Професійна діяльність педагога-вихователя

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТІМ. М. П. ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

На тему: Професійна діяльність педагога-вихователя

Виконала студентка групи: II-ЗБ

Кушніренко Вікторія Олексіївна

Київ - 2022

Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення творчості у роботі педагога-вихователя

1.1 Сутність і специфіка педагогічної творчості

1.2 Творче мислення як важлива складова педагогічної творчості

Розділ 2. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інформаційні технології -- вимога сьогодення, що дозволяє створити суспільство, засноване на знаннях. Новітні інформаційні технології стрімко ввірвались до всіх сфер нашого життя, стали такою ж реальністю, як телефонний зв'язок чи подорожування літаком. Вони спрощують спілкування та співробітництво. Суспільство, яке дбає про своє майбутнє, має усвідомити колосальні можливості, привнесені новими інформаційними технологіями та навчитися грамотно застосовувати їх, у першу чергу, в освіті.

Педагогічна діяльність -- творчий процес.

Творчість - це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання

Поняття педагогічної творчості включає в себе творчу педагогічну діяльність вихователя і творчу навчальну діяльність дошкільника в їхній взаємодії та взаємозв'язку, тобто педагогічна творчість - це особистісно орієнтована розвивальна взаємодія вихователя та дитини, яка зумовлюється певними психолого-педагогічними умовами і забезпечує подальший творчий розвиток особистості і рівня творчої діяльності вихователя.

Добре відомо, що навчити творчості може тільки творча особистість, наділена яскраво вираженими креативними рисами: розвинутою творчою уявою, фантазією та інтуїцією, схильністю до педагогічних інновацій, розвиненістю продуктивного мислення, здатністю до комбінування, свободи асоціацій. Творчий педагог створює у класі атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності дитини, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань, розробку і конструювання нових форм навчальної взаємодії, широкого застосування інтерактивних технологій навчання, спрямованих на розвиток творчої особистості.

Проблема становлення творчої особистості вихователя в тій чи іншій мірі висвітлюється в наукових дослідженнях філософій, психологів і педагогів. Велику увагу розробці даної проблеми приділяли В.І. Андрєєв, Н.А Бердяєв, В.А Бухвалов, І.Г. Геращенко, В.І. Загвязинський, В.А. Кан-Калик, І. Кант, Л.М, Лу ііма, А.К. Маркова, Н.Д. Нікандров, Я.А. Пономарьов, М.М. Потішить, С.А. Рубінштейн, Л.І. Рувинський, С.О. Сисогва, П.Л. Ципок та ін. )У працях цих науковців з'ясовано сутність основних категорій проблеми, визначено специфіку педагогічної творчості та шляхи її реалізації у педагогічному процесі.При всьому розмаїтті вивчення проблеми формуванні майбутнього вихователя як творчої особистості, підготовки його до творчої професійної діяльності, аспект формування у студентів педагогічних навчальних закладів умінь та навичок виховання творчої особистості учня в навчально-виховному процесі, розвитку потенційних можливостей дитини недостатньо досліджений у теоретично-методичному та методичному плані. Разом із цим у системі професійної підготовки майбутнього вихователя, на початкових етапах його залучення до педагогічної праці, існує особливо велика потреба в поглибленні теоретичної та практичної підготовки до творчої професійної діяльності, в озброєнні майбутніх вихователів технологією орієнтації навчально-виховного процесу на розвиток творчих можливостей дошкільника.

Розділ 1. Значення творчості у роботі педагога

Педагогічна творчість - процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з дітьми вихователь передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність дітей, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

В.О.Сухомлинський зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов'язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея - це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності”.

Рівні педагогічної творчості (за І.П. Раченко): рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці.

Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність, науково - дослідна діяльність.

Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу; необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо.

