Взаємодія систем і технологій навчання у забезпеченні ефективності формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти в умовах медичного закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЗАЄМОДІЯ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ

Рудий-Трипольський В.О.

Анотація

Рудий-Трипольський Владислав Олександрович аспірант кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

У статті розкрито взаємодію систем і технологій навчання у забезпеченні ефективності формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти в умовах медичного закладу. Визначено освітні системи та технології (технологія модульного підходу; технологія розвитку критичного мислення; технологія рефлексивного навчання; технологія проєктного навчання; технологія педагогічного супроводу) та показано, що розширення форм й технологій викладання фундаментальних дисциплін спрямоване на формування у здобувачів вищої освіти професійної мотивації для здійснення 'їх подальшої професійної діяльності, закріплення та конкретизацію отриманих знань і навичок. Наголошується, що вміле поєднання інноваційних методів та традиційних форм навчання, достатній науковий рівень та педагогічний досвід викладачів, їх уміння донести інформацію до здобувачів вищої освіти та достатня мотивація дозволяють досягти високих результатів у формуванні професійних та соціально-особистісних компетенцій у процесі навчання у медичних університетах, підготувати фахівців-медиків, які відповідають сучасним запитам охорони здоров'я.

Ключові слова: системи навчання, технологій навчання, професійна компетентність, здобувачі вищої освіти, медичний заклад.

Abstract

Rudyi-Trypolskyi V.O.

INTERACTION OF TRAINING SYSTEMS AND TECHNOLOGIES IN ENSURING EFFICIENCY OF FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF HIGHER EDUCATION IN EDUCATIONAL.

The article reveals the interaction of systems and technologies of education in ensuring the effectiveness of the formation of professional competence of higher education in a medical institution. Educational systems and technologies (techn ology of modular approach; technology of development of critical thinking; technology of reflective learning; technology of project-based learning; technology of pedagogical support) are defined and it is shown that expansion of forms and technologies of teaching fundamental disciplines is aimed at forming professional motivation further professional activity, consolidation and concretization of the acquired knowledge and skills. It is emphasized that the skillful combination of innovative methods and traditional forms of teaching, sufficient scientific level and pedagogical experience of teachers, their ability to convey information to higher education and sufficient motivation to achieve high results in forming professional and socio -personal competencies in medical universities. to train medical specialists who meet modern health care requirements.

Key words: education systems, learning technologies, professional competence, applicants for higher education, medical institution.

Постановка проблеми

В даний час у вищій медичній школі стоїть питання розробки оптимальних способів навчання, що гарантують формування у студентів глибоких знань, які дозволять їм якісно виконувати професійну діяльність лікаря широкого профілю.

На сучасному етапі розвитку вищої школи першочерговою є проблема підвищення якості фахівців, що випускаються. Введення нових освітніх стандартів передбачає перехід до компетентнісно-орієнтованої освіти, коли в результаті інтегрування понять знання-розуміння-навички формуються здатність та готовність до професійної діяльності, що позначаються як компетенції (Бобровских А., Бобровских М., Насонова, 2017).

Проте, говорячи про оптимальні методи навчання, необхідно усвідомити і проаналізувати кінцеву мету навчання, тобто професійну компетентність випускника, яка формується у вузі.

У зв'язку з цим, можна визначити такий перелік освітніх технологій: технологія модульного підходу; технологія розвитку критичного мислення; технологія рефлексивного навчання; технологія проєктного навчання; технологія педагогічного супроводу. Розширення форм та технологій викладання фундаментальних дисциплін спрямоване на формування у студентів професійної мотивації для здійснення їхньої подальшої професійної діяльності, закріплення та конкретизацію отриманих знань та навичок.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З погляду компетентнісного підходу «нова компетентність» (Б. Гершунський) дозволяє спеціалісту орієнтуватися у питаннях, не обмежених вузькою спеціалізацією, що забезпечує соціальну та професійну мобільність особистості, відкритість до змін та творчого пошуку, здатність до самовираження та самотворення, готовність оновлювати свої знання.

