Управлінська компетентність майбутнього менеджера сфери обслуговування: організаційний та методичний компоненти

Poltava V.G. Korolenko national pedagogical University, Ukraine

Key words: professional background and higher training, future service manager, managerial competence, hotel and restaurant business, organizational component of competence, methodical component of competence

Основна частина

Нині професійне формування майбутніх менеджерів сфери обслуговування має базуватися не лише на традиційних та класичних підходах, а й на пошукові нових методів і засобів, за допомогою яких відбуватиметься формування нової якості і структури управлінської компетентності, зокрема - у фахівців спеціальності «Готельно-ресторанна справа» у вітчизняних закладах передвищої та вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивчення наукової літератури та нормативних документів із галузі знань «Сфера обслуговування» засвідчило певну розробленість питань професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної галузі й дало змогу визначити такі напрями досліджень учених: підготовка майбутніх фахівців сфери обслуговування в закладах вищої освіти (Іванова, 2018; Шевчук, 2018); особливості фахової підготовки фахівців туризму й готельної справи (Зінченко, 2017; Камишнікова, 2017; Мединська, 2020); структура та компоненти професійної готовності фахівців із туризму (Гончар, 2020); особливості підготовки майбутніх фахівців із туризмознавства (Віндюк, 2017); професійна підготовка майбутніх фахівців готельно - ресторанної справи (Бурак, 2020; Гончар, 2020; Маринюк, 2017; Полуда, 2010).

Проблематику професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи та формування їхньої фахової компетентності також досліджували М. Бабешко, Ю. Безрученков, В. Буряк, А. Маринюк, І. Носова, В. Радкевич, Л. Савченко, Л. Хаєт, Л. Малик, Т. Поночовна-Рисак та ін. Т. Поночовною-Рисак актуалізовано вплив соціально-економічних умов сьогодення на визначення компетентнісного набору професійних знань і умінь, ділових навичок майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи, які уможливили б розв'язання ними нетипових проблем, використання економічного складу мислення, лідерства та підприємницьких здібностей; необхідною вчена вважає фундаментальну освіту та ґрунтовну підготовку, пов'язану з організаційно-управлінською, господарською, комерційною, інвестиційною та науково-дослідною діяльністю у сфері ресторанного й готельного господарства та виставкової діяльності (Поночовна-Рисак, 2019); А. Корніяка та Т. Голікова актуальність проблем підготовки майбутніх фахівців сфери гостинності пов'язують із не досить високим рівнем організації та методики освітнього процесу, слабким методичним диференціюванням основ підготовки керівників і груп фахівців, низькою зацікавленістю з боку працівників виробництв в особистому розвиткові та підвищенні кваліфікації через брак мотивації і помилкове самооцінювання, відсутністю фахово підготовлених кадрів для проведення внутрішньофірмових курсів підвищення кваліфікації у сфері гостинності (Корніяка, Голікова, 2013, с. 34).

Як бачимо, в теорії і практиці вітчизняної професійної підготовки фахівців сфери обслуговування існує значна кількість досліджень, проведених із урахуванням теоретичних положень і практичних досягнень компетентнісного наукового підходу. Переважна більшість учених у структурі професійної компетентності таких фахівців виокремлює управлінську компетентність; водночас організаційний та методичний компоненти такої компетентності поребують деталізації з позицій потреб сьогодення, зокрема - інноваційного розвитку готельно-ресторанної справи.

Мета статті - охарактеризувати структуру й особливості організаційного і методичного компонентів управлінської компетентності майбутніх менеджерів сфери обслугогвування

Виклад основного матеріалу дослідження. Універсальна модель професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи, на думку вчених має містити три блоки, кожен із яких, як складник цілісності, містить низку компетентностей: 1 блок - фундамент (платформа), репрезентований особистісними якостями (міжособистісні навички, цілісність, професіоналізм, ініціативність, адаптивність і гнучкість, безперервність навчання); 2 блок - зв'язок з індустрією гостинності, представлений академічними (читання, письмо, наука і технологія, основи роботи з комп'ютером, комунікація, критичне та аналітичне мислення) та професійними (спільна робота, клієнт Focus, планування та організація, творче мислення, вирішення проблем і прийняття рішень, робота з новітніми технологіями, планування та координація, бізнес-основа) компетентностями; 3 блок - спеціалізація «Готельно-ресторанна справа» містить загальногалузеві (принципи та поняття, операції та процедури, безпека та охорона, маркетинг і продаж готельно-ресторанних послуг, забезпечення якості та контроль, доступність) та специфічні галузеві (організація обслуговування споживачів готельних послуг, маркетинг та управління в готельно-ресторанній індустрії, туроперейтинг, відпочинок та рекреація, наради, івенти та виставки) компетентності (Бабешко, 2017).

Вивчення особливостей підготовки кадрів сфери обслуговування, зокрема - туризму і готельної справи, в умовах євроінтеграції України та підвищення конкурентності туристичної галузі уможливило виокремлення вченим складників моделі фахівця: особистісна компетентність (аксіологічна, персональна, інформаційна, екологічна, валеологічна); професійна (соціальна, комунікативна, організаційна, пошуково-реконструктивна, анімаційна, ауто-компетентність). Професійна компетентність фахівця туризму та готельно-ресторанної справи ґрунтується на важливих якостях: пам'яті, творчому мисленні, рефлексії, організованості, зібраності, акуратності й пунктуальності, емоційній стійкості, допитливості, спостережливості, уважності, відкритості, контактності; передбачає володіння психофізіологічними властивостями: (рефлексивністю, гнучкістю, абстрагуванням, вербалізацією, емоційною стабільністю), це, на думку В. Зінченко, сприятиме успішній реалізації майбутнього фахівця в професійної діяльності (Зінченко, 2017, с. 255).

Засновуючись на зазначеному вище, вважаємо, що майбутній менеджер сфери обслуговування має бути обізнаним у особливостях планування, досконало знати специфіку галузі, в якій він планує працювати, мати чітко виражені риси лідера, що усвідомлює специфіку обраного сегменту діяльності та контролю виробничо - господарських процесів на підприємстві, сфери послуг тощо. Організаційний компонент професійної діяльності менеджера готельно-ресторанного підприємства передбачає наявність у нього готовності до повідомлення підлеглими фахово необхідної інформації; забезпечення різноманітних видів діяльності (навчальної, інструктувальної, культурно-масової тощо) персоналу та добору відповідних заходів; прагнення неперевного вдосконалювати власну управлінську діяльність. Основні положення організаційної компетентності у своїх працях розглядали І. Кожем'якіна, С. Пільова, О. Чубарук та ін. Організаційна компетентність - це здатність особистості менеджера систематизувати власні засоби управлінської діяльності з урахуванням необхідності розподілу праці, групування робіт та видів діяльності персоналу, встановлення діапазону контролю, координації робіт.

Розглянемо зміст складників, що детермінують організаційий компонент управлінської компетентності менеджера сфери обслуговування. До відповідних інформаційних можливостей належать знання: теоретичних основ процесу надання послуг (закономірності, принципи, методи); форм, засобів, методів та прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності підпорядкованого персоналу; структури, психолого-педагогічних аспектів спілкування на підприємстві чи в дорученому колективі; видів формальних, напівформальних і неформальних методів прийняття й реалізації рішень, які можуть стати складовими рішення щодо забезпечення ефективності діяльності підпорядкованої ланки сфери послуг.

У зв'язку із зазначеним вище, менеджер підприємства сфери послуг має вміти аналізувати поточні йперспективні організаційні середовища, беручи до уваги: організаційні потреби, механізми надання та використання ресурсів, процес підготовки перспективних планів, проєктів і заходів і процес їх реалізації для забезпечення відповідності планам, стратегіям і процедурам галузі; аналізувати питання організаційного характеру для управління підприємством або колективом; розробляти перспективні плани розвитку підпорядкованого сегментусфери послуг; забезпечувати реалізацію методик навчання персоналу відповідно до планів, стратегій та процесів сфери послуг; залучати співробітників до реалізації основних видів діяльності - дослідження, проєктування, керівництва; здійснювати контроль та оновлення оперативних планів, стратегій і процесів з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу для задоволення мінливих потреб обраної сфери діяльності; організовувати процес управління з опорою на позитивні сторони кожного працівника; бути організатором соціальних умов розподілу праці, що забезпечують розвиток і становлення особистості кожного підлеглого працівника; скеровувати продуктивну групову роботу, делегувати повноваження; застосовувати ефективні методи, прийоми впливу на підлеглих та їхнє самовдосконалення (бесіда, діалог, дискусія, мозкова атака, сюжетно-рольова гра, робота в групах тощо); проводити вертикальне та горизонтальне координування робіт і видів діяльності; забезпечувати різні види діяльності підлеглих таким чином, щоб результати відповідали цілям підприємства; гармонізувати власну діяльність і поведінку в ході безпосередньої взаємодії з персоналом, володіти технологіями і методиками самоменеджменту (управління часом, самоіміджування, здоровий спосіб життя).

Для організації конструктивної взаємодії з підлеглими, підвищення компетентності в питаннях організаційного компонента управлінської діяльності сучасним менеджерам-лідерам необхідно в сукупності розглядати отриманий досвід і результати діяльності сфери послуг загалом та готельно-ресторанного господарства зокрема.

