Професійна підготовка філолога засобами сучасних ІКТ: соціокультурний та лінгводидактичний підходи

Размещено на http://allbest.ru

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФІЛОЛОГА ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ІКТ: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ТА ЛІНГВОДИДАКТИЧНИЙ ПІДХОДИ

Віта Боса,

У статті представлено методологічні можливості соціокультурного та лінгводидактичного наукових підходів до професійної підготовки майбутніх філологів (іспаністів) засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Відзначено, що вивчення мови та залучення її педагогічного\методичного потенціалу до професійної підготовки майбутніх фахівців-філологів є за своєю сутністю процесом соціокультурним. Соціокультурний зміст означеної підготовки розглянуто на нормативному, організаційному, методичному та технологічному рівнях. Сформульовано висновок, що результатом застосування соціокультурного підходу до професійної підготовки майбутніх філологів має стати не лише комплекс соціокультурних знань, умінь і навичок зазначених фахівців, але й формування мовної особистості, наділеної відповідними соціокультурними компетентностями. Обґрунтовано соціокультурні показники сформованості вторинної професійної мовної особистості (знання національної й культурної специфіки країни походження мови, вміння спілкуватися відповідною іноземною мовою, здатність використовувати засоби соціальної комунікації та комунікативну взаємодію із залученням сучасного інформаційно-комунікаційного ресурсу та ін.). Відзначено, що забезпечення освітнього середовища закладу вищої освіти потребує відповідного лінгводидактичного ресурсу, а з точки зору методології - лінгводидактичного підходу. Доведено, що оскільки лінгводидактика вивчає не лише методичні засади вивчення мов, а й основні труднощі засвоєння мовного матеріалу, то вона служить методологічною основою аналізу проблем застосування сучасних інформаційних технологій у формуванні готовності майбутніх філологів до професійної діяльності. Окреслено лінгводидактичні основи професійної підготовки майбутніх філологів у світлі Загальноєвропейських рекомендацій з питань мовної освіти (2003). Обґрунтовано основні проблеми та виклики реалізації лінгводидактичного підходу до проблеми дослідження

Ключові слова: професійна підготовка філолога, сучасні інформаційно-комунікаційні технології, соціокультурний підхід, лінгводидактика.

Vita BOSA,

The paper presents the methodological opportunities of socio-cultural and linguo-didactic scientific approaches to professional training of future philologists (Hispanists) by means of modern information and communication technologies. It is noted that language learning and the involvement of its pedagogical / methodological potential in the training of future philologists is essentially a socio-cultural process. The socio-cultural content of this training is considered at the regulatory, organizational, methodological and technological levels. It is concluded that the application of the sociocultural approach to the training offuture philologists should result in not only a set of socio-cultural knowledge, skills and abilities of these professionals, but also the formation of a linguistic personality endowed with relevant socio-cultural competencies. Socio-cultural indicators of secondary professional language personality formation (knowledge of the national and cultural specifics of the country of origin of the language, ability to communicate in the relevant foreign language, ability to use social communication means and communication interaction with modern information and communication resource, etc.) are substantiated. It is noted that in order to ensure the educational environment of a higher education institution, an appropriate linguo-didactic resource, and from the point of view of methodology - a linguo-didactic approach are required. It is proven that since linguodidactics studies not only the methodological principles of language learning, but also the main difficulties of language material acquisition, it serves as a methodological basis for analyzing the problems of the use of modern information technology in formation of the readiness offuture philologists to exercise the profession. Linguo-didactic bases ofprofessional training offuture philologists in the light of the Common European Framework of Reference for Languages (2003) are outlined. The main problems and challenges of the linguo- didactic approach to the research problem are substantiated.

Kew words: philologist professional training, modern information and communication technologies, sociocultural approach, linguodidactics.

філолог підготовка інформаційно комунікаційний соціокультурний лінгводидактичний

Постановка проблеми. Професійна підготовка філолога як предмет дослідження в педагогічній науці детермінується нині кількома основними суспільними факторами різного рівня, серед яких: загальні соціокультурні процеси в мовному середовищі багатьох країн, що приводять, з одного боку, до мовної уніфікації (передовсім, англомовної), з іншого - до прагнення зберігати свою мовну ідентичність як запоруку ідентичності національної; зростання рівня індивідуальної мобільності, в тому числі й у освітній сфері; розвиток полілінгвальних, білінгвальних та мультикультурних зв'язків у сфері освіти; нові виклики та ризики у галузі професійної підготовки фахівців, пов'язані з діджиталізацією та поширенням онлайнових моделей навчання в умовах глобальних пандемій та розширення дистанційного сегменту освіти. Внаслідок розвитку названих процесів зростає й рівень вимог до професійної кваліфікації та набору професійних ком- петенцій випускників філологічних факультетів, фахівців як у галузі рідної, так і іноземних мов. Означені вимоги, в свою чергу, тісно пов'язані з сучасними методологічними концепціями, моделями, алгоритмами, принципами, підходами до професійної підготовки філологів.

Методологічні засади професійної підготовки філологів складають основу для численних наукових розвідок у цій дослідницькій площині. Тому вважаємо важливим завданням сучасної педагогічної науки аналіз базових наукових підходів до такого дослідницького ракурсу означеної проблеми, як використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в процесі формування готовності студентів-філологів до майбутньої професійної діяльності як теоретичного підґрунтя розробки й апробації інноваційних моделей і технологій підготовки фахівців напряму підготовки 035 «Філологія».

Аналіз досліджень. Проблема професійної підготовки майбутніх філологів засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій розглядається сучасними вченими з різним точок зору, передовсім, з компетентнісної та інформологічної, оскільки саме ці ключові слова складають змістовий стрижень проблеми. Водночас не варто оминати й інші наукові підходи, які розкривають специфіку підготовки у ЗВО фахівців філологічного профілю, до яких ми віднесли соціокультурний та лінгводидактичний. Окреслену темою статті проблему в контексті стану її дослідженості ми представляємо з різних позицій, а саме: загальних методологічних засад розвитку професійної готовності й компетентності майбутніх фахівців (І. Бех, 2009; О. Дубасенюк, 2011; І. Зимняя, 2003; З. Квєціньська, 1998; О. Овчарук, 2004; В. Петрук, 2008; С. Сисоєва, 2009; Л. Хоружа, 2007; А. Хуторськой, 2003 та ін.); розробки категоріально-понятійного ресурсу проблеми професійної підготовки\компетентності майбутніх філологів (М. Вачевський, 2012; М. Гриньова, 2014; С. Куликовський, 2014; Н. Нагорна, 2007; В. Свистун, 2005; С. Скворцова, 2009 та ін.); аналіз змісту, структури, технологій професійної підготовки фахівців гуманітарного профілю (Н. Бібік, 2004; В. Білик, 2010; Т. Колодько, 2005; А. Конох, 2004; В. Лунячек, 2019; М. Лякопулу, 2011; І. Родигіна, 2006; В. Стриковскі, Ю. Стриковска, Й. Пєляховскі, 2007 та ін.);створення та реалізація моделей професійної підготовки майбутніх фахівців (К. Берейтер, 2006; М. Гриньова, В.Семеняка, 2009; І. Драч, 2008; С. Нестуля, 2018; В. Редько, 2012; Л. Рибалко, 2015 та ін.); розробка психологічних та соціологічних характеристик професійної підготовки фахівців у ЗВО (О. Губарєва, 2005; І. Єрмаков, 2005; Л. Лисогор, 2013; Дж. Равен, Х. Левіс, 1984; Я. Сікора, 2007; М. Філоненко, 2014; С. Цимбал, 2006; Ю. Чемодурова, 2012; Ю. Швалб, 2010 та ін.);вивчення й урахування зарубіжного досвідупідготовки фахівців у вищій школі (К. Дікін, 2008; О. Локшина, 2007; В. Луговий, 2009; М. Нагач, 2008; О. Пометун, 2004; І. Тараненко, 2000 та ін.). В окрему групу ми виділяєморозробки сучасних педагогівдослідників, що більш чи менш прямо стосуються проблеми використання сучасних інформаційних технологій у процесі формування професійної готовності фахівців. Це, передовсім, розробки Н.Н.Баловсяк (2006), В. Балюк (2020), А. Гафіяк, Н. Кононець (2019), Л. Грущенко, Л. Федоренко (2009); М. Кадемії, І. Шахіної (2011), О. Подліняєвої (2011), С. Прохорової (2015), І. Соколової, С.Грузнової, (2012) та ін.

Попри високий рівень розробленості проблеми використання сучасних ІКТ в професійній підготовці фахівців маємо констатувати, що недостатньо вивченими залишаються питання формування інформаційного середовища підготовки філологів у вітчизняних ЗВО, а також проблеми соціокультурного лінгводидактичного забезпечення процесу професійної підготовки філологів у закладах вищої освіти. У зв'язку з цим метою статті є визначення потенціалу соціокультурного та лінгводидактичного підходів у формуванні готовності майбутніх філологів до професійної діяльності засобами сучасних ІКТ.

Виклад основного матеріалу. Зрозуміло, що в професійній підготовці майбутніх філологів ефективність інформаційно-комунікаційного ресурсу залежить від соціокультурної інформації, що закладається в її зміст. Необхідність використання соціокультурного підходу в дослідженні визначається, на нашу думку, тим, що вивчення мови та залучення її педагогічного\методичного потенціалу є за своєю сутністю процесом соціокультурним. Крім того, будь-яке інформаційне мовне середовище репрезентує певну систему культурних знаків\універсалій, вивчення яких студентами дає можливість краще сформувати їх готовність до професійної діяльності. Введення соціокультурного компонента до змісту сучасних інформаційних технологій є, на нашу думку, цілком виправданим і вимагає належного рівня соціокультурних знань від усіх суб'єктів організації навчального процесу у виші, що реалізує відповідні освітні програми.

Соціокультурний підхід у системі професійної підготовки фахівців досить ґрунтовно представлено в наукових дослідженнях О. Горошкіної (2010), В. Кононенко (2002), О. Кучерук (2014), Л. Мацько (2009) та ін. Як цілком аргументовано стверджує О. Кучерук (О. Кучерук 2014:7-8), мовна освіта є соціокультурним феноменом, а в дидактичних текстах закладено великий соціокультурний пласт інформації.

Ми розглядаємо соціокультурний зміст професійної підготовки філологів засобами сучасних інформаційних технологій на кількох рівнях:

1) На нормативному рівні як відображення соціокультурних цілей професійної підготовки філологів у нормативних документах, зокрема, освітньо-професійних та освітніх програмах, навчальних і робочих планах, інструктивнометодичних матеріалах з напряму підготовки «Філологія»;

2) На організаційному рівні як забезпечення соціокультурної спрямованості процесу професійної підготовки філологів у межах усіх форм навчального процесу, у ході виробничих практик та державних атестацій;

3) На технологічному рівні як реалізацію соціокультурного компонента сучасних педагогічних технологій професійної підготовки філологів, в тому числі із залученням сучасного інформаційного простору ЗВО та майбутньої професії;

4) На методичному рівні як забезпечення процесу реалізації соціокультурних завдань та змісту сучасних методик вивчення і викладання рідної та іноземних мов для майбутніх філологів.

