Досвід управління системою освіти в європейських країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Досвід управління системою освіти в європейських країнах

А.В. Кирпале, аспірантка кафедри публічного управління та митного адміністрування

У статті досліджується управління системою освіти в зарубіжних країн та в Україні. Висвітлено чинники, що мали вагоме значення при сприянні розвитку системи освіти в умовах інноваційного розвитку суспільства. Проведено порівняльний аналіз за структурними характеристиками освіти. Розглянуто особливості сучасної освіти за кордоном та в Україні, а також визначення спільних та відмінних рис їх діяльності та розвитку.

Метою статті є аналіз моделей системи освіти європейських країн та України. Внесення пропозицій до можливого використання напрацьованих наукових досліджень в Україні з поширенням ідеї до інших країн.

Доведено, що існуючі системи освіти - це сукупність всіх навчальних та навчально-виховних закладів, які ведуть свою діяльність в сфері здобуття освіти, а також спеціалізуються на підготовці чи перепідготовці кадрів. Обґрунтовано, що до системи освіти входять не лише заклади освіти, але й і різні науково-методичні установи та науково-виробничі підприємства, сюди ж можна включити державні й місцеві органи управління освітою, а також ті інстанції, які ведуть діяльність у сфері самоврядування в освітній галузі. Складовими компонентами структури освіти виступають дошкільна, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна, вища освіта та післядипломна освіта, а також аспірантура та докторантура. До структури системи освіти входить і самоосвіта.

Означено, що дошкільна освіта здійснюється в дитячих яслах, дитячих садках та дошкільних закладах сімейного типу і передбачає всебічний розвиток дитини з раннього віку. Загальна середня освіта має на меті забезпечити всебічний розвиток школяра, виявити та розвивати його нахили та здібності протягом всіх років навчання у школі. Професійно-технічна освіта покликана допомогти здобути професію або підвищити вже здобуду професійну кваліфікацію. Вища освіта дає можливість отримати освітньо-кваліфікаційний рівень відповідно до покликання студента.

Узагальнено, що сучасна система публічного управління системою освіти повинна стати державно-громадською і розвиватися за найкращими світовими зразками. Основними пріоритетами повинні стати: орієнтація освіти на індивідуальну освітню траєкторію особистості.

Ключові слова: Управління системою освіти, освіта, дошкільна освіта, початкова освіта, середня освіта, вища освіта, неперервна освіта, система освіти, публічне управління.

А.V Kyrpale. Experience of educational system management in European countries

Key words: Education system management, education, preschool education, primary education, secondary education, higher education, continuing education, education system, public administration.

Вступ

Постановка проблеми. Для будь-якої держави освіта є пріоритетом розвитку та конкурентоспроможністю. Розвиток освіти безпосередньо залежить від держави, а точніше органів держави, що і є публічним управлінням системою освіти. Сучасне реформування системи освіти в Україні має позитивні ідеї, але здебільшого не містить структури публічного управління, про це свідчить задвоєння функцій та повноважень в державних виконавчих та розпорядних органах управління.

Аналіз досліджень та публікацій. Загальні питання з управління системою освіти в європейських країнах та Україні висвітлені у працях С. Григанського, М. Вавринчука, Н. Вільчанської, Л. Гаєвської, Д. Дзвінчука, Л. Прокопенка, Н. Протасової, В. Лугового, Ю. Молчанової, І. Сікорськ та інших.

З урахуванням великої кількісті наукових досліджень в галузі публічного управління системою освіти все одно актуальною є необхідність у подальшому удосконаленні механізмів публічного управління системою освіти, особливо щодо самої інституції системи освіти на різних державних рівнях.

Метою статті є аналіз моделей системи освіти європейських країн та України. Внесення пропозицій до можливого використання напрацьованих наукових досліджень в Україні з поширенням ідеї до інших країн.

Публічне управління системою освіти - цілеспрямована діяльність щодо створення організаційних, правових, кадрових, соціально-прогностичних, педагогічних, матеріально-фінансових та інших умов, необхідних для оптимального функціонування і розвитку, реалізації мети, здійснення переходу в якісно новий стан [2, с. 9].

Загалом, у наукових працях визначають сім основних етапів, які характеризують формування основи загальновизнаної концепції системи освіти європейських країн, яку подано у хронологічній таблиці 1.

Таблиця 1 Етапи розвитку концепції системи освітив європейських країнах

Джерело: складено автором

Кардинальні зміни та реформи в галузі освіти відбуваються в усіх країнах світу за специфікою соціально-політичних умов кожної конкретної країни.

Для підтримки розвитку систем освіти європейські країни фокусуються на аспектах: освіта європейський україна

- співпраця з національними представництвами європейських країн з метою корегування їх освітніх політик і обміну позитивним досвідом;

- розвиток і адміністрування різних освітніх програм, які фінансуються урядами країн.

Аналізуючи Європейський досвід реалізації державного управління у системі освіти, можна виділити три основні моделі освітньої політики: англо-саксонську, скандинавську та західно-європейську, основні характеристики яких наведено у таблиці 2.

Останнім часом в європейських країнах актуальним є впровадження демократичного державно-громадського управління освітою, яке визначається конституційно-законодавчими нормами функціонування сфери освіти. У документах Ради Європи наголошується про те, що в основі децентралізації систем освіти закладено ідеї та цінності ринкової економіки.

Державна політика щодо сфери освіти реалізується спеціально створеними центральними органами державного управління:

- США - міністерством освіти (автономія навчальних закладів є найважливішим критерієм під час акредитації);

- Великобританії - міністерством освіти і науки;

- Франції - міністерством національної освіти;

- ФРН - федеральним міністерством науки і освіти;

- Швейцарії - федеральним управлінням освіти і науки департаменту внутрішніх справ та федеральне управління промисловості, ремесел і праці федерального департаменту управління державними ресурсами тощо [5, с. 194];

- Польщі - міністерство національної освіти і міністерства науки та вищої освіти [6; 7].

Таблиця 2 Моделі освітньої політики та їх характеристика

Джерело: складено автором

З досвіду зарубіжних країн зрозуміло, що збалансування між державним регулюванням і автономією навчальних закладів, зокрема управління ними та їхнє фінансування є оптимальним. Наразі автономія освітніх закладів є актуальною тенденцією світового масштабу.

Стосовно шляхів модернізації вищої освіти України, то вони подібні до європейських підходів. Приєднання до процесу імплементації принципів Болонської декларації почалося на Конференції Міністрів у травні 2005 року в м. Берген (Норвегія). Україна приєдналася до решти країн, які виявили бажання втілювати Болонський процес [3, с. 27]. Варто зазначити, що академічна мобільність вищих навчальних закладів почала розвиватися в Україні саме завдяки впровадженню Болонського процесу.

Було визначено механізми для досягнення поставленої мети, до яких належать: запровадження системи зрозумілих і порівнянних наукових ступенів; запровадження системи освіти, яка базується на двох циклах навчання (бакалавр - магістр); застосування кредитної системи (ECTS); спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників та студентів на європейському ринку праці (за допомогою додатка до диплома - Diploma Supplement); розвиток європейського співробітництва у сфері контролю якості освіти; навчання упродовж усього життя; створення умов для мобільності на європейському ринку праці та освітніх послуг; підвищення привабливості європейського простору вищої освіти, перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і передовий освітній простір у світі. Вважається, що запровадження загальноєвропейської системи забезпечення якості освіти, системи накопичення навчальних кредитів, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу до вищої освіти громадян європейських та інших країн; встановленню більш тісних зв'язків між європейським простором вищої освіти та європейським дослідницьким простором; головним же завданням університетів та урядів країн Європи є вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб кваліфікація студентів відповідала загальним вимогам [4, с. 42].

Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і органів місцевого самоврядування.

До органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки України; міністерства України, яким підпорядковані заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти АРК; місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Центральним галузевим органом державного управління в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України (Міносвіти і науки). Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері прогнозування і планування розвитку освіти, розроблення організаційного та правового механізмів її функціонування аналізує стан освіти, прогнозує її розвиток відповідно до потреб особистості, суспільства, держави; розробляє нормативно-правову основу функціонування системи освіти; здійснює експертизу проектів загальнодержавних, відомчих, інших рішень і програм у частині, що стосується освіти і науки; готує проекти законодавчих актів та урядових рішень; прогнозує та впорядковує структуру мережі державних навчально-виховних закладів; розробляє пропозиції щодо переліку спеціальностей, кваліфікацій, вчених звань та наукових ступенів; забезпечує виконання вищими навчальними закладами (ВНЗ), що перебувають у його управлінні, державного замовлення та договорів на підготовку спеціалістів, науково-педагогічних кадрів; розробляє положення про навчально-виховні заклади освіти.

У сфері навчально-виховного процесу Міносвіти і науки України визначає вимоги до змісту, рівня і обсягу соціально необхідного державного мінімуму освіти (встановлює державні стандарти знань з кожного предмета), забезпечує безперервність освіти, інтеграцію навчання з наукою і виробництвом, розробляє і затверджує відповідні типові навчальні плани, програми для навчально-виховних закладів; розробляє умови прийому до державних навчально-виховних закладів; забезпечує видання відповідної літератури з питань освіти та ін. Міносвіти і науки України вирішує низку питань освітнього характеру разом з Академією педагогічних наук України, яка займається координацією та розвитком наукових досліджень з педагогіки, впровадженням їх у практику.

У сфері управління, роботи з керівними та науково-педагогічними кадрами Міносвіти і науки України вносить пропозиції про створення, реорганізацію, ліквідацію в установленому порядку закладів, організацій, підприємств освіти загальнодержавного значення; сприяє розвитку нових навчально-виховних закладів; проводить в установленому порядку атестацію та акредитацію освітніх закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії та сертифікати, надає автономію ВНЗ; здійснює державне інспектування навчально- виховних закладів; призначає керівників навчально-виховних закладів та установ, закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки, що перебувають у функціональному управлінні Міносвіти і науки України, дає згоду на призначення і звільнення керівників ВНЗ загальнодержавного значення інших міністерств і відомств; розробляє положення про органи громадського самоврядування у сфері освіти; організує підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів системи освіти; здійснює загальне керівництво науковою діяльністю та ін.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Міносвіти і науки України, обговорення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти у Міносвіти і науки України створюється відповідна колегія.

Для вирішення практичних питань забезпечення потреб системи освіти при Міносвіти і науки України функціонують акредитаційні органи, інспекція, науково-методична рада, Атестаційна колегія, інші наукові та методичні підрозділи, організації та установи, повноваження яких встановлює Міносвіти і науки України.

Акти Міносвіти і науки України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, міністерства освіти АРК, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

Висновки з дослідження та напрями подальших розвідок у даному напрямі

Говорячи про освіту, будь-якої країни, важливо знати, що всі освітні заклади підпорядковуються певній системі. Існуючі системи освіти - це сукупність всіх навчальних та навчально-виховних закладів, які ведуть свою діяльність в сфері здобуття освіти, а також спеціалізуються на підготовці чи перепідготовці кадрів.

До системи освіти входять не лише заклади освіти, але й і різні науково-методичні установи та науково-виробничі підприємства, сюди ж можна включити державні й місцеві органи управління освітою, а також ті інстанції, які ведуть діяльність у сфері самоврядування в освітній галузі. Складовими компонентами структури освіти виступають дошкільна, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна, вища освіта та після- дипломна освіта, а також аспірантура та докторантура. До структури системи освіти входить і самоосвіта.

Аналізуючи детальніше всі складові системи освіти у будь-якій країні можна краще уявити систему і зрозуміти, на чому вона базується. Дошкільна освіта здійснюється в дитячих яслах, дитячих садках та дошкільних закладах сімейного типу і передбачає всебічний розвиток дитини з раннього віку. В свою чергу загальна середня освіта має на меті забезпечити всебічний розвиток школяра, виявити та розвивати його нахили та здібності протягом всіх років навчання у школі. Професійно-технічна освіта покликана допомогти здобути професію або підвищити вже здобуду професійну кваліфікацію; вища освіта дає можливість отримати освітньо-кваліфікаційний рівень відповідно до покликання студента.

