезпечення збройних сил.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Вирішення такої проблеми вбачаємо у збільшенні рухової активності слухачів за рахунок залучення (за власним бажанням) на ранкову фізичну зарядку, що пропонуємо проводити під керівництвом викладача. Крім того, вважаємо за необхідне, розробити окремі графіки (програми) індивідуальної підготовки для слухачів з низьким рівнем фізичної готовності і обов'язковим урахуванням динаміки показників рухових, психофізіологічних, морфологічних та функціональних можливостей індивіда, генетичної статури тіла (соматотипу). Їх реалізацію здійснити на планових заняттях і в години самостійної підготовки. І найголовніше, для виконання вказаних програм відвести 2-3 заняття по 90 хв щотижня. Причому час, що виділяється для цього, заборонити використовувати для проведення інших заходів.



Список використаних джерел та літератури

1. Анохін Є.Д. Фізична підготовка в арміях провідних держав НАТО: навч. метод. посіб. / Є.Д. Анохін. - Л.: ЛВІ, 2005. - 115 с.

2. Аршинов О. Организация физической подготовки сил специальных операций США / О. Аршинов // Зарубежное военное обозрение. - 1994. - № 6. - С. 14-16.

3. Багдан Б. Физическая підготовка в Сухопутныхвойсках США // Зарубежноевоенное обозрение. - 1995. № 11. - С. 16-21.

4. Коваленко Т.Г. Физическая подготовка иностранных армий: методические рекомендации / Т.Г. Коваленко, Р.В. Коганов, П.П. Мачулин. - Волгоград: Изд-во Волгоградского гос. ун-та, 1998. - 33 с.

5. Лумпиров К. Подготовка личного состава сил специальных операций ВМС США / К. Лумпиров // Зарубежное военное обозрение. - 1992. - № 9. - С. 56-57.

6. Ольховий О.М. Теоретико-методичні засади системи фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів: автореф. дис. д-ра. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / О.М. Ольховий. - К., 2013. - 40 с.

7. Пихологічний супровід військовослужбовців в діяльності за екстремальних умов. Методичні рекомендації. Під наук. ред. Ложкіна Г.В. - Київ, 2003. - 132 с.

8. Приступа Є.Н. Військові багатоборства та військово-прикладні види спорту в системі підготовки фахівців Збройних Сил України / Є.Н. Приступа, С.В. Романчук // Вісник Кам'янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка. Серія: Фізичне виховання, спорт та здоров'я людини. - Кам'янець-Подільський, 2012. - Вип. 5. - С. 223-230.

9. Проверка и оценка физической подготовки в вооруженных силах США и Великобритании: учеб. пособие / В.Н. Утенко, В.А. Щеголев, Н.Г. Лутченко и др. - СПб.: ВИФК, 1996. - 32 с.

10. Романчук С.В. Теоретико-методологічні засади фізичної підготовки курсантів військових навчальних закладів Сухопутних військ Збройних Сил України: автореф. дис. д-ра. наук з фіз. вих. і спорту / С.В. Романчук. - Львів, 2013. - 42 с.

11. Стратегія національної безпеки України: указ Президента України № 287 2015 від 26 травня 2015 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 43.

12. Тарасов В.В. Экологиячеловека в чрезвычайных ситуациях.- М.: Изд-во МГУ, 1992.- 128 с.

13. Утенко В.Н., Щеголев В.А. Влияние физической подготовки на служебное положение военнослужащих иностранных армий // Материалы докладов итоговой конференции за 2001 год. - Л.: ВДКИФК, 2001. - С. 15-20.

14. Штоль В.В. Роль и место НАТО в системе европейской и международной безопасности в условиях глобализации / В.В. Штоль. - М.: Изд. «Научная книга», 2005. - 353 с.

15. Анохін Є.Д. Фізична підготовка в арміях провідних країн НАТО: навчально-методичний посібник / Є.Д. Анохін //- Львів: ЛВІ, 2005. - 115 с.

16. Дорофеев В.А. Физическая подготовка в военно-учебных заведениях США / В.А. Дорофеев, И.Б. Наумова, П.В. Пупков, В.В. Рябчук // Обзор по материалам иностранной военной печати. - СПб.: ВИФК, 1995. - 44 с.

17. FM 21-20. Physical Readiness Training. - Washington, 1973, 1980, 1985, 1992, 1995.

18. Wojskowa Akademia Techniczna (Military University of Technology, WAT). [Electronic Resource]. - Mode of Access: http://www.wat.edu.pl/.

19. William J. Astore. How America's Broken Service Academies Create a Broken Military, August 18, 2015 [Electronic Resource]. - Mode of Access: https://www.thenation.com/article/how-americas-broken-service-academies-create-a-brokenmilitary/.

Размещено на Allbest.ru

...