Кореляція понять "компетенція" і "компетентність" у системі навчання української мови іноземних студентів-медиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буковинський державний медичний університет

Івано-Франківський національний медичний університет

Кореляція понять «компетенція» «компетентність» у системі навчання української мови іноземних студентів-медиків

Цуркан Марія Валентинівна доктор педагогічних наук, професор

Ільків Анна Володимирівна професор

м. Чернівці, Івано-Франківськ

Анотація

У статті описано зміст понять «компетентність» і «компетенція» та визначено, що «компетентність» - це інтегрована якість (властивість) або комплексна характеристика особистості, що поєднує в собі бажання, готовність і здатність здійснювати діяльність (досягати поставленої мети, розв'язувати проблеми, виконувати завдання, аналізувати ситуацію, приймати рішення, контролювати як власні, так і чужі дії, кваліфіковано та креативно реалізовувати потенціал тощо) у певній професійній сфері на основі попередньо набутих компетенцій. Зміст поняття «компетенція» потлумачено як сукупність знань, умінь і навичок, ставлень, ціннісних орієнтацій, уявлень, набутий досвід, що формуються в процесі навчання та застосовуються в медичній сфері діяльності. Зауважено, що у процесі навчання української мови іноземних студентів-медиків однією з ключових компетентностей є комунікативна компетентність як невід'ємний складник структури змісту мовної освіти, що передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та вміннями застосовувати відповідні знання у практичній діяльності. Також зазначено, що формування комунікативної компетентності іноземного лікаря - складне, багаторівневе лінгвістично-психологічно-соціальне явище, яке, на відміну від процесу формування комунікативної компетентності українського студента, потребує не лише фахових (спеціальних) знань, а й створення та впровадження методичної системи навчання української мови як іноземної у медичних закладах вищої освіти. Підсумовано, що передумовою формування комунікативної компетентності студента-іноземця є його адаптація в українськомовному середовищі, вивчення української мови, культури, історії, побуту, національних звичаїв і традицій українців.

Ключові слова: компетентність, компетенція, іноземний студент- медик, українська мова як іноземна.

Abstract

Tsurkan Maria Valentinivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Bukovyna State Medical University, Chernivtsi

Ilkiv Anna Volodymyrivna Professor, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

CORRELATION OF THE CONCEPTS OF "COMPETENCE" AND "COMPETENCE" IN THE SYSTEM OF TEACHING THE

UKRAINIAN LANGUAGE FOR FOREIGN MEDICAL STUDENTS

The article describes the meaning of the concepts "competence" and "competence" and determines that "competence" is an integrated quality (property) or a complex characteristic of an individual, which combines the desire, readiness and ability to carry out activities (achieve a set goal, solve problems, perform tasks, analyze the situation, make decisions, control both own and others' actions, competently and creatively realize potential, etc.) in a certain professional field on the basis of previously acquired competencies. The content of the concept of "competence" is interpreted as a set of knowledge, abilities and skills, attitudes, value orientations, perceptions, acquired experience, which are formed in the process of learning and applied in the medical field of activity. It was noted that in the process of learning the Ukrainian language for foreign medical students, one of the key competencies is communicative competence as an integral component of the content structure of language education, which involves mastering all types of speech activity and the ability to apply relevant knowledge in practical activities. It is also stated that the formation of the communicative competence of a foreign doctor is a complex, multi-level linguistic-psychological-social phenomenon, which, unlike the process of forming the communicative competence of a Ukrainian student, requires not only professional (special) knowledge, but also the creation and implementation of a methodical system of Ukrainian education language as a foreign language in medical institutions of higher education. It is concluded that the prerequisite for the formation of the communicative competence of a foreign student is his adaptation in the Ukrainian-speaking environment, the study of the Ukrainian language, culture, history, lifestyle, national customs and traditions of Ukrainians.

Keywords: competence, competence, foreign medical student, Ukrainian as a foreign language.

Постановка проблеми. У сучасному педагогічному дискурсі поняття «компетентність» і «компетенція» визначено як ключові, оскільки вони об'єднують складники, зокрема, інтелектуальний і сукупність відповідних освітніх навичок. Щоправда, дискусії щодо диференціації означених термінів тривають донині.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розрізнення змістових характеристик термінологічних понять «компетенція» і «компетентність» простежуємо в науковій настанові А. Богуш, що терміном «компетенція» доцільно послуговуватися там, де йдеться про навчання і виховання, а дефініцію «компетентність» використовувати на позначення комплексної характерисики особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку [3, с. 55-56].

У дослідженні спираємося на диференціацію понять «компетенція» і «компетентність», здійснену О. Сисоєвою, яка вважає, що зміст поняття «компетенція» доцільно розглядати як визначену норму стосовно неперервної освіти, яка задається освітніми стандартами й використовується для формування вимог до результатів навчання. Зміст поняття «компетентність» тлумачить, по-перше, як інтегровану особистісну якість (її капітал), яка формується на етапі навчання, остаточно сформовується і розвивається у процесі практичної діяльності та забезпечує компетентний підхід до виконання професійних завдань; по-друге, «компетентність» розглядає як оцінну характеристику особи, яка також є її особистісним капіталом і результатом навчання у різних формах формальної, неформальної та інформальної освіти [23, с. 17-18].

В. Кремень характеризує поняття «компетенція» як філософський термін, тобто як простір соціально-професійного впливу, визначений посадою, соціальним статусом, службовим функціоналом спеціаліста [14].

Так, О. Пометун визначає його як результативно-діяльнісну характеристику освіти, як рівень діяльності, необхідний і достатній для досягнення спрогнозованого результату [20, с. 51].

Овчарук зміст поняття «компетентність людини» розглядає як спеціально структуровану сукупність знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. На її думку, утілюючись у вміннях і навичках, компетенції дають змогу обирати й використовувати найбільш ефективні в певній освітній чи професійній ситуації методи і прийоми [16, с. 2].

Зязюн поняття «компетентність» розглядає у соціально-педагогічному контексті й характеризує як «екзистенціональну властивість людини, продукт її власної життєтворчої активності, ініційованої процесом освіти; як властивість індивіда, що існує в різних формах; як високий рівень умілості, як спосіб особистісної самореалізації (звичка, спосіб життєдіяльності, захоплення), як деякий підсумок саморозвитку індивіда, форма у вияву здібностей тощо» [8, с. 17].

О. Савченко компетентність тлумачить «як інтегровану здатність особистості, набуту у процесі навчання» [22, с. 53]. М. Головань розкриває зміст розгляданого поняття комплексно: 1) володіння компетенцією, що виявляється в ефективній діяльності та включає особисте ставлення до предмета і продукту діяльності; 2) інтегративне утворення особистості, що інтегрує в собі знання, уміння, навички, досвід і особистісні властивості, які обумовлюють прагнення, здатність і готовність розв'язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності» [4, с. 17-18].

Мета статті - описати зміст понять «компетентність» і «компетенція», визначити їх основні складники та роль у процесі навчання української мови іноземних студентів-медиків.

Виклад основного матеріалу. Сучасні українські лінгводидакти віддають перевагу аналізу змістового наповнення й характеристиці функціональних ознак поняття «компетентність». За М. Пентилюк, компетентність - це «високий рівень кваліфікації особистості; здатність ефективно і творчо застосовувати знання у міжособистісних стосунках, виявляти індивідуальні вміння й навички» [18, с. 56]. Н. Голуб обґрунтовує, що компетентність передбачає наявність мінімального досвіду застосування компетенції, а компетенцію варто розглядати як очікувані й вимірювані досягнення, що підтверджують здатність людини виконувати певні дії самостійно після засвоєння програмового матеріалу [6, с. 54]. С. Караман, аналізуючи поняття «компетентність» як категорію освітньої галузі, розглядає його з урахуванням визначеної освітньо-професійної характеристики фахівця, який здобув за період навчання у закладі вищої освіти відповідний кваліфікаційний рівень, володіє належним обсягом знань з фаху, сформованими практичними вміння, навичками, досвідом, позитивними особистісними якостями, ціннісними настановами, які сприяють реалізації прагнень і стимулюють готовність його успішно реалізовувати професійні завдання» [9, с. 54]. Л. Овсієнко зміст поняття «компетентність» тлумачить як результат навчальної діяльності особистості, здатність реалізовувати набуті знання, уміння й навички в практичній діяльності та різних життєвих ситуаціях. Тобто це особистісна характеристика фахівця, який володіє низкою відповідних компетенцій [15, с. 4]. Загалом українські та зарубіжні вчені (З. Бакум, Н. Бібік, А. Богуш, Ж. Бутенко, Ю. Варданян, Л. Гейхман, Н. Голуб, О. Горошкіна, С. Караман, О. Копусь, О. Кучеренко. В. Краєвський, М. Пентилюк, С. Омельчук, Т. Симоненко, Л. Субота, Д. Хаймс, І. Хом'як, Г. Швець та ін.) вважають компетенцію складником компетентності. Запропоновані вченими визначення змісту понять «компетенція» і «компетентність» не суперечать одне одному, а взаємодоповнюють різновекторні контексти освітнього процесу.

У нашому дослідженні зміст поняття «компетентність» тлумачимо як інтегровану якість (властивість) або комплексну характеристику особистості, що поєднує в собі бажання, готовність і здатність здійснювати діяльність (досягати поставленої мети, розв'язувати проблеми, виконувати завдання, аналізувати ситуацію, приймати рішення, контролювати як власні, так і чужі дії, кваліфіковано та креативно реалізовувати потенціал тощо) у певній професійній сфері на основі попередньо набутих компетенцій. Зміст поняття «компетенція» розуміємо як сукупність знань, умінь і навичок, ставлень, ціннісних орієнтацій, уявлень, набутий досвід, що формуються в процесі навчання та застосовуються в медичній сфері діяльності.

У процесі навчання української мови іноземних студентів-медиків однією з ключових компетентностей є комунікативна компетентність як невід'ємний складник структури змісту мовної освіти, що передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та вміннями застосовувати відповідні знання у практичній діяльності. Сучасна дослідниця проблеми навчання української та російської як іноземної мови Л. Субота суттєво розширює діапазон розуміння комунікативної компетентності майбутнього фахівця: «...однією з ключових компетентностей фахівця будь-якої галузі є комунікативна компетентність, що передбачає володіння державною мовою, а також здатність спілкуватися насамперед рідною мовою, відтак обов'язково державною мовою, а потім іншими іноземними мовами» [26, с. 277].

Формування комунікативної компетентності студентів різних спеціальностей описано в працях психологів і психолінгводидактів (С. Васильєв, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, В. Михайличенко та ін.); мовознавців (Ф. Бацевич, І. Гальперін, Т. Єщенко, С. Єрмоленко, І. Кочан, М. Крупа, Л. Мацько, В. Олексенко, М. Плющ, Л. Руденко, Л. Синельникова та ін.); лінгводидактів (З. Бакум, А. Богуш, Є. Голобородько, Н. Голуб, О. Горошкіна, М. Греб, І. Дроздова, Т. Донченко, С. Караман, К. Климова, О. Копусь, О. Кулик, О. Кучерук, В. Мельничайко, Г. Михайловська, А. Нікітіна, Л. Овсієнко, М. Пентилюк, А. Попович, Л. Рускуліс, Т. Симоненко, В. Статівка, Г. Шелехова, Г. Швець, І. Хом'як та ін.), в яких обґрунтовано теоретичні засади формування комунікативної компетентності суб'єктів освітнього процесу.

У процесі дослідження з'ясовано, що поняття «комунікативна компетентність» у лінгвістичному і педагогічному дискурсах потлумачено різноаспектно, з урахуванням мети, місця, адресата спілкування. Так, розробник комунікативної лінгвістики Ф. Бацевич зміст поняття «комунікативна компетентність» розглядає як сукупність знань про спілкування в різних обставинах і з різними комунікантами, а також знань вербальних і невербальних засад інтеракції, вмінь їх ефективного застосування в конкретному спілкуванні в ролі адресата й адресанта [2, с. 124].

Усебічний аналіз комунікативної компетентності здійснено групою авторів у підручнику «Основи теорії комунікації». Під комунікативною компетентністю науковці розуміють «певний рівень сформованості особистісного та професійного досвіду взаємодії з оточенням, яке потрібно індивіду, щоб у межах своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в професійному середовищі та суспільстві». Загалом, саме якості та властивості особистості забезпечують успішність формування комунікативної компетентності, яка залежить від змін, що відбуваються в суспільстві, та пов'язаної із цими змінами соціальної мобільності самого фахівця. При цьому до комунікативної компетентності входить і поведінковий аспект, що формується й актуалізується в умовах безпосередньої людської взаємодії. Сучасний фахівець - це висококваліфікований професіонал, що поєднує ерудицію зі знанням конкретної галузі діяльності, вміє виділити стратегічні питання, налагодити взаєморозуміння і взаємодію з громадськістю, конкретною соціальною групою, окремими людьми, тобто володіє високою культурою комунікативної діяльності [там само, с. 60].

М. Пентилюк поняття «комунікативна компетентність» тлумачить як знання мовної системи й володіння мовним матеріалом (мовленням), в яких передбачено дотримання соціальних норм спілкування, правил мовленнєвої поведінки, а також наявність знань, умінь й навичок, необхідних для розуміння чужих і породження власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування [18, с. 23].

Неспростовне, перевірене життєвою й освітньою практикою твердження С. Карамана, що фахівець будь-якої галузі має володіти мистецтвом комунікації, тобто мати належну комунікативну компетентність як надважливу особистісну якість кваліфікованого спеціаліста, який опанував професійні знання, оволодів практичними навичками й уміннями; ініціативний, готовий до співпраці на засадах рівноправного партнерства; нестандартно мислить, коректний у спілкуванні, ефективно використовує опрацьовану інформацію в професійній комунікації [10, с. 59].

На думку Г. Шелехової, «комунікативна компетентність передбачає вміння взаємодіяти з людьми й подіями, працювати в групі, презентувати себе засобами мовленнєвої комунікації; вона виражається в умінні самостійно вступати в контакт з будь-яким типом співрозмовника, ураховуючи його особливості; підтримувати контакт у спілкуванні, дотримуючись норм і правил спілкування; слухати співрозмовника, виявляючи повагу до чужої думки; висловлювати, аргументувати і в культурній формі обстоювати власні погляди, стимулювати співрозмовника до продовження спілкування; грамотно розв'язувати конфлікти у спілкуванні; оцінювати успішність ситуації спілкування» [27, с. 59].

Л. Субота термінологічне поняття «комунікативна компетентність» розглядає як якісну характеристику особистості, спеціаліста професійної сфери, яка є необхідною умовою плідного засвоєння отриманих знань, практичних умінь і навичок, що сприяє формуванню найбільш важливих умінь, потрібних для виконання майбутньої професійної діяльності [26, с. 59]. навчання комунікативний компетентність мовленнєвий

Розробляючи теоретичні засади формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців фармацевтичної галузі, Л. Субота тлумачить поняття «комунікативна компетентність» як уміння користуватися мовою в конкретній ситуації або в процесі спеціально організованого навчання. У структурі комунікативної компетентності науковцем виділено такі підструктури: 1) мовленнєву (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями); 2) читацьку (результат читацьких досягнень іноземних студентів, наявність сформованих читацьких навичок) і 3) власне комунікативну (уміння вільно послуговуватись здобутими знаннями на практиці й у майбутній фаховій діяльності [там само, с. 59].

Л. Пиріг зміст поняття «комунікативна компетентність» тлумачить як сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах та з різними комунікантами, а також як уміння їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата. Сформованість цієї якості у майбутніх лікарів передбачає володіння мовленнєвими уміннями й навичками, необхідними для спілкування, сукупність знань про норми й правила ведення комунікації [19, с.182].

Забезпечити належний рівень професійної українськомовної комунікативної компетентності студентів медичних закладів вищої освіти можна за умови створення оптимальних умов для мовленнєвого розвитку - одного з чинників формування компетентного мовця, який вправно володіє українською мовою як іноземною, точно, грамотно, просто і зрозуміло висловлює думки - вміє, зокрема, вправно послуговуватися в мовленні одиницями мовної системи, дотримуватися нормативного мовлення, оперувати словотвірними моделями, ідентифікувати, декодувати, кодувати зміст текстової інформації за характерними поняттєвими ознаками тощо. Свідоме, цілеспрямоване, майстерне послуговування мовно-виражальними засобами кожного з рівнів мовної системи робить мовлення правильним, точним, виразним, граматично різноманітним.

У статті задля обґрунтування змісту поняття «комунікативна компетентність іноземного студента-медика» враховано важливі змістові складники досліджуваного поняття, які ґрунтуються на взаємодії трьох мовних систем, а саме: рідної мови, англійської та української, що й дало змогу дійти висновку: зміст поняття «формування комунікативної компетентності іноземного лікаря» - складне, багаторівневе лінгвістично-психологічно- соціальне явище, яке, на відміну від процесу формування комунікативної компетентності українського студента, потребує не лише фахових (спеціальних) знань, а й створення та впровадження методичної системи навчання української мови як іноземної у медичних закладах вищої освіти. У Програмі з української мови як іноземної [21] відповідно до Стандартів вищої освіти України [25], навчального плану та освітньо-професійної програми вищої освіти підготовки фахівців, зміст комунікативної компетентності проаналізовано за такими показниками (див. табл. 1).

Таблиця 1. Зміст комунікативної компетентності

Передумовою формування комунікативної компетентності студента- іноземця є його адаптація в українськомовному середовищі, вивчення української мови, культури, історії, побуту, національних звичаїв і традицій українців. Розглядаючи проблеми навчання української мови як іноземної, З. Бакум наголошує на необхідності формування спільних уявлень про світ у соціально-психологічному та культурному вимірах. Для ефективного вивчення мови необхідно аналізувати поняттєву модель нації з урахуванням її культури, орієнтації на загальнолюдські цінності, розвиток крос-культурного світогляду, створення умов для усвідомлення індивідуальності, специфічності рідної мови та мови, яку вивчають [1, с. 227-228; 28].

Професія лікаря належить до особливого типу в системі «людина- людина», тому фаховий рівень спеціаліста-медика залежить від рівня його комунікативної компетентності, формування якої відбувається, насамперед, на заняттях із української мови як іноземної. Уміння спілкуватися з пацієнтом - запорука бажаного результату в процесі лікування. Адже комунікування у цьому випадку допомагає лікареві отримати необхідну інформацію, а саме: зібрати анамнез, з'ясувати стан здоров'я пацієнта, підтримати та заспокоїти його, зняти напругу і хвилювання, подолати тривогу і страх, а також сформулювати рекомендації та вказівки, дати поради родичам тощо. Усі зазначені дії лікаря, зокрема іноземного медика, є складниками його комунікативної компетентності, яка, поряд із професійною компетентністю, забезпечує надання якісної медичної допомоги пацієнтові. Професійний рівень як іноземного, так й українського лікаря залежить від рівня сформованості його професійно-комунікативної компетентності, що поєднує в собі професійні та комунікативні компетенції й компетентності.

Висновки

Отже, поняття компетенція і компетентність - взаємозалежні, основними складниками компетентності є компетенції, зокрема комунікативна компетентність поєднує в собі мовну, мовленнєву, власне комунікативну та інші компетенції. Відповідно українськомовна професійно-комунікативна компетентність іноземного студента-медика, окрім вищезазначених компетенцій, акумулює в собі професійні знання, уміння та навички майбутнього лікаря як ключові складники цієї компетентності.

Література

1. Бакум З. Українська мова як іноземна: Лінгводидактичні проблеми. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Філологічні студії: зб. наук. праць. 2010. Вип. 5. С. 226-232.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ : Академія, 2004. 344 с.

3. Богуш А. Формування мовної особистості на різних вікових етапах : [монографія] / М. Богуш, О. С. Трифонова, О. І. Кисельова, Горіна Ж.Д. та ін. Одеса : ПНЦ АПН України, 2008. 272 с.

4. Головань М. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України. 2008. № 3. С. 23-30.

5. Голуб Н. Компетентнісно спрямоване навчання української мови в школі : концептуальний підхід. Теоретична і дидактична філологія. 2012. № 12. С. 26-32.

6. Голуб Н. Риторика у вищій школі : монографія. Черкаси : Брама-Україна, 2008. 400 с.

7. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-УП. Голос України. 2014. № 148.

8. Зязюн І. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи. Педагогічна майстерність: проблеми, прошуки, перспективи. Київ - Глухів: РВВ

9. Караман С. Лінгводидактичні орієнтири у фаховій підготовці магістранців- філологів. Акмеологія - наука ХХІ століття. / редкол.: В. О. Огнев'юк, В. М. Антонов, О.А. Дубасенюк та ін. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2014. 512 с.

10. Караман С. Упровадження педагогічних інновацій у теорію і практику професійної підготовки вчителя-словесника. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2010. Вип. 50. С. 87-98.

11. Караман С., Караман О. Акмеологічний аспект формування методичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури. Сучасні акмеологічні дослідження: теоретико-методологічні та прикладні аспекти : моногр. / редкол.: О. Огнев'юк, С. О. Сисоєва, Я. С. Фруктова. Київ.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. 912 с.

12. Караман С., Караман О., Кучерук О., Віннікова Н. Використання ІКТ для формування фахових компетентностей майбутніх учителів української мови і літератури. Інформаційні технології і засоби навчання, 2019. Том 71. № 3. С. 152-165.

13. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія, Реалізація. Результати Київ : Грамота, 2005. 304 с.

14. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). Київ : Грамота, 2003. 216 с.

15. Овсієнко Л. Теоретичні основи навчання лінгвістики тексту студентів філологічних спеціальностей на засадах компетентнісного підходу : монографія. - Київ : Інтерсервіс, 2017. 354 с.

16. Овчарук О. Результати емпіричних досліджень серед педагогічної громадськості щодо перспектив запровадження компетентнісного підходу до вітчизняного змісту освіти. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О.В. Овчарук. Київ : « К.І.С.», 2004. 112 с.

17. Пентилюк М. Мовна особистість учня в проспекції мовленнєвого спілкування. Актуальні проблеми сучасноїлінгводидактики : збірник статей. Київ : Ленвіт, 2011. С. 80-84.

18. Пентилюк М. Професійна підготовка студентів-філологів: засвоєння лінгводидактичної термінології. Дивослово. 2005. № 11. С. 21-24.

19. Пиріг Л. Медицина і українське суспільство : збірник медичних публіцистичних праць. Київ, 1998. 472 с.

20. Пометун О. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук. Київ : «К.І.С.», 2004. С. 16-26.

21. Примірна Програма навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна» підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров'я» / уклад. зав каф., проф. С. Луцак та ін. Київ, 2017. 196 с.

22. Савченко О. Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі. Освіта, 2009. № 6. С. 37

23. Сисоєва С. Компетентнісно зорієнтована вища освіта: формування наукового тезаурусу» формування наукового тезаурусу.

24. Сисоєва С., Соколова І. Проблеми неперервної професійної освіти: тезаурус наукового дослідження : наук. видання. НАПН України. Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих, МОН. Маріупольський держ. Гуманітарний ун-т. Київ : Видавничий Дім «ЕКМО», 2012. 362 с.

25. Стандартизовані вимоги до рівнів володіння українською мовою як іноземною. 2018.

26. Субота Л. Система формування комунікативної компетентності іноземних студентів фармацевтичних спеціальностей у процесі навчання української і російської мови : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.02. Херсон, 2019. 496 с.

27. Шелехова Г. Розвиток зв'язного мовлення. Дивослово. 1997. № 2. С. 53-56.

28. Slatvinska V. Water transport nano-logistics in the conditions of measures against COVID-19 pandemic. Slovak international scientific journal. 2020. No 39. Vol. 3. P. 63-67.

References

1. Bakum, Z. (2010). Ukra'ins'ka mova jak mozemna: Lmgvodidaktichrn problemi [Ukrainian language as a foreign language: linguistic and didactic problems]. Naukovij vUnik Knvonz'kogo derzhavnogopedagogwhnogo umversitetu. Fьologwhm studiп - Scientific Bulletin of the Kryvyi Rih State Pedagogical University. Philological studies, 5, 226-232 [in Ukrainian].

2. Bacevich, F. S. (2004). Osnovi komunikativnoi lingvistiki [Fundamentals of communicative linguistics]. Kiiv : Akademija [in Ukrainian].

3. Bogush, A. (2008). Formuvannja movnoi osobistosti na riznih vikovih etapah [The formation of linguistic personality at different age stages]. Odesa : PNC APN Ukraini [in Ukrainian].

4. Golovan', M. (2008). Kompetencija i kompetentnist': dosvid teorii, teorija dosvidu [Competence and competence: theory experience, theory of experience]. Vishha osvita Ukraini - Higher education of Ukraine, 3, 23-30 [in Ukrainian].

5. Golub, N. (2012). Kompetentnisno sprjamovane navchannja ukrains'koi movi v shkoli : konceptual'nij pidhid [Competence-oriented teaching of the Ukrainian language at school: a conceptual approach]. Teoretichna i didaktichnafilologija - Theoretical and didactic philology, 12, 26-32 [in Ukrainian].

6. Golub, N. (2008). Ritorika u vishhij shkoli [Rhetoric in higher education]. Cherkasi : Brama-Ukraina [in Ukrainian].

7. Zakon Ukraini «Pro vishhu osvitu» [Law of Ukraine "On Higher Education"]. Golos Ukraini - Voice of Ukraine, 148 [in Ukrainian].

8. Zjazjun, I. Filosofijapostupu i prognozu osvitn'oi sistemi. Pedagogichna majsternist': problemi, proshuki, perspektivi [Philosophy of progress and forecast of the educational system. Pedagogical skill: problems, searches, prospects]. Kiiv - Gluhiv: RVV [in Ukrainian].

9. Karaman, S. (2014). Lingvodidaktichni orientiri u fahovijpidgotovci magistranciv-filologiv. Akmeologija - nauka XXI stolittja [Linguistic guidelines in the professional training of philology masters. Acmeology is a science of the 21st century]. Kiiv : Kiiv. un-t im. B. Grinchenka [in Ukrainian].

10. Karaman, S. (2010). Uprovadzhennja pedagogichnih innovacij u teoriju i praktiku profesijnoi pidgotovki vchitelja-slovesnika [Implementation of pedagogical innovations in the theory and practice of the professional training of a teacher of vocabulary]. Visnik L'vivs'kogo universitetu. Serija filologichna - Bulletin of Lviv University. Philological series, 50, 87-98 [in Ukrainian].

11. Karaman, S., Karaman, O. (2016). Akmeologichnij aspekt formuvannja metodichnoi kompetentnosti majbutnih uchiteliv ukrains'koi movi i literaturi. Suchasni akmeologichni doslidzhennja: teoretiko-metodologichni ta prikladni aspekti [Acmeological aspect of formation of methodological competence of future teachers of Ukrainian language and literature. Modern acmeological research: theoretical-methodological and applied aspects]. Kiiv.: Kiiv. un-t im. B. Grinchenka [in Ukrainian].

12. Karaman, S., Karaman, O., Kucheruk, O., Vinnikova, N. (2019). Vikoristannja IKT dlja formuvannja fahovih kompetentnostej majbutnih uchiteliv ukrains'koi movi i literaturi [The use of ICT for the formation of professional competences of future teachers of Ukrainian language and literature]. Informacijni tehnologii i zasobi navchannja - Information technologies and teaching aids, 71, 3, 152-165 [in Ukrainian].

13. Kremen,' V. (2005). Osvita i nauka v Ukraini - innovacijni aspekti. Strategija, Realizacija. Rezul'tati [Education and science in Ukraine - innovative aspects. Strategy, Implementation. Results]. Kiiv : Gramota [in Ukrainian].

14. Kremen', V. (2003). Osvita i nauka Ukraini: shljahi modernizacii (Fakti, rozdumi, perspektivi) [Education and science of Ukraine: ways of modernization (Facts, reflections, perspectives)]. Kiiv : Gramota [in Ukrainian].

15. Ovsienko, L. (2017). Teoretichni osnovi navchannja lingvistiki tekstu studentiv filologichnih special'nostej na zasadah kompetentnisnogo pidhodu [Theoretical foundations of teaching the linguistics of the text of students of philological specialties on the basis of the competence approach]. Kiiv : Interservis [in Ukrainian].

16. Ovcharuk, O. (2014). Rezul'tati empirichnih doslidzhen' sered pedagogichnoi gromads'kosti shhodo perspektiv zaprovadzhennja kompetentnisnogo pidhodu do vitchiznjanogo zmistu osviti. Kompetentnisnijpidhid u suchasnij osviti: svitovij dosvid ta ukra'ins'ki perspektivi: biblioteka z osvitn'oi politiki [The results of empirical research among the pedagogical community regarding the prospects of introducing a competency-based approach to the domestic content of education. Competency approach in modern education: world experience and Ukrainian perspectives: library of educational policy]. Kiiv : « K.I.S.» [in Ukrainian].

17. Pentiljuk, M. (2011). Movna osobistist' uchnja v prospekcii movlennevogo spilkuvannja [Language personality of the student in prospecting speech communication]. Aktual'ni problemi suchasnoi lingvodidaktiki - Actual problems of modern linguistic didactics, 80-84 [in Ukrainian].

18. Pentiljuk, M. (2005). Profesijna pidgotovka studentiv-filologiv: zasvoennja lingvodidaktichnoi terminologii [Professional training of philology students: acquisition of linguistic didactic terminology]. Divoslovo -Miraculous,11, 21-24 [in Ukrainian].

19. Pirig, L. (1998). Medicina i ukrains'ke suspil'stvo : zbirnik medichnih publicistichnih prac' [Medicine and Ukrainian society: a collection of medicaljournalistic works]. Kiiv [in Ukrainian].

20. Pometun, O. (2004). Teorija ta praktika poslidovnoi realizacii kompetentnisnogo pidhodu v dosvidi zarubizhnih krain. Kompetentnisnijpidhid u suchasnij osviti: svitovij dosvid ta ukrains'ki perspektivi: biblioteka z osvitn'oi politiki [Theory and practice of consistent implementation of the competence approach in the experience of foreign countries. Competency approach in modern education: world experience and Ukrainian perspectives: library of educational policy]. Kiiv : «K.I.S.» [in Ukrainian].

21. Lucak, S. (2017). Primirna Programa navchal'noi disciplini «Ukrains'ka mova jak inozemna» pidgotovki fahivciv drugogo (magisterskogo) rivnja vishhoi osviti galuzi znan' 22 «Ohorona zdorov'ja» [Exemplary Program of the educational discipline "Ukrainian language as a foreign language "for the training of specialists of the second (master's) level of higher education in the field of knowledge 22 "Health care"]. Kiiv [in Ukrainian].

22. Savchenko, O. (2009). Kompetentnisnij pidhid u suchasnij vishhij shkoli [Competency approach in modern higher education]. Osvita - Education, 6, 37.

23. Sisoeva, S. Kompetentnisno zorientovana vishha osvita: formuvannja naukovogo tezaurusu» formuvannja naukovogo tezaurusu [Competency-orientedhigher education: formation of a scientific thesaurus" formation of a scientific thesaurus].

24. Sisoeva, S., Sokolova, I. (2012). Problemi neperervnoiprofesijnoi osviti: tezaurus naukovogo doslidzhennja [Problems of continuing professional education: thesaurus of scientific research]. Kiiv : Vidavnichij Dim «EKMO» [in Ukrainian].

25. Standartizovani vimogi do rivniv volodinnja ukrains'koju movoju jak inozemnoju. 2018 [Standardized requirements for levels of proficiency in Ukrainian as a foreign language. 2018].

26. Subota, L. (2019). Sistema formuvannja komunikativnoi kompetentnosti inozemnih studentiv farmacevtichnih special'nostej u procesi navchannja ukrains'koi i rosijs'koi movi [The system of formation of communicative competence of foreign students of pharmaceutical specialties in the process of learning Ukrainian and Russian]. Doctor's thesis. Herson [in Ukrainian].

27. Shelehova, G. (1997). Rozvitok zv'jaznogo movlennja [Development of connected speech]. Divoslovo - Miraculous, 2, 53-56. [in Ukrainian].

28. Slatvinska, V. (2020). Water transport nano-logistics in the conditions of measures against COVID-19 pandemic. Slovak international scientific journal, 3(39), 63-67.

Размещено на Allbest.ru