Медіація як соціальна технологія в роботі соціального працівника: принципи реалізації та технологічні умови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницького національного університету

Медіація як соціальна технологія в роботі соціального працівника: принципи реалізації та технологічні умови

Голова Наталія Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки

м. Хмельницький, Україна

Анотація

Голова Н. І. Медіація як соціальна технологія в роботі соціального працівника: принципи реалізації та технологічні умови

В статті розглянута модель медіації, як способу розв'язання конфліктних ситуацій, а також підходи до побудови структури медіації та медіаційних процесів. Розкрито сутність медіації, як альтернативного способу вирішення конфліктних ситуацій. Проаналізовано методологічні засади регулювання медіації та їх реалізацію у період транзитивного розвитку суспільства, охарактеризовані її переваги, порівняно з судовим процесом. Визначено, що медіація є тією рушійною силою, яка націлена на вирішення конфліктних питань, при якому задовольняються інтереси обох сторін. Обґрунтовано роль соціального працівника в медіативному процесі, та умови і процедуру її проведення. З'ясовано, що медіація не можлива без психологічних принципів соціальної роботи, до яких відносяться принципи конгруентності, неупередженості, конфіденційності, позитивно орієнтованої активності. Аргументовані стадії медіації, що умовно можна розділити на дві основні групи: роботу, яку соціальний працівник робить перед зустріччю конфліктуючих сторін, і дії, які він здійснює під час офіційних переговорів, а також те, що медіація в якості соціальної технології, здатна реально забезпечити нейтральність за певних умов, які має дотримуватися та виконувати фахівець соціальної сфери.

Ключові слова: медіація, посередництво, соціальна послуга, соціальний працівник, процедура, соціальні умови.

Аннотация

Голова Н. И. Медиация как социальная технология в работе социального работника: принципы реализации и технологические условия

В статье рассмотрена модель медиации как способа разрешения конфликтных ситуаций, а также подходы к построению структуры медиации и медиационных процессов. Раскрыта сущность медиации как альтернативного способа разрешения конфликтных ситуаций. Проанализированы методологические основы регулирования медиации и их реализацию в период транзитивного развития общества, охарактеризованы ее преимущества по сравнению с судебным процессом. Определено, что медиация является той движущей силой, которая направлена на решение конфликтных вопросов, при котором удовлетворяются интересы обеих сторон. Обоснована роль социального работника в медиативном процесс, условия и процедуру ее проведения. Установлено, что медиация невозможна без психологических принципов социальной работы, к которым относятся принципы конгруэнтности, беспристрастности, конфиденциальности, положительно ориентированной активности. Аргументированные стадии медиации, что условно можно разделить на две основные группы: работу, которую социальный работник совершает перед встречей конфликтующих сторон, и действия, которые он совершает во время официальных переговоров, а также то, что медиация в качестве социальной технологии способна реально обеспечить нейтральность. при определенных условиях, которые должен придерживаться и выполнять специалист социальной сферы.

Ключевые слова: медиация, посредничество, социальная услуга, социальный работник, процедура, социальные условия.

Abstract

Holova N. Mediation as a Social Technology in the Work of a Social Worker: Principles of Implementation and Technological Conditions

The article considers the model of mediation as a way of resolving conflict situations, as well as approaches to building the structure of mediation and mediation processes. The essence of mediation as an alternative way of resolving conflict situations is revealed. The methodological principles of mediation regulation and their implementation in the period of transitive development of society are analyzed; its advantages in comparison with the court process are characterized. It is determined that mediation is the driving force aimed at resolving conflict issues, which satisfies the interests of both parties. The role of a social worker in the mediation process and the conditions and procedure for its implementation are substantiated. It was found that mediation is not possible without psychological principles of social work, which include the principles of congruence, impartiality, confidentiality, positive activity. Reasoned stages of mediation, which can be divided into two main groups: the work that a social worker does before the meeting of the conflicting parties, and the actions he performs during formal negotiations, and the fact that mediation as a social technology can really ensure neutrality under certain conditions, which must be observed and fulfilled by a social specialist.

Key words: mediation, mediation, social service, social worker, procedure, social conditions.

