Реалізація стратегії розвитку інклюзивної освіти в Україні: адміністративно-правовий аспект

Размещено на http://allbest.ru

Реалізація стратегії розвитку інклюзивної освіти в Україні: адміністративно-правовий аспект

Олена Георгіївна Лис, народний депутат України

Якісна освіта є основою інтелектуального, культурного, творчого, соціально-економічного і духовного розвитку суспільства та підвалиною добробуту країни. Водночас освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства, консолідації всіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів. Освіта має бути спрямована на отримання життєвих компетентностей та всебічний розвиток людини як особистості: її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей громадян, здатних до свідомого суспільного вибору¹.

На сьогодні стратегія інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами стала провідною для більшості розвинених країн світу (США, Великобританія, Швеція, Іспанія)². За такої організації навчання в закладах загальної освіти навчаються і діти, які не мають значних відхилень у розвитку, і діти з особливими потребами, з різними відхиленнями в розвитку. Причому другій категорії дітей створюються додаткові можливості, надається спеціальна підтримка. Загалом дошкільна освіта є важливим етапом для цілісного розвитку дитини. В Україні її зміст органічно пов'язаний з ідеями Нової школи, що забезпечують наступність між дошкільною та початковою освітою в умовах шкільної реформи.

Дошкільна освіта є обов'язковою частиною в системі безперервного навчання. Відповідальними за навчання дитини в дитсадку є її батьки або особи, які їх замінюють, та навчальні заклади, де діти перебувають. За оперативними даними від місцевих органів управління системою освіти, наприкінці 2019 р. 88 % дітей у віці 3-5 років та 96,9 % дітей віком 5-6 (7) років навчалися в дитячих садках. Так, у 2019 р. в Україні працювало 14 898 закладів дошкільної освіти, з яких 201 - приватної, 29 - державної та 14 666 - комунальної форми власності. У них викладали 137 688 педагогів, а здобували освіту 1 278 237 дошкільнят³. В основу інклюзивної освіти покладено ідеологію, яка відкидає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує рівне ставлення до всіх людей та водночас передбачає адаптацію освітнього середовища і створення компенсаційних умов для дітей, котрі мають фізичні, сенсорні або ментальні порушення⁴. Адаптація ж освітнього середовища охоплює не лише пристосування фізичного середовища, а й підготовку педагогів, зміну системи надання індивідуальної та додаткової підтримки, надання учням можливості навчатися за індивідуальними навчальними планами і, відповідно, зміну принципів і процедури оцінки й атестації учнів, що навчаються за такими планами⁵. Якщо коротко сформулювати підхід, який формує модель інклюзивної освіти, то він може виглядати так: інклюзивна освіта орієнтована на те, щоб усі діти, незважаючи на свої фізичні, психічні, інтелектуальні та інші особливості, були включені в загальну систему освіти, тобто навчалися й виховувалися разом зі своїми однолітками за місцем проживання в загальноосвітній школі чи дошкільному закладі освіти, де мають враховуватися їхні особливі освітні потреби і надаватися потрібна спеціальна підтримка.

Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов'язана насамперед з тим, що кількість дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно зростає. На сьогодні дітей, яким потрібна корекція фізичного та (або) розумового розвитку, в Україні понад 1 млн, що становить 12 % від загальної кількості дітей у країні. При цьому інклюзивною освітою охоплено 5,0 % дітей з інвалідністю: станом на 1 січня 2020 р. в Україні було зареєстровано 163,9 тис. дітей з інвалідністю⁶; у навчальних закладах для здобуття повної загальної середньої освіти навчалися 41 557 дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Отже, майже 95,0 % дітей з інвалідністю навчаються в умовах спеціальних навчальних закладів або не здобувають освіти взагалі. З огляду на це мета реалізації інклюзивного підходу - дати всім дітям можливість брати участь у повноцінному соціальному житті, максимально активно долучатися до життя колективу, забезпечуючи в такий спосіб якнайповнішу взаємодію зі суспільством. Інклюзивна освіта на рівні дошкільної освіти полягає в такій побудові освітнього процесу, коли забезпечується можливість включення до нього дітей з різними фізичними, інтелектуальними, соціальними, емоційними та іншими особливостями. При цьому як позитив можна відзначити те, що в Україні наразі функціонує 635 інклюзивно-ресурсних центрів, 43 % шкіл мають інклюзивні класи (18 687 класів), де навчається 25 078 учнів. Забезпечено безперешкодний доступ для осіб з особливими освітніми потребами в 11 775 закладах загальної середньої освіти⁷. болонський україна освіта інклюзивний

Діти, зокрема ті, які мають особливі освітні потреби, можуть здобувати дошкільну освіту:

- у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

- у структурних підрозділах юридичних осіб приватного та публічного права, зокрема закладів освіти;

- у сім'ї - за сімейною (домашньою) формою;

- за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту чи професійну кваліфікацію педагогічного працівника, зокрема тих, які провадять незалежну професійну діяльність;

- за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність⁸.

