Вплив міжособистісних відносин на формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра іноземних мов

Тернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка

Вплив міжособистісних відносин на формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій

Пришляк Оксана Юріївна,

доктор педагогічних наук, доцент

Драпак Галина Борисівна,

кандидат філологічних наук, викладач

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми міжособистісних відносин і взаємодій, які розглядаються у контексті дослідження як фактори впливу на процес формування міжкультурної компетентності у майбутніх фахівців соціономічних професій. Авторами зроблено висновок, що ефективність міжкультурної освіти прямо залежить не лише від формалізованих методів і засобів, які застосовуються у навчально-виховному процесі у закладах вищої освіти, але й від психологічних факторів, стану мотивації і заохочення, активності та переконаності студентів у необхідності освоєння міжкультурної компетенції і формуванні міжкультурної компетентності як важливих складових майбутньої професійної діяльності, а також від психологічних складових, які супроводжують процес реалізації системи формування міжкультурної компетентності, зокрема таких як міжособистісні відносини та взаємодії; психологічного клімату, психологічної атмосфери, загального емоційного стану майбутніх фахівців соціономічних професій.

Ключові слова: міжособистісні відносини, міжкультурна компетентність, міжкультурна освіта, фахівці соціономічних професій.

Пришляк О.Ю., Драпак Г.Б. Влияние межличностных отношений на формирование межкультурной компетентности будущих специалистов социономических профессий

В статье проведен теоретический анализ проблемы межличностных отношений и взаимодействий, которые рассматриваются в контексте исследования как факторы влияния на процесс формирования межкультурной компетентности у будущих специалистов социономических профессий. Авторами сделан вывод, что эффективность межкультурного образования напрямую зависит не только от формализованных методов и средств, применяемых в учебновоспитательном процессе в высших учебных заведениях, но и от психологических факторов, состояния мотивации и поощрения, активности и убежденности студентов в необходимости освоения межкультурной компетенции. и формировании межкультурной компетентности как важных составляющих будущей профессиональной деятельности, а также психологических составляющих, сопровождающих процесс реализации системы формирования межкультурной компетентности, в частности таких как межличностные отношения и взаимодействия; психологического климата, психологической атмосферы, общего эмоционального состояния будущих специалистов социономических профессий.

Ключевые слова: межличностные отношения, межкультурное компетентность, межкультурное образование, специалисты социономических профессий.

Pryshliak O., Drapak G. The Influence of Interpersonal Relations on the Formation of Intercultural Competence of Future Specialists of Socionomic Professions

The article provides a theoretical analysis of the problem of interpersonal relationships and interactions, which are considered in the context of the study as factors influencing the process of formation of intercultural competence of future professionals of socionomic professions. The authors conclude that the effectiveness of intercultural education directly depends not only on the formalized methods and tools used in the educational process in higher education, but also on psychological factors, motivation and encouragement, activity and belief of students in the need for intercultural competence and the formation of intercultural competence as important components of future professional activity, as well as the psychological components that accompany the implementation of the system of formation of intercultural competence, in particular such as interpersonal relationships and interactions; psychological climate, psychological atmosphere, general emotional state of future specialists of socionomic professions. Complementing the content of intercultural education with subjective interpersonal relationships between teachers and students, as well as with representatives of different ethnocultural communities and groups, allows us to characterize them as important factors in the process of forming intercultural competencies. Psychological attitude to intercultural education determines the motivation and activity of students, which involves internal approval of the need for this education, the formation of attitudes towards it as a professional necessity. Accordingly, learning activity is manifested in the form of psychological involvement in the process of intercultural education.

Key words: interpersonal relations, intercultural competence, intercultural education, specialists of socionomic professions.

В умовах глобалізації і взаємодії множини культур перед людством постала важлива задача: з одного боку, «примирити», об'єднати, інтегрувати різні культури й етноси, а з другого - зберегти їх культурну й етнічну ідентичність і самобутність. Вирішення цієї задачі можливе лише в умовах побудови безпечних, комфортних і продуктивних відносин, заснованих на єдиній філософії соціального співіснування - філософії мультикультуралізму. У ХХІ ст. все більшого розмаху набуває процес культурної глобалізації і міграції, осмислення сутності мульткультуралізму як фактора, що все активніше впливає на сутність професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій. Мультикультуралізм у сучасному світі стає домінуючою концепцією у діалозі світових культур, з огляду на це зростає потреба у фахівцях соціономічних професій, спроможних до виконання своїх професійних обов'язків у міжкультурному середовищі. Це вимагає посилення уваги не лише до культурологічних, але й до соціально-психологічних факторів, які присутні в процесі міжкультурної освіти студентів. Саме тому у контексті нашого дослідження ми робимо спробу схарактеризувати вплив міжособистісних відносин і взаємодій на процес освоєння міжкультурної компетенції та формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій.

В останні роки проблему формування міжкультурної компетентності у різних категорій фахівців досліджували як вітчизняні (О. Байбакова, І. Бахов, С. Радул, Н. Самойленко, О. Сніговська, О. Тищенко, А. Токарева, Ю. Халемендик, Є. Хачатрян), так і зарубіжні (Г. Ауернхаймер, Дж. Бенкс, Е. Гарсія, К. Грант, М. Гібсон, П. Макларен, Б. Парек, С. Нієто, Л. Самовар, К. Слітер та ін.) дослідники.

Проблему впливу міжособистісних відносин і взаємодій на процес професійної підготовки в тій чи іншій мірі схарактеризовано у наукових публікаціях таких українських дослідників як І. Бех, О. Бреусенко, І. Данилюк, Я. Довгополова, С. Капідінова, З. Карпенко, Ю. Костюшко, А. Льовочкіна, Н. Обозов, Н. Якса та інших. Найпродуктивнішими стратегіями міжособистісної взаємодії полікультурних суспільств вважають ті, що засновані на засадах і принципах толерантності (Капідінова, 2015).

Роль міжособистісних стосунків у процесі професійної підготовки досліджує Р. Лі, стверджуючи, що взаємодія вчителя та студента вибудовує шлях навчання для підвищення знань, проте цей шлях навчання не є лише пізнавальним. Роль міжособистісних стосунків не повинна сприйматися як належне, взаємовідносини в процесі навчання є одними з основних факторів ефективного навчання (Лі, 2021). Міжособистісні повсякденні відносини на думку Х. Пеннінгс відіграють вирішальну роль у процесі навчання, оскільки є будівельними блоками стосунків та впливають на мотивацію до навчання. З метою розширити розуміння викладання та навчання, групою авторів на чолі з Х. Пеннінгс проводилось дослідження міжособистісної адаптації в щоденних взаємодіях майбутніх фахівців соціономічних професій. Дослідники прийшли до висновку, що адаптація, тобто те, як люди реагують на дії та реакції один одного, є визначальною характеристикою міжособистісних взаємин. Хоча ступінь і характер міжособистісної адаптації загалом відповідали теорії міжособистісної взаємодії, ступінь адаптації значно різнився між групами. У групах із налагодженими позитивними міжособистісними відносинами поведінка викладачів та адаптація до поведінки їхніх студентів більше відповідала професійним стандартам, порівняно з групами з менш налагодженими відносинами (Пеннінгс, 2018).

Разом з тим, попри напрацьований науковий доробок, не достатньо висвітлено в науковій літературі проблема дослідження соціально - психологічних факторів впливу, а саме міжособистісних відносин і взаємодій на ефективність процесу міжкультурної освіти майбутніх фахівців соціономічних професій, врахування в майбутній професійній діяльності різноманітності відносин і взаємодій з представниками різних етнокультурних спільнот, формування позитивного ставлення до міжкультурного діалогу, виховання етнічної толерантності.

Мета статті полягає в здійсненні теоретичного аналізу міжособистісних відносин і взаємодій як факторів впливу на ефективність освоєння міжкультурної компетенції та формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій в процесі міжкультурної освіти.

Методи дослідження: систематизація та аналіз науково-педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення.

На думку Т. Люкмана та А. Шюца, індивідуальна історія людини - це не тільки результат її ознайомлення зі світом і засвоєння нею «загальної історії» цього світу, опанування його культури, формування спільності думок, поглядів, цінностей, а й опанування спектру емоцій і почуттів, притаманних суб'єктам цього світу та досягнення взаєморозуміння і погодженості дій у групі в результаті раціональної, вольової, емоційної взаємодії з іншими індивідуальними і груповими соціальними суб'єктами (Люкман & А. Шюц, 1980). Власне, саме в цьому полягає сутність міжособистісних відносин і взаємодій, які розглядаються у контексті дослідження як фактори впливу на процес формування міжкультурної компетентності у майбутніх фахівців соціономічних професій. І саме з цього виходять пріоритетні завдання виховання і розвитку особистості в умовах полікультурного суспільства, етнічна соціалізація молоді, формування міжкультурної компетентності.

В процесі аналізу поняття «міжособистісні відносини» увагу привертають праці авторів, які здійснювали дослідження зазначеного терміну (Довгополова, 2007; Каплан, 1996; Карпенко, 2009; Корнеєв & Коваленко, 1995; Назаренко, 2007; Обозов, 1990; Сагатовський, 1981). Аналізуючи проблему взаємовідносин і взаємодій В. Сагатовський поділяє їх за характером на суспільні і міжособистісні, останні, на його думку, є похідними від суспільних, але саме вони є домінуючими в процесі життєдіяльності людей (Сагатовський, 1981, с. 54). У складній системі сучасних суспільних відносин і взаємодій міжособистісні відносини відіграють роль реалізаторів різних видів діяльності. Так, С. Капідінова пов'язує міжетнічні (міжособистісні) відносини з колективною діяльністю. На її думку, міжетнічні (міжособистісні) відносини являють певну динамічну систему, яка реалізується в ході соціальної і культурологічної взаємодії індивідуумів (Капідінова, 2015).

Соціальна взаємодія реалізується у міжособистісних відносинах на різних соціокультурних рівнях. У результаті взаємодій і міжособистісних відносин задовольняються різнобічні запити та інтереси суб'єктів діяльності (від професійних до особистісних). Таким чином взаємодії і міжособистісні відносини між представниками різних етнокультурних спільнот дають можливість здійснювати різні види діяльності, в тому числі і професійні.

У соціально-психологічній літературі міжособистісні відносини трактуються як:

- комунікативний супровід різних видів діяльності (Довгополова, 2007);

- відносно самостійний вид суспільних відносин (Капідінова, 2015);

- відображення процесу соціальної діяльності (Орбан-Лембрик, 2004);

- актуалізація і персоніфікація суспільних відносин (Обозов, 1990).

Уточнюючи нерозривний зв'язок соціальної діяльності і міжособистісних відносин Г. Каплан стверджує: «у результаті співставлення стало можливим визначення міжособистісних відносин як соціальних взаємозв'язків і взаємодій між суб'єктами, предметно опосередкованих матеріальними і духовними результатами спільної діяльності» (Каплан, 1996, c. 53).

У контексті нашого дослідження підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності у міжкультурному середовищі ми визначаємо як провідну колективну діяльність, складовий компонент загальної професійної підготовки, адже в процесі майбутньої професійної діяльності їм доведеться реалізовувати міжособистісні відносини у міжкультурному середовищі. Підтвердження зазначеного постулату знаходимо у наукових позиціях (Донець, 2004; Капідінової, 2015; Обозова, 1990) та інших, які ще її характеризують як колективну діяльність. Так, В. Москаленко визначає провідну колективну діяльність таким чином: деякі форми провідної колективної діяльності реалізуються лише колективними суб'єктами зазначеної діяльності. У результаті чого, на підставі провідної колективної діяльності і виникає сукупність міжособистісних відносин, які, безперечно, мають певний вплив на розвиток особистості (Москаленко, 2008).

До суттєвих особливостей міжособистісних відносин слід віднести і те, що на їхній перебіг має вплив сформована система ціннісних орієнтацій особистості, що не може не відбиватися на характері взаємодій суб'єктів відносин. Зокрема, М. Каплан стверджує, що «міжособистісні відносини є способом перетворення опосередкованих зв'язків в безпосередні, механізмом переводу безпосередніх взаємодій між людьми у відчужену від них і набуваючу самостійність сферу суспільних цінностей, а відтак і ціннісних орієнтацій індивідуумів» (Каплан, 1996, c. 137-138).

Дослідники (Данилюк, 2010; Довгополова, 2007; Карпенко, 2009) вважають, що в процесі міжособистісних відносин відбувається інтеріоризація обслуговуючих їх психічних станів, коли зовнішня форма реалізації (провідна діяльність) трансформується у внутрішню (при цьому відбувається суттєвий вплив на ціннісно-смислову сферу особистості, що часто призводить до змін у ціннісних орієнтаціях, переконаннях та установках).

Зазначене вимагає від нас звернутися до етнопсихології, ця сфера наукових досліджень активно вивчає вплив культурних здобутків людства на психологію особистості, а, відповідно, на міжособистісні відносини і взаємодії представників різних етнокультурних спільнот. З позиції етнопсихології психологічні реакції особистості на вплив тих чи інших етнокультурних чинників базуються на етнопсихологічних особливостях світосприйняття, що й реалізується у практиці взаємовідносин з представниками інших етнокультурних спільнот. Таким чином етнопсихологічні властивості і особливості індивідуума відіграють чималу роль в процесі формування міжкультурної компетентності, вимагають здійснювати активний пошук об'єднуючої домінанти етнокультурних особливостей студентів - представників різних етнокультурних спільнот (Данилюк, 2010).

Формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій має стати пріоритетним напрямом їх професійної підготовки, необхідним елементом їх самореалізації, професійної діяльності і конкурентоздатності. Аналізуючи процес формування міжкультурної компетентності Т. Атрощенко стверджує, що «на практиці механізм формування міжкультурної компетентності - це, з одного боку, засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для його родини, найближчого оточення і культури. Це засвоєння відбувається, як правило, неусвідомлено, за допомогою імітації, некритичного сприйняття панівних стереотипів. Іншою стороною цього процесу є засвоєння необхідних знань і навичок в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства... (школа, вуз, виховні установи і т.д.) (Атрощенко, 2016, c. 12). На думку Н. Самойленко, механізм формування міжкультурної компетентності невіддільний від особистісного розвитку індивідуума, від системи його міжособистісних відносин і взаємодій (Самойленко, 2013).

Змістовними є наукові міркування з цього приводу О. Дубасенюк, яка вважає, що майбутній фахівець соціономічних професій в процесі професійної підготовки повинен освоїти мистецтво міжкультурної взаємодії. Від цього залежить ефективність взаємодії всіх учасників педагогічного процесу, які належать до різних етнічних спільнот. Отже, успіх професійної діяльності педагога у міжкультурному середовищі прямо залежить від рівня сформованості його міжкультурної компетенції та її реалізації в ході міжкультурної взаємодії (міжкультурної компетентності) (Дубасенюк, 2008, с. 112).

Міжкультурна освіта розглядається вченими як освітня діяльність, що переслідує мету вплинути на стан сформованості ціннісних орієнтацій і особистісних переконань в процесі міжособистісних відносин і взаємодій між викладачами і студентами, а також із представниками різних етнокультурних спільнот і груп, тобто вплинути на стан їхнього культурологічного саморозвитку з метою сформованості міжкультурної компетентності (Cushner, 1998).

Аналізуючи механізм формування міжкультурної компетентності П. Єнсен стверджує, що не всі етнокультурні цінності, з якими стикається індивідуум, асимілюються і стають його особистісними цінностями. Необхідною умовою їхньої інтеріоризації є включення суб'єкта в колективну взаємодію з представниками різних етнокультурних груп, у спільну з ними колективну діяльність. Ланкою, яка активно сприяє зближенню духовних цінностей рідної культури з цінностями інших народів, виступає наростаючий процес культурної глобалізації, зміни в системі етнопсихологічних властивостей і особливостей індивідуума. Саме на міжкультурну компетентність покладена місія реалізації етнопсихологічного потенціалу особистості, сприяння міжкультурному діалогу, пошуку ефективної взаємодії представників різних етнокультурних спільнот (Janssen, 2020).

Важливою особливістю міжкультурної освіти є мотиваційна спрямованість студентів і викладачів, націленість на досягнення відповідного результату - сформувати міжкультурну компетенцію і освоїти психологічний механізм її реалізації - міжкультурну компетентність. З нею тісно поєднується цілеспрямованість міжособистісних взаємодій і відносин, оскільки, на думку Г. Назаренка саме вони реалізують мету діяльності, спрямовують особистість на її досягнення (Назаренко, 2007). Отже, однією із функцій міжособистісних відносин і взаємодій є конкретизація освітніх мотивів студента. Зокрема, C. Занюк визначає мотивацію як сукупність різного роду спонук, які детермінують діяльність індивідуума - це стимули, потреби, мотиви (Занюк, 2002). С. Канюк розглядає мотивацію як рушійну силу, яка організовує і спрямовує всю діяльність індивідуума, виокремлюючи при цьому усвідомлювані і неусвідомлювані мотиви поведінки. Мотив є структурною одиницею в системі мотивації особистості. Дослідник зазначає, що існують різні мотиви: мотив, який спонукає до самоствердження, самореалізації; мотив прагнення до пізнання нового, незвіданого; мотив прагнення до освоєння професійних знань, умінь і навичок; мотив прагнення до матеріального успіху тощо (Канюк, 2002). Мотивацію дослідники C. Занюк та С. Канюк порівнюють із інтегральною позицією особистості, яка, на їхню думку, є фактично базовою основою реалізації мотиваційної системи особистості.

Однією з необхідних вимог, що висуваються до викладачів і студентів в процесі реалізації міжкультурної освіти є чітке дотримання розробленої процедури формування міжкультурних компетенції і компетентності, яке полягає у послідовному узгодженні дій пізнавально - культурологічного характеру. Навчально-культурологічна взаємодія суб'єктів міжкультурної освіти сприяє гармонізації міжособистісних відносин, вона спрямована на досягнення певних проміжних результатів, а в кінцевому підсумку на завершення процесу освоєння міжкультурної компетенції і формування міжкультурної компетентності (Назаренко, 2007).

Емоційні особливості міжособистісних відносин суттєво впливають на результати міжкультурної освіти. Базуючись на наукових підходах Я. Довгополової вважаємо, що особливості процесу міжкультурної освіти дозволяють виділити два аспекти реалізації міжособистісних відносин, що, на нашу думку, утворюють феномен емоційного супроводу формування міжкультурної компетентності (Довгополова, 2007). Під зазначеним феноменом слід розуміти поєднання двох аспектів реалізації міжособистісних відносин (Капідінова, 2015): по-перше, це ефект стимуляції емоцій, пов'язаних із темою міжкультурних відносин і взаємодій, діалогу різних культур; по-друге, це ефект організації публічності проявів ціннісних орієнтацій і світоглядних переконань студентів. Отже, першим результатом міжкультурного освітнього процесу постає виникнення психологічного феномену, який дослідник визначає як психологічну атмосферу, емоційний стан малої групи, психологічний клімат.

На думку таких дослідників (Данилюк, 2010; Москаленко, 2008; Орбан-Лембрик, 2004) емоційно-психологічний стан або психологічна атмосфера проявляється у динаміці реалізації міжособистісних відносин і взаємодій, це фактично емоційно-психологічне джерело впливу на кожного з членів колективу. На різних етапах реалізації міжкультурної освіти спостерігається динаміка модальності емоційності міжособистісних відносин і взаємодій. Зокрема М. Обозов вважає, що структурною одиницею феномену емоційного супроводу міжособистісних відносин в процесі провідної діяльності є так звані емоціогенні ситуації, Так дослідник стверджує, що емоціогенні ситуації виникають при різних обставинах у різних комбінаціях і формуються у психологічні комплекси впливу на ціннісно-смислову сферу особистості (Обозов, 1990). Отже емоціогенні ситуації або психологічний клімат прямо впливають на ефективність функціонування групи, а в нашому випадку на сутність і результат процесу освоєння міжкультурної компетенції і формування міжкультурної компетентності.

Виходячи із досліджень вважаємо, що сутність міжособистісних відносин і психологічного клімату, які є складовою частиною процесу міжкультурної освіти, являє собою концентрований симбіоз реалізації на практиці наявних ціннісних орієнтацій і світоглядних переконань студентів (Лі, 2021). Підтвердження цього ми також отримуємо у Г. Каплана, на думку якого, саме від емоційного стану колективу в цілому залежить виникнення і функціонування відповідного психологічного клімату (Каплан, 1996). Саме тому вважаємо, що в процесі організації і функціонування міжкультурної освіти необхідно бути особливо коректними та толерантними до ціннісних орієнтацій і світоглядних переконань студентів.

Психологічне ставлення до міжкультурної освіти визначає як мотивацію так і активність студентів, що передбачає внутрішнє схвалення необхідності цієї освіти, сформованість відношення до неї як до професійної необхідності. Відповідно активність у навчанні проявляється у вигляді психологічної включеності в процес міжкультурної освіти. На думку Н. Якси без психологічної включеності в певну діяльність її результат буде негативним. Ступінь залучення суб'єкта в ту чи іншу діяльність характеризує міру його зацікавленості результатами діяльності, а також рівень зорієнтованості в системі міжособистісних відносин, які продиктовані характером діяльності, відповідних вимог, виникаючим психологічним кліматом тощо (Якса, 2007).

Таким чином, ефективність міжкультурної освіти прямо залежить не лише від формалізованих методів і засобів, які застосовуються у навчально-виховному процесі у закладах вищої освіти, але й від психологічних факторів, стану мотивації і заохочення, активності та переконаності студентів у необхідності освоєння міжкультурної компетенції і формуванні міжкультурної компетентності як важливих складових майбутньої професійної діяльності, а також від психологічних складових, які супроводжують процес реалізації системи формування міжкультурної компетентності, зокрема таких як міжособистісні відносини та взаємодії; психологічного клімату, психологічної атмосфери, загального емоційного стану студентського колективу.

Викладений матеріал дозволяє зробити наступні висновки:

1. Культура міжособистісних відносин у полікультурних суспільствах набуває особливого значення на всіх рівнях їхнього існування, міжособистісні відносини: 1) виконують важливі соціально- психологічні функції з соціалізації і соціальної адаптації суб'єктів цих суспільств; 2) визначають характер, стиль, сценарії індивідуального і соціального життя в цих суспільствах; 3) визначають стратегію і тактику розвитку цих суспільств, їх життєздатність і конкурентоспроможність у сучасному глобальному світі.

2. Майбутній педагог в процесі професійної підготовки повинен освоїти мистецтво міжкультурної взаємодії. Від цього залежить ефективність взаємодії всіх учасників педагогічного процесу, які належать до різних етнічних спільнот. Отже, успіх професійної діяльності педагога у міжкультурному середовищі прямо залежить від рівня сформованості його міжкультурної компетенції та її реалізації в ході міжкультурної взаємодії.

3. Навчально-культурологічна взаємодія суб'єктів міжкультурної освіти сприяє гармонізації міжособистісних відносин, вона спрямована на досягнення певних проміжних результатів, а в кінцевому підсумку на завершення процесу освоєння міжкультурної компетенції і формування міжкультурної компетентності.

4. Насиченість змісту міжкультурної освіти суб'єктивними міжособистісними відносинами між викладачами і студентами, а також із представниками різних етнокультурних спільнот і груп, дозволяє схарактеризувати їх як важливі фактори процесу формування міжкультурних компетенції і компетентності.

5. Успіх процесу освоєння міжкультурної компетенції і формування міжкультурної компетентності також у значній мірі залежить від активності студентів, їхнього бажання освоювати зазначену компетентність. Психологічне ставлення до міжкультурної освіти визначає мотивацію і активність студентів, що передбачає внутрішнє схвалення необхідності цієї освіти, сформованість відношення до неї як до професійної необхідності. Відповідно активність у навчанні проявляється у вигляді психологічного залучення в процес міжкультурної освіти.

Перспектива подальших розвідок вбачається в здійсненні теоретичного аналізу формування ціннісних орієнтацій особистості майбутніх фахівців соціономічних професій в процесі міжкультурної освіти.

міжособистісний міжкультурна компетентність фахівець

Список використаної літератури

1. Атрощенко Т. О. Теоретичні основи процесу формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців: зарубіжний досвід. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. Ужгород, 2016. Вип. 2 (39). С. 11-14. 2. Данилюк І. В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: монографія. Київ: Самміт-Книга, 2010. 432 с. 3. Довгополова Я. В. Формування толерантних відносин студентів у полікультурному середовищі вищого навчального закладу: дис.... канд. пед. наук: 13.00.05 / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Харків, 2007. 206 с. 4. Донець З. Ф. Осучаснення змісту культурознавчих дисциплін у вищій школі в контексті культуроохоронних конвенцій: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / НАПН України. Інститут вищої освіти. Київ, 2004. 20 с. 5. Дубасенюк О. А., Якса Н. В.

Педагогічна технологія організації міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу. Розвиток педагогічної освіти викладача в умовах неперервної освіти: монографія /ред. М. М. Солдатенків, О. М. Семеног. Глухів: РВВ ГДПУ, 2008. С. 108-121. 6. Занюк С. С. Психологія

мотивації: навчальний посібник. Київ: Либідь, 2002. 304 с.

7. Канюк С. С. Психологія мотивації. Київ: Нічлава, 2002. 235 с.

8. Капідінова С. Б. Толерантність як чинник розвитку культури

міжетнічних відносин студентів: автореф. дис.. канд. психол. наук: 19.00.05 / НАПН України; Інститут соціальної та політичної психології. Київ, 2015. 18 с. 9. Каплан Г. А. Межличностные отношения как форма социальной деятельности: дисс.... канд. филос. наук: 09.00.09 /

Южноукраинский педагогический университет имени К. Д. Ушинского. Одесса, 1996. 191 с. 10. Карпенко З. С. Аксіологічна психологія

особистості: монографія. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. 512 с.

11. Москаленко В. В. Соціальна психологія. Київ: Центр учб. літ., 2008. 688 с. 12. Назаренко Г. А. Виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності: дис.. канд. пед. наук: 13.00.07 / НАПН України; Інститут проблем виховання. Київ, 2007. 245 с. 13. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. Київ: Либідь,

1990. 191 с. 14. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: у 2 кн. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. Київ: Либідь, 2004. 576 с. 15. Саратовський В. І. Діалектика суспільних відносин діяльності. Філософська думка. 1981. №5. С. 54-56.

16. Самойленко Н. Б. Міжкультурна компетентність майбутніх фахівців гуманітарного профілю: монографія / НАПН України; Інститут вищої освіти. Київ: Рібест, 2013. 411 с. 17. Якса Н. В. Міжкультурна взаємодія суб'єктів освітнього процесу: навчальний посібник. Житомир: Вид-во Євенок О. О., 2007. 312 с. 18. Cushner K. International Perspectives on Intercultural Education. International & Comparative Education. 1st edition. New York, 1998. 400 p. 19. Janssen P. Intercultural Competences. Published: Routledge, 2020. 240 p. 20. Li R. The Role of Teacher-Student Interpersonal Relations in Flipped Learning on Student Engagement. Front Psychol. 2021. No. 12. Pp. 66-73. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.741810.

21. Luckmann Т., Schutz А. The Structures of the Life World. Northwestern University Press, 1980. 335 р. 22. Pennings H. J. M., Brekelmans М.,

Sadler P., Claessens L. Interpersonal adaptation in teacher-student interaction. Learning and Instruction. 2018. Vol. 55. Pp. 41-57. DOI:

https://doi.org/10.1016/_j.learninstruc.2017.09.005.

References

1. Atroshchenko, T. O. (2016). Teoretychni osnovy protsesu formuvannia mizhkulturnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv: zarubizhnyi dosvid [Theoretical foundations of the process of formation of intercultural competence of future professionals: foreign experience]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota - Scientific Bulletin of Uzhgorod University. Series: Pedagogy. Social work, 2 (39), 11-14 [in Ukrainian]. 2. Danyliuk, I. V. (2010). Etnichna

psykholohiia yak haluz naukovoho znannia [Ethnic psychology as a branch of scientific knowledge]. Kyiv: Sammit-Knyha [in Ukrainian].

3. Dovhopolova, Ya. V. (2007). Formuvannia tolerantnykh vidnosyn studentiv u polikulturnomu seredovyshchi vyshchoho navchalnoho zakladu [Formation of tolerant relations of students in the multicultural environment of higher education]. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian]. 4. Donets, Z. F. (2004). Osuchasnennia zmistu kulturoznavchykh dystsyplin u vyshchii shkoli v konteksti kulturookhoronnykh konventsii [Modernization of the content of cultural disciplines in higher education in the context of cultural conventions]. Extended abstract of сandidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian]. 5. Dubaseniuk, O. A., & Yaksa, N. V. (2008). Pedahohichna tekhnolohiia orhanizatsii mizhkulturnoi vzaiemodii sub'iektiv osvitnoho protsesu [Pedagogical technology of intercultural interaction of the subjects of the educational process]. Rozvytok pedahohichnoi osvity vykladacha v umovakh neperervnoi osvity - Development of pedagogical education of the teacher in the conditions of continuous education. (pp. 108-121). Hlukhiv: RVV HDPU [in Ukrainian]. 6. Zaniuk, S. S. (2002). Psykholohiia motyvatsii [Psychology

of motivation]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian]. 7. Kaniuk, S. S. (2002).

Psykholohiia motyvatsii [Psychology of motivation]. Kyiv: Nichlava [in Ukrainian]. 8. Kapidinova, S. B. (2015). Tolerantnist yak chynnyk rozvytku kultury mizhetnichnykh vidnosyn studentiv [Tolerance as a factor in the development of culture of interethnic relations of students]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian]. 9. Kaplan, G. A. (1996).

Mezhlichnostnye otnosheniya kak forma social'noj deyatel'nosti [Interpersonal relationships as a form of social activity]. Extended abstract of candidate's thesis. Odessa [in Russian]. 10. Karpenko, Z. S. (2009). Aksiolohichna

psykholohiia osobystosti [Axiological psychology of personality]. Ivano- Frankivsk: Lileia-NV [in Ukrainian]. 11. Moskalenko, V. V. (2008). Sotsialna psykholohiia [Social psychology]. Kyiv: Tsentr uchb. lit. [in Ukrainian]. 12. Nazarenko, H. A. (2007). Vykhovannia kultury

mizhetnichnykh vidnosyn starshoklasnykiv u pozaurochnii diialnosti [Education of culture of interethnic relations of senior pupils in extracurricular activities]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian]. 13. Obozov, N. N. (1990). Psykholohyia mezhlychnostnykh otnoshenyi [Psychology of interpersonal relationships]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian]. 14. Orban-Lembryk, L. E.

(2004). Sotsialna psykholohiia: u 2 kn. [Social Psychology: in 2 v.]. Kn. 1: Sotsialna psykholohiia osobystosti i spilkuvannia. Kyiv: Lybid [in Ukrainian]. 15. Sahatovskyi, V. I. (1981). Dialektyka suspilnykh vidnosyn diialnosti [Dialectics of social relations]. Filosofska dumka - Philosophical thought, 5, 54-56 [in Ukrainian]. 16. Samoilenko, N. B. (2013). Mizhkulturna kompetentnist maibutnikh fakhivtsiv humanitarnoho profiliu [Intercultural competence of future specialists in the humanities]. Kyiv: Ribest [in Ukrainian]. 17. Yaksa, N. V. (2007). Mizhkulturna vzaiemodiia sub'iektiv osvitnoho protsesu [Intercultural interaction of the subjects of the educational process]. Zhytomyr: Vyd-vo Yevenok O. O. [in Ukrainian]. 18. Cushner, K. (1998). International Perspectives on Intercultural Education. International & Comparative Education. 1st edition. New York. 19. Janssen, P. (2020). Intercultural Competences. Published: Routledge. 20. Li, R. (2021). The Role of Teacher-Student Interpersonal Relations in Flipped Learning on Student Engagement. Front Psychol., 12, 66-73. DOI:

https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.741810. 21. Luckmann, Т., & Schutz, А. (1980). The Structures of the Life World Northwestern University Press. 22. Pennings, H. J. M., Brekelmans, М., Sadler, P., & Claessens, L. (2018). Interpersonal adaptation in teacher-student interaction. Learning and Instruction, 55, 41-57. DOI: https://doi.org/10.1016/j.learninstruc.2017.09.005.

Размещено на Allbest.ru