Автономне навчання у вивченні іноземних мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОНОМНЕ НАВЧАННЯ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Гордій Оксана

Концепція автономного навчання, яка активно розроблялася та навколо якої велися дискусії вченими-теоретиками, філософами освіти та методистами наприкінці минулого століття, виявляється надзвичайно актуальною та затребуваною у сучасних умовах. Виклики, перед якими сьогодні опинилася світова спільнота та освітнє середовище зокрема, зумовили досить «раптовий» та часто ще недостатньо підготовлений перехід на дистанційне навчання у закладах освіти різних рівнів. У нових реаліях автономне навчання, що базується на певних теоретико-методологічних засадах, відповідно до віку учнів та галузі знань, набуває нових форм і значень.

Автономне навчання в опануванні іноземних мов не можна розглядати лише як «модне явище», про яке через певний час знову забудуть. При обґрунтуванні концепції учнівської автономності використовуються також новітні здобутки нейрофізіології щодо того, як сприймається, обробляється та зберігається інформація (сюди ж належать й іноземні мови). Ця концепція є одним з чинників певних змін у науково-педагогічній дискусії останніх десятиліть - навчання розглядається як активний процес, в організації якого учні теж приймають участь та несуть відповідальність (Wolff, 1997, S.47).

Втім, концепція автономного навчання ґрунтується у педагогічній науці на ідеях та принципах, описаних ще в середині 18 століття такими відомими школами та педагогами як реформаторська педагогіка, Джон Дьюї, Марія Монтессорі, Пауло Фрейре та ін.

Автономне навчання у вивченні іноземних мов не може розглядатися як уніфікований, усталений метод навчання, це скоріше певна навчальна стратегія, у рамках якої перед учнями стоять такі вимоги:

- наявність уміння приймати власні рішення, відсутність необхідності отримувати велику кількість вказівок та інструкцій;

- бажання та здатність брати на себе відповідальність за своє навчання;

- навички критичного мислення, здатність приймати рішення та використовувати можливості діяти самостійно та незалежно.

Набуття цих умінь та навичок забезпечують головним чином такі когнітивні стратегії навчання:

- організація власного процесу навчання (to shape);

- контроль власного процесу навчання (to monitor);

- оцінка власного процесу навчання (to evaluate) (Little, 1997, p.35).

Звідси випливає ще один важливий аспект автономного навчання - йдеться про аналітичний підхід до процесу навчання, а такий підхід слід спершу опанувати. Завдання педагога ініціювати опанування цих стратегій, донести їх до учня, сформувати уміння навчатися, тобто уміння організувати, контролювати та оцінювати власний процес навчання.

Автономне навчання не є тотожним самостійному навчанню. Для автономного навчання суттєвою є роль співпраці, кооперації з іншими учнями на кожному з описаних етапів. Зокрема, при оцінці процесу навчання важливим є порівняння власного поступу із досягненнями інших учасників, ретельний аналіз, критичне переосмислення і, ймовірно, зміна / коригування обраної стратегії. Відповідно до теорії конструктивізму, навчання буде найбільш успішним, якщо навчальний процес проводиться у групах (Wolff, 1999, S.48). автономне навчання когнітивний викладач

Концепція автономного навчання з'явилася в Європі ще у 70-х роках минулого століття як противага уніфікованому навчанню - навчанню згідно усталених методик, підручників, чітко сформульованих навчальних планів. Її розробники мали на меті зробити вивчення іноземних мов більш незалежним від усіх «рекомендованих заготовок». Є різні чинники, чому автономне навчання стає все більш популярним.

Соціальні причини.

У сучасному (індустріальному західноєвропейському) суспільстві кількість «фіксованих життєвих шляхів» зменшується, перелік професій і необхідних кваліфікацій постійно оновлюється. Навчальні заклади також повинні це враховувати і відмовлятися від суворо контрольованих, фіксованих форм навчання й звертатися до більш відкритих форм, тобто навчати вчитися. У час, коли дуже швидко висуваються нові вимоги, необхідним є уміння продовжувати навчання самостійно - звідси крилата фраза навчання впродовж життя. Іноземні мови також вивчаються не для іспитів, а для того, щоб уміти спілкуватися з носіями інших мов.

