Підготовка майбутніх перекладачів в умовах цифровізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра теорії та практики перекладу

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Підготовка майбутніх перекладачів в умовах цифровізації

Корінська Ольга Олегівна, викладач

У статті розкрито поняття «цифровізації освіти» у сучасних умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, представлено переваги та недоліки цифрового навчання у процесі підготовки майбутніх перекладачів до здійснення їх професійної діяльності. Розкрито також поняття «цифрового перекладу» та наведені його сутнісні характеристики. Зазначено, що в умовах цифровізації освіти важливим є розвиток цифрової компетентності майбутнього перекладача, як навички ефективного використання новітніх технологій у власній професійній діяльності. Також представлено та охарактеризовано складові цифрової компетентності перекладача.

Ключові слова: цифровізація, цифрова освіта, перекладацька діяльність, цифровий переклад, цифрова компетентність.

Коринская О.О. Подготовка будущих переводчиков в условиях цифровизации

В статье раскрыто понятие «цифровизации образования» в современных условиях развития информационно-коммуникационных технологий, а также представлены преимущества и недостатки цифрового обучения в подготовке будущих переводчиков к осуществлению их профессиональной деятельности. Раскрыты также понятия «цифрового перевода» и приведены его сущностные характеристики. Отмечено, что в условиях цифровизации образования важно развитие цифровой компетентности будущего переводчика, как навыка эффективного использования новейших технологий в собственной профессиональной деятельности. Также представлены и охарактеризованы составляющие цифровой компетентности переводчика.

Ключевые слова: цифровизация, цифровое образование, переводческая деятельность, цифровой перевод, цифровая компетентность.

Korinska O. Training of Future Translators in the Conditions of Digitalization

The article reveals the concept of «digitalization of education» in modern conditions of information and communication technologies, as well as presents the advantages and disadvantages of digital learning in the preparation of future translators for their professional activities. The concept of «digital translation» is also revealed and its essential characteristics are given. It is noted that in the context of digitalization of education it is important to develop the digital competence of the future translator, as skills of effective use of new technologies in their own professional activities. The components of the digital competence of the translator are also presented and characterized.

Key words: digitalization, digital education, translation activity, digital translation, digital competence.

Одним із пріоритетних напрямків сучасної освітньої парадигми є цифровізація, котра допомагає покращити навчальний, розвивальний, пізнавальний та виховний потенціал різноманітних дисциплін у процесі професійної підготовки кадрів. Цифрова освіта сьогодні представляє широкі можливості для підготовки майбутніх перекладачів завдяки особливостям перекладацької діяльності, що нерозривно пов'язана із пошуком та відбором інформації, яка необхідна для виконання перекладацьких завдань у процесі роботи з різноманітними видами текстів.

Діяльність перекладача передбачає необхідність пошуку професійно значимої інформації із різноманітних джерел, пріоритетне місце серед яких сьогодні займають саме цифрові, адже вони є відмінною базою для розвитку умінь та здібностей майбутніх перекладачів. У процесі виконання перекладацької діяльності на основі цифрових засобів відбувається тренування усіх професійно значимих характеристик перекладача (аналітичні, комунікативні, та творчі здібності), а також розвиток таких особистісних якостей, як спостережливість, уважність та оперативність.

Питання щодо можливостей цифрової освіти у навчанні майбутніх перекладачів вивчалися вітчизняними та закордонними дослідниками, зокрема Н. Гавриленко, І. Гайдамашко, М. Гарбовським, М. Маніковською, А. Яцишин та ін. Проте до сьогодні не існує як єдиного погляду науковців щодо самого поняття «цифровізації освіти», так і не вироблено єдиного алгоритму щодо організації навчання майбутніх перекладачів в умовах цифрової освіти. Тож метою написання даної статті є узагальнення поняття «цифровізація освіти», а також висвітлення місця та ролі цифровізації як організаційно-педагогічної умови підготовки майбутніх перекладачів.

Перш за все зауважимо, що в сучасній освітній діяльності визнається пріоритетність активних, інтерактивних, творчих методів та форм навчання, усвідомлюється важливість формування у здобувачів освіти навичок та вмінь пошуку інформації, розширення її джерельної бази (Vakhovskyi, 2019). Означена тенденція підсилюється в умовах розгортання цифрової освіти.

А. Гуралюк під цифровізацією освіти розуміє «впровадження цифрових сервісів та технологій у педагогічний процес». При цьому, як зазначає дослідниця, таке впровадження змінює не лише освітню ситуацію, а й ролі основних учасників освітнього процесу, а також правила взаємодії між ними (Гуралюк, 2021). Т. Нікуліна відзначає, що цифровізація вищої освіти - це основа формування нової моделі підготовки кадрів у сучасній економіці (Нікуліна, 2018). А на думку О. Марей, цифровізація - це зміна парадигми спілкування та взаємодії один із одним та із соціумом (Марей). Інші дослідники вважають, що цифровізація - це не лише переведення інформації у цифрову форму, але й комплексне вирішення інфраструктурного, управлінського, поведінкового та культурного характерів освіти. Р. Сафуанов та М. Лехмус називають цифровізацію «новою соціальною ситуацією, об'єктивним процесом витіснення усього аналогового із технології, економіки, культури» (Сафуанов, 2019, с. 117).

Н. Ільюшенко вважає, що цифрова освіта - це інструмент перебудови та оновлення освітньої системи; процес розвитку цифрових технологій та своєрідний теоретичний інструмент, що дозволяє осмислити те, як саме цифровізація впливає на суспільство, трансформуючи при цьому усі його сфери (Ільюшенко, 2019, с. 217). Автор відзначає, що даний вид освіти включає у себе концепції онлайн - освіти, а також електронної та дистанційної освіти. У статті М. Маніковської ми можемо знайти наступне визначення: «Цифрова освіта - це освітня діяльність, що заснована на цифрових технологіях. Вона передбачає цифрове освітнє середовище як відкриту сукупність інформаційних систем, котрі призначені для забезпечення різноманітних завдань освітнього процесу» (Маніковська, 2019, с. 101-102).

А. Яцишин у своєму дисертаційному дослідженні зазначає, що цифровізація освіти означає «об'єднання різноманітних компонентів та найсучасніших технологій завдяки використанню цифрових платформ, впровадження нових інформаційних та освітніх технологій, застосування прогресивних форм організації освітнього процесу та активних навчальних методів, а також сучасних навчально-методичних матеріалів» (Яцишин, 2021, с. 154-155).

В Україні на державному рівні визначено такі основні напрямки цифровізації освіти:

- створення освітніх ресурсів та цифрових платформ із підтримкою інтерактивного та мультимедійного контенту, зокрема, й інструментів автоматизації освітніх процесів;

- організація безперебійного доступу студентів до мережі Інтернет у навчальних аудиторіях;

- розвиток дистанційної освіти із використанням мультимедійних технологій (Яцишин, 2021).

Таким чином, цифрова освіта у підготовці професійних кадрів (у тому числі, й майбутніх перекладачів) сьогодні, беззаперечно має величезні переваги, а саме:

- доступність освітніх ресурсів;

- забезпечення безперервності процесу навчання;

- вибудовування індивідуальних освітніх маршрутів, індивідуалізація, що заснована на технологіях прогресивного навчання;

- додаткові можливості для отримання та вдосконалення професійних знань і вмінь, розширення кругозору;

- цифрові технології дозволяють економити час та ресурси (наприклад, застосування інтернет-технологій та онлайн-словників під час перекладу текстів дозволяє істотно пришвидшити даний процес).

Проте, як відзначають дослідники, окрім названих перспектив цифровізації, існують також і деякі недоліки, що можуть призводити до погіршення професійних якостей майбутнього спеціаліста, а саме:

- електронна освіта (особливо сьогодні, в період пандемії COVID- 19) вводиться фактично у якості основної, що призводить до втрати «живого спілкування» студентів та викладачів між собою, котре, в свою чергу, є однією із основних умов розвитку комунікативних здібностей та набуття професійних знань майбутнього перекладача у процесі вивчення іноземної мови;

- запровадження «цифровізації» процесу перекладу призводить до втрати навиків самостійного мислення та розуміння тексту як оригіналу, так і перекладу;

- у деяких випадках цифровізація може приводити до ігнорування цілого ряду передових педагогічних ідей, що не підлягають оцифруванню;

- цифровізація освіти може привести до «дегуманізації та інструменталізації освіти, деформації особливості, девальвації її моральних норм та принципів, що, в свою чергу, може спричинити руйнування моральних устоїв суспільства» (Ільюшенко, 2019, с. 222).

М. Маніковська також наголошує на морально-етичному аспекті освіти, передбачаючи, що цифровізація може призвести до таких негативних наслідків, як: дегуманізація суспільства, інструменталізація життя, деформація ідентичності людини, або ж навіть зведення її до профайлу («цифрової людини»); може провокувати інтелектуальний колапс та зниження креативності будь-якої особистості (Маніковська, 2019, с. 103).

Тож, у зв'язку із вищесказаним, А. Гуралюк наголошує на тому, що цифровізація не є панацеєю усіх проблем освіти, а лише «сприяє спрощенню освітнього процесу, роблячи його більш гнучким, пристосованим до реалій сучасного життя, що забезпечує формування конкурентоспроможних професіоналів» (Гуралюк, 2021, с. 5), а тому вимагає вдумливого впровадження.

Говорячи про проблему підготовки майбутніх перекладачів в умовах цифровізації освіти варто також проаналізувати поняття «цифрового перекладу». Цифровий переклад визначається М. Гарбовським як новий вид технології перекладу, що заснований на системі мереживної взаємодії перекладача та цифрових інформаційно - комунікативних засобів, штучного інтелекту, та покликаний підвищити ефективність перекладацького мистецтва і якість перекладацької продукції (Гарбовський, 2019).

Саме поняття «цифрового перекладу» змінювалося із часом, постійно доповнюючись новими смислами. «Мова йде саме про систему взаємодії перекладача - людини, що застосовує переважно інформаційні технології, та штучного інтелекту, котрий здійснює так званий автоматичний переклад та здатен не лише виконувати із тим чи іншим ступенем успішності функції перекладача - людини, повністю або частково замінюючи його у деяких ситуаціях міжмовного спілкування, а й постійно самовдосконалюватися задля підвищення рівня своєї «машинної перекладацької майстерності»» (Вартанова, 2017, с. 55). У даній системі, на думку дослідників, поєднується як і взаємна вигода, так і відвертий антагонізм. Антагонізм між цифровими технологіями та людиною викликаний, з однієї сторони, зростанням занепокоєння про майбутнє професії перекладача, котрого в усіх ситуаціях міжмовного спілкування буде намагатися змінити штучний інтелект, що є більш вигідним із економічної точки зору, а з іншої сторони, критикою на адресу програм автоматичного перекладу, що пропонують варіанти, які не здатні конкурувати у найрізноманітніших варіантах міжмовного спілкування із варіантами перекладача-людини.

Проте, аналізуючи ресурси інформаційно-комунікаційних технологій, можна відзначити, що завдяки ефективній інтеграції мереживних технологій та цифрових освітніх ресурсів реалізується новий метод навчання задля самостійного конструювання знань. Навчальні ресурси цифрового перекладу змінили традиційні методи навчання та відношення між студентами та викладачами, а також задовольнили потреби студентів у самостійному навчанні перекладу (Bassnet & Lefevere, 1998). Сьогодні цифровий переклад є доволі важливою частиною підготовки майбутнього перекладача, адже це основа та ключ до реалізації сучасної освіти.