На нашу думку, результатом застосування соціокультурного підходу до професійної підготовки майбутніх філологів має стати не лише комплекс соціокультурних знань, умінь і навичок зазначених фахівців (за спеціальністю «Українська мова і література», «Германські мови та літератури», «Англійська мова і література», «Іспанська мова і література», «Польська мова і література» та ін.), але й формування мовної особистості, наділеної відповідними соціокультурними компетентностями. Поняття мовної особистості ми відносимо до центральних у межах соціокультурного підходу до професійної підготовки філологів, хоча його найбільш активно використовують лінгвокультурологія та етнолінгвістика. Це поняття з'явилося у науковому доробку німецького дослідника Й. Вайсбергера (1927), який зазначав, що «мова дозволяє людині об'єднати весь свій досвід в єдину картину світу» (Вайсбергер, 1993: 51). Значущою вважаємо соціокультурний висновок ученого про те, що мова, її словниковий запас «включає загалом разом з сукупністю мовних знаків сукупність понятійних мислительних засобів мовного співтовариства» (Вайсбергер 1993: 250). На соціальній сутності мови (як рідної, так і іноземної) наголошує О. Луньова: «мова... виступає як посередник між людиною і картиною світу» (Луньова, 2010: 22). У зв'язку з цим суттєвим доробком соціокультурних досліджень в педагогічні науці вважаємо їх зосередженість на майбутній професійній діяльності студента, що відображається на формуванні вторинної професійної мовної особистості (І. Драч, А. Миколенко, М. Тишковець, 2019). У зв'язку з такими висновками науковців можемо виокремити такі соціокультурні показники сформованості вторинної професійної мовної особистості майбутніх філологів (у нашому випадку іспаністів):

1. Знання національної й культурної специфіки країни, мова якої вивчається (на компаративному рівні в тому числі; з відповідно сформованим знанням національно-культурної семантики, конотативної та фонової лексики).

2. Розуміння закономірностей розвитку культури на глобальному й локальному рівнях.

3. Вміння спілкуватися відповідною іноземною мовою, оперуючи культурними універсалами країни походження мови (в тому числі комунікативного сегмента побуту, традицій, історії, економіки тощо).

4. Здатність використовувати засоби соціальної комунікації в професійній підготовці у ЗВО (в тому числі із застосуванням сучасних інформаційних технологій) з урахуванням специфіки мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови країни її походження.

5. Здатність організовувати комунікативну взаємодію відповідно до комунікативної ситуації, статусно-рольових позицій, норм комунікативного етикету, прийнятного для країни походження мови.

Реалізація соціокультурного підходу до проблеми професійної підготовки майбутніх філологів з використанням сучасних інформаційних технологій відбувається в умовах відповідно організованого й технологічно окресленого середовища закладу вищої освіти, сфери неформального спілкування суб'єктів освіти, віртуального інформаційного простору тощо. Забезпечення освітнього середовища закладу вищої освіти потребує відповідного лінгводидактичного ресурсу, а з точки зору методології лінгводидактичного підходу. Основи цього наукового підходу розкриті в науковому доробку М. Вашуленка (2006), Ж. Горіної (2011), О. Горошкіної (2004), О. Кучерук (2013), В. Мельничайка (1986), С. Омельчука (2013), Л. Паламар (1997), М. Пентилюк (2015) та ін.

Значення лінгводидактичного підходу до проблеми професійної підготовки майбутніх філологів ми вбачаємо, передовсім, в тому, що:

1) Лінгводидактика стала змістовою основою для розробки й апробації авторської методичної системи упродовж всього періоду роботи над до слідженням;

2) Оскільки лінгводидактика вивчає не лише методичні засади вивчення мов, а й основні труднощі засвоєння мовного матеріалу, то вона служить методологічною основою аналізу проблем застосування сучасних інформаційних технологій у формуванні готовності майбутніх філологів до професійної діяльності;

3) Лінгводидактика має компетентнісний характер; за допомогою лінгводидактичних методів і прийомів нами обґрунтовано структуру професійної готовності майбутніх філологів, зміст основних професійних компетенцій, властивих майбутнім філологам;

4) Лінгводидактика специфічно інтерпретує можливості сучасних інформаційних технологій, якщо йдеться про методику викладання й вивчення іноземної та рідної мови, що вважаємо суттєвою методологічною опорою для нашого дослідження.

Лінгводидактичні основи професійної підготовки майбутніх філологів, на нашу думку, ґрунтуються на діяльнісно-орієнтованих засадах, що передбачає, згідно із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з питань мовної освіти (2003) (8), дотримання таких принципів та концептуальних засад, як це представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Лінгводидактичні основи професійної підготовки майбутніх філологів у світлі Загальноєвропейських рекомендацій з питань мовної освіти (2003) [8]

На нашу думку, реалізація лінгводидактичного підходу до формування готовності до професійної діяльності майбутніх філологів ускладнюється в межах предмета нашого дослідження кількома чинниками:

1. Певною розмитістю й неузгодженістю поняття «сучасні інформаційні технології», що утруднює вичленення його лінгводидактичного сегмента.

2. Необхідністю побудови авторської моделі і технології професійної підготовки майбутніх філологів з урахуванням багаторічної науковопедагогічної діяльності автора в межах ОП «Філологія. Іспанська мова»; це певною мірою обмежує не лише процес формування експериментальних груп, але й лінгводидактичний супровід учасників експерименту внаслідок слабкої розробленості науково-методичного ресурсу професійної підготовки студентів цієї спеціальності в українських вишах.

3. Фактичною відсутністю окремих зразків інформаційно-технологічного супроводу професійної підготовки іспаністів у ЗВО України, передовсім, електронних підручників, електронних тестових завдань, відповідних баз даних тощо.

Висновок. Таким чином, нами представлено методологічні можливості соціокультурного та лінгводидактичного наукових підходів до професійної підготовки майбутніх філологів (іспаністів) засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Відзначено, що вивчення мови та залучення її педагогічного\методичного потенціалу до професійної підготовки майбутніх фахівців-філологів є за своєю сутністю процесом соціокультурним. Соціокультурний зміст

означеної підготовки розглянуто на нормативному, організаційному, методичному та технологічному рівнях. Сформульовано висновок, що результатом застосування соціокультурного підходу до професійної підготовки майбутніх філологів має стати не лише комплекс соціокультурних знань, умінь і навичок зазначених фахівців, але й формування мовної особистості, наділеної відповідними соціокультурними компетентностями. Обґрунтовано соціокультурні показники сформованості вторинної професійної мовної особистості (знання національної й культурної специфіки країни походження мови, вміння спілкуватися відповідною іноземною мовою, здатність використовувати засоби соціальної комунікації та комунікативну взаємодію із залученням сучасного інформаційно-комунікаційного ресурсу та ін.). Відзначено, що забезпечення освітнього середовища закладу вищої освіти потребує відповідного лінгводидактичного ресурсу, а з точки зору методології лінгводидактичного підходу. Доведено, що оскільки лінгводидактика вивчає не лише методичні засади вивчення мов, а й основні труднощі засвоєння мовного матеріалу, то вона служить методологічною основою аналізу проблем застосування сучасних інформаційних технологій у формуванні готовності майбутніх філологів до професійної діяльності. Окреслено лінгводидактичні основи професійної підготовки майбутніх філологів у світлі Загальноєвропейських рекомендацій з питань мовної освіти (2003). Обґрунтовано основні проблеми та виклики реалізації лінгводидактичного підходу до проблеми дослідження.

Перспектива подальших досліджень вбачається нами в обґрунтуванні методологічного ресурсу середовищного підходу до професійної підготовки філолога в контексті створення інформаційно-комунікаційного середовища ЗВО засобами сучасних мультимедійних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Горошкіна О. Підручник як засіб формування соціокультурної компетенції учнів. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. 2010. № 22. Ч. ІІ. С. 183-189.

2. Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. Київ, Івано-Франківськ : Плай, 2002. 460 с.

3. Кучерук О. А. Соціокультурний підхід до формування україномовної особистості учня основної школи. Методичний пошук: Викладацько-студентські наукові роботи з питань методики викладання мови і літератури. 2014. Вип. 12. Ч. 1. С. 6-14.

4. Мацько Л. І. Українська мова в освітньому просторі. Навчальний посібник. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. 607 с.

5. Вайсбергер Й.Л. Родной язык и формирование духа. Москва: Издательство МГУ, 1993. 318 с.

6. Луньова О.В. Мовна особистість в політичному дискурсі. Новітня філологія. 2010. № 36. С. 21-23.

7. Драч І.Д., Миколенко А.З., Тишковець М.П. Мовна картина світу у процесі вивчення іноземної мови в медичних університетах. Медична освіта. 2019. №4. с. 79-83.

8. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. Наук. ред. С. Ніколаєва. Київ : Ленвіт, 2003. 273 с.

Размещено на Allbest.ru