Виконавсько-педагогічні засади діяльності в професійних фортепіанних школах
Огляд діяльності провідних європейських та українських фортепіанних шкіл. Формування регіональних фортепіанних шкіл України. Вплив Віденської школи на розвиток піанізму, методики викладання представників Лондонської та Французької фортепіанної школи.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.12.2022 |
| Размер файла | 19,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Виконавсько-педагогічні засади діяльності в професійних фортепіанних школах
Бондар Тамара Іванівна1
Мукачівський державний університет, Мукачево, Україна
Атрощенко Тетяна Олександрівна2
Мукачівський державний університет, Мукачево, Україна
У статті схарактеризовано діяльність провідних європейських та українських фортепіанних шкіл. Зосереджено увагу на засадничих методичних принципах викладання в таких закладах. Проаналізовано особливості формування регіональних фортепіанних шкіл України. Констатовано вагомий вплив Віденської школи на розвиток піанізму. Описано особливості методики викладання представника Лондонської школи М. Клементі, а також представників Французької фортепіанної школи. Акцентовано на методичних досягненнях піаністів фортепіанних шкіл, відповідно до епох. Досліджено значення фортепіанної техніки та її роль у формуванні піаніста-професіонала. Удокладнено класифікацію фортепіанної техніки за трьома типами: класичний, якому характерна дрібна пальцева техніка, активний пальцевий удар, максимальна точність пальцевого руху від «кісточки» та вільна на зап'ясті рука; романтичний, що передбачає розвиток відчуттів у подушечках пальців, використовуючи вагу всієї руки - повна її звільненість, зв'язне та співуче пальцеве ««legato»; експресіоністський, в якому важливим є техніка плечового поясу, що поєднує прийоми перших двох типів, із додаванням своїх прийомів, де помітна опора на дно клавіші з дещо фіксованою рукою. Виокремлено два види фортепіанної техніки (дрібна та велика). Фактурні викладення характерні для дрібної техніки: гами, позиційні групи, прикраси (мелізми), трель, репетиції, усі види арпеджіо, різні фігурації, подвійні терції. Велика техніка: акорди, октави (зокрема, ламані) та інші подвійні ноти (квінти, сексти), тремоло, стрибки. Окреслено основні напрями розвитку української фортепіанної школи: демократичні принципи та їх дотримання; всебічний розвиток особистості; застосування творчого підходу до особистого розвитку вихованців; поєднання досягнень національної і світової художньої культури; використання національної музичної спадщини; вплив різних видів мистецтв на формування особистості; вияв творчого потенціалу вихованців у процесі навчання, розвитку музичного сприйняття й освоєння історико-теоретичних знань; пропагування національної та світової художньої культури.
Ключові слова: фортепіанна школа, викладач фортепіано, фортепіанна техніка, піаніст, виконавець, фахівець.
Performing-based and pedagogical principles of the activity in professional piano schools
Bondar Tamara3
Mukachevo State University, Mukachevo, Ukraine
Atroshchenko Tetiana4
Mukachevo State University, Mukachevo, Ukraine
The article describes the activities that leading European and Ukrainian piano schools provide. The focus is on the basic methodological principles that underpin teaching in such institutions. Some peculiarities related to the ways how regional piano schools were organized in Ukraine are analyzed. The significant influence of the Viennese school on the development of pianism is stated. The peculiarities that characterize
M.Clementi's practices, who represented the London school as well as teaching practice of the representatives of the French piano school are described. The emphasis is placed on the methodological achievements of pianists in piano schools according to epochs. The importance of piano techniques and its impact on training a professional pianist is studied. The classification of piano techniques according to three types has been clarified. They are as follows: classical techniques, which are characterized by small finger technique, with an active finger stroke, maximum accuracy of finger movement from the «bone» and free hand on the wrist; romantic techniques, which involve the development of sensations in finger pads, using the weight of the whole hand - its complete release, «legato» connected and melodious finger; expressionist techniques, in which the technique of the shoulder girdle is important, combining the techniques of the first two types with the addition of pianist's own techniques, where there is a noticeable support at the bottom of the key with a slightly fixed hand.There are two types of piano techniques that are small and large. Textured layouts are typical of small techniques: scales, positional groups, decorations (melismata), warbles, repetitions, all kinds of arpeggios, various figurations, and double thirds. Large techniques include chords, octaves (including broken ones) and other double notes (quintuplets, sextuplets), tremolo, and leaps (skips). The main directions in the Ukrainian piano school development are outlined. They are: democratic principles and their observance; comprehensive development of personality; application of a creative approach to the personal development of students; combination of achievements of national and world artistic culture; the use of national musical heritage; influence of different arts on the personality development; manifestation of students' creative potential in learning, development of musical perception and mastering of historical and theoretical knowledge; promotion of national and world artistic culture.
Keywords: piano school, piano teacher, piano technique, pianist, performer, specialist.
Вступ
фортепіанна школа методика викладання
Ефективний розвиток професійної музичної освіти залежить від творчого потенціалу викладачів, виконавців, мистецтвознавців та ін., що потребує належних умов для реалізації та постійного вдосконалення. Ґрунтовне вивчення виконавсько-педагогічних засад діяльності в професійних фортепіанних школах можливе на підставі всебічного аналізу еволюції професійної фортепіанної освіти, історичного досвіду цієї галузі. Виконавсько-педагогічні засади діяльності досліджували Т. Воробкевич, Н. Гуральник, Н. Кашкадамова, Г. Курковський та ін. Попри наявні праці, бракує більш докладного аналізу еволюції європейських й українських фортепіанних шкіл, зокрема опису виконавсько-педагогічних принципів їхньої роботи.
Мета та завдання дослідження - здійснити історико-педагогічний аналіз виконавсько- педагогічних засад становлення та функціювання професійних фортепіанних шкіл.
Матеріали та методи дослідження
Вивчення особливостей становлення й розвитку професійних фортепіанних шкіл засвідчує, що провідну роль у формуванні європейського фортепіанного мистецтва кінця XVIIIст. - І половини ХІХ ст. відігравали Віденська, Лондонська й Паризька школи. У період XVIII- на початку XIX ст. існувала так звана «Стара школа», для якої характерне переважання пальцевої гри, фіксація руки, тримання ліктів біля тулуба. Акорди виконували ударом від ліктя, а октави - кистю, без участі всієї руки (Кашкадамова, 2006).
Представник лондонської школи М. Клементі, обґрунтовуючи авторську методику, надавав перевагу глибокому концертному звучанню інструмента та віртуозності. Промовисті ознаки такого стилю: біглість, рівність, сила й незалежність пальців. Під час гри не використовували опору й вагу руки, рух зап'ястя. Загалом Лондонська школа мала неабияке значення для розвитку технічної майстерності піаніста.
Посутній вплив на розвиток піанізму мала Віденська школа. Представник школи Й. Н. Гуммель звертав увагу на якість туше, а не на швидкість; на віртуозність пальцевої гри, що виховували в поєднанні слухового контролю і відчуття руки, а не на механічні багатогодинні заняття. К. Черні, учень Л. ван Бетховена, автор багатьох етюдів та методичних праць, називав найголовнішою пальцеву техніку. На заняттях була запланована не суто механічна робота, а виконання завдань художнього плану. У цей період почали використовувати вагу руки, особливо у творах кантиленного характеру (Кашкадамова, 1998).
Французьку фортепіанну школу представляють Ф. Калькбреннер, А. Герц, які на заняттях використовували допоміжні механічні засоби.
К. Мартінсен наголошував на основній думці: «Не можна розвивати техніку у відриві від художніх завдань» (Герасимович, 1962). З огляду на це, техніка була класифікована за трьома типами.
Для «класичного» типу характерне переважання дрібної пальцевої техніки, де є «активний пальцевий удар» і максимальна точність пальцевого руху від «кісточки», при цьому рука має бути вільною на зап'ясті. Дрібна пальцева техніка класичного типу є фундаментом для побудови інших типів техніки.
«Романтичний» тип техніки передбачає розвиток відчуттів у подушечках пальців за повної звільненості руки та м'язового апарату, використовуючи вагу всієї руки. Важливий артикуляційний прийом - це зв'язне та співуче пальцеве «legato». Вага всієї руки має поступово переміщуватися з однієї подушечки на іншу за допомогою низького занурення (пронації) і високого підйому зап'ястя (супінації), ідеться про так звану «дугову» гру.
Для «експресіоністського» типу характерна техніка плечового поясу, що поєднує прийоми перших двох типів, із додаванням своїх прийомів. Описуючи такий тип техніки, зазначають, що помітна опора на дно клавіші з дещо фіксованою рукою.
Диференціюють два види фортепіанної техніки: «дрібна» і «велика». До дрібної техніки належать такі фактурні викладення: гами, позиційні групи, прикраси (мелізми), трель, репетиції, усі види арпеджіо, різні фігурації, подвійні терції. До великої техніки зараховують акорди, октави (зокрема ламані) та інші подвійні ноти (квінти, сексти), тремоло, стрибки.
Українська фортепіанна школа розвивалася в контексті утвердження національної професійної композиторської школи. У ХІХ столітті в атмосфері загальноєвропейського піднесення національних шкіл почало гостро поставати питання про створення національної школи. Важливу роль у її становленні відіграв М. Лисенко - засновник української музичної освіти, педагог, піаніст, видатний український музичний діяч (Лисенко, 2004).
У 1904 році засновано Музично-драматичну школу, що згодом переросла в Музично-драматичний інститут. М. Лисенко напрацював власну концепцію розвитку майбутнього піаніста, що полягала в органічній єдності технічної та художньої майстерності. Обов'язковим у його класі було вивчення українських пісень, які співали, а згодом добирали для відтворення на фортепіано (Лисенко, 1964).
Сподвижник української національної музичної школи М. Лисенко окреслив такі напрями її розвитку: гуманістична спрямованість на всебічний розвиток особистості вихованців; органічне поєднання в музичному вихованні досягнень національної і світової художньої культури; використання національної музичної спадщини як першоджерела слухотворчого виховання; вплив синтезу різновидів мистецтв в українській музичній драмі на формування особистості; соціальна спрямованість на пропагування національної та світової художньої культури.
Помітну роль у розвитку української фортепіанної школи ХХ століття відіграв В. Пухальський (1848 - 1933 рр.) - випускник Петербурзької консерваторії. Митець обстоював традиції однієї з найкращих фортепіанних шкіл і впроваджував їх у власній педагогічній концепції. Одним із засадничих положень школи В. Пухальського є виховання музиканта-педагога, в особі якого мають бути поєднані «художник-артист і професійний учитель, який безпосередньо передає вихованцям свій сценічний досвід» (Кияновська, 2009).
Пріоритетного значення педагог надавав усебічному розвитку учня як музиканта, виховував особистостей, самостійних митців, піаністів, учителів. Згідно з типологією Н. Гуральник, педагогічна система В. Пухальського базована на «індивідуально-трансформованому наслідуванні традиційних принципів кількох лідерів фортепіанних шкіл із домінантою взаємозбагачення (ІІ тип) з ознаками I типу: самостійне окреслення шляхів наслідування історичних надбань видатних педагогів-піаністів із яскраво виявленим ідейно-лідерським характером власної на рівні «материнської» фортепіанної школи» (Гуральник, 2013).
Розбудову УФШ продовжив М. Тутковський (1857 - 1931 рр.) - український педагог, піаніст, виконавець, учень В. Пухальського. У 1893 році в Києві митець відкрив приватну музичну школу, що здобула надзвичайну популярність у музичних колах. М. Тутковський упроваджував у музичну сферу власні принципи: гуманне ставлення до учнів усіх освітніх установ; людяність та повага до особистості кожного; використання виховних можливостей широкої загальної ерудиції музиканта; боротьба за високий професіоналізм. Н. Гуральник характеризує педагогічну систему М. Тутковського як «індивідуально-трансформоване наслідування традиційних принципів кількох лідерів фортепіанних шкіл із домінантністю взаємозбагачення»(Рощина,2013).
Принципи В. Пухальського продовжив утілювати К. Михайлов (1882 - 1961 рр.). у процесі педагогічної діяльності, митець вимагав від студентів безперервної самоосвіти, розширення світогляду через опрацювання літератури, відвідування концертів тощо.
Отже, зачинателі Київської фортепіанної школи сформували важливі концептуальні засади, що не втратили своєї актуальності донині. Значущими є висловлювання митців про інклюзивний підхід до навчання, усебічний розвиток студентів та виконавську універсальність (Рожок, 2004).
Орієнтовно в період, що підлягає аналізу харківська гілка української фортепіанної школи. Її фундатором справедливо називають П. Луценка (1873 - 1934 рр.) - видатного концертуючого піаніста, прогресивного педагога, який здобув освіту в Санкт-Петербурзі, потім працював у Берлінській консерваторії Штерна. Вітчизняну фортепіанну школу П. Луценко збагатив європейськими музичними традиціями(Лисенко, 2008).
Педагог прагнув виховати піаніста-просвітника, тому суттєвого значення надавав аналізу й обговоренню. Основні постулати його педагогічної концепції такі: спонукати до самостійного мислення, до пошуку власної інтерпретації за умови дотримання історичної стилістики; розвивати ініціативність тощо (Лисенко, 2000).
Ідеї П. Луценка продовжував В. Топілін (1908 - 1970 рр.) - відомий сольний піаніст і педагог, учень Г. Нейгауза. Музикант працював викладачем спочатку в Харківській, згодом - у Київській консерваторіях. Засадничим принципом музичної педагогіки митця була увага до розвитку особистості студента. Окрім обов'язкової фортепіанної програми, В. Топілін ознайомлював студентів із творами інших жанрів, акцентував на важливості розвитку знань у сфері літератури й живопису, а також спонукав до безперервного самовдосконалення (Гуральник, 2007). Велике історичне значення для української фортепіанної школи мав тандем педагогів - Г. Беклемішева та його учня А. Луфера. Г. Беклемішев - високоерудований митець, видатний піаніст- педагог, який запровадив у музично-просвітницьку діяльність музично-історичні демонстрації, доповнив навчальні плани фаховими предметами. А. Луфер (1905 - 1948 рр.) - блискучий піаніст і педагог, автор фундаментальних праць з методики викладання гри на фортепіано. Серед інших послідовників Г. Беклемішева варто назвати Є. Сливака, А. Янкелевича, Н. Вітте та ін.(Гуральник, 2007).
Становлення Львівської фортепіанної школи, подібно до інших гілок УФШ, датоване початком ХХ століття. Фундаментальну роль у цьому відіграло Галицьке музичне товариство. Геополітичне становище тогочасної Галичини помітно позначалося на музичній культурі краю. На зламі ХІХ - ХХ століття у Львові працювали польські піаністи К. Мікулі, Л. Марек, чеський піаніст В. Курц, австрійські піаністи Є. Лялевич, І. Фридман і багато інших (Кашкадамова, 2001). Домінантну роль у розвитку Львівської фортепіанної школи на етапі її становлення відіграв В. Барвінський, який проводив активну педагогічну та музично-громадську діяльність, обстоював принципи школи В. Курца. Серед основних постулатів концепції митця - звільнення виконавського апарату музиканта, аналітичний підхід до вивчення твору, розвиток самостійності та творчої свободи виконавців. Учнями В. Барвінського були відомі українські композитори й піаністи Р. Савицький, Д. Гординська-Каранович, О. Криштальський. С. Туркевич-Лукіянович, З. Лисько, М. Колесса та інші (Кашкадамова, 2003).
Фортепіанна школа Півдня України з центром в Одесі сформувалася на початку ХХ століття під потужним впливом діяльності представників ІРМТ. Її засновником є В. Сапельніков - видатний піаніст початку ХХ століття, протеже А. Рубінштейна, випускник Петербурзької консерваторії в класі С. Метнер (учениці Ф. Ліста), професор Московської консерваторії, концертуючий виконавець, інтерпретатор творчості П. Чайковського.
Наступні роки формування регіональної фортепіанної школи були пов'язані з діяльністю новостворених закладів - музичного училища та консерваторії (Д. Климов, М. Дронсейко-Маринович, М. Біер).
Згодом лави викладачів поповнили Б. Рейнгбальд, М. Старкова, М. Рибіцька - талановиті випускниці Петербурзької консерваторії класу Т. Лещетинського та А. Єсипової. Представники Одеської фортепіанної школи, виховані учнями Ф. Ліста, продовжували академічну лінію «оркестрального піанізму».
Результати дослідження
Еволюціонучи, фортепіанна школа зазнавала багатьох позитивних змін.
У період Романтизму поряд із блискавичною віртуозністю велику увагу звертали на почуття й передання образу творів, що виконувалися. У ХХ ст. - на початку ХХІ ст. використовували всі найкращі досягнення фортепіанних шкіл, за винятком застосування механічних приладів.
Піаністи вільно володіли корпусом, руками, кистю, пальцями, оперували вагою всієї руки, активними і вольовими пальцями, якісним туше.
Кожен піаніст прагнув дібрати індивідуальний підхід для розвитку й удосконалення фортепіанної техніки, що спрямоване на досягнення основної мети - відтворення та передання музичної думки твору (Курковський, 1968).
Обговорення результатів. Запропонований огляд регіональних та авторських фортепіанних шкіл не претендує на вичерпність, оскільки лише окреслює основні культурні впливи та концепції найвидатніших педагогів-піаністів.
Висновки
Українська фортепіанна школа формувалася в атмосфері високого професіоналізму найкращих майстрів європейської школи. Педагоги-піаністи зберегли в культурному розмаїтті неповторну цінність українських національних мистецьких надбань. Успішність удосконалення музичної освіти в Україні суттєвою мірою залежить від якості професійної підготовки музично-педагогічних кадрів, здатних до інтелектуального та творчого розвитку особистості піаністів. Особливої уваги потребує професійна підготовка викладачів фортепіано для системи музичної освіти, оскільки зміни в культурно- мистецькій сфері, євроінтеграційні процеси вимагають покращення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.
Література
1Академія музичної еліти: Історія та сучасність - до 90-річчя Національної музичної України ім. П. І.Чайковського / В. І. Рожок (голова ред. кол.), А. П. Лащенко (авт.-упоряд.). Київ: Музична Україна, 2004. 512 с.
2Воробкевич Т. П. Методика викладання гри на фортепіано. Львів: ЛДМА, 2001.244 с.
3Герасимович Д. Методика навчання гри на фортепіано. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962. 59 с.
4Гуральник Н. П. Національна фортепіанна школа як феномен музичної освіти. Актуальні питання мистецької освіти та виховання.2013.Вип. 1.С. 97-109.
5Гуральник Н. П. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті розвитку музичної педагогіки: історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти. Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007.
6Гуральник Н. П. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки: монографія. Київ, 2007. 460 с.
7Кашкадамова Н. Б. Василь Барвінський про фортепіанне виконавство. Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури:статті та матеріали / ред.-упор. О. С. Смоляк. Тернопіль: Астон, 2003. С. 118-129.
8Кашкадамова Н. Б. Історія фортепіанного мистецтва XIX сторіччя. Тернопіль: АСТОН, 2006. 607 с.
9Кашкадамова Н. Б. Мистецтво виконання музики на клавішно-струнних інструментах: навчальний посібник. Тернопіль: Астон, 1998. 300 с.
10Кашкадамова Н. Б. Фортеп'янне мистецтво у Львові: статті, рецензії, матеріали. Тернопіль: Астон, 2001.400 с.
11Київська фортепіанна школа. Імена та часи: кол. монографія / автор проекту Т. О. Рощина, автори-упоряд. Т. О. Рощина, О. В. Ринденко, ред. О. В. Сахарова, О. Є. Степанюк. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2013. 632 с.
12Кияновська Л. О. Українська музична культура: навчальний посібник. Львів: Тріада плюс, 2009.356 с.
13Лисенко Л. Ф. Павло Кіндратович Луценко та його учні: Шляхи формування Харківської піаністичної школи. Харків: Факт, 2000. 80 с.
14Лисенко М. В. Листи / упор. О. Лисенко; вступ. ст. М. Рильського; ред. Л. Кауфмана. Київ: Мистецтво, 1964. 413 с.
15Лист М. Лисенка до В. Н. Гартевельда від 5 листопада 1890. Листи./ авт.- упор. Р. Скорульська. Київ: Муз. Україна, 2004.С. 191.
References
1Akademiya muzychnoyi elity: Istoriya ta suchasnist' - do 90-richchya Natsional'noyi muzychnoyi Ukrayiny im. P. I. Chaykovs'koho (2004). Academy of the musical elite: History and modernity - to the 90th anniversary of the National Music Academy of Ukraine named after P. I. Tchaikovsky. Ed. V.l. Rozhok. Kyiv: Muzychna Ukrayina [in Ukrainian].
2Herasymovych, D. (1962). Metodyka navchannia hry na fortepiano [Methodology of learning to play the piano].Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo obrazotvorchoho mystetstva i muzychnoi literatury URSR[in Ukrainian].
3Huralnyk, N.P. (2013). Natsionalnafortepiannashkolayakfenomenmuzychnoiosvity [Natsional'nafortepiannashkolayakfenomenmuzychnoyiosvity]. Aktualnipytanniamystetskoiosvityta vykhovannia - Aktual'nipytannyamystetskoyiosvityta vykhovannya.Vols. 1. pp. 97-109 [in Ukrainian].
4Huralnyk, N.P. (2007) Ukrainska fortepianna shkola XX stolittia v konteksti rozvytku muzychnoi pedahohiky: istoryko-metodolohichni ta teoretyko-tekhnolohichni aspekty [Ukrainian piano school of the 20th century in the context of the development of musical pedagogy: historical-methodological and theoretical- technological aspects]. Kyiv: NPU im. M. P. Drahomanova, [in Ukrainian].
5Huralnyk, N.P. (2007). Ukrainska fortepianna shkola XX stolittia v konteksti muzychnoi pedahohiky [Ukrainian piano school of the 20th century in the context of musical pedagogy]. Kyiv [in Ukrainian].
6Kashkadamova, N.B. (2003). VasylBarvinskyipro fortepianne vykonavstvo. VasylBarvinskyi vkonteksti yevropeiskoi muzychnoi kultury: statti ta materialy [Vasyl Barvinskyi on piano performance. Vasyl Barvinskyi in the context of European musical culture: articles and materials]. Ed. O. S. Smolyak. Ternopil. pp. 118-129 [in Ukrainian].
7Kashkadamova, N.B. (2006). Istoriia fortepiannoho mystetstva XIX storichchia [History of piano art of the 19th century]. Ternopil: ASTON [in Ukrainian].
8Kashkadamova, N.B. (1998). Mystetstvo vykonannia muzyky na klavishno-strunnykh instrumentakh [The art of performing music on keyboard and string instruments: a study guide]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].
9Kashkadamova, N.B. (2001). Fortepianne mystetstvo u Lvovi: statti, retsenzii, materialy [Piano art in Lviv: articles, reviews, materials]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].
10Kyianovska, L.O. (2009). Ukrainska muzychna kultura [Ukrayinska muzychna kul'tura].Lviv: Triada plius [in Ukrainian].
11Kyyivska fortepianna shkola. Imena ta chasy.(2013). [Names and times].Avtor proektu T. O. Roshchyna, avtory-uporyad. T. O. Roshchyna, O. V. Ryndenko, red. O. V. Sakharova, O. YE. Stepanyuk. Kyiv: NMAU im. P. I. Chaykovs'koho [in Ukrainian].
12Lysenko, L.F. (2000). Pavlo Kindratovych Lutsenko ta yoho uchni: Shliakhy formuvannia Kharkivskoi pianistychnoi shkoly [Pavlo Kindratovych Lutsenko and his students: Ways of formation of the Kharkiv piano school]. Kharkiv: Fakt [in Ukrainian].
13Lysenko, M.V. (1964). Lysty[Letters].upor. O. Lysenko; vstup. st. M. Rylskoho; red. L. Kaufmana. Kyiv: Mystetstvo [in Ukrainian].
14Lyst M. (2004). Lysenka do V. N. Hartevel'da vid 5 lystopada 1890. Lysty [Letter from M. Lysenko to V. N. Harteveld dated November 5, 1890] [in Ukrainian].
15Vorobkevych, T.P. (2001). Metodyka vykladannia hry na fortepiano [Methodology of teaching piano playing]. Lviv: LDMA [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Передумови появи ордену на українських землях. Просвітницько-педагогічна діяльність. Формування навчальної програми ордену єзуїтів "Ratio studiorum". Характеристика діяльності братських шкіл. Педагогічні засади в статутах братств, документальні положення.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 26.02.2015Специфіка розвитку недільних шкіл України другої половини XIX - початку XX ст., аналіз і узагальнення досвіду і принципів їх діяльності; роль діячів просвітницького руху в створенні методичної бази. Освітня діяльність православного духовенства в Україні.
автореферат [50,9 K], добавлен 26.11.2010Формування самостійної діяльності учнів початкової школи. Психолого-педагогічні умови оптимального використання самостійної навчально-пізнавальної роботи молодших школярів. Розробка та екстериментальна перевірка дидактичних умов організації роботи.
дипломная работа [703,5 K], добавлен 19.10.2009Розвиток читацьких інтересів учнів середньої школи як наукова проблема. Психологічні і педагогічні принципи розвитку читацької компетенції у школярів. Розробка методики по розвитку інтересу до читання на основі активних методів викладання літератури.
дипломная работа [163,3 K], добавлен 20.08.2013Обґрунтування дидактичної основи побудови підручників з дисциплін природничо-математичного циклу для початкової школи досліджуваного періоду задля їх творчого використання при розробці навчальних книг для сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня.
автореферат [42,8 K], добавлен 27.04.2009Застосування методики викладання історії в школах. Виникнення навчально-методичної літератури. Розвиток шкільної історичної освіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст. Введення самостійних курсів навчання історії. Викладання у воєнний та повоєнний час.
дипломная работа [70,6 K], добавлен 13.02.2012Сутність дитячої гри, її структура. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів. Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності молодших школярів. Передовий педагогічний досвід, знахідки та авторські пропозиції.
курсовая работа [546,2 K], добавлен 14.10.2009Аналіз необхідності використання комп’ютерних технологій у навчанні школярів середніх шкіл. Можливості, склад і основні переваги візуального об'єктно-орієнтованого середовища програмування Scratch. Принципи проектної діяльності учнів у даній програмі.
контрольная работа [57,7 K], добавлен 08.03.2015Стан та умови використання проектно-технологічної діяльності учнів сільської школи в теорії і практиці сучасної школи. Організація проектно-технологічної діяльності учнів школи на заняттях трудового навчання з розділу "Технологія вирощування рослин".
дипломная работа [245,3 K], добавлен 26.02.2011Традиційна система освіти, спроби пропедевтики. Опис особливостей вальдорфських шкіл головний урок, викладання епохами: "Будівництво", "Ремесла" (стародавні професії), "Землеробство", "Математика". Добір і модернізація демонстрацій, вправ, завдань.
дипломная работа [74,0 K], добавлен 08.06.2017Психолого-педагогічні аспекти формування інтересів в учнів загальноосвітньої школи: основні засоби й етапи. Роль декоративного мистецтва у формуванні художньо-естетичних інтересів учнів, педагогічні умови й методи їх формування у процесі гурткової роботи.
курсовая работа [61,1 K], добавлен 27.12.2011Стимулювання навчальної діяльності як наукова проблема. Аналіз ефективності різних методів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів в практиці сучасної початкової школи. Вплив експериментальної методики на результативність навчального процесу.
дипломная работа [3,5 M], добавлен 08.11.2009Значення проблеми активізації пізнавальної діяльності для дидактики та методики викладання математики. Використання комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання. Проведення факультативних занять з вивчення властивостей цікавих ліній і точок трикутника.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 16.08.2013Психологічна готовність дитини до школи, гра як підготовка до школи. Загальна характеристика гри, теорії дитячої гри. Ігрові дії на першому році життя, передумови виникнення ролевої гри в ранньому дитинстві. Розвиток ролевої гри в дошкільному віці.
курсовая работа [51,6 K], добавлен 10.01.2009Вікові особливості молодших школярів. Педагогічні умови ефективного формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики. Розробка методики формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики.
дипломная работа [194,9 K], добавлен 14.06.2012Загально-психологічні особливості куратора вищої школи. Сутність виховної, організаторської, методично-інформаційної, координаційної, соціально-спрямовуючої функції. Зміст діяльності викладача. Характеристика адаптуючого впливу куратора на студента.
контрольная работа [13,7 K], добавлен 20.11.2012Аналіз стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 р. Екологічне виховання школярів, взаємодія школи і сім’ї. Характеристика середовища, де розвивається учень. Формування компетентності, культури та ціннісного ставлення до природи у початкових класах.
статья [54,5 K], добавлен 18.08.2017Мотиви природоохоронної діяльності молодших школярів як психолого-педагогічна проблема. Сутність та структура мотиваційної сфери. Особливості природоохоронної діяльності учнів початкової школи, експериментальне дослідження формування її мотивів.
дипломная работа [110,4 K], добавлен 21.10.2009Маркетингові дослідження ринку вивчення іноземних мов в м. Дніпро. Характеристика шкіл-конкурентів. Проект створення школи з вивчення іноземних мов "Тime to talk" у м. Дніпро для задоволення потреб клієнтів за рахунок надання якісних освітніх послуг.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 14.10.2017Розробка уроку з французької мови для середньої школи. Методика формування навичок говоріння на французькій мові, граматичних навичок та навичок перекладання. Розвиток творчої фантазії, пізнавального інтересу учнів до цієї мови. Оволодіння лексикою.
разработка урока [17,1 K], добавлен 10.04.2010
