Педагогічні умови ефективної навчальної діяльності здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Педагогічні умови ефективної навчальної діяльності здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти

С.С. Вітвицька

Анотація

Охарактеризовано методики дослідження педагогічних умов та подано результати дослідження, їх кількісний та якісний аналіз.

Ключові слова: умова, педагогічна умова, діяльність, навчальна діяльність, здобувач вищої освіти, ефективність навчальної діяльності.

Постановка проблеми

Сучасний стан українського державотворення характеризується складними соціально-економічними, політичними і духовними процесами. Для успішної реалізації цих процесів необхідно підготувати якісні кадри для різних галузей науки й виробництва, що спонукає до реформування національної системи вищої освіти. Зокрема, йдеться про створення умов для ефективної навчальної діяльності здобувачів вищої освіти (Закон "Про вищу освіту", 2014; Концепції розвитку освіти України на 2015-2025 років та інші.).

У державних документах "Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки", Концепції розвитку освіти України на 2015-2025 років стратегічнім завданням освітньої політики України визначено розширення міжнародного співробітництва, підвищення конкурентоспроможності української вищої освіти на ринку світових освітніх послуг.

Досягнення цієї мети потребує модернізації теоретико-методологічних засад вищої освіти, її структурно-організаційної перебудови. Вища педагогічна освіта виконує особливу, ключову функцію у формуванні інтелектуального потенціалу нації, суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема педагогічних умов широко досліджується вченими в різних аспектах: педагогічні умови упровадження інноваційних технологій (І. Богомолова, Л. Романов, А. Спіцина, І. Особов та ін.); педагогічні умови формування компетенції та компетентностей (О. Мельник, О. Королоп, І. Кладікова та ін.); педагогічні умови підготовки фахівців окремих галузей народного господарства (О. Гнидюк, Ю. Чечуліна, В. Синішина); педагогічні умови здоров'язбережувального навчання (Ф. Калінчук, С. Ігнатенко), педагогічні умови викладацької діяльності (Л. Ткач, О. Яценко); педагогічні умови організації самостійної роботи здобувачів вищої освіти (Л. Орел, І. Кирилюк, І. Цісарюк та інші).

Метою статті є аналіз понять "умова", "педагогічна умова", "умова-обставина", "умова-чинник", "умова-фактор", "діяльність", "навчальна діяльність здобувачів вищої освіти": висвітлення та аналіз емпіричного та теоретичного дослідження створення умов для ефективної навчальної діяльності здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в університеті.

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на те, що предметом великої кількості педагогічних досліджень виступають педагогічні умови реалізації певних процесів, в сучасній науці існують розбіжності в тлумаченні самого поняття "педагогічна умова". На жаль, це поняття не завжди тлумачиться відповідно до проблеми дослідження.

Філософське трактування цього поняття пов'язується з відношенням предмету до оточуючих його явищ, без яких цей предмет існувати не може, а також як істотний компонент комплексу об'єктів (речей їх станів, взаємодії), з наявністю якого випливає існування цього явища.

Аналіз наукової літератури, словникових та довідкових джерел дає можливість зробити висновок, що умова - це найбільш узагальнене поняття. "Умови праці - сукупність елементів виробничого середовища та специфіка трудового процесу, що впливає на здоров'я й працездатність людини та результати її діяльності" [2: 1536].

У педагогічних дослідженнях це поняття вживається як "умова-обставини, особливість реальної дійсності, за яких відбувається або здійсниться що-небудь". [2: 1506]. У такому значенні це поняття доречно і доцільно використовувати в історико-педагогічних дослідженнях.

Окремі дослідники вживають поняття "чинник". Педагогічний чинник - це умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну із його основних рис. Поширеним є вживання "умова-фактор" - антропогенний чинник, зумовлений діяльністю людини [2: 1601]. Фактор - від лат. faciy - "роблю" - умова, рушійна сила, причина якогось явища, процесу. Саме в такому значенні цей термін вживається в нашому досліджені. Психологія виокремлює і вивчає дві групи факторів, які впливають на особистість, психічні явища і процеси: зовнішні, щодо поведінки індивіда (особистості) - природні і соціальні детермінанти його поведінки і внутрішні, суто психологічні, ті, що закладанні у самій людині, в її внутрішньому світі. У навчанні, як і в інших видах діяльності, неминуче виявляються психологічні фактори.

Розрізняють позитивні і негативні фактори [7: 201].

У психології досліджуване поняття, зазвичай, представлено в контексті психічного розвитку і розкривається через сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначає психічний розвиток людини, що прискорюють або уповільнюють його, що впливає на процес розвитку, його динаміку, кінцевий результат. педагогічний мотивація магістерський особистісний освіта

Таким чином, результати аналізу дозволяють зробити висновки, що поняття "умова" є загальнонауковим, а його сутність в педагогічному аспекті може бути охарактеризована кількома положеннями з різних позицій.

Першої позиції дотримуються вчені, для яких педагогічні умови є сукупністю будь-яких заходів педагогічного впливу і можливостей матеріально-просторого середовища (В. Андрєєв, А. Найн, Н. Яковлєва).

Другу позицію займають дослідники, які пов'язують педагогічні умови з конструюванням педагогічної системи, що відображає сукупність внутрішніх (що забезпечують розвиток особистісного аспекту суб'єктів освітнього процесу) і зовнішніх (що сприяють реалізації процесуального аспекту системи) елементів, які забезпечують її ефективне функціонування і подальший розвиток.

Для вчених, які займають третю позицію, педагогічні умови - планомірна робота щодо уточнення закономірностей як стійких зав'язків освітнього процесу, що забезпечує можливість перевірки результатів науково-педагогічного дослідження (Б. Купріянов, С. Динін і ін.).

Аналіз позицій різних дослідників щодо визначення поняття "педагогічні умови" дозволяє виділити низку положень, важливих для розуміння цього феномена:

1) умови виступають як елемент педагогічної системи, цілісного педагогічного процесу);

2) педагогічні умови відображають сукупність можливостей освітнього процесу (зміст, методи, прийоми і форми навчання та виховання, програмно- методичне оснащення) і матеріально- просторового (навчальне і технічне обладнання, природньо-просторове оточення освітнього закладу тощо), середовища, що впливають позитивно або негативно на його функціонування;

3) в структурі педагогічних умов присутні як внутрішні (що забезпечують вплив на розвиток особистісної сфери суб'єктів освітнього процесу), так зовнішні (сприяють формуванню процесуальної складової системи) елементи;

4) реалізація доцільне обраних педагогічних умов забезпечує розвиток і ефективність функціонування педагогічної системи, педагогічного процесу.

Таким чином, ми розглядаємо педагогічні умови як один з компонентів педагогічної системи закладу вищої освіти, педагогічного процесу, що включає навчальну діяльність здобувачів вищої освіти і відображає сукупність можливостей освітнього та матеріально-просторового середовища, які впливають на особистісний і процесуальний аспекти системи і забезпечують її ефективне функціонування й розвиток.

Діяльність системи вищої освіти має велике соціальне значення, оскільки її основне завдання - забезпечити підготовку фахівців різних галузей народного господарства, реалізувати суспільну потребу в людях з вищою освітою, високим рівнем вихованості та культури.

Поняття "діяльність" тлумачиться у словниках, як застосування своєї праці до чого-небудь. Праця, діє людей у який-небудь галузі [2: 1306]. Діяльність здобувача вищої освіти є своєрідною за своєю метою та завданнями, змістом, внутрішніми і зовнішніми умовами, засобами, особливостями психологічного перебігу психічних процесів, впливу мотивації тощо. Здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації [1]. Здобувачі вищої освіти - джерело поповнення інтелігенції, духовної еліти суспільства. Сучасна психологія розглядає діяльність людини як систему, що включена в систему відносин суспільства. З розвитком суспільства змінюється мета, способи, результати, предмет діяльності здобувачів вищої освіти. Відповідно змінюються вимоги до випускника закладу вищої освіти, його професійної компетентності та особистісних якостей, що зумовлені ефективністю навчального процесу.

Ефективність навчального процесу вимірюється рівнем реалізації поставлених завдань перед закладами вищої освіти.

Навчальна діяльність - один із основних видів діяльності людини, спрямований на засвоєння теоретичних знань і способів діяльності у процесі розв'язання навчальних задач [5: 301]. Під поняттям "навчальна діяльність" ми розуміємо взаємопов'язану діяльність викладача і здобувачів вищої освіти у процесі якої відбувається озброєння здобувачів систематичними, системними, науковими знаннями, уміннями, навичками, їх розвиток і виховання.

У навчальній діяльності здобувача вищої освіти все більшу роль починає відігравати самоосвіта, самостійна робота, участь у наукових дослідженнях, виконання професійно-спрямованих завдань, спілкування з представниками цієї професії, яку обрав здобувач.

