Роль мистецтва як засобу естетичного виховання у процесі формування мовленнєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманського державного педагогічного університету

імені Павла Тичини

Роль мистецтва як засобу естетичного виховання у процесі формування мовленнєвої діяльності

Черніченко Л.А., докт. філос., викладач кафедри спеціальної освіти

Анотація

Стаття присвячена розгляду ролі мистецтва як засобу естетичного виховання у процесі формування мовленнєвої діяльності. На сьогодні дуже актуальними є питання переосмислення людської свідомості в сучасному суспільстві, що висуває вимоги до створення нового ідеалу людини освіче- неї' у вигляді «людини культури», яка має розумову, етичну, естетичну, суспільно- культурну духовність. Аналіз практики спеціальної освіти показує, що духовний досвід мистецтва залишається недоступним для більшості дітей, і через це вони не потребують самостійного спілкування з мистецтвом і актом творчого самовираження. А можливості використання творів мистецтва як засобу для успішного навчання та виховання дітей у педагогічному процесі обмежені для розвитку естетичних почуттів, смаків, оцінок, естетичних позицій, в існуючих умовах освітньої системи у дошкільних закладах освіти потрібні такі педагогічні технології, форми та методи навчання та виховання, які б призводили не лише до підвищення якості навчання, а й сприяли б формуванню естетичної культури особистості. У статті охарактеризовано таке поняття у нашому сучасному суспільстві як «бездуховність», під якою розуміється емоційна тупість, жорстокість, відсутність милосердя, екологічної свідомості, культурно-історичної пам'яті, творчої ініціативи, а також утилітарність поведінки. Мистецтво цікавиться не просто сутністю суспільного явища, а й тим, як ця сутність розкривається у конкретних картинах життя, у конкретних рисах, характерних для людської особистості та того суспільного середовища, в якому вона живе. У статті обгрунтовано, що роль мистецтва як засобу естетичного виховання у розвитку особистості останнім часом набуває особливої значущості, оскільки сучасному суспільству необхідна цілісна, гармонійно розвинена, соціально- творча, активна особистість, що має високу індивідуальною естетичною культурою, здатна перетворювати навколишній світ і себе за законами краси. У зв'язку з цим виникає потреба активно застосовувати в освітньому процесі різні види мистецтва, зокрема живопис, музику та літературу як найважливіше невичерпне джерело вдосконалення особистості.

Ключові слова: мистецтво, спеціальна освіта, мовленнєва діяльність, естетичне виховання, дошкільники.

Abstract

THE ROLE OF ART AS A MEANS OF AESTHETIC EDUCATION IN THE PROCESS OF FORMATION OF SPEECH ACTIVITY

The article із devoted to the role of art as a means of aesthetic education іп the process of formation of speech activity. Today, the /'ssues of rethnkng human conscousness іп modern sodety are very relevant, wlich calls for the creation of a new ideal of man educated іп the form of "man of culture", wdch has mental, etdcal, aesthetic, sodo-cultural spttualty. An analysis of the practice of spedal education shows that the spiritual experience of art remains nacces- dble to most chUdren, and therefore they do not need ndependent communication wth art and the act of creative self-expresson. And the possibilities of usng works of art as a means of successful teachng and educating chUdren іп the pedagogcal process are lmted to the development of aesthetic feeHngs, tastes, evaluations, aesthetic postons, іп the current condtons of the educational system іп preschools need such pedagog^al technologies, forms and methods of teachng and education. wdch would not only improve the qualty of education, but also contribute to the formation of aesthetic culture of the individual. The article describes such a concept іп our modern sodety as "spirituality", wdch means emotional stupidity, cruelty, lack of mercy, envtonmental awareness, cultural and historical memory, creative initiative, and utilitarian behav- or. Art fs nterested not only іп the essence of a sodal phenomenon, but also іп how ths essence r's revealed іп spedfic pictures of Hfe, іп spedfic features characteristic of the human person and the sodal envronment іп wdch he Hves. The article argues that the role of art as a means of aesthetic education іп the development of personalty has recently become espedally important, as modern sodety needs a hoHstic, harmonkuisly developed, sodally creative, active personalty wth Ugh individual aesthetic culture, able to transform the world and Himself. In ths regard, there fs a need to actively use іп the educational process of various arts, ncuting panting, musc and lterature as the most important nexhaustible source of personal development.

Key words: art, spedal education, speech activ- tty, aesthetic education, preschoolers.

Постановка проблеми у загальному вигляді.

В основу реформи сучасного освітнього процесу покладено принципи гуманізації та гуманітаризації. Сучасна школа дедалі більше орієнтується на особистість дітей, удосконалюючи їх соціально- значущі та індивідуально-особистісні якості, на розкриття творчих потенціалів, розвиток самостійності та ініціативи.

Нова методологія, покладена в основу освітнього процесу, ставить завдання формування моральних, естетичних та вольових якостей, творчу свободу особистості. У зв'язку з цим цілком чітко усвідомлюється проблема гуманізації та гуманітаризації освіти, яка за нової методології набуває набагато глибшого сенсу, ніж просто залучення людини до гуманітарної культури.

Науковці відмічають, що значна кількість дошкільників та молодших школярів страждає мовленнєвими порушеннями. Діти з тяжкими вадами мовлення або комбінованими порушеннями на сучасному етапі розвитку освіти отримали можливість навчатися в загальноосвітніх закладах в умовах інклюзивного навчання.

Діти з вадами мовлення проходять ті ж самі етапи формування звукової сторони мовлення, які і діти з типовим мовленнєвим розвитком, але з певними особливостями і за довший проміжок часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток особистості засобами гуманітарної освіти, на думку вчених М. Бахтіна, Н. Вєтлугіної, Т. Волкової, М. Пашаєвої, І. Морошкіна, М. Недоу- мова, можливий, якщо він буде сповнений наочно- образним, емоційно-насиченим, морально-спря- мованим, орієнтованим як на свідомість, так і на підсвідомість. Дослідники М. Шеремет, З. Ленів, С. Конопляста вважають, що масова практика художньо-естетичної освіти орієнтована на передачу дітям часткових знань про мистецтво, ремісничі вміння, формальні навички «оцінки» художнього твору.

У дослідженнях психологів та педагогів JI. Венгера, Л. Виготського та ін. зазначається, що естетичне виховання важливо здійснювати з перших років життя дитини, адже цей період є оптимальним для закладання основ духовного розвитку особистості. Вчені розглядають період старшого дошкільного та молодшого шкільного віку як період, що характеризується формуванням внутрішньої соціальної позиції, прагненням до відповідної його потреб нової соціальної ролі. Дитина починає усвідомлювати та узагальнювати свої переживання, що формують стійку самооцінку та відповідне їй ставлення до успіху та невдачі у діяльності.

Мета статті полягає у визначенні ролі мистецтва як засобу естетичного виховання у процесі формування мовленнєвої діяльності дітей.

Виклад основного матеріалу. Переосмислення людської свідомості в сучасному суспільстві висуває вимоги до створення нового ідеалу людини освіченої у вигляді «людини культури», яка має розумову, етичну, естетичну, суспільно- культурну духовність.

У сучасних умовах технократичне мислення прийшло в суперечність із соціальним життям суспільства. Сьогодні стало очевидним, що «всі про- греси є реакційними, якщо руйнується людина».

Крах колишнього світогляду призвів до освіти у суспільстві якогось духовного вакууму. Психологи, педагоги, мистецтвознавці відзначають, що головною кризою сучасності є криза «людини» та її мислення, емоційно-вольових, морально-етичних якостей [5, 176].

Можливо, тому ми стали частіше зустрічатися з таким поняттям у нашому сучасному суспільстві як «бездуховність», під якою розуміється емоційне вигорання, жорстокість, відсутність милосердя, екологічної свідомості, культурно-історичної пам'яті, творчої ініціативи, а також утилітарність поведінки. розумовий етичний духовність мистецтво

У дослідженнях соціологи, мистецтвознавці, психологи, педагоги Б. Неменский, Л. Пічко, Л. Столович, В. Шаповалов та В. Шацька, намагаються позначити причину появи бездуховності у нашому суспільстві.

Так, Л. Байда вважає, що «...присутність цього явища в нашому житті обумовлено, насамперед, відсутністю «повноцінного естетичного виховання» Автор підкреслює: «... зараз немає іншої галузі педагогіки, де існував би такий розрив величезних впливів та мізерних результатів, як у естетичному вихованні засобами літератури, образотворчого мистецтва та музики» [4, 54].

Як показав аналіз педагогічної практики в освітніх закладах, духовний досвід мистецтва залишається недоступним для більшості дітей з особливими освітніми потребами, і через це вони не потребують самостійного спілкування з мистецтвом і актом творчого самовираження. По-перше, це пов'язано з тим, що використання творів мистецтва як засобу для успішного навчання та виховання дітей у педагогічному процесі обмежені. По-друге, для розвитку естетичних почуттів, смаків, оцінок в існуючих умовах освітньої системи потрібні такі педагогічні технології, форми та методи навчання та виховання, які б призводили не лише до підвищення якості навчання, а й сприяли б формуванню естетичної культури особистості.

Навчання дітей малюванню було визнано одним з важливих корекційних засобів. Визначалось також, що образотворча діяльність є важливим чинником пізнання дитиною навколишнього світу. Зображувальна діяльність вимагає від дитини прояви різнобічних якостей і умінь. Для того щоб намалювати який-небудь предмет, його необхідно добре розглянути: визначити його форму, будову, характерні деталі, колір, положення в просторі. Вимога передати в малюнку подібність з зображуваним об'єктом змушує школяра помічати в ньому такі властивості і особливості, які, як правило, не стають об'єктом уваги при пасивному спостережень. В ході цілеспрямованих занять малюванням учні починають краще проводити порівняння,легше встановлювати подібність і відмінність предметів, взаємозв'язок між цілим його частинами.

Відомий педагог К. Ушинський вимагав, щоб навчання ґрунтувалося не на абстрактних уявленнях і абстрактних словах, а на безпосередньому сприйнятті дітей. Для розвитку мислення учнів необхідно, перш за все, формувати у них здатність спостерігати. Ця вимога дидактики є дуже важливим,так як дитина «мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі ...» [2, 83].

Варто відзначити, що існує нерозривний зв'язок естетичного виховання та творів мистецтва у розвитку особистості дитини. Саме спілкування з мистецтвом спонукає дитину звернутися до свого внутрішнього «Я», до рефлексії власних переживань, сприяє знаходженню особистісного сенсу у витворах мистецтва, прояву та становлення власної індивідуальності.

Традиційне естетичне виховання відображається у розвитку вміння бачити і цінувати прекрасне, красу в навколишньому житті, в природі, в мистецтві, а також «вносити красу в життя».

У короткому словнику з естетики, термін «естетичне виховання» визначено як «цілеспрямована система формування людини, здатного з позиції суспільно-естетичного ідеалу сприймати, оцінювати та усвідомлювати естетичне в житті, природі та мистецтві, здатного жити та перетворювати світ, творити «другу природу» за законами краси.

У педагогіці питання естетичного виховання вирішується через такі завдання:

розвиток естетичної сприйнятливості, естетичного запасу образів, формування естетичних емоцій, почуттів, відносин, інтересів;

формування елементарної естетичної свідомості;

освоєння естетичної діяльності;

розвиток естетичних та художньо-творчих здібностей.

Дослідник І. Люблінський в свою чергу окреслив наступні завдання у сфері естетичного виховання дітей з особливими освітніми потребами:

розвивати здібності особистості, які дають можливість глибоко відчувати та активно сприймати прекрасне у праці, природі, мистецтві, у колективі, потреба самому жити та творити за законами краси;

розвивати культуру сприйняття, безпосередньо співвідносити художній образ з об'єктивною дійсністю, з власним внутрішнім світом, особистими спостереженнями, роздумами та переживаннями;

формувати переконання, збагачення емоційного світу дитини [4, 63].

Виходячи з вищевикладених завдань, зазначимо, що основною метою естетичного виховання є систематичний розвиток естетичних здібностей, естетичних почуттів та уявлень.

Очевидно, що вирішення поставлених завдань в естетичному вихованні не забезпечувало вільного творчого розвитку дитини з особливими освітніми потребами, приховуючи її індивідуальні якості, прояви творчої індивідуальності - унікальності, а також правильне сприйняття та естетичну оцінку навколишньої дійсності у різних реаліях життя та мистецтва.

Відповідно до вище окреслених завдать можна виокремити компоненти естетичного виховання дітей у процесі формування мовленнєвої діяльності:

естетичне сприйняття - здатність виділяти в мистецтві та житті естетичні властивості, образи та відчувати естетичні почуття;

естетичні почуття - емоційні стани, викликані оцінним ставленням дитини до явищ дійсності та мистецтва;

естетична потреба у спілкуванні з художньо- естетичними цінностями, в естетичних переживаннях;

естетичні уподобання - здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позиції естетичних знань та ідеалів;

естетичні ідеали - соціально та індивідуально- психологічно обумовлені уявлення про досконалу красу в природі, в суспільстві, людині, мистецтві.

Обсяг поняття «естетична культура» визначає завдання та зміст естетичного виховання дітей, які у свою чергу спрямовані на формування смаків, почуттів, потреб, знань, ідеалів, вироблення художньо-естетичних умінь, творчих здібностей. На думку вчених, естетичне виховання необхідно здійснювати комплексом засобів, що реалізуються, насамперед, у процесі навчання: під час читання, музики, образотворчого мистецтва, і навіть у позаурочний час.

Вирішення завдань естетичного виховання тісно пов'язане з формуванням у дітей таких якостей, як активність, самостійність, ініціатива, уміння мріяти.

Мистецтво цікавиться не просто сутністю суспільного явища, а й тим, як ця сутність розкривається у конкретних картинах життя, у конкретних рисах, характерних для людської особистості та того суспільного середовища, в якому вона живе.

Говорячи про значення виховного характеру мистецтва, необхідно зазначити, що мистецтво формує цілісну активно-творчу особистість, впливаючи комплексно на розум і серце, формуючи при цьому ряд почуттів та думок людей [3, 245].

Глибокими та актуальними є слова В.О. Сухом- линського про мистецтво: «Спілкування з мистецтвом - одна з найбільших радощів життя. Мистецтво треба знати та розуміти, але цього мало. Мистецтво має приносити ще й радість, і перше і найважче завдання педагога - викликати у дітей почуття насолоди, потребу милуватися природою та витворами мистецтва. Адже справжнє виховання - це виховання культури потреб, духовних запитів, бажань. Необхідно виховувати у дитини духовну потребу трудитися, потребу вчитися, потребу насолоджуватися мистецтвом, виховуючи прекрасну людину» [1, с. 32].

Завдяки мистецтву, його художній формі, образності, відображається життя ніби в новому світлі, яскраво і опукло, де художні образи хіба що збирають риси прекрасного в особливий фокус, концентрують ці риси та посилюють їхній вплив. Щоб навчити дитину сприймати гарне, бачити її, відчувати і розуміти, а головним чином, щоб естетичні враження викликали в дитині бажання діяти, відповідати на прекрасне своєю власною посильною участю у створенні прекрасного тим самим вплинути на розвиток особистості дитини. [2, 135].

Мистецтво допомагає дітям пізнавати світ і виховує дітей, причому виховує не тільки їх художній смак та творчу уяву, а й любов до життя, до людини, до природи, любов до своєї Батьківщини, інтерес до об'єктивних реалій життя. Мистецтво має стати постійним супутником повсякденного життя дітей, відбивати світ у яскравих образах, викликати співпереживання цим образам, будити почуття і думки, прагнення активної діяльності, формувати внутрішній духовний світ дитини, спонукати до творчості.

Висновки

На основі проведеного аналізу літератури з досліджуваної проблеми, можна зробити такий висновок, що роль мистецтва як засобу естетичного виховання у розвитку особистості останнім часом набуває особливої значущості, оскільки сучасному суспільству необхідна цілісна, гармонійно розвинена, соціально-творча, активна особистість, що має високу індивідуальною естетичною культурою, здатна перетворювати навколишній світ і себе за законами краси. У зв'язку з цим виникає потреба активно застосовувати в освітньому процесі різні види мистецтва, зокрема живопис, музику та літературу як найважливіше невичерпне джерело вдосконалення особистості.

Бібліографічний список

1. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. К.: А.П.Н., 2003. 68 с.

2. Супрун М.О. Корекційне навчання учнів допоміжних закладів освіти: витоки, становлення та розвиток (друга половина XIX - перша половина ХХ ст.): монографія. К.:Вид. ПАЛИВОДА А.В.,2005.328 с.

3. Трофименко Л. І. Особистісно-орієнтоване навчання дітей з порушеннями мовлення. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови: зб. наук. Праць. Вип. 5. Кіровоград: Імекс - ЛТД, 2014. 289 с.

4. Школа для кожного: посібник. Упорядник: Байда Л.Ю. К., 2015.

5. Конопляста С. Ю. Логопсихологія: навч. посіб. К.: Знання, 2010. 293 с.

Размещено на Allbest.ru