Темпоральні розриви в навчальному процесі в сучасній Україні: до питання нових викликів в умовах війни

По-друге, слід визнати, що в таких умовах ми вже не можемо провадити єдиний і загальнообовязковий для всіх учасників навчального процесу розклад. Це тільки збільшить темпоральні розриви в процесі, оскільки в таких складних умовах далеко не кожен має об'єктивні умови до нього підлаштуватися. Це стосується і вчителів/викладачів, які можуть під час занять потрапити під обстріл, не встигнути укритися у бомбосховище, банально втратять мобільний та Інтернет-зв'язок і опиняться без необхідних інструментів провадження процесу. Отже, покладатися на загальні темпоральні орієнтири у цьому процесі вдається нам хибною перспективою. Таким чином, слід визнати, що темпорально навчальний процес має стати суто індивідуальним і самоорганізованим. У такий спосіб кожен учасник навчального процесу має самостійно визначити час, в який йому/їй буде зручно приділити пару спокійних годин навчальному процесу. Зрозуміло, що у кожного цей час може дуже різнитися.

По-третє, визначної зміни потребує принцип комунікації “вчитель учень”, “викладач студент” за таких умов. Якщо раніше, за “допандемічних” і “пандемічних” часів, робився акцент на тому, що пріоритетною є все ж таки “жива” комунікація між усіма учасниками освітнього процесу, оскільки вона єдина породжує собою групову динаміку і сприяє формуванню не тільки знань та навичок, але і міжлюдських відносин і рекрутування навіть “відсталих” учасників у загальний навчальний процес [4], то сьогодні така “жива” комунікація не представляється нам повноцінно можливою. Не представляється нам можливою і онлайн-комунікація з використанням відео, наприклад зустрічі на сервісах “Skype”, “GoogleMeet”, “Zoom” тощо. Темпоральні розриви і наративна невизначеність зачеплять і таку форму освітніх практик, оскільки у неї завжди “вриватимуться” військові наративи і наративи забезпечення базових фізичних потреб людей. Нестабільним за таких умов є не тільки Інтернет -зв'язок, але і людська психіка, яка і так є перевантаженою дезадаптивними моментами. Ми вважаємо неетичними вимогами перед викладачами і студентами, перед учнями і вчителями вмикати камери, тримати “під замком” свої почуття, робити над собою надзусилля для того, щоб емоційно “відповідати” вимогам навчального процесу. Це стане додатковим стресом для людей у цій і так психологічно надскладній ситуації. Тому ми зробимо сміливий висновок і заявимо, що на час військових дій на території України від вимоги включати камери і зустрічатися постійно онлайн в режимі відеозвязку учасникам освітнього процесу слід відмовитися. У цій складній ситуації слід іноді знехтувати прямою комунікацією на користь збереження емоційного відносно стабільного стану людей.

Альтернативою цих форм навчання, на нашу думку, є провадження студентами та учнями самостійної роботи під керівництвом вчителів та викладачів. Нам вбачається необхідним, щоб учні/студенти отримували такі завдання, які сприяли б їхній планомірній, темпорально неперервній роботі. Наприклад, це може бути конспектування першоджерел, виконання індивідуального творчого проекту, написання реферату, прочитання певного списку літератури тощо. Так, сьогодні ці форми роботи в ситуації мирного часу є відносно непопулярними і скоріше допоміжними, оскільки акцент раніше робився на колективні освітні практики, на роботу в команді, на процес всебічної інтерактивності та комунікації. Однак сьогодні часи і відповідні їм умови змінилися, і ми маємо провадити на них адекватну відповідь. Ми не можемо вимагати від учасників освітнього процесу тих самих показників, які вони демонстрували у мирний час, ми маємо ставитися і до учнів/студентів, і до вчителів/викладачів гуманно, не переобтяжувати їхню і так перевантажену жахом війни психіку додатковими вимогами. Однак ми ж і маємо запровадити темпоральну цілісність навчального процесу для того, щоб процес вироблення необхідних навичок сортування і обробки інформації, особливо з соціально-гуманітарних дисциплін, все ж таки відбувався. Цілісну, нерозривну темпоральність (іншими словами забезпечити собі пару годин спокою для того, щоб приділити їх навчальному процесу) в таких умовах людина може собі забезпечити тільки самостійно. Однак під час цієї самостійної роботи вона має “зануритися” у певне поставлене перед нею завдання, не переривати його, не відволікатися на те, як вона при цьому виглядає і чи встигне вона раптово зібратися у бомбосховище. Це планомірне завдання має не хаотизувати її і так хаотизоване життя, а навпаки відволікти її від воєнного наративу, від наративу невизначеності і паніки, нагадати, що десь існує мирне, стабільне життя, світ культури і вічних цінностей, які не підлягають знищенню, поки людина провадити і культуру, і цінності. Зі стресового і погано організованого освітнього процесу в режимі онлайн навчання в умовах війни повинно стати рекреаційною діяльністю, певною психотерапевтичною практикою, націленою на відновлення людських психічних ресурсів.

Ми вбачаємо, що в таких складних умовах перед кожним вчителем/викладачем сьогодні стоїть надскладне, але водночас і надтворче завдання: не оминаючи тему війни і військової агресії Росії на Україну, яка сьогодні, беззаперечно є пріоритетним наративом будь-де, таким чином скоригувати програму своєї дисципліни, щоб запропоновані учням/студентам завдання стали для них: 1.) цікавими; 2.) відповідали або хоча б зачіпали цей наратив, а не були змістовно “відірваними” від нього; 3.) були сформованими у певну, хоча б і просту систему і сприяли б систематизації засвоєного попередньо матеріалу. Перевірка цих завдань і рефлексія над ними повинна також здійснюватися у зручний для педагога час, враховуючи цю розірвану темпоральність у соціальних практиках, в якій всі ми так чи інакше опинились.

Зауважимо: процес коригування навчальних програм має бути максимально позбавленим своєї бюрократизації та “паперової” рутинності. Пріоритетним має виступати мотив збереження мотивації і учнів/студентів, і вчителів/викладачів до навчального процесу в складних історичних і соціально-психологічних умовах.

дистанційне навчання воєнний темпоральний

Висновки

Отже, темпоральні розриви в навчальному процесі сучасної української освітньої спільноти зумовлені двома головними факторами: залишками наслідків пандемії С0УГО-19 та наявними військовими діями з боку РФ на території України. Під темпоральними розривами у навчальному процесі ми розуміємо “вривання” у нього наративів та відповідних їм соціальних практик, які підривають часову впорядкованість навчального процесу, сприяють його переривам та хаотизації. Така форма навчального процесу, в свою чергу, не сприяє і часто унеможливлює систематизацію пройденого матеріалу, вмінню збирати вивірену інформацію, аналізувати її та роботи на основі такого аналізу висновки. Розривається планомірність і наративність в навчальному процесі як принципи, що забезпечують плекання однієї з головних навичок в сучасному інформаційному суспільстві навичок сортингу і відбору інформації. Ця навичка є напрочуд важливою в ситуації інформаційної війни, в якій сьогодні, на жаль, опинилась Україна. Сьогодні стало невідворотною очевидністю, що оперування знаннями з таких соціально-гуманітарних дисциплін, як філософія, історія, психологія, політологія, соціологія, вміння розбиратися в закономірностях соціальних процесів, які вони описують, стає важливим запобіжним чинником для того, щоб людина не поширювала неперевірену, фейкову, емоційно насичену інформацію і не ставала жертвою її розповсюдження. Отже, навчальний процес і викладання цих дисциплін не може бути повністю зупиненим, але має зазнати значних коригувань в поточних умовах.

Необхідно максимально унеможливити темпоральні розриви у чинному навчальному процесі в України. Для цього необхідно надати кожному учаснику процесу автономії у вирішенні того, скільки часу і коли він/вона може приділити цій діяльності. Навчальна програма має скоротити або навіть призупинити час, виділений на безпосередню комунікацію між учнями/студентами та вчителями/викладачами перед камерами, оскільки комунікація, навіть онлайн, у таких складних умовах здатна перевантажити і так навантажену психіку людей. Натомість слід робити акцент на забезпечення учнів/студентів такими завданнями, які вимагали б він них “занурення” у матеріал, вимагали б пролонгованого процесу, який би відбувався планомірно і послідовно, при цьому слід знехтувати приматом швидкості виконання завдання перед приматом його якості і важливого рекреаційного ресурсу для особистості. Навчання в умовах війни має враховувати наратив війни, не слід вдавати, що війни не існує це є негуманна позиція як до учнів/студентів, так і до вчителів/викладачів. Проте навчання повинно тривати як альтернативна соціальна темпоральна практика, яка ладна “перенести” особистість на деякий час у світ культури і вічних цінностей, стати важливим рекреаційним ресурсом для неї в умовах перманентного стресу і боротьби за фізичне виживання. Збереження темпоральної цілісності у навчальному процесі сьогодні покликано не тільки утилітарно забезпечити систематичність і планомірність викладу і сприймання певного навчального матеріалу для вироблення базової навички сортингу інформації, але і має стати для усіх учасників навчального процесу моментом “відволікання” від виру війни і хаосу, поверненням у світ гармонії, краси, злагоди і миру, за який сьогодні український народ веде відчайдушну боротьбу.

Список використаних джерел

1. Аксенов, ГП 2000, Причина времени, Москва: Эдиториал УРСС.

2. Аристотель 1995, Физика, Москва: Медиум.

3. Воронкова, В & Кивлюк, О 2017, `Людина в освітньому просторі SMART-суспільства', Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 10-11, c. 88 95.

4. Горностай, ПП, Коробанова, ОЛ, Плетка, ОТ, Циганенко, ГВ & Чорна, ЛГ 2018, Свідоме і несвідоме у груповій взаємодії. Монографія, Кропивницький: Імекс-ЛТД, 244 с.

5. Кивлюк, ОП 2016, `Освітня культура інформаційного суспільства в контексті глобалізаційної реальності', Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 67, c. 225-232

6. Князева, ЕН & Курдюмов, СП 2007, Синергетика. Нелинейность времени и ландшафты коэволюции, Москва: КомКнига

7. Кобелєва, ДЛ & Ніколаєнко, НМ 2021, `Від пошуку інформації до втрати особистості: феномен датаїзму', Антропологічні виміри філософських досліджень, 20, c. 100-112. Доступно: <https://doi.org/10.15802/ampr.v0i20.249591>. [29 Березень 2022].

9. Кремень, ВГ & Ільїн, ВВ 2021, `Трансформація образу людини в парадигмі еволюції знання', Антропологічні виміри філософських досліджень, 19, с. 5-14. Доступно:<https://doi.org/10.15802/ampr.v0i19.235953>. [30 Березень 2022].

Николис, Г & Пригожин, И 1979, Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации, Москва, Мир, 512 с. Пригожин, И & Стенгерс, И 1986, Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой, Москва: Прогресс, 432 с.

11. Тоффлер, Э 2002, Шок будущего, Москва: “Издательство “АСТ”, 557 с.

12. Тоффлер, Э 2004, Третья волна, Москва: “Издательство “АСТ”, 781 с.

13. Хайдеггер, М 2003, Бытие и время, перевод с немецкого Бибихина ВВ, Харьков: “Фолио”, 503с.

14. Ясперс, К 1991, Смысл и назначение истории, перевод с немецкого Левина МИ. Москва: Политиздат, 527 с.

15. Boreiko, YG 2018, `Event as a transformation of everyday life modus of social being', Anthropological Measurements of Philosophical Research, 14, pp. 42-49. Available from: <https://doi: I0.i5802/ampr.v0ii4.i50548>. [29 March 2022].

16. Bunn, M, Bennett, A & Burke, PJ 2018, `In the anytime: Flexible time structures, student experience and temporal equity in higher education', Time & Society, 0961463X1878764. Available from: <https://doh10.1177/0961463x18787649>. [29 March 2022].

17. Carpenter, EL, Adams, AM, Chick, RC, Stull, MC, Hale, DF, Propper, BW & Vreeland, TJ 2022, `Maximizing benefit of virtual learning: Lessons from the coronavirus disease 2019 pandemic'. Journal of Surgical Research, 275, pp. 43-47. Available from: <https://doi:10.1016/j.jss.2022.01.020>. [29 March 2022].

18. D'Ambrosio, PJ 2018, `From present to presentation: A philosophical critique of Hartmut Rosa's “situational identity”, Time & Society, 0961463X1878705. Available from: <https://doL10.1177/0961463x18787059>. [29 March 2022].

19. Dorfman, Natalia 2021, `“Social-Distancing” as a Chance to Revise the Paradoxes of Humanistic Philosophy: Personality Vs. Identity in Online Artistic Practices of the Pandemic', Philosophy and Cosmology, Volume 27, pp. 116-125. Available from: <https://doi.org/10.29202/phil-cosm/27/8>. [29 March 2022].

20. Gensitskiy, YD 2016, `Formation of media sciences infrastructure Bid Data Science in the age of high electronics', Anthropological Measurements of Philosophical Research, 9, pp. 89-95. Available from: <https://doi.org/10.15802/ampr2016/72239>. [29 March 2022].

21. Hidas, Z 2017, `Rival patterns of time, narration and identity', Time & Society, 0961463X1770216. Available from: <https://dob10.1177/0961463x17702166>. [29 March 2022].

22. Johansson, V & Stenlund, J 2022, `Making time/breaking time: Critical literacy and politics of time in data visualisation', Journal of Documentation, 78(1), pp. 60-82. Available from: <https://doi:10.1108/JD-12-2020-0210>. [29 March 2022].

23. Johnson, NF 2019, `Temporal digital control: Theorizing the use of digital technologies to provide a

temporal autonomous space', Time & Society, 0961463X1988673. Available from:

<https://dob10.1177/0961463x19886739>. [29 March 2022].

24. Johnson, NF & Keane, H 2015, `Internet addiction? Temporality and life online in the networked

society', Time & Society, 26(3), pp. 267-285. Available from:

<https://doL10.1177/0961463x15577279>. [29 March 2022].

25. Jordheim, H & Ytreberg, E 2021, `After supersynchronisation: How media synchronise the social', Time & Society, 30 (3), pp. 402-422. Available from: <https://doh10.1177/0961463x211012507>. [30 March 2022].

26. Kalman, YM, Ballard, DI & Aguilar, AM 2021, `Chronemic urgency in everyday digital

communication', Time & Society, 30(2), pp. 153-175. Available from:

<https://doh10.1177/0961463x20987721>. [31 March 2022].

27. Kwok, H 2022, `Reframing educational governance and its crisis through the `totally pedagogised

society', Journal of Education Policy. Available from:

28. Navickiene, V, Dagiene, V, Jasute, E, Butkiene, R & Gudoniene, D 2021, `Pandemic-induced qualitative changes in the process of university studies from the perspective of university authorities', Sustainability (Switzerland), 13 (17). Available from: <https://dob10.3390/su13179887>. [28 March 2022].

29. Ohman, C 2020, `A theory of temporal telepresence: Reconsidering the digital time collapse', Time & Society, 0961463X2094047. Available from: <https://dob10.1177/0961463x20940471>. [29 March 2022].

31. Pagan Canovas, C 2018, `More haste less speed: Cognition, creativity, and culture in temporal

paradox', Time & Society, 0961463X1878335. Available from:

<https://doi:i0.ii77/096i463xi8783358>. [29 March 2022].

32. Prudnikova, Olena & Kuznietsov, Oleksii 2018, `Security At Information Culture: Wouldn't We Lose Humanity?' Philosophy and Cosmology, Volume 2i, pp. i07-ii5. Available from: https://doi.org/i0.29202/phil-cosm/2i/ii>. [29 March 2022].

33. Ryan, M & Ryan, M 2013, `Theorising a model for teaching and assessing reflective learning in higher education', Higher Education Research and Development, 32 (2), pp. 244 257. Available from: <https://doui0.i080/07294360.20i2.66i704>. [3i March 2022].

34. Sakun, Aita & Mordous, Irina 2019, `Digital Re-Evolution: Learning to be Human at Contemporary

Society', Philosophy and Cosmology, Volume 22, pp. i29 i36. Available from:

https://doi.org/i0.29202/phil-cosm/22/ii>. [28 March 2022].

35. Sebald, G 2020, “Loading, please wait” Temporality and (bodily) presence in mobile digital

communication', Time & Society, 096^63X209^56. Available from:

<https://doui0.ii77/096i463x209i6566>. [29 March 2022].

36. Sokolova, KV 2012, `Virtual Space: New Communication Phenomena', Anthropological

Measurements of Philosophical Research, (i), pp. 4i-47. Available from:

37. Tamir, I 2018, `Digital video recorder dodgers Sport-viewing habits in the face of changing media

reality', Time & Society, 096^63X^75228. Available from:

<https://doui0.ii77/096i463xi7752286>. [29 March 2022].

38. Taylor, J, Jokela, S, Laine, M, Rajaniemi, J, Jokinen, P, Haikio, L & Lonnqvist, A 2021, `Learning and teaching interdisciplinary skills in sustainable urban development-the case of Tampere university, Finland', Sustainability (Switzerland), i3(3), pp. i-i6. Available from: <https://doui0.3390/sui303ii80>. [28 March 2022].

39. Trynyak, Maya & Yakymchuk, Oksana 2021, `Moral Paradoxes of Emerging Technologies in the Education Sector', Philosophy and Cosmology, Volume 27, pp. i63-i73. Available from: <https://doi.org/i0.29202/phil-cosm/27/i3>. [3i March 2022].

40. Voznyak, VS & Lipin, NV 2020, `Education like breach between past and future', Anthropological

Measurements of Philosophical Research, i7, pp. 98-i09. Available from:

41. Vysotska, OE 2021, `Hypertext as a Basis for Constructing Language Environment in the Postmodern Culture', Anthropological Measurements of Philosophical Research, i, pp. 30-35. Available from: <https://doi.org/i0.i5802/ampr20i2/78i7>. [29 March 2022].

42. Worth, N & Karaagac, EA 2020, `The temporalities of free knowledge work: Making time for media engagement', Time & Society, 096i463X2093859. Available from: <https://doui0.ii77/096i463x20938593>. [29 March 2022].

Размещено на Allbest.ru