Наголосимо, що інклюзія - це процес, спрямований на перетворення дошкільних навчальних закладів на заклади з таким освітнім простором, який стимулює та підтримує не тільки дітей, а й всіх членів трудового колективу дошкільного закладу освіти. Вона спрямована на розвиток місцевих громад, які підтримують і високо цінують досягнення кожного члена громади. В Україні реалізацію прав дітей з особливими освітніми потребами розглядають як одне із найважливіших завдань державної політики в галузі освіти, що підтверджується положеннями нового Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 р. № 2145-УШ¹⁰. Згідно з чинним законодавством всі діти мають право на якісну дошкільну, загальну і професійну освіту. Це створює можливості для їхньої успішної соціалізації, повноцінної участі в житті держави, успішної самореалізації в різних напрямах професійної і соціальної діяльності тощо. Зауважимо, що в останні роки дослідники дедалі частіше використовують термін «сегрегація» (від лат. segregatio - відділення¹¹), який раніше вживався переважно в політології. Наприклад, говорили про сегрегацію різних расових громад у недемократичних країнах. У педагогіці терміном «сегрегація» позначають роздільне навчання дітей залежно від їхнього стану здоров'я, ступеня розвитку та інших чинників. Безперечно, варто враховувати, що трапляються випадки, коли діти з важкими інтелектуальними порушеннями не здатні навчатися спільно зі своїми однолітками у загальній школі. Однак невиправдана сегрегація сприймається як порушення природних прав дитини¹². При цьому, на переконання вітчизняних вчених-адміністративістів, з погляду теорії природного права, право є справедливе та гуманне, основним його завданням однозначно визнається забезпечення природних прав і свобод людини та громадянина - життя і здоров'я, честі, гідності, безпеки, права на опір насиллю. З огляду на це будь-яке джерело адміністративного права може вважатися правовим тільки тоді, коли відповідає природному праву й узгоджується з ним¹³.

У сучасному розумінні інклюзія - це процес визнання різноманіття потреб всіх учнів і реагування на їхні дії та вчинки. Інклюзивна освіта - це освіта, яка надає кожному, незважаючи на наявні фізичні, інтелектуальні, соціальні, емоційні, мовні або інші особливості, можливість бути залученим до загального процесу навчання і виховання (розвитку і соціалізації), що згодом допомагає дорослій людині стати рівноправним членом суспільства, знижує ризики її сегрегації та ізоляції¹⁴. Це дає можливість дитині сприймати власні особливості і враховувати особливості інших людей. Якщо дитина з особливими потребами за рівнем психофізичного і мовного розвитку має можливість здобувати освіту в загальному навчальному закладі, то цілком можлива повна інтеграція. У цьому випадку діти з особливими потребами скеровуються в загальні групи дошкільного навчального закладу або школи, але їхня освіта і стан здоров'я мають постійно контролюватися. Якщо дитині з особливими потребами необхідна систематична медико-психологічна допомога кваліфікованих фахівців, то її мають надавати в інших установах (у логопедичному центрі, у поліклініці за місцем проживання, у групі короткочасного перебування спеціальних шкіл, у сурдологічних кабінетах системи охорони здоров'я тощо)¹⁵.

Однак в освітньому середовищі частими є випадки вимушеної інтеграції, коли дитині із сільської місцевості доводиться відвідувати найближчу школу, і це попри її особливі потреби. Крім того, багато батьків вважають (часто справедливо), що дітям з особливими потребами максимально необхідна близькість із сім'єю, постійна увага батьків. З огляду на це можна визначити такі причини вимушеної інтеграції:

- відсутність спеціальних (корекційних) закладів або їх низький авторитет, «погана слава» про ці установи;

- відсутність медико-психолого-педагогічного висновку про те, що дитина дійсно потребує особливих умов для здобуття освіти;

- віддаленість спеціальних (корекційних) закладів від місця проживання дитини, прагнення батьків не віддалятися від дитини, щоб мати можливість часто спілкуватися;

- небажання батьків віддавати дитину в спеціальні установи: родичі нерідко побоюються того, що навчання дитини там «поставить хрест» на подальших можливостях для її освіти, негативно відобразиться на всій долі дитини.

