Підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до використання медіатехнологій у психологічно-педагогічних дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАТЕХНОЛОГІЙ У ПСИХОЛОГІЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Б.І. Семчук

Анотація

У статті, на основі аналізу наукових джерел та власних досліджень, розглянуто проблему професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до застосування медіатехнологій в психолого-педагогічних дослідженнях. Проаналізовано погляди науковців, законодавчу базу та офіційно-нормативні документи, зокрема, Закон України «Про вищу освіту»; Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні; Спільна декларація міністрів освіти Європи щодо означеної проблеми. Актуалізовані проблеми недостатнього рівня підготовленості вихователів до систематичного й ефективного використання медіатехнологій в професійній діяльності. Визначено, що у контексті викладу теоретичних і практичних засад підготовки майбутніх вихователів до використання медіатехнологій в ЗДО доцільно апелювати до вивчення й аналізу ключових концептів, які окреслюють вектор наукового пошуку. З'ясовано, що професійне становлення майбутніх вихователів ЗДО спонукає до набуття системи знань і практичних умінь для орієнтації в надмірних інформаційних потоках сьогодення (пошук, засвоєння, застосування необхідної медіаінформації; адекватне сприймання, критичне осмислення, творче інтерпретування різноформатної медіапродукції).

У статті визначено основні функції застосування медіатехнологій у освітньому процесі закладу вищої освіти. З'ясовано, що результатом підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти є готовність до застосування медіатехнологій в професійній діяльності. Зроблено висновок, що ефективність підготовки майбутніх вихователів ЗДО до застосування медіаітехнологій в професійній діяльності можливо досягти завдяки впровадженню низки педагогічних впливів і заходів: формування мотивації до професійної діяльності; системність та послідовність вивчення фахових дисциплін на засадах інтеграції; упровадження медіатехнологій у освітній процес.

Ключові слова: медіатехнолог, майбутні вихователі, заклади дошкільної освіти, професійна підготовка, медіаосвіта, медіакомпетентність.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку системи дошкільної освіти позначений освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого й водночас на модернізацію відповідно до новітніх надбань науки. Характерною особливістю розвитку дошкільної освіти є пошук нового змісту, форм, методів, засобів розвитку навчання й виховання дитини, концепцій управління навчально-виховним процесом, провадження експериментальної діяльності, спрямованої на розроблення й утілення освітніх інновацій.

Диджиталізація освітньо-виховного процесу в закладах дошкільної освіти (далі ЗДО) зумовлює необхідність удосконалення педагогічної майстерності вихователів щодо педагогічно виваженого та творчого використання засобів інформаційних технологій і різноформатної медіапродукції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На вдосконаленні підготовки майбутніх педагогів у сфері інформаційних і комунікаційних технологій зосереджено увагу в дисертаціях С. Атонасян, А. Кравцової, Т. Лавиної, М. Лебедєвої, А. Могильова, О. Смолянінова, С. Удалова та ін. Вагоме значення мають теоретичні напрацювання, що стосуються підготовки педагогів до роботи з медіаінформацією (А. Копів, Г. Малюченко, Е. Столбнікова, А. Федоров, Н. Хілько, А. Шаріков та ін.). Формування готовності майбутніх педагогів до використання комп'ютерних інформаційних технологій у професійній діяльності поставало об'єктом аналізу в працях Н. Диканської, О. Майбороди, О. Разинкіної, О. Трофимова та ін.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх вихователів ЗДО досліджували С. Дяченко, Т. Котик, О. Таран, С. Семчук та ін.

Водночас вивчення психолого-педагогічної літератури з порушеної проблеми, а також практика підготовки майбутніх вихователів засвідчують необхідність комплексного студіювання їхньої підготовки до застосування медіатехнологій в професійній діяльності.

Метою статті є обґрунтування проблеми професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до застосування медіатехнологій в психолого-педагогічних дослідженнях.

Виклад основного матеріалу

На підставі бібліографічного аналізу наукової літератури та практичного досвіду з'ясовано, що проблема підготовки майбутніх вихователів до використання медіаінформації в професійній діяльності не поставала предметом самостійної розвідки. Нині актуалізовані проблеми недостатнього рівня підготовленості вихователів до систематичного й ефективного використання медіатехнологій в професійній діяльності. Інтегративний характер освітніх медіаінформаційних ресурсів та технологій, що створюють основу для інформатизації дошкільної освіти, вимагає уваги до цих характеристик для формування змісту підготовки майбутніх вихователів у ЗВО. Водночас освітні заклади недостатньо використовують потенціал для медіапідготовки майбутніх вихователів, що зумовлює необхідність наукового обґрунтування педагогічних умов і належного навчально-методичного супроводу для ефективності цього процесу.

У контексті викладу теоретичних і практичних засад підготовки майбутніх вихователів до використаннямедіатехнологій в ЗДО доцільно апелювати до вивчення й аналізу ключових концептів, які окреслюють вектор наукового пошуку.

Цивілізаційною перспективою, до якої рухається людство, новою якістю суспільного розвитку стає «суспільство знань». Домінантним його чинником є розумна, інноваційна, демократична й самодостатня Людина, для якої отримання знань буде сутнісною рисою способу життя, вона буде здатна діяти на основі отриманих знань, а також практичного їх використання. Важливий складник «суспільства знань» інформаційна компонента [7: 4-6].

Людство активний споживач інформації, обсяги якої невпинно зростають. Щодня світ медіа створює навколо людей медійну реальність, під впливом якої формується світогляд, освіта, культура й життєві цінності в соціумі. З огляду на це, одним із найважливіших завдань вищої школи стає інформатизація педагогічного процесу, органічний структурант якої використання медіаосвітніх технологій у вищій освіті.

Процеси трансформації й модернізації вищої освіти, що регламентовані в офіційно-нормативних документах (Про вищу освіту, 2014; Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні, 2008; Спільна декларація міністрів освіти Європи, 1999), передбачають: реалізацію ідей педагогічного партнерства в дистанційному навчанні; організацію адаптивного навчального процесу, мереж. У розвідках Г. Велетсіаноса, О. Герасимчука, Дж. Сіменса й ін. схарактеризовано основи теорії електронного та безперервного навчання; у роботах О. Боришпольця, Л. Найдьонової, О. Голубєвої, О. Волошенюка, В. Іванова, І. Фатєєва, О. Федорова та ін. запропоновано інтерпретацію актуальних проблем медіакультури, медіаосвіти, медіапедагогіки й медіапсихології [6: 33].

«Медіа» це носії повідомлень, що набуті засобами новітніх технологій. Крім того, можливо трактувати «медіа» як сукупність технологічних засобів і прийомів, необхідних для передання споживачеві інформаційного повідомлення певної форми [8: 208].

Медіа (засоби масової інформації) систематичне тиражування, поширення за допомогою технічних засобів спеціально підготовлених, соціально значущих повідомлень. Технічні комплекси, що забезпечують швидке передавання й масове тиражування словесної, образної, музичної інформації (друк, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис), називають засобами масової інформації [8: 208].

Виникнення нових медіа - результат активного розвитку інтернету.

Динамічність розбудови всесвітньої павутини, а також набір специфічних ознак - гіпертекстуальності, мультимедійності та інтерактивності стали потужним імпульсом для кількісного і якісного входження традиційних ЗМІ до віртуального світу, а також для появи унікальних та синтетичних форм мережевої медіакомунікації. Нові медіа часто асоціюють із сучасними медіа, що засновані на цифрових технологіях:

- інтернет-видання, презентації на CD, комп'ютерні ігри, соціальні мережі тощо. До основних їхніх ознак, крім зазначених мультимедійності, гіпертекстуальності, інтерактивності, належать генерування інформації в режимі реального часу, персоналізація доставки споживачеві,

- можливість користувача брати участь у її творенні, впливати на процес колективної медіатворчості. Саме цими ознаками нові 224

- інноваційного освітнього процесу у ЗВО; підвищення доступності якісної освіти для найширших верств населення через використання сучасних інформаційних технологій.

Водночас глобалізація й інформатизація світу зробили наше сприйняття реалій суттєвою мірою залежним від того, як їх подають медіа. В епоху розвитку цифрових та інтерактивних технологій це стає актуальною проблемою для розвитку й реформування всіх ланок освіти. Медіареальність необхідна умова об'єктивного сприйняття та розуміння дійсності. Особливо важливий вплив медіаінформації на свідомість людини та її здатність критично сприймати, осмислювати інформацію, що має формуватися з дитинства. Медіаграмотність поступово стає освітнім компонентом як особистості, так і навчального процесу для формування медіаімунітету. У руслі порушеної проблеми посутнє значення мають положення «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» (2010) і результати проведеного експерименту з упровадження медіаосвіти в навчально-виховний процес загальноосвітніх закладів. Поширення й популяризація ідей медіаосвіти, формування медіаграмотності всіх учасників навчальновиховного процесу одне із завдань педагогічної освіти, а також підготовки сучасного педагога-вихователя. Професійне становлення майбутніх вихователів ЗДО спонукає до набуття системи знань і практичних умінь для орієнтації в надмірних інформаційних потоках сьогодення (пошук, засвоєння, застосування необхідної медіаінформації; адекватне сприймання, критичне осмислення, творче інтерпретування різноформатної медіапродукції).

О. Коневщинська зауважує, що в працях зарубіжних учених (У. Карлсона, Р. К'юби, Л. Мастермана С. Мінккінена, Дж. Сіменса, К. Фон Файлітцена та ін.) з'ясовано специфіку медіатехнологій, їхні ключові аспекти. Особливу увагу науковець звертає на студії авторів (А. Бейвлас, С. Берковіц, П. Марсдеа, Дж. Морено, Б. Уеллман, Л. Фриман та інші), які досліджували теорії соціальних медіа відрізняються від традиційних ЗМІ [5].

Останнім часом дуже часто вживаються терміни «технологія», «інформаційні технології», «інформаційно-комунікаційні технології», «медіатехнології», незважаючи на відсутність єдиних трактувань і визначень. Та кожна з них має право на існування, вивчення і впровадження. Технологія - сукупність методів і інструментів для досягнення бажаного результату; спосіб перетворення даного в необхідне.

Технології медіаосвіти сьогодні передбачають залучення до навчального процесу як традиційних засобів масової інформації (періодичні видання, радіо, телебачення, кіно тощо), так і засоби новітніх інформаційних технологій, а саме програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки; використовують також сучасні способи і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції збирання, накопичення, збереження, оброблення й передавання інформації [4].

Застосування досягнень новітніх медіатехнологій відкриває перед викладачами та студентами нові можливості, значно розширює та урізноманітнює зміст навчання, методи та організаційні форми освітнього процесу, забезпечує високий науковий і методичний рівень викладання. Їх застосування підвищує ефективність подання нового матеріалу, розвиває їх розумові та творчі здібності. Медіатехнології це потужна мотивація студентів до навчання. дошкільний вихователь освіта медіатехнологія

Застосування медіатехнологій у освітньому процесі закладів вищої освіти є не лише доцільним, а й необхідним. Вони виконують такі основні функції:

- інформатизація освітнього процесу (доступ до різних джерел інформації);

- активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів;

- підвищення мотивації студентів до навчання;

- інтерактивність навчання;

- моніторинг освітнього процесу;

- підвищення ефективності засвоєння студентами навчального матеріалу;

- спонукання до творчої діяльності (підготовка презентацій з використанням комп'ютерних програм; участь студентів у відеоконференціях, робота з зарубіжними студентами і інше).

Сучасний світ дедалі частіше апелює до соціальних медіа. Серед загальних характеристик цього явища варто назвати орієнтацію на максимальну взаємодію (інтеракцію) користувачів у віртуальному інтернеті чи в мобільному середовищі. Дослідники описують соціальні медіа як групу інтернет-додатків і сервісів, побудованих на ідеології та технології «Web 2.0”, що дають змогу створювати користувацький контент й обмінюватися ним. Науковці запропонували класифікацію соціальних медіа, що відображає їхні основні елементи: блоги, соціальні мережі («Facebook»), спільні проекти («Wikipedia»), контентні спільноти («YouTube»), віртуальні соціальні світи («SecondLife»), віртуальні ігрові світи («World of Warcraft»). Новим нашаруванням медіа дослідники вважають також медіакомунікації процес комунікації, що відбувається за допомогою медіа [5].

Медіа (від лат. «medium» засіб, спосіб) засоби й інструменти зберігання та передання інформації, даних для індивідуальної й масової аудиторії. У синонімічному ряду часто вживають лексему ЗМІ (засоби масової інформації, мас-медіа), хоч зарубіжна наука аналізує медіа в більш широкому значенні, зокрема з погляду комунікації поширення інформації, ідей і думок, що є частиною людського життя. Методи та способи донесення цих даних до людей реалізують медіа (листівки друзів, телефонні розмови, комп'ютерні диски тощо) [5].

Термін «технологія» посідає важливе місце в методиці медіаосвіти, оскільки застосування будь-якої технології має великий вплив на результат освіти.

Технології медіаосвіти сьогодні передбачають залучення до освітнього процесу як традиційних засобів масової інформації (періодичні видання, радіо, телебачення, кіно тощо), так і засоби сучасна стратегія ЮНЕСКО, що поєднує традиційні концепти «медіаграмотності» та «інформаційної грамотності» у спільний концепт МІГ, який позначає комбінований набір компетенцій (знань, навичок і взаємин), необхідних на сьогодні для життя й роботи. МІГ охоплює всі види засобів масової інформації та інших джерел, незалежно від використовуваних технологій; спрямована на надання рівноправного доступу до інформації та знань, сприяння формуванню вільної, незалежної й плюралістичної медіата інформаційної системи, розширення прав і свободи самовираження людей.

Медіаосвітні питання в контексті всесвітнього медіаінформаційного простору вивчають й українські дослідники: О. Баришполець, Н. Габор, В. Іванов, Л. Найдьонова, Г. Онкович, І. Чемерис, Л. Мастерман та інші.

Медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку індивіда з використанням медіаінформації має на меті розвивати культуру спілкування, уміння усвідомлено сприймати, інтерпретувати медіатексти для розширення загальних і професійно вагомих знань, творчих та комунікативних здібностей особистості. Освітній процес неможливий без застосування медіазасобів й інформаційних технологій, оскільки вони мають різноманітне призначення інформаційне, виховне, просвітницьке, розважальне тощо [2: 4-5].

Завдання педагога-вихователя готувати дітей до продуктивного освоєння довкілля, формувати вміння грамотно й правильно працювати з медіаінформацією. Основні філософські та психолого-педагогічні концепції медіаосвіти зосереджують увагу сучасного педагога-вихователя на багатозначності й поліаспектності медіаінформації, що спрямована на формування початкового рівня медіаграмотності дошкільної аудиторії, її соціокультурний розвиток та адаптацію до нових реалій життя. Водночас положення медіапедагогіки сфокусовані на підготовку майбутніх вихователів до якісного використання медіаінформації в процесі професійної діяльності. У цьому контексті йдеться про новітніх інформаційних технологій: програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки; сучасні способи і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції збирання, накопичення, збереження, оброблення й передавання інформації.

Варто зазначити, що споживання особистістю медіаінформації спроектовано на задоволення бажань, інтересів у процесі засвоєння знань за допомогою різних сучасних технічних засобів.

Виклад спонукає до виокремлення критеріїв культури споживання медіаінформації. Культура споживання медіаінформації почала формуватися й розвиватися з початку використання людиною різних засобів у своїй інформаційній діяльності. Сучасна педагогічна наука демонструє посилене зацікавлення до теоретичного обґрунтування та практичного формування медіакультури майбутніх педагогів.

У структурі медіакультури педагогавихователя варто виокремлювати такі складники, як медіаобізнаність (система знань про засоби комунікації та їхній вплив на особистість дошкільника); медіаосвіченість (сукупність систематизованих медіазнань, умінь, ціннісного ставлення до медіаосвіти); медіаграмотність (система знань, умінь і навичок критичного оцінювання та створення медіаповідомлень). Згідно з новою редакцією «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні», медіаграмотність складник медіакультури, що стосується вміння користуватися інформаційнокомунікаційною технікою, виражати себе й спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно отримувати необхідну інформацію, свідомо сприймати та критично витлумачувати відомості з різних медіа, відмежовувати реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні взаємини, міфи й типи контролю, які вони культивують.

Медіаінформаційна грамотність МІГ («media and informational literacy MIL») розвиток критичного мислення (уміння аналізувати й виявляти маніпулятивний вплив медіа, орієнтуватися в інформаційному потоці); про розвиток медіакультури (сприйняття, поширення, оцінювання та критичний аналіз медіатекстів); про розвиток соціальної активності (усвідомлення значущості соціальної ролі медіаінформації); про розвиток творчих здібностей та естетичного сприйняття медіаінформації, її використання в освітньо-виховному процесі; про розвиток споживчих навичок і технологічних умінь (отримання максимальної користі відповідно до своїх бажань та здібностей); формування медіарефлексії (етичної моделі поведінки).

Масштаби впливу медіаінформації на різні сфери життя особистості щоденно зростають, актуалізуючи нові завдання перед освітньою системою, вимагаючи від педагога-вихователя володіння медіакомпетентністю. Найбільшого поширення в науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовуючи інформацію» [3: 158].

Медіакомпетентність представлена дослідниками як рівень медіакультури, що дає змогу особистості зрозуміти соціокультурний, економічний і політичний контексти функціювання медіа, підтверджує її спроможність бути носієм та передавачем медіакультурних смаків і шаблонів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, започатковувати оновлені елементи медіакультури [1: 92].

Медіакомпетентність майбутнього педагога-вихователя здатність якісно виконувати професійну діяльність із формування медіаосвітнього простору ЗДО, готовність до критичного сприйняття й використання медіаінформації в навчальновиховному процесі, сформована медіакультура, що в сукупності сприятиме розв'язанню проблеми підготовки дитини до спілкування із засобами масової комунікації під час соціалізації. Саме медіакомпетентність допомагає захистити дитину від потенційно шкідливих ефектів медіа, виховати такого споживача медіа, який міг би ефективно задовольняти свої інтереси, використовуючи засоби масової комунікації. Свідоме споживання медіаінформації можливе на основі ефективного орієнтування в медіапросторі й осмислення власних медіапотреб. Для майбутнього вихователя важливу роль відіграє медіатворчість і медіакомунікація, що сприяють покращенню якості міжособистісної взаємодії, виробленню медіаімунітету від агресивного медіасередовища. Активне й ефективне впровадження медіатехнологій у педагогічний процес ЗДО є важливим чинником розвитку медіаосвіти.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Отже, проблема підготовки майбутніх вихователів ЗДО до використання медіатехнологій актуалізована у філософських і психолого-педагогічних працях. Реформування дошкільної освіти, необхідність її інформатизації вимагають підготовки майбутніх вихователів, які досконало володіють сучасними медіатехнологіями, орієнтуються в широкому арсеналі інноваційного педагогічного руху, володіють інформаційними ресурсами для якісної організації освітньо-виховного процесу в ЗДО. Підготовка майбутніх вихователів ЗДО до застосування медіатехнологій в професійній діяльності процес формування в студентів загально-педагогічних і спеціальних медіазнань, умінь, навичок провадження інтегрованої навчальної діяльності, що здобувають під час навчально-практичної й науково-дослідницької роботи у ЗВО та закріплюють у ході виробничої педагогічної практики. Результатом підготовки вважаємо готовність до застосування медіатехнологій в професійній діяльності. Ефективності підготовки майбутніх вихователів ЗДО до застосування медіаітехнологій в професійній діяльності можливо досягти завдяки впровадженню низки педагогічних впливів і заходів: формування мотивації до професійної діяльності; забезпечення високого рівня

Размещено на Allbest.ru