Інформаційно-цифрова компетентність викладача в умовах освітнього процесу online

Размещено на http://allbest.ru

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ONLINE

Юрків Ярослава Ігорівна,

доктор педагогічних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Полтава, Україна.

Уже 8 років Україна проходить найтяжчі випробування за часи незалежності: воєнні події на сході України 2014-2022 років; карантин 2020-2022 років; повномасштабна воєнна агресія Росії 2022 року. Безумовно, освітня система у цій ситуації не може повноцінно функціонувати. У цій площині окресленого питання, велика відповідальність за якість освітнього процесу покладена на викладача, на його бажання та вміння знаходити альтернативні форми роботи зі здобувачами вищої освіти, тобто сформовану на високому рівні інформаційно-цифрову компетентність викладача.

Стрімкий розвиток техногенно-інформаційного суспільства поставив необхідність забезпечення у майбутніх випускників закладів вищої освіти відповідних інформаційно-цифрових компетентностей. Окремими аспектами зазначеної проблеми займалися С. Антощук, В. Биков, О. Гриценчук, К. Гринчишина, В. Горленко, І. Іванюк, В. Калінін, Л. Калініна, С. Касьян, О. Коневщинська, О. Овчарук, В. Сидоренко, О. Сисоєва та ін. Проблемі формування інформаційно-цифрової компетентності приділяли увагу В. Горленко, К. Гринчишина, В. Калінін, Л. Калініна, С. Касьян, В. Сидоренко, О. Сисоєва та ін. При цьому докладного вивчення питання щодо застосування можливостей сучасних інформаційних технологій в умовах обмеженого доступу учасників освітнього процесу до навчального закладу дуже мало.

Мета статті: розглянути переваги сформованої інформативно - цифрової компетентності викладача для організації освітнього процесу online.

Цифрові дані та повідомлення (текстові, візуальні) давно стали атрибутом соціальної взаємодії, комунікації, обміну інформацією, навчання. А, в умовах воєнних подій в нашій країні та дистанційного навчання, закладам вищої освіти слід прийняти цей виклик, створюючи гнучке, інтерактивне, персоналізоване, інформаційно насичене, доступне середовище (Жижек, 2017, с. 163).

В європейських еталонних рамках (Сисоєва, 2015) виділено вісім основних компетентностей для навчання протягом усього життя. Серед них - навички роботи з цифровими носіями займає провідне місце. Ця компетентність визначається як впевнене та критичне використання технологій інформаційного суспільства для роботи, відпочинку та спілкування. Основні навички складають: використання комп'ютерів для: пошуку, оцінки, збереження, розповсюдження, подання та обміну інформацією; для спілкування та участі в роботі об'єднаних мереж через Інтернет.

У Концепції «Нова українська школи» (Концепція, 2016) також однією з ключових компетентностей є інформаційно-цифрова компетентність, яка передбачає впевнене, і одночасно критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, публічному просторі та міжособистісному спілкуванні. А також інформаційну та медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічного мислення, роботу з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеки, поняття етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

На думку О. Хуторського, ІКТ-компетенція - це сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що дозволяють за допомогою реальних об'єктів та інформаційно-комунікаційних технологій самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її (Хуторський, 2008).

І. Потапюк, Л. Потапюк зазначають, що, інформаційна компетентність - це уміння за допомогою технічних засобів та інформаційних технологій самостійно шукати, аналізувати та добирати необхідну інформацію, обробляти її, зберігати та передавати, її основними компонентами є:

а) інформаційний (здатність до ефективної роботи з інформацією у всіх формах її подання);

б) комп'ютерний (вміння та навички щодо роботи з сучасними комп'ютерами та засобами ПЗ;

в) застосування (здатність застосовувати сучасні ІКТ для роботи з інформацією та розв'язування різноманітних задач).

Цифрова компетентність - це здатність вміти використовувати цифрові медіа й ІКТ, розуміти і критично оцінювати різні аспекти цифрових медіа і медіа контенту, а також уміти ефективно комунікувати у різноманітних контекстах (Потапюк, 2019).

У статті «Апгрейд» для мозку», І. Воротникова, наголосила, що у світі використовуються прийняті в 2008 році міжнародні стандарти ЮНЕСКО. Визначають три рівні ІКТ-компетентності, які можна дуже просто схарактеризувати - «для себе», «для здобувачів освіти», «для суспільства». Якщо педагог опановує щось нове «для себе» - з цікавості, вивчає якісь основні інструменти, починає потроху щось впроваджувати, але нічого принципово не змінює, - це перший рівень, так звана цифрова грамотність. Другий рівень - коли викладач працює вже зі здобувачами освіти, знає багато корисних ресурсів, активно застосовує на практиці проєктні та інтерактивні технології. Коли педагог досяг третього рівня ІКТ-компетентності, він своїми знаннями ділиться не лише із своїми здобувачами освіти: створюючи сайт або блог, він знає, що побачити опубліковане можуть усі люди (Кулик, 2017).

Знання та вміння педагогічних працівників щодо впровадження інноваційних технологій в освітній процес, дають можливість користуватись ними для створення презентацій, документів чи обговорення різних подій, об'єднують своїх користувачів у віртуальні спільноти. У процесі використання викладачем сучасних інформаційних технологій у здобувачів вищої освіти формуються та удосконалюють вміння: використовувати різні джерела інформації, користуватися новими інформаційними технологіями та ПЗ, переробляти інформацію для отримання певного продукту, критично аналізувати, порівнювати, систематизувати та самостійно опрацьовувати інформацію.

Уміле використання викладачем досягнень ІКТ в умовах освіти online дозволяє зробити навчання цікавим; ефективно вирішує проблему наочності; дає можливість здобувачам освіти шукати необхідний навчальний матеріал у віддалених базах; індивідуалізувати процес навчання; самостійно аналізувати та виправляти допущені помилки; здійснювати самостійну навчально-дослідницьку діяльність (гринев). Тому, впровадження викладачем форм, методів і засобів ІКТ у освітній процес має охоплювати всі види його діяльності викладача в умовах обмеженого доступу до освітнього процесу в аудиторії.

Н. Онещук виокремлює такі основні методи застосування е- комунікацій в освітньому середовищі: пояснювально-ілюстративний, дослідно-пошуковий, контрольний які цілком можна використовувати під час освіти online (Онещук, 2017).

Пояснювально-ілюстративний метод передбачає застосування електронних ресурсів у навчальному процесі: відеофрагменти, готові таблиці, схеми, презентації. Викладачем і здобувачами вищої освіти та створюються презентації, які дозволяють створити інформаційну підтримку під час підготовки та проведення занять або узагальнення знань за вивченим матеріалом.

Пояснювально-ілюстративний метод підвищує пізнавальну активність здобувачів освіти за рахунок наочності й мультимедійних засобів. Дослідно-пошуковий метод орієнтований на активне застосування Інтернет ресурсів. Під час проведення дослідних робіт здобувач освіти виступає в ролі дослідника, аналізує результати свого експерименту і робить висновки, викладач виступає у ролі консультанта.

Дослідно-пошуковий метод підвищує самостійність здобувачів освіти під час пошуку, аналізу інформації, а також самооцінюванні. Контрольний метод (метод контролю й коригування знань, умінь і навичок) дозволяє організувати різні форми перевірки досягнень. В основі даного методу є використання системи тестів на відтворення і застосування на практиці отриманих знань, а також уміння користуватися фактичними знаннями для досягнення поставленої мети відповідно до певних правил, формул, алгоритмів (Сисоєва, 2015).

Так, перебуваючи в ситуації обмеженого доступу до навчального закладу викладач може запропонувати здобувачам освіти лекції у вигляді презентації, інтерактивного плакату, анімованого або відеоконтенту.

На етапі виконання практичних і семінарських вправ використання ІКТ можливе в різних варіантах: від вивчення електронних підручників, виконання завдань у дистанційних курсах до створення власних проєктів або моделей. Цікавою формою може бути переказ пункту плану лекції за допомогою смайликів, аудіо- та відео-файлів, адже це глибша робота з текстом, ніж завчити та забути.

Підготовку до контрольно-модульних за допомогою електронного підручнику який можна завантажити на свій мобільний пристрій. Виконання контрольно-модульних робіт можливе за допомогою тестування з варіантами тестових завдань закритого та відкритого типу; написання есе (електронний або письмовий варіант); виконання творчих проєктів які не вимагають особливих ресурсів до яких обмежений доступ в умовах складної життєвої ситуації (стихійне лихо, воєнні дії, самоізоляція тощо).

Новизна, незвичайність, несподіваність подачі навчального матеріалу здатні не тільки викликати миттєвий інтерес, але і пробудити емоції, що породжують бажання вивчити матеріал глибшого, тобто задіяти стійкість інтересу. В умовах віддаленого навчання - це особливо актуальне питання, адже викладач не має можливості тримати увагу здобувачів освіта та контролювати інтерес аудиторії до представленого матеріалу.

Не можемо не звернути уваги на онлайн-сервіс Google Клас (https://classroom.google.com), який підтримується також і мобільним додатком Google Classroom. Даний сервіс дозволяє викладачу створювати дистанційні курси; зручно публікувати, коментувати та оцінювати завдання; організувати спільну роботу та ефективна взаємодію всіх учасників освітнього процесу.

У таких дистанційних курсах можна створювати завдання з тестами та інші види завдань, робити оголошення для здобувачів освіти та створювати питання для обговорення. Використання елементів дистанційної освіти в університеті дозволяє: розширити комунікативну сферу здобувачів освіти та викладачів за допомогою ІКТ; розвивати в здобувачів освіти навички самостійної роботи та самоосвіти; формувати цілісну інформаційно-цифрову компетентність усіх учасників освітнього процесу.

Особливої уваги в умовах освіти online заслуговує неформальна освіта - онлайн-курси. Онлайн-курси - це заздалегідь записані лекції, автоматизовані завдання, які оцінюють рівень знань слухачів, і форум, на якому можна спілкуватися з викладачами. Витрати на навчання з розрахунку на одного здобувача вищої освіти будуть мінімальними. Необхідний курс найвищої якості можна розробити максимум за півроку. Заняття онлайн дають можливість здобути базові знання і підвищити свій рівень освіти. Така форма використання цифрових технологій в організації навчального процесу є набагато ефективнішою, ніж просто дистанційні уроки. Викладач може оперативно проконтролювати, як здобувачі освіти засвоюють матеріал, спрямувати їхні зусилля в потрібне русло та спонукати кожного до подальшої роботи. Звісно, технології такого поєднання можуть бути різними. За змішаного навчання замість лекції здобувачі освіти дивляться онлайн-лекції, можуть ставити запитання на форумі курсу. В офлайні залишається робота на семінарах, виконання лабораторних робіт тощо. Й обов'язково - індивідуальний контроль над результатами навчання (Галата, 2017 с. 8).

Прекрасною альтернативою освіті online є система Moodle - модульно об'єктивно зорієнтоване середовище навчання. Це система, яка містить у собі всі курси дисциплін і кожен учасник освітнього процесу може входити в цю систему і працювати з тим чи іншим курсом, самостійно оцінювати свій рівень оволодіння навчальним матеріалом, отримати об'єктивну оцінку знань (Буйницька, 2012).

Усе більшої популярності набирає розроблена українськими науковцями електронна платформа mobiSchool. Ідеєю авторської розробки стало: 1) спрямування на організацію та підтримку всіх функцій освітнього процесу: навчальної, розвиваючої, виховної, стимулюючої (мотиваційної) і організаційної (управлінської); 2) використання його за всіх форм навчання.

Задумкою започаткованого стало вирішення проблем:

• організації та підтримки неперервності й доступності навчання у закладі освіти, незалежно від подій, які цьому заважають;

• забезпечення кожного громадянина України доступом до

якісного навчання;

• неперервний розвиток та підвищення рівня інформаційно-цифрової компетентності педагогів.

Дана платформа відрізняється від більшості відомих систем управління навчанням, до яких можна її віднести, тим, що забезпечує одночасне й узгоджене функціонування всіх зазначених нижче складників розробленого ЕОР:

• електронного кабінету управління;

• електронних навчальних кабінетів;

• електронних кабінетів здобувачів освіти /батьків;

* web-бібліотеки, що містить адаптований до завдань і специфіки ЗО, навчально-методичний контент.

Її особливості: створений web-прототип ЗО є автентичним - формується відповідно до вимог та потреб ЗО (закладено «принцип лего»); забезпечується е-підтримка та організація всіх форм навчання онлайн та офлайн; створення та зберігання е-портфоліо здобувачів освіти та педагогів; організація та підтримка інтегрованого навчання; залучення до дистанційної роботи в ЗО інноваційних, креативних педагогів (фахівців різних галузей), які проживають в інших населених пунктах; не потребує придбання додаткового обладнання (Карташова, 2016).

Що стосується віку викладача, це не повинно бути обмеженням для застосування ІКТ. Те, що літньому викладачу доведеться вчитися чогось нового, має свої плюси. По-перше, згідно з концепцією навчання протягом життя, варто звикати до постійної самоосвіти. По-друге, викладач, який забув, як це бути здобувачем освіти, знову опиняється в цій ролі. Йому корисно побачити, що певний спосіб подання інформації юнакам не підходить у силу обмеженого доступу до комп'ютеру, інтернету, тому для здобувачів освіти слід шукати варіанти які будуть задовольняти потреби всіх учасників освітнього процесу.

Отже, такі виклики сьогодення, як пандемія COVID-19, воєнні дії в Україні, спричинили стрімкий перехід до використання технологій дистанційного та електронного навчання, мобільного навчання, навчання із залученням інтерактивних методик, навчання за технологією тренінгу тощо. Дистанційне навчання ставить не тільки нові цілі перед здобувачами освіти, але й, насамперед, нові вимоги перед педагогами, які повинні постійно вдосконалювати прийоми та засоби навчання та управління у зв'язку з ситуацією в країні). Подальші наукові дослідження плануємо присвятити питанню формування інформаційно- цифрової компетентності сучасного викладача закладу вищої освіти.

Список використаної літератури

1. Жіжек С. Чума фантазий. Перев. с англ. Е. С. Смирновой. Харків : Гуманітарний центр, 2017. 388 с.

2. Сісоєва С. О. Різниця зрозуміти. Чи постраждає зміст закону? Освіта: Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. 2015. № 26-27. C. 8.

3. Концепція «Нової української школи». 2016. URL:

https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola- compressed.pdf (дата звернення: 17.01.2022).

4. Хуторской А. В., Хуторская Л. Н. Компетентность как дидактическое понятие: содержание, структура и модели конструирования. Проектирование и организация самостоятельной работы студентов в контексте компетентностного подхода: Межвузовский сб. науч. тр. Тула : Изд-во Тул. гос. пед. ун-та им. Л. Н. Толстого, 2008. Вып. 1. С. 117-137.

5. Потапюк І. П., Потапюк Л. М. Інформаційно-цифрова компетентність як чинник забезпечення реформування освіти в Україні. Устойчивое развитие экономики: состояние, проблемы, перспективы : сб. труд. XIIIМеждунар. научно-практ. конф. (г. Пинск, 26 апреля 2019 г.). Пинск, 2019. С. 241-243.

6. Кулик Н. «Апгрейд» для мозку. Освіта України. 2017. 30 січ. С. 7.

7. Онещук Н. В. Методи використання комп'ютерних технологій на заняттях біології. Молода наука України. Перспективи та пріоритети розвитку : матеріали VII Всеукраїнської з міжнародною участю науково-практичної заочної конференції (м. Одеса, 27-29 липня 2011 р.) / Національний університет «Одеська політехника». Одеса, 2011. С. 114-115.

8. Галата С. Змішана освіта: подружити «онлайн». Освіта України. 2017. Лютий. С. 8-9.

9. Буйницька О. П. Використання віртуального навчального середовища при підготовці фахівців соціальної сфери. Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2012. № 1. С. 183-190.

10. Карташова Л. А. Відкритий мережевий ресурс «Accent»: інноваційні можливості для освітян. Комп'ютер у школі та сім'ї. 2016. № 5 (133). С. 3-7.

11. Гриневич Е. А. Организация дистанционного обучения в системе Moodle. Методические указания для преподавателей. Минск : БГАТУ, 2008. 81 с.

12. Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні компетенції для навчання протягом всього життя». 2006. URL: https://www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_975 (дата звернення: 14.01.2022).

13. Шеншев Л. В. Комп'ютеризація шкільного навчання як комплексна проблема. Психологія. 1997. № 1. С. 16.

Юрків Я.І.

Інформаційно-цифрова компетентність викладача в умовах освітнього процесу online

У статті розглядається питання інформаційно-цифрової компетентності викладача під час дистанційної системи навчання, як можливість досягнути значних результатів в умовах освіти online. Надаються визначення термінам «інформаційна компетентність», «цифрова компетентність». Проаналізовано сучасні системи віддаленого доступу до освіти. Запропоновано форми організації навчального процесу в умовах освітнього процесу online. Наголошується, що при такому підході до навчання, в здобувачів освіти поступово формуються інформаційна та медіа-грамотність, логічне та алгоритмічне мислення, закладаються навички основ програмування та безпеки в Інтернеті, а також поняття етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність).

Ключові слова: інформаційно-цифрова компетентність, дистанційне навчання, учасники освітнього процесу, інформаційно-комп'ютерні технології.

інформаційно цифрова компетентність викладач освіта online

Юркив Я.И.

Информационно-цифровая компетентность преподавателя в условиях образовательного процесса online

В статье рассматривается вопрос информационно-цифровой компетентности преподавателя во время дистанционной системы обучения, как возможность достичь значительных результатов в условиях образования online. Предоставляются определения терминам «информационная компетентность», «цифровая компетентность». Проанализированы современные системы удаленного доступа к образованию. Предложены формы организации учебного процесса в условиях образовательного процесса online. Отмечается, что при таком подходе к обучению у соискателей образования постепенно формируются информационная и медиа-грамотность, логическое и алгоритмическое мышление, закладываются навыки основ программирования и безопасности в Интернете, а также понятия этики работы с информацией (авторское право, интеллектуальная собственность).

Ключевые слова: информационно-цифровая компетенция, дистанционное обучение, участники образовательного процесса, информационно-компьютерные технологии.

Yurkiv Ya.

Information and Digital Competence of the Teacher in the Educational Process Online

The article considers the issue of information and digital competence of the teacher during the distance learning system as an opportunity to achieve significant results in online education. It is noted that distance learning sets not only new goals for students, but also, above all, new requirements for teachers, who must constantly improve the methods and tools of teaching and management in connection with the situation in the country. This requires a high level of information and digital competencies of all participants in the educational process. Definitions of the terms «information competence», «digital competence» are given. Modern systems of remote access to education are analyzed. Forms of organization of educational process in the conditions of educational process online are offered. It is noted that with this approach to learning, students are gradually developing information and media literacy, logical and algorithmic thinking, skills in programming and security on the Internet, as well as the concept of ethics with information (copyright, intellectual property).

It is proved that today's challenges, such as the COVID-19 pandemic, military action in Ukraine, have led to a rapid transition to the use of distance and e-learning technologies, mobile learning, learning with interactive methods, training in training technology and more.

Key words: information and digital competence, distance learning, participants in the educational process, information and computer technologies.

Размещено на Allbest.ru