Психолого-педагогічні умови організації інклюзивного освітнього простору в закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні умови організації інклюзивного освітнього простору в закладах вищої освіти

Товстуха Олеся Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, кафедри психології ДЗ «Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка»

Сучасна сфера освіти спрямована на розвиток інклюзії, особливу роль у цьому напрямі грає вища школа на організаційному, змістовному, процесуальному рівнях. Однією з найважливіших проблем є низький рівень науково-методичної та психолого-педагогічної підготовки викладачів до роботи зі здобувачами вищої освіти які мають особливі потреби, пошуку шляхів виходу з цієї ситуації присвячена ця наукова робота. Серед проблем організації ефективного інклюзивного простіру в університетах, є: психологічна неготовність учасників інклюзивного процесу; відсутність широкої медико-соціальної та психолого-педагогічної підтримки здобувачів з вадами розвитку; недостатній рівень підготовки до навчання у вузі абітурієнтів із особливостями психофізичного; існування соціально-психологічних бар'єрів.

Ключові слова: інклюзивний простір, іклюзивний освітній простір інклюзія в закладах вищої освіти, здобувачі освіти з особливими освітніми потребами, інклюзія для здобувачів освіти.

Психолого-педагогические условия организации инклюзивного образовательного пространства в высших учебных заведениях

Товстуха О.Н.

Современная сфера образования направлена на развитие инклюзии, особую роль в этом направлении играет высшая школа на организационном, содержательном, процессуальном уровнях. Одной из важнейших проблем является низкий уровень научно-методической и психолого-педагогической подготовки преподавателей к работе с соискателями высшего образования, которые имеют особые потребности, поиску путей выхода из этой ситуации посвящена эта научная работа.

Среди проблем организации эффективного инклюзивного пространства в университетах есть: психологическая неготовность участников инклюзивного процесса; отсутствие широкой медико-социальной и психолого-педагогической поддержки соискателей с недостатками развития; недостаточный уровень подготовки к обучению в вузе абитуриентов с особенностями психофизического; существование социально-психологических барьеров.

Пути решения этих проблем: создание ресурсных центров; обучение преподавателей по применению психолого-педагогических технологий работы с разными соискателями образования; дополнение имеющихся и разработка новых внутривузовских документов, обеспечение доступа соискателей высшего образования с особыми образовательными потребностями к необходимым дидактическим материалам и создание доступной для таких соискателей среды; обновление, переквалификация и повышение квалификации тьюторов, консультантов, ассистентов; разработка комплекса мероприятий социально-психологической защиты (различные виды стипендий, материальная помощь, бесплатные путевки в санатории-профилактории; едвайзерство и наблюдение за ходом обучения этой категории соискателей высшего образования со стороны деканатов, директоратов); внедрение электронного обучения на основе дистанционных образовательных технологий.

Ключевые слова: инклюзивное пространство, инклюзивное образовательное пространство, инклюзия в учреждениях высшего образования, соискатели образования с особыми образовательными потребностями, инклюзия для соискателей образования.

Psychological and pedagogical conditions for the organization of inclusive educational space in higher education institutions

Tovstukha O.

The modern sphere of education is aimed at the development of inclusion, a special role in this direction is played by higher education at the organizational, substantive, procedural levels. One of the most important problems is the low level of scientific and methodological and psychological and pedagogical training of teachers to work with students with special needs, this scientific work is devoted to finding ways out of this situation. Among the problems of organizing an effective inclusive space in universities are: psychological unpreparedness of participants in the inclusive process; lack of broad medical, social and psychological and pedagogical support for applicants with disabilities; insufficient level of preparation for study at the university of entrants with psychophysical features; the existence of socio- psychological barriers.

Ways to solve these problems are: creation of resource centers; training of teachers on the application of psychological and pedagogical technologies to work with different students; supplementing existing and developing new intra-university documents to ensure access of higher education students with special educational needs to the necessary didactic materials and creating an accessible environment for such students; renewal, retraining and advanced training of tutors, consultants, assistants; development of a set of measures for social and psychological protection (various types of scholarships, financial aid, free vouchers to sanatoriums; advocacy and monitoring of the training of this category of higher education by deans, directorates); introduction of elearning based on distance learning technologies, etc.

