Естетичне виховання молодших школярів засобами хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Естетичне виховання молодших школярів засобами хореографії

Котов Володимир Григорович,

Плюхіна Наталія Петрівна,

Котов В. Г., Плюхіна Н. П. Естетичне виховання молодших школярів засобами хореографії

Розглядаються аспекти та ролі педагога та родини в хореографічному мистецтві. естетичне виховання школяр інтелектуальна самоосвіта

Ключові слова: естетичне виховання, молодші школярі, хореографічне мистецтво, народний танок, естетична культура педагога.

Котов В. Г., Плюхина Н. П. Естетическое воспитание младших школьников средствами хореографии

В статье рассматривается роль эстетического воспитания в формировании личности младших школьников. Одним из ведущих средств эстетического воспитания есть искусство танца. На протяжении веков одним из универсальных средств эстетического воспитания было и остается искусство танца, представляющее цельную картину мира в системе взглядов, мыслей, чувств, эмоций и их образов. В ходе цивилизационных преобразований изменялся эстетически-

воспитательный статус народной хореографии, детерминировавшейся ролью и местом в системе государственности, образования и культуры. С глубокой древности и до конца XIX века в культурной жизни общества хореографическая деятельность рассматривалась по разным аспектам. Большое значение в статье придается формированию эстетической культуры учителя. Именно качественная оценка, умение испытывать богатство окружающего мира, умение распознавать внешние проявления эмоциональной жизни учащихся, ибо именно эмоции превращают чувственный акт отражения в эстетический акт восприятия предметов и явлений окружающей действительности. Под эстетической оценкой учителя мы понимаем сопоставление эстетических качеств предмета или явления с их эстетическими идеалами с целью последующего использования полученных понятий, представлений и суждений в разных видах эстетической деятельности. Процесс формирования эстетических суждений, вкусов, идеалов формируется у педагогов путём интеллектуального самообразования. В области эстетической культуры учителя входят знания по эстетике природы, труда, быта и человеческих отношений, основ методики эстетического образования и воспитания. Содержание основ искусствоведческой подготовки учителя составляют знания по музыковедению, литературоведению, хореографическому искусству, а также фольклористике и культуре речи. Следует отметить, что в основе практически-конструктивной области эстетической деятельности учителя лежит воплощение в воспитательный процесс, приобретенных в ходе духовно-созерцательной деятельности эстетических переживаний, эмоций и чувств, с одной стороны, а также эстетических понятий, суждений, представлений, идеалов - с другой. Конструктивная эстетическая деятельность учителя - это создание эстетической обстановки для воспитания школьников, т. е. использование существующих и создания нових, воспитывающих возможностей природной, художественной, производственной работы детей и юношества, их общения и быта, а также художественно-эстетической деятельности самого учителя в воспитательной и внеклассной деятельности с учениками.

Рассматриваются аспекты и роль педагога и семьи в хореографическом искусстве.

Ключевые слова: эстетическое воспитание, младшие школьники, хореографическое искусство, народный танец, эстетическая культура педагога.

Коїот V., Pliukhina N. Esthetic Education of Junior Schoolchildren by Choreography Means

The article highlights the role of esthetic education for personality formations of junior schoolchildren.. One of the leading means of aesthetic education is the art of dance. For centuries, one of the universal means of aesthetic education has been and remains the art of dance, which represents a holistic picture of the world in the system of views, thoughts, feelings, emotions and their images. In the course of civilizational transformations, the aesthetic and educational status of folk choreography changed, which was determined by its role and place in the system of statehood, education and culture. From ancient times until the end of the XIX century in the cultural life of society choreographic activity was considered from different aspects. The article focuses on the formation of the teacher's esthetic culture. Qualitative assessments, the ability to feel the world values, the ability to recognize the external manifestations of students' emotional life turn the sensory act of reflection into an esthetic act of object's or phenomenon's understanding in the reality context. The article points out that the teacher's esthetic assessment is the comparison of object's or phenomenon's esthetic qualities with their esthetic ideals in order to further using these concepts, ideas and statements for various types of esthetic activities. The process of formation of teachers' esthetic statements, tastes, ideals can be formed by intellectual self-education. The field of aesthetic culture of the teacher includes knowledge of aesthetics, nature, work, life and human relations, the basics of methods of aesthetic education and upbringing. The content of the basics of art training of teachers is knowledge of musicology, literature, choreography, as well as folklore and language culture. It should be noted that the basis of practical and constructive field of aesthetic activity of the teacher is the embodiment in the educational process acquired during the spiritual and contemplative activities of aesthetic experiences, emotions and feelings, on the one hand, and aesthetic concepts, judgments, ideas, ideals - on the other. Constructive aesthetic activity of a teacher is the creation of an aesthetic environment for the education of students, ie the use of existing and creation of new aesthetic, educating opportunities for natural, artistic, educational and industrial work of children and youth, their communication and life, as well as artistic and aesthetic activities of teachers. and extracurricular activities with students.

Teachers' and family's aspects and roles are considered in the sphere of choreographic art.

Key words: esthetic education, junior schoolchildren, choreographic art, folk dance, teacher's esthetic culture.

Естетичне виховання має на меті розвиток почуття сприймати і розуміти прекрасне через поведінку, вчинки, природу. Особлива увага приділяється мистецтву як засобу формування естетичних понять, поглядів, почуттів, смаків, виховувати потребу і здатність створювати прекрасне в житті і мистецтві. Сьогодні все більш актуальності набуває визнання розуміння того, що реальність світу створюється багатьма голосами культур із власними дискурсами.

Для нового стилю мислення характерне прийняття культурної різноманітності «консесної раціональності», яка виникає в результаті обговорення різноманітних ідей, альтернативних суджень, варіативних перспектив. Мистецтво акумулює емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етно- національної специфіки, тому воно є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів громадянської позиції, цінності мистецтва, з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Одним з головних засобів формування системи естетичного виховання є хореографічне мистецтво. Його засоби передають змогу зрозуміти різними народами смислову інформацію, особистість при цьому вступає в невербальний образ -діалог з різними культурами минулого і сучасного, навчають розуміти інших, розширюють власний духовний світ і його унікальність і самобутність.

В Концепції розвитку естетичного виховання сучасної України, мета виховання реалізується через оволодіння дітьми та молоддю, основами народного мистецтва, музики, культури, усної народної творчості, національної і світової культури. Проблему вивчення ролі естетичного виховання на різних етапах розвитку педагогічної науки вивчали такі видатні вчені як Д. Кабалевський, В. Сухомлинський, К. Ушинський.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що в дитячій хореографії досліджувалися особливості виховного потенціалу хореографії взагалі та культурологічного значення дитячого танцю зокрема (М. Михайлова, Є. Горбина); використання традицій народної хореографії (Е. Мартиненко, А. Шевчук); музично-ритмічний розвиток дітей як складова частина хореографічного навчання (О. Халабурдіна, Б. Колногузенко); особливості дитячої танцювальної творчості; поліхудожній підхід до засвоєння дітьми танцювальної культури на основі створення синкретичної атмосфери мистецтва (П. Фріз). Існує низка науково-педагогічних досліджень, в яких хореографія розглядається як один здопоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку (І. Гищенко, Л. Бондаренко та інші).

У багатьох працях науковців і практиків підкреслюється роль хореографічної культури, розвитку ритміки для формування особистості. Танець виступає засобом духовного освоєння дійсності пізнання прекрасного, прилучення до скарбів народної творчості.

Мета статті полягає у визначенні та розкритті проблеми хореографічних засобів у розвитку естетичного виховання молодших школярів.

У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головною складовою діяльності школи, а моральне, естетичне, духовне становлення особистості - її найважливішими цінностями і напрямами.

Школа повинна передавати підростаючому поколінню такі цінності, як громадянськість, правдивість, повагу до інших, почуття обов'язку перед суспільством, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис), тощо. Сьогодні в Україні запроваджено концепція художньо-естетичного виховання учнів. Глобалізація як провідна ознака сучасності в соціокультурному процесі в Україні, що формується на грунті багатовікових вітчизняних традицій і в загальному контексті європейської та світової інтеграції з орієнтації на загальнолюдські фундаментальні демократичні цінності громадянського суспільства, зумовлюють необхідність осмислення концептуальних засад художньо-естетичного виховання школярів. Згідно з Концепцією, мета художньо-естетичного виховання полягає у сприйманні інтерпретації мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формування в учнів особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, розвитку естетичної свідомості, загально-культурної і художньої компетентності, здатності до самореалізації, потреби в духовному самовдосконаленні (Концепція позашкільної освіти та виховання, 1997).

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, виховні, розвиваючи аспекти. В Концепції вказані принципи, за якими має втілюватись, а саме гуманістичний та творчий підхід учнів, добровільність, індивідуальний підхід, врахування вікових та природних особливостей дітей. Естетичне виховання - складний, історично обумовлений процес, який своїми корнями уходить у глибину віків, а також є невід'ємною частиною людського буття. Без теорії не може бути практики, особливо якщо це стосується виховання майбутніх поколінь. Кожна доба розвитку людства мала свою теорію виховання, в результаті чого ми отримали величезне надбання, які в умовах сьогодення потребують обґрунтування та визначення ролі індивідуального підходу в естетичному вихованні особистості. Змістовний аспект передбачає залучення молоді до справжніх естетичних цінностей, які виробляло людство, виходячи з справді прекрасних виявів людського життя, оспіваних у художніх образах митцями, де високо цінувалось розуміння прекрасного. Педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання усю сукупність різноманітних засобів і форм, що пробуджують і розвивають у школяреві естетичне ставлення до життя, до літератури, мистецтва. Протягом століть одним з універсальних засобів естетичного виховання було і залишається мистецтво танцю, що представляє цілісну картину світу в системі поглядів, думок, почуттів, емоцій та їх образів. У ході цивілізаційних перетворень змінювався естетично-виховний статус народної хореографії, яка детермінувалась роллю і місцем в системі державності, освіти та культури. З глибокої давнини і до кінця ХІХ століття в культурному житті суспільства хореографічна діяльність розглядалась з різних аспектів:

- засіб естетично-духовного;

- естетично-фізичного розвитку людини (період Античності);

- невербальна комунікація (період Середньовічча);

- естетичних розваг (епоха Відродження);

- естетичного розвитку дітей аристократії (період Просвітництва);

- естетично-духовного розвитку осіб середнього і вищого прошарку суспільства (епоха Модерна) (Фріз, 2006).

У сучасній системі естетичного виховання танцю відводиться значне місце. Це пов'язано з тим, що він впливає на формування смаків потреб особистості, формує позитивні якості (впевненість тримати себе перед аудиторією, поважати інших), розвиває комунікативні здібності. Естетичне віддзеркалення дійсності - це оціночний вид пізнання. Для характеристики рівня естетичної культури важливе для індивіда, що він насправді, і в мистецтві, також, оцінює як прекрасне або як потворне, над чим сміється, а від чого приходить в захоплення. Здібність до естетичного сприйняття явищ природи з'явилась набагато пізніше ніж естетична оцінка виробів людських рук і плодів людської праці. Це результат досить складного і довгого розвитку відчуттів.

Отже, основним чинником і показником рівня естетичної культури особистості в розвиненому суспільстві є ступені розвиненості і характер її естетичних оцінок, уявлень, здатність естетичного і художнього сприймання, вироблення смаків і ідеалів. Ступень замученості до активної художньої творчості, наявність розвиненості естетичних аспектів праці, природі, творчості, повинні розглядатися в комплексної взаємодії. Витвори мистецтва, де прекрасне і потворне, трагічне і комічне, низенне і піднесене, красиве і витончене в самому житті з'являється в художньо-перетвореному, в якійсь мірі очищеному від випадкових моментів і естетично-змістовному вигляді є визначальним чинником такого виховання. Кожна національна хореографічна культура має певний комплекс рухів і своєрідну специфічну манеру виконання. Танцювальне мистецтво з незапам'ятних часів займало в житті людини важливе місце. Вже в наскальних малюнках, створених кілька тисяч років тому, зустрічаються зображення танцюючих людей. Танець виник тоді, коли почуття, виражені в русі і жесті підкорилися ритму або музиці. В основі танців наших предків лежали рухи, пов'язані з працею людини. Особливий важель народний танець має для учнів молодших класів. Танець виступає засобом духовного освоєння дійсності, пізнання прекрасного, прилучення до скарбниці народної творчості. Знайомство з народною творчістю не тільки збагачує знання дітей, але і виховує повагу до культури інших народів. Тому метою хореографічної роботи є виховання в учнів важливих духовних цінностей. Треба пам'ятати, що танець як мистецька дія не може бути безідейним, бо він, як і інші види мистецтва, сприяє формуванню світогляду (Громов, 2004). З перших днів занять у хореографічному колективі дитина занурюється в атмосферу вдумливого піклування про естетичне виховання. Через створення образів танцювальних рухів, дитина привчається спостерігати навколишній світ, щоб передати його прояв в танцювальних образах. Керівник дає індивідуальне завдання дітям уявити і представити у танці найулюбленіші казкові образи, образи тварин, краси навколишньої природи. Саме через них починається формування почуття прекрасного. Через характерний танець учні передають особливості побуту народу, його традиції, взаємовідносини. Образи характерного танцю безпосередньо пов'язані з формуванням моральної культури особистості, яскраві характери героїв навчають учнів певним моральним нормам. Враховуючи особливості народної хореографії, учні ознайомлюються з етнічною та національною культурою, розширюють свій кругозір, підтримують та розвивають пізнавальний інтерес. Ми можемо прослідкувати, як через хореографічне мистецтво учні долучаються до найкращих надбань народу з історії, літератури, етнографії, народознавства, театрального мистецтва. Через образи та твори українських письменників, акторів, учні прилучаються до скарбниці культурних надбань народу. Головне завдання у розвитку естетичного виховання має естетична культура вчителя. Саме якісна оцінка, вміння відчувати багатство оточуючого світу, вміння розпізнавати зовнішні прояви емоційного життя учнів, бо саме емоції перетворюють чуттєвий акт відображення в естетичний акт сприймання предметів і явищ оточуючої дійсності. Під естетичною оцінкою вчителя, з нашої точки зору, полягає у співставленні естетичних якостей предмета чи явища з їх естетичними ідеалами з метою наступного використання одержаних понять, уявлень і суджень у різних видах естетичної діяльності. Процес формування естетичних суджень, смаків, ідеалів формується у педагогів шляхом інтелектуальної самоосвіти (Шевчук, 2008).

До галузі естетичної культури вчителя входять знання з естетики, природи, праці, побуту і людських відносин, основ методики естетичної освіти і виховання. Зміст основ мистецтвознавчої підготовки вчителя складають знання з музикознавством, літературознавством, хореографічного мистецтва, а також фольклористики і культури мови. Треба відзначити, що в основі практично-конструктивної галузі естетичної діяльності вчителя лежить втілення у виховний процес, набутих у ході духовно-споглядальної діяльності естетичних переживань, емоцій і почуттів, з одного боку, а також естетичних понять, суджень, уявлень, ідеалів - з другого. Конструктивна естетична діяльність вчителя - це створення естетичної обстановки для виховання школярів, тобто використання наявних і створення нових естетичних, виховуючи можливостей природничої, художньої, навчальної та виробничої праці дітей та юнацтва, їх спілкування і побуту, а також художньо-естетична діяльність самого вчителя в виховній та позакласній діяльності зі школярами.

Педагог повинен бачити красу в усьому - в природі, праці, побуті, людських взаєминах. І не тільки бачити, а і створювати її у житті, у гармонії внутрішнього світу особистості, у гармонійних стосунках, через красиве до людяного - такий девіз повинен бути головним у естетичній культурі вчителя. При такому розгляді педагогічна діяльність від початку до кінця є естетичною, творчою, бо починається із сприймання кожного учня як неповторної особистості, яка наділена прекрасними задатками та прагненнями. Саме хореографічна діяльність вимагає бачення перспективи розвитку дитини в образі гармонійної, унікальної, прекрасної особистості і полягає у керівництві рухом до цієї мети через створення умов: максимально-гармонійних стосунків, взаємодії з оточуючим світом (Колногузенко, 2008). Хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання ми розглядаємо в комплексі з різними напрямами виховного процесу: фізичним, моральним, патріотичним, сімейним, національним та іншими. Створюючи атмосферу, яка сприяє розвитку комунікативної культури в процесі занять, педагог привчає дітей до спілкування з навколишнім світом та різними ситуаціями соціального середовища. Саме через хореографічне мистецтво у дітей формується національна свідомість, любов до рідного краю, родини, батьківщини. Вивчаючи побут народу, його традиції, обряди, учні навчаються бачити красу через народний стиль танцю, особливості костюмів, розвиваються естетичні смаки та почуття (Халабурдіна, 2005).

В процесі танців учні навчаються допомагати один одному, співпрацювати в колективі, і особливу роль грає сім'я. Батьки залучаються до спільної діяльності дітей, створюють комфортні умови навчання і виховання, слідкують, щоб не було фізичного та психічного перенавантаження. Головне в розвитку естетичних смаків - підтримка інтересів самої дитини, розвиток, бажання займатися вибраною діяльністю, стимулювати емоційно-вольову сферу. Педагог повинен надати батькам педагогічну підтримку та роз'яснення питань, особливостей занять хореографічним мистецтвом. Особливу увагу слід приділити наявності режиму навчання і відпочинку, вмінню розподіляти свій час, виховувати дисциплінованість та вольові якості.

Таким чином, в ході нашого дослідження, ми прийшли до висновків, що хореографічне мистецтво займає важливу роль в естетичному вихованні молодших школярів. Саме через танок відбувається формування гуманістичних та пізнавальних інтересів. Він сприяє укріпленню фізичного здоров'я, розвиває якості сили, рухливості, формує красу рухів. Через засоби хореографії відбувається розвиток творчих здібностей, мотивації, художньо-образного, асоціативного мислення, стимулювання проявів імпровізації.

Список використаної літератури

1. Бондаренко Л. Методика хореографической работы в школе. Киев, 1998. 342 с.

2. Годовський В. М., Арабська В. І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. Рівне : РДГУ, 2000. 76 с.

3. Громов Ю. І. Виховання танцем. С.-П. : Гуманітарний університет, 2004. 210 с.

4. Колногузенко Б. М. Хореографічне мистецтво. Харків : ХДАК, 2008. 224 с.

5. Концепція позашкільної освіти та виховання. Освіта. 1997. С. 8-10.

6. Мартыненко Е. В. Педагогические условия формирования хореографических умений детей 5-6 летнего возраста в дошкольных учреждениях : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Бердянский гос. пед. ун-т. Бердянск, 2005. 24 с.

7. Фріз П. І. Теорія і методика хореографічної роботи з дітьми: навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Хореографія». Дрогобич : ДДПУ, 2006. 198 с.

8. Халабурдіна О. В. Музично-хореографічні традиції України у дошкільній освіті на сучасному етапі. Соціум. Наука. Культура. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://intkonf.org/halaburdina-ov- muzichno-horeografichni-traditsiyi-ukrayini-u-dochkilniy-osviti-na- suchasnomu-etapi/.

9. Шевчук А. Дитяча хореографія: програма та навчально-методичне забезпечення хореографічної діяльності дітей від 3 до 7 років: навчально-методичний посібник. Київ : Шкільний світ, 2008. 128 с.

References

1. Bondarenko, L. (1998). Metodika horeograficheskoj raboty v shkole [Methods of choreographic work at school]. Kiev [in Russian].

2. Hodovskyi, V. M., & Arabska, V. І. (2000). Teoriia i metodyka roboty z dytiachym khoreohrafichnym kolektyvom [Theory and methods of working with children's choreographic team]. Rivne: RDHU [in Ukrainian].

3. Hromov, Yu. І. (2004). Vykhovannia tantsem [Education by dance]. S.-P. :

Humanitarnyi universytet [in Ukrainian].

4. Kolnohuzenko, B. M. (2008). Khoreohrafichne mystetstvo [Choreographic art]. Kharkiv: KhDAK [in Ukrainian].

5. Kontseptsiia pozashkilnoi osvity ta vykhovannia [The concept of extracurricular education and upbringing]. (1997). Osvita - Education, 8-10 [in Ukrainian].

6. Martynenko, E. V. (2005). Pedagogicheskie usloviya formirovaniya horeograficheskih umenij detej 5-6 letnego vozrasta v doshkol'nyh uchrezhdeniyah [Pedagogical conditions for the formation of choreographic skills of children 5-6 years of age in preschool institutions]. Extended abstract of candidate's thesis. Berdyansk [in Ukrainian].

7. Friz, P. І. (2006). Teoriia i metodyka khoreohrafichnoi roboty z ditmy [Theory and methods of choreographic work with children]. Drohobych: DDPU [in Ukrainian].

8. Khalaburdma, O. V. Muzychno-khoreohrafichni tradytsii Ukrainy u doshkilnii osviti na suchasnomu etapi [Musical and choreographic traditions of Ukraine in preschool education at the present stage]. Sotsium. Nauka. Kultura - Society. Science. Culture. [Elektronnyi resurs]. Retrieved from http://intkonf.org/halaburdina-ov-muzichno-

horeografichni-traditsiyi-ukrayini-u-dochkilniy-osviti-na-suchasnomu-etapi/.

9. Shevchuk, A. (2008). Dytiacha khoreohrafiia: prohrama ta navchalno- metodychne zabezpechennia khoreohrafichnoi diialnosti ditei vid 3 do 7 rokiv [Children's choreography: program and educational and methodological support of choreographic activities of children from 3 to 7 years]. Kyiv: Shkilnyi svit [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru