Фактори розвитку музичної підготовки здобувачів середньої ланки освіти КНР

Виклад основного матеріалу

У 2011 році Міністерство освіти Китайської Народної Республіки опублікувало новий музичний стандарт, який став обов'язковим для всіх шкільних форм та мав назву «Музичний стандарт навчальної програми денної обов'язкової шкільної освіти».

Попередній стандарт діяв протягом 10 років та був розроблений у 2001 році [5]. У 2011 році, після апробації та на основі досліджень та обговорень, Міністерство розробило новий музичний стандарт, який було спрямовано на прискорення впровадження інновацій в навчальні програми, формування основних цінностей соціалізму, підготовку спеціалістів відповідно до сучасних міжнародних вимог.

Л. Цао, Б. Реймера [2; 7; 8] розглядали музичне виховання як складову частину естетичного виховання. Б. Реймер [9] у ході експериментального дослідження встановив, що мотивація здобувачів до музичних дисциплін є нижчою порівняно з основними дисциплінами. Отже, музична освіта була в занепаді перед іншими дисциплінами. Саме таке ставлення до музичної освіти призвело до розробки нового Стандарту музичної навчальної програми, затвердженої у 2011 року Міністерством освіти Китайської Народної Республіці.

Прийнятий стандарт охоплює чотири сфери, що стосуються шкільної музичної програми: вступ, цілі та завдання; зміст та рекомендації щодо впровадження.

В обґрунтуванні підкреслено, що естетичне виховання має бути основою шкільної музичної освіти; вчителі повинні підвищувати інтерес учнів до вивченні музики через музичну діяльність. Зазначено, що музика має бути інтегрованою з іншими навчальними дисциплінами, включаючи поезію, танці, театр та засоби масової інформації. Китайську культуру слід формувати через музичну освіту з метою виховання націоналізму та патріотизму.

Метою даного стандарту визначено виховання цілісного розвитку особистості учнів, навчання базовим музичним знанням та вмінням, а також виховання позитивного ставлення та добробуту до рідної країни.

Прийнятий стандарт розрахований на реалізацію протягом дев'яти років навчання та реалізується в три етапи. Результатом першого початкового етапу є виховання допитливості дітей до вивчення музики. На другому етапі, який реалізується на базі 3-6, класів вивчається інструментальна музика, спів, накопичується первинний досвід музикальної діяльності, а також елементарні навики створення музики, які удосконалюються впродовж подальших трьох років навчання та є третім етапом (вторинним) реалізації стандарту. Даний етап характеризується розвитком творчого музичного мислення та уяви [6].

Змістова складова частина документу вміщує чотири складові частини стандарту: емоційність, яка вміщує опанування знаннями та вміннями стосовно музики емоцій, жанрів та форм, а також музичними стилями та школами; продуктивна складова частина передбачає формування вмінь співати, грати на інструментах, брати участь у сценічних виступах та сценічному ораторстві; творча складова частина передбачає створення і дослідження звуку, відтворення композицій та імпровізацію; остання складова частина поєднує музику та культуру, включає вивчення тем, пов'язаних із поєднанням музики і суспільного життя, музики та інших видів мистецтва, музики та інших дисциплін.

Кожен етап спрямовано на формування та розвиток певних компетенцій. На першому етапі здобувачі повинні вміти оцінювати і описувати зміни динаміки та темпів, а також реагувати на потрійні та подвійні тембри.

На сцені повинні вміти володіти сценічною майстерністю: використовувати свій голос, музичні інструменти та інші джерела звуку для вираження конкретних виразів та емоцій. Викладання та оцінювання даних компетенцій відбувається, спираючись на загальні музичні принципи визнані у всьому світі, серед яких - вміння слухати як базова компетентність, що є необхідною в підготовці майбутніх музикантів. Під час оцінки практичної діяльності, тобто вміння грати на музичному інструменті, перевага віддається саме оцінці практичної діяльності, безпосередньо грі студента. Опанування здобувачами освітньої програми визначається відповідно до контексту навчання та вміщує оцінку з теоретичних знань, практичних вмінь викладачем, однолітків та самооцінку [6].

Теоретична частина навчальної програми відповідно до досліджень П. Морріс [3] є найбільш важливою в підготовці дизайнерів та викладачів. Головними компонентами в їх роботі він визначає: зміст програми, методи викладання та оцінювання досягнень. Навчальна програма має враховувати такі особливості: особливості предмету викладання, особливості суспільства, в якому вона реалізується, та особливості особистості, яка навчається за цією програмою.

Саме поняття навчальної програми є неоднорідним у працях науковців КНР Так, А. Єллис [1] розглядає навчальну програму як організований обсяг і послідовність викладення матеріалу з предмету.

Запропонована програма базується на трьох складових частинах: особливості предмета, природа суспільства та особистісні якості. Д. МакНейл [4] вважав що академічною програмою є організована за певною структурою система знань, спрямована на виховання раціонального розуму, що і є основною метою програми, і такі програми є орієнтованими на знання.

Суспільно-орієнтована навчальна програма - це навчальна програма, що відповідає соціальним потребам. Така програма спрямована на опанування та аналіз загальнолюдських цінностей, вирішує розповсюджені проблеми навчальної програми [4].

Навчальна програма, орієнтована на здобувача, стосується потреб особистості, наприклад, особистісного зростання та інтересів, з акцентом на афект [1]. Такі програми орієнтовані на надання знань та саморозвиток здобувача.

У сучасному стандарті до навчальної програм об'єднані ці три підходи. Вони містять елементи, спрямовані на розвиток загальнолюдських цінностей, а також елементи, спрямовані на розвиток індивідуальних здібностей здобувача.

Головною метою стандарту навчальної програми з музики є: виховання поваги до мистецтва, формування та розвиток музичних інтересів та компетенції студентів, формування системи цінностей та культурної обізнаності, надання компетентностей з оцінки музики, її виконання, володіння мистецтвом створення музики.

У змісті Стандарту навчальної програми музичної музики 2011 року денної форми обов'язкового навчання виділяють чотири складові частини: передмова, мета, зміст та рекомендації. Аналізуючи програму, можемо зазначити її спрямованість: гуманістичну, естетичну та практичну, інтеграцію з іншими дисциплінами, просування китайської музики та культури у сучасному музичному різноманітті, спрямованість на розвиток всіх студентів, але при цьому врахування індивідуальної траєкторії розвитку кожного здобувача.

Враховано різноманітні заходи для участі здобувачів, формування теоретичних знань та практичних навичок із музичного мистецтва, дизайн навчальної програми відповідно до психологічного розвитку здобувачів, гнучкість відповідно до різних регіонів.

Серед головних завдань відмітимо: розвиток позитивного ставлення до системи цінностей; виховання музичного інтересу та навчання протягом усього життя; пропаганда естетики та моралі; розвиток патріотизму та колективізму; повага до мистецтва та культурного різноманіття. Зміст програми має такі складові частини: емоційність (вивчаються музичні елементи, музична експресія та емоції, музична структура та форми, музичні стилі та школи), виконання (спів, інструментальна гра, інтегроване художнє виконання, вивчення нот), творчість (дослідження звуків, імпровізація, композиція), музика в різноманітних контекстах (музика та суспільне життя, музика та інші види мистецтва, музика та нехудожні дисципліни). Особливої уваги заслуговує оцінювання досягнень здобувачів, воно складається з підсумкового та формуючого оцінювання, а також передбачає поєднання самооцінки, оцінки однолітків та оцінки вчителя. Зазначимо, що заохочується обмін досвідом вчителів та обмін досвідом організаційної роботи між школами.

Дослідники Чжо Ю та Бо-Ва Люн [10, с. 189] вивчали питання «Наскільки вчителі-практики музики в Китаї розуміють стандарти навчальної програми музики 2011 року?» та «Який вплив має підготовка майбутніх музикантів за новими стандартами навчальної програми музики 2011 року?» Опитування проводилось у 2015 році. У ньому взяло участь 2206 викладачів музики з 15 міст / провінцій, що охоплюють Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Хубей, Гуйчжоу, Сичуань, Цзілінь, Ляонінь, Фуцзянь, Аньхой, Чжецзян, Гуандун, Шаньсі, Шеньсі та Хебей відповіли.

Анкета охоплювала чотири напрямки: демографічні показники (стать, освіта, досвід викладання, щотижневі години занять та рівні занять); шкільну програму музики (включаючи співвідношення пропозицій музичних класів, класів виконання та оцінки музики); реалізація та моніторинг нової музичної програми; відкриті коментарі, включаючи фактори, що впливають на застосування нової музичної програми, та інші рекомендації.

Проведене дослідження було цікавим. Більшість респондентів (> 80%) були вчителями молодого та середнього віку, проте вони мали вже практичний досвід викладання. Більшість викладачів були випускниками університетів. Респонденти зазначили, що їх тижневе навантаження складало 6-15 уроків.

Як причини, які заважають закладам освіти забезпечити викладання музики, були названі: недостатня кількість вчителів музики (51%), не змогли працювати внаслідок переходу графіка музичних занять на інші предмети (27,5%), відсутність навчального обладнання (16,6%) та відсутність підтримки в школі (7,8%) [10,с. 193].

Зауважимо, що серед закладів освіти, які мали потребу серед викладачів музики, 49,4% були опорними школами, хоча саме ці заклади мають краще обладнання та вважаються флагманами освіти. Зазначимо, що заняття музикою взяли на себе інші предмети в опорних закладах 29,4%, а сільські школи 24,6% були найменш оснащеними [10, с. 193]. Після впровадження нових музичних програм протягом чотирьох років вчителя-практики вважали, що навчальна програма виконується належним чином із точки зору відповідності віку та психологічному розвитку здобувачів. Результати опитування показали, що рівень складності є середнім.

Стандарти 2001 року та 2011 року відрізняються застосуванням нового термінологічного поля. Так, у редакції 2011року вживаються такі дієслова: «схопити», «зрозуміти», «ознайомитись» та «навчитися». «Імпровізація» (стара версія) змінилась на «імпровізована адаптація» (нова редакція). Проте автори Чжо Ю та Бо-Ва Люн [10, с. 195] зазначають, що серед недоліків нового стандарту є нерозкритість понять «креативність», «творчість». Недостатньо уваги приділено визначенню таких елементів, як критичне мислення, комунікативні навички, навички спільної роботи та самоврядування.

Отже, вивчення музики у школах Китаю залишається зосередженим лише на розвитку естетики в учнів. Вагомість предмету «Музика» залишилася не повністю оціненою суспільством. Батьки учнів сприймають предмет музику як неперспективний у подальшому кар'єрному рості дитини, оскільки вважають, що навчання музиці може готувати дитину лише до музичної кар'єри.

Результати опитування вчителів, яке проводили Чжо Ю та Бо-Ва Люн [10, с. 179], показало, що нова редакція навчальної програми спрямована на підвищення музичності учнів, але не на посилення композиційно-виконавська підготовки. Досліджуючи вплив нового стандарту на учнів, науковці надали суперечливі відповіді. Молодші вчителі думали, що така програма має позитивний вплив на учнів, тоді як старші вчителі вважали протилежне. Вчителі з досвідом роботи більше 16 років суттєво відрізнялись в оцінці ефективності програми у порівнянні з більш досвідченими та менш досвідченими викладачами. Викладачі, які мали досвід роботи менше п'яти років педагогічного стажу, оцінили найвищий рівень задоволення програмою, в той час як ті викладачі, які мали п'ять та більше 16 років досвіду викладання, вважали, що навчальна програма мала відносно менший вплив на здобувачів. Досліджуючи ефективність викладання відповідно до кількості навчальних годин на тиждень викладачі вірили, що нова навчальна програма була найефективнішою, коли предмет викладався менше п'яти годин на тиждень.

Проведене дослідження також виявило взаємозв'язок між підготовкою вчителів до викладання нової навчальної програми та рівнем задоволеності та оцінкою вчителями результатів навчання за навчальною програмою. Підготовлені вчителі виявились значно позитивнішими в застосуванні нової навчальної програми, зазначили високий рівень задоволеності та оцінку нової навчальної програми.

Серед факторів, які впливають на впровадження нової навчальної програми, вчителі визначили: «здібності та вмотивованість учня» (34,3%), на другому місті «приміщення для занять та обладнання школи» (16,9%); на третьому місце - підтримка та ставлення до музиці у школі (16,3%), тоді як «здібності вчителя та його викладацькі вміння» посіли четверте місце (14,5%) [10, с. 190].

Отже, в результаті здійсненого дослідження було виявлено такі позитивні фактори, як: спрямованість на впровадження інновацій у навчальні програми, підготовку спеціалістів відповідно до сучасних міжнародних вимог, зацікавлення здобувачів до музичної освіти через музичну діяльність; інтегрованість з іншими дисциплінами; патріотичну спрямованість, визначення конкретних музичних компетенцій відповідно до віку; оцінювання теоретичних знань та практичних вмінь, яке враховувало оцінку викладачем, однолітками та самим здобувачем.

Серед негативних факторів, з якими стикалися викладачі музики в КНР, можна назвати такі, як: неповага батьків до навчання їх дітей музиці; невистачання кількості професійних викладачів музики, особливо в сільських школах; недостатня кількість навчального обладнання, наявність великої кількості викладачів, які працюють за сумісництвом. Через брак вчителів музики у провінціях КНР не відбувається обмін досвідом, що також негативно впливає на надання музичної освіти учням. Недостатня кількість наукових досліджень проводиться в межах викладання музичних дисциплін. Має місце відсутність підготовчих курсів із впровадження нового стандарту; перевірки професіоналізму вчителів музики; моніторингу та контролю за якістю освіти. Серед негативних факторів розвитку музичної освіти в сільських школах слід віднести ще й негативну академічну атмосферу, утилітарну точку зору з боку директорів та батьків, відсутність підтримки вчителів музики з боку батьків, колективу вчителів; завелику кількість змагань, музичних заходів та конкурсів, що вимагає великої кількості репетицій та негативно впливає на проведення шкільних музичних занять.

До недоліків стандарту віднесемо: нерозкритість понять «креативність», «творчість»; недостатньо уваги приділено визначенню таких елементів, як критичне мислення, комунікативні навички, навички спільної роботи та самоврядування; зосередженість на розвитку естетики в учнів. Дані негативні фактори негативно впливають на суспільне відношення до предмету «Музика», який так і залишився не повністю оціненим суспільством.

У подальшому слід привернути увагу до вирішення проблеми організації практичної діяльності здобувачів та підготовки вчителів музики, зосередити увагу на розкриті різних форм даної підготовки.