Сучасна вітчизняна освітня система відчуває потребу в подальшій роботі зі створення адаптивного освітнього середовища для дітей, що мають особливі освітні потреби і проблеми в розвитку¹⁶. Мають бути створені умови для ранньої діагностики і необхідна корекція відхилень таких дітей. Важливо організувати їх послідовну соціалізацію та інтеграцію. Одним із напрямів подальшої гуманізації вітчизняної системи освіти можна вважати стратегію інклюзивної освіти. Зокрема, на рівні Міністерства освіти і науки України інклюзивне навчання визначається як система освітніх послуг, гарантованих державою, що ґрунтується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників. Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами навчаються у спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість. Жодна дитина не має відчувати себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів - це головне завдання інклюзії¹⁷.

Сучасна освіта є показником інтелектуального, духовного, культурного, а також соціально-економічного розвитку суспільства. Загострення уваги держави до соціальних проблем, зокрема інклюзії, відображає систему нових підходів до осіб, які мають особливі освітні потреби. Впровадження інклюзивної освіти в Україні є відображенням об'єктивних вимог щодо забезпечення права на якісну освіту громадянам з особливими потребами. Адже їхня соціальна ізоляція негативно впливає на всі сфери їхнього життя та є перепоною для реалізації особистих здібностей і талантів. Тому проблема інклюзії актуальна, оскільки щороку зростає кількість осіб, які потребують отримання спеціальної освіти і послуг в умовах інклюзивного середовища¹⁸. У контексті означених проблем у сфері освіти та інклюзивної освіти зокрема цікавими є питання про індивідуальний освітній маршрут і шляхи подолання труднощів реалізації інклюзії в закладах дошкільної освіти в Україні. У центрі інклюзивної освітньої парадигми лежить принцип відкритої невизначеної особистості, яка сприймає зовнішні умови свого життєвого устрою не як низку бар'єрів, а як низку можливостей. За таких умов людина починає усвідомлювати себе абсолютним суб'єктом свого життя, а світ - як відкриту систему, зорієнтовану на її специфічні потреби. Моделлю особистості в новій парадигмі інклюзивної освіти має стати інноваційна людина. Вона розглядає навколишній світ не як сталу гармонійну структуру, до якої потрібно пристосовуватися, а як сферу пізнавальної та практичної невизначеності, яку треба редукувати як послідовність різноманітних труднощів, які необхідно подолати. Цей принцип відповідає синергетичній концепції будь-яких систем, за якої «слабкий» елемент підсистеми є атрактором її включення до метасистем, а також зоною потенційних змін, які долають дефект і виводять підсистему (людину) на вищий рівень¹⁹. Проте якщо розглядати основні вимоги Болонської системи освіти, що прийнята в європейській системі, то доволі слабкою ланкою є забезпечення індивідуальної траєкторії навчання кожної дитини²⁰. У цьому сенсі розробка і впровадження в освітню практику індивідуального освітнього маршруту для дітей (від дошкільного середовища і аж до вишівської підготовки) сприятиме цілковитому розкриттю людської особистості, реалізації всіх здібностей і талантів, забезпеченню загального блага в суспільстві. Зважаючи на вказане вище, можемо з певністю стверджувати, що в Україні необхідна ефективна реалізація стратегії розвитку інклюзивної освіти на період до 2030 р. і довгострокову перспективу²¹.

Зокрема це стосується:

1. Забезпечення розвитку ранньої корекційної допомоги дітям з інвалідністю та з особливими освітніми потребами.

2. Організації й забезпечення функціонування освітньої вертикалі для всіх категорій осіб з різними порушеннями в розвитку, зокрема осіб з важкими множинними порушеннями розвитку.

3. Підвищення ефективності діагностико-консультативної діяльності психолого-медико-педагогічних комісій та психолого-медико-педагогічних консиліумів дошкільних закладів освіти з визначення спеціальних умов освіти осіб з інвалідністю та осіб з особливими освітніми потребами.

4. Забезпечення більш широкого використання сучасних можливостей інформаційних технологій, опора на які дасть змогу дітям та учням з особливими освітніми потребами бути підготовленими до умов і моделей професійної освіти, де в основі інструментів навчання також лежать інформаційні технології.

5. Розвитку і вдосконалення інклюзивної освіти, що задовольняє освітні потреби і учнів з особливими освітніми потребами, і звичайних учнів, а також батьківське співтовариство, що передбачає створення умов для забезпечення безперервності інклюзивної освіти на всіх етапах освітньої вертикалі.

6. Удосконалення й розробки нового змісту навчання учнів з особливими освітніми потребами на різних рівнях освіти.

7. Організації якісної дефектологічної освіти, вдосконалення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців для роботи з дітьми з інвалідністю та з особливими освітніми потребами.

8. Забезпечення спеціальних умов здобуття освіти для фізичного, психічного, соціального, духовно-морального розвитку учнів з інвалідністю і з особливими освітніми потребами.

9. Забезпечення якісного психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу учнів з інвалідністю та з особливими освітніми потребами в закладах освіти на основі міжвідомчої взаємодії та принципу наступності.

10. Організації й підтримки визначальної ролі сім'ї у вихованні дітей, поваги до авторитету батьків і захисту їхнього домінантного права на виховання і навчання дітей перед усіма іншими особами.

11. Підвищення ефективності співробітництва суб'єктів системи освіти задля вдосконалення змісту й умов навчання учнів з інвалідністю та з особливими освітніми потребами.

Посилання

¹ Національна стратегія розвитку інклюзивної освіти на 2020-2030 роки. URL:https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2019/07/210719-strategiya-inЫyuziya.pdf (дата звернення: 30.06.2021).

² Бондаренко Д. Становлення інклюзивної освіти в ЄС, наслідки впровадження та методи інтеграції в Україні. Київ, 2018. 17 с.

³ Дошкільна освіта. Міністерство освіти і науки України: офіц. вебсайт. URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/doshkilna-osvita (дата звернення: 30.06.2021).

⁴ Горбенко І. Запроваджуємо інклюзивне навчання: з чого розпочати. Практика управління дошкільним закладом. 2018. № 9. С. 55-61.

⁵ Освітнє право: навч. посіб. для студ. гуманіт. ВНЗ / авт. кол.: В.В. Астахов, К.В. Астахова (мол.), О.Л. Войно-Данчиши- на та ін.; за заг. ред. В.В. Астахова; Нар. укр. акад.; Міжнар. фонд «Відродження». Харків: Вид-во НУА, 2011. 188 с.

⁶ Особам з інвалідністю. Міністерство соціальної політики України: офіц. вебсайт. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/ invalidnist.html (дата звернення: 30.06.2021).

⁷ Сергій Шкарлет наголосив на важливості затвердження Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 20212031 роки. Урядовий портал. 2021. 10 лют. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/mmistr-sergij-shkarlet-nagolosiv-na-vazhhvosti- zatverdzhennya-nacionalnoyi-strategiyi-rozvitku-inklyuzivnoyi-osviti-na-2021 -2031 -гоЫ (дата звернення: 30.06.2021).

⁸ Дошкільна освіта. Міністерство освіти і науки України: офіц. вебсайт. https://mon.gov.ua/ua/tag/doshkilna-osvita (дата звернення: 30.06.2021).

⁹ Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад: навч.-метод. посіб. / кол. упоряд.: О.О. Патрикеєва, Н.М. Дятленко, Н.З. Софій, Ю.М. Найда; за заг. ред. В.І. Шинкаренко. Київ: Видавничий дім «Плеяди», 2013. С. 11.

¹⁰ Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-УШ. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 30.06.2021).

¹¹ Сегрегація. Вільна енциклопедія «Вікіпедія». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення: 30.06.2021).

¹² Матяшовська Р.Ю. Гарантії прав осіб дошкільного віку в глобалізаційному суспільстві: дис. ... д-ра філософії: 081 / НУ «Львівська політехніка». Львів, 2019. С. 29.

¹³ Адміністративне право Украіни. Повний курс: підручник / за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Вид. 3. Київ: Акад. адміністр.-прав. наук, 2020. С. 43.

¹⁴ Інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти: керівництво для тренерів: навч.-метод. посіб. Київ, 2018. 174 с.

¹⁵ Пацай Т.В. Алгоритм роботи щодо організації та впровадження інклюзивного навчання у навчальному закладі. Логопед. 2017. № 8. С. 9-12.

¹⁶ Козюбра М. Інклюзивна освіта. Досвід проєкту: зб. статей. Київ: Плеяди, 2013. 96 с.

¹⁷ Інклюзивне навчання. Міністерство освіти і науки України: офіц. вебсайт. URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/inklyuzivne- navchannya (дата звернення: 30.06.2021).

¹⁸ Козуля В. Дефініційний аналіз поняття «інклюзії». Особистість студента та соціокультурне середовище університету в суспільному контексті: зб. наук. праць ГУ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 18 трав. 2020 р.). Київ, 2020. С. 54.

¹⁹ Давиденко Г.В. Теоретико-методичні засади організації інклюзивного навчання у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01. Київ, 2015. 467 с. URL: https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2019/01/ Davidenko_17.11.20l5_diser.pdf (дата звернення: 30.06.2021).

²⁰ Краснощок І.П. Індивідуальна освітня траєкторія студента: теоретичні аспекти організації. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / ред. кол.: А.В. Сущенко та ін. Запоріжжя: КПУ, 2018. Вип. 60. Т 1. С. 101-107.

²¹ Теорія і практика інклюзивної освіти: навч.-метод. посіб. / упоряд. К.М. Бондар. 2-ге вид., допов. Проєкт «Підтримка інклюзивної освіти у м. Кривий Ріг», 2019. С. 18.

Резюме

Реалізація стратегії розвитку інклюзивної освіти в Україні: адміністративно-правовий аспект

Лис О.Г.

У статті досліджено основні стратегічні цілі інклюзивної освіти в Україні в контексті адміністративно-правового регулювання. Зазначено, що дошкільна освіта є важливим етапом для цілісного розвитку дитини. Наголошено, що актуальність проблеми інклюзивної освіти пов'язана насамперед з тим, що кількість дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно зростає. Зроблено висновок, що в Україні необхідна ефективна реалізація стратегії розвитку інклюзивної освіти на період до 2030 р. і довгострокову перспективу.

Ключові слова: інклюзія, інклюзивна освіта, адміністративно-правове регулювання, адміністративна стратегія, права дитини, право на освіту, дитина з інвалідністю, дитина з особливими освітніми потребами.

Резюме

Реализация стратегии развития инклюзивного образования в Украине: административно-правовой аспект

Лис Е.Г.

В статье исследованы основные стратегические цели инклюзивного образования в Украине в контексте административно-правового регулирования. Указано, что дошкольное образование является важным этапом для целостного развития ребенка. Подчеркивается, что актуальность проблемы инклюзивного образования связана прежде всего с тем, что количество детей, которые нуждаются в коррекционном обучении, неуклонно возрастает. Сделан вывод, согласно которому в Украине необходима эффективная реализация стратегии развития инклюзивного образования на период до 2030 г. и долгосрочную перспективу.

Ключевые слова: инклюзия, инклюзивное образование, административно-правовое регулирование, административная стратегия, права ребенка, право на образование, ребенок с инвалидностью, ребенок с особыми образовательными нуждами.

Summary

Implementation of the strategy for the development of inclusive education in Ukraine: administrative legal aspect

Olena Lys

The article examines the main strategic goals of inclusive education in Ukraine in the context of administrative legal regulation. It is emphasized that the urgency of the problem of inclusive education is primarily related to the fact that the number of children in need of remedial education is constantly growing. It is concluded that Ukraine needs effective implementation of the strategy for the development of inclusive education for the period up to 2030 and for long-term perspective. This regards to the following: ensuring the development of early correctional care for children with disabilities and special educational needs; organization and ensuring the functioning of the educational vertical for all categories of persons with various disabilities; increasing the efficiency of diagnostic and consultative activities of psychological-medical-pedagogical commissions and psychological-medical-pedagogical councils of preschool educational institutions to determine special conditions for the education of persons with disabilities and persons with special educational needs; ensuring greater use of modern information technology capabilities, the reliance on which will allow children and students with special educational needs to be prepared for the conditions and models of vocational education; development and improvement of inclusive education; improvement and development of new content of education for students with special educational needs at different levels of education; organization of quality defectologic education, improving training and retraining of professionals to work with children with disabilities and special educational needs; providing special conditions for education for physical, mental, social, spiritual and moral development of students with disabilities and special educational needs; providing quality psychological, pedagogical, medical and social support for students with disabilities and special educational needs in educational institutions on the basis of interagency cooperation and the principle of continuity; organization and support of the decisive role of the family in the upbringing of children, respect for the authority of parents and protection of their prerogative right to the upbringing and education of children over any other person; increasing the effectiveness of cooperation between the subjects of the education system in order to improve the content and conditions of education of students with disabilities and special educational needs.

Key words: inclusion, inclusive education, administrative legal regulation, administrative strategy, rights of the child, right to education, child with disabilities, child with special educational needs.

Размещено на Allbest.ru