Молодь як об’єкт медіасоціалізації у закладі вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молодь як об'єкт медіасоціалізації у закладі вищої освіти

Черниш Олег Олександрович,

Ключові слова: молодь, медіасоціалізація, заклад вищої освіти.

Черныш О. А. Молодёжь как объект медиасоциализации в учреждении высшего образования

В статье раскрыты специфические особенности социально - демографической категории «молодёжь». Проанализированы и охарактеризованы разные подходы к определению понятия «молодёжь» в научных исследованиях отечественных и зарубежных учёных.

На основе анализа социально-педагогической научной литературы в статье представлено авторское определение понятия «молодёжь» с акцентированием внимания на возрастных и социально-психологических особенностях.

Охарактеризованы разнообразные подходы к определению возрастных границ такой социально-демографической группы общества как молодёжь, опираясь на труды исследователей в древности и современные нормативно-правовые акты.

В исследовании подробно проанализированы и охарактеризованы социально-психологические особенности современной студенческой молодёжи. Представлены три аспекта характеристики соискателя высшего образования как личности: психологический, социальный и биологический.

Автор акцентирует внимание на новообразованиях студенческого возраста, в частности, на завершении процесса роста, что приводит к расцвету организма, что создает основания не только для особого положения молодого человека в обучении, но и для получения других возможностей, ролей и амбиций.

В статье охарактеризованы роль высшего образования в формировании личности и в процессе медиасоциализации молодежи, раскрыты особенности коллектива соискателей высшего образования как элемента общественной структуры.

Раскрыты особенности начала трудовой жизни в контексте продолжительности школьного и высшего образования, в частности, содействие раннему началу сексуальных отношений и культуры потребления.

Ключевые слова: молодёжь, медиасоциализация, заведение высшего образования.

Chernysh O. Youth as an Object of Media Socialization in Higher Education

The article reveals the specific features of the socio-demographic category «youth». Different approaches to the definition of «youth» in the research of domestic and foreign scientists are analyzed and characterized.

Based on the analysis of socio-pedagogical scientific literature, the article presents the author's definition of «youth», focusing on age and socio- psychological characteristics.

Various approaches to determining the age limits of such a sociodemographic group of society as young people are characterized, based on the work of researchers in ancient times and modern regulations.

The study analyzes in detail and characterizes the socio-psychological characteristics of modern student youth. Three aspects of the characteristics of the applicant as a person are presented: psychological, social and biological.

The author focuses on new developments of student age, in particular on the completion of the growth process, which leads to the flowering of the organism, which creates grounds not only for the special position of young people in education, but also for other opportunities, roles and ambitions.

The article describes the role of higher education institution in the formation of personality and in the process of media socialization of youth, reveals the features of the team of higher education as an element of social structure.

The peculiarities of the beginning of working life in the context of continuing the duration of school and higher education are revealed, in particular, the promotion of early sexual relations and the culture of consumption.

Key words: youth, media socialization, institution of higher education.

Розвиток сучасного інформаційного суспільства, що характеризується посиленням ролі інформації, як цінності, та медіа, як носія інформаційних змістів, призводить до появи трансформаційних процесів у багатьох сферах суспільно-політичного життя.

Процес становлення й формування особистості в сучасних умовах глобалізаційних змін та розвитку інформаційного суспільства також зазнає трансформацій. Роль таких традиційних інститутів соціалізації як сім'я та заклади освіти наразі нівелюється. Натомість значно посилюється вплив медіа, що призводить до появи порівняно нового у науковій думці поняття «медіасоціалізація».

Наразі саме молодь є найактивнішими користувачами медіа, що актуалізує необхідність наукових досліджень в галузі медіасоціалізації.

Проблема соціалізації молоді досить широко представлена в наукових дослідженнях закордонних та вітчизняних учених.

Так, одним із перших дослідників теоретичних аспектів соціалізації став Ф. Гіддінгс. Він розглядав зазначене поняття з точки зору соціології й визначав соціалізацію як розвиток соціальної природи чи характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя.

І. Кон у своїх дослідженнях розглядає соціалізацію як засвоєння індивідом соціального досвіду, у ході якого створюється конкретна особистість.

Соціальні, педагогічні, психологічні аспекти соціалізації представлені в працях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Звєрєвої, А. Капської, О. Караман, В. Курила, Л. Коваль, С. Литвиненко, Л. Міщик, С. Савченка, С. Хлєбік, С. Харченка, Л. Штефан та ін.

Особливості процесу соціалізації в умовах інформаційного суспільства досліджували О. Караман, В. Курило, Г. Лактіонова, П. Плотніков, А. Рижанова, С. Савченко, Н. Заверіко, В. Оржеховська.

Різні аспекти оновлення змісту освіти, створення необхідних умов для соціалізації особистості в умовах інформаційного суспільства у своїх наукових дослідженнях розглядали В. Болгаріна, І. Зверєва, Л. Коваль, Н. Лавриченко, В. Оржеховська, Р. Пріма, О. Савченко, І. Фельдштейн.

Проте наразі у науковій думці є недостатньо дослідженими питання впливу медіа на формування особистості, зокрема практичні аспекти медіасоціалізації в закладі вищої освіти.

Метою нашого дослідження є аналіз соціально-демографічної категорії «молодь» у контексті її медіасоціалізації в закладі вищої освіти.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, систематизація, порівняння та узагальнення для опрацювання наукових джерел з теоретичних основ дослідження молоді як об'єкту медіасоціалізації у закладі вищої освіти.

Проблеми визначення соціально-демографічної категорії «молодь», її освіти, виховання, соціального становлення, участі у соціальному житті перебувають сьогодні у центрі уваги науковців. Так, поняття «молодь» та особливості роботи з молоддю у своїх наукових працях досліджували: А. Баранова, М. Гуцалова, І. Ільінський, І. Кон, В. Лісовський, Л. Лозинська, І. Мачуліна, О. Ціхоцька.

Так, одним із перших науковців, який дав ґрунтовне визначення поняття «молодь» є В. Лісовський. Так, за визначенням В. Лісовського, молодь - це покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в певному віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції. Залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 35 років. Науковець зазначав, що до ознак покоління відносяться такі характеристики як: вік, єдність переконань, цілей, спільність переживання і відношення до життя, оскільки з віком покоління не втрачає соціальних рис, вихованих епохою (Мачуліна, 2013, с. 6).

І.Кон у своїх дослідженнях також дає характеристику поняття «молодь». Так, на його думку, молодь - це соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим чи іншим складом соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально - психологічні особливості мають соціально- історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації (Мачуліна, 2013, с. 7).

А.Баранова зазначає, що молодь є окремою соціально- демографічною групою населення, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та певних соціально-психологічних якостей, що детермінується суспільним устроєм, культурою, закономірностями соціалізації, системою виховання суспільства (Баранова, 2011).

Молодь переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутніх змін, яка постійно поповнює політично й економічно активне населення держави. При цьому ускладняється рольове самовизначення молодих людей у соціумі.

Особливо дискусійним наразі є питання щодо вікової періодизації молоді.

Так, проблеми визначення вікових меж такої соціально - демографічної групи суспільства як молодь, привертали увагу дослідників ще в давні часи.

Серед яскравих прикладів варто виокремити давньокитайську класифікацію (умовно молоддю вважали осіб до 30 років), поділ життя за порами року давньогрецького філософа Піфагора (20 - 40 років - «літо»), семирічні фази життєвого циклу Гіппократа та Аристотеля тощо. Як стародавні, так і сучасні періодизації життєвого циклу здебільшого ґрунтуються на психо-фізіологічних особливостях та соціальних ролях, які притаманні особі. Узагальненим критерієм для віднесення особи до тієї чи іншої групи є її вік, незважаючи на те, що розвиток персоналізований та не однаковий, саме формування єдиного підходу за віковим критерієм надає змогу провадити чітку політику.

Сьогодні в Україні в контексті прагнень до європейської інтеграції особливої актуальності набуває питання встановлення чітких вікових меж для визначення поняття «молодь».

Так, відповідно до Закону України «Про основні засади молодіжної політики», молодь - молоді особи - особи віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах; (ЗУ «Про основні засади молодіжної політики»).

Але наразі широко обговорюваним в українському суспільстві є проєкт Закону України «Про молодь», у якому «молодь» визначається як фізичні особи віком від 12 до 28 років, базова стратегічна цінність держави і суспільства, суб'єкт соціальної й економічної політики.

До складу вікової групи «молодь» в Україні входять особи віком 14 - 35 років, при цьому, відповідно до норм українського законодавства, молоді люди поділяються ще на дві категорії, а саме:

- неповнолітні діти - особи віком 14 - 18 років, які мають неповну цивільну правоздатність;

- молоді громадяни віком 18 - 35 років, які мають повний обсяг правоздатності.