Реаліями сьогодення також є об'єктивна потреба підвищення рівня сформованості методичного компонента управлінської компетентності майбутніх менеджерів сфери обслуговування, адже значну частину свого робочого часу вони займаються навчанням персоналу. У складний період реформування сфери послуг України та входження її до Європейського простору набуває особливої актуальності проблема іміджу сучасного менеджера, вимоги до компетентностей якого становлять не лише нормативами з боку держави, підприємств, громадськості, а й самими працівниками, які прагнуть постійно навчатися та вдосконалюватися в своєму фаховому сегменті. Проте на практиці часто існує невідповідність між очікуваннями та існуючим іміджем частини менеджерів. Спостереження свідчать: рядові працівники бажають бачити менеджера готельно - ресторанного бізнесу гнучким, спостережливим та чуйним професіоналом, що постійно прагне зацікавити підлеглих, захопити перспективами успіху, є яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури. У зазначеному контексті вчені підкреслюють важливість компонентів методичної компетентності: мобільність знань (постійне відновлення знань для успішного рішення завдань зараз і в даних умовах), гнучкість методів (застосування того або іншого кожного методу в залежності від умов), критичність мислення (творче, нестандартне мислення), відповідальність за дії (Савченко, 2017; Шевчук, 2018).

Методичну компетентність розглядаємо як здатність особистості майбутнього менеджера структуровано та ефективно застосовувати різноманітні методи і прийоми під час педагогічної діяльності з колективом підприємства готельно-ресторанної сфери. Зміст методичного складника управлінської компетентності менеджера сфери обслуговування становлять насамперед знання: методологічних і теоретичних засад педагогічного процесу на сучасному етапі розвитку науки і людства; переваг, недоліків, належних механізмів використання методів навчання персоналу та складових рішень для організації цього навчання; сильних сторін та обмежень різних методів навчанняу сфері послуг; норм, критеріїв оцінювання знань, умінь персоналу, засобів пояснення їх та отримання зворотного зв'язку; методики самостійного навчання різних груп працівників в обставинах фахової діяльності. Відповідними є і уміння: розробляти методичні системи та окремі методи соціалізації і професійної підготовки персоналу, його виховання й розвитку; створювати методичні матеріали: програми навчання різних груп персоналу, тексти лекцій, плани практичних занять, тестові завдання, методичні рекомендації щодо самостійної освіти тощо; дотримуватися вимог поступального розвитку при підготовці методичних ресурсів; здійснювати пошук шляхів, прийомів, способів і засобів активізації пізнавальної діяльності персоналу, скорочення часу на ефективне та якісне професійне навчання працівників; розробляти нові підходи, принципи, форми і методи професійної підготовки працівників до діяльності в умовах конкуренції; обирати оптимальні засоби управлінсько-педагогічного впливу; використовувати технологічний інструментарій, який дозволяє оптимальними методами і засобами найбільш ефективно опановувати інноваційний досвід діяльності в сфері готельно-ресторанних послуг; обирати адекватні завданням форми презентації результатів діяльності; конкретизувати цілі у відповідності до оперативних планів навчання працівників, обирати зміст навчання відповідно до цілей та їхніх пізнавальних можливостей; здійснювати збір, аналіз і використання даних з усіх аспектів навчання персоналу; аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення інноваційного досвіду навчання персоналу готельно-ресторанних підприємств.

Важливими критеріями ефективного формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів сфери обслуговування, зокрема її організаційного та методичних компонентів, вважаємо безперервну практичну підготовка, професійне навчання за планом у відповідності до фахових потреб; тому освітній процес закладві передвищої та вищої освіти має бути максимально наближеним до умов діяльності кваліфікованих і компетентних менеджерів сучасного ринку та сфери обслуговування.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, під час підготовки фахівців готельно-ресторанної справи як майбутніх менеджерів сфери обслуговування, при формуванні в них необхідних компетентностей рекомендовано пам'ятати, що підприємства сфери обслуговування як суб'єкти, які створюють попит на професійних управлінців, є досить різними: великі національні компанії, що працюють на внутрішньому ринку, виробники інтелектуальних продуктів та послуг у гуманітарній сфері, система державного управління та ін., що сьогодні зацікавлені у фахівцях, які вільно володіють не лише професією, а й можуть орієнтуватися в суміжних галузях діяльності, мають низку управлінських якостей, що дозволяють швидко досягати поставленої мети, а також - професійну мобільність готовність до неперервного фахового зростання, організаційну та методичну компетентність.

Управлінську компетентність як основу професійної компетентності майбутнього менеджера сфери обслуговування, в перспективі розглядаємо в руслі її вивчення в тісному зв'язку із соціально-економічними процесами, що відбуваються в країні, як характеристику результату передвищої і вищої підготовки фахівців з урахуванням значущих аспектів - організаційного та методичного.

управлінський менеджер освіта професійний