Key words: inclusive space, inclusive educational space inclusion in higher education institutions, students with special educational needs, inclusion for students.

Потреба трансформації освіти викликана глобальними змінами у суспільстві, які включають його гуманізацію і масштабне запровадження наукових досягнень в освітню практику. Сучасна сфера освіти спрямована на розвиток інклюзії, що передбачає рівний доступ до навчання осіб з обмеженими можливостями здоров'я. Особливу роль цьому напрямі грає вища школа на організаційному, змістовному, процесуальному рівнях. Однак на сучасному етапі розвитку інклюзивної освіти притаманні проблеми та протиріччя. Однією з найважливіших проблем є низький рівень науково-методичної та психолого-педагогічної підготовки викладачів до роботи зі здобувачами вищої освіти які мають особливі потреби, саме це обумовило вибір теми наукової статті.

Філософські та педагогічні проблеми інклюзивної освіти висвітлено в низці праць (К. Кольченко, П. Таланчук, Т. Сак, О. Таранченко). Соціальні, психологічні, педагогічні та юридичні аспекти проблеми інклюзії висвітлено в працях зарубіжних дослідників Ф. Амстронга, М. Девіса, К. Дженкса, М. Крозьє, Г. Сільвера, П. Сільвер, В. Шмідта, А. Ходкінсона, Окремі аспекти проблеми інклюзії висвітлено в працях О. Ільїної, О. Мартинової, О. Отич, І. Россіхіної, Т. Самсонової, М. Чайковського. Питанням інклюзивного навчання здобувачів освіти присвячені наукові праці Ю. Богинської, Т. Гребенюк, К. Кольченко, Г. Нікулиної, В. Синьова, А. Шевцова, та інших.

Мета статті - розкриття психолого-педагогічних умов організації інклюзивного освітнього простору в закладах вищої освіти.

Головна ідея інклюзивної освіти полягає в тому, що вона орієнтована на доступ для кожної особистості знань незалежно від фізичних, інтелектуальних, ментальних, лінгвістичних та інших особливостей. Як свідчить вітчизняний та міжнародний досвід, за допомогою занурення в інклюзивний освітній простір люди з інвалідністю потрапляють до загального процесу навчання та виховання, розвитку та соціалізації в цілому (Лапін, 2018, с. 45). Інклюзивне навчання передбачає активну спільну участь у освітньому процесі кожного його суб'єкта незалежно від здібностей та освітніх потреб. Безумовно, головним принципом розвитку інклюзивних підходів освіти є дотримання інтересів кожного здобувача освіти.

Інклюзивна модель навчання зачіпає інтереси всіх суб'єктів освіти - молодого покоління як з особливими освітніми потребами так і умовної групи «норма». Поряд з цим у цей процес залучені різні соціальні структури: сім'я, громадські та комерційні установи, державні наглядові органи та ін. на забезпечення взаєморозуміння між ним та педагогами, а також здобквачами освіти з обмеженими можливостями здоров'я та їх умовно здоровими однолітками» (Ковальов & Староверова, 2010).

На сьогоднішній день головний тренд у вищій школі по всьому світу - розвиток умов для здобувачів освіти з інвалідністю та обмеженими можливостями здоров'я. У вітчизняні ВНЗ інклюзивна освіта планомірно впроваджується на різних рівнях та за допомогою різноманітних механізмів.

Україна відносно недавно почала запроваджувати інклюзивні групи в закладах вищої освіти (після ратифікації конвенції ООН про права людей з інвалідністю у 2009 році).

Інклюзивна освіта в українських університетах регламентується трьома основними документами: закон України «Про освіту»; закон України «Про вищу освіту»; постанова Кабміну «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в закладах вищої освіти» (10.07.2019) (Шокан, 2021).

Інклюзивне навчання здобувачів освіти з особливостями психофізичного розвитку - це форма здобуття вищої освіти в процесі спільного навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку та здоровими здобувачами вищої освіти (Миронова, 2011).

Розуміючи актуальність та наочність запровадження умов організації інклюзивного освітнього простору в закладах вищої освіти зауважимо, що запровадження процесу інклюзивного освіти протікає дуже важко. Вже на першому ступені введення інклюзивної освіти відзначається, по-перше, психологічна неготовність учасників інклюзивного процесу до запровадження такої освіти в освітні організації. Нині, ставлення педагогів до запровадження інклюзивних технологій можна розділити на дві групи чинників: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться матеріальне забезпечення ВНЗ, наявність спеціальних програм та дидактичного матеріалу, залучення педагогів до інклюзивного процесу, наявність у них досвіду роботи зі здобувачами цієї категорії. До внутрішніх чинників відносяться рівень самоактуалізації педагога, гнучкість у спілкуванні, здатність до саморозкриття та відсутність соціальних стереотипів, рівень емпатії, а також особливості ставлення до здобувачів освіти.

По-друге, діти з особливими потребами - випускники шкіл, які вирішили здобути вищу освіту, не можуть вибрати бажану освітню установу, оскільки вона найчастіше не адаптована до їх індивідуальних особливостей (відсутні відповідні умови для навчання здобувачів освіти, що вимагає від керівництва ВНЗ здійснення значного обсягу робіт у таких напрямках, як переобладнання будівель під потреби здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, забезпечення матеріально - технічних умов освітнього процесу під кожну з нозологій.

По-третє, необхідність здійснення широкої медико-соціальної та психолого-педагогічної підтримки. Впровадження інклюзії в освіті є значно складнішим процесом, ніж проста інтеграція освітнього середовища. Студенти з особливими освітніми потребами проходять навчання у звичайних вишах, де всі здобувачі освіти навчаються спільно, незважаючи на відмінності, що існують між ними. При цьому основна вимога до ВНЗ полягає в тому, що власне освітній процес має будуватися з урахуванням сильних та слабких сторін та можливостей усіх його учасників. (Дамадаєва & Бехоєва, 2019).

У-четверте, недостатній рівень підготовки до навчання у вузі абітурієнтів із особливостями психофізичного розвитку та наявність певних когнітивних бар'єрів (прогалини в підготовці вступу до вузів учнів ЗОШ; відсутність готовності у батьків здобувачів освіти з особливими потребами надавати допомогу своїм дітям при підготовці вступу до вузу та надалі професійне самовизначення; неадекватні претензії самих абітурієнтів вищеокресленої групи на здобуття вищої освіти.

По-п'яте, існування соціально-психологічних бар'єрів. Значна частина здобувачів з обмеженими психологічно не готова на рівних навчатися з іншими здобувачами освіти; стереотипи, що існують у суспільстві, про неможливість отримати роботу особам з обмеженими можливостями після закінчення ВНЗ (Давиденко, 2018).

Таким чином, можемо виокремити ряд проблем, з якими стикаються здобувачі вищої освіти в процесі навчання:

1) відсутність чіткої нормативно-правової бази щодо особливостей запровадження та функціонування інклюзивної освіту в освітньому просторі ВНЗ, що не дозволяє повною мірою реалізувати права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття якісної вищої освіти з урахуванням їх можливостей і потреб;

2) недостатнє методичне та технічне забезпечення навчального процесу здобувачів освіти з обмеженими можливостями;

3) еедостатній рівень підготовки закладів вищої освіти до роботи зі здобувачами освіти з обмеженими функціональними можливостями;

4) відсутність спеціального обладнання та озвученого програмного забезпечення.

Для вирішення окреслених проблем (забезпечення інклюзії) необхідно:

1. На базі ЗВО створювати ресурсні центри, проводити навчання для викладачів, які мають бути готові працювати з різними здобувачами освіти. Вирішити проблему недостатньої компетенції викладацького складу вищої школи можна за допомогою включення матеріалів з інклюзивної освіти до програм курсів підвищення кваліфікації викладачів вузів. Так, С. Альохіна зазначає, що «викладачам необхідно забезпечити співпрацю зі спеціалістами у галузі інклюзії», тоді, за допомогою координованої роботи, відбуватиметься розробка нових стратегій розвитку інклюзії у вищій освіті (Альохіна, 2011).

2. Не менш госто стоїть проблема необхідності доповнення наявних та розробки нових внутрішньовузівських документів, що стосуються практичних заходів щодо забезпечення доступу здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами до необхідних дидактичних матеріалів та створення доступного для таких здобувачів середовища.

3. Кадрове забезпечення університетів також потребує оновлення, перекваліфікації та підвищення кваліфікації тьюторів, консультантів, асистентів. Спеціально адаптовані навчальні програми та індивідуальні навчальні плани є важливими умовами успішного здобуття освіти особами з обмеженими можливостями здоров'я, вони дають можливість навчатися здобувачам освіти з різними потребами за рахунок збільшення термінів навчання та зниження навчального навантаження» (Єрмакова).

4. Актуальним вбачається розробка комплексу заходів соціально - психологічного захисту (різні види стипендій, матеріальна допомога, безкоштовні путівки до санаторій-профілакторіїв; едвайзерство та спостереження за ходом навчання цієї категорії здобувачів вищої освіти з боку деканатів, директоратів).

5. Запровадження електронного навчання на основі дистанційних освітніх технологій; створенння тифло-технічної навчальної аудиторії, для тих, хто має порушення слуху, сурдологічної навчальної аудиторії; підготовка для незрячих здобувачів освіти аудіопідручників. Розробляючи навчально-методичне забезпечення інклюзивного навчання, слід використати досвід країн, які досягли успіху в цій сфері, та адаптувати його до реалій - усе це буде сприяти інтеграції осіб з особливостями психофізичного розвитку.

6. Все ж таки, для того, щоб інклюзивні ідеї могли стати повною реальністю недостатньо лише нормативних чи законодавчих реформ, потрібне правильне розуміння з боку суспільства та педагогів. Інклюзивне навчання передбачає створення відповідного освітнього простору, забезпечення наукового, психолого-педагогічного супроводу, створення навчальних програм, адаптованих до можливостей та потреб здобувачів освіти з особливими освітніми протребами, в тому числі з використанням досягнень трансцисциплінарного наукового спрямування Informing Science (далі - IS) - одним із ефективних методів реалізації інклюзивного навчання, що розробляє проблеми інтеграції інформаційних наук та освітнього процесу залежно від специфіки одержувача інформації (клієнта).

Трансдисциплінарний підхід К дозволяє вирішувати проблеми інформування студентів з особливостями розвитку комплексно. У цій конфігурації інформаційні ресурси конкретних дисциплін не розглядаються як підлеглі частини (просто інформаційний матеріал, який формує цілісність), а як складові, завдяки цілісності набувають нових смислів і значення. У цілому, світовий досвід свідчить, що здобувачі освіти з особливостями психофізичного розвитку в такому освітньому просторі ефективно інтегруються в соціум і можуть досягти високих освітніх результатів. ІО є ефективним засобом, який забезпечує солідарність між суб'єктами освіти. Створення за допомогою ІО освітнього середовища, що мотивує цю категорію здобувачів вищої освіти на набуття необхідного досвіду, стимулює взаєморозуміння та соціальну взаємодію, стає більш індивідуалізованим та виконує роль захисного простору (Будник, 2015).

7. Формування сприятливого інклюзивного освітнього простору вищого навчального закладу неможливе без активного застосування просвітницького компонента. Змістом якого є заходи, проєкти та програми, спрямовані на ні на створення соціокультурних майданчиків, де у форматі спільної діяльності відбуватиметься інклюзивна взаємодія студентської молоді. Подібна робота може полягати в таких видах діяльності:

- відеографічна (показ, обговорення та створення відеороликів, присвячених правильному розумінню інвалідності, проблемам доступного середовища);

- вокально-інструментальна (запис та зведення музичних треків);

- виставково-експозиційна (організація фотовиставок про інклюзію);

- інформаційна (тиражування контенту про інклюзивне середовище);

- досугово-ігрова (спільна розробка квестів, проведення суботників, інтелектуальних ігор та ін.) (Таланчук & Кольченко & Нікуліна, 2004).

Поряд з цим необхідна організація коворкінг-просторів у форматі третього місця (з наявністю принтерів, сканерів, ноутбуків), де здобуващі вищої освіти незалежно від стану здоров'я могли б спілкуватися на семінарах, під час підготовки до лекцій, розрахунково-графічних робіт, колоквіумів та інших видів навчально-наукової роботи.

Отже, ризики інклюзивної освіти виявляються на основі існуючих думок потенційних учасників реалізації даної освітньої моделі: батьків здобувачів освіти з обмеженими можливостями здоров'я з корекційних організацій та батьків здобувачів освіти умовно здорових, які закінчили загальноосвітні школи. На сучасному перехідному етапі, швидше, варто говорити не про «інклюзію», а про певний досвід навчання здобувачів освіти з різними можливостями здоров'я в єдиному освітньому середовищі, оскільки мають місце:

- несформованість понятійного апарату для опису явищ української інклюзивної освіти;

- змішання понять «інтеграція» та «інклюзія»;

- умовність поділу на загальноосвітні та інклюзивні школи;

- розмитість критеріїв готовності освітніх організацій з матеріально-технічних характеристик та професійної кваліфікації педагогічного складу (Альохіна, 2011).

Інклюзивне навчання та викладання визнає право кожного здобувача вищої освіти на здобуття досвіду навчання, яке оцінює різноманітність форм, забезпечує участь в освітній програмі всіх членів суспільства, усуває соціальні бар'єри, передбачає та враховує різні потреби та переваги у навчанні. Розробка та впровадження інклюзивних методів викладання, навчання та оцінки знань дозволяють всім здобувачам освіти осмислено взаємодіяти з навчальним планом і повністю реалізувати свій природний потенціал. Подібна інклюзивна можливість навчання приносить користь усім учасникам освітнього простору, тому що оцінює їх індивідуальні сильні сторони та їх внесок у освітній процес, робить навчальний досвід багатшим та різноманітнішим для всіх. Наявність ширшого спектра поглядів та досвіду у групі здобувачів освіти може призвести до більш критичного розуміння предмета. Викладачів він може змусити переосмислити те, чого і як вони вчать, і дозволити розширити матеріали, які вони включають у будь-який заданий предмет.

Підсумовиючи вищесказане, все необхідне для інклюзивних груп мають лише окремі навчальні заклади України. Безперечно, порівнюючи розвиток інклюзивного простору ВНЗ сьогодні і 10-15 років тому покращення істотні: університети встановили пандуси, виділяють чималі кошти на те, щоб встановити ліфт для здобувачів освіти; маркуються приміщення для здобувачів освіти з проблемами зору, інформаційні таблички дублюються шрифтом Брайля - від кабінету ректора до санітарно-гігієнічної туалетної кімнати, певні категорії здобувачів освіти мають окремого помічника (едвайзероа, тьютора, асистента). Основним критерієм ефективності діючої системи інклюзивного навчання в умовах вищого навчального закладу має стати максимальна соціально-психологічна адаптація, а надалі - професійна та трудова адаптація здобувачів вищої освіти з обмеженими можливостями розвитку, це можливо досягти за рахунок впровадження окреслених вище психолого-педагогчних умов організації інклюзивного освітнього простору в закладах вищої освіти. Подальші наші дослідження будуть присвячені технологіям соціально-педагогічної, соціально-психологічної та психолого-педагогічної адаптації здобувачів освіти з особливими освітніми потребами в умовах вищого навчального закладу.

Список використаної літератури

1. Лапин Д.В. Готовность студентов к вступлению в инклюзивное образовательное пространство вуза: социологический аспект. Теория и практика общественного развития. 2018. №7. С. 44-49.

2. Ковалев Е.В., Староверова М.С. Образовательная интеграция (инклюзия) как закономерный этап развития системы образования. Инклюзивное образование. 2010. №. 1. С. 26-36.

3. Шокан А. Інклюзивна вища освіта в Україні: формальність і реальність. Socportal.info.

4. Миронова С. Ставлення студентів і педагогів до проблем інклюзивної освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Дефектологія. 2011. №1. С. 8-17.

5. Дамадаева А.С., Бехоева А.А. Проблемы и возможности реализации инклюзивного образования в современном вузе. Национальный психологический журнал. 2019. №3 (35). С. 125-133.

6. Давиденко Г. Соціально-педагогічна робота зі студентами з особливими освітніми потребами у навчально-виховних підрозділах університету «Україна». Витоки педагогічної майстерності. 2018. №22. С. 73-81.

7. Алехина С.В., Алексеева М.Н., Агафонова Е.Л. Готовность педагогов как основной фактор успешности инклюзивного процесса в образовании. Психологическая наука и образование. 2011. Т. 16. №1. С. 83-92.

8. Ермакова Е.А., Хлыстова Е.В. Психолого-педагогическое сопровождение студентов с нарушением зрения, обучающихся в вузе (опыт инклюзивного обучения). Инклюзивное образование: методология, практика, технологии: материалы Международной научно практической конференции (г. Москва, 20-22 июня 2011 р.). С. 197-198.

9. Будник О.Б. Інклюзивна освіта: навчальний посібник [для студентів спеціальності «Початкова освіта»]. Івано-Франківськ: ПП Бойчук А.Б., 2015. 152 с.

10. Таланчук П.М., Кольченко К.О., Нікуліна Г.Ф. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі. Київ: Соцінформ, 2004. 128 с.

освіта здоров'я інклюзивний навчання

References

1. Lapin D.V. (2018). Gotovnost' studentov k vstupleniyu v inklyuzivnoe obrazovatel'noe prostranstvo vuza: sociologicheskij aspect [The willingness of students to enter the inclusive educational space of the university: the sociological aspect]. Teoriya i praktika obshchestvennogo razvitiya - Theory and practice of social development, 7, 44-49 [in Russian].

2. Kovalev E.V., Staroverova M.S. (2010). Obrazovatel'naya integraciya (inklyuziya) kak zakonomernyj etap razvitiya sistemy obrazovaniya [Educational integration (inclusion) as a regular stage in the development of the education system]. Inklyuzivnoe obrazovanie - Inclusive education, 1, 2636 [in Russian].

3. Shokan А. Inkliuzyvna vyshcha osvita v Ukraini: formalnist i realnist [Inclusive higher education in Ukraine: formality and reality]. Socportal.info. [in Ukrainian].

4. Myronova S. (2011). Stavlennia studentiv i pedahohiv do problem inkliuzyvnoi osvity ditei z porushenniamy psykhofizychnoho rozvytku [Attitudes of students and teachers to the problems of inclusive education of children with mental and physical disabilities]. Defektolohiia - Defectology, 1, 18-17 [in Ukrainian].

5. Damadaeva A.S., Bekhoeva A.A. (2019). Problemy i vozmozhnosti realizacii inklyuzivnogo obrazovaniya v sovremennom vuze [Problems and opportunities of implementing inclusive education in modern university]. Nacional'nyj psihologicheskij zhurnal - National psychological journal, 3 (35), 125-133 [in Russian].

6. Davydenko H. (2018). Sotsialno-pedahohichna robota zi studentamy z osoblyvymy osvitnimy potrebamy u navchalno-vykhovnykh pidrozdilakh universytetu «Ukraina» [Socio-pedagogical work with students with special educational needs in the educational units of the University «Ukraine»]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti - The origins of pedagogical skills, 22, 7381 [in Ukrainian].

7. Alekhina S.V., Alekseeva M.N., Agafonova E.L. (2011). Gotovnost' pedagogov kak osnovnoj faktor uspeshnosti inklyuzivnogo processa v obrazovanii [Readiness of teachers as the main factor in the success of the inclusive process in education. Psihologicheskaya nauka i obrazovanie - Psychological science and education, 16 (1), 83-92 [in Russian].

8. Ermakova E.A., Hlystova E.V. (2011). Psihologo-pedagogicheskoe soprovozhdenie studentov s narusheniem zreniya, obuchayushchihsya v vuze (opyt inklyuzivnogo obucheniya) [Psychological and pedagogical support of students with visual impairments studying at the university (experience of inclusive education)]. Inklyuzivnoe obrazovanie: metodologiya, praktika, tekhnologii - Inclusive education: methodology, practice, technologies. Moskow [in Russian].

9. Budnyk O.B. (2015). Inkliuzyvna osvita [Inclusive education]. Ivano-Frankivsk: PP Boichuk A.B. [in Ukrainian].

10. Talanchuk P.M., Kolchenko K.O., Nikulina H.F. (2004). Suprovid navchannia studentiv z osoblyvymy potrebamy v intehrovanomu osvitnomu seredovyshchi [Support for students with special needs in an integrated educational environment]. Kyiv: Sotsinform [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru