Юридична освіта та наука у деяких відомих вузах світу як приклади становлення для Львівського університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридична освіта та наука у деяких відомих вузах світу як приклади становлення для Львівського університету

Володимир Степанович Кахнич,

Резюме

У статті проаналізовано особливості юридичної освіти та науки у деяких провідних університетах світу. Особлива увага звертається на етап їхнього розвитку у ХІХ ст. Окремо акцентовано на можливості застосування досвіду північноамериканських університетів для розвитку правничих шкіл в Україні, зокрема, у Львівському національному університеті імені Івана Франка, традиції викладання юридичних дисциплін у якому сягають ще середини XVII ст.

Ключові слова: юридичні освіта та наука, університети, Львівський університет, правничі школи, практична діяльність.

Резюме

Кахнич В.С. Юридическое образование и наука в некоторых известных вузах мира как примеры становления для Львовского университета

В статье проанализированы особенности юридического образования и науки в некоторых ведущих университетах мира. Особое внимание обращено на этап их развития в XIX ст. Отдельно акцентировано внимание на возможности применения опыта североамериканских университетов для развития юридических школ в Украине, в частности, во Львовском национальном университете имени Ивана Франко, традиции преподавания юридических дисциплин в котором уходят еще к середине XVII ст.

Ключевые слова: юридические образование и наука, университеты, Львовский университет, юридические школы, практическая деятельность.

Summary

Volodymyr Kakhnych. Legal education and science in some well-known universities of the world as examples of formation for Lviv University

The article analyzes the features of legal education and science in some of the world's leading universities. Particular attention is paid to the stage of their development in the XIX century. Special emphasis is placed on the possibility of applying the experience of North American universities for the development of law schools in Ukraine, in particular, at the Ivan Franko National University of Lviv, the tradition of teaching law in which dates back to the middle of the XVII century.

It is shown that legal education aims at comprehensive training of professionals - professionals in the field of law, able to correctly interpret and apply laws, understand the law in all the intricacies of a particular life situation, make decisions based solely on the letter and spirit of law, exercise their abilities and powers for the benefit of the individual, society, state. Therefore, legal education today, in the modernization of the entire high school, requires special attention to identify a set of issues related to the quality of the training of lawyers, organizational and substantive aspects of the teaching process, financial condition of higher education institutions and more.

The author of the article shows that legal education and science of Ukraine in general and those of Lviv University in particular are on the right track. Of course, such a rating of trust encourages the achievement of new horizons and the implementation of new projects that will yield significant results. To do this, we need to establish new connections, develop joint programs for cooperation with world-renowned high education legal institutions that are ready to help and share their vision on how to improve methods and directions in legal science and education. Let's try to analyze the experience of some of them, in particular, from the English-speaking countries of the New World.

The United States has become one of the sources of ideas for scholars interested in legal education. Much attention was paid here to the electoral law: in 1846 the Electoral Committee received detailed information about the course of study at Harvard Law School. In Australia, unlike in the United States, constitutional law was used more often than other branches.

It was found that only a minority of states recognized law degrees for admission to law practice. The question of qualifications did not arise, at least as far as the formal requirements for practical activities were concerned. In states where tests or additional requirements have been introduced, law schools have begun conducting certifications that allow their successful students to take internships without additional exams. This degree privilege, first introduced in Virginia in 1842, was slow to spread, and in 1870 it was still used in only seven states, although the list expanded over the next two decades.

University law education as a preparation for individual bar exams, a trend that emerged in the late 19th century, only became widespread in the 20th century, when barriers to entry increased and universities became dominant in American law education.

The experience of the formation of legal education and science in the United States and Canada helps to form a common vision of what the strategic vision of the development of legal education and science in the leading universities of North America was. Approaches developed over a long period of time have to some extent justified themselves. Today, the level and recognition that is present in these universities sets the level of law science and education as an example for many universities to strive for. Among them is Lviv University with its legal history dating back to 1661. Today, legal education and science at Lviv University are actively developing, new approaches are being introduced, and the experience of well-known law schools is being borrowed.

Key words: legal education and science, universities, Lviv University, law schools, practical activity.

Освіта - скарб; праця - ключ до нього.

П. Буаст

Вступ

Постановка проблеми. Освіта - це один із найдавніших соціальних інститутів, поява якого викликана потребами суспільства відтворювати та передавати знання, уміння, навички, готувати до життя нові покоління, а суб'єктів соціальної дії - до вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством. У сучасному світі освіта - складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, освоєння та перероблення знань і соціального досвіду. В основі освіти - певна система навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми залучення досвіду в освоєння багатств культури.

Професія юриста в усі часи була, є і буде однією з тих, що має найбільший попит, і вже понад десятиліття входить у список популярних професій в Україні. Через великий попит спеціальність «Право» є чи не у кожному другому виші країни, однак кожен абітурієнт мріє вступити до найкращого.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування цілісного бачення становлення та розвитку і впровадження юридичної освіти й науки сьогодні є важливим для тих, хто прагне покращити свою репутацію та визнання правничих шкіл України та львівської зокрема. Львівський національний університет імені Івана Франка, у структурі якого є юридичний факультет, має власні традиції розвитку. Серед провідних спеціалістів, які займались вивченням проблем становлення та розвитку правової освіти та науки, необхідно виділити викладачів Львівського університету Станіслава Стажинського, Людвіка Фінкеля, Василя Нора, Бориса Тищика, Ігоря Бойка, Володимира Бурдіна, Володимира Качмара. Серед сучасних польських дослідників не можна оминути увагою доробок Адама Редзіка. Разом із тим, не применшуючи внеску цих та багатьох інших науковців, можна твердити, що багато питань згаданої проблематики залишаються відкритими.

Формулювання мети статті. Мета статті полягає у розкритті стандартів юридичної освіти та науки деяких провідних правничих шкіл світу. Ми намагатимемося зробити акцент на близьких за ментальністю підходах, які можна впровадити у національний досвід, зокрема, для розвитку правничої школи Львівського університету.

Виклад основного матеріалу

Сьогочасний стан вищої юридичної освіти позначений суперечливими характеристиками: кількість вищих навчальних закладів, які надають юридичну освіту, в Україні нині сягає майже 300, тоді як до 1991 р. було лише шість державних вишів. У Польщі їх налічується лише 25 (з них 10 - приватні), у Німеччині - 44 (з них - один приватний), у Франції - близько 80, у Великій Британії - 97. І навіть у Сполучених Штатах Америки - менш як 200¹.

Юристів в Україні готують юридичні факультети університетів, юридичні коледжі та інститути: бакалаврат триває чотири роки, магістратура - один-два роки. Правничу професію можна також освоїти за п'ять- шість років на вечірній та заочній формах навчання.

Юридична освіта має на меті всебічну підготовку фахівців - професіоналів в області юриспруденції, здатних правильно тлумачити та застосовувати закони, розбиратися з позицій права у всіх тонкощах конкретної життєвої ситуації, приймати рішення, керуючись виключно буквою і духом закону, реалізовувати свої здібності та повноваження на благо особистості, суспільства, держави. Тому юридична освіта сьогодні, в умовах модернізації всієї вищої школи, вимагає до себе особливо пильної уваги з метою виявлення сукупності проблем, пов'язаних з якістю підготовки юристів, організаційною та змістовною стороною процесу викладання, фінансовим станом вищих навчальних закладів тощо.

Серед вишів, які спеціалізуються на підготовці саме правничих кадрів, одним із найпопулярнішими є Львівський національний університет імені Івана Франка². Цьому є вагоме підтвердження. Так, 2 вересня 2021 р. (у ювілейний 360-й рік Львівського університету) відомий журнал «Times Higher Education» опублікував щорічний рейтинг кращих університетів світу. До нього потрапили 10 закладів вищої освіти з України. Львівський національний університет імені Івана Франка посів 1201+ місце. Наголосимо, що Times Higher Education World University Rankings 2022 містить більш ніж 1600 університетів із 99 країн і територій.

Для цьогорічного рейтингу видання проаналізувало понад 108 мільйонів цитувань у більш ніж 14,4 мільйона наукових публікацій майже 22 тисяч учених у всьому світі. Загалом зібрано понад 430 тисяч точок даних з більш ніж 2 100 установ, які подали інформацію.

Такий показник засвідчує, що юридична освіта та наука України загалом та Львівського університету зокрема є на правильному шляху. Звичайно, такий рейтинг довіри спонукає до осягнення нових горизонтів та реалізації нових проєктів, які дадуть значущі результати. Для цього потрібно налагоджувати нові зв'язки, розробляти спільні програми про співпрацю з відомими у світі юридичними закладами вищої освіти, які готові допомогти та поділитись своїм баченням на шляху покращення методик та напрямів у юридичній науці та освіті. Спробуємо проаналізувати досвід деяких з них, зокрема, з теренів англомовних країн Нового світу.

Саме США стала одним із джерел ідей для науковців, заінтересованих у юридичній освіті. Значну увагу тут було приділено виборчому законодавству: виборний комітет 1846 р. одержав докладну інформацію про курс навчання у Гарвардській школі права. В Австралії, на відміну від Сполучених Штатів, частіше зверталися до конституційного права, ніж до його інших галузей³.

Два видатні мельбурнські юристи середини ХІХ ст. - Генрі Чепмен і Арчибальд Мічі, працювали в Канаді, хоча північноамериканський вплив важко виявити в їхній кар'єрі⁴. Наголосимо, що у США норми вступу (у вигляді обов'язкового стажування) введені ще в колоніальний період, як правило, були ослаблені або скасовані до 1860 р. і доступ до юридичної практики часто залежав не більше, ніж від особистої рекомендації. Усунення бар'єрів для вступу часто приписувалися, як умовні наклепи на державні привілеї, характерні для джексонівської демократії⁵.

Серед університетських юридичних шкіл Гарвард (де в 1817 р. розпочато курс підготовки бакалаврів) пропонував наукове викладання, репутація якого 1846 р. досягла членів Британського виборчого комітету. Це був єдиний американський університет, до якого вони проявили інтерес. Проте потужний вплив Гарвардська юридична школа як зразок для інших університетів почала чинити пізніше - після призначення деканом юридичного факультету в 1870 р. Крістофера Ленґделла.

У 1850-х рр. в Гарварді скасовано іспити як обов'язкову умову для отримання диплому юриста, тож більшість студентів навчалися у ньому стільки, скільки вважали за потрібне (часто такі студії були доповненням до практичного навчання)⁶.

До 1860 р., згідно з Альфредом З. Рідом, у США була 21 юридична школа в університетах та коледжах. В університетах також діяли не тільки юридичні факультети. Відмінною рисою американської юридичної освіти (частково нагадує англійські приватні коледжі або професійні школи) була велика кількість комерційних, приватних юридичних шкіл. Їхні відносини з університетами були складними, позаяк іноді вони змагалися, іноді співіснували, орієнтуючись на різних студентів, а іноді об'єднувалися чи розпадалися⁷. Єль, наприклад, у 1820-х рр. приєднався до приватної юридичної школи. Попри те, що університет мав юридичний факультет і від 1843 р. присуджував дипломи юристів, школа залишалася приватною до початку ХХ ст. у тому сенсі, що університет не брав на себе жодної фінансової відповідальності, а професори управляли ним на свій страх і ризик⁸.

Також у 1850-х рр. більшість юридичних факультетів пропонували необов'язкову кваліфікацію, необхідну для акредитації в якості практикуючого юриста. Замість цього їх студенти прагнули отримати знання про право заради його корисності та економічної цінності на практиці (або в рамках загальної освіти). Коли між майбутнім юристом і прийомом в адвокатуру залишалося мало перешкод, університетське навчання було джерелом професійних навичок і кваліфікації для майбутніх клієнтів, а не попередньою умовою для того, щоб постати перед органами, які надавали ліцензію.

У 1860 р. лише у дев'яти з тридцяти дев'яти правових систем в якості кваліфікації для прийому на роботу було потрібно щось більше, ніж вік і місце проживання, і навіть у цих дев'яти системах дотримання додаткових вимог було досить недбалим⁹.

З цього випливає, що лише в меншості штатів визнавали дипломи юристів з метою допуску до юридичної практики. Питання про кваліфікацію не виникало, принаймні щодо формальних вимог, які стосувалися практичної діяльності. У штатах, в яких були введені тести або додаткові вимоги, юридичні факультети почали проводити атестацію, що дозволяла їхнім успішним студентам проходити на практику без додаткових іспитів. Цей дипломний привілей, який вперше був застосований у 1842 р. у Вірджинії, поширювався повільно і в 1870 р. все ще застосовувався лише в семи штатах, хоча у наступні два десятиліття їхній список розширився¹⁰.

Університетська юридична освіта як попередня підготовка до окремих іспитів для вступу до адвокатури - тенденція, що з'явилася наприкінці XIX ст., набула поширення лише у XX ст., коли збільшилися бар'єри для вступу й університети стали домінувати в американській юридичній освіті.

Юридична освіта У Канаді університетська підготовка в галузі права була найбільш сильною у Квебеку (французькій системі), де в 1848 р. в Університеті Макгілла було створено юридична школу. В інших місцях, зокрема в Онтаріо, високорозвинена професійна підготовка стала основою для прийому на практику (навіть після відкриття у 1883 р. першої школи загального права в Університеті Дальхауз в Новій Шотландії)¹². Наголосимо, що, на відміну від своїх австралійських колег, канадські колонії здійснювали контроль над прийомом в асоціації практикуючих юристів, а не суддів. А поширене у США на початку і в середині ХІХ ст. усунення формальних вимог для вступу в професію не мало аналогів в Канаді. На початку 1850-х рр. Законодавчі збори Канади заслухали клопотання членів і петиції громадян, які закликали до демократизації судового процесу та припинення монополії юристів на адвокатську діяльність. Відтак упродовж 1850-1864 рр. законодавство Нової Шотландії надавало кожному громадянину, який голосував або мав низьку ставку оплати праці, повне право практикуючих юристів - виступати в суді¹³.

Навіть у межах провінцій із загальним правом були виражені регіональні відмінності. Альберта перебувала під впливом зразка Нової Шотландії, де навчалося багато видатних юристів провінції; університетську освіту для майбутніх юристів в Альберті засновано раніше, ніж в Онтаріо, а Університет Альберти здійснював проведення фахових вступних екзаменів для місцевих юристів цивільного права¹⁴.

У Саскачевані викладання в університеті також почалося порівняно рано. У 1923 р. Саскачеванський університет узяв на себе всю юридичну освіту, витіснивши конкуруючу юридичну школу, керовану місцевою професійною організацією¹⁵. На відміну від цього, юридична освіта в Британській Колумбії нагадувала освіту в Онтаріо. Однак, схоже, що це не було зроблено шляхом свідомого наслідування. Фахівці-практики управляли юридичними школами в перші десятиліття ХХ ст., а університетський юридичний факультет був створений тільки в 1945 р.¹⁶

юридична освіта університет

Висновки

Отже, юридична освіта та наука в Україні перебуває сьогодні на етапі реформування. Висвітлений у статті досвід формування юридичної освіти та науки у США та Канаді допомагає сформувати загальне бачення того, як виглядало стратегічне бачення розвитку юридичної освіти та науки у провідних університетах Північної Америки. Підходи, вироблені впродовж тривалого періоду, тою чи іншою мірою себе виправдали. Сьогодні рівень та визнання, яке присутнє у цих університетах, ставить рівень правничої науки та освіти в приклад для наслідування багатьма університетів, що прагнуть розвиватись. У їх числі - і Львівський університет зі своєю правничою історією, яка має джерела ще від 1661 р. Сьогодні юридична освіта та наука у Львівському університеті активно розвиваються, впроваджуються нові підходи, запозичується досвід відомих правничих шкіл. Основи львівської правничої школи допомагають нам сьогодні підійматись на вищий рівень розвитку і бути частково прикладом для наслідування розвитку юридичної освіти та науки для менш відомих наукових шкіл.

Размещено на Allbest.ru