Структурні компоненти соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні компоненти соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи

Коношенко Сергій Володимирович,

доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціальної роботи ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет", м. Слов'янськ, Україна

Коношенко Наталія Анатоліївна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти

ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет",

м. Слов'янськ, Україна

Трубник Інна Василівна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи

ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет",

м. Слов'янськ, Україна

Коношенко С.В., Коношенко Н.А., Трубник І.В. Структурні компоненти соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи

У статті розкрито структурні компоненти соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи. Розкрито стадії соціального дозрівання особистості. Обґрунтовано соціальну активність, толерантність, орієнтацію на соціально значимі цінності, креативність, рефлексію й соціальну відповідальність як основні компоненти соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи. Схарактеризовано розвиток соціальної зрілості особистості як тривалий процес, у ході якого компоненти соціальної зрілості взаємодіють, інтегруються, доповнюючи й збагачуючи один одного. Показано, що розвиток соціальної зрілості особистості відбувається поетапно і в процесі здійснення соціальної діяльності й збагачення соціального досвіду, особистість здобуває все більшу самостійність і стає повноцінним суб'єктом професійної діяльності. бакалавр соціальний креативність

Ключові слова: соціальна активність, толерантність, креативність, рефлексія, соціальна відповідальність, соціальна зрілість.

Коношенко С.В., Коношенко Н.А., Трубник И.В. Структурные компоненты социальной зрелости бакалавра социальной работы

В статье раскрыты структурные компоненты социальной зрелости бакалавра социальной работы. Раскрыты стадии социального созревания личности. Обосновано социальную активность, толерантность, ориентацию на социально значимые ценности, креативность, рефлексию и социальную ответственность как основные компоненты социальной зрелости бакалавра социальной работы. Охарактеризовано развитие социальной зрелости личности как продолжительный процесс, в ходе которого компоненты социальной зрелости взаимодействуют, интегрируются, дополняя и обогащая друг друга. Показано, что развитие социальной зрелости личности происходит поэтапно и в процессе осуществления социальной деятельности и обогащение социального опыта, личность приобретает все большую самостоятельность и становится полноценным субъектом профессиональной деятельности.

Ключевые слова: социальная активность, толерантность, креативность, рефлексия, социальная ответственность, социальная зрелость.

Konoshenko S., Konoshenko N., Trubnik I. Structural Components of Social Maturity Bachelor of Social Work

The article reveals the structural components of social maturity of the bachelor of social work. The stages of social maturation of the individual are revealed. Social activity, tolerance, focus on socially significant values, creativity, reflection and social responsibility as the main components of social maturity of the bachelor of social work are substantiated. The development of social maturity of the individual is characterized as a long process during which the components of social maturity interact, integrate, complement and enrich each other. It is shown that the development of social maturity of the individual occurs in stages and in the process of social activity and enrichment of social experience, the individual gains more independence and becomes a full-fledged subject of professional activity. Social maturity is developed in the process of social interaction throughout a person's life and is manifested in his social attitudes, behavior and actions. It is substantiated that the structure of social maturity should be determined by the system of social relations; the structure of social maturity should be seen as a holistic unity that is in the process of continuous transformation; the hierarchy of components of social maturity of the individual should reflect the dialectic of social maturity as a phenomenon; the expediency of the choice of components should be justified not only by the importance of the presence of these characteristics in humans in modern social conditions, but also their manufacturability.

Key words: social activity, tolerance, creativity, reflection, social responsibility, social maturity.

У зв'язку із соціально-економічними процесами, що відбуваються в країні, соціум переживає радикальні зміни. Зміна пріоритетів призвела до кризових явищ у всіх галузях життя, у тому числі й в освіті. Наявний у педагогіці досвід соціального розвитку підростаючого покоління не завжди спрацьовує в сучасному соціумі. Про це свідчить аналіз підготовки випускників педагогічних вишів, що вказує на наявність в останніх недостатньої розвиненості тих соціальних якостей, без яких успіх у професійній діяльності може бути проблематичний.

Особливе значення формування соціальних якостей особистості набуває в процесі підготовки майбутніх соціальних працівників, причому цей процес має не менш важливе значення, ніж оволодіння теоретичними знаннями. Сполучною ланкою між теоретичним навчанням майбутніх соціальних працівників і їх самостійною роботою в соціальних установах повинна стати суспільно значуща діяльність, що забезпечує одержання соціально цінного досвіду й розглядається в якості інтегруючого й стрижневого компонента процесу становлення фахівця.

Проблеми розвитку соціальної зрілості особистості розглядаються в дослідженнях Л. Буєвої, О. Гундар, І. Пустельник, М. Черниш та інших (філософський аспект); І. Половинки, Л. Сохань, О. Харчева, Ф. Філіпова та інших (соціологічний аспект); А. Адлера, Е. Еріксона, А. Маслоу, В. Мухіної, А. Петровського, К. Роджерса, Ж.-П. Сартра, В. Франкла, Е. Фромма (психологічний аспект); Я. Галети, В. Радула, Т. Хмуринської, Г. Яворської (педагогічний аспект).

Незважаючи на різноманіття підходів до розгляду цієї проблеми, до теперішнього часу недостатньо вивченими залишаються питання розвитку соціальної зрілості бакалаврів соціальної роботи в навчально - виховному процесі педагогічного університету. Це положення обумовлює актуальність проблеми дослідження.

Метою статті є теоретичне обгрунтування структурних компонентів соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи.

Методи узагальнення, порівняння і систематизації були використані для розробки теоретико-методологічного підгрунтя розробки структурних компонентів соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи.

На наш погляд, найбільш продуктивним є підхід до розуміння соціальної зрілості з позиції наявності базисних соціальних якостей, що формуються в процесі соціальної взаємодії. Цей підхід дозволяє не тільки фіксувати прояви соціальної зрілості, але й аналізувати механізми її формування. Трактування як етапу, завершення процесу, ступеня засвоєння, стану або характеристики недостатні, тому що сучасна дійсність вимагає не просто констатації наявності або відсутності соціальної зрілості, а можливості її розвитку. Тільки визначаючи соціальну зрілість як якість особистості, можна зробити припущення, що соціальну зрілість, як будь-яку якість особистості, можна розвивати.

Особливо важливе значення для нашого дослідження мають запропоновані Д. Фельдштейном стадії соціального дозрівання особистості:

- перша - поява тенденції до самостійності й потреби у визнанні цієї самостійності, прагнення бути значимим, бажання ввійти в коло широких суспільних стосунків, бажання брати участь у справах, що соціально визнаються, загострене почуття боргу;

- друга - розгортання потреби в суспільному визнанні, усвідомлення своїх прав і обов'язків у суспільстві, розвинена соціальна відповідальність, активна участь у діяльності, що соціально визнається, свідоме позитивне ставлення до інших людей;

- третя - виражене усвідомлення свого соціального залучення, активний пошук шляхів і реальних форм розвитку предметно-практичної діяльності, загострена потреба в самовизначенні й самореалізації (Фельдштейн, 1997).

Слід зазначити, що дані стадії характеризуються Д. Фельдштейном як стадії соціального дозрівання особистості в підлітковому віці, тобто остання, третя, стадія повинна відповідати рівню соціальної зрілості особистості, що перебуває на віковій межі між підлітком і юнаком. Це, як правило, період початку студентства. Таким чином, описові характеристики даних стадій можуть допомогти нам у визначенні рівнів розвитку соціальної зрілості особистості в юнацький період.

Виявляючи структурні компоненти соціальної зрілості, ми будемо орієнтуватися на те, що: структура соціальної зрілості повинна бути детермінована системою суспільних відносин; структура соціальної зрілості повинна розглядатися як цілісна єдність, що перебуває в процесі безперервних трансформацій; ієрархія компонентів соціальної зрілості особистості повинна відбивати диалектичність соціальної зрілості як явища; доцільність вибору компонентів повинна обґрунтовуватися не тільки важливістю наявності цих характеристик у людини в сучасних соціальних умовах, але і їх "технологічністю".

Виходячи із цього й враховуючи, що на сучасному етапі суспільного розвитку суттєво розширився соціальний простір, у якому протікає життєдіяльність людини, слід зазначити, що без її активного включення в різноманіття відносин у процесі діяльності, що ускладнюється, з установкою на "зміну навколишнього середовища з позиції перетворюючої участі" (Сергієнко, 2017, с. 21), повноцінний соціальний розвиток сучасної людини неможливий. Наприклад, професор Хертфордширского університету Річард Вайсман, протягом восьми років у рамках проєкту "Успіх", що вивчав психологію людей, які вважають себе "щасливчиками" або "невдахами", ключовими якостями, що відрізняють ці дві групи людей, називає відсутність у "щасливчиків" остраху перед ризикованими рішеннями, наявність заповзятливості й відкритості для всього нового. Це дослідження підтверджує, що бажання взаємодіяти, соціальна активність забезпечують одержання багатого соціального досвіду, що лежить в основі багатьох соціальних якостей, і, як наслідок, соціальну мобільність і високий соціальний статус. Установка на соціальну мобільність і високий статус у суспільстві дає людині надію, що якщо вона освічена й активна, то може добитися успіху в професії й у житті взагалі (Сергієнко, 2017, с. 23). Включення в різноманітні види діяльності (колективи, співтовариства), ріст споживання інформації змушує людину ухвалювати рішення із зростаючою мірою ризику й особистої відповідальності. Основою таких якостей, як колективізм, заповзятливість, творча ініціатива, конкурентоспроможність, є соціальна активність, визначена нами як один з основних компонентів соціальної зрілості особистості, де соціальна активність - це діяльна участь людини в суспільному житті, установка на позитивну соціальну взаємодію, що забезпечує людині одержання соціального досвіду, який допомагає зрозуміти й прийняти соціальну дійсність у процесі обміну інформацією, емоціями і т.д. При відсутності соціальної активності розвиток більшості соціальних якостей проблематичний.

Однак навіть при наявності соціальної активності, продуктивна соціальна взаємодія можлива тільки при відповідній установці, готовності особистості до "терпимої" реакції на середовище. В іншому випадку її соціальна позиція, зустрічаючись із соціальною позицією іншої людини й не знаходячи компромісного рішення, буде викликати негативну або агресивну реакцію й блокувати можливість соціального контакту. Тобто толерантність, або "терпимість, поблажливість до кого- небудь або чого-небудь", яку А. Реан називає "диспозиційною терпимістю" (Реан, 2005, с. 35), є проявом позитивного ставлення до оточення. Таким чином, толерантність також необхідно віднести до основних компонентів соціальної зрілості.

Важливим елементом внутрішньої структури особистості, закріпленим соціальним досвідом людини, який дозволяє їй виділяти істотне й несуттєве, є ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації є найважливішим чинником, що детермінує мотивацію особистості. Для збереження суспільного устрою людина повинна бути орієнтованою на цінності того суспільства, громадянином якого вона є. Мова йде, насамперед, про духовні цінності, що забезпечують стійкість особистості, наступність певного типу поведінки й діяльності, виражену в спрямованості потреб і інтересів (Радул, 2017). Сукупність ціннісних орієнтацій, орієнтація на соціально значимі цінності - ознака соціальної зрілості особистості, показник її соціальності. Ціннісне орієнтування пов'язане, насамперед, із вибором моральним. Мораль, існуючи як об'єктивізоване ставлення до інших людей або окремої людини, є тим ціннісним каркасом соціально значимих взаємин людей, який у найбільшій мірі засвоюється в спілкуванні, проявляється в життєдіяльності. Здійснюючи моральний вибір, людина неминуче проєктує вчинки інших людей на свої власні. Орієнтація на соціально значимі цінності, у свою чергу, забезпечує розвиток таких якостей особистості бакалавра соціальної роботи, як цілісність, надійність, активність життєвої позиції, вірність ідеалам і здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів. Таким чином, орієнтація на соціально значимі цінності або визнання значущими для себе тих явищ дійсності, які мають соціальне й культурне значення для суспільства, є ще одним із основних компонентів соціальної зрілості майбутнього соціального працівника.

Нагромадження соціального досвіду - складний процес, що характеризується не тільки участю в соціальній діяльності, але й пізнанням і осмисленням результатів цієї діяльності та явищ соціальної дійсності. Причому, формування понять, явищ і засвоєння пізнаного можливе тільки за допомогою вивчення й порівняння, тобто в процесі рефлексії, що є важливим способом збагнення дійсності та, як наслідок, нагромадження соціального досвіду. Оцінюючи вчинки інших людей, людина "неминуче проєктує вчинки інших на свої власні" (Головей, 2014, с. 71). Таким чином, рефлексія як процес осмислення явищ соціальної дійсності й результатів соціальної діяльності за допомогою вивчення й порівняння, також є ще одним із основних компонентів соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи.

Сучасне життя настільки динамічне й непередбачене і соціальні стереотипи, що стали звичними, інколи стають неприйнятними в нових умовах. І в цих нових умовах, вирішуючи завдання, поставлене новою соціальною ситуацією, соціальна діяльність людини повинна являти собою щось таке, що творчо переосмислює й перетворює соціальну дійсність. Це необхідна умова суспільного прогресу. Таким чином, креативність або вихід за межі соціальних теорій, які склалися і стали звичними, висування нових ідей, створення нових соціальних цінностей, також є важливим компонентом соціальної зрілості.

Але навіть наявність у людини таких соціальних якостей, як соціальна активність, толерантність, орієнтація на соціально значущі цінності, рефлексія й креативність при всій їхній важливості для суспільства, не дає можливості назвати особистість соціально зрілою. Причина, на наш погляд, полягає у спрямованості вектора взаємодії людини й суспільства: соціальна активність і креативність - "я прагну змінити світ", толерантність, рефлексія й орієнтація на духовні цінності - "я прагну прийняти світ", тобто вектор спрямований більшою мірою на себе. Однак обов'язково повинен бути стабілізуючий фактор (якість), що приводить усю систему в рівновагу. І таким фактором є соціальна відповідальність, при якій вектор взаємодії, насамперед, спрямований на інших - "я прагну робити щось для інших", "принести користь іншим людям" (Яворська, 2005). Причому соціальна відповідальність містить у собі всі перераховані вище якості (наприклад, заради дорученої мені й важливої для всіх справи, я буду й активною (якщо треба) і толерантною, навіть якщо це мені не властиво й для мене нелегко й т.п.). На наш погляд, саме соціальна відповідальність, або високо розвинене почуття боргу перед суспільством, свідоме виконання своїх соціальних обов'язків, є тем основним, базовим компонентом, наявність якого визначає особистість як соціально зрілу.

Таким чином, основними компонентами соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи ми вважаємо соціальну активність, толерантність, орієнтацію на соціально значимі цінності, креативність, рефлексію й соціальну відповідальність, причому соціальна відповідальність є інтегральним компонентом.

Усе перераховане вище дозволяє представити структуру соціальної зрілості особистості, яка свідчить про те, що соціальна зрілість особистості - це інтегративна якість особистості, синтез базових компонентів: соціальної активності, толерантності, орієнтації на соціально значимі цінності, креативності, рефлексії, соціальної відповідальності. Соціальна зрілість розбудовується в процесі соціальної взаємодії протягом усього життя людини й проявляється в його соціальних установках, поведінці й учинках.

Слід зазначити, що розвиток соціальної зрілості особистості - це тривалий процес, у ході якого компоненти соціальної зрілості взаємодіють, інтегруються, доповнюючи й збагачуючи один одного (Хмуринська, 2012). Наприклад, діяльна участь людини в суспільному житті (соціальна активність), яка забезпечує їй одержання соціального досвіду, що допомагає зрозуміти й прийняти соціальну дійсність, здійснюється в процесі соціальної взаємодії й обміну інформацією, що можливо, як правило, тільки при позитивному ставленні до інших людей (толерантність). У свою чергу, прийняти соціальну дійсність - це значить визнати значимими для себе ті явища дійсності, які мають соціальне й культурне значення для суспільства (орієнтація на соціально значимі цінності). Однак тільки визнання соціальної дійсності недостатньо. Необхідно її творче освоєння, висування нових ідей, створення нових соціальних цінностей (креативність), що неможливо без процесу критичного осмислення явищ соціальної дійсності й результатів соціальної діяльності за допомогою вивчення й порівняння (рефлексія). І тільки пройшовши весь цей шлях, поетапно, придбавши високо розвинене почуття боргу перед суспільством (соціальна відповідальність), у людини наступає готовність до свідомого виконання своїх соціальних обов'язків. Цю готовність можна охарактеризувати як соціальну зрілість особистості.

Таким чином, аналіз сучасних психолого-педагогічних концепцій із проблеми розвитку соціальної зрілості особистості дозволив виділити наступні положення: результат соціального розвитку особистості - її соціальна зрілість, базовими соціальними якостями якої є соціальна активність, толерантність, орієнтація на соціально значимі цінності, креативність, рефлексія й соціальна відповідальність, що свідчить про соціальну зрілість як про інтегративну якість особистості, причому соціальна відповідальність є системотворчим елементом; показниками соціальної зрілості особистості виступають: спрямованість особистості на самостійну організацію соціально значущої діяльності, свідоме виконання пропонованих суспільством вимог, позитивне ставлення до інших людей, творча активність; інтегральним критерієм соціальної зрілості особистості є її соціальний статус; розвиток соціальної зрілості особистості - тривалий процес, у ході якого компоненти соціальної зрілості взаємодіють, інтегруються, доповнюючи й збагачуючи один одного; соціальна зрілість особистості розбудовується тільки в процесі здійснення соціально значущої діяльності, яка сприяє набуттю особистістю соціального досвіду, формуванню соціальної позиції й соціальної спрямованості; розвиток соціальної зрілості особистості відбувається поетапно; у процесі здійснення соціальної діяльності й збагачення соціального досвіду, особистість здобуває все більшу самостійність і стає повноцінним суб'єктом професійної діяльності. Перспективу подальших розвідок убачаємо в розробці моделі формування соціальної зрілості бакалавра соціальної роботи в умовах педагогічного університету.

Список використаної літератури

1. Галета Я.В. Соціальна зрілість особистості в умовах оновлення інформаційної культури суспільства. Харків: Мачулін, 2018. 416 с.

2. Психологическая зрелость личности / под общ. ред. Л.А. Головей. СПб. : Скифия-принт, СПбГУ, 2014. 240 с.

3. 3. Радул В.В. Соціальна зрілість особистості. Харків: Мачулін, 2017. 441 с.

4. 4. Реан А.А. Личностная зрелость и социальная практика. Теоретические и прикладные вопросы психологии. 2005. Вып. 1. С. 34-40.

5. Сергиенко Е.А. Зрелость: молярный или модулярный подход? Феномен и категория зрелости в психологии. Москва: Институт психологии РАН, 2017. С. 13-28.

6. Фельдштейн Д.И. Социальное развитие в пространстве-времени детства. М. : Московский психологосоциальный институт, 1997. 160 с.

7. Хмуринська Т.О. Особливості формування соціальнопрофесійної зрілості майбутніх соціальних педагогів. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". 2012. № 6. С. 169-172.

8. Яворська Г.Х. Соціально-професійна зрілість курсантів вищих закладів освіти МВС України: монографія. Одеса: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. 408 с.

9. References

1. Haleta, Ya. V. (2018). Sotsialna zrilist osobystosti v umovakh onovlennia informatsiinoi kultury suspilstva [Social maturity of the individual in terms of updating the information culture of society]. Kharkiv: Machulin [in Ukrainian].

2. Golovey, L. A. (Eds). (2014). Psihologicheskaya zrelost' lichnosti [Psychological maturity of the individual]. SPb.: Skifiya-print, SPbGU [in Russian].

3. Radul, V. V. (2017). Sotsialna zrilist osobystosti [Social maturity of the individual]. Kharkiv: Machulin [in Ukrainian].

10. Rean, A. A. (2005). Lichnostnaya zrelost' i social'naya praktika [Personal maturity and social practice]. Teoreticheskie i prikladnye voprosy psihologii - Theoretical and applied issues of psychology, 1, 34-40 [in Russian].

11. Sergienko, E. A. (2017). Zrelost': molyarnyj ili modulyarnyj podhod? [Maturity: molar or modular approach?]. Fenomen i kategoriya zrelosti v psihologii - Phenomenon and category of maturity in psychology. Moskow: Institut psihologii RAN [in Russian].

12. 6. Fel'dshtejn, D. I. (1997). Social'noe razvitie v prostranstve-vremeni detstva [Social development in the space-time of childhood]. Moskow: Moskovskij psihologo-social'nyj institut [in Russian].

13. Khmurynska, T.O. (2012). Osoblyvosti formuvannia sotsialnoprofesiinoi zrilosti maibutnikh sotsialnykh pedahohiv [Features of the formation of socioprofessional maturity of future social educators]. Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu "Ukraina" - Collection of scientific works of the Khmelnytsky Institute of Social Technologies of the University "Ukraine", 6, 169-172 [in Ukrainian].

14. Yavorska, H. Kh. (2005). Sotsialno-profesiina zrilist kursantiv vyshchykh zakladiv osvity MVS Ukrainy [Socio-professional maturity of cadets of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Odesa: PLASKE ZAT [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru