Типи дієслів-маркерів пресупозицій

Ключові слова: маркери пресупозицій, фактиви, нефактиви, імплікативні дієслова, ітеративи, дієслова зміни стану.

VERBS AS PRESUPPOSITION TRIGGERS.

Mariia Chadiuk, Department of Ukrainian Language, National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, Ukraine.

Background: Presupposition triggers are among the most debatable issues in pragmatics. Although Levinson's classification, on which many further studies of this topic are based, appeared in 1983, nowadays some of Levinson's triggers are questionable and the complete list of triggers is still unclear. Moreover, while numerous works analyse the words and constructions of the English or Russian language, little is known about the classification of verbs as presupposition triggers in the Ukrainian language.

Purpose: The purpose of the analysis is to identify and classify verbs in the Ukrainian language which can function as triggers of presuppositions.

Results: Verbs that are presupposition triggers can be divided into two groups due to the type and meaning of presuppositions they presuppose. The first group includes verbs that presuppose the truth of the proposition given in the objects of these verbs; that means such verbs presuppose factive presuppositions. The second group consists of verbs-triggers of lexical presuppositions. There are two subgroups in this group: 1) presupposition, which is a component of the meaning of the verb, characterizes the event/action/phenomenon expressed in the object of this verb (aspectual verbs, implicative verbs, non-factive verbs, iteratives; verbs that presuppose difficulty, indivisibility); 2) presupposition, which is a component of the meaning of the verb, indicates the action or actions that precede the one expressed by the assertive component of the meaning of this verb (change of state verbs; verbs that presuppose that the actions expressed by the assertive component of their meaning are reactions to other actions; verbs that presuppose that the initiative is taken not by the subjects of these verbs).

Discussion: In contrast to some classifications, for instance, soft and hard triggers (Abusch), according to the cancellation issue, or lexical and syntactic triggers (Liang & Liu), according to the levels in language, this classification is predominantly based on the meaning of the presuppositions.

Keywords: presupposition triggers, factive verbs, non-factive verbs, implicative verbs, change of state verbs, iteratives.

Постановка наукової проблеми та її актуальність

Дослідження пресупозицій уже протягом кількох десятиліть передбачає розв'язок багатьох дискусійних питань. Як зазначає С. Левінсон, станом на 1983 рік тільки мовленнєві акти могли конкурувати з пресупозиціями за кількістю присвячених їм праць, водночас запропоновані дослідниками теорії були настільки різними, що автор констатує щодо власної монографії: «старанний студент виявить, що майже кожна думка в цьому розділі буде заперечена в іншій літературі на цю тему» (Levinson 1983: 167). Численні дискусії тривають і нині: щодо тлумачення цього поняття, визначення його місця серед інших типів імпліцитної інформації, проєкції пресупозицій. Маркери пресупозицій і їхня класифікація є ще одним із проблемних питань, яке намагаються розв'язати дослідники з усього світу (Schwarz 2019).

Аналіз досліджень. Складність вивчення маркерів тісно пов'язана з різним тлумаченням пресупозиції. Самих лише визначень цього поняття налічується принаймні десять (Beaver et al. 2021). Насамперед потрібно розрізняти семантичні та прагматичні пресупозиції. О. Падучева, наводячи кілька рис, якими вони різняться, підсумовує: «Семантична презумція речення S - це судження, яке слухач повинен вважати істинним, аби речення S було для нього осмисленим; а прагматична пресупозиція - це судження, яке слухачу має бути відоме, щоб висловлення було нормативним» (Падучева 1985: 58). Загалом, М. Макаров виокремлює три потрактування прагматичних пресупозицій: 1) уявлення мовця про контекст; 2) загальні чи фонові знання; 3) доречність і успішність висловлення (Макаров 2003: 135). Сьогодні перші два в українському мовознавстві асоціюють переважно з широким визначенням пресупозиції, натомість третє визначення - з прагматичними пресупозиціями. Окрема, пов'язана з цим тема - як співвідносяться пресупозиції та інші імпліцитні компоненти речення. Зокрема, деякі дослідники висувають тезу, що пресупозиції є семантичним різновидом конвенційних імплікатур (Маслюк 2014: 68). У цій статті послуговуємося визначенням Ф. Бацевича, що пресупозиція (у вузькому значенні терміна) - це «імпліцитний компонент смислу повідомлення (висловлення, мовленнєвого акту), який повинен бути істинним, щоб повідомлення (висловлення) в цілому не сприймалось як семантично аномальне або недоречне у певному контексті» (Бацевич 2012: 6), і зосередимося на семантичних пресупозиціях, неістинність яких спричиняє аномальність висловлення.

С. Левінсон наводить перелік з 13 типів маркерів: дескрипції, фактиви, імплікативні дієслова, дієслова зміни стану, ітеративи, оцінні дієслова, підрядні речення часу, розщеплене речення (англ. cleft sentence), інтонація, порівняння і протиставлення, означальна підрядна частина, контрфактивні умовні речення, запитання (Levinson 1983: 181-184). Пресупозиція також може бути закладена в обставинах (Николаева 1988); частках (Бацевич 2012; Николаева 1988; Слободян 2018). Т. Ковалевська, покликаючись на Д. Гріндера та Р Бендлера, наводить такі маркери пресупозицій: «відносні підрядні» (підрядні частини, уведені сполучними словами хто, який); підрядні часу (вказують на важливий для мовця момент); підрядні означальні, пояснювальні; «складні прикметники» (новий, старий, теперішній); порядкові прикметники; компаративи; супрасегментні характеристики (Ковалевська 2008: 171-172).

Дехто з учених об'єднує різновиди у дві групи -- лексичні й синтаксичні (Liang et al. 2016). Д. Абуш розрізняє м'які та тверді маркери (Abusch 2002) (залежно від того, чи легко нейтралізувати пресупозицію, яку вони зумовлюють). Крім того, ті самі маркери дослідники можуть потрактовувати по-різному. Зокрема, значну частину пресупозицій питань (за С. Левінсоном) О. Падучева вважає вихідним припущенням запитання, а підрядні означальні частини -- ввідними компонентами (Падучева 1985). Слова ж на зразок вдалося, забути, знову подекуди зараховують до маркерів конвенційних імплікатур (Abbott 2016).

У Стенфордській енциклопедії філософії здійснено спробу укласти узагальнювальний перелік маркерів, що визнані багатьма вченими. До нього увійшли фактиви; фазові дієслова; підрядні речення часу; прислівники способу; деякі з іменників, що можуть бути компонентами складеного іменного присудка (напр. холостяк); розщеплене речення; означальні займенники; дескрипції; власні імена; інтонація (Beaver et al. 2021).

Тож, незважаючи на різноманітність класифікацій, багато дослідників розглядає дієслова як маркери пресупозицій. Водночас Л. Карттунен зауважує, що не можна об'єднувати наведені С. Левінсоном маркери в одну групу, оскільки ті занадто різні (Karttunen 2016). Одна з центральних відмінностей між ними полягає у тому, чи зумовлені маркерами пресупозиції зберігаються за різних операторів (заперечення, запитання, модальності та ін.) -- проблема проєкції пресупозицій, яку вважають одним з головних питань, що необхідно вирішити (Geurts 2017: 198). Рідко коли маркер зберігає пресупозицію в усіх випадках, саме тому потрібно тестувати його на кількох контекстних оточеннях (Beaver et al. 2021). Утім, саме перевірку запереченням називають чи не найголовнішою процедурою для вияву пресупозицій (Schwarz 2019: 85), визначальною вона буде й для цього дослідження.

Попри значну кількість праць, що присвячені маркерам пресупозицій, більшість з них ґрунтуються на матеріалі англійської чи російської мов. Недостатня вивченість дієслів, що є маркерами пресупозицій в українській мові, потреба класифікації таких одиниць зумовлює наукову новизну статті. Результати, наведені в ній, мають не тільки теоретичну цінність, яка полягає у створенні класифікації пресупозицій, маркерами яких є дієслова, виокремленні груп дієслів, відповідно до пресупозицій, які вони зумовлюють, а й практичну -- адже формування переліку таких дієслів є вагомим внеском, аби автоматизувати аналіз тексту.

Метою статті є з'ясувати, які дієслова можуть бути маркерами пресупозицій та в який спосіб вони це здійснюють. Для реалізації мети поставлено такі завдання: виокремити дієслова, які можна розглядати як маркери пресупозицій; систематизувати та класифікувати такі мовні одиниці. Об'єктом праці є маркери пресупозицій. Предметом -- дієслова, що є маркерами пресупозицій. Матеріалом стали 16 груп текстів, у кожній з яких міститься до 25 статей з найпопулярніших українських сайтів новин, що повідомляють про одну з подій, яка викликала резонанс у жовтні 2020 року (повідомлення щодо виборів не бралися до уваги в цій праці, це тема окремого дослідження). Для аналізу даних було використано такі методи: описовий (інвентаризація дієслів, що є маркерами пресупозицій), індуктивний (узагальнення даних), метод компонентного (аналіз значення слів) та прагматичного аналізу (виявлення пресупозицій).

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження

Аналіз мовного матеріалу уможливлює виокремити дві групи дієслів-маркерів, залежно від пресупозицій, які вони зумовлюють. До першої варто зараховувати дієслова, які пресупонують істинність пропозиції, що наведена в об'єктній підрядній предикативній частині; тобто ці маркери зумовлюють фактивні пресупозиції (Yule 1996: 28). До другої належать дієслова, імпліцитні компоненти значення яких є пресупозиціями (маркери, що зумовлюють лексичні пресупозиції), адже, як зазначає О. Падучева, «значення слова, зазвичай, складається з кількох значеннєвих компонентів. При цьому одні компоненти значення мають ніби логічний акцент, а інші виражають умови, за яких ці головні (асертивні) компоненти взагалі мають сенс. Заперечуючи речення з семантично розкладним словом (вжитим предикативно), заперечують не всі компоненти його значення, а лише головні; імпліцитні компоненти входять у склад заперечного речення так само, як вони входили у склад стверджувального. Отже, імпліцитні компоненти значення слова є презумпціями» (Падучева 1985: 72). Таке ж визначення лексичних пресупозицій використовують і в західних працях (Yule 1996: 28). Додамо також, що наведена класифікація не охоплює оцінні дієслова, що їх С. Левінсон зараховує до маркерів пресупозицій, оскільки сам лінгвіст визнавав, що імпліцитна інформація, яку вони зумовлюють, «взагалі не є пресупозиційною» (Levinson 1983: 182).

Дієслова-маркери фактивних пресупозицій.

До цієї групи дієслів, безперечно, належать фактиви (Арутюнова 1973; Безугла 2019а, 2019б; Кобозева 2000; Падучева 1985; Abrusan 2011; Beaver et al. 2021; Geurts 2017; Levinson 1983; Yule 1996; та ін.). Зазвичай, услід за братами Полем і Каролем Кіпарські, які вперше зауважили пресупозиційні властивості фактивів, дослідники потрактовують такі дієслова як такі, «що вводять об'єктне підрядне речення і пресупонують істинність пропозиції, вираженої в ньому» (Безугла 2019б: 290). З часу праці братів Кіпарських минуло вже більше п'ятдесяти років, водночас і досі фактиви активно вивчають, зокрема є низка статей українських дослідників, що присвячені саме фактивам (Мудрак 2010а; Мудрак 2010б; Остапчук 2012; Остапчук 2019).

У новинах доволі часто трапляються фактивні предикати знання (тут і далі дотримуємося класифікації, що наведена у праці Мудрак 2010б), напр.: «Ми не розуміємо, який сюрприз КС зробить завтра. Чи післязавтра. Я не впевнений, що вони зупиняться, я не знаю, хто за цим стоїть» (www.bbc.com, 29.10.2020). Фактивні предикати пам'яті у новинному тексті виконують особливу функцію -- формують гіпертекст, адже часто у такій підрядній частині наведені покликання на попередні статті на цю тему, напр.: Нагадаємо, 29 вересня Світлана Тихановська зустрілася з президентом Франції Еммануелем Макроном (zn.ua, 5.10.2020 - у статті йдеться, що Тихановська заявила про бажання зустрітися з Путіним); Нагадаємо, що Румунська православна церква назвала умову, за якої визнає ПЦУ (ukraine.segodnya.ua, 24.10.2020 - у статті про те, що Кіпрська церква визнала ПЦУ).

Дієслова-маркери лексичних пресупозицій.

Дієслова цієї групи, зі свого боку, теж можна поділити на дві підгрупи. До першої зараховуємо імплікативні та фазові дієслова, нефактиви, а також деякі інші підгрупи, що були виокремлені в цій праці. Для таких маркерів, компонент значення, який є пресупозицією, характеризує подію/дію тощо, що реалізована в додатку. До другої групи увійшли дієслова з такою характеристикою: компонент їхнього значення, який є пресупозицією, вказує на дію або дії, що передували тій, яка виражена асертивним компонентом значення цього дієслова.

Характеристика.

Пресупозиція фазових дієслів (Beaver et al. 2021; Geurts 2017 та ін.) пов'язана з часовим виміром події, що виконує в реченні роль додатка присудка, вираженого дієсловом-маркером. Найчастіше в такому контексті згадують дієслова продовжувати чи зупинитися, які пресупонують, що дія, виражена дієсловом чи віддієслівним іменником, відбувалася і раніше: І поки весь інтернет завалений фото і відео того, як в Тихий океан витекли отруйні відходи, деякі чиновники продовжують стверджувати зворотне (www.rbc.ua, 3.10.2020); «Церкви- Сестри продовжують визнання Православної Церкви України» (www.rbc.ua, 24.10.2020); Тепер НАБУ має зупинити сотні розслідувань щодо незаконного збагачення, а суди переглянути ухвалені раніше рішення (www.bbc.com, 29.10.2020).

Дієслово починати пресупонує, що до цього ця дія не відбувалася (Levinson 1983), напр.: У вересні почалася третя фаза випробувань вакцини, водночас вона фактично пішла у цивільний оборот -- місцеві інформаційні агентства писали, що вакцину почали отримувати люди з груп ризику, вчителі та медики (nv.ua,10.10.2020). Чинником, що посилює пресупозицію, є контекст нетиповості ситуації, як ішлося в матеріалі про екологічну катастрофу на Камчатці, від якої постраждали люди: Проблеми з водою почалися ще кілька тижнів тому - тоді у багатьох, хто вступав з нею в контакт, з'явилася нудота, блювота, слабкість, висока температура (world.segodnya.ua, 3.10.2020). Ще одне дієслово, що є маркером такої ж пресупозиції - ставати, напр.: Одна з користувачок написала в Інстаграмі, що узбережжя стало «отруйно жовтого кольору» (www.unian.ua, 3.10.2020).

Дієслова зміни стану. С. Левінсон фазові дієслова, разом з мовними одиницями на кшталт увійти, прийти, піти, приїжджати, зараховує до дієслів зміни стану (Levinson 1983: 181-182). У цьому дослідженні ці два класи слів будуть розмежовані, оскільки вони мають різні властивості, принаймні з погляду пресупозицій. Окреслити загальну пресупозицію для цієї групи слів можна приблизно так: пресупонується, що до цього була здійснена дія, частково або повністю протилежна тій, що виражена асертивним компонентом значення дієслова, напр.: Обмеження на поставку товарів знімуть з компанії «Брацлав» Барського машинобудівного заводу і Рубіжанського картонного комбінату (tsn.ua, 14.10.2020) - пресупонується, що щось, у цьому випадку санкції, було накладено.

Інші приклади: Після сутичок тисячі протестувальників з поліцією, яка застосувала гумові кулі, гранати та газ, люди захопили урядові будівлі та в'язниці й випустили лідерів опозиції (www.bbc.com, 6.10.2020); Експрезидента Киргизстану відпустили з-під арешту (gazeta.ua, 6.10.2020); На його думку, ситуація в країні стабілізується протягом двох-трьох місяців у результаті проведення виборів або придушення протестів президентом (ua-news.liga.net, 6.10.2020); «Зараз головою держави має стати людина, здатна вивести країну з кризи і врятувати народ від голоду і холоду!» (www.bbc.com, 7.10.2020); Польща повстала, мільйони незадоволених вже на вулиці -- копи перейшли на сльозогінний газ (znaj.ua, 28.10.2020); Протести збіглися з посиленням обмежень через коронавірус, які вступили в силу з минулої суботи, 23 жовтня, коли вся Польща увійшла в «червону зону» (znaj.ua, 28.10.2020).