Успішність навчання, ефективність навчальної діяльності здобувача вищої освіти залежить від низки педагогічних умов:

1. Позитивної мотивації до навчання та рівня готовності здобувача до подальшого засвоєння знань.

2. Успішної та швидкої адаптації в умовах закладу вищої освіти.

3. Наявності здібностей до обраної професії.

4. Наявності творчого колективу та освітньо-розвивального середовища; реалізації педагогіки партнерства.

5. Використання сучасних технологій навчання; максимального наближення процесу навчання до практичної діяльності.

6. Постійного контролю та моніторингу якості навчальною діяльності здобувачів вищої освіти.

7. Наявності сучасного матеріально- технічного забезпечення закладів вищої освіти.

Час навчання у закладі вищої освіти співпадає з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який вирізняється складністю становлення особистісних рис.

Соціолог В. Шубкін називає вік від 17 до 25 років доленосним періодом у житті людини. Інтенсивні пошуки поклику, вибір пріоритету, перехід від книжних романтичних уявлень до зіткнення з реальними інститутами, професійне самовизначення, працевлаштування, любов, становлення сім'ї. Все це пов'язане з такою гостротою емоційних переживань, з такою кількістю рішень, які необхідно прийняти в найкоротший період і які величезною мірою визначають долю людини. Характерною рисою морального розвитку в цей період є посилення моральних мотивів, переоцінка цінностей, посилення свідомих мотивів поведінки.

Діяльність здобувача вищої освіти професійно спрямована, вона є формою соціальної та пізнавальної активності, вираженням прагнень до життєвого самовизначення та самоствердження. Більшість здобувачів виявляють самостійність у навчальному процесі, займають активну позицію, надаючи перевагу формам навчання, які є не лише засобами пізнання, але і засобом самоствердження, дають можливість висловити власну точку зору.

До переліку особливостей діяльності здобувачів необхідно віднести: респондентів) щодо обраної професії віддзеркалено в таблиці.

Отже, для 38% респондентів навчання є складним, але цікавим; 32,7% - навчатися не складно і цікаво, 23,6% - не подобається вчитися, для 5,5% навчання є важким процесом. Тобто, більшість здобувачів мають зацікавленість у навчанні (отриманні знань).

Наступною психолого-педагогічною умовою ефективної навчальної діяльності здобувачів є наявність здібностей до обраної педагогічної професії. Нами проводилися діагностичні тести у процесі вивчення педагогіки вищої школи.

Наприклад, методика "Бар'єри педагогічної діяльності" та методика "Педагогічні ситуації". Ця методика дозволяє судити про педагогічні здібності здобувача на основі того, який вихід він (вона) знаходить з ряду описаних педагогічних ситуацій. Перед початком дослідження об'єкт дослідження отримує інструкцію наступного змісту: Перед вами - низка важких складних педагогічних ситуацій. Познайомившись зі змістом кожної з них, необхідно вибрати із запропонованих варіантів реагування на цю ситуацію той варіант, котрий з педагогічної точки зору (на вашу думку) найбільш правильний. Якщо ні один із запропонованих варіантів відповідей вас не влаштовує, то можна назвати свій, оригінальний в двох останніх рядках [3: 83-88].

Важливою умовою активної навчальної діяльності є швидка і успішна адаптація здобувача у закладі вищої освіти. Для того, щоб здобувач активно включився у навчальну діяльність закладу вищої освіти необхідно, щоб ще у загальній освітній школі була сформована готовність до продовження навчання. Під готовністю до навчання ми розуміємо складну інтегральну властивість особистості учня, яка включає налаштованість, потяг та здатність до накопичення знань, наявність досвіду самостійної пізнавальної діяльності в нових умовах.

Соціально-педагогічна адаптація - це засвоєння молодою людиною норм студентського життя, включення в систему міжособових стосунків групи.

Адаптацію здобувачів закладів вищої освіти слід розглядати як комплексну проблему, виділяючи в ній різні окремі рівні і ланки, кожна з яких має специфічні механізми, зумовлені рівнем розвитку здобувача, групи і колективу. Процес адаптації проходить на декількох рівнях: "пристосування" до нового режиму життя, до зміни режиму праці і відпочинку; взаємодії у системі навчання; до входження в новий колектив та активне самоствердження.

За нашими дослідженнями, третина здобувачів не можуть повністю включитися у навчальний процес до кінця першого семестру. Це має свою психологічну основу. Школяру, що виробив стереотип режиму навчальної діяльності на уроках, доводиться долати його з перших днів перебування у закладі вищої освіти. Недостатня увага до формування продуктивного стилю мислення у школярів приводить до того, що навчальний процес у закладі вищої освіти, вимушений значною мірою спиратися на репродуктивне мислення 131 першокурсників; до того ж, такий тип мислення не дає можливості здобувачу приймати оптимальні рішення в нестандартних ситуаціях і легко адаптуватися у змінних умовах діяльності. Це результат тривалого спостереження, використання анкетування. Наприклад, "Я і моя група" [3: 152-154].

З метою створення оптимальних можливостей до розвитку і саморозвитку кожного здобувача необхідна реалізація педагогічної умови - формування освітньо-розвивального середовища у закладі вищої освіти.

З нашого погляду, освітньо-розвивальне середовище закладу вищої освіти - це упорядкований простір, в якому здійснюється розвивальне навчання на основі варіативності змісту, індивідуалізації, диференціації, творчої активності здобувачів у навчальній і позанавчальній діяльності, запровадження сучасних інтерактивних технологій, суб'єкт-суб'єктивної взаємодії учасників навчального процесу та передбачає створення сучасного інформаційного та матеріально-технічного забезпечення педагогічного процесу [4].

Освітньо-розвивальне середовище закладу вищої освіти можна структурно представити у вигляді: соціального компоненту, що охоплює суб'єктів професійної підготовки, комунікативну взаємодію між ними; предметно-змістового, що включає зміст і основні види навчальної і позанавчальної діяльності здобувачів вищої освіти, засоби професійної підготовки; організаційно- методичного компоненту, що включає організацію всіх ланок освітньої діяльності закладу вищої освіти, методичне забезпечення навчального процесу; психологічного компоненту, що передбачає наявність здорового психологічного клімату в академічній групі, факультеті, університеті; матеріально-технічного компоненту, що включає комп'ютеризацію навчання та сучасне обладнання; просторово- предметного компоненту (що передбачає сучасний дизайн приміщень та матеріально-технічного забезпечення).

Формування освітньо-розвивального середовища в закладі передбачає застосування сучасних методик та інноваційних технологій.

У процесі підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти нами застосовується модульно-контекстна технологія.

Ця технологія з орієнтації на особистісні структури - всебічно гармонійно за характером змісту - гуманістична, навчально-виховна, за типом управління - система малих груп, за провідним методом навчання - проблемно-пошукова, творча, діалогічна, ігрова; за організаційними формами - академічна, індивідуально- групова, диференційована.

Технологічний підхід, зокрема, у вивченні курсу "Педагогіка вищої школи" передбачає: постановку цілей, проектування, організацію навчального процесу, діагностичну і підсумкову перевірку ефективності за допомогою тестів, контрольних питань, розв'язання задач, кросвордів тощо у кожному модулі. Вивчення педагогіки вищої школи побудовано на принципах дидактичної евристики (особистісного цілеутворення; вибору індивідуальної освітньої траєкторії; метапредметних основ змісту освіти; продуктивності навчання; первинності освітньої продукції). Освітній процес супроводжується його рефлексивним усвідомленням здобувачами - суб'єктами освіти. Форми освітньої рефлексії різні: усне обговорення, письмове анкетування, графічне зображення змін, що відбувається тощо.

Кожний здобувач вищої освіти - неповторна особистість і розкритися може тільки в діяльності. Якою б не була праця (нудна, одноманітна, однопланова, різнопланова) потрібно шукати в ній творче застосування наявних у здобувачів можливостей. Лише на базі творчості здобувач може відчути емоційне піднесення і духовне зростання. На думку В. Сухомлинського гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти - усього цього людина досягає за умов, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною культурою вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості [9: 301].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Навчальна діяльність здобувача вищої освіти явище складне. Основним у навчальної діяльності є вирішення навчальних завдань та вдосконалення навчальних дій. Навчальна діяльність здобувача може бути вузько спрямованою (бажання мати позитивні оцінки, вивчити основну літературу тощо), широко активною (досить повне розуміння значущості навчання, володіння способами та прийомами навчальної діяльності, потяг до спілкування з викладачами), творчою (глибоке розуміння мети навчання у закладі вищої освіти, самостійність у вивченні навчального матеріалу, оригінальні виступи на семінарах тощо).

Ядром навчальної діяльності є навчальне самопізнання здобувачів, під яким Б. Ананьєв розумів усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організує, спрямовує та контролює процес навчання. Розв'язання цієї проблеми є перспективним для подальших досліджень.

Размещено на allbest.ru