Соціалізація студентів з обмеженими можливостями в умовах вищої школи

Socialization of students with disabilities in a higher school

The article deals with a social problem. Disability is a social phenomenon in any society - transformed or developed. Through general trends in the educational space, in the context of changes in the Ukrainian school, there is a lack of readiness to solve professional problems in the field of teaching and providing assistance to students with special educational needs. he issue of obtaining higher education by persons with disabilities is investigated, the following are noted: difficulties in publishing manuals and methodological developments for students with health problems by scientific and pedagogical workers; inadequate training of teachers; lack of learning conditions that must meet accessibility requirements. he methodological basis is theoretical and practical research of specialists in the field of inclusive pedagogy, psychology, as well as systemic, personality-activity axiological approaches that allow us to consider the socialization of students with disabilities; teacher competence as a property; priority values in inclusive education; Theoretical methods: analysis of pedagogical, psychological literature; comparison, systematization, generalization of existing theoretical provisions; study of the work experience of teachers at the Department of Social Security and Humanities in Lutsk National Tehnical University, analysis of foreign experience in supporting students with disabilities studying at Vanderbilt University, USA.

Постановка проблеми

Українська вища школа в сучасних умовах докорінно змінюється у багатьох напрямах: інформаційному, науковому, методичному, технологічному та інших. Досить проаналізувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження ліцензійних умов провадження освітньої діяльності» від 30 грудня 2015 року. Реформи в системі вищої освіти вплинули на зміст навчальних програм із підготовки студентів, методику викладання навчальних дисциплін у вишах. Зміни, модернізація і реформування вищої школи мають професійну, соціальну спрямованість, ціннісну орієнтацію і відповідають сучасному ринку праці.

Окрім цього, важливо врахувати і те, що за цих умов спеціального навчання, соціалізації та інтеграції в суспільство потребує молодь з обмеженими фізичними можливостями. Інклюзія базується на концепції «нормалізації», в основу якої закладена ідея, що життя і побут людей із вадами здоров'я мають бути більше наближені до умов і стилю життя усієї громади (Мазуркевич, 2017: 297). Отримання молодими людьми з інвалідністю якісної освіти є невід'ємним від соціалізації, повноцінного життя в суспільстві, а головне - їхньої в майбутньому самореалізації, працевлаштування. Люди з обмеженими можливостями постають перед вирішенням питань, пов'язаних із розширенням прав і можливостей людського розвитку, і цей аспект охоплює багато соціальних проблем. Тому дуже важливим у сьогоднішніх реаліях є пошук інноваційних підходів до навчання студентів із вадами фізичного розвитку, питання їхньої соціалізації, інклюзії в освітньому просторі, впровадження й використання інноваційних технологій у навчальному процесі для засвоєння знань.

Аналіз досліджень

Виклад основного матеріалу

У сьогоднішніх реаліях української вищої освіти у Луцькому національному технічному університеті активно звертаються до ідеї інклюзивного навчання: доступності освіти для молодих людей з особливими освітніми потребами. Так, у 2020 році відкрилася спеціальність «Освітні, педагогічні науки (Інклюзивна освіта)» (магістр), пов'язана з підготовкою висококваліфікованих фахівців для вищої освіти, повної загальної середньої освіти, спеціалізованої освіти, які будуть упроваджувати елементи інноваційної діяльності у сфері інклюзивної освіти (вчитель спеціалізованих навчальних закладів; викладач закладів вищої та середньої освіти; професіонал в галузі методів навчання; інспектор навчальних закладів; директор інклюзивно- ресурсного центру; фахівець у галузі соціального захисту населення; фахівець у галузі спеціалізованої (особливої) освіти; асистент викладача з соціальної педагогіки; інспектор із соціальної допомоги тощо). Також у Луцькому НТУ навчаються студенти з особливими освітніми потребами, і для них має бути відповідне технічне оснащення.

У сучасних умовах використання тільки інформаційно-комунікативних технічних засобів, мультимедійних проекторів і комп'ютерів із різним прикладним програмним забезпеченням недостатньо. Ми погоджуємося, що технічні засоби освіти підвищують ступінь наочності, доступність засвоєння матеріалу для усіх категорій студентів і є важливим джерелом інформації, але перш ніж навчати, необхідно створити умови і для студентів із фізичними відхиленнями. Наприклад, у нашому університеті є проблемним переміщення осіб з однієї аудиторії до іншої на різних поверхах без допомоги батьків чи однокурсників. Тобто має бути не просто включення такої категорії студентів з інвалідністю у навчальний процес, а й реалізація заходів із надання додаткових послуг для отримання професійної освіти. Для прикладу, навчання студентів із порушенням зору й оволодіння ними освітньою програмою ускладнюється відсутністю навчальних і методичних посібників на мові Брайля. На нашу думку, орієнтація вишу на їх випуск є важливим фактором створення спільного освітнього середовища, доступності освіти, соціально-психологічної адаптації особистості на дидактичному рівні. Інклюзивна освіта розвивається сьогодні в дихотомії з традиційною та спеціальною системами освіти для реалізації потреб осіб з обмеженими можливостями здоров'я й інвалідністю.

Волонтери заповнюють онлайн-форму, що засвідчує їх відповідальне ставлення до майбутньої діяльності. Кожне «коло підтримки» обирає голову, посередника між співробітниками програми і волонтерами. Для наставників проводяться тренінги, їх ознайомлюють із нормативними засадами, а також пропонують за допомогою методу «мозкового штурму» вирішити ту чи іншу ситуацію (Аріщенко, 2017: 6).

Використання такого досвіду, на нашу думку, сприятиме успішній академічній інклюзії, комунікації та соціальній адаптації в наших умовах.

Як показують статистичні дані, у 2019 році було здійснено такі кроки з інклюзивного навчання:

Характеризуючи розвиток інклюзивної вищої освіти, розглянемо педагогічні аспекти загальної та спеціальної освіти. Визначимо інклюзивну освіту в системі вищої освіти як процес спільного навчання, розвитку й виховання молоді з обмеженими можливостями здоров'я і без обмежень. Тут розуміємо зміну освітніх умов у вишах з орієнтацією на потреби кожного студента. Як показує практика сьогодення, студенти з обмеженими можливостями здоров'я не можуть освоїти навчальну програму вишу у встановлені терміни й передбаченому обсязі. Для них має бути складена програма з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей. Адаптовані індивідуальні навчальні плани є головною умовою успішного отримання освіти молодими людьми з інвалідністю. Необхідність цього прописана в законі «Про освіту» та впроваджується у вищих навчальних закладах. Зокрема, у статті 20. Інклюзивне навчання зазначено:

«2. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов'язковому порядку. Спеціальний клас та/або група утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом. Заклади освіти створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей. Заклад освіти відповідно до законодавства організовує та/або забезпечує надання особам з особливими освітніми потребами психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а також допоміжних засобів для навчання.

4. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти та інклюзивно-ресурсних центрів повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами» (ЗУ «Про освіту», 2017: Ст. 20).

Розглянемо такі форми навчання, як дистанційна освіта, екстернат. Вони включають навчання за індивідуально-адаптованою програмою, установку на збільшених строків отримання освіти, не передбачають єдиного навчального графіка і не вимагають створення фізичних умов для переміщення студентів. Особи з обмеженими можливостями змушені докладати зусиль для пересування в установах і подолання шляху до них. Наголошувалося, що не всі навчальні заклади мають ліфти для студентів на інвалідних візках, не створені необхідні гігієнічні умови. Як правило, багато українських вишів налагоджують їх у головному корпусі, але молоді люди з обмеженими освітніми потребами відвідують навчальні заняття у різних аудиторіях. Не організовується доступ таких осіб до наукових бібліотек, науково-дослідних інститутів, архівів, музеїв тощо. В окремих випадках для студентів із вадами здоров'я розробляються індивідуальні графіки навчання.

Отже, в умовах змін у вищій освіті виконання нових функцій, підвищення вимог до діяльності педагогів призводить до виникнення труднощів. Практика освітніх установ у галузі навчання молоді з особливими потребами засвідчує, що освітній процес вимагає глибокого опрацювання змісту навчально-методичного супроводу, що значно ускладнює процес упровадження технологій інклюзивної освіти. Необхідне розроблення науково-методичних комплексів, методичних і освітніх продуктів, програм професійної підготовки педагогів для роботи в умовах інклюзивного навчання.

Удосконалення компетентності й кваліфікації викладачів у рамках моделі інклюзивної освіти у виші затребуване, оскільки тільки ціннісне ставлення поряд з емоційною стійкістю і здатністю вирішувати професійні завдання в галузі навчання й надання допомоги студентам з особливими освітніми потребами забезпечує інноваційний розвиток усього освітнього процесу. Спираючись на якість викладання, вважаємо методичну роботу одним із необхідних компонентів системи супроводу вищої освіти студентів з особливими освітніми потребами.

Для формування оптимальної інклюзивної моделі в українській вищій школі викладач має володіти високим рівнем професійної, у тому числі й методичної компетентності, бути відповідальним у сфері проектування навчального простору і продуктів освітньої діяльності; адаптованим до динамічних змін освітнього процесу. Недостатня методична компетентність педагогів з урахуванням умов інклюзивного навчання зумовлює необхідність спеціального наукового осмислення цієї проблеми в аспекті нашого дослідження. Неготовність системи вищої освіти до забезпечення методичної підготовки викладачів (як основного суб'єкта інклюзивної освіти) до роботи в нових професійних умовах визначає актуальність дослідження.

Предметом спеціального вивчення є питання підготовки викладачів в умовах інклюзивної освіти. Як правило, воно розглядається в основному щодо рівнів дошкільної, загальної середньої, меншою мірою вищої освіти.

Слід зазначити, що викладені факти свідчать про наявність об'єктивно існуючих суперечностей:

Висновки

Наукове дослідження не вичерпує усіх аспектів, пов'язаних з організацією освітнього середовища для інклюзивних студентів в умовах вищої школи. Огляд літературних джерел вказує на важливість проблеми соціалізації молодих людей з обмеженими можливостями в освітньому просторі, що зумовлена необхідністю пошуку конкретних шляхів і способів створення умов для більш успішної адаптації інклюзивних студентів, які здобувають вищу освіту. Незалежно від виду інклюзії вища освіта має бути доступна та якісна. Сучасні інформаційні технології підвищують успішність, удосконалюють освітній процес. Але, крім цього, важливим є створення умов для адаптації студентів з обмеженими можливостями. Саме умови, на нашу думку, є основою для впровадження більш досконалої і сучасної форми - інклюзивного навчання осіб з інвалідністю. Йдеться про створення у закладах вищої освіти необхідних і достатніх умов для отримання якісної освіти цією категорією студентів.

інклюзивний освіта навчання

Список використаних джерел

References