Деякі аспекти навчання аудіювання на заняттях з іноземної мови в військовому ВНЗ

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія Національної гвардії України

Деякі аспекти навчання аудіювання на заняттях з іноземної мови в військовому ВНЗ

Ірина Березнева,

старший викладач кафедри іноземних мов

Харків, Україна

Анотація

Також зазначено, що аудіювання як зворотний зв'язок у кожного мовця під час говоріння, дозволяє здійснювати самоконтроль за мовою і знати, наскільки вірно реалізуються у звуковій формі мовні наміри. Підкреслено, що аудіювання являє собою окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відображає потреби військового фахівця відповідно характеру його діяльності. аудіювання іншомовний усний комунікативний

Ключові слова: аудіювання, розуміння аудіювання, мовленнєва діяльність, види діяльності на аудіювання, викладання іноземної мови.

Abstract

The article is devoted to defining the role of listening in teaching cadets a foreign language. It is determined that listening contributes to the achievement of educational goals, providing cadets with the opportunity to understand the utterance, to master the sound side of the studied language, its phonemic composition and intonation: rhythm, stress, melody.

Key words: listening, listening comprehension, speaking activity, types of listening activity, foreign language teaching.

Вступ

Постановка проблеми. Підготовка сучасного військового фахівця передбачає достатнє оволодіння іноземною мовою. Якщо раніше іноземна мова розглядалася як зброя у боротьбі з потенційним ворогом, то сьогодні вона стає засобом співпраці з європейськими та світовими військовими блоками.

Військовий спеціаліст зі знанням іноземної мови користується великим попитом на ринку праці, отже, вміння сприймати на слух іноземну мову є важливою професійною рисою.

Це вміння є надзвичайно актуальним, тому що володіння іноземною мовою дає змогу майбутнім офіцерам більш ефективно виконувати професійні обов'язки, бути в контексті сучасних вимог до зразків сучасного озброєння, питань виникнення воєнних конфліктів, планування стратегій співпраці з іншими військовими підрозділами.

Актуальність роботи може бути аргументована важливістю проблеми, але й той же час її недостатньою розробленістю для застосування в умовах військових ВНЗ.

Аналіз досліджень. У реальній комунікації чотири види мовленнєвої діяльності розподілені таким чином: аудіювання - 42%, говоріння - 32%, читання - 15%, письмо - 11%, серед яких аудіювання посідає чільне місце. Окрім своєї основної, власне комунікативної, функції аудіювання виконує й низку допоміжних: стимулює мовленнєву й навчальну діяльність курсантів, використовується для ознайомлення їх з новим матеріалом, підвищує ефективність зворотного зв'язку та самоконтролю.

Численні праці з психології та психолінгвістики свідчать, що питання розвитку вмінь слухати й розуміти усне мовлення належить до пріоритетних у методиці навчання мови. Опис лінгвістичних особливостей цього виду мовленнєвої діяльності розкрито в працях Гоцкіна М., Золотницької С., Кочан І., Дж. Міллера, Сатінової В. та ін.

Психологічні та психолінгвістичні засади розвитку аудитивних умінь висвітлюються в працях Бєляєва Б., Виготського Л., Жинкіна М., Зимньої І., Костюка Г., Леонтьєва О. та ін.

Мета статті - розглянути, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування аудитивних умінь курсантів в процесі навчання англійської мови.

Виклад основного матеріалу

У роботах методистів і лінгводидактів знаходимо низку визначень поняття «аудіювання». Кочан І. трактує аудіювання як один із видів мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (смислова обробка інформації), концентруючи на ньому свою увагу.

Водночас наголошуючи на неможливості ототожнення аудіювання зі слуханням, оскільки аудіювання відрізняється від нього розумінням усного мовлення, а не лише акустичним сприйманням звукового процесу (Кочан, 2005: 65). Соловова

О.визначає його як самостійний вид мовленнєвої діяльності, що означає процес сприймання та розуміння мовлення на слух (Соловова, 2002: 124). Методисти Миролюбов О. та Климентенко А. трактують аудіювання як смислове сприймання у вигляді системи, що характеризується трьома рівнями - спонукальним, формувальним і реалізувальним (Клименко, 1981: 242). Суздалєва О. детально трактує цей вид мовленнєвої діяльності та описує його як складний мисленнєвий процес сприймання, розпізнавання й розуміння мовлення, що супроводжується активним переробленням отриманої інформації на основі наявного лінгвістичного й прагматичного досвіду та оцінкою у внутрішньому мовленні інформації, що сприймається (Суздалєва, 1998: 11). Незважаючи на розмаїття визначень, дослідники цього виду мовленнєвої діяльності солідарні в тому, що аудіювання ґрунтується на сприйманні та осмисленні звукового сигналу.

Проаналізувавши та узагальнивши наявні тлумачення, ми визначаємо аудіювання як рецептивний вид мовленнєвої діяльності, активний, але зовні не виражений процес слухового сприймання, декодування й розуміння мовлення на основі лінгвістичного та життєвого досвіду курсанта. Аудіювання з розумінням основного змісту передбачає передусім розуміння курсантом теми та найсуттєвіших деталей аудіо тексту. Для цього курсантові достатньо зрозуміти 75% його інформації за умови, що решта 25% не містить ключової інформації, суттєвої для розуміння всього змісту аудіо тексту. Цей вид аудіювання передбачає сформованість в курсанта вмінь прогнозувати зміст аудіо тексту за його заголовком, здогадуватись про значення незнайомих лексичних одиниць, ігнорувати окремі лексичні одиниці, які не перешкоджають розумінню основного змісту, визначати смислові частини тексту та зв'язки між ними тощо.

Аудіювання з метою пошуку необхідної інформації чи інформації, яка цікавить, передбачає розуміння курсантом конкретної інформації, яка може бути задана викладачем або пов'язана з темою заняття. Курсант повинен швидко знайти потрібну інформацію і сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти інформацію повністю або її основний зміст (залежно від комунікативної настанови).

Цей вид аудіювання передбачає сформованість в курсанта вмінь орієнтування в логіко-смисловій структурі аудіо тексту, знаходження та вибору нової чи заданої інформації, об'єднання в логічне ціле здобутої інформації з кількох аудіо джерел згідно з конкретним завданням.

Аудіювання з повним (детальним) розумінням змісту аудіо тексту передбачає розуміння курсантом максимально повної й точної його інформації. Цей вид аудіювання потребує сформованості в курсанта вмінь поєднувати аудіювання з нескладною мнемічною та логіко-смисловою діяльністю, оцінювати й зіставляти здобуту інформацію зі своїм досвідом.

Звичайно до аудіо текстів як навчального матеріалу висуваються певні вимоги. Окрім основних вимог, які висуваються до всіх навчальних текстів, як то виховна цінність, відповідність професійним особливостям курсантів і їхньому мовленнєвому досвіду в іноземній та рідній мовах, наявність проблеми, яка викликає інтерес у курсантів, до аудіо текстів висувається низка додаткових вимог. Передусім це вимоги до композиції аудіо текстів: наявність експозиції, простота викладу й логічність побудови, обмежена кількість сюжетних ліній і персонажів, чітке формулювання головної думки на початку / в кінці тексту / в заголовку. Крім того аудіо текст повинен представляти різні форми мовлення - монолог, діалог, діалог-монолог (з мінімумом діалогу) та бути укладеними не від першої особи (що ускладнює аудіювання на початковому ступені навчання ІМ); мати надлишкові елементи інформації.

До останніх належать елементи, непов'язані безпосередньо зі змістом (вставні слова, повтори, синонімічні вирази, контакту вальні слова), позамовні елементи мовлення, елементи риторичної стратегії (паузи, повтори, пере формулювання, опис окремих ситуацій з інших позицій, заповнювачі мовчання). Темп аудіо повідомлення визначає як швидкість і точність розуміння, так і ефективність запам'ятовування.

Загальний темп мовлення складається з двох величин - кількості слів (складів) за хвилину та кількості мовленнєвих пауз. Вимір цих величин показує, що різниця між мінімальним та максимальним темпом мовлення є досить великою - від 100 до 400 складів за хвилину. Вона залежить від багатьох факторів: темпу мовлення, який може бути нерівномірним в одного й того ж мовця в залежності від його настрою, індивідуальних звичок, емоційної забарвленості аудіо повідомлення; типу і виду тексту (монолог - діалог; опис - розповідь - повідомлення; прозовий - віршований); вагомості й новизни інформації (важливіша інформація подається повільніше, менш важлива - швидше); складності теми й мовної норми; специфіки лексико-граматичної системи англійської мови. Тому викладачі часто стикаються з різного роду труднощами аудіювання. У своїх роботах лінгводидакти (І. Бім, Н. Гальськова, Н. Гез, М. Ляховицький, М. Пруссаков, О. Соловова, Н. Шибко) відокремлюють труднощі аудіювання, пов'язані з трьома основними чинниками:

- умовами комунікації;

- лінгвістичними особливостями усного мовлення (фонетичними, лексичними, граматичними);

- розумінням змісту повідомлення.

А саме, мовні труднощі аудіювання визначаються такими об'єктивними параметрами як:

рівнем розуміння наявної в аудіо тексті інформації (повне розуміння, розуміння важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації);

видом аудіо тексту (опис, розповідь, повідомлення; монолог, діалог);

тематикою/ темою;

обсягом аудіо тексту (кількістю слів у ньому);

способом контролю/ оцінювання (відповіді на запитання, вибіркові відповіді - тести множинного вибору, узагальнюючі повідомлення, розповідь.

Фонетичні труднощі розмовного мовлення вважаються основними труднощами аудіювання. Це, зокрема, стосується різних рівнів підготовки курсантів. Слабка розвиненість фонематичного слуху, недостатні вимовні навички, нечітка сформованість акустико-артикуляційних образів відволікають увагу курсантів на мовну форму повідомлення, в результаті чого не розпізнаються значення слів як одиниць сприймання.

Лексичні труднощі виникають не лише при кількісному збільшенні словникового матеріалу і його різноманітності (що характерно для старшого ступеня навчання), але й при вживанні слів професійного військового спрямування.

Граматичні труднощі пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією. Труднощі аналітико- синтетичної діяльності, яка є основою сприймання інформації, збільшуються пропорціональне довжині мовленнєвого повідомлення і складності синтаксичних структур у ньому. Деякі граматичні труднощі зумовлені наявністю аналітичних форм, відсутніх в рідній мові. Труднощі спричиняє граматична омонімія, особливо в службових словах.

Таким чином відокремлюється основна задача викладача - знаходити та використовувати фактори, що сприяють формуванню умінь аудіювання: звертати увагу на ритм, паузи, мелодику - складники інтонації; використовувати можливості зорових опори та інше; навчити курсантів перепитувати, просити повторити, уточнювати деякі моменти; необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання та поступово її збільшувати.

Якщо аудіювання є метою, то основним засобом навчання аудіюванню як цілі є аудіо текст. Аудіо текст є провідною ланкою методики навчання аудіюванню. Аудіо текст - це раціонально підібраний, автентичний і завершений

фрагмент мовлення. Він має змістову завершеність, структурну цілісність, композиційну оформленість. Однією з основних вимог до аудіо текстів є автентичність, тобто це мають бути тексти, озвучені носіями мови. Курсанти повинні чути не лише мовлення свого викладача, а й мовлення носіїв мови, які є еталонами норм мови.

З метою забезпечення найбільш успішного звикання курсантів до автентичного мовлення у процесі навчання доречним є використання напівавтентичних та квазіоавтентичних текстів.

Напівавтентичні тексти - це адаптовані шляхом скорочення та компіляції автентичні тексти, записані у природніх умовах носіями мови з розбірливою вимовою. Квазіоавтентичні тексти - це напіавтентичні аудіотексти, змонтовані у спеціальній студії, при відсутності сторонніх шумів. Ці дві категорії текстів, незважаючи на обробку, зберігають всю інформацію та є доступними для аудіювання і запам'ятовування, що сприяє інтенсифікації та раціоналізації навчання. За функціональною спрямованістю виділяють три види текстів: ознайомлюючи, мотивуючі та такі, що забезпечують змістовну базу для мовлення.

Аудіо тексти повинні створювати мотивацію як до вивчення іноземної мови, так і до пізнання нового про мову, світ і до активного спілкування. Мотивація є головною умовою при формуванні навичок аудіювання. Якщо слухач має потребу слухати, то це призводить до максимальної мобілізації його психічного потенціалу: загострюється слух, увага стає більш цілеспрямованою, підвищується інтенсивність розумових процесів. Тому правильний вибір текстів для аудіювання є надзвичайно важливим.

Розглянемо систему вправ, спрямованих на розвиток аудіювання курсантів вищих військових навчальних закладів.

Дієвими, на наш погляд, видами вправ є наступні:

Повтор за диктором, який можливий під час паузи або синхронно. Ця вправа вважається базовою та широко застосовується для тренування вимови професійної термінології.

Вправи на розвиток мовленнєвого слуху. Розвиваючи мовленнєвий слух, можна використовувати аудіювання із зоровою опорою, або спрямоване аудіювання - аудіювання на впізнавання конкретних слів, структур, здобуття конкретної інформації. Такі вправи доречні під час закріплення військової термінології.

Вправи на тренування пам'яті.

- Погодитися або не погодитися із твердженням. Відповісти на питання. Таке аудіювання називається підготовленим.

- Знайти помилки, розбіжності між усним та друкованим текстом;

- Запам'ятати дати, імена, назви, а потім відтворити в тій же послідовності;

- Прослухати слова та згрупувати їх за певним принципом або ознакою;

- Прослухати слова і повторити тільки ті, які стосуються певної теми.

4. Вправи на тренування ймовірного прогнозування:

- Дібрати означення до слів;

- Скласти словосполучення;

- Завершити фразу або текст;

- Визначити зміст за заголовком, ілюстраціям, ключовим словам і т.п.

Крім того, виділяють три етапи в роботі з аудіо текстами: до текстовий етап (before listening), етап прослуховування тексту (while listening), після текстовий етап (after listening).

До текстовий етап спрямований на розвиток мотивації і формулювання настанови на первинне прослуховування тексту. Це можуть бути такі завдання, як обговорення питань до прослуховування, здогадатися по заголовку, ілюстраціям, новим словам про зміст тексту, бесіда по проблематиці тексту.

На цьому етапі викладач повинен зняти мовні труднощі, з якими можуть зустрітися курсанти. Під час першого прослуховування курсанти намагаються зрозуміти зміст, виконуючи завдання до текстового етапу. Однак прослуховувань може бути декілька і курсанти можуть виконувати різноманітні завдання: вставити пропущені слова у текст, зайти словосполучення, що вживаються у тексті без змін; вказати, які означення до слів зустрічалися в тексті, завершити речення, знайти еквівалент до прослуханих слів.

Після текстовий етап - це подальша робота над текстом, його використання для розвитку навичок усного та письмового мовлення. Завершити речення; знайти еквівалент до прослуханих словосполучень.

Висновки

Підсумовуючи зазначене вище, можемо констатувати, що аудіювання - це розуміння мовлення на слух. Воно складає основу спілкування, з нього починається оволодіння усною комунікацією. Воно складається з вміння диференціювати звуки, що сприймаються, інтегрувати їх у смислові комплекси, утримувати їх у пам'яті під час слухання, здійснювати прогнозування й, виходячи із ситуації спілкування, розуміти звуковий ланцюг.

У ході дослідження питання, ми з'ясували, що аудіювання - служить потужним засобом навчання іноземної мови. Воно дає можливість опановувати звуковою стороною досліджуваної мови, його фонемним складом і інтонацією: ритмом, наголосом, мелодикою. Але, під час використання прийомів аудіювання при навчанні курсантів іноземній мові виникає ціла низка певних труднощів, а саме:

- труднощі, пов'язані з особливостями акту слухання і мовної діяльності курсанта;

- труднощі, пов'язані з особливостями мови носіїв мови;

- труднощі, пов'язані з особливостями оволодіння соціолінгвістичних та соціокультурних компонентів комунікативної компетенції. Переглянув питання специфіки навчання аудіювання на різних етапах, дійшли висновку, що процес навчання за допомогою аудіювання складний і важкий, саме тому йому слід приділяти більш уваги на заняттях з іноземної мови в вищих військових закладах.

Отже, формування мовленнєвої компетенції в аудіюванні - одне з важливих завдань іншомовної підготовки сучасного фахівця військової справи.

Разом з іншими видами мовленнєвої діяльності аудіювання забезпечує оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, розвиває вміння курсантів розуміти та спілкуватися іноземною мовою, оскільки однією з актуальних завдань є вдосконалення мовної підготовки військових фахівців у вищих навчальних закладах відповідно до стандарту «STANAG6001».

Учасникам навчального процесу необхідно підвищувати мотивацію, активно впроваджувати нові форми і методи для удосконалення навчання та оцінювання аудіювання, проводити подальші дослідження нерозроблених в цій галузі питань, що сприятиме підвищенню якості мовної підготовки майбутніх фахівців військової справи.

Список використаних джерел

1. Бігич О. Б. Методика формування іншомовної компетенції в аудіюванні у студентів мовних спеціальностей : Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції : курс лекцій. Київ : Ленвіт, 2011. С. 175-187.

2. Вєтохов О. М. Наслухатися іноземної мови. Іноземні мови в навчальних закладах. 2005. № 1. С. 74-82.

3. Вишневський О. І. Методика навчання іноземних мов : навчальний посібник. Київ : Знання, 2011. 206 с.

4. Гапочка И. К. Обучение аудированию : учебное пособие. Москва : УДН, 1980. 90 с.

5. Кочан І. М. Словник-довідник із методики викладання української мови. Львів, 2005. 306 с.

6. Климентенко А. Д. Теоретические основы методики обучения иностранным языкам в средней школе. Москва : Педагогика, 1981. 456 с.

7. Соловова. Е. Н. Методика обучения иностранным язикам : базовый курс лекций. Москва : Просвещение, 2002. 239 с.

8. Суздалева Е. С. Формирование умений аудирования лекций медико-биологического профиля при обучении студентов-иностранцев на среднем этапе : автореф. дис. ...канд. пед. наук. Москва, 1998. 27 с.

9. Черниш В. В. Навчання англомовного читання та аудіювання із застосуванням аудіо книжок художніх творів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2001. 21 с.

10. Berezneva I.M. Authentic materials in foreign language teaching. Сучасна парадигма викладання іноземних мов у закладах вищої освіти : матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 16 квітня 2019 р. Харків : НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2019. С. 23-24.

11. Berezneva I.M. Principles for developing listening ability. Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників психологічних та педагогічних наук : матеріали міжнародної наук-практ. конф. м. Львів, 27-28 березня 2020 р. Львів, 2020. С. 90-92.

12. Rost M. Teaching and researching listening. White Plains. NY : Longman/Pearson Education, 2001. P. 3-26.

References

1. Bihych O. B. Metodyka formuvannia inshomovnoi kompetentsii v audiiuvanni u studentiv movnykh spetsialnostei : Metodyka formuvannia mizhkulturnoi inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentsii [Methods of formation of foreign language competence in listening to students of language specialties: Methods of formation of intercultural foreign language communicative competence] : kurs lektsii. Kyiv : Lenvit, 2011. Pp. 175-187. [in Russian].

2. Vietokhov O. M. Naslukhatysia inozemnoi movy. Inozemni movy v navchalnykh zakladakh. [Listen to a foreign language. Foreign languages in educational institutions]. 2005. № 1. Pp. 74-82. [in Ukrainian].

3. Vyshnevskyi O. I. Metodyka navchannia inozemnykh mov : navchalnyi posibnyk. [Methods of teaching foreign languages: a textbook]. Kyiv : Znannia, 2011. 206 pp. [in Ukrainian].

4. Gapochka I. K. Obuchenie audirovaniyu : uchebnoe posobie. [Listening training]. Moskva : UDN, 1980. 90 pp. [in Russian].

5. Kochan I. M. Slovnyk-dovidnyk iz metodyky vykladannia ukrainskoi movy. [Dictionary-reference book on methods of teaching the Ukrainian language]. Lviv, 2005. 306 pp. [in Ukrainian].

6. Klimentenko A. D. Teoreticheskie osnovyi metodiki obucheniya inostrannyim yazyikam v sredney shkole. [Theoretical bases of methods of teaching foreign languages in high school]. Moskva : Pedagogika, 1981. 456 p. [in Russian].

7. Solovova. E. N. Metodika obucheniya inostrannyim yazikam : bazovyiy kurs lektsiy. [Methods of teaching foreign languages: a basic course of lectures]. Moskva : Prosveschenie, 2002. 239 pp. [in Russian].

8. Suzdaleva E. S. Formirovanie umeniy audirovaniya lektsiy mediko-biologicheskogo profilya pri obuchenii studentov- inostrantsev na srednem etape [Formation of skills of listening to lectures of medical and biological profile at training of foreign students at an average stage] : avtoref. dis. ... kand. ped. nauk. Moskva, 1998. 27 pp. [in Russian].

9. Chernysh V. Navchannia anhlomovnoho chytannia ta audiiuvannia iz zastosuvanniam audio knyzhok khudozhnikh tvoriv [Teaching English reading and listening with the use of audiobooks of works of art] : avtoref. dys. kand. ped. nauk : 13.00.02. Kyiv, 2001. 21 pp. [in Ukrainian].

10. Berezneva I.M. Authentic materials in foreign language teaching. Suchasna paradyhma vykladannia inozemnykh mov u zakladakh vyshchoi osvity : materialy nauk.-prakt. konf., m. Kharkiv, 16 kvitnia 2019 r. Kharkiv : NIuU im. Yaroslava Mudroho, 2019. Pp. 23-24.

11. Berezneva I.M. Principles for developing listening ability. Nove ta tradytsiine u doslidzhenniakh suchasnykh predstavnykiv psykholohichnykh ta pedahohichnykh nauk : materialy mizhnarodnoi nauk-prakt. konf. m. Lviv, 27-28 bereznia 2020 r. Lviv, 2020. Pp. 90-92.

12. Rost M. Teaching and researching listening. White Plains. NY : Longman/Pearson Education, 2001. Pp. 3-26.

Размещено на Allbest.ru