Якість освіти й академічна доброчесність: сутність понять і їх практична реалізація в освітньому просторі України

Reforming the education system and bringing it in line with leading European practices necessitates the revision of the approaches of educational institutions to ensure the quality of the educational environment, the provision of educational services and more. In the presented research, the authors focus on the critical analysis of the real state of affairs and conceptual-procedural aspects of the implementation of measures aimed at improving the quality of education and introduction of norms of academic integrity into the practice of functioning of educational institutions in Ukraine. Thus, the article reveals and analyzes the content of the main laws and regulations, the rules of which determine the mechanisms for ensuring the quality of education and academic integrity. It has been proved that academic integrity is not only an integral part, but also a criterion for assessing the quality of education. The authors pay attention to the ways of improving the quality of education in the institutions of general secondary, vocational and higher education. As educational institutions must implement the mechanisms to ensure the quality of education and compliance with the standards of academic integrity proposed by legislators, the authors conducted the research to determine the level of effectiveness of their implementation. Within the conducted research, we clarified the problematic issues regarding the compliance of the level of education quality in Ukraine with the leading countries of Europe and the world; assessment of the internal education quality assurance system in the particular institution of higher education; the level of mastery in criteria content, rules and procedures for evaluating students, the activities of pedagogical (academic and pedagogical) employees, managerial activities of managers of educational institutions; the level of mastery in the system and mechanisms aimed at ensuring academic integrity in educational institutions; personal level of compliance with the requirements of academic integrity; places of violations of academic integrity in the own professional activities alongside bringing to academic responsibility persons who violated the norms of academic integrity; the level of participation of the authority of an educational institution in the processes of improving the education quality.

Вступ

Наявні імперативи «якість освіти» та «академічна доброчесність» не є абсолютно новими або суттєво оновленими за змістом концептами, але які на цьому етапі розвитку суспільства набули певної пріоритетності. Не потрібно доводити відомі факти того, що якість освіти та боротьба із науковим шахрайством, недоброчесністю у процесі навчання завжди були важливими складниками освітньої політики різних держав на відповідних етапах їх суспільно-історичного розвитку і набували меншого або більшого значення у відповідності до соціально-економічного, культурного стану їх розвитку, поширення або поглиблення негативних, або кризових явищ, які необхідно було долати для забезпечення стабільного подальшого розвитку всіх соціальних сфер. Дещо схоже відбувається і на сучасному історичному етапі існування країн Європи і України зокрема, в яких ці парадигми набули великого значення, але внаслідок різних причин і соціальних процесів. Для країн Європи провідною виступає ідея формування динамічної знаннєво-зорієнтованої економіки, яка покликана забезпечити сталий розвиток країн Євросоюзу, їх економічну культуру, соціальну злагоду та інтеграцію, а для України, з моменту набуття незалежності, такою причиною є втрата провідних позицій, кращих здобутків у сфері освіти і науки, які були набуті в складі Радянського Союзу та на більш ранніх часових етапах, коли різні території сучасної України перебували в складі Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії тощо. Саме неспроможність владних еліт України самостійно визначати і впроваджувати власну ефективну політику у сфері освіти й науки, політична і фінансова залежність від міжнародних інституцій зумовлює за фактом вибір відповідного політичного курсу і декларування європейських цінностей у сфері освіти і науки але, які так і залишаються лише політичним фетишем, який буде змінено внаслідок приходу до влади в Україні інших політичних сил. Щодо держав-членів ЄС інтеграційна парадигма освіти і науки має забезпечити чотири ключові цілі: перетворити навчання протягом життя та мобільність на реальність; підвищити якість і результативність освіти та професійної підготовки; утвердити рівність, соціальну злагоду та активне громадянство; сприяти розвитку креативності, включно з підприємливістю на всіх рівнях освіти. Щодо українських реалій, то на теренах освітньо-наукової сфери України відбувається екстраполяція кращих прагнень європейських політиків у вигляді неадаптованих за змістом концепцій та нормативно-правових актів до реального стану галузі, а подекуди, навіть неузгодженого з національними інтересами, мається на увазі тими, що відображають прагнення більшості населення України.

Мета дослідження

Розкрити зміст та особливості реалізації механізмів, спрямованих на підвищення якості освіти і впровадження норм академічної доброчесності в практику функціонування закладів освіти України.

Результати дослідження

Аналіз останніх публікацій науковців указує на те, що проблема забезпечення якості освіти та академічної доброчесності в закладах освіти будь-якого типу та форми власності є надзвичайно актуальною. Так, складники якості освіти, процеси забезпечення якості освіти в зарубіжних країнах та їх використання у закладах вищої освіти України у контексті забезпечення сталого розвитку досліджувались Гаращук О., Куценко В. (Гаращук, Куценко, 2019); процеси залучення студентів до оцінювання якості освітніх послуг - Гилюн О. (Гилюн, 2016); концептуальні основи управління системою підвищення якості функціонування закладів вищої освіти - Зінченко О., Горська С., Зінченко Д. (Зінченко, Горська, Зінченко, 2020); відповідальність закладу вищої освіти за внутрішнє забезпечення її якості - Сидоренко Н. (Сидоренко, 2016); соціологічно-аналітичний аспект вивчення якості вищої освіти та пріоритетні напрями розвитку внутрішньої системи забезпечення якості освіти - Карамишев Д., Гришина Н., Грибко О., Ревенко Т. (Карамишев, Гришина, Грибко, Ревенко, 2020); механізми забезпечення, моніторингу та оцінювання якості вищої освіти - Василюк А., Дей М., Базелюк В. (Василюк, Дей, Базелюк. 2019) тощо.

Проблеми забезпечення принципів академічної доброчесності та етики академічних взаємовідносин досліджувались Башкір О. (Башкір, 2021), Засєкіною Л. (Засєкіна, 2021), Тодорова І. (Тодорова, 2019); розвитку академічної доброчесності в освітньому середовищі - Драч І., Слободянюк О. (Драч, Слободянюк, 2020); європейські та українські практики боротьби з порушеннями академічної доброчесності та запобігання їй - Зінченко В. (Зінченко, 2020), Метіль А. (Метіль, 2019), Тицька Я. (Тицька, 2018) тощо.

Наведемо коротко основний зміст нормативно-правових актів України, які покликані відображати механізми забезпечення якості освіти та академічної доброчесності. У 2002 році, ще до приєднання України до Болонського процесу, побачив світ Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» («Про Національну доктрину розвитку освіти», 2002), у якому зазначається, що модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її якості відповідно до новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики, а якість освіти визначається як національний пріоритет і передумова національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. Указом було визначено, що на забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави, а висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і науки, педагогічної теорії та практики. Якість освіти має визначатись на основі державних стандартів освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг. Указом Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» («Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», 2013) одним із стратегічних напрямів є підвищення якості освіти на інноваційній основі.

Законом України «Про освіту» («Про освіту», 2017) визначається, що якість освіти - це відповідність результатів навчання вимогам, установленим законодавством, відповідним стандартом освіти та\або договором про надання освітніх послуг, а якість освітньої діяльності розуміється як рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, установленим законодавством та\або договором про надання освітніх послуг. Забезпечення якості освіти здійснюється шляхом створення відповідної системи, яка передбачає наявність таких складників: внутрішньої системи забезпечення якості освіти; зовнішньої системи забезпечення якості освіти; системи забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Академічна доброчесність визначається як сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності для забезпечення довіри до результатів навчання та\або наукових (творчих) досягнень. Законом визначено перелік правил дотримання академічної доброчесності учасниками освітнього процесу, а також зміст порушень, до яких законодавцем віднесено такі: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ'єктивне оцінювання, надання здобувачам освіти переваг або створення перешкод, вплив у будьякій формі на педагогічного (науково-педагогічного) працівника. Також передбачено академічну відповідальність учасників освітнього процесу за порушення норм та правил академічної доброчесності.

Таким чином, можна констатувати те, що академічна доброчесність є невід'ємним складником, передумовою, яка забезпечує відповідну якість освіти, з одного боку, а з другого виступає - певним індикатором, критерієм якості освіти. Слід відзначити, що низка порушень академічної доброчесності тісно перегукується із корупційними діями, але які (порушення) більш детально відображають саме особливості освітнього та наукового процесів, специфіку діяльності науково-педагогічних працівників та здобувачів освіти. Слід звернути увагу, що укладачі Закону віднесли хабарництво до порушення, а не класифікували його як злочин з погляду кримінального права, тому ми не будемо зупинятись на юридично-коректній класифікації таких дій, а будемо в подальшому дотримуватися мови і стилістики, визначених у відповідних нормативно-правових актах.

У національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні та інших нормативних документах МОН України («Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні», 2016) укладачі визначили перспективні шляхи підвищення якості європейської освіти за окремими складниками освітньої системи, які за своїм змістом збігаються з перспективними шляхами, завданнями, а подекуди й стратегічними цілями європейської інтеграції України у сфері освіти і науки, що свідчить про певну відсутність методологічної константності у визначенні змісту стратегічних цілей та засобів їх досягнення з огляду на специфіку українських реалій.

Заради підвищення якості освіти і науки в Україні останніми роками відбулися чергові зміни на рівні освітнього законодавства, де були нормативно закріплені вже розглянуті поняття і процедури їх реалізації, хоча само по собі визначення це на рівні Закону України не гарантує їх реального виконання, а тим більш викликає сумніви необхідності такої регламентації, адже для цього було і є цілком достатньо розпоряджень і наказів відомчого центрального органу державної влади, яке має здійснювати таке управління в режимі реального часу і нести відповідальність за свої управлінські рішення і контролювати хід їх виконання. Тобто має бути не просто формальне проголошення певних загальновідомих понять у статус норм закону, а мають бути створені умови, які б забезпечили їх сумлінне виконання учасниками освітнього процесу, і які могли б мотивувати суспільство для створення середовища несприйняття і порогу нульової толерантності до їх порушення.

Другою тенденцією є активні дії щодо структурної реорганізації або ліквідації наявних (так звана оптимізація) і створення нових органів центральної виконавчої влади у сфері науки і освіти з їх регіональними підрозділами, які функціонально покликані забезпечити якісне функціонування системи якості освіти в Україні та дотримання учасниками освітнього процесу норм академічної доброчесності. За останні роки є два нововведення: створено Національне агентство забезпечення якості вищої освіти України, Державну службу якості освіти України, яким передано доволі багато повноважень і функцій, які виконувало МОН України, у складі якого були відповідні спочатку відділи, потім управління, а наразі департаменти, що започаткувало і певне чиновницьке протистояння за розподіл сфер впливу, ускладнило процедури координації діяльності, контролю, швидкості прийняття управлінських рішень тощо. Натомість на думку реформаторів, ускладнило можливість зловживання владою корупційних дій, зробило діяльність цих владних інституцій більш прозорою для суспільства, зменшило витрати на їх утримання, наблизило до європейських стандартів державного управління тощо, але, як свідчить практика, це далеко від істини, адже забезпечило лише успішне множення «управлінських інституційних сутностей». На нашу думку, слід було акцентувати не на перманентній зміні організаційної структури суб'єкта управління, а на змісті управлінських процесів і власне тих, хто їх здійснює. Слід відзначити, що лише кількісні зміни, які передбачають зміни в кількості структурних одиниць, працівників, інституцій, не завжди призводять до змін якісних, а запозичення досвіду, який добре працює в реаліях однієї країни, не завжди краща ідея, адже зміна якості зумовлена не тільки зміною кількісних показників, але й якістю процесів, функцій, рівня розвитку моральності, дотримання норм і правил, сумлінним виконанням обов'язків, що, на нашу думку, є першочерговим завданням, адже нас ніхто не змінить, поки ми не захочемо змінитись самі. На нашу думку, процесуальний підхід має бути першочерговим інструментом із впровадження кількісних змін у функціональний складник, і які обов'язково призведуть до народження нової якості функціонування владних інституцій, але це можливо лише за умови певної сталості нормативної бази, ретельної роботи з кадрами, їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, якісного контролю і невідвертості покарання в разі порушення норм і правил і обов'язкового заохочення та гідного винагородження за сумлінну працю.

Наразі розглянемо ефективність упровадження механізмів забезпечення якості освіти і дотримання норм академічної доброчесності в освіті і науці України щодо учасників освітньо-науково процесу.

В опитуванні брали участь учасники освітньо-наукового процесу закладів вищої освіти міста Хмельницького кількістю 49 осіб і для заданої кількості анкетованих довірчий інтервал за рівнем значущості 90% складає ± 11,67%, що дозволяє інтерпретувати результати опитування як певне наближення до реальної ситуації (адже зрозуміло, що для гарантування більш високого ступеня вірогідності розповсюдження результатів на всю генеральну сукупність і відповідно зменшення довірчого інтервалу необхідно, принаймні, збільшити вибірку в чотири рази). Респондентам пропонувалося дати відповіді на такі запитання: чи вважаєте Ви рівень якості освіти в Україні відповідним до якості освіти в провідних країнах Європи та світу? Як Ви оцінюєте якість освіти в Україні; як Ви оцінюєте внутрішню систему забезпечення якості освіти у Вашому закладі освіти; чи ознайомлені Ви зі змістом критеріїв, правил і процедур оцінювання здобувачів освіти; чи ознайомлені Ви зі змістом критеріїв, правил і процедур оцінювання діяльності педагогічних (науково-педагогічних) працівників; чи ознайомлені Ви із критеріями, правилами і процедурами оцінювання управлінської діяльності керівних працівників вашого закладу освіти; чи ознайомлені Ви із системою та механізмами забезпечення академічної доброчесності у Вашому закладі освіти; чи дотримуєтесь ви вимог щодо академічної доброчесності у Вашій професійній діяльності або навчанні; чи зустрічались Ви у своїй професійній, освітній діяльності із випадками порушення академічної доброчесності; чи були у Вашому закладі освіти прецеденти притягнення до академічної відповідальності осіб, що порушили норми академічної доброчесності; як Ви оцінюєте діяльність керівництва закладу освіти щодо дотримання норм академічної доброчесності та впровадження заходів щодо підвищення якості освіти.

Перше запитання анкети було присвячено оцінюванню респондентами загальної відповідності рівня якості освіти в Україні щодо якості освіти в провідних країнах Європи та світу (див. табл. 1 та рис. 1).

Таблиця 1