Очевидно, що таку мобільність, креативність, здатність до безперервної самоосвіти та самозміни забезпечують ключові компетенції.

Авторська класифікація О. Бараннікова, розроблена на основі узагальнення наукової літератури, містить такі ключові компетенції: дослідні, навчальні, соціально-особистісні, компетенції у сфері організаторської діяльності та співробітництва, особистісно-адаптивні та комунікативні.

Дослідницькі компетенції формуються лише у процесі самостійної дослідницької діяльності, як наслідок пошуку здобувачами вищої освіти нових знань та формування власних ідей (Renegar, Csapo, 2003).

Виходячи з цього, завданнями, які вирішуються при організації дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти, є такі:

- розвивати наукове мислення;

- транслювати предметний зміст;

- формувати дослідницькі компетенції;

- виховувати особистість.

Головна мета науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти придбання навичок дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвиток здатності до дослідницького типу мислення, формування умінь знаходити та критично переробляти інформацію, аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Дослідницька діяльність сприяє активізації особистісної позиції на основі набуття нових знань (Петриченко, 2005).

Мета статті розкрити взаємодію систем та технологій навчання у забезпеченні ефективності формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти в умовах медичного закладу.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження

Актуальність використання комптенсного підходу в системі медичної освіти визначається потребами сучасної охорони здоров'я у підготовці кадрів, готових до вирішення комплексу професійних завдань, обумовлених специфікою функціональних обов'язків медичного працівника (Богуцький, 2017).

Компетентність - це здатність спеціаліста застосовувати знання для вирішення практичних завдань відповідно до його кола повноважень, професійних обов'язків, маючи необхідну інформацію та практичний досвід. Разом з тим, професійна компетентність не може зводитися до набору спеціальних знань та умінь і наявності необхідного досвіду. Вона передбачає культуру самоосвіти та самовиховання; вміння досліджувати об'єкт, процес та результати власної праці; вміння прогнозувати (планувати) діяльність та якісний її результат; вміння формулювати та ефективно вирішувати професійні завдання; вміння діагностувати результати діяльності та сам процес; готовність до дослідницької діяльності.

Справжня компетентність не дозволяє зупинитися на досягнутому рівні мотивує на нове пізнання, новий досвід, творчість, на безперервну і наполегливу роботу над собою.

Якісне зростання компетентності спеціаліста посилює його конкурентоспроможність у сучасних умовах, коли зростає суспільна потреба у професійній ініціативі, а отже, дедалі більше цінується не репродуктивний, а творчий характер реального ставлення фахівця -медика до професійної діяльності. Відповідно до ідеї компетентнісного підходу основним результатом професійної підготовки має стати формування компетенцій (Хуторской, 2003).

У світовій практиці прийнято класифікацію компетенцій за такими видами: ключові, базові та функціональні.

Функціональні компетенції є сукупністю показників конкретної діяльності і відбивають набір функцій, притаманних даному робочому місцю.

Базові компетенції відбивають специфіку певної професійної діяльності.

Функціональні та базові компетенції прописані у кваліфікаційній характеристиці, а їх формування забезпечується під час реалізації навчального плану підготовки спеціаліста.

Менш розробленим у наукових дослідженнях є питання про ключові компетенції. У більшості публікацій вони трактуються як компетенції, спільні для всіх професій та спеціальностей.

Ключові компетенції є, таким чином, універсальними та застосовними у різних ситуаціях. Вони не залежать від професії, а володіння ними стає необхідним не тільки для гідного освітнього рівня, але й для успішного працевлаштування та подальшого кар'єрного зростання.

Ознаками ключових компетенцій є:

- інтегративність;

- багатофункціональність;

- надпредметний та міждисциплінарний характер;

- багатовимірність.

Слід зазначити, що дослідницька діяльність пов'язана з вирішенням творчої та дослідницької задач із заздалегідь невідомою відповіддю.

Пошук вирішення цих завдань у процесі організації науково-дослідної роботи є одним із компонентів функціонування наукового товариства студентів, поряд з освітньою, науково-методичною, позанавчальною діяльністю та соціально-психологічним супроводом (Удочкина, 2017).