Конфлікти існують на всіх рівнях соціальної взаємодії в тому числі і в міжособистісних стосунках. На сьогодні суспільство знаходиться в кризовому стані: війна на сході, пандемія, постійне підвищення тарифів, що сприяє конфліктизації. Конфлікти в суспільстві є групові, міжособистісні і т.д.. Тому є потреба в оптимальних способах та засобах деконфліктизації суспільства, з урахуванням мінімізації витрат матеріальних та нематеріальних ресурсів. Не оминає конфліктизація і сім'ю, сімейні правовідносини, батьківсько-дитячі відносини, що в свою чергу впливає на суспільство. Одним із способів що застосовується при вирішенні сімейних конфліктів в Україні є медіація, яка можлива при низькому та середньому рівні конфліктності.

Конструктивне вирішення конфлікту стає можливим завдяки техніці медіації. У дослівному перекладі «медіація» означає «посередництво», що в понятті конфліктології розуміється як посередництво в суперечках неупереджених третіх осіб, які визнають права і обов'язки обох сторін.

Медіатори фахівці із соціальної оботи як неупереджені нейтральні до конфлікту сторонни допомагають конфліктуючим особам знайти взаємоприйнятне вирішення їхніх проблем. Завдання медіаторів полягає не в тому, щоб винести рішення третейського суду або надати вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення,що оптимально відповідає їхнім інтересам. В результаті медіації сторонни повинні прийти до вигідного для них обох рішення.

Різні аспекти соціального обслуговування населення на засадах посередництва у своіх працях висвітлювали вітчизняні і зарубіжні наукоці: С. Калашникова, К. Шумова, Е. Михайлова, Т. Гоббс, O. Рамсботам, Т. Вудхаус і Х. Міал, Г. Гегель, Ч. Тейлор, С. Карфантан. Деякі теоретичні та практичні аспекти медіації як альтернативного способу вирішення конфліктних ситуацій досліджувалися М. Бойко, Н. Бондаренко-Зелінською, А. Горовою, Г. Єрьоменко, К. Канішевою, P. Ковалем, О. Касьяник, С. Лободою, Л. Момот, О. Пеліна, Д. Проценко, О. Савич, О. Савчук, Г. Ульяновою, С. Філь та ін..

Незважаючи на значний інтерес до розвитку медіації в сфері надання послуги посередництва (медіації), роль та місце цих послуг серед державних соціальних гаратніи та зобов'янь залишаються розкритими недостатньою.

Мета статті полягає в обґрунтування медіації як соціальної технології в діяльності соціального працівника, а також визначення принципів її реалізації та технологічних умов проведення.

Відповідно до зазначеної мети у статті поставлено такі завдання:

визначити поняття «медіація» як спосіб посередництва та вирішення конфліктних ситуацій;

обґрунтувати принципи медіації, в діяльності соціального працівника та роль фахівця в цьому процесі;

охарактеризувати технологічні умови та етапи проведення медіації.

Для вирішення поставленої мети використовувались аналітичні методи: історико-логічний - в ході вивчення теоретичних основ проблеми дослідження медіації; теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, класифікація й узагальнення) інформації з соціально-педагогічної, наукової та методичної літератури в аспекті досліджуваної проблеми з метою формування його концептуальних положень; систематизація й узагальнення власного педагогічного досвіду на підставі яких сформовано власний погляд на поставлену проблему тощо.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують державні соціальні гарантії та зобов'язання що формують політику стосовно конфліктуючих осіб на загальнодержавному рівні, є закони Украіни Закон «Про соціальні послуги», 17.08.2016 Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) № 892.

Таким чином, медіація була визначена як соціальна послуга, хоча нині діючий Закон «Про соціальні послуги» прямо про неї не говорить. Але вже до нового Закону України «Про соціальні послуги», який набрав чинності у 2020 році, медіація включена як базова соціальна послуга.

Відповідно до названого стандарту, посередництво (медіація) - це метод розв'язання конфліктів (спорів), за допомогою якого дві або більше сторін конфлікту (спору) намагаються у межах структурованого процесу за участю посередника (медіатора) досягти згоди для його розв'язання. Медіатор допомагає сторонам налагодити комунікацію, пояснити одна одній своє бачення конфлікту (спору), визначити шляхи його розв'язання, проаналізувати та за необхідності скорегувати можливі варіанти рішення, домовленості, а також досягти згоди щодо розв'язання конфлікту (спору) та (або усунення) відшкодування спричиненої шкоди.

К. Шумова визначає медиативну процедуру, як діяльність уповноважених осіб, спрямовану на примирення сторін і гармонізацію соціально-економічних відносин в російському суспільстві, а інститут медіації, як сукупність правових норм, що регламентують цю діяльність (Zeno Daniel Sustac, 2017).

О. Михайловою зроблений висновок про те, що медіація являє собою переговори сторін за участю уповноваженої, незалежної і неупередженої особи (в даному випадку соціального працівника) щодо можливих у майбутньому угод.

За словами С. Карфантана, ми маємо справу з парадоксальною ситуацією, в якій, хоча конфлікт розглядається як форма відносин, насправді це не відношення, а криза відносин, це «вихід зі стану ізоляції».

Порівняно з судовим процесом медіація має суттєві переваги, зокрема:

економія часу та коштів;

мінімум формальних чинників та впливу держави, досягнення виключно самими сторонами взаємоприйнятного рішення;

добровільність і неупередженість процедури;

добровільне виконання сторонами домовленостей;

соціальний працівник, на всіх етапах медіації, використовує техніку перефразування (луна-техніку), яка передбачає розуміння і повторення того що говорить і відчуває кожна із сторін. Відтак техніка перефразування дозволяє конфліктуючим сторонам, відчути те, що вони будуь почуті, при цьому врахуються їхні особисті почуття.

На початковому етапі, в ході реалізації методів медіації, фахівець соціальної сфери повинен:

отримавши інформацію про випадок, встановлюють зв'язок між сторонами конфлікту, аналізують ситуацію - і домовляються про індивідуальну зустріч;

допомагають врегулювати конфлікт або спір: встановлюють його причини, опрацьовують шляхи та умови розв'язання;

налагоджують комунікацію між сторонами конфлікту, дають можливість людям пояснити одне одному своє бачення конфлікту, визначити шляхи розв'язання, аналізують і коригують варіанти рішень;

домовляються, за потреби вирішують, як відшкодовувати спричинені незручності.

Таких зустрічей може бути від 1 до 12, тривалістю до 3 годин кожна. За потреби кількість і тривалість зустрічей можна збільшувати, чи зменшувати. Припинити працювати з фахівцем можна, якщо задоволені всі сторони конфлікту.

Медиативні послуги надаються за місцем проживання сім'ї, дитини або особи. За розвиток послуги на певній території відповідає громада та отримати їх можна у Центрі соціальних служб, в Центрі надання послуг або у фахівця із соціальної роботи. Ці установи забезпечують надання особам чи сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, послуги посередництва (медіації) (Наприклад: спори між опікунами, між батьками та дітьми), а Служби у справах дітей беруть участь у вирішенні спорів між батьками з усіх питань, що стосуються дітей. (Наприклад: способи участі батьків у вихованні та утриманні дітей, визначення місця проживання дитини, розусиновлення, позбавлення батьківських прав, надання дозволу на виїзд за кордон дитини з одним з батьків).

Найбільш радикальне втручання соціального працівника в соціальні взаємодії припускає принципове руйнування старих відносин і заміну їх новими. Радикальне втручання соціального працівника у соціальні взаємодії перетворює його на революціонера, а його діяльність у соціальній сфері більше нагадує соціально-політичну реформу суспільного порядку. Радикальна модель або модель соціального впливу, на уявленні про те, що саме суспільство провокує і посилює негативні явища в соціумі. Основними засобами протидії негативним явищам виступають заборона чи обмеження, демонстрації викривлених соціальних відносин та проявів насильства. При цьому використовується лобіювання, масові акції, компанії у ЗМІ, соціальна реклама (Гоббс, 1991).

Другим за ступенем поширення втручання в соціальні взаємодії є директивний підхід. В основі директивного підходу лежить метод примусу, які спираються:

на систему законодавчих актів держави та регіону;

систему нормативно-директивних і методичних (обов'язкових до застосування) документів соціальних служб;

систему планів, програм, завдань, алгоритму роботи соціального працівника;

систему оперативного керівництва включаючи соціально - психологічні аспекти.

Соціальний працівник, в ході здійснення директивного підходу, виступає в ролі консультанта, менеджера соціальних відносин. Не змінюючи соціальні взаємодії радикально, він вимагає їх удосконалення, надання їм більш гуманітарного характеру. Для досягнення результату директивними методами, соціальний працівник найчастіше за все спирається на принципи загальнолюдської моралі, рідше на знання законів і ще рідше на свій життєвий досвід. Останнє століття збагатило соціальну роботу методом соціологічних досліджень. Соціологія надає набагато більш широку основу для соціальної роботи, ніж життєвий досвід окремої людини, проте не зменшує її директивного характеру (Serge Carfantan, 2016).

Третю, максимально нейтральну форму включення соціального працівника в соціальні взаємодії, здатна забезпечити медіація. Нейтральність виступає головним принципом цього різновиду соціальних технологій. На відміну від науки, здатної виступати підставою виключно директивного підходу до соціальних взаємодій та обмежуватися декларуванням наукової об'єктивності, медіація такою не є. Як соціальна технологія, медіація не акцентує увагу на принциповій різниці між суб'єктом і об'єктом пізнання, що не конструює середньовічні підпори з трансцендентних сутностей (те що не ґрунтується на досвіді). Медіація має справу з суб'єктами і тільки з суб'єктами, з їх суб'єктивними переживаннями і суб'єктивним сприйняттям соціальних взаємодій. медіація конфліктний соціальний працівник

Які переваги має подібний підхід? Головне досягнення - гарантія не декларованої, а реальної нейтральності. Для прихильника наукового підходу, зокрема соціального працівника, вихідною точкою діяльності може виступати не стільки реальна соціальна проблема, скільки її віртуальна або ментальна модель. З позицій узагальненого моделювання соціолог здатний захищати тільки інтереси усередненої особистості, яка обмежує реальні інтереси осіб. Таким чином, директивність іманентно властива будь-якій діяльності, що спирається на узагальнено-усереднені показники соціальної науки. (Charles Taylor, 2017).

Дійсна, а не декларована соціальна нейтральність не може ігнорувати людську суб'єктивність. Але що не можливо в науці, то допустимо в соціальній технології. Медіація, в якості соціальної технології, здатна реально забезпечити нейтральність за умови виконанні двох обов'язкових технологічних умов:

наявності реального конфлікту між реально взаємодіючими сторонами;

бажання сторін вдатися до послуг посередника - медіатора.

Принципово важливо для медіації уявлення конфлікту як суб'єктивної реакції на особливості міжособистісної взаємодії. Для медіатора однаково неприйнятні як радикально - революційні уявлення про конфлікт як рушійну силу народних мас, так і уявлення прихильників директивного підходу про конфлікт як гальмуючий початок у розвитку соціальних систем. Для медіатора цілком достатньо погляду на конфлікт як звичайний засіб регулювання соціальної взаємодії. Сторони соціальної взаємодії найчастіше самі створюють собі конфлікт без достатніх або «об'єктивних» підстав.

Виходячи з високої ймовірності суб'єктивної природи конфлікту, медіація не потребує його глибоко фундаментального аналізу, не шукає його сутності та намагається утримуватися від власних суджень з приводу чинників конфлікту, уникати готових рецептів вирішення конфлікту та інших проявів директивності. Мета медіатора - допомогти сторонам самим усвідомити природу свого конфлікту, ступінь обґрунтованості або необґрунтованості своєї позиції. Замість глибокого наукового аналізу медіатор «озброєний» тільки легкою зброєю перефразування і технологією виявлення найкращої та найгіршою альтернативи, обговорюваної сторонами (Michael, 2017).

Медіатор не намагається займати роль педагога. Він просто допомагає сторонам самим відчути рівень суб'єктивності та непорозуміння в їх відносинах. Сторони з мінімальною допомогою медіатора практично самостійно здатні розібратися в своїх непорозуміннях і абсолютно самостійно подолати їх. Потрібно тільки бажання сторін і професіоналізм медіатора.

Безумовно, що не всі конфлікти засновані на непорозумінні. У соціальних взаємодіях є місце свідомому, класово забарвленому конфлікту інтересів, конфлікту ціннісних орієнтацій між етнічними групами і цивілізаціями. Однак у повсякденному житті набагато частіше замість глибоко антагоністичного конфлікту інтересів соціальний робітник має справу з конфліктами - непорозуміннями, тобто результатом суб'єктивної непогодженості позицій між сторонами.

