Формування здорового способу життя учнів з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький національний технічний університет

Формування здорового способу життя учнів з особливими освітніми потребами

Геналюк А.В.,

ст. гр. ОПНм-21

Анотація

У статті окреслено важливі напрямки державної політики щодо проблеми здоров'язбереження школярів в умовах навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Зазначено важливість основних факторів впливу на формування здорового способу життя дітей з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: інклюзивна освіта, навчання і виховання, спеціальна освіта, здоровий спосіб життя, здоров'язбережувальні освітні технології.

Abstract

Formation of a healthy lifestyle for students with special educational needs

Genalyuk A.

The article outlines the important directions of the state policy on the problem of health protection of schoolchildren in the conditions of education and upbringing of children with disabilities. The importance of the main factors influencing the formation of a healthy lifestyle of children with special educational needs is noted.

Key words: inclusive education, training and education, special education, healthy lifestyle.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Сьогодні в Україні, як і в усьому світі, ключовими факторами економічного та соціального розвитку є здоров'я та благополуччя населення, і, як стверджують фахівці. перспективи розвитку й самого існування держави значною мірою залежать від того, як відбувається процес відтворення основи продуктивних сил - людських ресурсів.

Як показує практика, здоров'я українського молодого покоління та демографічна ситуація в суспільстві загалом свідчать про наявність проблеми у вдосконаленні щодо розвитку здорового способу життя різних груп населення нашої країни, в першу чергу - підростаючого покоління.

Конституцією України визначено, що «людина, її життя і здоров'я є найвищими соціальними цінностями держави. Формування здорового способу життя, виховання здорових, всебічно розвинених, патріотично налаштованих молодих громадян має стати державним пріоритетом, стрижнем, який об'єднає народ України в його намаганнях до національного відродження, повноцінного входження у світову спільноту» [1].

Сьогодні, коли Україна формується як розвинута, демократична, правова країна світу, послідовно наближає критерії та орієнтири національного розвитку до стандартів, прийнятих в країнах Європейського Союзу, не можна недооцінювати стан здоров'я, соціальне самопочуття населення в цілому і молоді зокрема. Якісний стан здоров'я молоді є показником цивілізованості держави.

Одним із основних завдань Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» є створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожного громадянина впродовж всього життя та досягнення адекватних стандартів якості життя та благополуччя, підвищення особистої відповідальності громадян за власне здоров'я. Пріоритетом Загальнодержавної програми «Здоров'я - 2020: український вимір» є формування міжсекторального підходу в проведенні профілактичних заходів для усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження та зміцнення здоров'я населення, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я [2].

Одним із важливих напрямів державної політики є проблема здоров'язбереження школярів в умовах навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я [2].

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблематикою спеціальної освіти, та нові підходи до освіти дітей з інвалідністю висвітлено у роботах українських науковців В Бондаря, М. Таланчука, М. Синьова, Г. Шевцова та ін. Багато праць присвячено інклюзивному навчанню а саме, публікації Н. Софій, Ю. Найди.

Українські та зарубіжні вчені - Т Бута, Д. Деплера, В. Засенка, А. Колупаєвої, Д. Лупарта, Т Лоремана, вважають, що - інтеграція виступає противагою сегрегації й позначає перехідний поступ до інклюзії - як інноваційної освітньої системи. Науковець Т. Бут у своїй праці висвітлює, що «ми повинні зробити систему достатньо гнучкою, аби вона могла відповідати різним запитам людей. Однак, якщо ми розуміємо інклюзію як трансформацію, ми повинні докорінним чином змінити наше ставлення до різноманіття людської спільноти, яка є в освітній системі» [9]

Цілі статті. Метою нашого дослідження є узагальнення факторів впливу на здоровий спосіб життя учнів з особливими потребами в умовах інклюзивної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Інклюзивне навчання і виховання - закономірний процес розвитку системи освіти в будь-якій країні світу. В цей процес залучена також і Україна. Зміна підходів до навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я (далі - дітей з ОМЗ) спрямована на формування і розвиток соціально-активної особистості, яка володіє навичками соціально адаптивної поведінки. Реалізація цього завдання покладена на інклюзивну освіту як стратегічний напрям у забезпеченні необхідних умов, що дають особам з інвалідністю рівні можливості участі в повноцінному соціальному житті на одному рівні з іншими групами населення [3].

Інклюзивне навчання є логічним продовженням ідей інтегративного навчання, яке є попередником інклюзії в ідеологічному, хронологічному та технологічному аспектах. Інтеграція передбачає навчання дітей з ОМЗ в системі загальної освіти, оскільки до цього етапу діти даної категорії навчалися тільки в системі спеціальної (корекційної освіти). При цьому важливо відмітити, що, знаходячись в системі загальної освіти, діти з ОМЗ повинні в повній мірі оволодіти програмою загальноосвітньої школи. Інклюзивна освіта - не форма, а нова освіта зі своєю філософією, освіта, яка дає нові можливості та вільний вибір.

В основі практики інклюзивного навчання і виховання лежить ідея прийняття індивідуальності кожного окремого учня, відповідно, навчання і виховання мають бути так організовані, щоб задовольнити потреби кожної дитини з ОМЗ. Інклюзивна освіта робить акцент на персоналізації процесу навчання, розробці індивідуальної траєкторії навчання [4].

Основна відмінність процесів інтеграції й інклюзії полягає в тому, що при інклюзії у всіх учасників освітнього процесу змінюється ставлення до дітей з ОМЗ, а ідеологія освіти змінюється в бік збільшення гармонізації навчального процесу та піднесення виховної і соціальної спрямованості навчання. Інклюзивна освіта містить ресурси, які спрямовані на стимуляцію рівних прав усіх школярів і їх участі в усіх аспектах життя колективу.

Фахівці стверджують, що на сьогодні в Україні існують певні чинники, що заважають досконалому розвитку інклюзивної освіти, а саме:

- недостатня нормативно-правова база інклюзивної освіти;

- відсутність механізму реалізації спеціальних освітніх умов для навчання дітей з ОМЗ у закладах загальної освіти; професійна і психологічна неготовність педагогів до роботи з дітьми з ОМЗ (не сформованість інклюзивної компетентності);

- відсутність навчально-методичного забезпечення (забезпечення спеціальними програмами, підручниками, методичними матеріалами);

- психологічні бар'єри, пов'язані з громадською думкою (ставлення до осіб з інвалідністю здорових дітей та їхніх батьків);

- неадаптованість архітектурного середовища і матеріально - технічної бази закладів загальної освіти для навчання дітей з ОМЗ.

В ході дослідження було встановлено, що вище переховані чинники, в свою чергу. впливають на здоров'я школярів, і на сьогодні це є важливою проблемою в реалізації завдань інклюзивної освіти, а саме - забезпечення здоров'язбереження школярів з ОМЗ в умовах закладів загальної середньої освіти.

Фахівці стверджують, що завдяки комплексному підходу можуть бути вирішені завдання формування, збереження і зміцнення здоров'я школярів з ОМЗ. Здоров'язбереження в даному випадку має виступати як одне з провідних завдань освітнього процесу. Це має бути освітній процес медико-гігієнічного спрямування (здійснюється у тісній взаємодії педагога, медичного працівника й учня), а також, безумовно, фізкультурно-оздоровчого (віддається пріоритет заняттям фізкультурного спрямування, що реалізується на уроках фізичної культури, а також у позаурочний час - на заняттях в спортивних гуртках і секціях); екологічного (створення гармонічних взаємин з природою) [4; 6].

Особлива увага при навчання дітей з ОМЗ має приділятися реалізації здоров'язбережувальних освітніх технологій. Здоров'язбережувальні освітні технології - це багато добре відомих більшості педагогів психолого-педагогічних прийомів і методів роботи, педагогічних технологій спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я дітей, експертиза й аналіз кожним педагогом своєї власної педагогічної діяльності з точки зору впливу на здоров'я дітей [7].

Аналіз класифікацій існуючих здоров'язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):

- здоров'язбережувальні - технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

- оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

- технології навчання здоров'ю - гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загальнонавчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

- виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формуванню уявлень про здоров'я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров'я, здоров'я родини [8].

Науковці Бойчук Ю.Д., Мірошниченко О.М. у своїй праці «Здоров'язбережувальні технології в інклюзивній освіті» вважають, що основною метою здоров'язбережувальних освітніх технологій є забезпечення школяру можливості зберегти здоров'я за період навчання у школі, сформувати у нього необхідні знання, вміння і навички зі здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті [7].

З позицій педагогіки здоров'я у школі треба не тільки створити здоров'язбережувальне освітнє середовище, але і сформувати в учнів здоров'язбережувальну компетентність, яка передбачає інтеріоризацію цінностей здоров'я і здорового способу життя [7].

Усі педагогічні прийоми і підходи, необхідні для навчання дітей з ОМЗ в умовах інклюзивного навчання і формування базових компетенцій, можна поділити на три групи: 1) фронтальні; 2) групові; 3) індивідуальні, а також потреба в руховій активності, яка повинна бути забезпечена за рахунок фізкультхвилинок, зміни видів діяльності на уроці позакласних спортивно-оздоровчих заходів, робота різноманітних шкільних спортивних секцій, обладнання спортивних майданчиків, заняття в басейні.

Тренування функціональних можливостей організму школярів з ОМЗ можна здійснювати за рахунок проведення дихальної гімнастики, самомасажу, пальчикової гімнастики на уроці, активного відпочинку, проведення загартовувальних процедур. Режим праці і відпочинку для школяра з ОМЗ повинен встановлюватися відповідно до індивідуальної динаміки розумової працездатності (біоритмологічних особливостей функціонування організму).

Оптимальні умови організації навчально-виховного процесу, провітрювання приміщень, контроль постави учнів, вправи для очей, озеленення класних кімнат, фізіологічний підхід до проведення уроків фізкультури (зокрема проведення занять в ігровій формі), озброєння учнів знаннями про вплив рухів на здоров'я, формування елементарних умінь самодіагностики стану власного здоров'я. Невідповідність біологічного (психічного) віку паспортному можна знизити за рахунок занять з корекції і розвитку уваги, пам'яті, мислення, тощо.

Також варто звернути увагу, що до моменту масового впровадження інклюзивної форми навчання необхідно відпрацювати технології здоров'язбереження, психолого-педагогічного і корекційно-реабілітаційного супроводу школярів з ОМЗ, підготувати фахівців та обладнати школи.

Але завжди треба пам'ятати, що дитина буде здоровою тільки в тому випадку, коли освітнє середовище відповідає її віковим, статевим і індивідуальним особливостям, коли формування здоров'я відбувається шляхом розширення внутрішніх можливостей організму, а здоров'язбережувальні технології дозволяють їх виявити і розвинути.

Здійснивши аналіз наукових праць, вважаємо, що здоровий спосіб життя має поєднувати чотири складові - фізичну, психічну, духовну і соціальну, що сприятимуть продуктивній навчально - пізнавальний та практичній діяльності учасників освітнього процесу, заснованій на науковій організації праці та культурі здорового способу життя особистості [8].

Вважаємо, що основні фактори впливу на формування здорового способу життя дітей з особливими освітніми потребами мають бути взаємопов'язані і містити основні напрямки роботи які представлені на рис.

Основні фактори впливу на формування здорового способу життя дітей з особливими освітніми потребами

здоров'язбереження школяр освітній навчання

Висновки. Отже, вважаємо, що фактори впливу на здоровий спосіб життя мають бути взаємопов'язані, і проявлятись не тільки на заняттях фізичної культури чи рухових іграх, але й під час додаткових фізхвилинок в процесі виконання письмових вправ у вигляді гімнастики кісті рук та пальців, під час організації дозвілля, що, в свою чергу, надасть можливість кожному учню розкрити свій творчий потенціал, заявити про себе, спробувати власні сили, знайти свій талант.

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1997.

2. Бойчук Ю.Д., Бородіна О.С., Микитюк О.М. Інклюзивна компетентність майбутнього вчителя основ здоров'я: монографія Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди; видавець І.С. Іванченко, 2015. 140 с.

3. Бойчук Ю.Д., Васильєва К.І., Голуб Н.М. та ін. Дитина з особливими освітніми потребами: медичні та психолого-педагогічні аспекти розвитку, навчання і виховання: навч.-метод. посіб. Харків: ХАНО, Вид-во «Точка», 2014. 292 с.

4. Бойчук Ю.Д., Бородіна О.С. Методичні рекомендації щодо організації та змісту діяльності вчителя загальноосвітнього навчального закладу в умовах інклюзивного навчання. Харків: ХНПУ ім. ГС. Сковороди, 2013. 24 с.

5. Бойчук Ю.Д., Васильєва К.І., Галій А.І. та ін. Основи спеціальної та інклюзивної педагогіки: навч. посіб. за заг. ред. проф. Ю.Д. Бойчука. Харків: ХНПУ ім. ГС. Сковороди, 2018. 338 с.

6. Бойчук Ю.Д., Бородіна О.С., Хребтова Н.П. Корекційно-розвивальна діяльність педагога в умовах реалізації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах // Теорія та практика здоров'язберігаючої діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів: науково-методичні матеріали для керівників загальноосвітніх навчальних закладів / За заг. ред. О.В. Гресь. Харків, 2015. С. 6-12

7. Бойчук Ю.Д., Мірошниченко О.М. Здоров'язбережувальні технології в інклюзивній освіті // Інклюзивне та інтегроване навчання: стан, проблеми і перспективи: збірник наукових праць / За загальною редакцією акад. Прокопенка І.Ф. Харків: ХНПУ ім. Г С. Сковороди; «Мітра», 2019. С. 23-27.

8. Здоровий спосіб життя - пріоритетний напрямок виховання дітей з особливими освітніми потребами/ [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://super. urok-ua. com/ stattva-zdoroviv-spo sib-zhittva-prioritetniv-naprvamok-

vihovannva-ditev-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami/

9. Бут Т.И. Политика включения и исключения в Англии: в чьих руках сосредоточен контроль / Т И. Бут // Соц. инклюзия в образовании. М., 2003. С. 17.

Размещено на Allbest.ru