На думку О. Шиян, ці дві підгрупи, хоча і є складовими одного поняття, значно відрізняються одна від одної. Відмінність полягає не лише у правовому, але й у соціальному статусі осіб, що входять до її складу.

Перша група - «неповнолітні діти» - це здебільшого гомогенна група учнівської молоді, що навчається у школі, утримується дорослими.

Відповідальність щодо забезпечення їх здорового способу життя законодавчо покладено на батьків, медичні, соціальні та освітні державні установи.

Друга підгрупа - «молоді люди» - охоплює значно ширші вікові рамки та має гетерогенний склад: студентська молодь; молодь, що навчається і працює; робітники, підприємці, молоді батьки. Серед них є особи з різним рівнем освіти та різного сімейного стану і відповідно із значними відмінностями у способі життя (Шиян, 2009, с. 226-227).

Європейські та світові організації, зокрема ООН та ЄС, при визначенні поняття «молодь» орієнтуються на громадян віком від 14 до 24 років, що створює відповідні передумови в Україні для перегляду власних визначень цього поняття та «зниження» віку для молоді від 35 до 28 або 30 років, як наприклад в ЄС.

У нашому дослідженні ми використаємо інтегральний варіант визначення поняття «молодь»: молодь - соціально-демографічна група суспільства віком від 14 до 35 років, яка характеризується сукупністю вікових та соціально-психологічних особливостей, що визначаються специфікою соціального статусу, рольових функцій, соціокультурної поведінки, процесу самоідентифікації та процесу соціалізації, у якому поєднується соціальна адаптація та індивідуалізація.

Нас цікавить вікова категорія студентської молоді від 17 до 21 років, для якої характерні свої новоутворення.

Вікові новоутворення - це якісні зрушення в розвитку особистості на окремих вікових етапах. У них проявляються особливості психічних процесів, станів, властивостей особистості, що характеризують її перехід на більш високий щабель організації й функціонування. Новоутворення молодого віку охоплюють пізнавальну, емоційну, мотиваційну, вольову сфери психіки. Вони виявляються і в структурі особистості: в інтересах, потребах, схильностях, у характері. Це дає підстави стверджувати, що студентський вік є сенситивним для успішної медіасоціалізації молоді.

Центральними психічними процесами молодого віку є розвиток свідомості і самосвідомості. Завдяки розвитку свідомості у молодих людей формується цілеспрямоване регулювання їхнього ставлення до навколишнього середовища і до своєї діяльності, провідною ж діяльністю періоду молодості є навчально-професійна. До новоутворень молодості І. Кон відносить розвиток самостійного логічного мислення, образної пам'яті, індивідуального стилю розумової діяльності, інтерес до наукового пошуку (Мачуліна, 2013, с. 7).

Найважливішим новоутворенням цього періоду є розвиток самоосвіти, тобто самопізнання, а сутність його - установка відносно самого себе. Вона включає пізнавальний елемент (відкриття свого «Я»), понятійний елемент (уявлення про свою індивідуальність, якості і сутності) й оціночно-вольовий елемент (самооцінка, самоповага). Розвиток рефлексії, тобто самопізнання у вигляді роздумів над власними переживаннями, відчуттями й думками обумовлює критичну переоцінку раніше сформованих цінностей і сенсу життя, можливу їхню зміну і подальший розвиток (Яворовська, 2013, 14).

Безумовно, молодь та вирішення її проблем є дуже гострим питанням суспільних відносин у будь-якій державі. Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, на сучасному етапі розвитку суспільства значно розширилися можливості для власного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідальність за власний вибір, потреба в самопізнанні та самоутвердженні.

Молодь була і залишається найактивнішою та наймобільнішою у соціальному плані групою населення. Вона здатна не тільки запроваджувати інновації у вже усталений суспільний лад, забезпечувати приріст населення, а й ефективно використовувати сучасні нововведення, в т.ч. інформаційно-комунікаційні технології, які суттєво впливають на підвищення конкурентоспроможності будь-якої держави.

Оскільки проблематикою нашого дослідження є медіасоціалізація молоді у закладі вищої освіти, то розглянемо більш детально соціально - психологічні особливості студентської молоді.

На сучасному етапі розвитку суспільства у студентської молоді відбувається формування активної життєвої позиції та зміцнення зав'язків з іншими соціальними групами суспільства. Цьому сприяє активна взаємодія з різними соціальними утвореннями, а також сама специфіка навчання у закладі вищої освіти.

Студент як людина певного віку і як особистість може характеризуватися у трьох аспектах:

1) у психологічному, який являє собою єдність психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному плані - психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень;

2) у соціальному, у якому втілюються суспільні відносини, якості, породжувані приналежністю студента до певної соціальної групи, національності;

3) у біологічному, який включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру тощо.

Цей аспект переважно зумовлений спадковістю і вродженими задатками, але, у відомих межах, змінюється під впливом умов життя.

Вивчення цих аспектів розкриває якості й можливості студента, його вікові й особистісні особливості.

Для студентської молоді характерним є завершення процесу зростання, що приводить до розквіту організму. Це створює підстави не тільки для особливого становища молодої людини у навчанні, але й для здобуття інших можливостей, ролей та амбіцій. У студентському віці змінюються риси внутрішнього світу і самосвідомості, еволюціонують і перебудовуються психічні процеси та властивості особистості, змінюється емоційно-вольовий устрій життя.

У молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Студентська молодь прагне сформувати внутрішню позицію щодо себе («Хто Я?», «Яким Я маю бути?»), щодо інших людей, а також щодо моральних цінностей.

У цей період життя людина вирішує, в якій послідовності вона прикладе свої здібності для реалізації себе в праці і в самому житті.

Під час навчання у закладі вищої освіти у студентської молоді відбувається активне формування соціальної зрілості. Зокрема, характерними особливостями цього процесу є: здобуття освіти, трудова активність, суспільна робота, відповідальність перед законом, можливість створити сім'ю та виховувати дітей. Соціальна зрілість передбачає й здатність молодої людини до оволодіння певною сукупністю соціальних ролей, необхідних для суспільства.

Молодь, обираючи майбутню професію та здобуваючи освіту, формує власне середовище свого розвитку. Вагому роль у цьому процесі відіграє характер студентського колективу, який впливає на формування у студентів ставлення до майбутньої професії, друзів та педагогів.

Заклад вищої освіти для студентів є не лише навчальною організаціє, а й певною соціальною практикою. Колектив студентів як елемент суспільної структури - те конкретне соціальне середовище, де майбутній спеціаліст формується як особистість, де він вступає у взаємодію з іншими студентами.

Мікросередовище, тобто коло найближчого спілкування кожного члена групи, має велике значення. Від громадської думки залежать деякі соціально-психологічні установки членів групи, а спільність інтересів є одним із мотивів утворення малих груп у колективі.

Сьогодні відбувається зміна класичної фази молодості між наставанням статевої зрілості і повною соціально-економічною зрілістю. Сучасна молодь досягає біологічної та «цивілізаційної» зрілості задовго до того, як набувають економічної незалежності від батьків, соціальної зрілості і психологічної готовності до повноцінного самостійного життя (що включає повну відповідальність за свої вчинки).

Початок трудового життя, у зв'язку з продовженням тривалості шкільної та вищої освіти, також дещо «зміщується». Сучасне суспільство сприяє ранньому початку сексуальних відносин та культури споживання. Але водночас спостерігається більш пізнє наставання соціально - економічної зрілості та самостійності молоді.

Таким чином, у сучасній науковій думці є різні підходи до визначення соціально-демографічної категорія «молодь» та її вікової періодизації. Під час навчання у закладі вищої освіти у студентської молоді відбувається активне формування соціальної зрілості, що актуалізує питання медіасоціалізації, де об'єктами зазначеного процесу виступає молодь, а суб'єктами - викладачі та співробітники закладу.

Список використаної літератури

молодь соціальний психологічний медіасоціалізація

1. Баранова А. В. Виховання молоді як складова державної молодіжної політики. Публічне адміністрування: теорія та практика. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2011. №1 (5). ЦКЬ: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-01(5)/11bavdmp.pdf.

2. Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія молоді» для студентів спеціальності «Соціологія» / уклад. : І. І. Мачуліна. Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2013. 92 с.

3. Психологічні особливості студентського віку. На допомогу кураторам / уклад. : Л. М. Яворовська, Р. Ф. Камишнікова, О. Є. Поліванова, С. Г. Яновська, С. М. Куделко. Вип. 3. Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. 88 с.

4.Шиян О. І. Молодь як цільова група державної освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : зб. наук. праць. Київ : НАДУ, 2009. Вип. 1. С. 223-229.

5. Про основні засади молодіжної політики: Закон України від 27.04.2021 № 1414-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2021. № 28. Ст. 233.

References