Психологічні причини.

Згідно з Wolff (1999, S.43) навчання є «процесом самоорганізації», який передбачає активацію знань, що засвоюються, та структуризацію усіх отриманих знань. Складно, звісно, погодитися із думкою вченого-конструктивіста, що зовнішній вплив при цьому є мінімальним (а, отже, і роль педагога), проте слід усвідомлювати, що той зміст, який ми передаємо учням, засвоюється різним чином - зважаючи на мотивацію учня щодо вивчення іноземної мови, його індивідуальних особливостей запам'ятовування та обробки інформації та здібностей до вивчення мов зокрема.

Отже, основним принципом автономного навчання є більша відповідальність учнів за власне навчання. Таким чином змінюється також роль викладача - вона тепер меншою мірою полягає у передачі певного змісту, готового набору знань, його завдання - систематично доносити до учня стратегії оптимальної організації свого процесу навчання. Цю роль можна описати такими термінами як провідник навчання, організатор, менеджер (manager of learning resources) (Little, 1999, p.30).

Функції викладача іноземних мов стають складнішими, адже він має тепер два завдання: з одного боку, він навчає власне мові, а з іншого - повинен навчити вчитися, зробити навчальний процес прозорим для учнів, тобто запропонувати їм певну стратегію у вивченні іноземної мови.

Ці стратегії утворюють певний каркас (scaffold) (Little, 1999, p.30), який дозволяє учням крок за кроком досягати успіху, при цьому викладач надає у певний момент стільки допомоги і роз'яснень, скільки необхідно, щоб учень сам міг знайти відповідь на запитання, що стоять перед ним.

Також учнів необхідно навчити працювати у групі, адже такий вид роботи часто новий для них, а кооперація / співпраця з іншими учасниками навчального процесу є одним з принципів автономного навчання.

Слід також пам'ятати, що учні розпочинають новий курс (у нашому випадку - заняття з іноземної мови) з певним багажем знань, принаймні, щодо того, яким чином їх навчатимуть. Вибір автономного навчання як основної стратегії у вивченні іноземних мов, коли учень повинен «спостерігати» за процесом навчання, аналізувати його та брати на себе відповідальність за своє навчання, може виявитися для нього новим і чимось незвичним та викликати певний спротив. Роль викладача полягає у тому, щоб допомогти йому в цьому, зацікавити таким «усвідомленим» підходом до навчання. Навчальні матеріали повинні бути підібрані та сформульовані таким чином, щоб спонукати і направляти у пошуку інформації та набутті нових знань.

Література

1. Little, D. (1997). Autonomy and self-access in second language learning: some fundamental issues in theory and practice. In M. Mьller- Verweyen (Ed.), Neues Lernen Selbstgesteuert Autonom (pp. 33-44). Mьnchen: Goethe-Institut.

2. Little, D. (1999). Autonomy in second language learning: some theoretical perspectives and their practical implicatons. In Ch. Edelhoff / R. Weskamp (Eds.), Autonomes Fremdsprachenlernen (pp. 22-36). Ismaning: Hueber.

3. Wolff, D. (1997). Instruktivismus vs. Konstruktivismus. Zwanzig Thesen zur Lernbarkeit und Lehrbarkeit von Sprachen. In M. Mьller- Verweyen (Ed.), Neues Lernen Selbstgesteuert Autonom (pp. 45-52). Mьnchen: Goethe-Institut.

4. Wolff, D. (1999). Zu den Beziehungen zwischen Theorie und Praxis in der Entwicklung von Lernerautonomie. In Ch. Edelhoff / R. Weskamp (Eds.), Autonomes Fremdsprachenlernen (pp. 37-48). Ismaning: Hueber.

Размещено на Allbest.ru