Ще одним викликом в умовах цифровізації освіти є розвиток цифрової компетентності майбутніх перекладачів. Цифрова компетентність - це заснована на безперервному оволодінні компетенціями (знання, вміння, мотивація, відповідальність) здатність індивіда впевнено, ефективно, критично та безпечно обирати і застосовувати інформаційно-комунікаційні технології у різних сферах життєдіяльності, а також його готовність до такої діяльності (Гайдамашко, 2015). Дослідники підкреслюють комплексність даного феномену і роблять акцент на розвитку відповідальності, мотивації та ціннісної сфери людини як складових для професійного зростання у цифровому суспільстві, розуміючи під ними виявлення потреб і бажань людини, ступеня її готовності до розвитку (мотиваційна сфера) і визначення її ставлення до Інтернету, ступеня її розуміння та прийняття норм, правил і цінностей цифрового світу і готовності до їх дотримання (ціннісна сфера).

Н. Ячина та О. Фернандез визначають цифрову компетентність як «загальну професійну компетентність і розуміння загальної структури та взаємодії пристроїв електронних систем; розуміння потенціалу цифрових технологій для інноваційної діяльності; базове розуміння надійності і достовірності одержуваної інформації, вміння користуватися програмами у професійній діяльності» (Ячина, 2018). В. Петрова та Є. Щербик вважають, що цифрова компетентність перекладача - це навички ефективного використання новітніх технологій у власній професійній діяльності (Петрова, 2018).

Н. Гавриленко виокремлює наступні складові цифрової компетентності майбутнього перекладача: технічна, інформаційно-організаційна та комунікаційна. Технічна складова представляє собою здатність/готовність перекладача використовувати уміння безпечно працювати у мережі та ефективно застосовувати програмне забезпечення у вирішенні різних професійних завдань на усіх етапах своєї діяльності. Інформаційно-організаційна складова цифрової компетентності перекладача пов'язана зі здатністю використовувати систему знань, умінь, особистісних якостей, котра необхідна для пошуку, обробки та зберігання інформації та організації своєї професійної діяльності. Комунікативна складова цифрової компетентності представляє здатність та готовність перекладача мобілізувати свої уміння та знання для безпечного здійснення онлайн-комунікації у різних формах (електронна пошта, чати, навчальні мереживні платформи, онлайн-перекладачі, форуми тощо) (Гавриленко, 2018, с. 145-146).

Задля найвищої ефективності, даний вид компетентності варто формувати вже на початкових етапах навчання майбутніх перекладачів, для того, щоб студент кращим чином розумів та міг застосувати досвід людства у сфері цифрових технологій, вчився враховувати їх можливості у вирішенні перекладацьких завдань, бачив, які саме перспективи цифрове середовище відкриває для його професійного зростання. Таке навчання повинне здійснюватися поступово, у процесі послідовного знайомства студентів із завданнями, які має виконати перекладач. Тільки тоді майбутній спеціаліст навчиться грамотно застосовувати отриману інформацію, розуміти необхідність оновлення знань не лише у сфері цифрових технологій, але у традиційному навчанні, та розуміти необхідність для перекладача навчатися протягом усього свого професійного життя.

Таким чином, аналіз досліджень, котрі присвячені питанням підготовки майбутніх перекладачів в умовах цифровізації, дозволив зробити висновок, що цифрові технології у навчанні перекладу мають цілий ряд очевидних переваг, проте й можуть привести до певних ризиків, та ставлять перед викладачами цілий спектр важливих завдань. Тож перспективу подальших розвідок у даному напрямі вбачаємо у розкритті методики використання цифрових засобів у навчанні перекладацької діяльності студентів у вищій школі.

цифровізація освіта перекладач

Список використаної літератури

1. Вартанова Е. Л., Вырковский А. В., Максеенко М. И., Смирнова С. С. Индустрия российских медиа: цифровое будущее: академическая монография. Москва: МедиаМир, 2017. 160 с. 2. Гавриленко Н. Н. Цифровая компетентность - ключевой компонент профессионализма переводчика. Вестник ПНИПУ. Проблемы языкознания и педагогики. 2018. № 3. С. 139-150. 3. Гайдамашко И. В., Чепурная Ю. В. Цифровая компетентность и онлайн-риски студентов образовательной организации высшего образования. Человеческий капитал. 2015. №10 (82). С. 19. 4. Гарбовский Н. К., Костикова О. И. Интеллект в цифровом переводе: искусственный или искусный? Вестник Московского университета. Серия 22. Теория перевода. 2019. №4. С. 323. 5. Гуралюк А. Г. Цифровізація як умова розвитку системи освіти. Тенденція розвитку вищої освіти. Серія: Педагогічні науки. 2021. №13 (169). С. 3-8. 6. Ильюшенко Н. С. Digital learning: Перспективы и риски цифрового поворота в образовании. Проектирование будущего. Проблемы цифровой реальности: труды 2-й Международной

конференции (7-8 февраля 2019 г., г. Москва). Москва: ИПМ им. М. В. Келдыша, 2019. С. 215-225. 7. Маниковская М. А.

Цифровизация образования: вызовы традиционным нормам и принципам морали. Власть и управление на Востоке России. 2019. №2 (87). С. 100106. 8. Марей А. Цифровизация как изменение парадигмы. URL:

https://www.bcg.com/ru-ru/about/bcg-review/digitalization.aspx.

9. Минина В. Н. Цифровизация высшего образования и ее социальные результаты. Вестник Санкт-Петербургского университета. Социология. 2020. Т. 13. Вып. 1. С. 84-101. 10. Никулина Т. В., Стариченко Е. Б. Информатизация и цифровизация образования: понятия, технологии, управление. Педагогическое образование в России. 2018. № 8. С. 107113. 11. Петрова В. С., Щербик Е. Е. Измерение уровня

сформированности цифровых компетенций. Московский экономический журнал. 2018. №5 (3). С. 237-244. 12. Сафуанов Р. М., Лехмус М. Ю., Колганов Е. А. Цифровизация системы образования. Вестник Уфимского государственного нефтяного технического университета. 2019. №2 (28). С. 116-121. 13. Яцишин А. В. Теоретико-методичні основи використання цифрових відкритих систем у підготовці аспірантів і докторантів з наук про освіту: дис.... д-ра пед. наук. Київ, 2021. 636 с.

14. Ячина Н. П., Фернандез О. Г. Развитие цифровой компетентности будущего педагога в образовательном пространстве вуза. Вестник ВГУ. 2018. №1. С. 136. 15. Bassnett S., Lefevere A. Constructing Cultures:

Essayson Literary Translation. Clevdon & London Multilingual Matters, 1998. 143 p. 16. Vakhovskyi L. and other. Vectors of education development: From enlightenment to post-modernism. The Asian International Journal of Life Sciences. 2019. №21(2). P. 295-308.

References

1. Vartanova, E. L., Vyrkovskij, A. V., Makseenko, M. I., &

Smirnova, S. S. (2017). Industriya rossijskih media: cifrovoe budushchee

[Russian media industry: digital future]. Moskow: MediaMir [in Russian]. 2. Gavrilenko, N. N. (2018). Cifrovaya kompetentnost' - klyuchevoj komponent professionalizma perevodchika [Digital competence is a key component of a translator's professionalism]. Vestnik PNIPU. Problemy yazykoznaniya i pedagogiki - Bulletin of PNIPU. Problems of linguistics and pedagogy, 3, 139-150 [in Russian]. 3. Gajdamashko, I. V., &

Chepurnaya, Yu. V. (2015). Cifrovaya kompetentnost' i onlajn-riski studentov obrazovatel'noj organizacii vysshego obrazovaniya [Digital competence and online risks of students of an educational organization of higher education]. Chelovecheskij kapital - Human capital, 10 (82), 19 [in Russian].

4. Garbovskij, N. K., & Kostikova, O. I. (2019). Intellekt v cifrovom

perevode: iskusstvennyj ili iskusnyj? [Intelligence in digital translation: artificial or skillful?]. Vestnik Moskovskogo universiteta. Seriya 22. Teoriya perevoda - Bulletin of Moscow University. Series 22. Translation theory, 4, 323 [in Russian]. 5. Huraliuk, A. H. (2021). Tsyfrovizatsiia yak umova

rozvytku systemy osvity [Digitalization as a condition for the development of the education system]. Tendentsiia rozvytku vyshchoi osvity. Seriia: Pedahohichni nauky - Trend in the development of higher education. Series: Pedagogical sciences, 13 (169), 3-8 [in Ukrainian]. 6. Ilyushenko, N. S.

(2019). Digital learning: Perspektivy i riski tsifrovogo povorota v obrazovanii [Digital learning: Prospects and risks of the digital turn in education]. Proektirovanie buduschego. Problemy tsifrovoy realnosti - Designing the future. Problems of digital reality. (pp. 215-225). Moskow: IPM im. M. V. Keldisha [in Russian]. 7. Manikovskaya, M. A. (2019). Cifrovizaciya obrazovaniya: vyzovy tradicionnym normam i principam morali

[Digitalization of education: challenges to traditional norms and principles of morality]. Vlast' i upravlenie na Vostoke Rossii - Power and management in the East of Russia, 2 (87), 100-106 [in Russian]. 8. Marej, A. Cifrovizaciya kak izmenenie paradigmy [Digitalization as a paradigm shift]. Retrieved from https://www.bcg.com/ru-ru/about/bcg-review/digitalization.aspx [in Russian]. 9. Minina, V. N. (2020). Cifrovizaciya vysshego obrazovaniya i ee social'nye rezul'taty [Digitalization of higher education and its social results]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta. Sociologiya - Bulletin of Saint Petersburg University. Sociology, 13, 1, 84-101 [in Russian]. 10. Nikulina T. V., &

Starichenko E. B. (2018). Informatizaciya i cifrovizaciya obrazovaniya: ponyatiya, tekhnologii, upravlenie [Informatization and digitalization of education: concepts, technologies, management]. Pedagogicheskoe

obrazovanie v Rossii - Pedagogical education in Russia, 8, 107-113 [in

Russian]. 11. Petrova, V. S., & Scherbik, E. E. (2018). Izmerenie urovnya sformirovannosti cifrovyh kompetencij [Measurement of the level of formation of digital competencies]. Moskovskij ekonomicheskij zhurnal - Moscow Economic Journal, 5 (3), 237-244 [in Russian]. 12. Safuanov, R. M., Lekhmus, M. Yu., & Kolganov, E. A. (2019). Cifrovizaciya sistemy obrazovaniya [Digitalization of the education system]. Vestnik Ufimskogo gosudarstvennogo neftyanogo tekhnicheskogo universiteta - Bulletin of the Ufa State Oil Technical University, 2 (28), 116-121 [in Russian].

13. Yatsyshyn, A. V. (2021). Teoretyko-metodychni osnovy vykorystannia tsyfrovykh vidkrytykh system u pidhotovtsi aspirantiv i doktorantiv z nauk pro osvitu [Theoretical and methodological foundations of the development of digital critical systems for postgraduate students and doctoral students in the sciences of education]. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

14. Yachina, N. P., & Fernandez, O. G. (2018). Razvitie tsifrovoy kompetentnosti buduschego pedagoga v obrazovatelnom prostranstve vuza [Development of digital competence of the future teacher in the educational space of the university]. Vestnik VGU - Bulletin of VSU, 1, 136 [in Russian].

15. Bassnett, S., & Lefevere, A. (1998). Constructing Cultures: Essayson Literary Translation. Clevdon & London Multilingual Matters.

16. Vakhovskyi, L. and other. (2019). Vectors of education development: From enlightenment to post-modernism. The Asian International Journal of Life Sciences, 21 (2), 295-308.

Размещено на Allbest.ru