Модель управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів

This article is devoted to the problem of building a model of pedagogical interaction management between teacher and student within the process of vocational training managers and its further analysis. Working on the issue, such concepts as the model of pedagogical interaction management, management of pedagogical interaction, principles of pedagogical interaction management, approaches to pedagogical interaction management, modeling of pedagogical interaction management of teacher and student, etc. were analyzed and defined.

The main problem of this study is the management of modern pedagogical systems in education. In the process of working on this issue, a theoretical analysis of the concepts of modeling and modeling in education was held, the theoretical foundations of the management model ofpedagogical interaction between teacher and student in the process of training managers were substantiated, the main components of the model and analyzed the main approaches and principles institution of higher education were identified.

Building the model such principles as the principle of objectivity and completeness of information, system and integrity, the principle of rational combination of rights, the principle of democratization and humanization, the principle of adaptive management, the principle of educational orientation and dialogue were used. The main principles which the proposed model is based on and which are emphasized are communicativeness, synergy and competency-based approach, which are the main basis for effective interaction between teacher and students within the vocational training process.

The main components of the model ofpedagogical interaction management between teacher and students were also explained in detail and all aspects, strategies and goals of each instructive part of the model were reflected, as the highlighting these components allows to obtain necessary information about the state of the subjects of the educational process and use it effectively to ensure the quality of education.

В. Маслов визначає моделювання як творчий цілеспрямований процес конструктивно-проєк- тувальної, аналітико-синтетичної діяльності (на основі оброблення наявної інформації) з метою відображення об'єкта, що є предметом уваги, загалом або його характерних складових частин, які визначають функціональну спрямованість об'єкта, забезпечують стабільність його існування (Єльникова, 2010: 19).

У сучасному словнику з педагогіки моделювання визначається як універсальна форма пізнання, застосовується в дослідженні та перетворенні явищ у будь-якій сфері діяльності. Метою моделювання є створення моделі реального об'єкта, а об'єктом моделювання є частина дійсності, розроблення моделі якої є метою моделювання (Современный словарь по педагогике, 2001: 434).

Науковець зазначає, що процес моделювання відбувається поетапно і має певний універсальний алгоритм, який збігається з етапами управлінського циклу або окремими його складниками залежно від складності та типу моделювання й об'єкта, що моделюється. А головним призначенням моделі є допомога у вивченні навколишнього світу в усій його різноманітності. Кінцевим продуктом моделювання є безпосередньо остаточно визначена і відображена в певному вигляді (формі) модель, яка може виконувати різні функції залежно від мети і завдань її створення. Обов'язковою вимогою до процесу моделювання є можливість практичної перевірки (Маслов, 2008).

Р Шеннон умовно виділяє такі етапи створення концептуальної моделі системи, як: визначення цілі дослідження системи (орієнтація); вибір рівня деталізації системи (стратифікація); визначення елементів системи (деталізація); визначення впливу зовнішнього середовища (локалізація); визначення зв'язків між елементами системи та із зовнішнім середовищем (структуризація) (Шеннон, 1986).

Отже, можна зробити висновок, що процес моделювання має як теоретичний, так і практичний аспекти, який повинна мати будь-яка модель із певною кількістю системоутворювальних елементів, які відображають властивості, зв'язки елементів та відтворюють нову інформацію про об'єкт моделювання.

Модель управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів є відкритою системою, що розвивається, і створена з метою визначення ефективних шляхів взаємодії викладача і студента для вдосконалення професіоналізму викладача й формування професійної компетентності майбутнього менеджера. Це дає можливість вирішити такі завдання: забезпечити стійку взаємодію структурних підсистем із метою підвищення якості освітнього процесу у ЗВО, розробити систему управління структурних підсистем освітнього процесу на основі принципів спрямованої самоорганізації, забезпечити адаптацію структурних підсистем в освітньому середовищі, яке постійно змінюється, забезпечити якість управління педагогічною взаємодією викладача і студента, що спрямоване на підвищення ефективності навчання студентів і удосконалення педагогічної діяльності викладача.

Розроблена нами модель містить такі компоненти: концептуально-методологічний, організаційно-змістовий та діагностично-результативний, які взаємопов'язані один з одним.

Концептуально-методологічний блок містить мету, підходи та принципи управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів, підґрунтям якого є вимоги суспільства до підготовки фахівців.

З огляду на зазначене вище розглянемо модель управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів. В основу моделі покладені системний, діяльніс- ний, компетентнісний, синергетичний, комунікативний підходи, теорія адаптивного управління та концепція спрямованої самоорганізації.

Принципи системності та цілісності, принцип раціонального поєднання прав, принцип об'єктивності та повноти інформації, принцип демократизації та гуманізації, принцип адаптивного управління, принцип діалогічної взаємодії, принцип освітньої спрямованості.

Синергетичні засади управління освітнім простором є підґрунтям щодо створення умов для продуктивної комунікації, комунікації для подальшого партнерства учасників та структур освітньої сфери в умовах загальної недостатності ресурсів. Комунікація є не тільки необхідною умовою створення цілісності, а й механізм моніторингу освітнього простору. В основу моделі управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів також покладена продуктивна комунікація.

Компетентнісний підхід є більш результативним для оцінки професійного розвитку сучасного фахівця, дозволяє більш глибоко оцінити його професіоналізм, оскільки дійсною феноменологією професійного досвіду є не його компоненти (у ролі яких виступають знання, уміння, навички, що проявляють себе з високим ступенем варіативності в різних професійних видах діяльності), а особливості структурної організації науково- педагогічної діяльності, які визначають властивості професійного досвіду, що констатуються. Ефектом інтеграції у професійному досвіді знань, умінь, навичок є, на наш погляд, професійна компетентність фахівця. Акцент на ціннісно-смислових орієнтаціях фахівця, що робиться в ком- петентнісному підході, дозволить більш повно реалізувати потенціал працівника завдяки розумінню ним соціальної значущості своєї професії, більш дієвого цілепокладання, творчості у професії, що визначить його/її професійну стійкість.

З позицій педагогічної психології діяльнісний підхід в освітньому процесі полягає у виявленні особливостей пізнання надбань культури, накопичених людством, передавання студентові загаль- ноісторичного досвіду, виробленого соціальною практикою: знань, навичок, здібностей, видів і засобів діяльності, а також психологічного розвитку студентів. Процес навчання відбувається у формі співдружності, спільної діяльності викладача і студентів. Науково-педагогічний працівник у процесі спілкування зі студентами з використанням дидактичних засобів організовує пізнавальну діяльність студента адекватно до цілей навчання.

Організаційно-змістовий блок віддзеркалює сутність змісту процесу педагогічної взаємодії та висвітлює організаційні елементи управлінської діяльності. За визначенням Г. Єльникової, управлінський цикл містить сукупність таких, що взаємодіють, послідовно змінюють одна одну, підпорядкованих одній меті функцій управління (аналіз, планування, організація, контроль, регулювання), комплексна реалізація яких забезпечує успішне вирішення управлінських завдань (Єль- никова, 2005).

Процес планування педагогічної взаємодії викладача і студента містить етапи взаємоузгодження навчальних цілей на основі міждисциплінарного підходу та педагогіки конкретної дії. У процесі планування враховується зміст навчальної дисципліни, що ґрунтується на основі вза- ємотрансляції контекстів розуміння навчальної інформації.

Необхідно зазначити, що на етапі організації діяльності досягнення мети важливе урахування управлінської функції мотивації, яка допомагає взаємоузгоджувати визначену мету суб'єктами освітньої діяльності. Діяльність не відбувається без потреб і мотивів, без відповідності системі цінностей, тому стосовно незалежної складової частини змісту освіти виявляється досвід емоційно-ціннісного ставлення викладача і студента до того, що він пізнає чи перетворює. Ця складова частина визначає спрямованість дій тих, хто бере участь в освітньому процесі, відповідно до потреб і мотивів. Мотивація до ефективної педагогічної взаємодії ґрунтується на основі декількох векторів. В основу покладена ціннісна орієнтація викладача і студента, яка формує продуктивність досягнення результату. Насичене освітнє середовище необхідною ресурсною базою для здійснення ефективної педагогічної взаємодії викладача і студента. Одним із мотиваційних чинників педагогічної взаємодії є навчання без примусу та вільний вибір часу щодо освоєння професійних компетентностей. Зміна ролі викладача, перехід у площину фасилітації освітнім процесом є також мотивувальним чинником для саморозвитку викладача, що позитивно впливає на результати навчання. До мотиваційних інструментів відносимо імедіативність.

Організація педагогічної взаємодії ґрунтується на командній роботі, диференційованому навчанні й організації інтерактивного середовища. У процесі організації інтерактивного освітнього середовища враховуються моделі організації освітнього процесу, а саме: традиційні та змішані.

Важливу роль відіграє організація роботи викладачем освітньої діяльності, а саме: відкрита комунікація, групова робота, оцінювання за виконаними параметрами й урахування неоднорідної природи освітнього середовища, що постійно змінюється.

Відкрита продуктивна комунікація є ключовим елементом педагогічної взаємодії. Вона ґрунтується на комунікації, в основі якої є діалог. З огляду на це комунікативна компетентність викладача містить комунікативні знання (теорія стратегії комунікації, теорія комунікації), комунікативні вміння (активне слухання, застосування стратегій та технік комунікації, рефлексія), подолання комунікативних бар'єрів, уміння застосовувати комунікативні канали знання й управляти такими (управління знаннями).

Контроль зосереджується на формуванні й удосконаленні в суб'єктів педагогічної взаємодії вмінь як колективного, так й індивідуального самоаналізу.

Діагностично-результативний блок містить такі складники, як моніторинг і очікувані результати. Ключовим діагностичним інструментарієм було обрано кваліметричний. Розроблена кваліметрична модель управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів. Кваліметрична модель є моніторинговим інструментарієм. Моніторинг управління педагогічною взаємодією викладача і студента проводиться з метою вдосконалення системи управління та знаходження недоліків у системі. На основі моделі управління педагогічною взаємодією викладача і студента у процесі підготовки менеджерів виокремлені чинники, критерії, за допомогою яких можна коригувати управлінські процеси.

Створення умов для самоорганізації суб'єктів освітнього процесу, постійне взаємоузгодження цілей, усвідомлення суб'єктами стану та готовності до змін, планування перегляду програми дій, ціннісні орієнтації, імедіативна поведінка (вербальна / невербальна), організація командної диференційованої роботи освітнього процесу.

Очікуваними результатами розробленої моделі є підвищення якості навчання студентів завдяки набуттю професійних компетентностей за моделлю педагогічної взаємодії викладача і студента, де студенти є суб'єктами й основними діючими персонами освітньої діяльності, де вони отримують досвід роботи в колективі, досвід самоаналізу та прогнозуванню, що є важливим для майбутніх менеджерів, які під час освітнього процесу набувають управлінських навичок керування своїм навчанням та у процесі комунікації у вертикальній та горизонтальній площинах взаємодії. Викладачі у процесі фасилітації освітнім процесом переходять на більш високий рівень професійного розвитку, тому що відбувається зміна стилю комунікації зі студентами та зміна стилю викладання дисципліни.