Психологічна адаптація студентів-іноземців у процесі комплексного вивчення української мови та історії її становлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна

Психологічна адаптація студентів-іноземців у процесі комплексного вивчення української мови та історії її становлення

Федько Ольга Миколаївна,

викладач кафедри іноземних мов

Заваруєва Інна Іванівна,

кандидат філологічних наук, доцент

Бондаренко Лариса Іванівна,

кандидат філологічних наук, доцент

У статті представлено дослідження особливостей психологічної адаптації студентів-іноземців до мовного та національного середовища під час актуалізації та систематизації здобутих знань у процесі комплексного вивчення окремих тем з української мови та впливу історичних подій на її становлення. Дослідження проводилось на основі використання комплексної експериментальної навчальної програми з української мови, як іноземної та з історії України в одній академічній групі студентів-іноземців 1 курсу (12 осіб). Інша група студентів навчалась за стандартною навчальною програмою.

Мета дослідження - продемонструвати позитивну динаміку психологічної адаптації студентів з різних країн до мовного та національного середовища у процесі вивчення української мови як іноземної та окремих аспектів її становлення, а саме вплив Польщі на українську літературну мову на західноукраїнських землях у 20 - 40-х рр. ХХ ст. Актуальність вивчення саме цього історичного періоду полягає у тому, що нова редакція «Українського правопису» 2019 року частково активізовує вживання запозичених із польської мови лексем та правописних норм «Правопису» 1928 року.

Результати дослідження продемонстрували, що середній бал студентів, які навчались за експериментальною програмою вищий, ніж у студентів, що навчались за стандартною програмою.

Ключові слова: психологічна адаптація, студенти-іноземці, українська мова як іноземна, історія становлення мови, національне середовище, мовне середовище.

Olha Fedko, Teacher of Chair of Foreign Languages,

Inna Zavaruieva, Ph.D. in Philology, Assistant Professor,

Larysa Bondarenko, Ph.D. in Philology, Assistant Professor,

Dnipro National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan

PSYCHOLOGICAL ADAPTATION OF FOREIGN STUDENTS IN THE PROCESS OF COMPREHENSIVE STUDY OF THE UKRAINIAN LANGUAGE AND HISTORY OF ITS FORMATION

The article presents a research of the peculiarities of the psychological adaptation of foreign students to the language and national environment in the process of comprehensive study of peculiar topics of linguistics and the history of its formation. The research was conducted on the basis of the use of a comprehensive experimental training program for learning Ukrainian as a foreign language and the history of Ukraine in one academic group of foreign students (12 people). Another group of students studied according to the standard program.

The research objective is to demonstrate the positive dynamics ofpsychological adaptation of students from different countries to the language and national environment in the process of learning Ukrainian as a foreign language and particular aspects of its formation, namely the influence of Poland on the Ukrainian literary language in Western Ukraine in the 20s and 40s of the 20th Century. The urgency of studying this historical period is that the new edition of the “Ukrainian orthography” of 2019 partially intensifies the use of lexical tokens borrowed from the Polish language and orthographic norms of the “Orthography” of1928.

The research results showed that the average score of the final testing of students who studied through the experimental program is 3 points higher than that of students who studied through the standard program. In addition, students of the first group have much higher results from diagnosing the psychological characteristics of adaptation to the national environment.

By studying the language and history of Ukraine, foreign students not only much better mastered language phenomena and understood their origins, but also learned about the complex past of our country.

The conclusions of the experiment show that the proposed methodology proved itself to be a tool of improving the psychological adaptation of foreign students to the language and national environment of the country in which they receive professional education.

Key words: psychological adaptation, foreign students, Ukrainian as a foreign language, history of language formation, national environment, language environment.

психологічна адаптація студент іноземець

Вступ

Інтернаціоналізацій^ тенденції, що спостерігаються останнім часом у закладах вищої освіти України, все більше актуалізують проблему адаптації студентів-іноземців до нового для них мовного, соціального та національного середовища.

Як правило, завдання підготовчих факультетів будь-якого вишу у нашій країні зводяться лише до мовної адаптації іноземного студента. Але ж студенту-іноземцю потрібно не лише вміти спілкуватися, він повинен знати та поважати традиції, історію та культуру країни, у якій здобуває фахову освіту. Одним з варіантів вирішення цієї проблеми може стати вивчення української мови як іноземної в поєднанні з вивченням основних фактів з історії її становлення. Ця тема складна і потребує ґрунтовного дослідження як психолого-педагогічних аспектів адаптації, так і якості засвоєння студентами нового матеріалу.

Варто відзначити, що проблема адаптаційного процесу студентів з інших країн є предметом багатьох наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців: Алексеєва [1], Довгодько [3], Дятленко [4], Кайдалова [5], Паламар [8], Лещенко [6], Московчук [7] тощо. Цікаво висвітлено ключові інструменти для підвищення якості викладання та вивчення другої/іноземної мови, а також багатомовності та міжкультурної освіти у CEFR. Зокрема, варті уваги наукові дослідження Брайана Норта та Гюнтера Шнайдера, проведені у швейцарському національному проекті наукових досліджень (CEFR, 2017). Про історичні передумови формування мовних явищ, а саме вплив держав, у складі яких перебували українські землі, на становлення літературної української мови, писало чимало науковців (Титаренко [11], Шевельов [14], Баранівська [2], Піддубна [9], Соколенко [10], Ушакова, Тростинська [13], проте це питання й досі маловивчене.

Актуальність теми зумовлена потребою модернізації освітньої системи України у напрямку якісної підготовки іноземних студентів, створення умов для їх якнайшвидшої адаптації до нового соціуму та культивування при цьому поваги до історії, мови та традицій нашої держави. Адаптація студентів-іноземців до національного та мовного середовища у процесі вивчення української літературної мови як іноземної у комплексі з історією її становлення є абсолютно новим та досі не дослідженим питанням.

Мета дослідження - вивчити особливості адаптації до мовного та національного середовища у процесі вивчення сту- дентами-іноземцями підготовчого відділення окремих тем з лінгвістики та паралельно тих подій в історії України, що мали безпосередній вплив на становлення пропонованих для опрацювання фонетичних та лексичних явищ.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких науково-дослідницьких завдань:

- узагальнити здобутки вітчизняних та зарубіжних науковців щодо особливостей адаптації студентів-іноземців та впливу історичних подій на становлення української літературної мови;

- проаналізувати історичні зміни мовних явищ конкретного періоду;

- скласти експериментальну навчальну програму (5 академічних години) з комплексного вивчення окремих тем української мови як іноземної та історії становлення мовних явищ;

- провести діагностику психологічних особливостей адаптації до національного середовища в студентів, які навчалися за експериментальною програмою;

- описати та проаналізувати отримані результати.

Методи та методика дослідження. У дослідженні застосовано такі лінгвістичні та психологічні методи, як аналіз і синтез - для обґрунтування теоретичних засад роботи; спостереження, метод лінгвістичного опису мовних фактів, метод експерименту, описовий метод тощо.

Методологічна основа дослідження передбачає:

- пошук, опис літературних творів, статей, записів, словників 20-40 рр. ХХ ст. та визначення діапазону впливу Польщі на становлення української літературної мови;

- розробка експериментальної навчальної програми з комплексного вивчення української мови як іноземної та основних аспектів її становлення тривалістю 5 академічних годин;

- проведення психолінгвістичного експерименту.

Результати та дискусії

Для укладання навчальної програми та проведення емпіричного дослідження було обрано такий період історії становлення української мови, як окупація західноукраїнських земель Польщею у міжвоєнний період (20-40 рр. ХХ ст.). Саме цей період має великий вплив на становлення сучасної української літературної мови, адже сьогодні, згідно з новою редакцією «Українського правопису» (2019 рік), спостерігається часткова активізація вживання запозичених із польської мови лексем та правописних норм 20-40х рр. ХХст.

Студентам на першому занятті було запропоновано короткий огляд історичних передумов становлення української літературної мови. Держави, у складі яких знаходилися українські землі, прагнули будь-якими способами сповільнити розвиток мови або ж знищити її зовсім. Чому? Дуже просто - без мови немає нації. На занятті ми аналізуємо вплив польської окупації на українську літературну мову у міжвоєнний період. На таких територіях Західної України, як Холмщина й Підляшшя у 20-40 рр. ХХ ст. все українське: преса, література, читальні, школи, судочинство, церкви та навіть публічні виступи - табу. На Галичині та Волині було вільніше, тому саме там зберігся осередок літературних діячів, критиків та публіцистів. Вони гуртувалися, як правило, навколо періодичних видань. Попри заборони та утиски все ж видавалися українською мовою журнали («Літературно-науковий вістник»), укладалися словники, письменники та поети писали рідною мовою.

Звичайно, в таких складних геополітичних умовах українська літературна мова не могла не зазнати впливу. Полонізми, фонетичні та словотвірні явища, що свідчать про польське походження, стиль наголошення українських слів за польським варіантом зафіксовані у словниках, статтях, поетичних та прозових творах. Деякі з них впевнено увійшли спочатку до західноукраїнського, потім і до всеукраїнського мововжитку. Якщо говорити про українські говірки, то вплив окупації Польщі на них просто колосальний.

Студенти, обговорюючи історичні передумови фіксації певних мовних явищ, зокрема вплив Польщі на українську літературну мову, як показали результати, краще засвоїли мовний матеріал та пройнялися складною історією нашого народу.

Висока інтенсивність польсько-українського мовного контактування впродовж 20-30-хх рр. ХХ ст. розкривається у дослідженнях, присвячених аналізу тогочасних правописних і перекладних словників, періодики, а також творів тогочасних українських письменників, а саме: Василя Пачовського, Юрія Липи, Осипа Турянського тощо. Специфіка цього періоду полягає в тому, що польський вплив особливо помітний був у західноукраїнському варіанті мови. Однак цей варіант «слугував провідником і водночас своєрідним фільтром на шляху поширення полонізмів у загальноукраїнській мові».

Періодика стала чи не найважливішим чинником розвитку літературного процесу. Літературна преса не лише відображала літературне життя краю, а й формувала його. Поети, письменники, критики не видавали окремо своїх збірок, а друкували свої витвори у літературних журналах. З погляду наявності в їхніх творах запозичень з польської мови, варто сказати, що їх не багато. В Осипа Турянського вони трапляються частіше і саме це викликає шквал невдоволення з боку тодішніх критиків - письменнику приписують надмірне використання в творах великої кількості запозичень з польської мови. Це характеризує тодішніх літературних діячів як свідомих патріотів, завдяки яким українська літературна мова не лише зберегла своє існування, але й розвивалась. Щоправда, в умовах польської окупації це було дуже складно.

Хоча в роки міжвоєнного періоду незначна кількість письменників писали твори, у яких ми можемо зустріти польські запозичення, проте вони є.

До прикладу, Юрій Липа у вірші «Слово в пустині» вживає полонізм «сильветки», пізніше словники фіксують це слово.

- Мережаться сильветки одно гробів. Сильветки - з пол. sylwe1:ka - 1) силует, обриси, 2) фігура, zgrabna sylwe1:ka - струнка фігура, 3) образ, обличчя, sylwe1:ka bohatera - образ героя, sylwe1:ka duhowa - духовне обличчя.

Ми також проаналізували твори Осипа Турянського, якому літературні критики закидають використання великої кількості полонізмів. Дійсно, його оповідання є яскравим прикладом того, як польські запозичення входять в українську літературну мову. Наприклад, у творі «Дума пралісу» вживається слово «крок»: - Заки одначе правительство зважилося на цей жалюгідний крок

(Крок < пол.кгок). У його творі «Курка» використано всім нам знайоме слово:

- А хлопець чи дівчина? - питав Іван (Хлопець - з польської < Морес).

«Поза межами болю» є найвідомішим твором автора і саме там найбільше зустрічаються полонізми. Наприклад:

- Але ви не побачите моєї душі й не вчуєте її плачу, бо тільки душа може побачити, відчути й розуміти душу (Бачити < Ьасіус («бачити», сучасне значення «звертати увагу», що утворене від *оЬ-асШ < *око). Існують версії іншого походження польського слова (від *Ьакі - «очі» чи здогадного *Ьакь - «наглядач»), або ж версії, що виводять українське бачити з інших мов);

- Ясновельможні дами! Маю за честь представити вам одно вельми цікаве товариство сімох людей, котрих доля вирядила в далекий світ по ділам смерті.(Вельми < м>іеЬті);

- А весь огонь артилерії ви наказали звернути ззаду в плечі бідних небораків, і при помочі сербського вогню знищили ви до ноги свій власний батальйон (Власний < м>1а.іпу, що є питомо польським словом);

- Ти, Ніколичу, балакаєш, як жовтодзьоб. З тебе нівроку естет...(Дзьоб < dziob / dziub);

- Тепер іще тільки трошки витримай у воді і, богу дякувати, будеш здоров.(Дяка, дякувати < dziф, dziфow>aс)

- Тямите, як я, загартований жовнір, плакав перед вами?(Жовнір < гоїпіегс - солдат польської армії (здебільшого в історичному контексті)).

Не можемо оминути таку важливу ланку в дослідженні полонізмів, як лексикографія, тобто словники 20-40 рр ХХ ст.: «Російсько-український словник» за редакцією акад. А. Е. Кримського (Київ, 1924), «Український стилістичний словник» І. Огієнка (Львів, 1924), «Словник українсько-російський» А. Ніковського (Київ, 1926), «Правописний словник» Г. Голо- скевича (Харків, 1930), «Правописний словник» О. Ізюмова, (Харків, 1931), «Українсько-польський словник» та «Польсько-український словник» Є. Грицака й К. Кисілевського (Варшава, 1931), «Словник місцевих слів, у літературній мові не вживаних» І. Огієнка (Жовква, 1934), «Правописний словник» за редакцією О. Панейка (Львів, 1941) тощо.

Разом із студентами знаходимо у кожному з них безліч і полонізмів, і просто фонетичних та словотвірних рис, що свідчать про польське походження, і стиль наголошення українських слів за польським варіантом - збереження наголосу на другому від кінця складі тощо. Зупиняємось на тих словах та фонетичних, словотвірних рисах, які, на нашу думку, активні і в сучасному мововжитку.

На другому занятті вивчаємо тему «Наголос в українській мові. Стиль наголошення українських слів за польським варіантом». Щодо сучасного наголошування слів, то варто сказати, що польська манера наголошування другого складу з кінця (зафіксована у словнику Г. Голоскевича, 1930 р.) є і дотепер у деяких українських словах: бурштинОвий, багаторазовий, одноразОвий, ярмаркОвий, тисОвий. Крім цього, як зазначає Піддубна В., словотвірними ознаками полонізмів в українській мові є, власне, відіменникові прикметники із суфіксом -ов(ий), які і зберегли польський варіант наголошування. Проте, варто зауважити, що у побуті таке наголошування так і не прижилося.

Для засвоєння матеріалу виконуємо на занятті різнопланові завдання: аналітичні вправи; вправи за зразком; конструктивні вправи; творчі завдання.

Тема «Вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. Вплив польської мови на появу у фонетиці української мови ґ» для студентів-іноземців є однією з найскладнішим тем у фонетиці. Ситуація ускладнюється ще й тим, що конкретних правил вживання ґ немає. 3 червня 2019 року набула чинності нова редакція «Українського правопису», яка пропонує розширити застосування «ґ» у, наприклад, іноземних власних назвах, деяких іменах. Цікавим фонетичним явищем є використання ґ замість ^]: берґамота, ґацик, ґвалт, ґвалтувати, ґранат, ґрата, ґратуляція, дзенґель, жеґнати, зґарда, фіґел, шпараґи тощо. Ці слова увійшли в словники саме з ґ. У прізвищах та іменах людей допускатиметься передавання звука ^] двома способами: як із використанням букви "г" так із використанням "ґ" - і як, наприклад, Гуллівер, і як Ґуллівер. Варто зазначити, що саме ця фонетична риса ввійшла в українську мову з польської.

Під час вивчення теми «Лексикологія. Групи слів за походженням: власне українські та запозичені (іншомовного походження) слова» акцентували увагу на полонізмах в українській літературній мові та передумовах їх винекнення. До прикладу, цікавим фактом є правопис слова «яблуко» і «ябко». Оскільки, форми слова «ябко» і «яблуко» зафіксовані українськими словниками, зокрема словником за редакцією Б. Грінченка та Великим тлумачним словником сучасної української мови. Наявність першої форми можна пояснити звуковим оформленням польського слова, оскільки 1 у ньому не вимовляється Царко]. Вперше це слово зафіксовано у «Правописному словнику» Г. Голоскевича (Харків, 1930).

Зазначимо, що до полонізмів в «Етимологічному словнику української мови» належать такі слава, як акорд, акуратний, аркуш, багнет, базгранина, балія, балцанка, баляси, башт, басаман, безецний, бидля, бібуля, благати, блакить, блам, брама, брижа, бричка, бруква, будинок, будувати, бунт, вакувати, ванза, валюша, варіювати, венГер, вензель, вербувати, вибачати, виделка, виконати, викрутас, вильоти, вправа, жвавий, жовнір тощо.

На занятті з теми «Відмінки іменників. Варіантні форми родового відмінка» опрацьовуємо новий матеріал з урахування змін у правописі, адже згідно з новою редакцією «Українського правопису» (2019 рік) можна вживати варіантні форми родового відмінка: радості й радости, любові й любови, ніжності й ніжности, вірності і вірности тощо. Саме другий варіант вживання іменників третьої відміни у родовому відмінку однини у 20-30 рр. ХХ ст. був в активному вжитку на рівні як літературної мови, так і говірок. Крім цього, правопис 1928 року передбачав вживання літери «и» на початку слів. У новому правописі у цьому випадку надається перевага літері «і», однак перед приголосними «н» та «р» можна вживати два варіанти написання: «індик» та «индик», «ирій» та «вирій», «ірод» та «ирод» тощо.

Експериментальна навчальна програма з української мови як іноземної та історії її становлення (5 годин)

Розрахована на студентів-іноземців здобувачів ступеня вищої освіти «бакалавр»1 курсу усіх галузей і спеціальностей закладу вищої освіти

Для отримання результатів якості засвоєння знань за експериментальною навчальною програмою у двох групах було проведено діагностичну контрольну роботу. Результати дослідження продемонстрували, що середній бал підсумкового тестування студентів, які навчались за експериментальною програмою на 3 бали вищий, ніж у студентів, що навчались за стандартною програмою.

Висновки

Результати експерименту свідчать, що методика використання експериментальної навчальної програми з української мови як іноземної та впливу історичних подій на її становлення у процесі комплексного вивчення окремих тем, виявилась засобом покращення психологічної адаптації студентів-іноземців до мовного та національного середовища України, де вони здобувають фахову освіту. Крім цього, описана вище методика викладання нового мовного матеріалу сприяла кращому його засвоєнню.

Вивчаючи мову та історію України, іноземні студенти не тільки краще засвоюють мовні явища, розуміють їх походження, але й поглиблюють знання з минулого нашої держави.

Варто відзначити, що проблема адаптаційного процесу студентів з інших країн є предметом багатьох наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Важливими є і перспективи подальшого дослідження, які полягають в розробці науково-методичних посібників з досліджуваної тематики для організації як аудиторного, так і позааудиторного вивчення української мови іноземними студентами, як засобу досягнення високого рівня володіння мовою.

Література

1. Алексеева Т. Психологічні фактори та прояви процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі: авто- реф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2004. 20 с

2. Баранівська О. До питання про синтаксичні польсько-українські контрасти. Studia methodologica: науковий альманах. Т.: ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, 2014. № 39. С. 62-68.

3. Довгодько Т. Розвиток системи підготовки іноземних студентів в Україні. Вища освіта України. 2012. № 3 (додаток 2). Т. 2. С. 102-104.

4. Дятленко Н. Умови адаптації студентів-першокурсників до навчання у ВНЗ. Інститут психології і соціальної педагогіки КМПУ імені Б. Д. Грінченка; Московський гуманітарний педагогічний інститут. 2009. Вип. 1. URL: https://www.psyh.kiev.ua.

5. Кайдалова Л., Черкашина Ж. Адаптация иностранных студентов к обучению в вузах: метод. рек. для преподавателей и студентов подготовительных факультетов. Х.: НФаУ, 2014. 48 с.

6. Лещенко Т., Юфименко В. Українська мова як інструмент професійної адаптації студентів-іноземних громадян в Україні. Актуальні питання медичної (фармацевтичної) освіти іноземних громадян: проблеми та перспективи. Полтава, 2018. С. 54-56.

7. Московчук Н. Чинники позитивної адаптації студентів-іноземців в україномовному освітньому просторі України. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. 2018. С. 18-24.

8. Паламар Л. М. Функціонально-комунікативний принцип формування мовної особистості: автореф. дис.... докт. пед. наук: спец. 13.00.02 „Теорія та методика виховання”. К., 1997. 45 с.

9. Піддубна В. Висвітлення питання про польський вплив на українську мову в науковій літературі. Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. працьХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Вип. 39. 2015. С. 177-181.

10. Соколенко А. Полонізми у творах Осипа Турянського 1920-30-х рр. Зб. Харківського історико-філологічного товариства. Харків, 2005. Т. 11. (Нова серія). С. 147-156.

11. Титаренко В. Лексика іншомовного походження в північноукраїнських пам'ятках XVI - XVII ст.: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Інститут української мови НАН України. К., 2007. 21 с.

12. Турчак О. В. Історико-правові засади становища національних меншин у Другій Речі Посполитій. Часопис Національного університету «Острозька академія». 2011. № 1(3). URL: https:// lj.oa.edu.ua/artides/2011/n1/11tovdrp.pdf.

13. Ушакова Н., Тростинська О. Вивчення української мови студентами-іноземцями: концептуальні засади. Теорія і практика викладання української мови як іноземної. 2014. Вип. 9. С. 12-21. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Timvum_2014_9_4.

14. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. 2017. URL: https:// zbruc.eu/node/68990.

15. Common European Framework of reference for languages: learning, teaching, assessment. Companion volume with new descriptors. Provisional Edition. 2017. URL: https://rm.coe.int/cefr-companion-volume-with-new-descriptors-2018/1680787989.

Размещено на Allbest.ru