Отже, сучасна система публічного управління системою освіти повинна стати державно-громадською і розвиватися за найкращими світовими зразками. Основними пріоритетами повинні стати: орієнтація освіти на індивідуальну освітню траєкторію особистості.

Список використаних джерел

1. Вільчинська Н. Освітня політика Європейського Союзу: соціально-політичний аналіз. Гілея: К.: ВІР УАН, 2011. Вип. 55 (12). С. 573-581.

2. Реформування освіти в Україні: державно-управлінський аспект: навчально-наукове видання / Н. Г. Протасова, В. І. Луговий, Ю. О. Молчанов та ін. для загальної ред. Н. Г Протасова. Київ; Львів: НАДУ 2012, 456 с.

3. Вавринчук М. П. Вища освіта України і Болонський процес: навч. посіб. Хмельницький: Поліграфіст, 2012. 252 с.

4. Мисюра Т М. Болонський процес в контексті євроінтеграції освіти. Мультиверсум. Філософський альманах. 2016. № 8. С. 41-45.

5. Бабічев А. В. Зарубіжний досвід із питань управління змінами в системі вищої освіти. Теорія та практика державного управління. 2017. Вип. 2. С. 192-200.

6. Edukacja w gmsnie, powsacie iwojewodztwie: zwzorami regulamsnow I uchwal / red. т. Агата Галуська, Вєслав Мішталь, Павло Станчик; Federacja Zwsazkow I Stowarzyszen Cmin I Powiatow RP. Centrum Prawa Miejscowego. Краків: Fundacja Rozwoju Samorzadnosci I Prasy Lokalnej, 1999. 108 с.

7. Університети та ВНЗ Польщі. Moja Edukacja - навчання в Польщі від 17 березня 2018 р. URL: https://mojaedukacja.com/universytety (дані звернення: 22.05.2022).

References

1. Vilchynska, N. (2011) Osvitnya polityka Yevropeys'koho Soyuzu: sotsial'no-politychnyy analiz [Educational policy of the European Union: socio-political analysis] // Gileya. Kyiv: VIR UAN. Issue 55 (12). P 573-581. [Ukraine]

2. Protasova, N. G., Lugovyi, V I., Molchanov, Yu. O. and others. (2012) Reformuvannya osvity v Ukrayini: derzhavno-upravlins'kyy aspekt: navchal'no-naukove vydannya [Reform of education in Ukraine: state-administrative aspect: educational-scientific edition]. NAPA. Kyiv; Lviv: 456 p. [Ukraine]

3. Vavrinchuk, M. P (2012) Vyshcha osvita Ukrayiny i Bolons'kyy protses: navch. posib. [Higher education in Ukraine and the Bologna process: textbook]. Possible. Polygraphist. Khmelnytsky. 252 p. [Ukraine]

4. Misyura, T. M. (2016) Bolons'kyy protses v konteksti yevrointehratsiyi osvity [Bologna process in the context of European integration of education]. Mul'tyversum. Filosofs'kyy al'manakh. [Multiverse. Philosophical Almanac]. № 8. P 41-45. [Ukraine]

5. Babichev, A. V. (2017) Zarubizhnyy dosvid izpytan'upravlinnya zminamy v systemi vyshchoyi osvity. [Foreign experience in managing change in the higher education system]. Teoriya tapraktyka derzhavnoho upravlinnya. [Theory and practice of public administration]. Vip. 2. Pp. 192-200. [Ukraine]

6. Agata Galuska, Veslav Mishtal, Pavlo Stanchyk (1999) Edukacja w gmsnie, powsacie iwojewodztwie: zwzorami regulamsnow I uchwal; Federation of Zwsazkow I Stowarzyszen Cmin I Powiatow RP. City Law Center. Krakow: Fundacja Rozwoju Samorzadnosci I Prasy Lokalnej, 1999. 108 p. [Poland]

7. (2018) [Universytety ta VNZ Pol'shchi. Moja Edukacja - navchannya v Pol'shchi vid 17 bereznya 2018 r.] Universities and universities of Poland. Moja Edukacja - study in Poland from March 17, 2018. URL: https://mojaedukacja. com/universytety (application data: 22.05.2022). [Ukraine]

Размещено на Allbest.ru