Українська народна гра як засіб вдосконалення мовленнєвої культури особистості дошкільника

Abstract

Shinkarenko V., Klimova L., Mazur I., Mikhina N., Kuprienko V. Ukrainian folk game as a means of improving the speech culture of a preschool personality

The article considers the potential of using folk games as a means of improving the speech culture of the preschooler. The types of folk games are described, examples of folk games that are held with preschool children are given. The ways of their application in a preschool institution are indicated. Emphasis is placed on the influence of folk games on the speech development of the preschooler's personality. Effective ways of development of speech culture of the preschooler's personality are revealed: purposeful prognostic planning of the Ukrainian national games during the year according to language tasks; combining games on the thematic principle of vocabulary enrichment; complex solution of tasks of lexical work and development of coherent speech (dialogue and explanatory language) during the game; transfer of acquired language knowledge and skills to new communication situations. The criteria for selecting games are substantiated: conciseness, expressiveness and accessibility of the text of the game to children; thematic compliance with program requirements; limited number of new words; availability of dialogues. It is proved that during preschool age the content of game activity also changes: game - manipulation with objects; individual object game of constructive type; collective plot-role game; individual and group creativity; game-competition; communication game; housework.

It is specified that didactic games allow: to activate cognitive processes through the selective orientation of the child's personality on objects and phenomena of the surrounding reality; systematically strengthen and develop cognitive interest, which becomes the basis of a positive attitude to intellectual activity; to form the need to strive for knowledge of new, more complete and deeper knowledge, which are exploratory in nature; to bring up strong-willed qualities of the child's personality: purposefulness, persistence, aspiration to completion of activity; to form coherent speech; to enrich the moral and aesthetic feelings of the child. It was found that word games are the development of expressive speech, motor and motor activity of children. Games with verbal text reveal to children the beauty, imagery and richness of the native language. The value of these games lies in the development of active, expressive speech of children, auditory attention, quick reaction to the word and so on.

Key words: folk game, speech culture, native language, preschool children.

Основна частина

Постановка проблеми. Мовленнєвий розвиток та досконале володіння рідною мовою є одним із чинників «Базового компонента дошкільної освіти в Україні». Концепція дошкільного виховання передбачає «оволодіння мовою як найціннішим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього наставника людини, як найдієвішого вияву національної культури [3, с. 75].

На сучасному етапі розвитку суспільства особливого значення набувають питання вдосконалення мовленнєвої культури особистості. Мовлення є частиною загального розвитку дитини, а навички володіння грамотним зв'язним мовленням - професійною потребою в багатьох сферах громадського життя. Саме тому оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом спілкування є актуальними на етапі модернізації освіти, зокрема дошкільної, оскільки охоплює всі сфери життєдіяльності дитини, формує її особистість, дозволяє сприймати явища навколишнього життя в повному обсязі і у всій красі. Нові потреби спілкування потребують нових засобів, які допоможуть реалізувати нові цілі.

Могутнім засобом виховання любові до рідної мови та розвитку і збагаченню словникового запасу дітей є народна гра.

У педагогічному середовищі завжди була актуальна проблема залучення дітей до народних ігор. Так, на думку К. Ушинського, кожна народна гра містить доступні форми навчання, вона спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими, що підкреслює її виражену педагогічну спрямованість [1, с. 165].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Видатні українські письменники та вчені в галузі етнопедагогіки - Б. Грінченко, О. Пчілка, Л. Українка, М. Стельмахович, І. Франко, та ін. - вважали народні ігри образними, простими й доступними малятам - вони легко запам'ятовуються та роблять їх цікавими та ефективними для розвитку мовленнєвої діяльності та допомагають опановувати перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки тощо [4, с. 6].

Сучасними науковцями (А. Богуш, Н. Гавриш, В. Кононенко, Т. Котик, Н. Лисенко, Н. Луцан) розглядалися питання щодо використання народних ігор в процесі навчання дітей рідної мови.

У педагогіці і методиці викладання більше уваги приділяється іграм дошкільників (Н. Ейгес Н. Короткова, Н. Михайленко, А. Сорокіна), молодших школярів (Ф. Блехер, А. Ібрагімова, Н. Конишева, М. Саліхова та ін.). Це пов'язано з тим, що педагоги розглядають гру як важливий метод виховання дітей саме дошкільного та молодшого шкільного віку.

Незважаючи на глибоку вивченість як загальних, так і приватних аспектів інтелектуального розвитку та виховання дошкільнят, проблема розвиваючих ігор як засобу інтелектуального виховання старших дошкільників в цілому ще недостатньо досліджена в дошкільній педагогіці.

Відтак метою статті є уточнення поняття «інтелектуальне виховання старшого дошкільника»; виявлення педагогічних умов реалізації технології розвиваючої гри, що сприяє інтелектуальному вихованню дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Гра є провідним видом діяльності дітей в дошкільний період їх життя.

У процесі гри відбувається формування дитячого інтелекту, психіки, комунікативних умінь і навичок. Граючи, діти пізнають навколишній світ, вчяться спілкуватися між собою і взаємодіяти з дорослими. У процесі ігрової діяльності існує унікальна можливість у її учасників «придумати» сюжет, розподілити ролі, домовитися про правила взаємодії.

Особлива цінність народних ігор полягає в тому, що вони впливають та формують мовлення дітей, починаючи з раннього віку, надаючи можливість за допомогою гри слів і звуків засвоїти особливості рідної мови, притаманну їй співучість, виразність, образність.

Народні ігри можна поділити на декілька груп: ігри історичної спрямованості; обрядові та звичаєві ігри; ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу дидактичні; рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом; рухливі хороводні ігри; ігри мовленнєвої спрямованості [5, с. 109].

На наш погляд, доцільним є застосування гри мовленнєвої спрямованості в освітньому процесі ЗДО для розвитку мовленнєвої культури дошкільника. Граючи в словесні народні ігри, діти опановують рідну мову, ознайомлюючись зі здобутками фольклору (мирилками, лічилками, дражнилками, закличками, звуконаслідуваннями, чистомовками, потішками), вчаться використовувати їх у різних життєвих ситуаціях.

Дошкільне дитинство охоплює період з 3 до 6-7 років. У цей час відбувається від'єднання дитини від дорослого, що веде до зміни його соціальної ситуації. Дитина вперше залишає межі світу сім'ї і входить у світ дорослих людей з певними законами і правилами. Розширюється коло спілкування: дошкільник відвідує магазини, поліклініку, починає спілкуватися з однолітками, що важливо для його розвитку. [2, с. 109].

Переважним видом діяльності в цей час є гра. Це основний вид діяльності дошкільника, на який він витрачає більше часу. Особливий розвиток в цьому віці отримує сюжетно-рольова гра. Основу такої гри становить роль, обрана дитиною, і дії з реалізації цієї ролі. Дана гра є прилученням дитини до життя дорослих. Діти вчяться взаємодіяти один з одним, підвищується їхня самосвідомість. Саме дошкільний вік вимагає різноманітності форм міжособистісного співробітництва: з однолітками, дорослими, для ігор, спілкування і праці.

Протягом дошкільного віку змінюється і зміст ігрової діяльності:

- гра-маніпулювання з предметами;

- індивідуальна предметна гра конструктивного типу;

- колективна сюжетно-рольова гра;

- індивідуальна та групова творчість;

- гра-змагання;

- гра-спілкування;

- домашня праця.

Метою словесних ігор є розвиток виразного мовлення, рухової та моторної активності дітей. Ігри зі словесним текстом розкривають дітям красу, образність і багатство рідної мови. Значення цих ігор полягає в розвитку активного, виразного мовлення дітей, слухової уваги, швидкої реакції на слово.

Наприклад, гра із заплющеними очима «Панас» (Піжмурки):

Одному з дітей зав'язують очі. Того, у кого зав'язані очі, діти питають:

- Панасе, Панасе!