Педагогічна творчість - особистісна якість педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для вдосконалення всього педагогічного процесу. Там, де немає творчості в педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка є бездітною. Обміркування методики і змісту майбутнього навчально-виховного заходу, конкретне їх визначення, планування і проведення - справа індивідуальна. Тому як немає двох однакових педагогів, так і немає двох однакових методик.

На формування педагогічної творчості вихователя в українській педагогіці велику увагу звертає професор С.О. Сисоєва. Педагогічна творчість вихователя, на її думку, - це особистісно орієнтована розвиткова взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу (вихователя й дитини), зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин між ними, спрямована на формування творчої особистості учня і підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вихователя. Формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі вона розглядає як процес фасілітації, тобто полегшення, сприяння творчій навчальній діяльності, стимулювання творчої активності.

Безперечно, педагог - творча людина - до кожного навчально-виховного заходу має ставитися дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових вихованців, що кожний вихованець - це особистість; він повинен враховувати ці обставини, внести особисте «Я» до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно й цікаво. Недаремно Ш.О. Амонашвілі підкреслює: «Діти страждають від нестачі виховательської творчості». Досить образно, але змістовно говорив про необхідність цієї особистісної властивості К.Д. Ушинський: «...Прагнення до діяльності та прагнення до свободи так тісно пов'язані між собою, що одне без одного існувати не можуть. Діяльність має бути моєю, захоплювати мене, виходити з моєї душі і, відповідно, має бути вільною. Свобода потрібна мені тільки для того, щоб здійснити свою справу. Відберіть у людини свободу, і ви заберете у неї істинну душевну діяльність».

С.О. Сисоєва визначає такі принципи педагогічної творчості вчителя: діагностики, оптимальності, взаємозалежності, креативності, доповнення і варіантності.

І, навпаки, там де панує рутина, там немає місця творчості, там домінує сірість, буденність, формалізм, не розвивається думка, погіршується навчально-виховна робота. Одноманітна педагогічна діяльність педагога, по-перше, знищує його самого як особистість і як педагога, по-друге, губить мотивацію діяльності та самовдосконалення у вихованців і, по-третє, формує таких же сірих особистостей. Слова Г.Кершенштайнера про те, що вихователь виховує більше «тим, ким він є, ніж тим, що він уміє», у педагогічній практиці повністю підтверджуються, тому що власний приклад педагога грунтується на його авторитеті. А виховне забарвлення будь-якого навчально-виховного заходу грунтується на авторитеті його керівника.

«...Сутність педагогічної творчості... ми визначаємо як цілісний процес професійної реалізації та самореалізації педагога в освітньому просторі. Особливістю педагогічної творчості є те, що педагог реалізує свої особистісні і професійні творчі потенції засобом творення особистості дитини, а розвиток його творчого потенціалу зумовлений розвитком творчого потенціалу вихованця»48. Тобто без творчості немає натхненної педагогічної діяльності та активної взаємодії між вихователем і вихованцем. Недаремно І. А. Зязюн урок визначає як «театр одного актора». А педагогічна діяльність має бути саме такою.

1.1 Сутність і специфіка педагогічної творчості

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття педагогічної творчості трактується по-різному. В.І. Андрєєв розглядає поняття педагогіки творчості як "науки про педагогічну систему двох діалектично зумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного та гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих колективів". В.С. Шубинський визначає педагогіку творчості як особливу галузь педагогічної науки, яка займається виявленням закономірностей формування творчої особистості. Л.І. Рувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку вихователя нових рішень, постановки нових завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності. Проблемою визначення педагогічної творчості займалися також М.М. Поташник, В.А. Кан-Калик і М.Д.Нікандров. Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вихователя навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання й навчання. Таким чином, мета педагогічної творчості вихователя полягає у створенні сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей кожної дитини в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання.

Отже, педагогічна творчість вихователя - це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей кожної дитини у навчально-виховному процесі для якої притаманні:

· виникнення протиріччя, проблемної ситуації;

· наявність об'єктивних (соціальні, матеріальні) і суб'єктивних (знання, уміння, особистісні якості, мотивація, творчі здібності) умов для творчості;

· об'єктивна чи суб'єктивна новизна й оригінальність процесу та результату;

· соціальна та особиста вага і прогресивність (педагогічна творчість учителя робить певний внесок у розвиток суспільства та особистості);

· діалектична взаємозумовленість впливу на розвиток як дитини, так і самого вихователя зовнішнього і внутрішнього саморуху особистості (виховання й самовиховання, розвиток і саморозвиток тощо). Специфіка педагогічної творчості вихователя розглянута в роботах В.І. Загвязинського, В.А. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташниката інших. У результаті аналізу наукових праць вище перелічених дослідників, виділяємо такі специфічні риси педагогічної творчості вихователя:

· співтворчий характер щодо суб'єкта-об'єкта педагогічної діяльності;

· можливість суб'єктивної новизни й оригінальності процесу і результату;

· обмеженість творчої діяльності педагога часом;

· вплив на педагогічну творчість вихователя багатьох факторів, які важко передбачити.

Відповідно до специфіки педагогічної творчості формується і творча особистість вихователя. Проблеми, пов'язані з цим питанням були розглянуті в роботах багатьох авторів, а саме Ю.П. Азарова, Ю.К. Бабанського, І.А. Зязюна, В.А. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташника, Р.Х. Шакурова та інших. Визначаючи творчість як об'єктивну рису педагогічної діяльності вихователя, Л.М. Лузіна підтвердила, що формування творчої індивідуальності вихователя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя.

В.А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вихователя у творчу:

· усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;

· усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічноїдіяльності, її мети;

· сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання);

· усвідомлення власної творчої індивідуальності. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили найважливіші риси педагогічної креативності вихователя:

· високий рівень соціальної і моральної свідомості;

· пошуково-проблемний стиль мислення;

· розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

· проблемне бачення;

· творча фантазія, розвинена уява;

· специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

· специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "я", бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

· комунікативні здібності;

· здатність до самоуправління;

· високий рівень загальної культури.

Перелік найважливіших рис педагогічної креативності вихователя не є усталеним. Проблема формування творчої особистості вихователя, розвитку його педагогічної креативності сьогодні повною мірою не вирішена. Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до висновку, що рівень творчої діяльності вихователя, визначається, як правило, залежно від того чи іншого конкретного напряму його педагогічної діяльності. Так, наприклад, І.П. Раченко визначає рівні творчої діяльності вихователя, щодо його вміння організовувати свою працю. М.М. Поташник виділяє їх щодо підготовки педагога до заняття чи заходу. В.А. Кан-Калик визначає творчі рівні діяльності вихователя щодо вміння керувати засвоєнням знань через взаємодію з дитячим колективом. Для визначення рівня творчої діяльності вихователя треба розглядати різні напрями його педагогічної діяльності.

Дослідник В. І. Андрєєв визначає п'ять підсистем у творчій педагогічний діяльності.

1. Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вихователем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності дошкільників;

2. Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність вихователя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного дошкільника як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію своїх потенційних можливостей у різних видах діяльності;

3. Організаційно-управлінська підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність вихователя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації;

4. Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність вихователя з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей, педагогічної колективності, створення своєї творчої лабораторії;

5. Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг вихователя.

У цих підсистемах різні вихователі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

1. Репродуктивний передбачає, що вихователь працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям дітей.

2. Раціоналізаторський передбачає, що вихователь на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її;

3. Конструкторський передбачає таку діяльність вихователя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей дитячого колективу, використовуючи існуючі методики, вихователь конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми;

Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

1.2 Творче мислення як важлива складова педагогічної творчості

Безперечно, підвалиною творчості педагога є психолого-педагогічне мислення, яке передбачає нестандартний, пошуковий і інноваційний підхід до організації та проведення педагогічного процесу й постійне його вдосконалення, всебічний аналіз навчально-виховних заходів з точки зору сучасних наукових досягнень, безперервне збагачення свого психолого-педагогічного досвіду й уміння бачити, знайти щось нове, оригінальне в кожному педагогічному явищі, на перший погляд, повсякденному. Сучасне психолого-педагогічне мислення також передбачає відмову педагога від уторованих шляхів здійснення навчально-виховних заходів і сміливе створення власних ефективних методик, які найбільш повно відповідають його індивідуально-психічним особливостям і випливають із сучасних педагогічних концепцій.

Основними характеристиками такого мислення є ясність, чіткість, логічність, системність, послідовність, самостійність, гнучкість, сміливість, оригінальність.

Провідні властивості творчого мислення забезпечують:

1. постійний і систематичний пошук актуальних навчально-виховних проблем, які потребують розв'язання;

2. виявлення оригінальних і нестандартних прийомів і способів вирішення навчально-виховних проблем, труднощів, завдань;

3. послідовне, систематичне і безперервне вдосконалення стилю, методів і форм власної виховної діяльності;

4. творче прагнення до інноваційного здійснення навчально-виховних заходів та широке залучення до їх обгрунтування інших педагогів і вихованців;

5. відкритість для нового і нестандартного, вміння знаходити в них суттєве і перспективне;

6. послідовну і рішучу відмову від стереотипного стилю мислення, розв'язання завдань і здійснення навчально-виховних заходів;

7. здатність сміливо відмовитися від окремих елементів рутинного стилю діяльності та знаходити оптимальні шляхи подальшої діяльності;

8. оптимістичне прогнозування майбутніх виховних дій і передбачення їх результатів тощо.

Сучасний етап розвитку педагогічної думки вимагає такого творчого мислення, без якого неможливі ні її саморозвиток, ні вдосконалення виховного процесу.

педагогічна творчість вихователь мислення

Розділ 2. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в дитячому садку - актуальна проблема сучасного дошкільного виховання. Важливість та необхідність впровадження таких технологій у процес освітньої діяльності відзначалася міжнародними експертами у «Всесвітній доповіді з комунікації та інформації», підготовленому ЮНЕСКО. У нашій країні, за останні 5 років, стався ряд подій, які визначають прискорений розвиток інтернет-технологій в дошкільних установах. Передумови формування системи електронних ресурсів дошкільної освіти представлені на слайді.

В даний час в нашій країні реалізується Стратегії розвитку інформаційного суспільства, яка пов'язана з доступністю інформації для всіх категорій громадян та організацією доступу до цієї інформації. Тому використання інформаційно-комунікаційних технологій є одним із пріоритетів освіти. Інформатизація системи освіти пред'являє нові вимоги до педагога та його професійної компетентності. Комунікативна компетентність педагога передбачає здатність вибудовувати комунікації в різних форматах: усному, письмовому, дискусійному, візуальному, комп'ютерному, електронному. Педагог повинен не тільки вміти користуватися комп'ютером і сучасним мультимедійним обладнанням, але і створювати свої освітні ресурси, широко використовувати їх у своїй педагогічній діяльності.

Комп'ютери в шкільних класах сьогодні вже не сприймаються як щось рідкісне, екзотичне, проте в дитячому саду вони ще не перетворилися на добре освоєний інструмент педагогів. Але з кожним роком сучасні інформаційні технології все міцніше входять в наше життя. Тому, дошкільна освітнє установа, як носій культури та знань, також не може залишатися осторонь.

Інформаційні технології, це не тільки і не стільки комп'ютери та їх програмне забезпечення. Під інформаційно-комунікативними технологіями розуміється використання комп'ютера, Інтернету, телевізора, відео, DVD, CD, мультимедіа, аудіовізуального обладнання, тобто всього того, що може представляти широкі можливості для комунікації.

Використання комп'ютерних технологій допомагає:

· залучати пасивних слухачів до активної діяльності;

· робити освітню діяльність більш наочною та інтенсивної;

· формувати інформаційну культуру у дітей;

· активізувати пізнавальний інтерес;

· реалізовувати особистісно-орієнтований та диференційований підходи у навчанні;

· дисциплінувати самого вихователя, формувати інтерес до роботи;

· активізувати розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння та ін)

У своїй роботі педагог може використовувати такі засоби інформаційно-комунікативних технологій:

ь Комп'ютер

ь Мультимедійний проектор

ь Принтер

ь Відеомагнітофон DVD плеєр

ь Телевізор

ь Магнітофон

ь Фотоапарат

ь Відеокамера

ь Електронні дошки

Так само можна виділити наступні види інтерактивних матеріалів:

ь Фотографії;

ь Відеоролики;

ь Відеофрагменти (фільмів, казок, мультфільмів);

ь Презентації (електронні книги, електронні виставки);

ь Дитячі розвиваючі комп'ютерні ігри;

Можливе створення колекцій цифрових фотографій і мультфільмів.

Зупинимося на перевагах використання інтерактивних матеріалів.

Дані матеріали:

дозволяють збільшити сприйняття матеріалу за рахунок збільшення кількості ілюстративного матеріалу;

Размещено на http://www.allbest.ru/

дозволяють робити поправки під час НОД, виконувати спільну роботу дітей у взаємодії, здійснювати інтерактивну взаємозв'язок дитина - педагог;

використання мультимедійних презентацій забезпечує наочність, яка сприяє кращому сприйняттю і запам'ятовуванню матеріалу, що дуже важливо, враховуючи наочно-образне мислення дітей дошкільного віку;

Размещено на http://www.allbest.ru/

одночасно використовується графічна, текстова, аудіовізуальна інформація;

Размещено на http://www.allbest.ru/

при використанні анімації і вставки відеофрагментів можливий показ динамічних процесів;

за допомогою комп'ютера можна змоделювати такі життєві ситуації, які не можна або складно показати під час освітньої діяльності небудь побачити в повсякРазмещено на http://www.allbest.ru/

денному житті (наприклад, відтворення звуків тварин; роботу транспорту тощо);

використання нових прийомів пояснення і закріплення, особливо в ігровій формі, підвищує мимовільну увагу дітей, допомагає розвинути довільну;

безпосередньо освітня діяльність з вРазмещено на http://www.allbest.ru/

икористанням інформаційно-комунікаційних технологій спонукає дітей до пошукової та пізнавальної діяльності, включаючи й пошук в мережі Інтернет самостійно або разом з батьками;

висока динаміка безпосередньо освітньої діяльності сприяє ефективному засвоєнню матеріалу, розвитку пам'яті, уяви, творчості дітей.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підбір ілюстративного матеріалу до НОД і для оформлення стендів, альбомів, групи, кабінетів (сканування, Інтернет; принтер, презентація).

Створення дидактичних ігор.

Підбір додаткового пізнавального матеріалу до НОД, знайомство зі сценаріями свят та інших заходів.

Обмін досвідом, знайомство з періодикою, напрацюваннями інших педагогів Росії і зарубіжжя.

Оформлення групової документації, звітів. Комп'ютер дозволить не писати звіти та аналізи кожен раз, а достатньо набрати один раз схему і надалі тільки вносити необхідні зміни.

Створення презентацій в програмі Рower Рoint для підвищення ефективності освітніх занять з дітьми та педагогічної компетенції батьків.

Існують наступні види презентацій:

§ Для позначення теми або як супровід до пояснення педагога;

§ Для супроводу невеликих театралізованих сценок чи постановок казок дітьми;

§ Для супроводу свята для дітей або для контролю знань та ін.

§ Для супроводу концерту.

§ Для проведення батьківських зборів.

Особливе місце при використанні ІКТ займає робота з батьками:

1. Мінімізація часу доступу до інформації суб'єктів комунікації;

2. Можливість продемонструвати будь-які документи, фотоматеріали;

3. Забезпечення індивідуального підходу до суб'єкта комунікації;

4. Оптимальне поєднання індивідуальної групової;

5. Зростання обсягу інформації;

6. Забезпечує діалог суб'єктів комунікації (електронна пошта, форум);

7. Оперативне отримання інформації;

8. Розширення інформаційних потоків;

9. Використання ІКТ при проведенні батьківських зборів.

Незважаючи на всі переваги використання інформаційно-комуникаційних технологій, існує і ряд проблем, при їх використанні. І насамперед це реальна загроза здоров'ю, що виникає при ранньому привчанні малюків до комп'ютера.

При використанні даних технологій вихователь, насамперед, повинен керуватися Санітарно-епідеміологічними вимогами до влаштування, утримання та режиму роботи дошкільних установ (Санпін 2.4.1.2660-10): «12.21. Безпосередньо освітню діяльність з використанням комп'ютерів для дітей 5-7 років слід проводити не більше одного разу протягом дня і не частіше трьох разів на тиждень у дні найбільш високої працездатності: у вівторок, середу та четвер. Після роботи з комп'ютером з дітьми проводять гімнастику для очей. Безперервна тривалість роботи з комп'ютером у формі розвиваючих ігор для дітей 5 років не повинна перевищувати 10 хвилин, для дітей 6-7 років - 15 хвилин. Для дітей, які мають хронічну патологію, частохворіючих (більше 4 разів у рік), після перенесених захворювань протягом 2-тижнів тривалість безпосередньо освітньої діяльності з використанням комп'ютера повинна бути скорочена: для дітей 5 років - до 7 хвилин, для дітей 6 років - до 10 хвилин.

Для зниження стомлюваності дітей в процесі безпосереднього здійснення освітньої діяльності з використанням комп'ютерної техніки необхідно забезпечити гігієнічно раціональну організацію робочого місця: відповідність меблів зросту дитини, достатній рівень освітленості. Екран відеомонітора повинен знаходитися на рівні очей або трохи нижче, на відстані не ближче 50 див. Дитина, носить окуляри, має займатися за комп'ютером у них. Неприпустимо використання одного комп'ютера для одночасного заняття двох або більше дітей. Безпосередньо освітню діяльність з використанням дітьми комп'ютерів проводять в присутності педагога або вихователя (методиста)».

Висновки

З появою інформаційного суспільства у сфері освіти відбувається інтенсивне насичення інформаційними продуктами й комп'ютерно-телекомунікаційними інформаційними технологіями. Зазнає суттєвих змін організація навчального процесу. Розширюються можливості вдосконалення методики викладання і навчання у закладах дошкільної освіти.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання - це сукупність методів і технічних засобів застосування інформаційних технологій на основі комп'ютерних мереж і засобів зв'язку для забезпечення ефективного процесу навчання.

Педагог у даний час вчиться користуватися комп'ютерною технікою, оволодіває інформаційними технологіями та вправно застосовує отримані знання і навички для вдосконалення методики заняття.

Інформаційні технології навчання надають і потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, полегшують виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов'язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навантаження під час навчально-пізнавальної діяльності.

Список використаних джерел

1. Концепция информатизации образования // Информатика и образование. - 1988. - № 6. - С.3-31.

2. Геращенко И.Г. Педагогическое творчество и формализм // ЗДО. - 2000. - № 1. - С.2-5.

3. Методика навчання / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. - К.: Генеза, 2006.- 200 с.

4. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М.Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2002. - С.164- 165.

5. Українська педагогіка. Освітній портал.

6. Кадемія М.Ю., Шахіна І.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі : Навчальний посібник / Кадемія М.Ю., Шахіна І. Ю. /- Вінниця, ТОВ «Планер». - 2011. - 220 с. (ст..25-26)

7. Оптимізація навчально-виховного процесу на основі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій

8. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»

Размещено на Allbest.ru

...