Таким чином, завдяки новій соціальній технології - медіації, діапазон соціальної роботи стає більш широким, а предмет соціальної роботи більш визначеним. У широкому спектрі соціальної роботи є місце всім трьом основним напрямкам діяльності: радикальному, директивному і альтернативному, зокрема медіації. Медіацію часто називають альтернативним способом вирішення конфліктів, підкреслюючи тим самим її принципову відмінність від традиційних (радикальних і директивних) методів соціальної роботи. На наш погляд це не зовсім так. Медіація не альтернативний, а похідний метод в арсеналі засобів соціального працівника. Із медіації має починати свою роботу дійсний професіонал. Тільки вичерпавши можливості медіації, соціальний працівник може переходити до директивних методів (Михайлова, 2016).

Медіація, не можлива без психологічних принципів соціальної роботи, до яких відносяться принципи конгруентності, неупередженості, конфіденційності, позитивно орієнтованої активності. Характер системи праці професійного соціального працівника визначається багатьма вимогами.

Принцип конгруентності (рівності, адекватності) передбачає єдність висунутих соціальним працівником цілей, завдань і напрямів діяльності, пов'язаних з вирішенням проблем клієнта. У кожному конкретному випадку соціальний працівник повинен об'єктивно оцінювати можливості і потреби індивідів і соціальних груп, з якими він взаємодіє.

Принцип неупередженості вимагає не допускати упередженого ставлення до будь-якої людині або організації. Ставлення соціального працівника не може залежати від суб'єктивної думки або вимоги «третіх осіб». Соціальний працівник виявляє інтерес до клієнта без особистої зацікавленості в ньому.

Принцип конфіденційності в медіації прийнято поділяти на процедурну та предметну. Процедурна полягає в нерозголошенні медіатором (соціальним працівником), сторонами та іншими учасниками медіації інформації щодо самої участі в цьому процесі, а предметна (змістовна) - нерозголошення медіатором, сторонами та іншими учасниками медіації інформації, яка стала відомою під час переговорів (Калашникова, 2010, с. 90).

Принцип позитивно орієнтовної активності, полягає в сильному бажанні клієнта досягти чогось, що є запорукою успіху. Нестримно, бажаючи чогось індивід обов'язково досягне своєї мети, головне соціальному працівнику активувати, та мотивувати клієнта на успіх. Величезне бажання щось мати не повинно давати клієнту спокою, а навпаки повинно спонукати до пошуку шляхів, методів досягнення мети й активної діяльності. А слабке бажання - головна причина пасивності.

По суті медіація - це переговори, так як вона має на увазі участь «третьої сторони», яка відмінно володіє ефективними процедурами переговорів і може допомогти людям в процесі конфлікту узгоджувати дії, щоб вони були більш ефективними (Шумова, 2016).

Процедура медіації - це формування моделі переговорного процесу, до якого включений медіатор, що формує нові змінні і динаміку у взаєминах опонентів. Без переговорів не може бути медіації.

Стадії медіації можна розділити на дві основні групи: роботу, яку соціальний працівник робить перед зустріччю конфліктуючих сторін, і дії, які він здійснює під час офіційних переговорів. П'ять стадій відносяться до попередньої роботи, переговорів:

початковий етап з конфліктуючими сторонами;

вибір стратегії медіації;

анамнез (збір та аналіз інформації);

створення аргументованого плану медіації;

створення атмосфери довіри та співпраці.

Сім стадій - до періоду після початку спільної роботи медіатора з конфліктуючими сторонами:

початок процесу медіації;

визначення питань та узгодження розкладу зустрічей;

обговорення прихованих питань;

створення варіантів вирішиння спору;

оцінка варіантів рішення;

завершення медіаційної процедури;

прийняття офіційного рішення (Калашникова, 2010).

Під час кожної з дванадцяти стадій медіатор вибудовує гіпотези, вибирає відповідні стратегії виконує специфічні процедури. Ці процедури, з одного боку, виконуються послідовно, а з іншого - зазнають розвиток в ході конкретних переговорів.

Підбиваючи підсумки проведеного дослідження, зазначимо, що медіація була визначена як соціальна послуга, хоча нині діючий Закон «Про соціальні послуги» прямо про неї не говорить. Але вже до нового Закону України «Про соціальні послуги», який набрав чинності у 2020 році, медіація включена як базова соціальна послуга. Відповідно до названого стандарту, посередництво (медіація) - це метод розв'язання конфліктів, за допомогою якого дві або більше сторін конфлікту намагаються у межах структурованого процесу за участю посередника (медіатора) досягти згоди для його розв'язання. Медіатор допомагає сторонам налагодити комунікацію, пояснити одна одній своє бачення конфлікту, визначити шляхи його розв'язання, проаналізувати та за необхідності скорегувати можливі варіанти рішення, домовленості, а також досягти згоди щодо розв'язання конфлікту.

На початковому етапі, в ході реалізації методів медіації, фахівець соціальної сфери повинен: отримавши інформацію про випадок (конфліктну ситуацію), встановлюють зв'язок між сторонами конфлікту, аналізують ситуацію - і домовляються про індивідуальну зустріч; допомагають врегулювати конфлікт або спір: встановлюють його причини, опрацьовують шляхи та умови розв'язання; налагоджують комунікацію між сторонами конфлікту, дають можливість людям пояснити одне одному своє бачення конфлікту, визначити шляхи розв'язання, аналізують і коригують варіанти рішень; домовляються, за потреби вирішують, як відшкодовувати спричинені незручності.

Медіація, не можлива без психологічних принципів соціальної роботи, до яких відносяться принципи конгруентності, неупередженості, конфіденційності, позитивно орієнтованої активності.

Перспективи подальших розвідок проблеми медіації полягають у аналізі та дослідженні проблематики становлення та впровадження інституту медіації в умовах транзитивного розвитку українського суспільства, визначення ролі інституту медіації для вдосконалення механізмів захисту прав людини і громадянина України в цілому. Нині скепсис щодо відповідності медіації правовій культурі та ментальності українського суспільства змінився інтересом, який провокує широкі дискусії та активні обговорення впровадження медіації як способу вирішення конфліктів, що потребують також його розв'язання та розяснення.

Список використаної літератури

1. Калашникова С. И. Медиация в сфере гражданской юрисдикции : автореферат дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Уральская государственная юридическая академия. Екатеринбург, 2010. 26 с

2. Шумова К. А. Принципы медиации : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Саратовская государственная юридическая академия. Саратов, 2016. 196 с.

3. Михайлова Е. В. Процессуальные формы защиты субъективных гражданских прав, свобод и законных интересов: судебные и несудебные : дисс. ... д-ра юрид. наук : 12.00.15 / Институт государства и права РАН. Москва, 2013. 400 с. 4. Michael O. Hardimon. Hegel's Social Philosophy: The Project of Reconciliation.

4. Serge Carfantan. Philosophie etspiritualite, in Quatre lecons sur Autrui.

5. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. Т. 2. М. : Мысль, 1991.

6. Zeno Daniel Sustac. Aphilosophical approach to Alternative Dispute Resolution systems.

References

1. Kalashnikova, S. I. (2010). Mediaciya v sfere grazhdanskoj yurisdikcii [Mediation in the sphere of civil jurisdiction]. Extended abstract of candidate's thesis. Ekaterinburg [in Russian].

2. Shumova, K. A. (2016). Principy mediacii [Principles of mediation]. Extended abstract of candidate's thesis. Saratov [in Russian].

3. Mihajlova, E. V. (2013). Processual'nye formy zashchity sub"ektivnyh grazhdanskih prav, svobod i zakonnyh interesov: sudebnye i nesudebnye [Procedural forms of protection of subjective civil rights, freedoms and legitimate interests]. Extended abstract of doctor's thesis. Moskow [in Russian].

4. Hardimon, M. O. (1994). Hegel's Social Philosophy: The Project of Reconciliation.

5. Carfantan, S. (2014). Philosophie et spiritualite. Quatre lecons sur Autrui.

6. Hobbes, T. (1991). Leviafan, ili Materiya, forma i vlast gosudarstva tserkovnogo i grazhdanskogo [Leviathan or the matter, form and power of a common-wealth ecclesiasticall and civil]. Vols. 2. Moscow: Mysl' [in Russian].

7. Sustac, Z. D. (n. d.). A philosophical approach to Alternative Dispute

Размещено на Allbest.ru