Цей компонент розглядається, з одного боку, як шлях підвищення ефективності засвоєння знань, умінь та навичок, що відповідають освітнім стандартам, з іншого боку як спосіб професійної підготовки, засіб формування конкурентоспроможного спеціаліста.

Практика організації науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти спрямована на оволодіння компетенціями та здійснюється за такими напрямками:

1. Робота над навчальними проектами авторів у комп'ютерному супроводі координаторів з числа викладачів, що входять до складу творчого об'єднання викладачів.

2. Участь у роботі щорічної науково-практичної конференції серед здобувачів вищої освіти ЗВО.

3. Участь авторів та координаторів навчальних проектів у різних конференціях та олімпіадах регіонального, обласного, міжнародного рівня.

При правильній організації процесу дослідження здобувачі вищої освіти набувають досвіду самостійної діяльності, набір специфічних знань, які стануть їм професійно необхідними.

При організації роботи з обдарованими здобувачами вищої освіти координатори навчальних проєктів використовують такі методичні прийоми:

- системна та послідовна робота над формуванням дослідницьких умінь здобувачів вищої освіти (робити висновки; вміння класифікувати; вміння працювати з текстом; вміння доводити та захищати свої ідеї тощо);

- формування у здобувачів вищої освіти як теоретичних знань, так й практичних навичок;

- використання викладачем не позиції інформатора, а тактики спостерігача та консультанта;

- створення ситуації успіху;

- розвиток навичок застосування нестандартних способів вирішення дослідницьких проблем.

Дослідницька діяльність дозволяє розкрити здібності здобувачів вищої освіти і найчастіше спонукає до відкриття своїх здібностей і повноважень. За підсумками дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти проводиться щорічна науково-практична конференція навчальних проєктів.

Конкурс проходить у два етапи:

- перший підготовка, представлення та оцінка робіт;

- другий їхній захист на конференції.

Спочатку здобувачі вищої освіти та координатори визначаються з тематикою роботи, потім узгоджують методику дослідження та список необхідної літератури. Підготовлені роботи оцінюються експертною радою, яка визначає найкращі роботи для захисту на конференції. Беручи участь у ній, молоді дослідники набувають досвіду виступів перед аудиторією, вчаться формулювати та ставити запитання.

Дослідницька діяльність дозволяє реалізовувати наявні знання, розвивати критичне та клінічне мислення, творчу здатність осмислення проблем, пов'язаних з наданням медичної допомоги, безпосередньо чи опосередковано, тобто застосовувати дослідницькі компетенції у різних галузях медичної науки.

Знання, вміння, навички, що набуваються у ході проєктної діяльності, стимулюють мотивацію самостійної освітньої діяльності, розвивають свідомість, складають базову основу компетентності та компетенцій здобувачів вищої освіти. Тому необхідно розвивати та вдосконалювати їх дослідницьку діяльність.

Організацію науково-дослідної діяльності повною мірою можна вважати елементом компетентнісного підходу в освіті, адже вона орієнтована на набуття нових знань, а не на безпосереднє сприйняття навчального матеріалу.

Реалізація компетентного підходу у підготовці випускників закладів вищої медичної освіти є вимогою прийнятих державних освітніх стандартів. Він забезпечує набуття необхідних академічних, соціально-особистісних та професійних компетенцій. Відповідно до стандартів, компетентність це виражена здатність застосовувати свої знання; компетенція знання, вміння, досвід та особистісні якості, необхідні для вирішення теоретичних та практичних завдань. освітній здобувач обдарований дослідницький

Компетентнісний підхід передбачає й нову роль здобувача вищої освіти в освітньому процесі: з пасивного споживача знань він має стати їх активним творцем, здатним критично мислити, планувати свою самостійну роботу, проявляти ініціативу, формулювати проблеми та знаходити шляхи вирішення, у тому числі у нестандартних ситуаціях.

Накопичено певний досвід взаємодії зі студентами з метою оптимізації освітнього процесу у період підготовки та проведення екзаменаційних сесій, виявлення їхнього ставлення до діяльності університету з формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів медичного профілю (Сгибнева, Кварацхелия, Гундарова, Маслов, 2014).

Проведено анкетування студентів 4 - 6 курсів лікувального факультету та 3-5 курсів фармацевтичного та стоматологічного факультетів медичних університетів м. Чернівці та м. Рубіжне з компетентнісного підходу в освіті.

В анкетуванні взяли участь 287 студентів лікувального, 128 студентів фармацевтичного та 54 студенти стоматологічного факультету.

Аналіз дослідження особливостей формування професійної компетентності показав, більшість студентів старших курсів всіх факультетів правильно розуміють суть понять «Компетентність» і «Професійна компетентність».

Серед компетенцій, зазначених в освітніх стандартах за спеціальностями, найважливішими, на думку студентів лікувального, стоматологічного та фармацевтичного факультетів, є професійні компетенції.

При цьому найважливішими показниками професійної компетентності, які відзначили студенти лікувального факультету, є: проведення діагностики здоров'я людини; надання медичної допомоги при найбільш поширених захворюваннях, травмах, розладах, включаючи невідкладні та загрозливі для життя пацієнта стани, а найменш важливими використання основних законів природничих дисциплін у професійній діяльності, застосування знань та умінь, отриманих за загально-університетськими дисциплінами, для збереження, відновлення здоров'я населення.

Студенти фармацевтичного факультету вважають найбільш важливими показниками професійної компетентності вміння читати рецепти латинською мовою та перевіряти правильність їх виписки та оформлення; проводити фармацевтичне консультування медичних працівників та населення з питань медичного застосування лікарських засобів, що реалізуються за рецептом та без рецепта лікаря; консультувати населення щодо правильного зберігання та утилізації лікарських засобів у домашніх умовах; надавати невідкладну медичну допомогу.

Для студентів стоматологічного факультету найбільш значущі такі показники професійної компетентності, як навички діагностики стоматологічних захворювань, лікування та реабілітації пацієнтів, організації та надання невідкладної допомоги, а також профілактики захворювань зубощелепної системи та органів ротової порожнини.

95% опитаних студентів усіх факультетів вважають, що вони набувають вище перерахованих компетенцій під час навчання.

Найбільш суттєвими показниками академічної компетентності, які студенти вважають за необхідне для професійної діяльності, є вміння застосовувати базові науково-теоретичні знання для вирішення теоретичних та практичних завдань; уміння вчитися, підвищувати свою кваліфікацію протягом усього життя; вміння працювати самостійно, а найменш важливими мати навички, пов'язані з використанням технічних засобів, управлінням інформацією та роботою з комп'ютером; володіння дослідницькими навичками.

Найбільш важливими показниками соціально-особистісної компетентності, які студенти вважають за необхідну для професійної діяльності, є вміння працювати у команді; здатність до міжособистісних комунікацій; здатність до критики і самокритики. Основними чинниками, що заважають придбанню необхідних компетенцій, студенти молодших курсів вважають особисту пасивність, старших курсів перенасиченість навчальних програм.

Останнє відзначено за такими дисциплінами, що вивчаються на лікувальному факультеті: 4 курс (50,6% опитаних) громадське здоров'я та охорона здоров'я (8,6%), акушерство, гінекологія та хірургічні хвороби (6,5%), педіатрія (7,6 %); 5 курс (68,6% опитаних) громадське здоров'я та охорона здоров'я (11,2%), акушерство та гінекологія (10,2%), педіатрія (8,6%); 6 курс (65,8% опитаних студентів) анестезіологія та реаніматологія; акушерство та гінекологія (9,2%), клінічна імунологія та алергологія (6,6%), педіатрія (6,3%).

На думку студентів фармацевтичного факультету, наголошується на перенасиченості таких навчальних дисциплін: 3 курс фармацевтична хімія (25,8%); 4 курс фармацевтична хімія (35,0%), промислова технологія (18,6%), організація та економіка фармації (9,0%), військова підготовка та медицина екстремальних ситуацій (6,2%); 5 курс промислова технологія (21,1%), фармацевтична хімія (13,7%), менеджмент у фармації (8,1%), організація та економіка фармації (6,8%), токсикологічна хімія (6,2%).

Студенти стоматологічного факультету відзначили перенасиченість таких дисциплін як: 3 курс стоматологія дитячого віку та профілактика стоматологічних захворювань (12,7%), ортопедична стоматологія (7,3%); 4 курс стоматологія дитячого віку та профілактика стоматологічних захворювань (7,8%), 5 курс комунальна стоматологія (14,6%), стоматологія дитячого віку (10,4%), щелепно-лицьова хірургія та хірургічна стоматологія 8,3%.

Найбільш важливою професійною якістю, необхідною для майбутнього лікаря студенти вважають знання (20%), а випускники ще й уважність до пацієнтів (24%).

На думку студентів, найважливішими якостями, які роботодавці вимагають від випускників, є знання, практичні навички (близько 90% відповідей) та вміння спілкуватися з пацієнтами (60%), а найменш важливими вміння користуватися комп'ютером (60% відповідей), знання іноземної мови (40%); вміння спілкуватися з колегами (10%).

Одним із важливих компонентів компетентнісного підходу є формування мотивацій для подальшої професійної діяльності студента медичного ЗВО. Знайомство студентів із закономірностями мисленнєвої діяльності має здійснюватися на перших етапах навчання у медичному ЗВО на вступних лекціях з предметів та під час самостійної роботи з методичними посібниками, що містять опис принципів мисленнєвої діяльності та логічні схеми розумової діяльності для вирішення різноманітних професійних завдань.

Для формування професійно спрямованої мотивації необхідно у процесі навчання спрямовувати розумову діяльність студента на вирішення проблемних та лікувальних завдань.

У вищій медичній школі відбувається протиставлення завдань дослідницького типу, що застосовуються на доклінічних та клінічних кафедрах. При вирішенні завдань на цих кафедрах стоять різні цілі: на доклінічних кафедрах провідною метою вирішення дослідницьких завдань є формування у студентів окремих розумових прийомів. На клінічних кафедрах провідною метою вирішення завдань дослідницького типу є формування узагальнених способів мислення, які застосовуються як розпорядження для вирішення професійних завдань.

Саме ситуаційні завдання проблемного характеру наближають студентів до розуміння питань, які вони мають вирішувати на старших курсах і в процесі майбутньої професійної діяльності, формувати мотивацію для отримання майбутньої професії, а також сприяти формуванню клінічного мислення. Робота студентів при цьому повинна носити продуктивний характер, щоб засвоєні в процесі навчання знання та вміння студент міг перенести у нову ситуацію, що вимагає від нього перетворення знань та умінь у ході вирішення поставленого завдання, самостійної побудови способу вирішення.

Безсумнівно, професійні завдання сприяють більш глибокому засвоєнню матеріалу, розвиває допитливість, інтерес та любов до майбутньої професії лікаря.

Висновки

Таким чином, вміле поєднання інноваційних методів та традиційних форм навчання, достатній науковий рівень та педагогічний досвід викладачів, їх уміння у доступній формі донести інформацію до здобувачів вищої освіти та їх достатня мотивація дозволяють досягти високих результатів у формуванні професійних та соціально-особистісних компетенцій у процесі навчання у медичних університетах, підготувати фахівців, які відповідають сучасним запитам охорони здоров'я.

Література

1. Бобровских А.М., Бобровских М.П., Насонова Н.А. Способы реализации требований современных образовательных стандартов в преподавании патологической анатомии в медицинском вузе. Психология, педагогика, образование: актуальные и приоритетные направления исследований: сб. статей Междунар. науч.-практ. конф.: в 3 ч. 2017. С. 60-64.

2. Богуцкий М.И. Инновационные подходы в практике обучения студентов на кафедре инфекционных болезней. Актуальные вопросы инфекционной патологии: материалы науч.-практ. конф. Отв. ред. Н.В. Матиевская. Клиническая инфектология и паразитология. 2017. Т.6. №4. С. 481-482.

3. Богуцкий М.И., Цыркунов В.М. Подготовка врачебных кадров на клинической кафедре медицинского университета. Образование и наука 21 век 2010»: материалы за VI Междунар. науч.-практ. конф. София, 2010. С. 60-62.

4. Петриченко Е.Н. Проблемы обеспечения качества образовательных услуг в условиях конкурентной экономики. Вышэйшая школа. 2005. № 2. С. 63-64.

5. Сгибнева Н.В., Кварацхелия А.Г., Гундарова О.П., Маслов Н.В. Некоторые аспекты преподавания анатомии человека на современном этапе. Журнал анатомии и гистопатологии. 2014. Т. 3. № 2. С. 64-67.

6. Удочкина Л.А. Принципы формирования компетентностного подхода у иностранных студентов медицинских вузов, обучающихся на языке посреднике. Журнал анатомии и гистопатологии. 2017. Т. 6, № S. С. 44.

7. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент ориентированной парадигмы образования. Народное образование. 2003. №2. С. 58-64.

8. Renegar S.I., Csapo В. Active learmng strategies for the higher education. Szeged: JATEPress, 1997. 132 p.

References

1. Bobrovskih A.M., Bobrovskih M.P., Nasonova N.A. (2017). Sposoby realizacii trebovanij sovremennyh obrazovatel'nyh standartov v prepodavanii patologicheskoj anatomii v medicinskom vuze. [Ways to implement the requirements of modern educational standards in the teaching of pathological anatomy in a medical school]. Psihologija, pedagogika, obrazovanie: aktual'nye i prioritetnye napravlenija issledovanij: sb. statej Mezhdunar. nauch.-prakt. konf.: v 3 ch. S. 60-64.

2. Boguckij M.I. (2017). Innovacionnye podhody v praktike obuchenija studentov na kafedre infekcionnyh boleznej. [Training of medical personnel at the clinical department of the Medical University]. Aktual'nye voprosy infekcionnoj patologii: materialy nauch.-prakt. konf. Otv. red. N.V. Matievskaja. Klinicheskaja infektologija i parazitologija. T.6. №4. S. 481 -482.

3. Boguckij M.I., Cyrkunov V.M. (2010). Podgotovka vrachebnyh kadrov na klinicheskoj kafedre medicinskogo universiteta. [Training of medical personnel at the clinical department of the Medical University]. Obrazovanie i nauka 21 vek 2010»: materialy za VI Mezhdunar. nauch.-prakt. konf. Sofija. S. 60-62.

4. Petrichenko E.N. (2005). Problemy obespechenija kachestva obrazovatel'nyh uslug v uslovijah konkurentnoj jekonomiki. [Problems of ensuring the quality of educational services in a competitive economy]. Vyshjejshaja shkola. № 2. S. 63-64.

5. Sgibneva N.V., Kvarachelija A.G., Gundarova O.P., Maslov N.V. (2014). Nekotorye aspekty prepodavanija anatomii cheloveka na sovremennom jetape. [Some aspects of teaching human anatomy at the present stage]. Zhurnal anatomii i gistopatologii. T. 3. № 2. S. 64-67.

6. Udochkina L.A. (2017). Principy formirovanija kompetentnostnogo podhoda u inostrannyh studentov medicinskih vuzov, obuchajushhihsja na jazyke-posrednike. [Principles for the formation of a competency-based approach among foreign students of medical universities studying in an intermediary language]. Zhurnal anatomii i gistopatologii. T. 6, № S. S. 44.

7. Hutorskoj A. (2003). Kljuchevye kompetencii kak komponent orientirovannoj paradigmy obrazovanija. [Key competencies as a component of the oriented paradigm of education]. Narodnoe obrazovanie. №2. S. 58-64.

8. Renegar S.I., Csapo В. (1997). Active learmng strategies for the higher education. Szeged: JATEPress. 132 p.

Размещено на Allbest.ru